Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Бізнес з нуля. Як без гроша в кишені створити майстерню пряників

Опубліковано

Зізнавайтесь, кому в дитинстві мама пекла смачнющі пряники? Поки гарячі, вони розлітаються, як тільки вона відвернулась. А полежать кілька днів – і от ними вже можна виривати розхитаного зуба. Пряники, про які піде мова сьогодні, такі ж смачні. Але ж і м’які – тому історія з зубами тут не вийде. 

Майстернею “Прянівілль”заправляє Наталя Рак. Майже шість років тому вона з родиною полишила домівку в Донецьку. І в рідному містечку, куди до вимушеного переїзду заглядала зрідка, перетворила власне хобі на сімейний бізнес. 

 <strong>Наталія Рак</strong>

Наталія Рак

Колишня вчителька та журналістка, заснувала майстерню “Прянівілль

З Донецька поїхала з чоловіком і дітьми в липні, коли бойові дії перейшли в активну фазу, і стало зрозуміло – в місто зайшли проросійські сили. З мінімумом речей поїхала в рідну Дружківку до батьків. 
В серпні зрозуміла: треба “обкопуватися в Дружківці – рідному містечку, де ніколи жити не хотіла. І заснувала успішний бізнес на медових пряниках. 

До бізнесу підштовхнула подруга

От не люблю листопад. Жахливий місяць, коли все навколо сіре і безрадісне. А в 2014 році в цей час у моєї родини якраз фінансові запаси почали закінчуватись. Тоді вирішила згадати про старе хобі – і порадувати близьких імбирними пряниками на меду.

Перше печиво оздобила біло-блакитною глазур’ю, бо інших барвників на ринку не знайшла. За тим сфотографувала, виклала свою роботу на фейсбук – захотілося похвалитися. І тут же посипалися схвальні коментарі від друзів.  

Одні з перших замовлень у майстерні пряників

І ось першим поштовхом замислитись про бізнес став коментар колишньої колеги: “Пора продавати, печи на замовлення”. 

Але я подумала: “Куди там мені! Стільки майстрів навколо, які займаються цією справою вже кілька років. Та і як продавати?”. 

Аж тут втрутилась моя подруга з часів студентства: написала, що ніхто, крім майстра себе краще не продасть. І зробила хід конем – перша замовила у мене пряники до Дня Святого Миколая.

Перші витрати і перший серйозний заробіток

Ну, які витрати, коли випікаєш собі вдома? У батьків на кухні знайшлися борошно, масло, яйця. Все, що потрібно було для старту – просто озирнутися і докупити, чого не вистачало. Мама допомагала випікати, а чоловік взявся за обчислення собівартості.

Після того, як я стала викладати в Інтернеті більше фотографій з продукцією, попит на мою випічку почав підвищуватись.

Набір з медово-імбирних пряників для дівчат. Фото з Фейсбуку

Перший серйозний заробіток трапився уже в грудні 2014 року. Ми тоді заробили 4000 гривень.

Звісно, ця сума здавалася вау-заробітком, але зрозуміло, що таке чотири тисячі гривень для сім’ї з шістьох осіб у трикімнатній квартирі.

Бізнес гальмували сезонність і сумніви в собі

Коли свята пройшли, ми побачили, що в нас закінчилися і продажі пряників. Адже у людей наше печиво лише зі святами і асоціювалось.

Перед нами з чоловіком постало питання: як довести людям, що пряники – це не тільки Різдво і День святого Валентина, а цілий рік? 

Ми почали розповідати в соцмережах, що приводів подарувати пряник дуже багато. Та й сам пряник може стати приводом – піти в гості, зробити приємне людині, висловити подяку, підтримати. Таке позиціювання дуже нам допомогло із продажами.

Ще одна перешкода: із самого початку був у мені невеликий конфлікт як пекаря і менеджером. Плюс, як мені сказала одна знайома: “Куди ти сунеш, зараз пряники не пече тільки ледачий”. Ну я-то їх вміла робити – а тому і сунула.

Згодом із практикою продажів потихеньку з’явилася і впевненість у собі. Із сезонністю бізнесу ми теж ретельно боремося: проводимо майстер-класи для дітей в літніх таборах, школах. І корпоративних замовлень багато.

Проте, загалом, ще й досі вчимося лавіювати, щоб не було дірок в бюджеті.

Обладнати пекарню допоміг грант

Ми почали подаватись на гранти для бізнесу ще у 2015 році, тоді в область якраз заходили міжнародні грантодавці.

Бізнес-план для гранту від Данської ради у справах біженців та чеської гуманітарної організації “Людина в біді” ми захистили у 2016 році. Тоді ж оформили бізнес офіційно.

Умовою гранту на 100 тисяч гривень було працевлаштувати двох людей. Я взяла двох дівчаток-переселенців, і ми досі працюємо втрьох.

Сьогодні із допомогою харчового принтеру ми можемо наносити на пряники будь-які зображення: від фотографій до логотипів організацій.

Хочемо, щоб рідне містечко асоціювалось із “Прянівіллем”

І на маминій кухні колись, і на промисловому обладнанні тепер ми використовуємо для печива лише натуральні компоненти та безпечні харчові барвники.

Сьогодні пряники продаємо через сайт, сторінки в Інстаграмі та Фейсбуці, також наше імбирне печиво можна купити у невеличкому магазинчику при пекарні.

Зараз замовлення до нас надходять з усієї країни. Співпрацюємо з бізнесами та постійно беремо участь у виставках і фестивалів хенд мейду, влаштовуємо майстер-класи для дітлахів. Також мене часто запрошують на бізнес-конференції поділитись досвідом.

Що далі? Хочеться рости, щоб всі знали про “Прянівілль”. Зараз мою рідну Дружківку місцеві асоціюють лише з халвою, я ж хочу, аби місто ще й з медово-імбирними пряниками асоціювалося. Це вже потроху відбувається, тому певна: все у нас вийде.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі