Суспільство
Школі на Донеччині присвоять ім’я Василя Стуса
У Краматорську пропонують присвоїти одній зі шкіл ім’я поета і дисидента Донеччини Василя Стуса. Про це повідомляє ІА «Вчасно».
Ім’я українського поета, дисидента, політв’язня, Героя України Василя Стуса пропонують присвоїти загальноосвітній школі № 8. Проєкт відповідного рішення міської ради опублікований на офіційному сайті міста.
«Змінити назву Краматорської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 на назву Економіко — гуманітарний ліцей № 8 імені Василя Стуса Краматорської міської ради Донецької області та затвердження його статуту в новій редакції», — йдеться у проєкті рішення.
Читайте також: У Донецькому національному університеті відкрили пам’ятник Василю Стусу
Василь Стус народився на Вінниччині, але дитинство і юність минули на Донеччині.
За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.
5 серпня 2019 року, в український кінопрокат вийшов фільм про життя поета під назвою «Заборонений». Це метафорична історія, яка розповідає про останні дні життя геніального українського поета і про його загадкову смерть у радянському таборі в ніч на 4 вересня 1985-го року.
Василь Стус. Коротка біографічна довідка.
Народився 8 січня 1938 року в селі Рахнівці Гайсинського р-ну Вінницької обл., одружений (дружина – Валентина В. Попелюх, нар. 18 червня 1938 р.; син Дмитро, нар. 15 листопада 1966 р.), поет, публіцист.
Закінчив Донецький педагогічний інститут, служив в армії, працював учителем, робітником. В 1964 р. став аспірантом Інституту літератури АН УРСР, звідки його звільнили в вересні 1965 р. Його поезії і статті були друковані майже в усіх республіканських періодичних виданнях. За виступ на захист заарештованих українських інтеліґентів був постійно переслідуваний. У червні 1966 р. був звільнений з посади старшого наукового співробітника Державного історичного архіву в Києві. Перед першим арештом працював старшим інженером. Був заарештований у січні 1972 р. і засуджений у Києві у вересні того ж року до 5 р. табору суворого режиму і 3 р. заслання. Ув’язнення відбував у концтаборі в Мордовській АРСР, а заслання в Магаданській обл. Після повного відбуття строку покарання повернувся на Україну і жив у Києві. В жовтні 1979 р. став членом Української Гельсінської групи. За участь в Групі був заарештований у травні 1980 р. і засуджений того ж року до 10 р. ув’язнення і 5 р. заслання.
Покарання відбував у концтаборі ч. 36-1 в Пермській обл., де важко хворів. Помер у тому ж концтаборі 4 вересня 1985 року.
Суспільство
Воїн з Одеси віддав життя за Україну, але продовжує робити рідну землю красивішою навіть після загибелі… Ця сумна й водночас зворушлива та надихаюча історія про військового Бориса Айзенберга, , який усе своє життя займався озелененням рідного міста й країни. Разом з родиною він заснував власний розсадник, де вирощував понад 300 видів рослин. І зараз, коли Бориса не стало, справу продовжує його батько, а сакури та клени, які в пам’ять про героя саджають по всій Україні, радуватимуть українців і милуватимуть їхнє око. Детальніше у сюжеті ШоТам!
Після повномасштабного вторгнення Борис пішов на фронт добровольцем. Попри жахи війни він надихався природою і там: малював квіти та прикрашав ящики з боєприпасами. “Йде наступ – цвіте яблуня переможна….” – писав Борис під своїми фото з рослинами.
Читайте також: У Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років
Так народилася ціла серія флори, яку українці побачили вже після загибелі захисника… Борис загинув 13 липня 2023 року поблизу села Біла Гора на Донеччині. Врятував пораненого побратима, наклавши йому турнікет, а сам потрапив під ворожий обстріл.
Після смерті Бориса його справу продовжив його батько, його також звати Борис. У родинному розсаднику він вирощує понад 400 рослин, які колись привіз його син. Груші, сливи, сакури, 18 кущів клену… Все цвіте у пам’ять про Бориса. А ще його сакури прикрашають Київську оперу, а клени ростуть на подвір’ї Одеського художнього музею.
Так справа Бориса продовжує жити й надихати українців дивовижним квітом.
Нагадаємо, у Мринській громаді відновили 155-річний ліцей-мазанку.