Суспільство
Бессарабський ринок у столиці відмовляється від пластику
На Бессарабському ринку в Києві із 3 липня почали відмовлятися від пластику та поліетилену. Про це повідомляє “Хмарочос”.
Що замість пакетів?
Замість поліетиленових планують використовувати пакети, контейнери і стакани з крафтового паперу. Для пакування м’яса та риби тут також передбачили підпергамент, який не пропускає вологу, жир та запах.
Сьогодні вибір між папером і пластиком залишається за продавцями.
«У Верховній Раді зареєстровано кілька законопроєктів про обмеження використання пластику, – розповідає прес-секретарка комунального підприємства Яна Мірошник. – Але поки вони не прийняті, ми не можемо нікого зобов’язати відмовитися від поліетиленових пакетів».
Для того, щоб спонукати продавців таки підтримати ініціативу, першу партію брендованих пакетів і тари їм роздали безкоштовно, аби дати можливість спробувати, звикнути та визначитися з найбільш зручним видом пакування. Потім вони зможуть замовляти її у КП «Бессарабський ринок», або купувати деінде на власний розсуд.
Серед працівників торговельних точок на ринку думки розділилися.
«Я дуже добре ставлюся до цієї ініціативи, до мене постійно приходять клієнти з подібними проханнями», – розповідає Галина, продавчиня м’яса. Каже, що буде намагатися таки перейти на паперові пакети. Підтримує ініціативу й Ірина, що продає фрукти.
Читайте також: Торби й авоськи: українські бренди шиють стильні альтернативи пакетам
«Але питання в тому, як до цього ставитимуться клієнти. За такі пакети треба платити, а до цього не всі готові».
Нагадаємо, сьогодні, 3 липня, увесь світ відзначає День без поліетилену.
Що варто знати про Бессарабський ринок?
Бессарабський ринок — критий ринок з торговою площею 896 м². на Бессарабській площі в західному кінці Хрещатика в Києві. Побудований в 1910—1912 на гроші відомого цукрозаводчика Лазаря Бродського, призначені ним на цю мету в заповіті. Архітектор — Генрик Гай. Здійснював проект архітектор Михайло Бобрусов.
Урочисте відкриття ринку в присутності вищого керівництва міста і краю відбулося 3 липня 1912 року.
Досі історики не мають єдиної версії щодо назви ринку. Багато хто вважає, що він зобов’язаний своєю назвою привозу з південних губерній, зокрема, з Бессарабії. Інші поділяють погляд київського історика-священника XIX століття Петра Лебединцева, який стверджував, що «бессарабією» у 1-й третині XIX століття називали місцевих “босяків”. Босяки нібито знаходили собі притулок на тодішній південно-західній околиці Києва, і тому її прозвали «Бессарабкою».
Сьогодні будинок ринку є комунальною власністю — належить Комунальному підприємству (КП) «Беcсарабський ринок».
На думку киян і гостей столиці України, Бессарабський ринок є найдорожчим у Києві. Ідіоми «дорого, як на Бессарабці», або «ми ж не на Бессарабці» (у значенні «торг недоречний») міцно ввійшли в повсякденне життя киян.
Суспільство
Воїн з Одеси віддав життя за Україну, але продовжує робити рідну землю красивішою навіть після загибелі… Ця сумна й водночас зворушлива та надихаюча історія про військового Бориса Айзенберга, , який усе своє життя займався озелененням рідного міста й країни. Разом з родиною він заснував власний розсадник, де вирощував понад 300 видів рослин. І зараз, коли Бориса не стало, справу продовжує його батько, а сакури та клени, які в пам’ять про героя саджають по всій Україні, радуватимуть українців і милуватимуть їхнє око. Детальніше у сюжеті ШоТам!
Після повномасштабного вторгнення Борис пішов на фронт добровольцем. Попри жахи війни він надихався природою і там: малював квіти та прикрашав ящики з боєприпасами. “Йде наступ – цвіте яблуня переможна….” – писав Борис під своїми фото з рослинами.
Читайте також: У Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років
Так народилася ціла серія флори, яку українці побачили вже після загибелі захисника… Борис загинув 13 липня 2023 року поблизу села Біла Гора на Донеччині. Врятував пораненого побратима, наклавши йому турнікет, а сам потрапив під ворожий обстріл.
Після смерті Бориса його справу продовжив його батько, його також звати Борис. У родинному розсаднику він вирощує понад 400 рослин, які колись привіз його син. Груші, сливи, сакури, 18 кущів клену… Все цвіте у пам’ять про Бориса. А ще його сакури прикрашають Київську оперу, а клени ростуть на подвір’ї Одеського художнього музею.
Так справа Бориса продовжує жити й надихати українців дивовижним квітом.
Нагадаємо, у Мринській громаді відновили 155-річний ліцей-мазанку.