Суспільство
Перша жінка у світі, чиї картини виставили в Луврі: історія української художниці Марії Башкирцевої (ВІДЕО)
Першою в світі жінкою, чиї картини виставили в Луврі, була українська художниця. Марія Башкирцева – геніальна мисткиня, яку привласнили росіяни. Хоча вона наголошувала: «Я – українка!».
Історію української художниці розповідає ШоТам.
Марія народилася в Гавринцях біля Диканьки у дуже заможній родині. Її тато був великим землевласником та очолював дворянство Полтавської губернії.
Коли Марії було 4 роки, батьки розлучилися, а в 12 вона з мамою переїхала до Франції. Дівчина мала чудовий голос та мріяла стати відомою співачкою, але завадила хвороба – туберкульоз.
Тоді Марія вирішила стати художницею та в 19 років пішла навчатися до паризької Академії Жуліана. Вона так наполегливо працювала, що опанувала 7-річний курс навчання за 2 роки.
У 22 роки Марія стала паризькою сенсацією. Вона творила в жанрі реалізму. Але де б не була Марія, завжди підкреслювала, що вона українка.
«Є таке в мемуарах, що їх приймав, не мало, не багато, папа Римський, бо це така найвища аристократія. Вона йому там сказала, що вона приїхала з України якраз. Вона не хотіла належати до панівної імперської культури», – розповідає викладачка Києво-Могилянської академії Віра Агеєва.
На жаль, через хворобу сил у дівчини ставало все менше й менше. Марія розуміла, що її життя буде коротким, і намагалася якомога більше малювати.
«Вона працює по 12 годин на добу, при тому, що в неї сухоти. Вона знає, що вона приречена, і вона хоче встигнути у цей тісний час, який їй відпущений. Вона хоче встигнути якомога більше», – каже Віра Агеєва.
Найвідоміша картина Марії Башкирцевої – «Мітинг», на якій зображено нараду школярів. Саме «Мітинг» пізніше виставлять у Луврі, але лише після смерті художниці…
А до того, коли вона показала цю картину на Салоні, її не визнали, і Марія дуже важко пережила цю невдачу.
Дивіться відео: Луганська філармонія двічі відроджувалася з попелу, бо не хотіла співпраці з окупантами
«Марія дуже розгнівалася. Це вже була пізня осінь. Вона пішла працювати на свіже повітря, малювати, і захворіла», – розповідає екскурсоводка Диканського краєзнавчого музею Неля Гордівська.
Того ж 1884 року Марія пішла з життя, їй було лише 25. А через кілька років її картини «Мітинг» та «Жан і Жак» забрали на виставку до Лувру.
Також уже після смерті вийшов «Щоденник» Марії, який став бестселлером. Її сміливі думки про рівні права з чоловіками вразили тогочасну аудиторію.
«Якщо вже хтось точно не захотів бути другою статтю, то це Марія Башкирцева. Щоденник Башкирцевої – це один з найвизначніших текстів, з аналізу якого починається будь-яка розмова, будь-який діалог, аналіз автобіографічного письма в 20-21 століттях», – каже викладачка Києво-Могилянської академії.
Але чому українці так мало знають про Башкирцеву? Бо її, як і Малевича, Ріпина та інших митців, привласнила Росія.
Коли Марії не стало, мати передала півтори сотні її картин до музею в Санкт-Петербурзі. Через це росіяни і досі підписують Марію Башкирцеву як російську художницю і кажуть, що «раділась в росіі». І водночас запевняють, що ще в 30-х роках передали більше сотні її картин в Україну, але майже всі зникли.
В Україні наразі є лише три картини Башкирцевої в музеях Сум, Харкова та Дніпра. А український переклад щоденника Марії все ще чекає свого видавця. Тож наше знайомство з геніальною українкою ще тільки починається!
Нагадаємо, в Україні запустили проєкт, що допоможе музикантам-військовим повернутися до творчості.
Також в Україні створили розмальовку, яка просуває репресованих українських митців.
Суспільство
Суспільство
- дотичні до виробництва сонячної чи вітрової енергії;
- розробляють IT-рішення для енергоефективності;
- працюють над технологіями, які допомагають користувачам виробляти власну електроенергію та/або подавати її в мережу;
- мають рішення щодо збільшення ефективності видобутку, зберігання чи транспортування газу;
- знають, як удосконалити вимірювання та розподіл газу на місцевому рівні;
- мають бізнес-план, як залучити приватні інвестиції у сферу генерації та розподілу енергії;
- розробляють рішення, що дають змогу індивідуальним користувачам контролювати, скільки тепла вони споживають;
- займаються енергоаудитом;
- виробляють теплоізоляційні матеріали чи вдосконалюють технології ізоляції;
- навчають людей енергоефективності на рівні місцевих громад.
Суспільство
«Відчуваю відповідальність перед місцевими, тому з хлопцями ми взяли на себе таку роль»
«Коли стається якесь лихо, то часто люди панікують і не роблять необхідного. Та якщо серед них буде кілька людей, які згуртуються та скажуть іншим, що робити, то буде менше біди від пожежі чи негоди. Як староста я відчуваю відповідальність перед місцевими, тому з хлопцями ми взяли на себе таку роль», — ділиться Віктор.
«Працівникам ДСНС складно було б робити всю роботу, особливо довозити самостійно воду. А ми, місцеві фермери, маємо власну сільськогосподарську техніку, якою цю воду доправляти легше», — каже Олег про мотивацію долучитися до пожежної охорони.
У Польщі 16 тисяч команд добровольців, в Україні — тисяча
Отримали форму та професійне обладнання безплатно
«Наша робота не оплачується, більше того — ми вкладаємо власні кошти»
«Кожен з нас має власну автівку, тому ми виїжджаємо на них. Наша робота не оплачується, більше того — ми вкладаємо власні кошти, адже заправляємо наші автівки. Проте люди оцінюють нашу роботу позитивно, адже ми можемо бути корисними та вберегти від небезпеки», — каже Віктор Лук’янчук.
За кілька років роботи не зневірилися
«Пишаюся, що за кілька років ми не зневірилися та продовжуємо свою роботу. Ми б дуже хотіли, аби до нас ще долучилися добровольці, і щоб цей напрямок далі розвивався в нашій громаді. Нам важливо зберегти цю ініціативу та підбадьорювати людей, адже робимо потрібну справу.
Ця робота не може буквально подобатися, бо ми працюємо з проблемами людей і намагаємося вирішити їх, але мені дуже до вподоби, що ця діяльність об’єднала небайдужих людей, які готові допомагати іншим», — підсумовує Віктор Лук’янчук.