Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Наші вчителі – ченці з усієї країни». На Чернігівщині пекарня відродила старовинні рецепти монахів. Як це вдалося

Опубліковано

Про хліб, створений за старовинними рецептами монахів, у Мені знає чи не кожний місцевий житель. Його готують у пекарні «ХлібОК», власником якої є підприємець Валентин Боженов. Саме його виробництво прогодувало під час окупації Чернігівщини кілька громад. 

Велика війна змінила плани чоловіка щодо бізнесу, проте саме в скрутний час ще більше чернігівців спробували екологічний хліб з крафтової пекарні. Нині ж «монастирська» випічка – в їхньому щоденному раціоні. Про хліб із секретним інгредієнтом та єдину пекарню громади, що вистояла в пандемію й під час окупації, Валентин Боженов розповів ШоТам

Валентин Боженов 

власник пекарні «ХлібОК»

«ХлібОК» перша та єдина пекарня у Менській громаді

Чернігівщина – моя мала Батьківщина. Я родом із села Феськівці, що в Менській громаді. Маю зовсім протилежну пекарю освіту – медичну. Деякий час навіть працював фельдшером. До підприємницької діяльності прийшов у 2001 році, але пекарню започаткував лише чотири роки тому, у 2019-му. 

Чому випічка? У нашій громаді не було своєї пекарні, увесь хліб звідкись доставляли, виготовляли на заводах. Люди втомилися від такої продукції, тож виникла ідея робити своє й екологічне: без розпушувача й консервантів.

Рецепти хліба шукали в монастирях, а досвід переймали в монахів

Зароджували пекарню разом із партнером Василем Кондаковим. Концепція нашої пекарні в тому, що ми печемо хліб виключно за старовинними монастирськими рецептами. І це саме Василь здебільшого їздив по храмах і збирав рецепти, завдяки яким пекарня в Мені стала відомою. Проте через рік наші дороги розійшлись, партнер почав займатись окремою справою, а я залишився розвивати «ХлібОк». 

засновники пекарні ХлібОК
Засновники пекарні Василь Кондаков та Валентин Боженов.

Не було б пекарні й без отця Романа Халуса з чернігівського храму Української греко-католицької церкви. Він привів нас у монастир в Золочеві, звідки ми перейняли більшість рецептів хліба. Тоді нас пустили до місцевої пекарні й показали, як там і що працює. Пізніше, щоб дізнатись більше рецептів і набути досвіду, ми відвідали й інші монастирі УГКЦ. Там намагались опанувати вже один-два рецепти. 

Частину рецептів, якими нині користуємось у пекарні, дізнались у монастирях Прикарпаття і Закарпаття. Цікаво, що місцеві монахи не тільки знаються на хлібі, а й вирощують шампіньйони, виготовляють макаронні вироби. Крім того, звідти ми привезли на Чернігівщину італійську закваску. Тепер продовжуємо її вирощувати. 

Який секрет зберігає хліб із Мени?

Відвідавши низку монастирів в Україні й за кордоном, ми зібрали 36 різних рецептур і жодна з них не спрацює без секретного інгредієнту. Думаю, монахи не вважали нас за конкурентів, тому навчали випікати хліб. Крім того, УГКЦ тільки почала просуватись у центральні й північні регіони країни, тож, маючи вигоду для розвитку своїх парафій, вони із задоволенням ділились із нами досвідом. 

До того ж нам не доводиться тримати секрет під трьома замками, бо насправді його не маємо. Інгредієнтом, що робить наш хліб особливим, є житня закваска. Ми її отримали й продовжуємо вирощувати, але як вона народилась – ми не знаємо. 

пекарня ХлібОК
Фото: Олексій Прищепа.

До окупації «ХлібОК» готував понад 40 різновидів хліба

Після 24 лютого про нашу пекарню дізналося більше людей. Чернігівщина була частково окупована російськими військами. Фактично ми єдині, хто випікав хліб і розвозив його у райони області: Борзнянський, Сосницький, Корюківський та інші. 

Водночас через повномасштабне вторгнення ми вимушено скоротили асортимент. До окупації «ХлібОК» готував 42 види хліба. Хоча на кожний різновид виходило по кілька хлібин, ми могли дозволити собі унікальні рецепти. Наприклад, у нас можна було придбати «Гірчичний» хліб. Ніде в Україні такого не бачив. А ще – «Альпійський», «Монастирський», «День і ніч», «Гуцульський», бездріжджовий, висівковий, з чорносливом, «Бойківський» тощо. До речі, останній раніше був у формі «кирпичика», а нині покупці його знають як сірий овальний. Цей рецепт нам привіз отець Роман.

Після окупації й донині в пекарні випікаємо лише п’ять-шість видів хліба. Ми дбаємо про громаду, адже головне – людей забезпечити, а після української перемоги будемо збільшувати асортимент. 

Кажуть, наші круасани смачніші за французькі

Щодня на прилавки пекарні виставляємо хліб житньо-пшеничний і житній, що на заквасці, і ще один різновид – на пшеничному борошні. Продукти використовуємо українські, підтримуємо місцевих виробників. Наприклад, борошно купуємо в Городнянському районі. Там аграрії вирощують і пшеницю, і жито. 

Читайте також: «Рецепт знайшли у покинутій хаті». Як ветеран відроджує контабас – старовинний український напій, забутий в часи «совєтів»

«ХлібОК» пече не лише хліб, у нас є лаваш, хот-доги, піца, здоба: булочки різні, пряники, бублики. А про наші круасани кажуть, що вони смачніші, ніж у Франції. Можливо, так і є (сміється), бо ми розробили авторський рецепт, придбали спеціальне обладнання й готуємо своє листкове тісто з екологічних продуктів.

У день випікаємо до трьох тисяч одиниць продукції

У нашому пекарському цеху відбулись і хороші зміни. Ми придбали більше приміщення, модернізували обладнання: працівниці вже менше роблять руками, більше – машини. Виробництво налагоджене, маємо такий собі конвеєр, адже весь процес приготування хліба займає до 30 годин. На те, щоб виросла закваска, потрібна доба, й від замісу до випічки минає близько п’яти годин. 

Пекарі працюють у три зміни по три людини. Також є денна зміна, яка готує слойки, піцу, бублики з маком, імбирно-медові пряники, вироби з пісочного тіста. Якщо раніше зміна вручну могла випікати до 500 буханок, то під час окупації ми вийшли на шість тисяч хлібин за добу. У той період працювали по 12 годин кілька місяців. Нині ж стабільно готуємо і хліба, і здоби до трьох тисяч одиниць. 

Крафтове – це дорого? Найдорожчий хліб коштує всього 28 грн

Придбати крафтову продукцію в Мені можна в магазині й кіоску «ХлібОК», в інші громадах завозимо випічку в місцеві магазини. Наш хліб ще унікальний тим, що він смачний навіть на другий і третій день. 

Багато хто думає, що унікальна продукція коштує дорого, та в нас середній цінник. Крім того, запускаємо новинку – гречаний хліб із цибулею, він буде найдорожчий і коштуватиме 28 гривень. Найдешевший – білий овальний хліб вищого рахунку – 18 гривень. Вага хлібин – пів кілограма. 

колектив пекарні ХлібОК

Плануємо відкрити пекарні в інших громадах

Сказати, скільки розпродаємо щодня, не можу, однак хліб не залежується. До того ж ми намагаємося частіше організовувати благодійні акції, де продаємо свою випічку, а кошти відправляємо українському війську. 

Ще під час окупації носили хліб у лікарню військовим, відтоді щодня продовжуємо робити це абсолютно безкоштовно. Також відправляємо випічку на передову. 

Читайте також: «Чоловіча» справа? Верстатам байдуже на стать. Як я власноруч створила успішний бізнес із лазерної та фрезерної порізки

Поки посилено працюємо, обмаль часу на плани, та все ж після перемоги хочемо повернутися до виготовлення граноли. Це була остання справа, яку ми спробували реалізувати перед вторгненням. Із юридичного боку – реєструємо торгову марку, щоб надалі розвивати франчайзинг. Будемо відкривати пекарні «ХлібОК» в інших громадах. А поки наближаємо перемогу. 

Суспільство

У Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років

Опубліковано

Подружжя українців Жорже та Яра Сератюки, які проживають у Бразилії, за майже 40 років створили понад 120 тисяч писанок. Коли Україна здобула незалежність, вони були серед перших, хто приїхав відроджувати традицію писанкарства на Батьківщину.  

Про це розповіла Світлана Мельник, дружина посла України в Бразилії.

Вона зазначила, що роботи подружжя Сератюків відомі далеко за межами Бразилії і зберігаються у музеях і приватних колекціях по всьому світу. 

Яра Сератюк вважається унікальною у світі писанкаркою із філігранною технікою розпису перепелиних яєць, а її чоловік – автор багатьох власних новаторських технік та стилю.

Посол України в Бразилії Андрій Мельник, його дружина Світлана Мельник та подружжя українців Жорже та Яра Сератюки Фото/Facebook: Світлана Мельник / ©

Читайте також: Бійці ЗСУ показали, як розписують писанки на Великдень 2024 під Бахмутом

Як розповіла Світлана Мельник, поворотним моментом у літописі писанкарства у Бразилії вважається 1957 рік, коли була створена перша світська школа розпису писанок за ініціативою українських жінок Бразилії, які мали свою організацію при Хліборобсько-Освітньому Союзі у Куритибі.

Подружжя українців Жорже та Яра Сератюки Фото/Facebook: Світлана Мельник / ©

Її натхненницею стала піонерка писанкарської справи – Марія Кирилович Вoлошин. Школа мала неабиякий успіх. Кількість учнів щороку збільшувалась у рази.

Дружина посла України в Бразилії також нагадала імена найбільш видатних майстринь і майстрів, які стали брендами у світі бразильского писанкарства: це Жорж та Яра Сератюки, Тетяна та Юліана Бахтцен та Лідія Єдинь, Філомена Процек, Одеса, Марія та Ярослав Волочук, Пауло Марсіо Фуччі, Вальдоміро Ромео, Вільсон Жозе Котвіскі, Ана Марія Бовкаловські Мазепа, Мара Брессан Клімчук, Ана Хома Чудзій.

Напередодні Великодня кожна велика крамниця Куритиби мала за честь виставити на вітрині найкрасивіші роботи учениць школи.

“Так до писанки виник неабиякий інтерес, про неї стали писати у газетах та журналах, писанка почала захоплювати своєю магією не тільки українців, але і бразильців. У такий спосіб вона поступово зайняла гідне місце у культурній спадщині всієї Бразилії”, – розповіла Світлана Мельник.

Вона додала, що відмінність української писанки у Бразилії від традиційної на Батьківщині полягає у тому, що вона може поєднувати традиційні орнаменти різних регіонів України, відображати власний винайдений стиль автора або навіть запозичувати символи корінних народів Бразилії. 

Нагадаємо, картині, на яких зображені українські волонтери та лікарка з Маріуполя, покажуть у Парижі та Нью-Йорку.

Фото: Світлана Мельник

Читати далі

Суспільство

Британець українського походження проїде на велосипеді 7 тис. км для допомоги дітям в Україні

Опубліковано

Британсько-український технологічний підприємець, генеральний директор і засновник британської космічної компанії Spacebit Павло Танасюк проїде велосипедом 7 тисяч км, щоб зібрати кошти для українських дітей, які постраждали від розпочатої Росією війни.

Про це він повідомив «Радіо Свобода».

Свій велотур під назвою «Ride for victory» він розпочне приблизно через два тижні з Тайваню і загалом проїде три континенти – Азію, Америку і Європу.

«Спочатку я думав їхати 2-3 тисячі кілометрів, але коли я дізнався, що кордони України практично 7 тисяч кілометрів, це з Кримом, то я вирішив проїхати саме цю дистанцію – 6993 кілометри. Це саме ці кордони, які ми хочемо повернуть, бо це наша держава», – розповів Павло Танасюк.

Ціль підприємця – зібрати мінімум мільйон доларів. Гроші він хоче витратити на конкретний проєкт для дітей, постраждалих від війни. Який саме це буде проєкт, Павло Танасюк ще вирішує.

Читайте також: Картині, на яких зображені українські волонтери та лікарка з Маріуполя, покажуть у Парижі та Нью-Йорку

«Я – не професійний спортсмен, займався велоспортом у студентські роки. Для мене це буде важко, але коли я кажу важко, я завжди згадую, як важко нашим воїнам зараз на передовій, як важко дітям, які постраждали від війни. Тому для мене це такий персональний челендж, але і челендж допомоги дітям, допомоги Україні», – заявив він.

У матеріалі йдеться, що велосипед, на якому він вирушить у веломандрівку, повністю зроблений в Україні, щоправда, із запчастин з цілого світу, подарованих різними компаніями. Українська художниця Олеся Вакуленко розмалювала велосипед синьо-жовтими барвами і національним орнаментом. Під кермом, на рамі – металевий тризуб із підписом колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного на пластині з «Азовсталі». Шолом Павла теж розмальований кольорами українського прапора.

Дорогою Танасюк буде ночувати у наметі, в готелі або машині, яка його супроводжуватиме. Він вестиме стрім, розповідатиме людям про Україну і збиратиме донати.

Після закінчення марафону, який триватиме приблизно два місяці Павло Танасюк має намір продати велосипед на аукціоні, щоб виручити ще більше грошей на благодійну ціль.

Компанія Павла Танасюка розробляє технологію космічної робототехніки для місячних і планетарних місій. У кінці цього року він планує відправити на Місяць прапор і мапу України, а також радіаційний датчик виготовлений в Україні. Дані отримані з цього пристрою безплатно передаватимуть різним інституціям, університетам, і їх зможуть досліджувати студенти у своїх наукових роботах.

Нагадаємо, естонський депутат, який збірає гроші на ЗСУ, доїхав на велосипеді до Києва.

Фото: Радіо Свобода

Читати далі

Суспільство

Коли шість коліс — не зайві: у ПАР для спецпризначенців зібрали унікальний пікап

Опубліковано

Південноафриканська компанія Armormax Defence побудувала, можливо, один із найкрутіших Land Cruiser 79 у світі.

Цей пікап із колісною формулою 6×6 за твердженням його виробників створений спеціально для умов екстремального бездоріжжя. Автомобілебудівники з ПАР запевняють, що за весь час випробувань TAC-6 — так назвали позашляховик – вони жодного разу не зіткнулися з жодною механічною поломкою, повідомляє АрміяInform.

Спочатку TAC-6 розробляли для французьких спецпризначенців. Машина створювалася для того, щоб «їхати куди завгодно та повертатися знову і знову, з ким завгодно». І хоча пропонуються різні варіанти бронювання (і навіть установка зброї), TAC-6 можуть використовувати звичайні покупці, наприклад, фермери. Щоправда, фермер має бути не бідним: базовий TAC-6 коштує $81,5 тисяч, а броньована машина на $68 тисяч дорожча. Але, як то кажуть, товар того вартує!

«Коли справа доходить до мобільності, платформа TAC-6 перевершує будь-яку повнорозмірну 4-тонну вантажівку, доступну сьогодні», — заявили в компанії.

TAC-6 створюють на базі Land Cruiser 79 Series із 4,2-літровим двигуном V6 або 4,5-літровим V8. Шасі подовжують і додають другу роздавальну коробку для передачі моменту, що крутить, на третю вісь. Пікап оснащується спеціальними трикомпонентними приводними валами Dana та зберігає стандартні подовжені листові ресори (але також пропонується ліфт-пакет на 10 см).

Спочатку Armormax розробила шестиколісний Land Cruiser з механічною коробкою передач, але рік тому відклала проєкт і вирішила перейти на автоматичну коробку передач. Це не звичайна автоматична коробка передач, вона розроблена та омологована компанією ZF спеціально для TAC-6.

«Автомат» призначений для роботи в найважчих умовах. Спеціально для АКП створили окрему систему охолодження для того, щоб коробка не перегрівалася в спеку і при русі по піску з великим навантаженням.

Клієнти можуть замовити бронювання Land Cruiser до рівня B6, що забезпечить захист від пострілів зі штурмової гвинтівки. Також позашляховик може бути обладнаний баками для води, системою пожежогасіння, двома запасними колесами.

Armormax розробила для TAC-6 два паливні баки об’ємом 210 літрів та 90 літрів, що забезпечує запас ходу понад 2 тисячі км. А для версії з одинарною кабіною розроблено бак ємністю 610 літрів і, відповідно, вдвічі більшим запасом ходу.

TAC-6 спроєктований так, щоб зберігати надійність у складних умовах, а повна маса автомобіля сягає семи тонн.

Автомобіль TAC-6 був підданий значним випробуванням, що включали понад 250 тисяч кілометрів пробігу за різними ландшафтами Африки та Європи, щоб оцінити його мобільність і стійкість. Цей процес оцінки був розроблений для порівняння характеристик TAC-6 з існуючими повнорозмірними 4-тонними вантажівками.

Протокол включав серію суворих випробувань за участю французьких спецпризначенців, спрямованих на те, щоб довести машину до її експлуатаційних можливостей. Під час цих випробувань TAC-6 виявив лише дві несправності, обидві з яких були пов’язані з помилкою водія, через перенавантаження та згоряння зчеплення.

TAC-6 був спроєктований з урахуванням військового застосування, включаючи можливість транспортування у стандартному 20-футовому транспортному контейнері ISO. Таке конструктивне рішення дозволяє TAC-6 пропонувати широкий спектр варіантів.

Сюди входять різні системи озброєння, включаючи калібри 12,7 мм, 14,5 мм, 20 мм та 30 мм, мінометні системи калібру 60 мм та 81 мм, а також конфігурації, адаптовані для таких функцій, як бронетранспортер, підвіз боєприпасів, польова механічна майстерня, транспортування невеликих автомобілів, логістична підтримка, радіолокаційні платформи та доправлення та запуск  безпілотних літальних апаратів, а також застосування як пускова платформа для протитанкових керованих ракет.

Нагадаємо, у Києві відбудеться виставка, присвячена культурній спадщині Донеччини й Луганщини.

Фото: Armormax Defence

Читати далі