Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Те, що цінніше за життя». Воїни ЗСУ та волонтери – про незалежність України

Опубліковано

Цьогоріч ми вперше відзначаємо День Незалежності під звуки повітряних тривог. Але саме сьогодні кожен із нас по-особливому відчуває вагомість та цінність цієї незалежності. І робить усе можливе, аби вберегти нашу свободу та вибити окупантів з української землі.

Напередодні 24 серпня ми поспілкувалися з українськими воїнами та волонтерами, аби дізнатися, що для них означає цей день та яку ціну доводиться платити, аби зберегти нашу свободу.

Гліб Стрижко

Український військовослужбовець, морський піхотинець. Захищав Маріуполь, де дістав поранення. Колишній полонений

Ще змалку 24 серпня – особливий день

Ще з дитинства 24 серпня було для мене якимось унікальним днем. Цю любов до нього прищепила бабуся, яка говорила, що у День Незалежності я обов’язково маю бути одягнений у вишиванку, бо тисячі борців віддали своє життя за це право.

Фото: Hlib Stryzhko / Facebook

Особливим цей день став у 2014 році, коли у Полтаві ховали першого військового, який загинув у зоні АТО. І тоді я, у свої 17, відчув і побачив те, про що мені говорила бабуся. Люди віддають життя за те, щоб бути українцями.

Прагну оберігати суверенітет

В останні роки для мене цінність незалежності чітко кристалізувалася. Свобода – це моя цінність, і я готовий за неї боротися. Я відчув, як може бути без неї, відчув злість і лють, коли свободу обмежують. Для мене незалежність – це можливість бути собою. Це право називатися українцем і пишатися цим.

Незалежність особиста та країни – це суміжні поняття. Мені важко буде ідентифікувати себе українцем, якщо не буде існувати моєї країни. Мені навіть іншим людям буде складно пояснити, що ось я – Гліб, українець, але моєї країни немає. Я відчуваю потребу оберігати суверенітет нашої держави, бо якщо моя країна не буде вільною, то я також себе таким не відчуватиму.

Читайте також: «Мрію повернутися на службу». Історія морпіха Гліба Стрижка, який потрапив у полон, захищаючи Маріуполь

Що стосується Дня Незалежності, я для себе сформував певний церемоніал цього дня. Зазвичай я спершу вшановую людей, які віддали своє життя за незалежність. Далі йду дивитися на військових на марші, щоб подякувати живим творцям історії, які й нині тримають на своїх плечах цю незалежність. Яким буде наступне 24 серпня, покаже час. Вірю в ЗСУ і сподіваюся на краще!

Маргарита Рівчаненко

Пресофіцерка в ЗСУ на Харківщині

Киянка, журналістка та піар-менеджерка. Раніше – медик одного з батальйонів територіальної оборони Києва

Ціну незалежності відчула на позиціях

24 серпня завжди було для мене великим святом, тим паче в моєму рідному Харкові ми починали святкувати ще 23-го. День Незалежності – це завжди було радісне свято, адже ти розумієш, що це твоя країна, твій народ.

Фото: Facebook / Маргарита Рівчаченко

Цінність незалежності я відчула на власному прикладі. Коли перебуваєш у зоні бойових дій, то розумієш, скільки коштує ця незалежність. Вона коштує життя когось зі знайомих, здоров’я твоїх побратимів. Ця незалежність коштує стільки, що ти не бачиш власну родину. А ще ти ризикуєш своїм життям, причому не тільки фізично. Ми зараз воюємо за те, щоб існувати.

Незалежність для мене зараз – це можливість бути вільній у своєму виборі. Знаєте, як є в пісні Вакарчука «Моя маленька незалежність». Мені здається, що «велика незалежність» нашої країни складається з простого вибору кожного з нас бути вільним і боротися за свободу.

Читайте також: «Я не хочу нікуди бігти». Історія журналістки з Києва, яка замість евакуації обрала службу в теробороні

Я на службі, а моя родина зараз розкидана по країні, тому цьогоріч це одноосібне свято. Дуже вірю, що наступного року ми будемо відзначати День Незалежності в наших кордонах 1991 року всією країною. Можливо, ми будемо десь на яхті в Криму піднімати український прапор.

Василь Штефко

55-річний мешканець села Кушниця Закарпатської області. Без двох ніг (має протези) пішов на фронт боротися з окупантами. Нині – боєць Закарпатського легіону

ЗСУ покажуть, що таке незалежність

Для мене 24 серпня – це завжди був великий день, тому що я мріяв про це ще при СРСР. Для мене незалежність у тому, щоб вільно себе почувати. Так, наразі це складно, адже залишається чимало. Але, на щастя, я вже бачу, що потихеньку (не так, як хотілося б) ми просуваємось і вибиваємо російські війська.

Я люблю свою державу, якою б вона не була, які б люди не були в адміністраціях чи держустановах. У своїй країні я можу відкрито говорити, що думаю. Намагаюся і своїй донці, якій 11 років, пояснювати все про державу, і бачу, що вона її любить.

Я вірю, що вже незабаром ми відкинемо окупантів повністю і зачистимо південь. А взагалі, я мрію нарешті написати у фейсбуці: «Шановні українці, у нас перемога, ми вигнали окупантів!». Це, певно, в кожного так.

Читайте також: У мене немає ніг, але є сили боротися. Історія 55-річного бійця з Закарпаття, який на протезах пішов захищати Україну

Андрій Бован

Учитель фізики та математики у Переяславі

З початку повномасштабного вторгнення допомагав як волонтер. Нині член батальйону територіальної оборони

Важливість Дня Незалежності прогресувала

День Незалежності – однозначно особливий день. Я фактично ровесник нашої держави, лиш трохи старший за Україну. Тому незалежність сприймаю як аксіому. Звісно, ставлення до цього дня змінюється з часом. Складно сказати, як я сприймав цей день років 15 тому, але важливість свята прогресувала у моїй свідомості.

Фото: Facebook / Андрій Бован

У певному віці я зрозумів що мені цей день важливий не через колір у календарі, а тому що він один із визначальних в історії нашої держави. Не можу сказати, що це відбулося в якийсь конкретний день. Напевне, це пов’язано з російською агресією у 2014 році. Тоді остаточно зруйнувався міф про «братній народ». І якщо до цього, як я говорив, незалежність сприймалася як аксіома, то тепер це вже теорема, яку потрібно довести всьому світові.

Незалежність – це відповідальність

Незалежність – це, перш за все, відповідальність. Коли ми говоримо про особисту, то це відповідальність за свій вибір і вчинки. У масштабі України – так само, ми визначаємо вектор нашого руху. Для мене важливим є той факт, що незалежність породжує можливості, а їх у нашій державі дійсно багато. Головне – мати щире бажання їх реалізовувати.

Читайте також: «На фізиці говоримо про Bayraktar». Історія вчителя-тероборонівця з Переяслава, який проводить уроки прямо на блокпосту

День Незалежності в моїй родині завжди святкувався, але без помпезності та пафосу. Зараз все значно серйозніше, адже так вийшло, що це тепер ще й наше сімейне свято. Саме 24 серпня народилася одна з моїх донечок. І ми завжди проводимо цей день по-особливому. Бувало, що вдень донька запрошувала друзів і святкувала на канатній дорозі або в дитячому розважальному центрі з атракціонами. А ввечері ми родиною їхали на центральну площу міста і святкували День народження нашої країни.

Зараз складно говорити про очікування щодо наступного Дня Незалежності. Усім серцем хочеться перемоги. Маю надію, що 24 серпня 2023 року ми святкуватимемо в мирній, незалежній і квітучій Україні.

Оксана Мироненко

Волонтерка, співзасновниця благодійного фонду «Наш сокіл»

Лікарка ортопед-травматолог, двічі внутрішня переселенка (у 2014 та 2022 роках)

Незалежність як ціль життя

24 серпня у нашій родині було «маленьким» святом – мама в Луганську пекла торт. З кожним роком воно набувало більшої сили та цінності. Особливо важливим було у 2014 році в Луганську. Так, з початку війни незалежність країни стала для мене найважливіша, всі спроби її оскаржити або притіснити – це зрада.

Незалежність – це єдиний варіант існування людини та країни. Для мене незалежність – ціль життя! Я – частина країни, теж незалежної. Цьогоріч ми з чоловіком працюємо, діти – далеко, але свято в душі відчувається. Я дуже хочу, аби День Незалежності завжди для України був символічним і справжнім.

Читайте також: У пам’ять про маму. Історія лікарки з Бучі, яка рятує літніх та маломобільних людей із прифронтових територій

Марія Зайцева

Волонтерка, засновниця Благодійного фонду «Незламний Харків»

Живу в країні, де не лячно критикувати владу

Я завжди полюбляла 23 та 24 серпня, тому що 23-го – День Харкова, і ми завжди ходили на феєрверки, а 24-го – День Незалежності. Коли підросла, дізналася що 23-го – ще й День прапора. Ще з дитинства в мене є така асоціація, що Україна ніби моя однолітка, але я трохи старша, адже народилась у 1990 році. Завжди порівнювала всі кризи та розвиток країни з собою. Не знаю, чому так.

Фото: Facebook / Мария Зайцева

Люди на сході переважно спілкуються російською, на жаль. Але я почала інакше сприймати українську мову. Почала розуміти, що таке інформаційна війна та в чому важливість медіавпливу. Тому з кожним фейком Росії раділа, що живу в країні, де не лячно лаятися на владу, навіть коли працюєш у комунальній газеті. Для мене питання свободи слова та справедливості дуже гостре. Я не зможу жити в країні, де люди бояться висловитися. Для мене це рабство.

Через рік святкуватиму в українському Криму

Незалежність ­– це стан душі, коли ти робиш вибір сам, а не хтось за тебе. У моїх мріях – світ без кордонів і держав узагалі. Але людству до того ще, мабуть, довго. За своє життя я навряд чи це побачу. Але можу сказати точно, що поки Харків – це Україна, я – незалежна. Не хочу бачити тут терористів, убивць і мародерів.

Зазвичай із 2014 року на День Незалежності я їжджу на покладання квітів до пам’ятника Незалежності в центрі Харкова. Ми традиційно зустрічаємося сім’єю чи друзями. Впевнена, що у 2023 році я відзначатиму День Незалежності у Криму, питиму на набережній Ялти прохолодний Мохіто, куплений за гривні.

Читайте також: Я волонтерила на 9-му місяці вагітності, і це мене рятувало. Історія харків’янки Марії Зайцевої

Катерина Скрипова

Голова правління громадської організації «Восток-SOS», координаторка гуманітарного напрямку

День Незалежності завжди збирав родину за столом

Для мене 24 серпня ще з дитинства був особливим днем. Я цінувала його ще з 1990-х років. Усе це прищеплювали батьки. Зазвичай, це було сімейне тепле свято. Ми збиралися за столом, тато з мамою розповідали про Україну, набуття незалежності, важку історію. Згадували майже про всю історію нашої країни.

Фото: Facebook / Катря Скрипова

Для мене незалежність особиста і країни – це поняття взаємодоповнювальні. Незалежність країни – це незалежність особистості, незалежність можливостей від «просто думати» до «діяти». У незалежній країні можна вільно і думати, і діяти.

Перемога стане грандіозним святом

В останні роки святкувань Дня Незалежності у нашій родині, як раніше, вже не було. Але це все одно був день, коли ми згадували останні вісім років. Ці роки ще більше посилили розуміння того, як важливо бути незалежними та боротися за це.

Читайте також: «У відпустку підемо вже після перемоги». Як команда «Восток SOS» щодня рятує життя тисяч українців

Думаю, що перемога над Росією в нас вже є, просто її треба довести до логічного завершення. Буде наступний День Незалежності завершенням війни чи ні – цього ніхто не знає. Усі надії на ЗСУ. Але, думаю, що коли ми вийдемо на наші кордони, це буде грандіозне свято для всіх.

Назар Ющенко

Військовий. До мобілізації -директор відділу маркетингу у міжнародній компанії DSN Group, підприємець, бізнес-консультант у відеопродакшені Arrows production

Не розумів цінність незалежності

Раніше 24 серпня для мене було звичайним днем, коли ти прокидаєшся, збираєшся на роботу. Але, звісно, на тлі теперішніх подій ця дата має особливе значення. Незалежність завжди була у моєму серці, але я не надавав їй стільки значення, скільки було потрібно. Зараз я це розумію.

Сьогодні незалежність для мене – це повністю вільна країна без страху, болю та суму. Вважаю, що незалежні громадяни будують незалежну країну.

Раніше ми з родиною у цей день, 24 серпня, проводили час разом, відвідували різноманітні заходи, які готувала наша громада. Ми гуляли, веселилися, святкували. Сьогодні я вірю, що в майбутньому цей день буде для нас особливим. Вірю у перемогу України над окупантами. Ми звільнимо наші землі та відновимо кордони незалежної держави!

Суспільство

Коргі Лакі з України став моделлю для пам’ятника королеві Єлизаветі II в Англії

Опубліковано

Українець по імені Коргі Лакі відзначився як одна з моделей для пам’ятника королеві Єлизаветі II, який недавно було відкрито у британському графстві Ратленд.

Про це повідомляє BBC Україна.

Фото: Getty Images

Про памʼятник

Бронзовий пам’ятник, який встановили поруч з бібліотекою в Окемі, став центром уваги під час офіційного святкування дня народження королеви, на яке зібралося чимало людей. Художник Хайвел Претлі зобразив королеву, оточену трьома коргі – її улюбленцями.

За інформацією ВВС Україна, однією з моделей для королівських собак став пес українки Антоніни Кириленко.

Читати також: Резиденти “Дія.City” анонсували спілку Diia.City.Union для розвитку IT: що це означає

Коргі Лакі

Одного дня чоловік Антоніни вирішив взяти собаку по кличці Лакі із собою на роботу, прогулятися через парк. Там їх зустрів скульптор Хайвел Претлі. Лакі став моделлю для постаменту пам’ятника, ставши прототипом для коргі, який стоїть на задніх лапах.

Фото: Антоніна Кириленко

Скульптор уважно вивчив поведінку та особливості песика, грався з ним і зробив багато фото, щоб якомога точніше відтворити його у скульптурі. Родина Лакі була постійно на зв’язку з митцем та бачила весь процес створення монумента: від маленької глиняної скульптури – до відлиття бронзової статуї. Результат, за словами Антоніни, перевершив усі їхні очікування.

Нагадаємо, що в Києві покажуть фотовиставку про знищену росією українську культурну спадщину.

Фото: Getty Images

Читати далі

Суспільство

В Київ Цифровому запустили опитування щодо перейменування вулиць

Опубліковано

Голосування щодо перейменування 19 топонімів у застосунку “Київ Цифровий” триватиме до 12 травня.

Про це повідомляє Київська міська рада.

Як зазначив заступник міського голови – секретар Київської міської ради Володимир Бондаренко, важливо почути думку мешканців столиці перед тим, як депутатський корпус Київської міської ради прийме рішення про перейменування цих міських об’єктів.

Варіанти змін

Пропозиція змінити назву площі між вулицями Січеславською та Кирпи на честь Північноатлантичного альянсу внесена. Крім того, киянам запропоновано обрати нові назви для вулиць Тургенєва, Пушкіна, Брюсова, Боткіна, Крилова, Нахімова, Достоєвського, Єсеніна, Ковалевської, Чаадаєва та Заслонова.

Читати також: Резиденти “Дія.City” анонсували спілку Diia.City.Union для розвитку IT: що це означає

Також, пропонується перейменувати вулицю Станіславського на вулицю Богдана Ступки. Представники театру імені Івана Франка зауважують, що саме на цій вулиці проживав Ступка і працював у театрі протягом понад 30 років. Вони вважають, що це буде відповідним і символічним кроком для всього театрального мистецтва, якщо ця вулиця отримає ім’я великого українського актора.

Користувачі застосунку “Київ Цифровий” можуть обрати варіант, який, на їхню думку, є найбільш доцільним для перейменування конкретного топоніма. Для участі в голосуванні потрібно перейти до розділу “Електронна демократія”, обрати “Опитування”, переглянути перелік назв та проголосувати.

Як проголосувати

Для того, щоб проголосувати в додатку “Київ Цифровий”:

  • обирайте “Електронна демократія” ⟶ “Опитування”;
  • переглядайте перелік назв і натискайте “Проголосувати”.

Нагадаємо, що виробники дронів можуть отримати гранти на 80% від вартості проєкту.

Також ми повідомляли, що демо гри Threads of War про звільнення України від окупантів вже доступне на платформі Steam.

Фото: Київ Цифровий

Читати далі

Суспільство

В Києві покажуть фотовиставку про знищену росією українську культурну спадщину

Опубліковано

Четвертого травня в столиці буде представлена фотовиставка, на якій буде представлено фотографії, зроблені 65 журналістами, які зафіксували воєнні злочини РФ щодо культурної спадщини України.

Про це повідомляє Інститут масової інформацію.

Про акцію

Інститут масової інформації (ІМІ) та UNESCO звернулися до українських журналістів, репортерів і фотографів з проханням задокументувати наслідки шкоди, яку російська агресія завдала церквам, театрам, бібліотекам та культурним діячам.

Виставка об’єднала роботи 65 фотожурналістів. Через об’єктиви їхніх камер ми бачимо пошкоджені фасади церков, розбите скло культурних центрів, обвалені стелі театрів та попелом засипані бібліотеки. Саме вони зафіксували роботу художників, перформерів, культурних діячів і волонтерів, які продовжують працювати в умовах війни.

Читати також: В Україні покращився політичний та безпековий показники в Індексі свободи слова: дослідження

Як потрапити на виставку?

Виставка працюватиме в Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків з 4 травня до 19 травня включно.

Адреса: вулиця Терещенківська, 15. 

Час роботи: з 10:30 до 17:00, четвер з 12:00 до 19:30 (понеділок, вівторок – вихідні).

Вхід вільний.

Проєкт реалізує Інститут масової інформації за фінансової підтримки UNESCO Heritage Emergency Fund та народу Японії.

Нагадаємо, що в Харкові стартував кінофестиваль, присвячений музиці та культурі.

Також ми повідомляли, що в Україні покращився політичний та безпековий показники в Індексі свободи слова: дослідження.

Фото: Валентин Кузан

Читати далі