Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Хочу дати можливість ромам навчатись». Як Тиберій Йонаш відкрив художню школу та столярну майстерню

Щодня ШоТам розповідає для вас про український бізнес, соціальні проєкти, волонтерів, аграріїв та позитивні зміни у країні. Але ми також виступаємо проти дискримінації

Партнерський матеріал

Опубліковано

Щодня ШоТам розповідає для вас про український бізнес, соціальні проєкти, волонтерів, аграріїв та позитивні зміни у країні. Але ми також виступаємо проти дискримінації в усіх її проявах. Дуже багато негативних новин розповсюджуються в мережі, де акцентують увагу на слові «ром» та його ксенофобських синонімах. Тому ми лупаємо цю скалу стереотипів і розповідаємо вам позитивні історії успіху представників ромської спільноти, які розвиваються в Україні, навчаються, відкривають бізнеси та забезпечують робочими місцями десятки людей.

Це історія про успішного рома, який безплатно навчає живопису дітей з малозабезпечених родин, адже колись йому також не вистачало грошей на фарби та пензлі. А ще створив столярну майстерню, щоб роми змогли заробляти собі на життя. Тиберій Йонаш – відомий ромський художник. З дитинства він мріяв стати художником, але батьки не мали грошей оплатити навчання. Тому чоловік  самотужки опанував професію, а згодом створив художню школу Ром Арт. У цьому році за підтримки фонду «Відродження» Тиберій заснував столярну майстерню Столяр Арт, де роми навчатимуться створювати рамки для художників і парти для школи, а також заробляти собі на життя. 

Тиберій Йонаш

Тиберій Йонаш

Ромський художник

Народився в Мукачево, навчався в Мукачівській дитячій художній школі ім. Міхая Мункачі. У 2017 році створив громадську організацію і ромську художню школу під назвою «Ром Арт». А у 2021 році створив столярну майстерню «Столяр Арт», щоб дати можливість ромській громаді заробляти. 

Не мав можливості навчатись, тому хочу дати її іншим ромським дітям

Я виріс у ромській громаді, але не у самому таборі, а за пару вулиць від нього. Мої предки були великими музикантами в Угорщині, а мама навчала дітей грати на фортепіано. Батьки також хотіли з мене зробити музиканта і у четвертому класі я вступив до музичної школи. У мене був хист до цього, але я розумів, що це не моє. Коли в школі почались уроки малювання, вчителька запросила моїх батьків на розмову, мовляв, треба мене віддавати в художню школу. Але батьки не хотіли, щоб я став художником, бо такі люди зазвичай бідні, не мають стабільності. Але я дуже хотів, тому батьки погодились. Я дуже старанно вчився, закінчив школу на відмінно, але хотів й надалі отримувати знання. 

Картини ромського художника Тиберія Йонаша
Фото: suspilne.media/

У 16 років я вступив в Ужгородський коледж мистецтв, але зміг там провчитись тільки два роки, адже батьки не могли далі підтримувати мене матеріально, бо коштів ледве вистачало на життя. Але я дуже хотів отримувати знання, тому почав ходити до художників у майстерні. Я потроху навчався, а згодом почав свої роботи виставляти в центрі Мукачева. Так вже зміг заробляти як художник. Але я все одно мрію про освіту, тому восени хочу вступити в академію. 

На власному досвіді я знаю, як тяжко ромській молоді розвиватись. Бо на ромів дивляться як на інших людей, вони постійно відчувають дискримінацію. Тому я відкрив вже дві художні школи для ромських дітей у Мукачево та у селі Ратівці Ужгородського району. Я даю їм базове навчання, щоб вони після цього могли вступити до коледжу чи академії. Вже 4 роки навчаємось, проводимо виставки і діти тепер продають свої роботи. Нас дуже підтримує Фонд «Відродження», завдяки їм я можу розвивати дітей. 

Ромська молодь зможе опанувати столярну справу

Цього року Фонд «Відродження» оголосив грант ромських проєктів. Я собі подумав про те, що ромам дуже тяжко працевлаштуватись, тому вирішив створити столярну майстерню, бо це близько до мистецтва.  Я отримав грант, за кошти закупив станки і зараз ми починаємо навчання. 

Працювати тут буде молодь від 18 років, бо молодших просто не можна допускати до серйозних станків. У соціальній майстерні навчатимемо всіх охочих опанувати столярне ремесло. Після навчання юнаки складуть іспит,  отримають сертифікат і зможуть залишитися тут працювати та виготовляти різні вироби з дерева на продаж. А згодом вже вони будуть навчати нових учнів. 

Столяр Арт дає можливість ромам опанувати столярну справу та заробляти собі на життя

Поки у нас є шість охочих на навчання. Але я сподіваюсь, що вони будуть розповідати про майстерню родичам, друзям, а ті прийдуть до нас. Я планую, що у нас працюватиме 15 осіб по дві групи, щоб вони могли виходити позмінно. Я дуже хочу, щоб ромська молодь могла отримати спеціальність, заробляти собі на життя. Багато ромів їдуть за кордон, покидають сім’ї та працюють на тяжких роботах. У нас їм важко працевлаштуватись, бо вони не мають ні освіти, ні досвіду роботи, деякі старші навіть не вміють писати та читати. А я хочу дати їм цю можливість навчатись і працювати. 

Читайте також: «Мене обурюють стереотипи»‎. Історія соціального підприємства, де навчають ромських жінок шити та заробляти

Для навчання ми договір з Мукачівським училищем і спеціалісти будуть приходити до нас в майстерню, щоб навчати ромів. Після навчання, яке триватиме пів року, юнаки зможуть однією командою працювати в столярній майстерні для себе.

Сам собі реклама

Як я вже казав, майстерня пов’язана з мистецтвом, бо спочатку тут виготовлятимуть весь необхідний матеріал для малювання, а також рамки для картин наших художників зі школи Ром Арт. Я буду займатись замовленнями, поки наше соціальне підприємство буде розвиватись. Хочу, щоб наші майбутні майстри робили парти та столи для ромських шкіл, а також мольберти для художників.

У майстерні Столяр Арт роми будуть створювати рамки для картин, столи та парти для шкіл і коледжей

Будемо працювати над рекламою, бо чим більше про нас чутимуть, тим більше замовлень. Але вже й зараз на початку є перші замовлення. Реклама поки йде від мене, бо я вже сам себе рекламую вже багато  років.  Маю контакти художників, яким розповів, що відкриваю для ромської громади майстерню, де будуть робити рамки та інші речі. Тому вже є перші замовлення. Далі плануємо створити сайт, де будемо публікувати всі наші вироби. З часом наші майстри створюватимуть для різних шкіл дерев’яні вироби. Я вже домовлявся з коледжами, що замовлення вони робитимуть у нашому підприємстві.

Я дуже сподіваюсь, що роми зможуть навчитись та працювати за спеціальністю і заробляти для себе кошти. Бо поки я не маю з чого дати їм зарплату, вони самі зароблятимуть кошти за свої вироби і зможуть забезпечити свої родини.

Не всі роми задоволені, бо хочуть одразу заробляти

Зараз я керую підприємством, можливо з часом знайдеться хтось інший. Але я маю цій людині повністю довіряти. Бо знаю багато ромів, які не мають терпіння, часто змінюють спеціальності, рік працюють, а потім і знаходять щось інше. Це неправильно. Якби я покинув свою роботу, то нічого б не досяг.

Я хочу, щоб наші майстри зрозуміли, наскільки важливо мати таку роботу, коли ти сам собі керівник. Це величезна різниця між тим, коли вони їдуть на заробітки, покидають свої родини, працюють там тяжко і цілодобово. Роми дуже часто змушені залишати свої родини, щоб поїхати за кордон на заробітки. Знаю багато випадків, коли сім’ї розпадались через це. Наша майстерня дасть можливість заробляти на місці та нікуди не їхати. 

Читайте також: Від роботи у колгоспі до власного бізнесу. Історія рома, який вже 30 років створює натуральну продукцію

Але не всім сподобалась моя ідея. Частина ромської громади хоче одразу отримувати кошти. Але так не буває, на все потрібен час. Треба навчатись, отримати знання, а вже потім будуть замовлення і заробіток. Я вже 20 років працюю, і тільки зараз маю стабільність. Неможливо на другий день роботи вже отримувати 10-15 тисяч. Сподіваюсь, що вони це зрозуміють. Є хлопці, які прямо кажуть, що краще вони поїдуть на заробітки в Чехію. Але ж тут вони мають можливість опанувати професію, та найголовніше бути поруч з сім’єю.

Мені не пощастило навчатись, тому я хочу показати ромам, що можна власною працею та наполегливістю чогось досягти.

Матеріал підготовлений за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проєкту «Історії успіху ромського бізнесу».

Суспільство

На Подолі в будівлі врятованої памʼятки відкрили арт-простір

Опубліковано

На вулиці Нижній Вал, 37/20 відкривається культурний простір “Кузня” (drib37).

Це анонсували на сторінці простору в Instagram.

Про архітектурну памʼятку

На вулиці Нижній Вал, 37/20 відкривається культурний простір “Кузня” (drib37). Це відновлена пам’ятка архітектури в центрі Подолу, де за сюжетом роману Валер’яна Підмогильного “Місто” проживав головний герой Степан Радченко після переїзду до Києва. У творі згадується: “На Нижньому Валу одшукав тридцять сьомий номер, зайшов хвірткою на подвір’я і постукав на ґанку в глухі, поїдені червою двері…”.

На початку повномасштабного вторгнення представники Подільської громади вивчали будівлі, що могли б бути потенційними пам’ятками, але перебували під загрозою знищення. Вони знайшли цю будівлю, отримали її законно у власність і почали опікуватися нею. Зокрема, оформили статус щойно виявленої пам’ятки архітектури, повідомляє команда проєкту для The Village Україна.

Ця будівля, збудована у 1900 році, раніше дійсно була кузнею. Вона зберегла свою автентичність, зокрема композицію й фасади, що робить її цінною, пояснюють у департаменті культурної спадщини КМДА.

Читати також: Українські підлітки спільно із колишнім консультантом NASA написали книги про Марс

Про простір

Тепер у цьому просторі облаштовано культурний центр із галереєю. Першою подією стане фотовиставка-рефлексія митця Микити Журавльова, присвячена Одесі.

“Кузня” працюватиме з 12:00 до 21:00. Відвідати виставку можна у ці ж години. Вона триватиме 21 та 22 травня (з можливим продовженням), а відкриття відбудеться о 18:00.

Вхід – вільний донат, усі кошти будуть передані підрозділу ГУР МО “Химера”.

Нагадаємо, що Олександр Усік переміг Фʼюрі та став абсолютним чемпіоном світу в надважкій вазі.

Також ми повідомляли, що в Міністерстві оборони тестують електронну чергу в ТЦК та СП.

Фото: простір “Кузня”

Читати далі

Суспільство

Лише 115 сантиметрів зростом, але одна з найсильніших в Європі

Опубліковано

Марії — лише 115 сантиметрів, у пологовому від неї відмовилися батьки, вона має інвалідність… Та попри все пережите, дівчина не втратила віри ні в себе, ні у свої можливості, ні у свою країну! Маша є однією з найсильніших спортсменок у Європі серед паралімпійців і веде свій блог у соцмережі, аби мотивувати інших любити себе та не втрачати мотивації, що б там не було!

Історія дівчини

Привіт! Мене звати Марія, мені 33 роки і ви будете здивовані, коли побачите мене в повний зріст. Та, попри це, я живу повноцінним життям, сама себе збезпечую, професійно займаюся спортом, учасниця Паралімпійських ігор, призерка Кубку світу та чемпіонка України і Європи.

Додатково я займаюся ще блогерством. Знаєте, я завжди хотіла жити в Америці, але зрозуміло після повномасштабного втогнення, що я хочу жити в своїй країні. Незважаючи на всі труднощі, я зрозуміло, що Україна в моєму серці понад усе.

Моя історія почалась з 1991 року. Коли я народився, лікарі побачили, що я дитина з вадами і запропонували моїм батькам написати відмову. Вони це і зробили.

Родина, яка була поряд

Після цього я потрапила до дитячого будинку і там проживала до підліткового віку. У 14 років я попала до прийомної родини. Я побачила різницю між дитячим будинком та сімʼїю. З розуміла, що саме в той час, коли я потребувала родини, вони були поряд. Саме завдяки моїй родині я знайшла себе і зрозуміла, чого я хочу від життя.

Спортом я почала займатися з підліткового віку. Мені запропонував тренер, мій перший Олександр Анатолійович. Попала вперше на Паралімпійські ігри, це у 2012 році. Я побачила, що таке дійсно великі спортсмени, дійсно ті, які здобувають медалі, ті, які боряться понад усе заради того, щоб у першу чергу подолати себе. У спорті я здобула силу духу,також фізичні сили. Я зрозуміла, що в цьому житті треба завжди боротися. Спорт мені це явно показав.

Читати також: Це українські страви, про які ви навряд щось чули: давні рецепти кулінарної спадщини

Важка зустріч

У 28 років мені наснився сон, що в моїй квартирі моя рідна матір та її донька, моя сестра. Я це розповіла подрузі, і вона мені запропонувала поїхати та зустрітися з нею. Зустріч у нас була дуже тяжкою. Я сказала людині, що я на неї зла не тримаю. Хочу просто дізнатися, чому саме я така, чого так вийшло, що я залишилась без батьків.

Були питання дуже прості, не дуже складні для людини, яка має все знати. Але на відповідь я дуже багато чула брехні і неправди.

Матір по цей час приховує, що я є, що я жива. Я їй сказала, якщо ти будеш надалі мене приховувати, я не можу так надалі з тобою спілкуватися.

Я також поїхала, знайшла батька, ми з ним зустрілися. З батьком було все інакше. Батько – це та людина, яка показала, що ми всі люди, ми всі можемо помилятися. Найголовніше, що я побачила в ньому, що він хотів це виправити. Ми спілкуємось надалі, він мені дуже сильно допомагає, коли я потребую. З його сім’єю я також спілкуюсь, у нас дуже добрі і теплі відносини.

В своєму блозі я показую приклад, що попри всі життєві обставини і не зважаючи на те, що в мене є інвалідність, я живу повноцінним життям. Надалі я планую займатися ще спортом і зараз готуюся до Кубку світу. Потім вже буде ясно, чи попадаю я на Паралімпійські ігри в Париж 2024. Планую далі займатися і будую собі кар’єру саме в спорту.

Нагадаємо про 10 українських науковців, які змінили світ своїми винаходами.

Також ми повідомляли, що Олександр Усік переміг Фʼюрі та став абсолютним чемпіоном світу в надважкій вазі.

Читати далі

Суспільство

В Києві запрацював перший рекрутинговий центр ССО

Опубліковано

Перший рекрутинговий центр Сил спеціальних операцій ЗСУ відкрили у Києві. 

Про це повідомляють в Telegram-каналі ССО.

Фото: ССО

Читати також: В Сумах запрацював реабілітаційний спецпроєкт для ветеранів та цивільних

Про центр

В ньому надають консультації з підготовки, забезпечення та умов проходження служби в Спеціальних операціях (ССО) та допомагають обрати військову спеціальність. Крім того, в рекрутинговому центрі можна отримати юридичну підтримку під час вступу на службу.

Фото: ССО

Центр розташований на Оболонській набережній, 7 (корпус №1) та працює щодня з 09:00 до 18:00. Також можна звернутися за номером 0 800 357 174.

Нагадаємо, що в київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток.

Також ми повідомляли, що “Азов” показав унікальні кадри порятунку цивільних з “Азовсталі” (ВІДЕО).

Фото: ССО

Читати далі