Суспільство
Як виглядає найбільший бункер в Україні та в Східній Європі (ВІДЕО)
Бункер у селі Верхня Грабівниця — одна з найкраще збережених пам’яток Другої світової війни на так званій “Лінії Арпада”.
Про це пише mukachevo.net.
Це низка оборонних об’єктів, що тягнулися близько 600 км основним карпатським хребтом. Основна мета — захист територій Угорщини від радянських військ. З історії України ми пам’ятаємо, що Закарпаття було у складі Австро-Угорщини.
Читайте також: На Київщині відновили козацький храм (ФОТО)
Бункер зведений впродовж 5 років. Будувався в повній секретності. Місцеві жителі не брали участі у будівництві його зсередини. Всі роботи з копання кар’єра та заливанню стін бункера проводилося тільки солдатами штрафбатальйону угорської та румунської армії. На дробарках, каменеломнях та кар’єрі працювали військовополонені,а місцевих жителів змушували на кінних повозках та волах доставляти будівельні матеріали.
На будівництво бункера було потрачено мільйони. За історичними даними, його довжина сягала 1,5 км (сьогодні доступно близько 800 м).
Читайте також: Чи готові роботодавці підвищувати зарплати. 5 тенденцій на ринку праці
Найнижча точка бункера перевищує глибину 50 м. Ця споруда має 5 входів, чотири з яких є ДОТами довготривалими оборонни точка. Оборонні точки оснащувалися гарматами, кулеметами, це були прекрасні спостережні пункти: вид з кожного ДОТу відкривався на головну дорогу.
На різних рівнях оборонної споруди були розміщені кімнати:
- інженерна,
- вузлова (вузол зв’язку),
- зброярська,
- склади з боєприпасами та продуктами,
- лікарня,
- казарми,
- кухня та санвузли.
Найдовша кімната бункера протяжністю 60 м. Вона насичена містикою та неперевершеною акустикою. Є легенда, що перебуваючи у цій кімнаті за спиною кожного туриста стоять душі загиблих військових. В одному коридорі досі б’є джерело свіжої води (підземне живлення). На деяких ділянках бункера, їздила вагонетка по встановлених коліях, доставляла боєприпаси, харчові продукти та ліки.
Нагадаємо, Міндовкілля та Google Україна оцифрували ще 10 нацпарків.
Як ми повідомляли раніше, на Житомирщині розробили туристичний маршрут «Лесиними стежками».
Головне фото: mukachevo.net.
Суспільство
Воїн з Одеси віддав життя за Україну, але продовжує робити рідну землю красивішою навіть після загибелі… Ця сумна й водночас зворушлива та надихаюча історія про військового Бориса Айзенберга, , який усе своє життя займався озелененням рідного міста й країни. Разом з родиною він заснував власний розсадник, де вирощував понад 300 видів рослин. І зараз, коли Бориса не стало, справу продовжує його батько, а сакури та клени, які в пам’ять про героя саджають по всій Україні, радуватимуть українців і милуватимуть їхнє око. Детальніше у сюжеті ШоТам!
Після повномасштабного вторгнення Борис пішов на фронт добровольцем. Попри жахи війни він надихався природою і там: малював квіти та прикрашав ящики з боєприпасами. “Йде наступ – цвіте яблуня переможна….” – писав Борис під своїми фото з рослинами.
Читайте також: У Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років
Так народилася ціла серія флори, яку українці побачили вже після загибелі захисника… Борис загинув 13 липня 2023 року поблизу села Біла Гора на Донеччині. Врятував пораненого побратима, наклавши йому турнікет, а сам потрапив під ворожий обстріл.
Після смерті Бориса його справу продовжив його батько, його також звати Борис. У родинному розсаднику він вирощує понад 400 рослин, які колись привіз його син. Груші, сливи, сакури, 18 кущів клену… Все цвіте у пам’ять про Бориса. А ще його сакури прикрашають Київську оперу, а клени ростуть на подвір’ї Одеського художнього музею.
Так справа Бориса продовжує жити й надихати українців дивовижним квітом.
Нагадаємо, у Мринській громаді відновили 155-річний ліцей-мазанку.