Суспільство
Буковинський кооператив продає гриби в США та Ізраїль
За сезон підприємство “Дари Гуцульщини” переробляє понад 20 тонн грибів, а дехто з жителів села заробляє до ста тисяч гривень. Цей кооператив заснували 33 мешканці Путили та сусідніх сіл на Буковині. Керівником обрали Сергія Терена, повідомляє molbuk.ua.
Як розповів Сергій Терен, мешканці створили кооператив завдяки проекту ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”.
Читайте також: Черниці заснували у монастирі бізнес на грибах
“Проект передбачав створення кооперації у сільській місцевості. Ми провели загальні збори мешканців сіл. Основна маса людей підтримала думку, що найбільш перспективним для нашого району є збирання і переробка грибів”, – розповідає підприємець.
На проект отримали 25 тисяч доларів для закупівлі обладнання. Доклали ще 5 тисяч доларів із бюджету кооперативу. Від ідеї до реалізації минуло півроку. Вже влітку 2015 року почали переробляти гриби, які приносили мешканці.
За день потрібно переробити дві тонни грибів
Першого року кооператив переробив приблизно 12 тонн грибів, у наступні – понад 20 тонн.
“Спочатку планували переробляти лише білі гриби. Потім зрозуміли, що лісовий ресурс більший. Почали переробляти лисички, опеньки, підберезники. Минулого року вже мали десять варіантів продукції”, – зазначає Сергій.
Роблять гриби мариновані, сушені та заморожені. Для цього мають спеціальне обладнання – сушильну камеру, камеру шокової заморозки, камеру зберігання.
Куди продають і за скільки?
Гриби селяни збувають через Інтернет-магазин і відправляють у різні регіони України. Півлітрова банка маринованих грибів коштує сто гривень, сушені гриби, фасовані у півлітрову пластикову банку, – від 50 гривень.
“Дари Гуцульщини” вже уклали контракти із торговельними українськими мережами. Також мають контакти з фірмами, які продають продукцію за кордон.
“Тож наші гриби їдуть до Канади, Америки, Ізраїлю, Польщі та Італії”, – каже Сергій.
Заробіток — понад тисячу гривень на день
Сергій Терен задоволений, як розвивається підприємство. Через кілька років, переконаний, стануть найкращими із переробки грибів в Україні.
Читайте також: На Львівщині фермер заклав плантацію найдорожчого у світі гриба
“Намагаємося, щоби наша продукція була гарної якості, гарно запакована. Щороку ми закуповуємо нове обладнання. Плануємо купити лінію для сортування грибів. Хочемо залучити до нашого підприємства більше людей з інших районів”, – каже підприємець.
За його словами, завдяки кооперативу люди мають можливість заробити. Є сім’ї, які вдень у сезон збирання грибів заробляють 1-1,5 тисячі гривень, а за сезон декому вдається заробити по сто тисяч.
Суспільство
Суспільство
Про книгу
Про Вікторію Амеліну
Суспільство
На його честь було названо корабль, а доньки в памʼять про нього заснували та розвивають ферму у рідному місті.
Капітан І рангу Юрій Олефіренко хотів займатися власним сільським господарством. А коли у 2014 росія напала на Україну, став на захист Батьківщини та віддав за неї своє життя у битві за Маріуполь… Після загибелі капітана його ім’я присвоїли десантному кораблю, який від початку повномасштабної війни давав відсіч окупантам!
Історія Юрія Олефіренко
Капітан І рангу Юрій Олефіренко був командиром 73-го морського центру спецпризначення. Коли у 2014 росія напала на Україну, він вже 1,5 року як був на пенсії, але повернувся.
“Я кажу: “Куди ти йдеш”?” Я йду за рідну країну, за Україну, за український народ”, – розповідає дружина героя.
16 січня 2015 Юрій давав відсіч навалі окупантів під Маріуполем та отримав тяжкі поранення. Він закрив собою та врятував трьох бійців, однак сам загинув…Посмертно Юрія нагородили відзнакою “Народний герой України”. А на його честь назвали флагман українського флоту – десантний корабель “Юрій Олефіренко”.
Фермерська справа – на честь батька
Після загибелі капітана родині виділили земельну ділянку на ведення сільського господарства. І його доньки вирішили втілити його давню мрію та відкрити власну ферму.
“Десь у цих краях працювала бабуся, тому що вона була передовою дояркою. Ія знаю, що ще маленьким хлопчиком він прибігав туди, до неї. Він був людиною ерудованою, дуже розвиненою, знав багато мов, але не боявся такої роботи: він брав і орав город”, – ділиться Олеся Олефіренка, донька Юрія.
Через рік в Ольги було вже 50 телят, і, здавалося, на ферму чекає велике майбутне. Та через рік ресурсів на її утримання почало не вистачати і ферма припинила своє існування.
Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська
Подолання кризи
Однак рік тому завдяки конкурсу #Варто “РобитИ” Оля отримала можливість відродити справу. А рідні підтримали та допомогли їй почати з нуля.
Зараз на фермі Олефіренків вже 28 свиней та 45 поросят – завдяки гранту справа рухається вперед. Родина покращує умови утримання та планує збільшити поголівʼя худоби. Справа, про яку мріяв капітан, продовжує жити та розвиватись завдяки його донькам.
Нагадаємо, що переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО.
Також ми повідомляли, що в “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів