Суспільство
«Здорова їжа — здорові родини». Як біопрепарати від БТУ-ЦЕНТР безпечно позбавлять овочі від шкідників
У місті Ладижин, що на Вінниччині, українські мікробіологи з компанії БТУ-ЦЕНТР створюють унікальні біопрепарати.
У місті Ладижин, що на Вінниччині, українські мікробіологи з компанії БТУ-ЦЕНТР створюють унікальні біопрепарати. Їх під торговою маркою «Жива Земля», як альтернативу хімії, купують і фермери для свого городу, і великі агропідприємства. Серед продукції — біодобрива, оздоровлювачі ґрунту, натуральні стимулятори росту тощо. Головна мікробіологиня компанії Ольга Нагорна розповіла, чому не всі мікроби є шкідливими для людини, як на їхній основі створюють біопрепарати, чим вони відрізняються між собою та чому дозволяють більше не спалювати листя й рятувати екологію.
Ольга Нагорна,
Головна мікробіологиня компанії БТУ-ЦЕНТР, лауреатка Державної премії в галузі науки і техніки
Мікроби не завжди шкідливі для людини
У суспільстві досі існує міф, що всі мікроби — це погано, треба постійно мити руки, щоб їх знешкодити. Насправді ж не всі вони для нас шкідливі, серед них є й наші друзі. Ми народжуємося без мікрофлори, й отримуємо її в нагороду від матері через грудне молоко. В нашому роті, кишківнику, на слизових багато молочнокислих бактерій, дріжджів, на шкірі живуть стафілококи та стрептококи. Вони забезпечують нам імунітет, і поки ми не поранимось чи опечемось, вони нам не страшні. Іноді, коли з’їмо холодне морозиво, починає боліти горло. Це також через те, що в нас на слизових існують мікроби, яким ми дали змогу розвинутися. Але здорова загартована людина, яка споживає корисну їжу, мирно співіснує з цими мікробами. А от, людина, в якій немає необхідної мікрофлори, приречена на загибель.
Це стосується всього живого. У природі взагалі всюди є мікроби — в повітрі, ґрунті, воді та навіть у приміщеннях, де ми мешкаємо чи працюємо є мікроби, які потрапляють туди з нашого волосся, шкіри, одягу, з вулиці тощо. Коли ми почали вивчати фізіологію рослин та склад ґрунту, то зрозуміли, що між ними існує дуже тісний зв’язок. Ґрунт — це результат життєдіяльності мікроорганізмів, тобто саме вони його створюють. Наприклад, мікроби, що потрапили на скелю з пилом чи водою, поступово формують на ній живий ґрунт разом з опадами й сонячним світлом і іншими природними факторами.
Хімічна обробка вбиває ґрунт
Якщо в ґрунт вносити багато хімії, особливо гербіцидів і мінеральних добрив, то земля поступово перестає бути живою і перетворюється на твердий глинистий субстрат або сипкий як пісок. Тобто, ґрунт втрачає біологічну активність через те, що там все живе вмирає. А там, де людина не втручалася, у лісах чи степах, там ґрунт дуже родючий, немає хвороб і шкідників, і все там добре росте і розвивається. Це завдяки балансу всіх живих організмів, зокрема балансу різних мікробів. Є дані, які підтверджують, що на 1 гектарі незайманого степу накопичується до 25 тонн мікробної маси. Натомість в агросистемах, за кращих умов, – тільки від п’яти до семи тонн мікроорганізмів на гектар. Зменшення їх кількості відбувається через те, що аграрії вимушені для збереження врожаю проводити велику кількість обробок від бур’яну, хвороб та шкідників. Це приводить до загибелі всього живого у навколишньому середовищі. Проте, деякі аграрії діють розумно, дбають про збереження природи та родючості ґрунту.
Ми вперше зіткнулися з проблемою забруднених ґрунтів під час роботи з «Укрнафтою». Адже у результаті техногенних аварій нафти та пластових вод – ґрунт втрачає свою родючість. Але також ми помітили, що мікроорганізми можуть допомогти ґрунту відновитися. Фахівці компанії постійно вивчають останні наукові розробки, які підтверджують корисні властивості різних мікроорганізмів для відновлення родючості ґрунту, активну участь їх у живленні та захисті рослин від хвороб і шкідників, у регуляції процесів росту і розвитку. Саме ці знання та власний досвід стали основою для створення наших біопрепаратів.
Бактерії тренуємо як олімпійську команду
У мене більш як 35 років досвіду роботи у розробці та виготовленні мікробних препаратів. З 1986 року я працюю з засновницею компанії БТУ-ЦЕНТР Валентиною Болоховською. Спочатку ми займалися технологією виготовлення та використання біополімерів, отримали за свою роботу Державну премію в галузі науки та техніки. Потім вже сфокусувалися на медицині та екології. Виробляємо препарати, що відновлюють родючість ґрунту, захищають рослини від хвороб і шкідників, дають можливість отримати якісну нешкідливу продукцію.
Взагалі всі мікроорганізми, які є основою наших біологічних препаратів, ми беремо з природи. Багато штамів нам передають інститути. Для створення препаратів ми їх ретельно вивчаємо, відбираємо найкращі, «тренуємо», щоб мати найкращу дію. Це як тренувати олімпійську команду. Наші бактерії більш потужні, активніші ніж ті, які знаходяться в ґрунті, тому з легкістю борються зі шкідниками та хворобами.
Фахівці з відділу контролю якості БТУ-ЦЕНТР перевіряють всі препарати на різних стадіях їхнього виробництва. Мікробіологи ведуть селекцію і підтримують мікроорганізми в активному стані у власних високотехнологічних лабораторіях, відбираючи для препаратів лише найкращі й найбільш конкурентні варіанти. Потім передають їх на виробництво. Усі виробничі лінії містять багатоступеневу систему очищення води й повітря, чіткий контроль температур в підготовці поживного середовища, посуд і тара стерилізується, а приміщення обробляють антисептиками. Також у нас є сучасний і великий склад, спеціально для зберігання біологічних препаратів як для дачників, так і агропідприємств, які можуть замовляти великі партії товару.
З органікою рослини менше хворіють та піддаються стресам
Продукція БТУ-ЦЕНТР оздоровлює природу. Вона може бути цікавою і корисною як фермерам, які традиційним чином вирощують продукцію, використовуючи хімію, так і тим, хто хоче отримати абсолютно органічну продукцію. У першому випадку біологічний препарат дають додаткове живлення і захищають рослину від токсичної дії хімії, знімаючи додаткове навантаження з рослини. Господарі ж, які відмовилися від пестицидів, вже на 4-5 рік бачать, що в їх полях живлення відновлюється, рослина з ґрунтом нормально співіснує, земля покращується, а хвороб поступово стає менше.
Препарати БТУ-ЦЕНТР проти різних хвороб: ФІТОЦИД, ФІТОХЕЛП, МІКОХЕЛП, у нас вже більш як 10 років, клієнти залюбки беруть їх. Ми рекомендуємо наносити їх на насіння, заселяючи їх корисними бактеріями ще перед посівом. А коріння розсади бажано занурювати у розчин з біопрепаратами — це захистить її від хвороб і покращить розвиток. В окрему групу ми виділили біодобрива. Вони допомагають у живленні рослини, регуляції її метаболізму, ґрунтоутворенні, захисті від хвороб. Наші мікроорганізми дають рослинам природні фітогормони, амінокислоти, вітаміни, які покращують ріст і розвиток рослини, бережуть її енергію на синтез цих речовин. Особливо це важливо у періоди, коли рослина потерпає від стресу.
Читайте також: “Наша мета – здорова земля”. Як працює найбільша в Україні компанія з виробництва біопрепаратів
Ми також пропонуємо біостимулятори, які відновлюють рослину, повертають їй життя. Наші клієнти не можуть повірити, що після дуже сильного пошкодження рослин, коли немає ніякої надії, рослина швидко відроджується, кажуть, що це якийсь фокус. Насправді це не чаклунство, не вигадка, а природна властивість. Ми просто позичаємо це у природи, і переносимо в агросистеми.
Біопрепарати — ваш порятунок від шкідників
Завжди залишається небезпека від шкідників, які є основними переносниками збудників хвороб. Тут на допомогу приходять наші біоінсектициди: БІТОКСИБАЦИЛІН, ЛЕПІДОЦИД, МЕТАВАЙТ, які завдяки бактеріям і грибам, які входять до їх складу, діють адресно, лише на шкідливих комах, не заподіюючи шкоди корисним комахам-опилювачам та природі. Наприклад, бактеріальні препарати Бітоксибацилін та Лепідоцид діють проти листогризучих комах, які разом з листям з’їдають спори та токсини цих бактерій і гинуть.
Метавайт є грибним препаратом контактної дії. Він особливо актуальний для фермерів, які розводять ягоди. Перед тим, як закладати грядочки з суниць чи полуниць, варто вносити ці препарати в ґрунт. Дуже важливою для грибних препаратів є вологість землі й повітря: чим вологіше, тим краще вони спрацьовують. У нас є форми, які вносяться в сухому або в рідкому виді.
Пропонуємо альтернативу спалюванню трави
Такі препарати як біодеструктори допомагають повернути в землю органіку з рослинних решток, які залишаються після збору врожаю. Зараз екологи, навіть на державному рівні, забороняють спалювати те, що залишається на полях та присадибних ділянках. Бо це злочин проти природи. Це руйнує ґрунт і вбиває всі живі істоти, які там мешкають. Також під час спалювання йдуть випаровування в атмосферу, змінюється клімат.
Люди спалюють, бо хочуть знищити хвороби й шкідники. Але якщо ми обробимо рештки рослин біодеструкторами, як от ЕКОСТЕРН або ОРГАНІК-БАЛАНС, ми заселяємо ґрунт мікроорганізмами, які стримують розвиток хвороботворних мікроорганізмів, перетравлюючи стебла і листя – сховища шкідників, виділяють речовини, запах яких не подобається шкідникам, ферменти, які руйнують покриви шкідників, і ті гинуть під їхньою дією.
Біопрепарати не шкодять здоров’ю людини
Ми любимо і поважаємо аграріїв, які думають не тільки про прибутки, а ще й про своїх дітей, онуків і взагалі про те, як буде далі розвиватись і жити наша планета. Вона вже в такому стані, що потрібно використовувати біопрепарати, бо вони — не вигадка. Це просто частина живої природи, нами покращена. Ми ведемо просвітницьку роботу, підтримуємо та консультуємо тих, хто вирішив використовувати біопрепарати нашого виробництва. У нас є агрономи-консультанти, науковці, які можуть приїхати до фермерів, пояснити, підставити плече. Аграріям ми пропонуємо разом робити досліди, дивитися, як працює той чи інший біопрепарат.
Препарати БТУ-ЦЕНТР не шкідливі для людини. Мікроби, які ми використовуємо, так само ростуть і живуть у звичайному ґрунті, вітром чи дощем наносяться на яблука, помідори, огірки, потрапляють у наші оселі. Такі мікроорганізми вирощують і виготовляють з них пробіотики для людей і тварин. Крім того, ми всю нашу продукцію добре вивчаємо на нетоксичність, проводимо купу досліджень. Плоди яблук та ягід після обробки біологічними препаратами можна помити від бруду і спокійно їсти. Гарантуємо, що жодної шкоди для людини від наших бактерій точно не буде.
Фандрейзингова платформа UNITED24 1 березня 2025 запустила розіграш 100 футболок із фразою про костюм, яку Володимир Зеленський сказав у Білому домі. За менше ніж два тижні благодійники з усього світу мільйон доларів на евакуаційні машини.
Про це повідомили в UNITED24.
Чорні футболки з надписом «Я вдягну костюм, коли закінчиться війна» та логотипом платформи розігрували за внески від 24 доларів. За зібрані кошти вдасться придбати майже три медичні евакуаційні машини для порятунку військових.
В UNITED24 подякували за внески благодійників та зазначили, що невдовзі зв’яжуться з переможцями розіграшу.
Читайте також: Співзасновник Netflix задонатив 2 млн доларів для українських медиків на фронті
Про фонд UNITED24
UNITED24 — це офіційна фандрейзингова платформа України. Завдяки цьому проєкту можна задонатити за п’ятьма напрямками:
- «Оборона»;
- «Гуманітарне розмінування»;
- «Медична допомога»;
- «Відбудова України»;
- «Освіта та наука».
Нагадаємо, що вокалістка гурту Within Temptation закликала донатити українським фондам (ВІДЕО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка UNITED24
Американський бізнесмен, меценат та співзасновник платформи Netflix Рід Гастінгс передав українському фонду White Stork два мільйони доларів. Організація допомагає українським медикам на передовій.
Про це повідомили у виданні Deadline.
Благодійний фонд співпрацює з постачальниками в США, Європі та України без посередників.
У США організація офіційно зареєструвала фонд White Stork, яку очолюють американські ветерани. В Україні вона діє як благодійна організація «БФ Лелека-Україна».
Читайте також: Американська акторка Віра Ферміґа заспівала «Червону руту» на концерті в Нью-Йорку (ВІДЕО)
Благодійники забезпечують медиків транспортом, турнікетами, аптечками, засобами РЕБ, рюкзаками та іншими необхідними речима.
Раніше Рід Гастінгс уже передавав українському благодійному фонду Razom for Ukraine мільйон доларів.
Нагадаємо, що вокалістка гурту Within Temptation закликала донатити українським фондам (ВІДЕО).
Фото обкладинки: Getty Images
Суспільство
Історична пам’ять перетворює населення на народ, а народ — на націю. Нашу колективну пам’ять ми зберігаємо, зокрема, й через топоніми — назви наших вулиць. У них зафіксовані імена українців, які, попри страждання, репресії, війни та русифікацію показали й продовжують показувати нам шлях до вільної та незалежної України.
Часто вулиці називають на честь локальних діячів, внесок яких важливий і на регіональному, і на національному рівнях, але ми знаємо про них мало або зовсім нічого, тож пропонуємо змінити ситуацію. ШоТам разом з проєктом «Стріткод» розповідають про маловідомих постатей, які заслуговують, щоб про них дізнавалися більше.
Вулиця Івана Чмоли у Львові
Іван Чмола (наголос у прізвищі на «а») — це, безумовно, будівничий пластового руху. Він був тим, хто перетворював українців на борців за незалежність через скаутські чи стрілецькі організації на Галичині початку 20 ст., а ще — талановитим педагогом, взірцем для учнів та громадським діячем.
Іван народився в селищі Солотвин Івано-Франківської області, та заявив про себе у Львові. Його ідеї про те, що для відродження українського державного життя потрібне своє військо, були на той час революційними та протирічили думці про розбудову держави за допомогою творення культурних цінностей, яка тоді була в моді у лояльної австро-угорській владі інтелігенції. Але Чмола на це не зважав — захопившись творами британського воєначальника Роберта Бейден-Повела, він організував таємні скаутські гуртки, а згодом — товариство «Січові Стрільці» для популяризації військового вишколу.
З початком Першої світової війни Українські січові стрільці стали частиною австрійської армії, а Іван Чмола — бойовим офіцером. Він командував сотнею, яка пройшла складні бої в Карпатах, зокрема на горі Маківка. Потім на нього чекали російський полон і втеча до Києва.
У часи визвольних змагань Іван долучився до Корпусу Січових Стрільців Євгена Коновальця. Зокрема, під час більшовицького заколоту в Києві в січні 1918 року його сотня прорвала кільце більшовиків і розбила повстанців. Та після поразки УНР і радянської та польської окупації України Чмола осів на Галичині, де вчителював, викладаючи географію, історію та тіловиховання (фізкультуру).
Гранд-ідею свого життя він так і не полишив — у 1921 році відродив у Яворові Пласт. Чмола навчав, опікувався, мандрував з хлопцями й дівчатами та навіть відновив таборування як найкращий метод для вишколу пластунів.
Усім гімназистам Іван Чмола запам’ятався як строгий і вимогливий вчитель. Як військовик і провідник він добре бачив недоліки українського характеру. «Не знав, забув, спізнився — українець до будови своєї держави», — цей вислів його учні пам’ятали все життя.
Після ліквідації Пласту польською владою на Івана Чмолу чекало 20-місячне ув’язнення. Опісля йому довелося переїхати в Дрогобич, де вже панувала радянська влада. Військовий з родиною зробив спробу втекти на Захід, але шахрай під виглядом провідника узяв їхні гроші й зник.
На світанку 22 червня 1941 року, одномоментно з оголошенням про «віроломний напад Німеччини на СРСР», Чмолу забрав з дому чекістський «воронок». Після відкриття тюрем совєтів на Галичині його тіла так і не знайшли — найбільш імовірно, що він загинув у Дрогобицькій вʼязниці 27 червня 1941 року.
Колись у спогадах громадський діяч та пластун Северин Левицький зазначав: «Чмола своєю чергою поставив Пласт якнайближче на службу визвольних змагань. Це були роки, коли так і чулося в повітрі, що настане збройний конфлікт між європейськими народами і державами. Треба було, отже, підготувати до цих змагань і нашу молодь. Чмола вивів пластові гуртки не так у “природу”, як у “поле”».
Більше цікавих фактів про Івана Чмолу читайте тут.
Вулиця Людмили Старицької-Черняхівської в Києві
Ця діячка часів Української революції взяла участь у відстоюванні прав української мови, долучилася до організації кінематографу, виступала на захист прав жінок. Людмила Старицька-Черняхівська встигла б і більше, якби не поразка визвольних змагань.
Література, музика й театр панували в родині Старицьких завжди — ці хвилі підхопили й майбутню письменницю. З дитинства вона почала складати вірші, казки, пісні. У шкільному віці в неї зʼявився потяг до історії. Старанне вивчення архівів і документів допомагало в писанні не тільки цікавих, але й історично достовірних творів, часто в авторстві з татом — Михайлом Старицьким. Одним з продуктів такої співпраці стала трилогія «Богдан Хмельницький».
Потім у житті Людмили сталася «Плеяда» — літературний гурток української молоді — та щира дружба з її натхненницею Лесею Українкою. Після заміжжя з членом гуртка Олександром Людмила змінює прізвище на Старицька-Черняхівська.
Від відстоювання на початку 20 століття прав української мови жінка переходить і до боротьби за українську державність. Спочатку вона бере участь у координаційному центрі українських сил «Товариство українських поступовців», потім — у спільноті допомоги українцям «по Сибірах». Ще пізніше стає членкинею секретарства освіти Української Центральної Ради та клубу «Родина», створеного за ініціативи Миколи Лисенка.
Промоція культури, переважно українського театру — основна діяльність та біль Старицької-Черняхівської. Зокрема, на загал добре відомі її історично вивірені п’єси «Український ярмарок», «Останній сніп» і поставлена в Театрі корифеїв Садовського «Милость Божа».
А ще Людмила палко опікується українським кінематографом через товариство «Українфільм». На 35000 ми закупленої у Відні плівки спочатку знімали кінохроніки, але згодом мали початися зйомки художніх фільмів. У конкурсі сценаріїв премію отримав сценарій Старицької-Черняхівської «Вітер з півночі», та зняти його не вдалося через матеріальну скруту молодої УНР.
Як співзасновниця Союзу українок в Кам’янці-Подільському Людмила разом з чоловіком, донькою Веронікою та педагогинею Софією Русовою допомагає одягом, харчами й ліками полоненим воякам УНР у польських і львівських таборах.
Після поразки визвольних змагань жінка залишається на своїй землі серед яскравого кола спілкування, серед якого поети Павло Тичина та Борис Антоненко-Давидович, композитор Кирило Стеценко, режисер Лесь Курбас, актори Іван Мар’яненко та Гнат Юра, письменники Тодось Осмачка та Валер’ян Підмогильний. Діячка також плідно працює — пише п’єси й лібрето для опер, а головне — драму «Іван Мазепа».
Спроба Старицької-Черняхівської адаптуватися до радянських умов не вдалася — українські терени накривають арешти інтелігенції, терор і переслідування. У 1930 році Людмилу та її чоловіка Олександра вперше засуджують за сфабрикованим обвинуваченням «членство в “Спілці визволення України”». Його результатом стало заслання до Сталіно (нині Донецьк) на шість років. За вісім років заарештують і доньку Старицьких-Черняхівських за «шпигунство на користь Німеччини». Олександр, не витримуючи, помирає, а Людмила намагається шукати Вероніку по таборах Сибіру, не знаючи, що доньку розстріляли ще в рік арешту.
У 1941 році 73-річну Людмилу разом із сестрою НКВД арештовує вдруге. Жінок разом з мовознавцем та орієнталістом Агатангелом Кримським відправили до Харкова, а звідти — аж до Акмолінська (Казахстан). Доїхати Людмилі вже не стало сил — лікар етапного потягу констатував її смерть, а конвоїри просто викинули мертву з вагона, тож тіло жінки безслідно зникло, а дата й місце смерті невідомі.
У радянський період ім’я та твори Людмили Старицької-Черняхівської перебували під забороною. Аж у 2000 році завдяки зусиллям активіста Юрія Хорунжого світ побачила збірка видатної письменниці, а у 2018 її ім’я отримала вулиця в Києві. Твори Старицької ще будуть оцінені належним чином, особливо геніальна драматична поема «Гетьман Дорошенко» про добу Руїни.
Цікаві факти про Людмилу Старицьку-Черняхівську читайте за посиланням.
Вулиця Ісмаїла Гаспринського в Херсоні
Кримські татари називають Ісмаїла Гаспринського своїм духовним батьком і тим, кому вдалося пробудити традиційне суспільство та закласти в другій половині 19 ст. рух на зближення ісламської культури з європейською.
Хто ж такий Ісмаїл Гаспринський? Це реформатор застарілої освіти, видавець першої кримськотатарської газети й першого в мусульманському світі часопису для жінок, письменник, педагог, культурний і політичний діяч та той, хто відкривав школи для дівчат, коли це ще не було мейнстримом.
Він усе життя керувався девізом «Єдність у мові, вірі та справах» і вважав освіту головною рушійною силою, завдяки чому його висунули на Нобелівську премію миру. Неординарний, харизматичний і захоплений, він умів легко й доступно донести свою думку до будь-якої людини.
Народився та виховувався Ісмаїл в традиційні ісламській родині. Першу освіту отримав удома від няні та суворої матері Фатми-Султан, якій дев’ятирічний син пообіцяв стати вчителем. Потім він навчався в казенній гімназії в Сімферополі, а далі, за вибором батька, у Воронезькому військовому училищі та Московській військовій гімназії.
Військова служба не подобається молодому Гаспринському, та він не засмучує батька. У Москві товаришує із сином видавця «Московських відомостей» Михайлом Катковим — відомим слов’янофілом. Так Ісмаїл знайомиться з видавничою справою: годинами перебуває в друкарні, робить перші кроки в журналістиці. Тоді ж він захоплюється панівними на той час ідеями національного просвітництва та реформування освіти.
З 19 років вчителював, навчався в Сорбонні, побував у Парижі (як особистий секретар письменника Тургенєва), Алжирі, Тунісі, Єгипті й Стамбулі, аби вивчати тюркську культуру. У 28 років він став міським головою Бахчисарая. На цій посаді встиг запалити перші ліхтарі, відкрити лікарні для простого народу й навіть театр. Також він добився підвищення квоти представництва кримських татар в органах місцевого самоврядування, дбав про санітарний стан міста, розвивав народну освіту та робив багато іншого. При Гаспринському бюджет Бахчисарая збільшився втричі — із 7 до 21 тисячі рублів на рік.
Не всім подобалася його діяльність — його навіть звинувачували в лояльності до влади та просуванні імперських наративів. Так, сам Ісмаїл завжди вірив, що національне відродження можливе — навіть під владою імперії, — але його рух до знань і проторований шлях точно не був імперським.
Ще однією ідеєю-фікс діяча, яку неможливо не згадати, було видання кримськотатарської газети. З «Терджиманом» (з кримськотатарської «перекладач») йому допомагає дружина Зухра. На його сторінках Гаспринський також підтримував талановитих кримців-літераторів. Фактично, «Терджиман» довгий час залишався єдиною тюрксько-кримськотатарською газетою, яку видаватимуть цілих 35 років.
Газету розповсюджували а Туркменістані, Румунії, Китаї, Франції, Швейцарії, Ірані, Єгипті, Болгарії та навіть в США, до дір зачитували у Криму. А ще завдяки «Терджиману» змінилося ставлення до мусульманок: дівчат почали масово залучати до навчання, в кримських містах для них відкривали школи.
Максимум зусиль Ісмаїл Гаспринський доклав і до реформування системи освіти кримських татар. Його особистою заслугою є перехід від конфесійного до національно-світського навчання. Він також здійснив мовну реформу — зокрема, Гаспринський є засновником нового звукового методу у викладанні мови, який отримує назву «джадидизм». Згодом так називали цілий суспільно-політичний рух, що просував розвиток національного мистецтва та літератури, гендерну рівність, реорганізацію навчання.
Ісмаїл довго виношував ідею кримськотатарського національного конгресу, проте цьому статися не судилось: російську імперську владу не на жарт роздратувала діяльність Гаспринського, зокрема, рушдіє — прогресивні школи, в яких навчались і хлопчики, і дівчатка з 14-15 років. Ісмаїл з однодумцями, присутніми на нараді з губернатором, обіцяють змінити вектор, проте продовжують тихо та виважено робити свою справу.
У 1910 році за високі досягнення в галузі міжнародної освіти й просвітництва журнал «La Revue duMonde Musulman» висуває Гаспринського на Нобелівську премію миру. Багато хто підтримує його кандидатуру, однак премію вручають Міжнародному бюро освіти за компанію з роззброєння.
Ісмаїл Гаспринський помер 11 вересня 1914 року від туберкульозу. Його проводжали в останню путь тисячі кримців.
