Суспільство
Зберегти природу і допомогти нужденним: як працює перший банк їжі в Україні
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Чи замислювались ви над тим, де дівається прострочена їжа з полиць супермаркетів? Її просто викидають на смітник, де вона гниє та забруднює навколишнє середовище. Україна входить у 10-ку країн, де виробляється найбільше органічних відходів. Лише за 2019 рік наші громадяни викинули близько 7 млн тонн їжі на смітник. Іван Павліш разом з однодумцями взявся за розв’язання цієї проблеми та створив перший продовольчий банк “Тарілка”. Завдяки проєкту, магазини Львова не викидають продукти, а передають їх волонтерам. А ті, зі свого боку, забезпечують продуктами сотні нужденних.
Іван Павліш
За освітою юрист, народився в селі Луки, Львівської області. Працює юрисконсультом в будівельній компанії. Засновник та керівник громадської організації «Тарілка».
Як працює перший український банк їжі?
Щороку українці викидають на смітник понад 5 млн тонн їжі. Наша країна входить у 10-ку країн, де найбільше виробляють органічні відходи. І наша поведінка стосовно харчових продуктів потребує значних змін. Продовольчий банк допомагає вирішити відразу дві проблеми – по-перше, ми зменшуємо кількість органічних відходів і тим самим зберігаємо навколишнє середовище, а по-друге, ми можемо допомогти малозабезпеченому населенню продуктами харчування.
Ми перша організація в Україні, яка працює з продуктами харчування на межі терміну придатності. Тобто наші волонтери приїжджають в магазини-партнери і забирають ту їжу, яка б завтра-післязавтра могла поїхати на смітник. Потім ці продукти веземо у благодійні організації, які допомагають малозабезпеченому населенню. І вже там їжа розподіляється між нужденними.
Дуже часто на смітники потрапляє та їжа, яку ще можна було б врятувати. Люди в магазинах вибирають свіжі партії, а продукти, яким залишилось 1-2 дні не купують і вони відправляються на звалище. От ми працюємо з молочним заводом і там через різні обставини частина продукції навіть не виїжджає зі складу. І де вона опиняється згодом? На смітнику! А тепер завдяки продовольчому банку є можливість врятувати таку їжу, тим самим допомогти людям.
Нашу “Тарілку” ми офіційно зареєстрували у вересні 2019 року. Цю ідею запропонував Ростислав Косюра, який 23 роки жив у Німеччині, а згодом повернувся в Україну. Я підтримав його ініціативу і зараз проєктом керую я разом з командою. Зараз у “Тарілці” є 30 активних членів та понад 100 волонтерів.
Годуємо людей молочкою, м’ясом та навіть хамоном
“Тарілка” співпрацює з низкою супермаркетів у Львові, а також з виробниками, що передають цілі партії своєї продукції – печиво, молочка тощо. Найпершими нашими партнерами стали мережі “Близенько” і “Рукавичка”. І зараз більше 60 їх магазинів передають нам продукти. Крім того, працюємо також з трьома магазинами АШАН, які є у Львові.
Зараз складно порахувати, скільки їжі ми забираємо в той чи інший день. Логістика виглядає так: до 13:00 щодня кожен магазин дає нам відповідь, чи готові вони передати нам продукцію. Після цього ми складаємо маршрут. Один магазин може передати мінімальний набір з булочок і йогуртів, а може – 3 ящики повноцінної якісної їжі. Після збору ми формуємо набори. Вони бувають різними – хліб, молочна продукція, часто передають м’ясо, овочі та фрукти. Інколи до нас потрапляє навіть екзотична їжа – червона риба, хамон, кумкват. Таке собі може дозволити не кожен пересічний українець, а завдяки нам делікатеси отримують малозабезпечені люди.
Всю їжу ми передаємо нашим партнерам – благодійним організаціям.
Зараз ми працюємо з 30-ма. Хтось займається багатодітними сім’ями, хтось ветеранами, хтось людьми з інвалідністю, хтось безхатьками. Ми не виділяємо когось одного. На початку були непорозуміння, бо дехто міг казати, що їм потрібно більше продукції. Але ми не маємо права казати, що люди з інвалідністю потребують більше допомоги, ніж безхатьки. І навпаки. Для нас головне, що людина потребує.
Коли ми відкриємо власне приміщення, тоді зможемо вести статистику, скільки їжі забрали, скільком конкретно людям передали.
Поки можу сказати – один кілограм врятованої їжі – це мінус один кілограм завтра на смітнику.
Звичайно, інколи до нас потрапляють протерміновані чи не придатні до споживання продукти. Ми плануємо співпрацювати з ЛКП “Зелене місто”, які займаються переробкою органіки. Вони будуть приїжджати та забирати бокси з їжею, яку не вдалось врятувати. Крім того, маємо домовленості з різними проєктами, які займаються переробкою вторсировини. Папір, пластик чи скло – все будемо здавати.. Бо ми – за максимально відповідальне ставлення до природи.
У банку їжі зможуть набирати повну торбу харчів
Зараз ми проводимо ремонт у своєму приміщенні, яке нам надала Львівська міська рада на пільгових умовах. Взагалі роботу “Тарілки” ми планували розпочати саме тут. Але коли розпочався карантин ми зрозуміли, що вже зараз велика кількість людей опинились у скрутному становищі і потрібно працювати вже зараз. Але скоро будемо працювати за планом – всі продукти прямуватимуть у наш продовольчий банк, куди люди зможуть приходити і брати собі їжу.
Читайте також: Екологія в Інстаграм: шість українських екоблогерів
У нас буде сортувальна станція, де продукти будуть проходити повторний огляд. Продовольчий банк облаштовуємо як соціальний магазин. Ми сподіваємось, що їжі буде більше ніж достатньо, щоб заповнити всі полиці. Кожен клієнт, який має потребу, зможе прийти і вибрати собі продуктовий кошик.
Перша категорія, з якою хочемо працювати – пенсіонери.
Ми будемо формувати певний реєстр – людина має прийти з пенсійним посвідченням чи іншим документом, який підтверджує її соціальний статус. Плануємо обслуговувати 20-30 людей в день. Але ми мусимо встановити певні обмеження в кількості їжі. Бо якщо зайде перша людина і забере всю їжу, то іншим нічого не дістанеться. З часом плануємо, що кожен отримуватиме торбинку з QR-кодом, у яку складатиме продукти. Так всі будуть знати, що можуть забрати стільки, скільки поміститься в шопер. А коди потрібні для того, щоб систематизувати роботу з клієнтами, вести реєстр і викликати їх у банк.
Звісно, одна й та сама людина не зможе відвідувати банк кожного дня. Бо ми хочемо допомогти якомога більшій кількості населення. Якщо в реєстрі буде 100-200 людей, то вони зможуть нас відвідувати раз на тиждень. Все залежить від того, скільки клієнтів ми зможемо прийняти в один день. Поки будемо працювати в тестовому режимі, бо напрацьованих алгоритмів у нас немає, адже в Україні ніхто такого не робив. Тому починаємо з маленького.
Допомагають люди з різних куточків світу
Приміщення плануємо відкрити в кінці квітня. Ми збирали кошти на ремонт, а також нам допомогли волонтери – хтось надавав будматеріали, хтось встановлює вікна, хтось фарбує стіни, хтось підтримує фінансово. Також про “Тарілку” знають і за кордоном! Благодійники з Німеччини передали нам кошти, з яких ми змогли придбати тарілкомобіль, на якому волонтери їздять забирати продукти. Також передали 5000 євро, які ми використали на завершення ремонтних робіт. Крім того, нами дуже цікавиться діаспора – з Голландії, Канади і США люди надсилають кошти.
Ми хочемо пропонувати клієнтам продовольчого банку давати певний благодійний внесок за відвідування. Ні, це не плата за вхід. У Німеччині, наприклад, люди самі віддають гроші за відвідування банку, бо їм гідність не дозволяє безплатно брати їжу.
Ми хочемо пояснити людям, що ви можете набрати повну торбинку їжі, а натомість дати всього 10 гривень. А за ці кошти ми б змогли оплатити комунальні послуги, паливо та завершення ремонту.
Дуже радує, що навколо “Тарілки” зібралось так багато небайдужих. Але були також певні проблеми з мешканцями будинку, де буде розташований наш продовольчий банк. Люди почали збирати підписи проти закриття, адже чомусь мали стереотипи, що ми тут робимо розсадник для наркоманів чи безхатьків. Ми зустрілись з сусідами, провели їм презентацію і все пояснили. Запросили туди навіть священника, щоб він з боку релігії пояснив, що наш банк – це про добро. Нам вдалось переконати сусідів, деякі з них навіть взялись допомагати “Тарілці”.
Продовольчий банк – це вигідно для бізнесу
В Україні діяльність продовольчих банків не врегульована законодавчо, тому зараз “Тарілка” зареєстрована як неприбуткова громадська організація. В законодавстві навіть не існує такої форми, як “продовольчий банк”. У Європі є окреме визначення. Їх законодавство стимулює великий бізнес передавати продукти у продовольчий банк, адже в кінці року вони зможуть цю кількість продукції монетизувати та відняти від податку.
Тобто, якщо компанія передасть в продовольчий банк продуктів на 100 000 євро, то потім вона зможе ці 100 000 відняти від загального податку. Це дуже зручно і стимулює бізнес допомагати банкам, а ті мають змогу допомагати якомога більшій кількості людей.
Я дуже сподіваюся, що в Україні такі проєкти будуть в кожному місті. До нас вже звертаються небайдужі люди з Києва, Запоріжжя, Івано-Франківська, Маріуполя, які хотіли б мати подібні ініціативи у себе. У січні ми організовували онлайн-конференцію, де було близько 20-ти представників з різних міст України, які хочуть розвивати проєкт у себе. “Тарілка” повністю надає їм менторську підтримку і ділиться своїми напрацюваннями. Коли ми будемо бачити, що вже є якась пророблена робота, то зможемо передавати контакти і нашим донорам їжі.
Читайте також: «Непустир»: як у Добропіллі мешканці перетворили звалище на публічний простір
Також ми плануємо проводити навчання для людей про те, як правильно поводитись з органічними і побутовими відходами.Ми частково вже ведемо кампанії в соціальних мережах і розказуємо про екологічні локальні ініціативи у місті. Та головне – внутрішнє бажання. От ми з дружиною сортуємо всі відходи окремо, користуємося шоперами і багаторазовими мішечками. Варіантів зберегти довкілля є багато, головне – хотіти це зробити.
Суспільство
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Зустрітися із ПТСР можуть усі – і військові, і цивільні. За даними МОЗ, посттравматичний стресовий розлад мають близько 8% чоловіків та 20% жінок в Україні. Це люди, які постраждали напряму або стали свідками травматичних подій. Ветерани, учасники бойових дій, переселенці, колишні полонені та українці, які жили під окупацією, – стресовий розлад не обирає, до кого приходити.
Психолог Артем Доронін працює з військовими та цивільними з перших тижнів повномасштабного вторгнення. За його словами, діагностувати перші симптоми може кожен, але єдине правильне рішення – звернутися до спеціалістів. У новому тексті ШоТам розповідаємо, як помітити стресовий розлад та що робити, якщо ви чи близька людина зіткнулися із ПТСР.
Артем Доронін
психолог, працює у у Київському міському кризовому центрі «Соціотерапія»
Третина звернень до нашого центру – люди з ПТСР
Я працюю у Київському міському кризовому центрі «Соціотерапія». Центр функціонує вже дев’ять місяців. Власне, саме з тієї миті, коли українцям знадобилася психологічна підтримка. Ми працюємо з тими, хто постраждав від війни і потребує реабілітації. Це українці від 18 до 65 років, які приходять, щоб отримати лікування.
Третина людей, які звертаються до нас, мають посттравматичний стресовий розлад. Інколи симптоми настільки наявні, що їх можна помітити ще до проведення первинного інтерв’ю зі спеціалістом чи діагностики. І йдеться не лише про військовослужбовців, а й про цивільних.
До нас приїжджають ті, хто побував в російській окупації, наприклад, люди з Херсонщини чи Маріуполя. Також звертаються вимушені переселенці з Луганської та Донецької областей. Люди приходять із запитом про допомогу – і ми надаємо її.
Кожен випадок індивідуальний, і це не завжди ПТСР
ПТСР умовно можна розділити на нещодавно здобутий, тобто свіжий (від чотирьох місяців і до чотирьох років), і вже давній розлад (від чотирьох років). У другому варіанті це буде кПТСР – комплексний посттравматичний стресовий розлад.
Якщо говорити про українців, які живуть у повномасштабній війні з ворогом вже рік, то це свіжий ПТСР, з яким можна працювати і якого реально позбутися. За статистикою, на це потрібно орієнтовно пів року амбулаторного лікування чи реабілітації у стаціонарі. Це означає, що людина потрапляє у терапію, відвідує її у необхідні дні і за цей період пропрацьовує травму. Можливий і інший варіант, коли людина стала свідком насилля чи війни, але її психіка ладна впоратися самостійно.
Під час виникнення гострої стресової реакції (ГСР), яка може бути передумовою ПТСР, важливо не приймати алкоголь і ліки. Просто дати організму відпочити від пережитого. Та все ж, якщо симптомів не вдається позбутися, варто йти до фахівців. Кожен випадок індивідуальний, і якщо комусь вистачить психологічної підтримки та шести місяців, то іншим потрібно буде лікуватися медикаментозно і, можливо, довше.
Симптоми ПТСР можна помітити самостійно
Посттравматичний стресовий розлад з’являється, коли психіка не витримує навантаження від травматичної події. Наше ментальне здоров’я має певний ресурс, і коли його бракує, починаються певні проблеми. Наприклад, ПТСР мають 70% військових, які 24/7 перебувають у зоні ризику і в яких гостро стоїть питання виживання. Адже увесь цей час їхній організм перебуває у мобілізованому стані. Вони постійно борються за власне життя і переживають стрес, день за днем.
У певний момент психіка може дати збій. У цивільних, які перебувають у зоні бойових дій, схожа ситуація. Вони – свідки війни, тож також можуть мати стресовий розлад. Як і ті, хто побачив насилля, ракету над головою у далекому від фронту місті чи наслідки прильоту. Але варто зазначити, що далеко не всі свідки травматичної події можуть зіткнутися із ПТСР. У багатьох людей є певні психічні ресурси, які допомагають із саморегуляцією.
Зрозуміти, що страждаєш на ПТСР, можна самостійно. У цього розладу є певні симптоми, і якщо звернути увагу та прислухатися до себе, то діагностувати проблему доволі просто. Такими симптомами можуть бути: розлади сну, жахи, тремор рук, сухість у роті, нервове тремтіння, озноб, відчуття постійної небезпеки, зловживання алкоголем, сигаретами чи наркотиками, гіперзбудженість і, звісно, уникнення згадок про травму чи проблему, витіснення її з життя.
Звертайте особливу увагу, якщо з’являється відчуття, що «зі мною щось не так», або коли рідні, близькі чи друзі говорять: «Ти змінився(-лася)», «Ти був(-ла) не таким(-ою)». Ці слова також можуть свідчити про проблему, з якою слід прийти до психолога.
Перший крок – звернення на гарячу лінію
Насамперед я раджу зателефонувати на гарячу лінію психологічної допомоги. Нині в Україні їх існує чимало. З іншого боку слухавки сидить людина, яка хоче вислухати того, хто телефонує. І не просто вислухати, а дати слушні поради, підказати, що робити далі.
Якщо проблема дійсно є, то оператор зможе провести первинне опитування та визначити, з чим має справу. А отже, зможе й порекомендувати, куди звернутися далі.
Читайте також: Безкоштовна психологічна допомога для українців: 10 перевірених сервісів та платформ
Після цього можна шукати спеціаліста, який підійде конкретно вам, і починати працювати над тим, що непокоїть пацієнта. При чому працювати можна як амбулаторно, так і стаціонарно. Наприклад, у центрі «Соціотерапія» ми запрошуємо людей на стаціонарне лікування, яке триває до 30 днів. За цей час ми намагаємося підняти людину «на ноги» і допомогти їй побачити альтернативні рішення.
Терапія – це не соромно, забудьте цей міф
Варто розуміти і пам’ятати про те, що робота з психологом, психіатром чи психотерапевтом не дорівнює поняттю «психічно хворої людини». Серед багатьох людей досі розповсюджений цей стереотип. Ніби візит до психолога чи психотерапевта – це одразу ярлик на все життя чи направлення до психлікарні. Хоча насправді це далеко не так.
Візит до психолога можна прирівняти до прийому сімейного лікаря. Адже якщо ходити до сімейного лікаря вважається нормальним, то чому так само не можна піклуватися про своє психічне здоров’я?
Я намагаюся це нести в маси, але одного мене недостатньо, аби зламати цей бетонний стереотип про роботу з психологом. Багато хто вважає, що «Я сам собі психолог», або ж «Пропрацювання травми не на часі». Але це не так. Багатьом, хто зіткнувся з травматичною подією, потрібна кваліфікована допомога зі сторони. До речі, у наш центр деякі люди приходять через прохання рідних, або ж вони самі приводять близьких, адже розуміють, що їм потрібна підтримка.
Друзі не зможуть замінити справжнього фахівця
«Людині потрібно виговоритися, і для цього достатньо посиденьок з друзями чи подругами». З одного боку, все правильно: виговоритися дійсно потрібно. Варто вивільнити власні емоції. Але розмова з другом чи подругою для цього не підходять.
Наші друзі та знайомі, які не є фахівцями-психологами, не можуть залишитися під час розмови об’єктивними і, що найголовніше, – нейтральними. Вони завжди даватимуть поради та висловлюватимуть думки з приводу тієї чи іншої ситуації, і цим самим можуть навіть нашкодити людині. Особливо зі словами: «Зберися, візьми себе в руки, мені б твої проблеми» тощо.
Люди, які працюють психологами, навчаються роками, аби стати професійними «слухачами» і фахово опрацьовувати травматичні події. Вони не будуть порівнювати свої проблеми з проблемами пацієнта і не радитимуть того, що може привести людину до геть негативних наслідків.
Фахівці завжди будуть обережними і турботливими. Вони постійно зберігатимуть нейтральність та об’єктивність щодо людини, яка прийшла по допомогу. І зроблять все, аби ця людина змогла відчути полегшення.
Послуги психолога – це не завжди дорого
Вартість послуг психолога чи психотерапевта може бути геть різною. Починаючи від психологів-волонтерів, які працюють безкоштовно, і до сотень євро за один прийом у висококваліфікованих професіоналів. «Цінник» терапії складається з декількох факторів, що визначаються індивідуально при роботі зі спеціалістом.
Можна знайти того, хто погодиться працювати навіть за філіжанку кави, аби допомогти. Або ж шукати фахівців, які за свою кваліфікацію, здобуту роками, проситимуть відповідну ціну.
В Україні середній чек коливається від 700 до 1000 гривень за один візит. Але, повторюся, ці ціни доволі орієнтовні, і завжди знайдеться спеціаліст, який зможе надати кваліфіковану допомогу згідно фінансових можливостей клієнта.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
У Броварах на Київщині встановлять перший в Україні переносний пункт незламності, подарований італійцями.
Про це розповів міський голова Броварів Ігор Сапожко.
Зазначається, що італійські фахівці на чолі з відомим архітектором Маріо Кученеллі розробили цілий концепт переносного пункту незламності Peace Village.
Цей проєкт розрекламували і розтиражували в Італії, завдяки чому знайшлись спонсори, які профінансували установку цього пункту у Броварах.
Проєкт Peace Village складається із трьох будинків та вміщатиме 200 людей. У ньому буде генератор і термінал Старлінк. Перший такий Пункт незламності буде розташовано при вході до центрального парку міста.
Читайте також: Створити ГО – легко, а ось припинити роботу – вже квест. Як зареєструвати громадську організацію та не наламати дров
Читайте також: Як ми відкрили свій «Пункт незламності»: з генератором, Starlink і настолками. Кейс «Солом’янських котиків»
Нагадаємо, у салонах Lexus і Toyota відкрили «Осередки тепла» з інтернетом та світлом.
Також українська ІТ-компанія MacPaw відкрила «пункт незламності» у Києві.
Фото: oda.od.gov.ua.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
США передали Україні газотурбінну мобільну електростанцію у межах технічної допомоги.
Про це повідомила пресслужба НАЕК «Енергоатом».
Зазначається, що це вкрай необхідне для України обладнання від американських партнерів, яке допоможе:
- збільшити генерувальні потужності енергосистеми України на 25 МВт,
- дасть можливість швидко відновлювати живлення АЕС щонайменше на власні потреби станцій в разі їхнього знеструмлення внаслідок ракетних чи артилерійських обстрілів,
- забезпечить об’єкти критичної інфраструктури та цивільне населення електроенергією і теплом.
Електростанцію встановили на одному з об’єктів критичної інфраструктури. Найближчим часом її мають запустити у роботу й під’єднати до енергомережі.
Про станцію
Газотурбінна мобільна електростанція, вироблена у США компанією General Electric. На територію України її транспортували два авіарейси з аеропорту Юма (США) до аеропорту Жешув (Польща), звідки її перевезли до України. Транспортування організував Енергоатом.
Читайте також: «Наша ціль – розвал недоімперії». Активіст Роман Сініцин про війну, волонтерство, чортів та супутник для ЗСУ
Церемонія передання електростанції відбулася в присутності міністра енергетики Германа Галущенка, пані посла США Бріджит Брінк та заступниці адміністратора USAID Ізабель Коулман.
«USAID надало урядові України цю мобільну газотурбінну електростанцію американського виробництва для того, щоб сприяти постачанню електрики до осель, лікарень, шкіл і підприємств критичної інфраструктури. У той час, коли Російська Федерація і далі спрямовує свої удари на інфраструктурні об’єкти, це обладнання допоможе зміцнити енергобезпеку України», – заявила Коулман.
Міністр Галущенко сказав, що встановлення цієї турбіни стане першим кроком із реалізації стратегії щодо децентралізації енергосистеми та розбудови мереж малої генерації у нашій країні.
Нагадаємо, шведська державна компанія Svenska Kraftnät отримала схвалення від уряду на передачу Україні матеріалів для відновлення енергосистеми.
Також «Укренерго» отримало від USAID обладнання на $100 тис.
Раніше ми повідомляли, що Нідерланди передали Україні 300 тонн енергообладнання.
Фото: facebook.com/minenergoUkraine.
