Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Замість “гранатометної курки”: як ветерани АТО створюють м’ясні консерви та чим вони особливі

Опубліковано

Армійське тушковане м’ясо називають “гранатометною куркою”, адже рештки птиці нагадують те, що залишається після прямого влучення гранатометного пострілу. Невелика команда бойових побратимів місяцями харчувалася такою їжею. Після демобілізації вони об’єдналися, аби розробити смачні і натуральні м’ясні консерви в м’якому пакуванні.Зараз ветерани створили власний бренд з виробництва тушкованого м’яса I’MREADY. Компанія армійських друзів допомагає побратимам коштами та мріє, щоб їх продукт офіційно потрапив до солдатського раціону.

Дмитро Загородній

Дмитро Загородній

Закінчив НПУ ім. М.П. Драгоманова. З початком воєнних подій пішов на фронт добровольцем. Служив у Золотому та Попасній 13 місяців. Після мобілізації приєднавсяя до побратимів, з якими створив компанію I’MREADY.

Консерви на війні з жиром та обрізками, а ми робимо з м’яса

Наша продукція — це базовий набір для військових чи туристів. М’ясо є завжди необхідним та дає більше енергії, ніж каша. Ми ставили собі за мету зробити дійсно якісний продукт. Бо те, що ми їли на фронті — просто жах. Коли ти вже добу як голодний, то десь під ранок, у тиші відкриваєш ту банку і сподіваєшся нарешті поїсти. А там чекає просто шматок жиру, якісь обрізки. І може десь на дні маленький шматочок м’яса.

Ми вирішили зробити справді м’ясний продукт. У наших консервах 97% м’яса. Все інше — лише спеції. Ми не використовуємо згущувачів, підсилювачів смаку, стабілізаторів, регуляторів кислотності. М’ясо закупаємо на офіційних бойнях з санітарними сертифікатами. 

Пакет з телятиною коштує 133 грн, зі свининою —  125 грн, куркою — 105 грн

Також ми довго підбирали необхідні спеції до м’яса, тривали час експериментували. От, наприклад, телятина має важкий аромат. Зазвичай, виробники забивають його лавровим листом. Тому часто люди вважають, що якщо багато спецій, значить м’ясо неякісне. Ми ж зупинились на розмарині, який прибирає важкий аромат і залишає смак м’яса. Для свинини використовуємо соєвий соус, а для курки — каррі та куркуму.

Читайте також: Як кавою лікують посттравматичний синдром. Ветеранська історія з Краматорська

На війні падали на залізні банки

Для продукту ми вибрали не лише якісне м’ясо, а й інноваційне пакування — м’яке! Чому саме так? На війні ми зіштовхувались з тим, що постійно доводилось брати їжу кудись з собою. А у військових штанах є такі великі кишені біля стегна, куди зручно покласти банку консервованого м’яса чи бичків. І коли траплялись критичні ситуації, то ми падали на ногу, де лежали ці жорсткі консерви!

Пакунок I’MREADY в сім разів легший за жерстяний аналог і відкривається без додаткових інструментів

Така ситуація траплялась і зі мною, і зі співзасновником бренду Юрою. На війні бувало всяке: зі зброєю у руках падали, вилітали з КАМАЗів і травмували собі ноги цими банками. У Юри взагалі була величезна гематома, через це погіршився і його емоційний стан: уявіть, боєць кульгає — від банки консервів! І я також не міг нормально рухати ногою після падіння. У такі моменти думали: чому ж не можна зробити цю банку м’якою?

Окрім того, для пакування використали фольгу з монолітним шаром. Це дає можливість розігрівати їжу на відкритому вогні чи навіть двигуні автомобіля. Це безпечно і зручно, адже не потрібно тягнути ще додатковий посуд.

Разом працювати — відповідально

Наша команда — це п’ять ветеранів АТО з перших хвиль мобілізації. Всі познайомились на війні. Ми пішли на фронт, залишивши бізнеси та високі посади. 

Мрія створити справжнє військове консервоване м’ясо народилась саме на війні, напевне, у кожного з нас. Ще коли ми вперше отримали тушкованку, то думали про те, чому ж немає справді якісних продуктів. Коли демобілізувались, то об’єднались у Київській міській спілці ветеранів АТО і вирішили спільними зусиллями створити якісний продукт.

Читайте також: Прийшов з війни – став бізнесменом. Сім надихаючих історій ветеранів

Робота з побратимами дуже допомагає, адже у нас є внутрішня відповідальність не тільки за себе, а й за інших. Тут високий рівень патріотичності, і коли тебе оточують такі самі люди, то працювати разом і знаходити взаєморозуміння легко.

Коли ми запускались, то спрацьовувало сарафанне радіо і люди про нас дізнались. Ми продаємо свою продукцію у магазинах з військовим обладнанням, а також у супермаркетах. До речі, першою великою мережею, де ми з’явились, став Епіцентр. Хтось з керівництва побачив наш продукт у свого друга на полюванні і так запросив нас.

Купують і військові, і байкери, і домогосподарки

З самого початку ми орієнтувались виключно на військових та туристів. Після запуску проєкту побачили, що до нас звертаються навіть домогосподарки, які не хочуть витрачати час на приготування їжі. Кажуть: “А що, макарони відварити 7 хвилин, а м’ясо вже готове. Зручно!”. 

Команда I’MREADY зі своєю першою клієнткою

Ще мене здивували одні клієнти — байкери. Ще на початкових етапах вони заїжджали до нас і брали продукцію ящиками. Вони пояснили, що коли їдуть далеко, особливо в Європу, заїхати перекусити десь — дорого. У кофрах (мотоциклетних сумках) не так багато місця, а брати зайвий об’єм не хочеться. Тому вони також відмовились від консервованого м’яса у банках і беруть наш продукт. Купують офісні працівники, щоб замість якоїсь шкідливої піци ситно поїсти. Також співпрацювали з фірмою, яка закуповувала продукцію для далекобійників. 

Допомога побратимам

Наша команда складається з воїнів АТО, тому ми намагаємось допомагати і іншим побратимам. 10% прибутку намагаємось спрямовувати на підтримку соціальних проєктів ветеранської спільноти.

Читайте також: “Один сталевий монстр з’їв кілька алмазних стрічок”. Ветеран АТО робить надміцні ножі

Ми поставляємо продукцію через волонтерів на фронт. Хотіли взяти участь у тендері від Міноборони, але поки у нас не достатні об’єми виробництва. Також ми продаємо м’ясо Збройним силам, Національній гвардії, для тренувальних баз. Для них продукція обходиться майже по собівартості.  

Ми намагаємося допомагати, як можемо, адже соціально відповідальний бізнес має стати підтримкою для громадського суспільства, що бурхливо розвивається в Україні.

Суспільство

Краківський музей князів Чарторийських запустив аудіогід українською

Опубліковано

У лютому у Краківському музеї князів Чарторийських запустили аудіогід українською.

Про це повідомили у пресслужбі Міністерства закордонних справ України.

Зазначається, що дедалі частіше українська мова звучить у найбільш знакових культурних та історичних місцях світу. Наголошується, що Краківський музей князів Чарторийських один із найдавніших музеїв Польщі, відкритий у 1878 році.

Читайте такожЗ кокоса, буряка та норі: сім українських виробників корисних чипсів

Фото: facebook.com/UkraineMFA

Музей зберігає твори європейського живопису XIII – XVIII сторіч, пам’ятки європейського та ісламського декоративно-художнього мистецтва від середньовіччя до XIX сторіччя, графіки, стародавнього мистецтва та предметів військового призначення.

Нагадаємо, у китайському музеї Ґуґун з’явиться аудіогід українською.

Як ми повідомляли раніше, у Колізеї в Римі запрацював аудіогід українською.

Головне фото: wikimedia.org.

Читати далі

Суспільство

В Ужгороді встановили рекорд України – спекли найбільший млинець

Опубліковано

В Ужгороді встановили рекорд України, приготувавши найбільший млинець.

Про це пише Zaholovok.com.ua.

За їхньою інформацією, подію зафіксував представник Книги рекордів України у Закарпатській області Владислав Лакатош.

Зазначається, що рекордсменами стали команда ужгородського кафе Ням-Ням.

За даними Укрінформ, гігантський млинчик, який протягом двох днів готували шестеро людей, має розміри 7,17 м на 3,09 м.

На найбільший в країні млинець пішло 150 л молока, 150 яєць, 6 кг масла, 9 літрів олії, 7 кг цукру, 2 кг солі та 75 кг муки.

На начинку використали 45 кг кисломолочного сиру, 2,5 кг какао і 2,5 кг цукрової пудри.

Відомо, що рекордний млинець склали із 1000 малих млинців, вони зліплюються спеціальним харчовим скріплювачем. Наповнили його сиром, а зверху посипали цукровою пудрою та какао.

Ідея встановити рекорд прийшла торік, акцію вирішили влаштувати для співробітників закладу, які нудяться без роботи в карантин – для того, аби їх підбадьорити.

Читайте такожЗ кавою, лавандою та вином. Вісім крутих українських виробників крафтового сиру

Млинець після фіксації рекорду роздадуть безкоштовно учасникам акції та ужгородським сім’ям, які потребують підтримки.

Нагадаємо, у селі на Хмельниччині зібрали рекордний потяг із санчат.

Усі фото: zaholovok.com.ua.

Читати далі

Суспільство

Екотовари руками незрячих. Історія вінницького підприємства «КлубОк»

Опубліковано

Хоча в Україні бізнес стає все більш соціально відповідальним, знайти роботу людям з вадами зору досі дуже складно. З такою проблемою зіткнулася і вінничанка Оксана Войтко, коли закрили школу, де вона викладала. Багатомісячний пошук роботи не дав результатів. Але жінка «обійшла систему»: вона відкрила своє соціальне підприємство «КлубОк», де незрячі майстрині в’яжуть екотовари.

За три роки їм вдалося виготовити приблизно три тисячі екосумок та взяти участь у більш як сотні ярмарок. У команди проєкту — одразу дві місії: зменшити кількість використання поліетилену в Україні та боротися з дискримінацією незрячих.

Шукати роботу незрячим — ще той виклик

За освітою я вчителька української мови та літератури. З 2003 року я працювала у спеціальній вечірній школі для людей з вадами зору у Вінниці. Однак у 2017 році її закрили як непотрібну, оскільки в країні розвивають інклюзію. Тобто, держава у свої політиці зосереджена на тому, щоб люди з інвалідністю навчалися у звичайних школах. Закриття стало сильним ударом не лише для моєї родини, а й для інших працівників.

Відтак постало питання працевлаштування. В Україні з цим важко, адже роботодавці не горять бажанням брати на роботу людей з вадами зору. Хоча це дивно, тому що незрячі можуть виконувати багато різних процесів. Я стала на біржу праці. Але на ярмарках вакансій для таких як я не було жодних варіантів, чекала рік і в один момент мені це набридло. Я поринула у громадську роботу, долучилася до створення онлайн-вистав, займалася адаптацією екскурсій для людей з вадами зору.

Ідея проєкту зародилася на тренінгу

У 2018 році я взяла участь у бізнес-тренінгу для переселенців та місцевих жителів з інвалідністю, який організовував «Український Жіночий Фонд». Тривав він десять тижнів. Для мене як для філолога робота з цифрами, розуміння економічних процесів, оподаткування було чимось далеким. Останнім етапом було представлення власного бізнес-плану.

Коли я бачила людей, які втратили роботу чи зазнали певних невдач, але продовжували рватися до життя, мене це надихнуло. Хоча навчалися зі мною ще, зокрема, двоє чоловіків з вадами зору. Але вони не представляли своїх бізнес-планів. Я ж почала думати над тим, що ж такого незрячі можуть виконувати та на чому можна побудувати свій проєкт. І згадалося, як ще у дитинстві мене навчали в’язання, і ця робота здавалася мені цілком реальною для виконання.

Процес виготовлення виробу майстринями підприємства «КлубОк»

Заявляємо про дискримінацію

Ідея була в тому, що незрячі люди будуть в’язати пледи, килимки та візерунки до них. І от я підготувала аудіоролики, на яких жінка виготовляла плед. Але оскільки в мене не було ще такого досвіду, то звичайне питання про вартість закупівлі обладнання та готового виробу збентежило мене на презентації. Грант на реалізацію я тоді не виграла. Кошти виділили кільком людям з інвалідністю, однак з вадами зору — жодному. І це свого роду дискримінація.

І все ж цю ідею я захотіла розвивати, адже жінка, яка в’язала той плед, вже вірила у мене. У Центрі комплексної реабілітації “Поділля” я сформулювала групу з п’яти учасниць з вадами зору, де нас навчали в’язати гачком. Це було корисно, хоча дуже набридало, що нас постійно знімали для телебачення. Типу подивіться: незрячі в’яжуть на машинках. Однак директор центру Роман Штогрин щиро намагався донести до суспільства, що ми можемо це робити. Нашого педагога часто запитували, як «ці незрячі» будуть в’язати на машинках. На що вона відповідала: «Ну як? Вони ж користуються газом, світлом, магнітофоном, комп’ютером, то й машинкою зможуть».

Виготовлена майстринями підприємства «КлубОк» екосумка

В’язання захоплює тим, що таку роботу можуть виконувати люди з вадами зору. Це посильна робота, яку можна перетворити на бізнес і цим збільшити зайнятість населення. Коли ти робиш щось корисне, це надихає і підтримує. Особливо якщо це розв’язує екологічні проблеми. Це актуально в пандемію, адже люди не думають, як ці захисні костюми й маски можуть забруднювати довкілля. Ми ж не бачимо, куди їх вивозять та чи перероблюють. Зараз ці екологічні проблеми є близькими майже кожному, і заміна поліетилену на екосумки, зокрема наші, — це якась частка екологічної допомоги.

До команди долучилася доцентка економіки

Закінчивши курси, ми почали в’язати різні екологічні речі: одяг, сумки, килимки, пледи. Першим успіхом вважаємо виконане замовлення для офтальмологів — понад 20 екосумочок, які послугували упакуванням для матеріалів, що використовувалися на конференції. Згодом ми почали брати участь у міських ярмарках та різних соціальних заходах.

Відтак я познайомилася з вінничанкою Наталією Тарасюк, яка проводила бізнес-курс у спортивному реабілітаційному центрі в Карпатах. Вона — доцентка економіки й теж має вади зору. З часом Наталя теж навчилася в’язати та долучилася до проєкту. Вже разом з нею ми зареєстрували торгову марку «КлубОк», нав’язали багато моделей сумок, зробили свій сайт, проплатили домен і хостинг. З останнім допомагав мій чоловік, хоча він не «великий програміст». А хлопець з центру реабілітації «Поділля» погодився фотографувати наші вироби.

Оксана Войтко з Наталією Тарасюк у вінницькому музеї «АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо»

Боремося з дискримінацією та рятуємо довкілля

Наша ідея — зменшення впливу поліетилену на довкілля завдяки виготовленню і збуту екосумок. Також ми працюємо над зменшенням дискримінації щодо незрячих людей. Останнє досі поширене в Україні. До прикладу, нещодавно зі мною стався прикрий випадок. Ми виставляли пост в одній з груп продажу у Facebook, на фото була зображена я в платті-туніці. І от хтось залишив коментар: «Що це за кольчуга?». Я відповіла авторові, щоб він був обережний зі словами, і це виготовляли незрячі люди.

Ми ж не просимо коштів на базарах, не «ходимо с поводирями» як у шевченківських поемах, а намагаємося бути корисними суспільству. Попросила його прибрати коментар. На що він відповів, щоб ми найняли «нормальних моделей». Мене це дійсно образило. Це як приклад, з чим зіштовхуються люди, які будують якийсь соціальний бізнес. Класний вислів Івана Франка: «Боротися значить жити». Але ж боротьба виснажує, і ми не на це націлені. Ми хочемо достойно жити, мати заробітки та не зіштовхуватися з подібними дискримінаційними моментами.

Доходи нестабільні — рятують гуртові замовлення

Наразі у проєкті беруть участь п’ять жінок — не тих, з якими ми розпочинали. Хтось вже відійшов на той світ, інші вирішили спробувати себе в чомусь іншому. Ми з Наталією насамперед займаємося менеджерською роботою, паралельно в’яжемо. Також із нами Галина Поновалова, яка виготовляє серветки та скатертини з дуже тонких ниток. А також ще дві жінки з Житомирської області, які переважно роблять екосумки. Також наша команда в’яже шарфи, хустинки, одяг, серветки, аксесуари. Працюємо ми й швачками: шиємо торбинки для сипучого, овочів і фруктів. Плануємо розширювати наш колектив.

Найбільше продажів ми мали в липні 2020 року, коли загальний дохід без витрат склав приблизно 12 тисяч гривень. В інший час — доходи нестабільні, під час карантину взагалі важкувато. Хоча трапляються гуртові замовлення. Наприклад, перед Новим роком директор однієї з фірм, яка займається сільським господарством, придбав у нас екосумки для своїх працівників на сім тисяч гривень. Переважно в роздріб у нас купують жінки від 18 до 45 років. Хоча останнім часом покупцями стають і чоловіки.

Виготовлені майстринями підприємства «КлубОк» екотовари

Наші екосумки бачили тисячі людей

Загалом за три роки ми виготовили приблизно три тисячі сумок, взяли участь у більш як сотні ярмарок. Відповідно, показали понад десяти тисячам відвідувачів, як ми можемо працювати. Сподіваюся, що змінили чиюсь думку про можливість працевлаштування людей з інвалідністю, що насправді є дуже важливим.

Зараз ми також співпрацюємо з екокав’ярнею PicNic у Вінниці. Там є куточок, де виставлений посуд із переробленого пластику та наша продукція. Також наші сумки продаються у вінницькому музеї «АвтоМотоВелоФотоТелеРадіо», його ще називають «Ретро-музей». Представлені там наші екосумки ніби повертають до минулого, коли пакетів ще не було. У час активних екскурсій ми маємо хороші прибутки. Зараз же там прохолодно, відповідно, й мало продажів.

Читайте також: Печиво замість знижок та інтер’єр із відходів. Як працює вінницька екокав’ярня PicNic

Наразі бізнес в Україні є слабо соціально свідомими, але він змінюється. Це відчувається, коли йдеш вулицею і бачиш ставлення людей, які хочуть тобі допомогти, перевести через дорогу, щось підказати. Це насправді надихає, почуваєшся більш впевнено. Це заслуга багатьох активних людей, які створюють громадські організації та влаштовують соціальні проєкти. Хотілося б, щоб люди з інвалідністю вважалися за достойних людей, які самі можуть розв’язувати проблеми та заробляти. Водночас хочемо, щоб громадяни відмовлялися від пластику чи хоча б якомога менше ним користувалися. Екосумки — це гарна альтернатива всім пакетам.

Читати далі