Суспільство
Прийшов з війни – став бізнесменом. Сім надихаючих історій ветеранів
Повернутися з війни і одночасно знайти своє місце в новому світі.. Розповідаємо сім надихаючих історій ветеранів, які з поверненням до мирного життя відкрили власний бізнес.
Повернутися з війни і одночасно знайти своє місце в новому світі.. Розповідаємо сім надихаючих історій ветеранів, які з поверненням до мирного життя відкрили власний бізнес.
Беззаперечно, бізнес-ідей, якими вражають бійці більше, ніж можна описати в одному тексті, проте тут ми обрали найцікавіші. А що головне, маємо можливість підтримати бійців покупками.
“Мілітарі кафе”
У Миколаєві боєць АТО Олексій Губський відкрив заклад “Veteran Point”, який входить до “VeteranoGroup”.
“У 2015 році пішов добровольцем на війну, – каже Олексій. – Служив в окремій добровольчій роті “Карпатська Січ”. Повернувся зі служби, вирішив відкрити кафе. Про людей, які прийшли з АТО, існує багато стереотипів. Ми їх ламаємо, показуємо, що ми не якісь психи, а можемо бути нормальними людьми, частиною суспільства”.
Фішка кафе, яка рве шаблони: військовий антураж в інтер’єрі, знижки для ветеранів та їжа, як в армії для тих, хто ностальгує. Кав’ярня у Миколаєві знаходиться за адресою вул. Чкалова 30. Сторінка закладу у соцмережі.
Машинки для татуювань
Андрій Паторжинський, позивний “Поттер”, робить кастомні машинки для татуювань під брендом “BITT Workshop”. В одній із серій навіть був позолочений виріб, яким користується татуювальник із США.
“У 2014 році пішов добровольцем на Донбас, – каже Андрій. – На війні був до 2016-го. Воював у складі “Азову”. Повернувся із зони АТО з рюкзаком та без грошей. Дорогою, з війни у мирне життя, зрозумів, що маю відкрити власну справу, бо не зможу працювати на когось”.
Хоча у Андрія не було коштів, проте мав друзів та цікаві ідеї для втілення. Тепер він виготовляє роторні машинки і корисне приладдя: педалі, перехідники, яке допомагає татуювальникам.
Читайте також: Ветеран АТО створив бренд машинок для тату, які підкорюють світ
Коштують його вироби $250-300. За три роки існування бренду, зробив 80 машинок, які можна переглянути на сайті.
Ножі-монстри з “дамаської сталі”
Денис Мостович робить ножі зі сплавів металів за технологією, яку використовували ще у 15 столітті для виготовлення лицарських мечів. Клинки із “дамаської сталі” коштують від $100, а найдорожчий продав за $700.
“Воював на Донбасі протягом 2014-15 років у складі 13 окремого мотопіхотного батальйону “Чернігів-1”, – каже про бойовий шлях Денис. – Під Вуглегірськом отримав контузію від розриву міни. Потім з іншими військовими витягував побратимів під Дебальцевим”.
Повернувшись до мирного життя, ветеран обладнав власну кузню. Власноруч зібрав обладнання для якого деякі деталі знайшов у товариша, на прийомці металобрухту.
За чотири роки роботи майстер виготовив до 400 сталевих клинків, які можна переглянути на сайті. Інтерв’ю з Денисом тут.
Читайте також: Бізнес із друзями – це можливо. Історія ветеранського СТО
Зелень на гідропоніці
Ілля Волошин разом з батьком та побратимом у Запоріжжі заснував ферму, яка вирощує зелень на гідропоніці.
“На фронті думав про те, чим займатимусь вдома, – каже Ілля. – У зоні АТО служив три роки – з 2014 по 2017 рік. У 14-му році вступив до батальйону особливого призначення “Січ”. Перейшов в добровольчий підрозділ “Карпатська Січ”, який включили до 93-ї бригади. Підписав контракт із ЗСУ. Продовжив службу. З війни повернувся з третьою групою інвалідності”.
На розвиток міні-ферми підприємці отримали грант 15 тисяч гривень. Гроші витратили на обладнання, освітлення. Власноруч зібрали стенди, на яких вирощують зелень. Під міні-ферму обладнали орендований підвал. Зв’язатися з бійцем можна через Facebook.
Читайте також: Українське видання створило мапу ветеранського бізнесу
Равликова ферма
Костянтин Касіч, позивний “Ельф”, заснував екзотичну равликову ферму Ravlikelf.
“До війни був генеральним директором групи компаній, займався будівництвом, обслуговуванням багатоповерхових будинків, лісозаготівлею. Про розведення равликів нічого не знав, – каже Костянтин. – У березні 2014 року мені прийшла повістка, пішов на фронт. Служив в 72 окремій механізованій бригаді, воював на території Донецької області. У 2015 році мене комісували”.
На старт власного бізнесу ветерану знадобилося 20 тисяч гривень. Равликів можна придбати на сторінці у Facebook.
Читайте також: Бізнес на гамаках. Харків’янин продає вироби у Польщу і Туреччину
Переробка рожевої солі
Ветеран Володимир Щербан заснував бізнес на переробці морської солі для ванн та косметології. Його продукція спрямована на допомогу пошкодженому волоссю.
“На війну пішов 2014-го року, служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді, – каже Володимир. – А коли повернувся додому, роботу довелося шукати заново. Ідею підказали жінка та донька, бо постійно жалілися на волосся, яке не розчісується і не вкладається”.
Цукати в пам’ять про побратима
Сергій Куршаков продає цукати з овочів та фруктів, м’ясні снеки під брендом WAGNER ecoproduct. Йому довелося втілити ідею побратима, який загинув.
“У травні 2014 року на війну пішов у складі батальйону “Кривбас”, – каже Сергій. – Два місяці в АТО і тяжке поранення на околицях Донецька. Це була граната, яка під час бою вибухнула у мене в ногах”.
Повернувшись з війни, ветеран не лише розвиває бренд на снеках і цукатах, а й допомагає іншим бійцям пройти реабілітацію у заснованому ним медичному центрі. Тут сайт реабілітаційного центру. Переглянути магазин з цукатами тут.
Коментарі
Суспільство
Що передбачають роботи?
- розчистити територію від повалених дерев і кущів;
- очистити канали від осадів і шламу (малорозчинних речовин);
- привести русло до належного технічного стану.
Терміни та бюджет
Коментарі
Суспільство
Що на вас чекає?
Маршрут екскурсії:
- Станція метро «Позняки»;
- Парк «Позняки»;
- Фонтан «Груша»;
- Проспект Петра Григоренка;
- Вулиця Драгоманова;
- Озеро Позняки;
- Проспект Бажана.
Де і коли?
- Місце зустрічі:
Навпроти виходу зі станції метро «Позняки», вихід №4 до парку «Позняки». - Дата і час:
19 жовтня, субота, о 11:00. - Участь:
Безплатна. Обов’язкова реєстрація за посиланням.
Коментарі
Суспільство
Який вишкіл проходили жінки та дівчата, коли долучалися до підпільного руху?
Повстанка Параскевія Гоянюк із села Спас на Покутті так розповідала для «Локальної історії» про своє приєднання до ОУН: «В організації я з 1941 року. Спочатку ми були по три чоловіка — звено. Раз на тиждень зустрічалися, вивчали «Декалог», «Молитву українського націоналіста», читали брошури УПА. Я, як була в селі, мала три вишколи: мала вишкіл ідеологічний, був вишкіл збройний (на збройному вишколі були самі дівчата, але приходили два хлопці та по зброї нас інструктували) і був санітарний вишкіл».
Як саме зв'язківиці Української повстанської армії передавали таємну інформацію повстанцям?
В УПА жінки найчастіше виконували роль зв’язківиць і розвідниць. Записки з таємною інформацією — штафетки (грипси) — носили особисто до пункту призначення, а в разі небезпеки мали їх ліквідувати. Зв’язкова ОУН Анна Стецівка на псевдо Голубка розповіла «Локальній історії» про свою роботу: «Штафетку давали мені, а я несла на зв’язок — обмотувала в глину й несла в кулаці. Якби в разі чогось — треба випустити, але пам'ятати, де».
Яку назву мала головна медично-санітарна структура в підпільному русі, де санітарки надавали допомогу пораненим воякам?
Також важливою місією для жінок у повстанському русі було лікувати поранених бійців. Найбільшою медичною службою був Український червоний хрест УПА. Ця служба мала піклуватися про здоров’я членів підпілля і бійців, проводити огляд вояків, заготовляти ліки, організовувати лікарні й амбулаторії, проводити санітарні курси, готувати інструкції. Вона складалася з двох частин: військової та теренової — військова діяла в бойових групах і відділах УПА, а теренова відповідала за роботу підпільних шпиталів як для поранених повстанців, так і для цивільного населення. Цю службу очолювала й організовувала найвідоміша зв'язкова Романа Шухевича Катерина Зарицька-Сорока на псевдо Монета.
Ще одна відома зв'язківиця Романа Шухевича переховувала його в конспіративних квартирах разом з власною маленькою донькою Дзвінкою. Вона прожила найдовше серед усіх жінок-підпільниць і померла у віці 101 року у Львові. Про кого йдеться?
Ольга Ільків разом з маленькою донькою переховувала Романа Шухевича на конспіративній квартирі в селі Княгиничі на Франківщині. Жінку засудили до 25 років заслання, відібрали маленьких дітей і дали їм інші прізвища, проте вона змогла їх відшукати після звільнення з таборів. Ольга дочекалася незалежності України та померла у 2021 році — на 101 році життя.
Ірина Сеник також була зв’язковою Романа Шухевича. Вона понад 30 років відсиділа в радянських в'язницях, а згодом стала поетесою та дисиденткою. Яке почесне визнання отримала ця жінка за участь у національному русі?
Ірину Сеник засудили на 10 років таборів, а згодом відправили на довічне заслання за зв'язки з УПА. У в'язниці жінка потай писала вірші на клаптиках паперу. Згодом вона стала членкинею Української Гельсінської групи та була ув'язнена як дисидентка. Після звільнення жила на Львівщині, де й померла у 2009 році. За десять років до її смерті американська жіноча громада внесла її в перелік «100 героїнь світу».
Учасниця повстанського руху Людмила Фоя була затримана 24 січня 1944 року за антирадянську діяльність спецслужбами. Та у НКВС вирішили, що дівчина буде кориснішою як агентка у боротьбі з ОУН, тому вона вийшла на волю як агентка «Апрєльская». Що з нею сталося потім?
Людмила Фоя відразу зізналася повстанцям про те, що НКВС її завербував і повідомила про деталі свого завдання — налагодити співпрацю між справжнім підпіллям на Волині із рухом на Київщині, який створили радянські спецслужби. Дівчина працювала під псевдо «Перелесник», повідомляючи чекістам інформацію, яка була вигідна українським повстанцям.
У 2016 році вийшов фільм «Жива» про незламну учасницю повстанської армії на основі реальних подій. Хто з жінок УПА був прототипом головної героїні?
Фільм «Жива» режисера Тараса Химича розповідає реальну історію учасниці повстанського руху Ганни Попович на псевдо «Ружа», яка пережила тортури на радянських допитах, вижила після поранення в бункері, мала ампутацію руки в полоні, проте померла у віці 90 років у селі на Львівщині.
«Треба нам самим творити свою історію. Кожна людина має своє місце. Вже досить нагинулося наших», — ці слова сказала остання зв'язкова Шухевича, яку ув'язнили на найбільший термін — 25 років суворого режиму в радянських таборах. Хто це?
Останньою зв’язковою Шухевича була Дарія Гусяк. Жінка водила його до лікарів в останні роки перед загибеллю та не видала точного місця переховування під час допитів.
Поділіться своїми результатами:
Коментарі