Сергій Данчишин – засновник бренду шоколаду LEOPOL’. За його шоколадки туристи б’ються у львівських крамницях. Але шлях до успіху був непростим, бо Сергій на межі був не один раз, а шість!
“Ми хотіли робити щось нове, але стільки було розчарувань, бо 6 видів різної діяльності. І нічого не перетворилось на щось велике” – Сергій Данчишин.
“У Франції я працював на будівництві, а моя дружина в одній єврейській сім’ї. Повернувшись ми одружились і на виручені з весілля гроші купили автомобіль Opel Combo. На його базі зробили мобільну кав’ярню. Виявилось, що не так все просто у Львові з тим бізнесом”, – розповів сергій.
Торгівля з коліс була забороненою. І це була лише перша в ланцюгу невдач
Паралельно з мобільною кав’ярнею Сергій вихідними їздив прикрашали весілля, перші причастя. Ще перевозив людей з квартири на квартиру чи офіси, чи меблі. Це було важко, але гроші заробляти треба було
Після кав’ярні Сергій брали участь у “Ринку вуличної їжі”. Там готували ковбаски, глінтвейн варили і куліш. Вирішили масштабувати і запустили проєкт, який називався “Бандерівці”. Стилізували шампура під вила та смажили “ребра москалів”.
Це було весело, але це був не той вид діяльності, яким займатиметься сім’янин. Тоді Сергій взяв в суборенду магазин і продавав там: каву, шоколад тобто продукти для туристів.
Читайте також: Створили одяг, щоб просувати рідний Кропивницький. Історія бренду Charwish
“І ми давай пробувати шити гаманці! По ночах я вирізав лекало, пробивав дірочки, зшивав. У мене було бажання рухатись вперед і я хотів все масштабувати, а партнер ні. Тому в одну мить я все залишив”, – каже Сергій.
Після шостої невдачі багато хто б все кинув. Проте Сергій – не з таких людей.
“Мама завжди вірила в мене. Мама і дружина вірили найбільше. Навіть я деколи так в себе не вірив, як вони. Мама продає корову в той момент і дарує мені пару тисяч гривень та каже:”Тре, знач тре”. Я пішов в магазин і запропонував ті шоколадки”, – згадує підприємець.
Розповідає, що тоді залив 30 шоколадок. І так пішло-пішло.
Поступово з’яявились і батончики, шоколадні пасти і драже. Асортимент збільшується і обладнання збільшується.
“Я завжди вірив, що в Україні якщо ти засукаєш рукави. Й не боїшся працювати, то не буде в тебе шансу бути бідним”, – каже Сергій.
Читайте також: Екотовари руками незрячих. Історія вінницького підприємства «КлубОк»
Нагадаємо, майстриня виготовляє піали, з яких козаки пили турецьку каву.
