Суспільство
Як заробити 400 000 грн на тюльпанах. Історія фермерів-везунчиків
На Херсонщині другий рік поспіль навесні розквітає величезне тюльпанове поле, яке встигли охрестити “Маленькою Голландією”. Його засадили двоє друзів – Віталій Шакало та Олег Демченко. Інженер-ядерник та режисер постановник – вони ніколи не працювали на землі. Але унікальність їхньої методики зробила їх відомими навіть в Голландії.
Читайте також: Херсонські тюльпанові поля чекають на туристів
Свій бізнес чоловіки починали як виключно аграрний. Але кілька випадковостей всього за один рік зробили їхнє господарство найпопулярнішою туристичною локацією степової Херсонщини.
Випадок №1: Від шафрану до тюльпанів
“У мене з Олегом Миколайовичем агрономія в генах. Вона сама до нас прийшла. Ми їй не навчалися”, – сміється Віталій Шакало, один зі співзасновників фермерського угіддя “Шафран Любимівський”. Він за освітою інженер-ядерник, його дідусь був агрономом. Другий власник агробізнесу – Олег Демченко, за освітою інженер-електрик та режисер-постановник, його батько був одним із найбільших фермерів Херсонщини.
Віталій разом Олегом шукали нішеві культури, на яких можна заробити і щоб процес був цікавий. Кажуть, що не лише грошей хотіли.
Читайте також: Українець планує створити унікальний “Центр аромату”
У 2015 році Віталій разом з Олегом посадили поле крокусів, з яких добували дорогу та корисну приправу – шафран. Частину поля відвели під спаржу. Це і було початком їхнього бізнесу. Про тюльпани тоді ніхто навіть і не думав. Але один випадок змінив усе.
“Пізньої осені у 2017 році ми приїхали за голландським посадковим матеріалом крокусів. На одному зі складів, який знаходиться в Україні, з колегою побачили у куточку цибульки тюльпанів, які в сезон не встигли продати. Не було спочатку думки, щоб купити їх і посадити. Але вирішили врятувати квіти”, – пригадує про своє спонтанне рішення фермер Віталій Шакало.
Продавці переконували землеробів, що цей посадковий матеріал не вартий того, щоб з ним возитися. Адже він був не найкращої якості, та й пора посадки для нього вже пройшла. Віталій вирішив не відступати від рішення.
Там же на складі підприємці знайшли кілька видів нарцисів, які теж не продалися. Набрали всього потроху. Висаджували їх на своїй плантації, коли починалася зима.
“Голландці казали, що у квітів шанси вижити і зацвісти – мізерні, бо пізно висаджені. Але попросили нас, щоб відправили їм фото, як виглядатиме поле з насадженнями весною. Зацікавив наш експеримент”, – ділиться спогадами Віталій.
Читайте також: Як заробити на лавандовому полі, Instagram та хіпстерах?
З набраних на складі залишків, підприємці посадили менше, ніж пів гектара тюльпанів.
Випадок №2: Голландці самі захотіли стати партнерами
Голландці самі почали пропонувати саджанці херсонським фермерам, після того, як побачили квітуче поле із насаджень, які взагалі не мали прийнятися. За словами Віталія, частину посадкових матеріалів згодом голландські фермери передали безплатно.
“Ми познайомилися з голландцем, найбільшим постачальником цибулинних квітів у його країні. Він багато разів приїжджав до нас на поле і бачив, з яким натхненням ми з Олегом Миколайовичем працюємо біля землі. Йому дуже сподобався наш ентузіазм. Коли побачив, що ми стараємось і для нас це не лише спосіб грошей заробити, а й сенс життя – взявся допомагати. Потім приєдналися і його колеги”, – поділився Віталій.
Спочатку голландські колеги віддавали залишки посадкового матеріалу зі своїх полів. Часто це були цибулини не найвищої якості. Але це дало змогу українським фермерам показати свій професіоналізм.
Читайте також: На Одещині бізнесмен вирощує мандарини та гранат у відкритому ґрунті
Цього року українські фермери чекають, що в період цвітіння тюльпанів до них приїдуть дві делегації з Голландії подивитися на результат.
Випадок №3: Туристичним бізнес став за одну ніч
Як почався агротуризм на тюльпанове поле? Весною 2018 року SSM-ниця, яка працювала на компанію – виклала фото поля у мережу з підписом, що висаджено велике тюльпанове поле. Допис зібрав більше 600 репостів за ніч. Наступного дня почали телефонувати туроператори з Херсону, які хотіли привезти людей на екскурсії.
Підприємці заздалегідь не планували займатися агротуризмом. Усе вийшло випадково. Їм нашвидкуруч довелося готуватися до зустрічі з першими відвідувачами.
Отож, протягом торішнього сезону помилуватися квітковою красою приїхало близько 20 тисяч людей. Це тільки ті, які платили за вхід. І ще стількох на територію пустили безплатно. Адже багато чого фермери роблять з метою благодійності (про це далі).
Цього року вхід для дорослих 30 гривень, дітей пускатимуть за 15 гривень.
“Найдорожче в нашому бізнесі – підготовка до екскурсій. Утримувати квіткове поле не так дорого обходиться. Щоб приймати туристів, довелося вирівняти площадки під паркування біля поля. Зробили доріжки із піску і щебеню. Підготували фотозони та інші зручності”, – каже Віталій.
Читайте також: Лавандова локація для селфі і не тільки: чим дивуватимуть туристів на Херсонщині
Цього року в період цвітіння тюльпанів на території проведуть кілька аграрних заходів. Приїдуть представники компаній, які торгують добривами, системами поливу. Пройде виставка дронів для агрономів. Планують розмістити близько 40 тентів з представниками агрофірм з усієї України.
Фермери висадять ще 40 видів рослин, які квітнутимуть з березня по вересень та приваблюватимуть туристів.
Як знайти “Маленьку Голландію”?
На гугл-мапах є помітки і “Шафран Любимівський” і “Маленька Голландія”. Потягом або автобусом можна дістатися з Каховки. З міста через кожні 20 хвилин їде рейсовий автобус до Любимівки. Від зупинки до поля 150 метрів пішки. Туристів пускають групами по 10-30 людей. Але там потік відвідувачів великий, тому довго чекати не доведеться. Екскурсії проводять волонтери. Вхідний квиток для дорослих – 30 грн, дитячий – 15 грн.
Початок цвітіння тюльпанів прогнозують на 28 квітня. Але у Facebook фермери кілька разів на тиждень оновлюють інформацію та показують, як виглядають рослини.
Суспільство
Цієї суботи урбаніст з Данії Мікаель Колвілл-Андерсен збирає толоку. Разом із киянами він планує розфарбувати простір на Контрактовій.
Це дозволить Мікаелю підготувати місце, де він обіцяє створити найбільший тактичний урбаністичний проєкт у світі.
Про це автор ідеї повідомив у своєму інстаграмі.
Оживляємо сірий асфальт
Мікаель Колвілл-Андерсен планує створити найбільший тактичний урбаністичний проєкт у світі. Він закликає киян приходити на толоку, аби долучитися до творчого процесу. : «Разом перетворимо простір на яскраве, живе місце з фарбами, атмосферою та людьми, яким не байдуже»
Читайте також: Гурт Ziferblat відсвяткував День вишиванки в Базелі разом з українською громадою (ФОТО)
У своєму відеозверненні данський урбаніст наголошує, що хоче оживити сірий асфальт, додавши фарб. Це підготовка простору до облаштування, де Мікаель планує розставити вуличні меблі.
Нагадуємо, що українці відкрили виставку свого народного вбрання у Сан-Антоні.
Фото обкладинки: Львівський мніципальнй мистецький центр
Суспільство
На ютуб-каналі «ПриватБанку» вийшов четвертий епізод «Збірного подкасту» — спільного з Mastercard відеопроєкту для тих, хто волонтерить і займається благодійністю.
Цього разу засновниця Bazilik School і волонтерка Марина Батуринець ділиться прикладними порадами щодо механіки зборів та ефективного залучення коштів.
Закриваємо збори: поради Марини
Порада 1 — не боятися просити знайомих про допомогу
Щоб запустити креативний збір, Марина звертається до всіх, хто може їй щось порадити, створюючи своєрідні фокус-групи:
«Коли я не впевнена, чи такий візуал зайде, я біжу, шукаю друзів-дизайнерів. Я йду до своїх друзів-креативних директорів і розпитую, показую. Я завжди йду і до самих військових, тому що я можу щось вигадати, але не врахувати якогось нюансу».
Порада 2 — працювати над сторітелінгом
Це можна втілити в кілька способів. Наприклад, ви можете розказати, ким вам доводиться військовий, для якого ви збираєте кошти: родичем, другом дитинства, колишнім колегою тощо.
Марина зазначає, що в неї була інша ситуація, — вона закривала збори для підрозділу розвідки, про який нічого не могла розповідати, тому на старті спрацьовував її соціальний капітал. Та влітку 2024 року це вже не діяло, тому волонтерка пішла іншим шляхом:
«Я сказала: “Друзі, хочете ви чи не хочете, а я починаю до вас їздити. Бо якщо я не можу розповідати ваші історії, то я хоча б буду розповідати історії того, де ви перебуваєте, що відбувається”».
Для Марини головне правило її сторітелінгу — не нашкодити військовим.
Порада 3 — ділити збір на досяжні суми
Якщо вам потрібно назбирати велику суму, подумайте, стільки маленьких донатів вам може знадобитися, щоб його закрити. Волонтерка так розповіла про свій останній спільний збір:
«Ми просто брали 200 людей, які збирали по 100 доларів. Тоді я пояснювала: 100 доларів — це знайти 100 людей, які дадуть тобі по 40 гривень. Пройдусь по робочих чатиках, по чатиках однокласників, і воно якось назбирається».
Читайте також: «Це вже частина життя»: Олена Риж у «Збірному подкасті» про донати і дії, що під силу кожному
Порада 4 — звертатись до тих, хто вже закривав такі збори
Якось до Марини в дірект постукала дівчина, яка завжди збирала невеликі суми, але цього разу мала мету в мільйон гривень. Волонтерка запропонувала зустрітися в зумі, і вони півтори години розбирали, які в дівчини є можливості, щоб закрити цей збір.
«За місяць я заходжу в книгарню “Сенс” на Хрещатику, до мене підходить хлопець і каже: “Хочете зробити фото за донат?”. Тобто вона пішла, домовилася з книгарнею, щоб робити там фото. Я піднімаюсь на касу, а на касах усюди стоять QR-коди, тейбли з її фотографією та підписом, на що вона збирає».
Порада 5 — використовувати всі можливості, щоб залучити кошти
Марина вважає класною практикою, коли ти на донати щось обмінюєш. Зокрема, вона впевнена, що бізнеси та бренди теж хочуть бути залученими, тому волонтерка стояла за баром, домовлялася з брендом косметики про 5% від денних продажів на збір, проводила розмови з різними людьми зі своєї індустрії в межах проєкту «Поговоримо» від Bazilik School. З ідей, які втілювала сама, Марина розповідає про продаж борщу під час відключень світла, кавунів, які вона привозила з Херсону, а також розіграш книжок з офісної бібліотеки.
Більше корисних порад від Марини Батуринець ви знайдете у повному випуску «Збірного подкасту».
Як зручно закривати збори з «ПриватБанком»
А щоб зручно та ефективно збирати кошти, «ПриватБанк» має сервіс «Конверти» в застосунку «Приват24». Це простий інструмент для створення благодійних зборів, бо достатньо виконати кілька кроків:
- створити «Конверт»;
- додати короткий опис;
- додати зображення;
- поділитися посиланням у соцмережах.
Пожертви можна надсилати у зручний спосіб — через Apple Pay, Google Pay, за реквізитами, номером картки, QR-кодом або готівкою через термінали самообслуговування.
Фото: «ПриватБанк»
18 травня Україна відзначає важливу дату — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу та День боротьби за права кримців.
Мустафа Джемілєв понад 50 років говорить про депортації, репресії, окупацію та боротьбу за право бути вдома. Його життя — це шлях вигнанця, дисидента, політичного в’язня, що став символом незламності для кримських татар. ШоТам розповідає історію Мустафи.
Перші роки вигнання та спротиву
Мустафа Джемілєв народився в листопаді 1943 року в Криму. Уже за шість місяців його родину разом з усім кримськотатарським народом депортували до Узбекистану.
Там минуло його дитинство — у вигнанні, під наглядом, без права повернутися на Батьківщину.
Юнаком він приєднався до організації «Союз кримськотатарської молоді», де очолив історичний відділ і виступав із доповідями про свій народ. Однак у 1962 році організацію розігнали, а за Джемілєвим почали стежити агенти КДБ.
У 20 він уже став відомим радянським дисидентом. Його виключили з інституту за поширення рукопису про історію кримських татар, а згодом завели на нього кримінальні справи та ув’язнили.
Увʼязнення та голодування
Після першого звільнення з вʼязниці в 1967 році Мустафа Джемілєв не пішов у тінь — він долучився до кола правозахисників і став одним з перших в СРСР, хто почав публічно говорити про утиски кримських татар. Разом з однодумцями вступив в Ініціативну групу з захисту прав людини. За це отримав новий арешт: у 1969-му радянська влада знову кинула Джемілєва за ґрати — цього разу за «поширення вигадок, що ганьблять радянський лад».
Загалом дисидент провів у радянських таборах і тюрмах 15 років, відбувши 7 термінів ув’язнення. Під час одного з них — у 1975 році — влаштував голодування, що тривало 303 дні. Це одне з найдовших задокументованих голодувань у світі.
«Я голодував 10 місяців. Тиждень нічого не їж, потім приходить лікар, обмацує. Наглядач тримає тебе за руки, санітари вводять роторозширювач, в нього — шланг, через лійку вливають живильну рідину. Я швидко зрозумів, що пручатися не треба, інакше розширником зуби виб’ють або окріп заллють, щоб стравохід спалити», — розповідав Джемілєв.
Перше повернення додому
«Мій перший візит у Крим стався після чергового терміну ув’язнення та півтора року під наглядом», — каже дисидент.
Тоді на півострові вже жили близько 2 тисяч кримських татар — усі без прописки та під загрозою депортації. Їх ловили міліціонери й силоміць вивозили з Криму.
До Сімферополя Джемілєв летів з Ташкента. В літаку поруч сиділа молода студентка, яка з тривогою згадувала про повернення кримських татар. А на запитання, що для нього Крим, він відповів просто: «Це мій Крим. Я звідси. І нікому нічого забирати не збираюся — збудуємо нове».
На півострові його зустрічали свої — возили по горах, розповідали, як виборюють прописку. Комусь вдавалось її отримати тільки після погроз самоспалення, інші справді себе підпалювали, а когось намагалися завербувати в КДБ.
Весь місяць за Джемілєвим стежили — «топтуни» чергували в машинах навіть уночі. Але він зберіг спокій: «Навіть якщо вони були поруч, розмови не розуміли — ми говорили кримськотатарською».
Став головою Меджлісу
У 1989 році Мустафа Джемілєв разом з родиною нарешті повернувся до Криму — вони оселилися в Бахчисараї. Саме тоді почалася нова хвиля боротьби за права кримських татар — уже на рідній землі. Але навіть після повернення прописку, як і тисячам інших, Мустафі не дали.
У 1991-му кримські татари зібрали Другий курултай (збори) — вперше після 1917 року. На ньому Мустафу Джемілєва обрали головою Меджлісу — представницького органу народу. Також ухвалили декларацію про національний суверенітет і звернулися до ООН, президента СРСР та жителів Криму.
Цей період символічний — повернення додому стало важливою віхою для цілого покоління. Для багатьох це памʼять, травма та надія. Ось як це згадує режисер Наріман Алієв, чия родина теж повернулась у Крим в 1990-х:
«Особисто мені, аби зрозуміти, хто я, довелося поїхати з Криму. Я почав краще розуміти, ким є, яким є моє минуле… Аж тут прийшли окупанти й забрали Крим».
Уже в незалежній Україні Джемілєв став народним депутатом, але не зупинився на політиці. Він став «голосом Криму» на міжнародній арені: зустрічався з президентами, виступав в ООН, ініціював подання подання до Європейського суду з прав людини справу «Меджліс кримськотатарського народу та інші проти Росії». Дисидент робив усе, щоб про депортацію, знищення культурної спадщини та зрештою про окупацію Криму дізнались у світі.
Окупація півострова
У квітні 2014 року, після анексії Криму, російська влада заборонила Мустафі Джемілєву в’їзд до Росії та Криму на п’ять років. Це рішення стало черговим кроком в тиску на кримськотатарський народ і його лідерів.
3 травня 2014-го близько 5 тисяч кримських татар зібралися на пункті пропуску «Турецький вал» в Армянську, щоб зустріти Джемілєва та допомогти йому потрапити на півострів. Люди несли кримськотатарські й українські прапори, скандували «Мустафа!», «Міллєт!» (народ), «Ватан!» (Батьківщина).
Однак після перетину українського КПВВ голову Меджлісу зустріли російські силовики, і він змушений був повернутися до Києва. Там Джемілєв продовжив боротьбу за деокупацію Криму та захист прав кримських татар.
Повномасштабна війна
«Я вже знав, що 24 лютого під ранок почнеться бомбардування», — згадує Джемілєв.
У ті дні дисидент говорив напряму з представниками міжнародної спільноти, переконував їх, пояснював. Джемілєв — не лише символ кримськотатарського спротиву, а й той, хто сьогодні продовжує тримати тему Криму у фокусі світу.
Саме він зустрічався з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, і завдяки цим перемовинам вдалося звільнити незаконно засуджених політичних в’язнів, серед яких був перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял.
Визнання
Мустафа Джемілєв — символ ненасильницького спротиву, який усе життя присвятив боротьбі за права кримськотатарського народу. Його внесок відзначений низкою престижних нагород і визнань:
Герой України (2023)
13 листопада 2023 року, у день свого 80-річчя, Мустафа Джемілєв отримав найвищу державну нагороду — звання Героя України. Президент Володимир Зеленський особисто вручив орден Держави, відзначивши «визначний особистий внесок у становлення та розбудову незалежної Української держави, мужність і самовідданість у відстоюванні прав кримськотатарського народу».
Кандидат на Нобелівську премію миру
Джемілєва неодноразово висували на здобуття Нобелівської премії миру — зокрема, у 2009, 2011, 2015 та 2022 роках. У 2011-му його кандидатуру підтримали 17 професорів з університетів України, Польщі, Угорщини, Румунії, Росії, Туреччини та США, а також троє парламентарів з України, Канади та Європейського парламенту.
Почесний доктор у Туреччині
У грудні 2023 року Мустафі Джемілєву присвоїли ступінь почесного доктора Університету продовольства та сільського господарства Коньї. Під час церемонії він зазначив, що ця нагорода є «великою моральною підтримкою для кримськотатарського народу».
