Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Нудний бабусин напій зі шкільної їдальні? Не для іноземців! Як в український узвар закохалися в Польщі та Америці

Партнерський матеріал

Опубліковано

З борщем ми наче розібрались: весь світ знає, що це українська страва, а ми стали цінувати унікальні рецепти кожної сімʼї. А як щодо інших традиційних страв та напоїв? 

Згадайте, коли ви востаннє пили узвар? А морс? Підприємець Сергій Баченко зі своєю командою запустив роботу Ярмолинецького консервного заводу на Хмельниччині та відновив автентичні рецепти. Нині український узвар без цукру та морси підкорюють ринки Польщі та США, а Сергій з командою заводу продовжує переконувати українців та ШоТам, що своє – найсмачніше і найкорисніше. 

Сергій Баченко

співзасновник Ярмолинецького консервного заводу на Хмельниччині.

Українські яблука замість імпортних апельсинів

Ми банкіри, і довгий час пропрацювали у фінансовому секторі. Та завжди хотілось робити щось таке, чим самі будемо пишатись. Така нагода випала сім років тому, коли натрапили на старий консервний завод в селищі Ярмолинці на Хмельниччині. Колись потужне підприємство (ще й у такому фруктовому місці!) ледь не повторило долю аналогічних радянських заводів – розграбування на металобрухт. 

Тоді ми підрахували, що найефективнішим буде сфокусуватись на виробництві слабоалкогольних напоїв. Та як то кажуть, перший млинець комом. Це було болючим уроком для нас, та спонукало більше часу приділяти дослідженням ринку: куди рухаються світові тенденції по напоях. Ми мали знайти свою нішу. 

Та все найцінніше завжди знаходиться під носом. Я родом з Рівненщини – регіону лісової журавлини, ожини, груш та інших фруктів. Все життя дивувався, чому на полицях супермаркетів є імпортний апельсиновий сік, а немає рідних морсів та узварів. Ці думки пройшли зі мною крізь все життя і лише у 2018 році привели у свій бізнес. 

Ярмолинці на Хмельниччині – фруктове місце. Фото надав Сергій.

Як банкіри ми звикли до раціональних та обґрунтованих рішень. І стали вивчати, чому ніша узварів незайнята. Проаналізували досвід усіх аналогічних проєктів, які «не злетіли», і знайшли ахіллесову пʼяту конкурентів вони додавали цукор!

І на це є дві причини. 

  • По-перше, в сегменті солодких напоїв безперечні лідери – пепсі та кока-кола. Конкурувати з ними може хіба що апельсиновий сік, а всі інші займають зовсім малу частку ринку;
  • по-друге, в автентичному українському рецепті узвару (якому, до речі, близько 1000 років!) ніякого доданого цукру немає. Це і є наша перевага. Наш узвар – це суперфуд, тобто концентрат вітамінів та корисних речовин. 

Наші технологи відновили історичний рецепт та об’єднали з можливостями сучасного обладнаннями. Саме таке поєднання дає нам конкурентну перевагу. Лише автоматизація – не рішення. Сьогодні ви унікальні, а завтра ваш сусід знайшов таке саме чи навіть кращі машини. І що далі? Згортати бізнес? 

Ми навчились відтворювати смаки наших пращурів та одночасно зберігати максимальну кількість ефірних олій, макро- і мікроелементів та вітамінів. Це можливе завдяки низькотемпературному сушінню, двоступеневій фільтрації для збереження кольору та запарюванні сухофруктів протягом 12 годин. 

У напоях навчились зберігати максимальну кількість ефірних олій, макро- і мікроелементів та вітамінів. Фото надав Сергій.

Нині Ярмолинецький консервний завод має власних 42 гектари садів та є одним з найбільших закупівельників локальних сушених яблук, груш та слив. І саме в цьому головна ідея: нам не потрібен апельсин чи мандарин, ми робимо напої з українських фруктів та ягід, що ростуть на нашій землі.

Переконали дистриб’юторів, що це не «бабусині напої»

Як переконати українців купувати те, що всі звикли пити вдома? Саме таке питання ставили нам дистрибʼютори. Начебто класно пити колу чи фанту, а компот та узвар – це бабусині напої. Нібито це напій зі шкільної їдальні, що це не модно та нецікаво. 

Стереотипів у нашій галузі виявилось більше, ніж ми очікували. Українські традиційні страви та напої сповнені корисністю, і це зовсім не про минуле, а про здорове майбутнє. Ми шукаємо сили в світових авокадо та спіруліна, що беззаперечно також корисні, але ж є ближчі нам смаки, що точно не поступаються за якістю.

Ми вирішили спробувати подолати ці упередження, і звернулись з пропозицією до мережі фітнес-клубів SportLife. Це було рішення на 10/10! Відвідувачі їхніх банних комплексів купували наш узвар, хоча в асортименті були чаї, вода та інші напої. 

Надихнувшись першими успішними продажами, ми наважились на перемовини з супермаркетами. На початку нас сприймали як сезонний продукт на різдвяні свята. Та ми змогли втриматись на полицях всю зиму, а потім і літо. Нині ми представлені у національних торгових мережах, зокрема в «Ашані», «Варусі», «ТавріїВ», «Новусі», «Епіцентрі» та інших.

Смак України: як узвар потрапив на польський ринок

Якщо для українців морс та узвар асоціюються з домом та чимось сімейним, то для іноземців це абсолютно новий і незвичний продукт. Світ звик вживати соки. А от сушити фрукти, а потім їх запарювати – це дивна історія. Але саме такі технології дозволяють зберегти найкорисніше, і допомагають запобігати проблемам зі здоров’ям – судинами, серцем тощо. 

Технології дозволяють зберегти найкорисніше. Фото надав Сергій.

На іноземний ринок ми потрапили на хвилі уваги та підтримки всього українського після 24 лютого. Оскільки ми були представлені в українському Ашані, то нам запропонували співпрацювати з польським дистрибʼютором для організації поставок в польську мережу. Звісно, ми погодились. Це було відкриття як для поляків, так і для нас. Для них узвар нагадував компот, однак без цукру та більш збагачений корисними речовинами – і тому сприймається як суперфуд. А для нас була приємною не тільки увага до продукту, а й така швидка та щира підтримка українського бізнесу.

Єдине, що поляки не розуміли ні слова «узвар», ні наших пояснень. Тому ми знов повернулись до досліджень – як допомогти іноземцям нас зрозуміти? Хто ми для поляків? Так ми прийшли від узвару на українському ринку до нового бренду саме для польського – Lwowski sad. А потім переросло у лозунг «Susz i już», що означає «вже сухий». Тільки поляки могли для себе це так зрозуміло інтерпретувати! 

Для польського ринку створили новий бренд – Lwowski sad. Фото надав Сергій.

Зараз це згадувати приємно, та це велика переговорна робота. Вже після того, як ми «вдарили по руках» з мережами супермаркетів, треба було ще 3-4 місяці на отримання всіх дозволів та розмитнення. Перша партія на 20 тонн вже поїхала, і ми затамувавши подих працюємо далі. 

Конкуруємо не з пепсі, а з водою

Саме користь робить нас альтернативою до води в пляшках, а не солодких напоїв. Тому наразі ми відкриваємо для себе нові ринки. 

Ще з банківських часів ми багато спілкувались з різним бізнесом. Про нас дізнавались все більше і більше людей. І проєкт став, так би мовити, просувати сам себе. Нещодавно до нас звернулись наші колеги-хлібопекарі з Чернівців, які вже працюють на американському ринку. Вони скуштували зі своїми американськими партнерами наші напої – і нині ми готуємо на відправку першу партію на 10 тонн морсів та узварів у Портленд, США. 

Наші дослідження тенденцій на початку роботи виявились правильними. Світ рухається до зменшення споживання цукру в напоях, і ми у правильній течії. Це помітно і за оподаткування західного світу. Наприклад, в Європі для натуральних безцукрових напоїв ставка ПДВ знижена до 5% при звичайній 20%. Всі світові бренди змотивовані зменшувати цукор, а ми виявились попереду цієї течії! Узвар – це і є майбутнє!

Коментарі

Суспільство

Як біотехнологиня та вчителька мотивують жінок змінювати професії (ВІДЕО)

Опубліковано

Біотехнологиня та вчителька пішли зі своїх робіт, щоби розвивати прифронтове Запоріжжя. А тепер попри обстріли навчають молодь урбаністики, а жінок — робототехніки. Повну історію героїнь ми розказали на ютуб-каналі ШоТам.

Історія героїнь випуску

Світлана Мамай готувала дітей до успішного складання ЗНО у приватній школі. Та її цілі змінилися, коли на Запоріжжя полетіли ракети, а на околицях точилися бої. Тоді одразу зупинили навчання, а Світлана бачила себе лише у волонтерстві.

«Усе було досить сумбурно — невідомо, що далі. Розгублені діти, розгублена певною мірою я, втрата соціальних напрацювань, які в мене були. Тобто те, що в мене було важливим у викладанні — взаємодія з людьми, це енергетика, яку ти можеш отримувати, — воно повністю зникло», — поділилася культурна менеджерка ГО «Молодь Онлайн» Світлана Мамай.

Читайте також: Підприємець із Вінниці відкрив енергонезалежну реберню на воді (ВІДЕО)

Фото: ютуб-канал ШоТам

У волонтерському штабі вона зустріла Анастасію Торянік, яка полишила роботу в біотехнологічній кампанії, аби надавати гуманітарну допомогу. Світлана та Анастасія спрацювалися і скоро опікувалися волонтерськими групами.

Та невдовзі ГО, яка координувала штаб, припинила роботу. Колежанки опинилися перед вибором: повертатися до звичних справ чи повністю йти в активізм. Тож вони долучилися до ГО «Молодь Онлайн», якій саме бракувало лідерок.

Тепер Анастасія організовує навчання для молоді Запоріжжя, а Світлана займається урбаністикою.

Відео: ютуб-канал ШоТам

Про те, як активістки розвивають громадське життя у власному місті, дивіться повне відео на ютуб-каналі ШоТам. Це відео створили завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство Україна», що впроваджує Український Жіночий Фонд.

Раніше ми писали, як режисерка відкрила власну кіностудію: 17 років до мрії (ВІДЕО).

Фото: ютуб-канал ШоТам

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні презентували стрічку «Сімейний альбом» про родинну історію Голодомору й війни (ВІДЕО)

Опубліковано

У столичному кінотеатрі «Жовтень» 21 листопада презентували документальну стрічку «Сімейний альбом». Його зняла режисерка Марина Ткачук у партнерстві з Музеєм Голодомору та Українським культурним фондом.

Про це повідомили у Міністерстві культури та стратегічних комунікацій.

У фільмі досліджують історичні паралелі, які є між геноцидом росії під час Голодомору 1932–1933 років і в період повномасштабної війни.

Фото: пресслужба МКСК

Читайте також: У Сикстинській капелі та Папських апартаментах створили вісім українських аудіогідів (ФОТО)

«Прем’єра відбулася за участі творчої команди та головної героїні стрічки — британської фотохудожниці Самари Пірс. Її прадід, австрійський інженер Александр Вінербергер став випадковим свідком Голодомору в Харкові 1933 року. Йому вдалося таємно сфотографувати жертв трагедії і передати ці світлини за кордон. Вінербергер прагнув донести світу правду про геноцид українців і зупинити його», — написали в МКСК. 

Коли Самара віднайшла камеру свого прадіда та альбом із фотографіями з України, вона переосмислила свій творчий шлях. Жінка вирушила на Харківщину через 90 років після Голодомору, аби засвідчити сучасні прояви геноциду проти українського народу. 

Відео: ютуб-канал Планети кіно

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

У міністерстві зазначають, що фільм «Сімейний альбом» уперше представили у світі на ювілейному Варшавському міжнародному кінофестивалі 13 жовтня 2024 року. 

Цей фільм уже озвучили п’ятьма мовами:

  • англійською;
  • польською;
  • німецькою;
  • французькою;
  • іспанською.

Фільм «Сімейний альбом» здобув перемогу на Мистецькому конкурсі державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України» у 2023 році. Стрічку створила компанія «Гуд Монінг Дістрібьюшн».

Нагадаємо, що орган із труб і уламків ракет звучатиме на вокзалі у Львові.

Фото обкладинки: ютуб-канал Планети кіно

Коментарі

Читати далі

Суспільство

8 фото Марка Залізняка, які розкривають Голодомор та інші злочини «совєтів» проти українців

Опубліковано

В об’єктив фотографа з Донеччини Марка Залізняка потрапила національна трагедія українського народу, а сам митець, даючи настанови своєму синові-фотографу, казав: «Сину, не міняй цю хорошу справу на рублі. Знімай: те, що сьогодні — рядовий знімок, то завтра буде історією»… І сьогодні його світлини дійсно стали історією, яку тепер неможливо замовчати.

Редакція ШоТам створила добірку фотографій 1930-х років від Марка Залізняка, яка варта вашої уваги.

Біографія фотографа

Марко Залізняк — фотоаматор з хутора Романівка на Донеччині, залишив фотолітопис руйнування українського села Вдале наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. На його знімках увічнено моменти колективізації, розкуркулювання, знищення майна селян, відбирання хліба та виселення до Сибіру.

Фото: архів Покровського історичного музею

Залізняк вже з 12-річного віку захоплювався фотографією. Під час Голодомору йому пропонували стати фотографом у НКВС, але він відмовився. Щоб врятувати сім’ю від голоду, він обміняв свої нагороди з Першої світової війни на два пуди хліба та вивіз їх з Романівки. Пізніше він працював на будівництві заводу у Гришиному, але змушений був повернутися до Романівки внаслідок конфлікту з головою сільської ради.

У 1934 році Залізняк був засуджений за руйнування та крадіжку колгоспної пасіки, але справу закрито після апеляції та зняття звинувачення.

Фотографії Марка Залізняк стали основою для створення документальних фільмів про Голодомор, таких як «Миттєвість нашого життя», «Симфонія Донбасу», «Голодомор» та інших. Ці знімки мають велике значення у збереженні історичної правди про Голодомор, їх використовують у підручниках, монографіях та інших джерелах.

8 фото, що доводять злочини «совєтів»

  1. Розкуркулена сім’я біля свого будинку в с. Удачне Донецької області. 30-ті рр. ХХ століття
Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

2. Розкуркулювання селянина П. Масюка. Село Удачне Донецької області. 1934 рік

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

3. Члени товариства зі спільного обробітку землі перевозять комору розкуркуленого селянина П. Ємця до загальної комори. 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

4. Збирання замерзлої картоплі на Донеччині. 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

5. Розкулачені селяни села Вдале Червоноармійського району Донецької області, 1930-ті роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

6. Доставка майна розкуркулених селян на бригадний двір у селі Удачне Гришинського району Донецької області, 1932 рік

фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

7. Народне гуляння біля гойдалок у селі Гришине Донецької області, 1930-і роки

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

8. Збір зернових за допомогою лобогрійки на хуторі Романівському Гришинського району Донецької області. На передньому плані — Марія Леонтьєвна Воробйова, 1930 рік

Фото: фонди ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного

Коментарі

Читати далі

Шопочитати

Культура3 дні тому

Як у Залужного та «ДахиБрахи»: юрист з Кропивниччини створює вибійчані хустки та відроджує українське ремесло

Костянтин Данильченко — юрист і водночас засновник майстерні вибійкарства «Будяк Кучерявий». Вибійка — це техніка...

Культура2 тижні тому

Степ, аромат полину, запахи моря і гір — це проєкт «Yuşan-Зілля» про єдність культур українців і кримських татар 

У залі поволі згасає світло, простір наповнюють перші акорди. Український голос починає пісню, а в...

Суспільство3 тижні тому

Адаптивний одяг, інклюзивний посуд і дошки для нарізання: ці ініціативи полегшують життя людям з пораненнями

Нарізати овочі, поснідати улюбленими стравами, одягти штани — всі ці повсякденні справи стають справжніми викликами...

Суспільство4 тижні тому

«Чи я можу вам допомогти?»: це хлопці з соцмереж, які купують у бабусь квіти та роблять інші добрі справи

Ви точно бачили ці відео в соцмережах, коли хтось купує продукти для літньої жінки, скуповує...