

Суспільство
Як у 23 роки стати керуючою готелем Reikartz? Досвід Карини Ходіс
Стати заступницею керуючого найбільшої мережі готелів в Україні Reikartz у 23 роки? А чому б і ні? Карина Ходіс не з чуток знає, як це
Стати заступницею керуючого найбільшої мережі готелів в Україні Reikartz у 23 роки? А чому б і ні? Карина Ходіс не з чуток знає, як це зробити. Дівчина вже рік працює в найкрасивішому місці Карпат — Яремче. Карина довгий час перебивалась заробітками за кордоном, була і офіціанткою, і аніматоркою, але вирішила знайти роботу в Україні. У цьому їй допомогла програма “Почни кар’єру з Reikartz”, яка є партнером “Пакту заради молоді 2020”. Карині вдалось вирости з адміністраторки ресторану до заступниці керуючого готелем в Яремче, де вона вже рік успішно працює. Дівчина переконана, що знайти гідну роботу в Україні можливо, головне щось для цього робити.

Карина Ходіс
Родом з Полтави. Навчалась в Полтавському університеті економіки та торгівлі, спеціальність – “готельно-ресторанний бізнес”. Потрапила на курс “Почни кар’єру з Reikartz” у 2019 році. Проходила стажування в Житомирі. Отримала роботу адміністратором ресторану у Вінниці. Зараз на посаді заступниці керуючого готелем в Reikartz Станіславський в Яремче.
Довідка.
Український Пакт заради молоді-2020 – це ініціатива, що об’єднує зусилля компаній, держави та освіти заради працевлаштування молоді. Ініціативу заснували Центр “Розвиток КСВ”, Міністерство молоді та спорту України та Фонд ООН у галузі народонаселення у 2016 році в рамках Європейського пакту заради молоді. За 4 роки роботи Пакту до нього приєдналось 146 компаній з 20 міст України, такі як lifecell, Укрсиббанк, АШАН, Coca-Cola, Reikartz. Роботодавці спільно зобов’язались до 2020 року сприяти створенню мінімум 700 партнерств між бізнесом та освітнім сектором, забезпечити 50 000 місць для стажування та першої роботи молоді, а також створити умови для забезпечення 1000 молодих людей менторською підтримкою з питань побудови кар’єри. За чотири роки роботи Пакту було забезпечено 42282 місць для стажування та першої роботи молоді, 2783 молодих людей заручились менторською підтримкою та створено 667 партнерств між бізнесом та освітнім сектором.
За кордоном зіштовхнулась з расизмом і повернулась в Україну
Перша моя робота була ще у 18 років — поїхала на літнє стажування в Туреччину, а потім майже півтора року працювала офіціанткою в казино на Кіпрі. Я вам скажу, що це такий специфічний досвід, я б назвала його школою життя. Там була просто неймовірна спека, а працювати доводилось 16 годин і 10 днів підряд. Так, хтось може сказати класно працювати на острові біля моря. Але після 16-годинного робочого дня просто не відчуваєш ніг, про яке море може йти мова. Така робота є важкою, коли ти в цій країні чужий. А заробітчанам і платити менше можна.
Хоча, я трохи там підучила мову – знала англійську і трохи турецьку. Але якщо ти починаєш показувати характер роботодавцю і розказувати, що ти погоджувалась не на такі умови і так працювати не будеш — ставлення до тебе взагалі погане. А якщо захворіла — це взагалі катастрофа. По-перше, ти не можеш лікарю нормально пояснити що в тебе болить, через мовний бар’єр. А по-друге, знаєте, всюди є расисти, і коли я приїхала з високою температурою в лікарню і там дізнались, що я іноземка, то почула у свою адресу: “Чого прийшла? Ти ж приїхала працювати — йди працюй”.
Читайте також: Закінчив університет і одразу став керівником. Як Антон Синицький став менеджером-керівником в компанії “АШАН”
І після таких ситуацій та всіх цих моїх поїздок дуже захотілось додому, в Україну. У мене є багато знайомих, які розказують як класно працювати за кордоном і платять гарно, але тут і стіни рідні, і люди свої, і набагато комфортніше. Просто я вважаю, що можна будувати кар’єру в Україні. Наша країна прекрасна і тут можна жити так, як тобі хочеться, головне — щось робити для цього, а не сидіти на місці та розмірковувати як усе погано. А їхати заробляти за кордон, щоб потім половину грошей витратити на лікування, бо то спина болить, то руки, то ноги після тяжкої праці — не мій варіант.
Після повернення в Україну я влаштувалась на роботу в контакт-центр Нової Пошти. Але потім захотілось все ж таки працювати за спеціальністю, я ж не даремно навчалась в університеті.
Як проходить стажування в Reikartz
Я почула про проєкт “Почни кар’єру з Reikartz” і вирішила спробувати. Це було таке 100% попадання. Я дізналась про програму з work.ua, але ще інформацію про курс чи вакансії можна знайти у соціальних мережах готелю або на сайті.
Сам курс триває близько 5 тижнів, спочатку перші вступні два дні проходять в центральному офісі в місті Києві, тобто кандидатів ми збираємо зі всієї України. Попередній відбір вони проходять в дистанційній формі – онлайн-інтерв’ю. Потім ми зустрічаємось з ними на два перші дні в центральному офісі, де проводимо тренінги, рольові ігри, стресові ситуації

Ірина Магалецька
керівниця відділу навчання Reikartz Hotel Group
І в мене було 3 співбесіди, які я пройшла успішно і мене взяли на стажування, яке проходило в Житомирі. Спочатку я прийшла на посаду адміністратора барів та ресторанів. І після навчання влаштувалась на цю ж посаду у Вінниці.

За цей місяць стажування дається повноцінна база знань: повністю посадова інструкція, з чим працювати, як працювати, є наставники, які всьому навчають. У мене була база вже мого досвіду з університету, певні знання, але стажування дає дуже багато інформації. Кожна посада має свій стажувальний чек-лист, де чітко прописано що і в який день вивчаєш та яку практичну частину проходиш. От я вчила як організовувати банкети. Наставник всьому навчає, але організацію віддає в мої руки. Обов’язково весь процес контролюється, бо навчання не має впливати на комфорт гостей і рівень обслуговування. У мене був місяць стажування і раз на тиждень адміністратор ресторану, в якому я стажувалась, проводила мені такий брейншторм.
Навчання поділяється на два дні практики і чотири тижні стажування. За ці два дні ми вивчаємо яка сфера людині ближче і тоді відправляємо її для стажування в різні готелі нашої мережі по всій Україні. Там, де гарна база для навчання, там де є сильні наставники для навчання, ментори для навчання. І знов-таки в них є теоретична частина і є практична частина. По завершенню всі проходять тестування онлайн і усне інтерв’ю на те наскільки вдалося освоїти пласт знань який ми давали.

Ірина Магалецька
керівниця відділу навчання Reikartz Hotel Group
І потім коли закінчується стажування – проводиться атестація. Ставляться будь-які запитання по роботі і якщо складаєш – отримаєш роботу. Все залежить від того наскільки чітко ти розумієш як працювати і як багато досвіду отримав за цей місяць. Бо під час стажування можна сидіти, просто читати, нічого не робити, а можна пробувати, намагатися брати на себе якусь відповідальність.
Побачила гори і заплакала
Я вже майже рік працюю адміністраторкою в готелі Reikartz в Яремче. Пам’ятаю, як вперше сюди приїхала, мене забрав трансфер і я стояла з валізами і дивилась на всю цю красу навколо. Знаєте, я розплакалась.

Спочатку я приїхала сюди тільки на місяць на посаду адміністраторки ресторану. Проєкт “Почни кар’єру з Reikartz” шукають співробітників, в тому числі, які мобільні та готові до переїздів. Пропрацювавши в Яремче, мені тут сподобалось, я обросла знайомствами і захотіла залишитись. А потім мені запропонували підвищення, бо колишня заступниця керуючого переїхала в Київ. Як так швидко отримала підвищення? Я вважаю, що якщо сидіти на одному місці, то важко чогось досягнути. Я постійно навчаюсь, дізнаюсь щось нове – чи то про хаускіпінгу, чи про те як працює рецепція. Якщо ти кожного дня робиш хоча б трохи більше, ніж вчора, то рано чи пізно прийдеш до успіху. Я так сама живу і такого ж чекаю від своїх колег і підлеглих.
Читайте також: Де знайти роботу без досвіду? Історія студентки, яка стала економісткою у головному офісі UKRSIBBANK
У мене купа обов’язків — я відповідаю за роботу ресторану, рецепції, хаускіпінгу. От керуюча займається операційною системою більше, а я – персоналом. Роблю графіки, відповідаю за медичні книжки та своєчасне проходження медогляду. А також на мені організація банкетів чи будь-яких заходів та вирішення конфліктних ситуацій з гостями. Але головний обов’язок — створити комфортні умови для гостей.

Учасники та учасниці, які успішно проходять всі етап проєкту “Почни кар’єру з Reikartz” отримують пропозицію на оплачуване стажування, і будуть мати можливість працювати в Reikartz Hotel Group на одній з відкритих позицій: співробітник керуючої компанії / готелю, заступник керуючого готелем, співробітник служби ресторанного сервісу, співробітник відділу продажів, співробітник відділу маркетингу, проєктні роботи. Ми шукаємо кандидатів, як для роботи в офісі, так і готових до переїзду і до тривалих відряджень в інші міста України.

Ірина Магалецька
керівниця відділу навчання Reikartz Hotel Group
Готель пропонує максимально комфортні умови для співробітників. От зараз я проживаю і харчуюсь повністю в готелі.
80% учасників програми – працевлаштовані
Щоб влаштуватись на роботу в готель, не обов’язкова профільна освіта. Вона повинна бути лише тоді, коли людина претендує на посаду керівника. Але навчатись можна піти в будь-якому віці. Загалом, у нас немає жорстких вимог. От я люблю наймати працівників без досвіду, бо це класно навчати чомусь. Особисто мені було приємно, коли дали шанс навчатись, досягти більшого і стати конкурентоспроможним співробітником на ринку праці. І це великий плюс компанії. У цьому допомагає і співпраця з Пактом, адже круто, коли роботодавці готові наймати молодь без досвіду і вирощувати спеціалістів.
Наша компанія спрямована на те, щоб шукати талановиту молодь і допомагати їм знайти своє місце в нашій країні. Ми вже два роки є підписантами Пакту, тому ми разом реалізовуємо ці цілі. От у програмі “Почти кар’єру з Reikartz” ми працевлаштовуємо десь 80% учасників. Наразі в компанії досить багато людей на різних абсолютно посадах, в різних містах, і в центральному офісі, і в готелях, і ресторанах, які починали саме з програми.

Ірина Магалецька
керівниця відділу навчання Reikartz Hotel Group
“Пакт було створено, щоб об’єднати роботодавців та показувати молоді, що всі можливості для неї відкриті. Ми формуємо сприятливе середовище, яке дає молоді привід повертатися із за кордону та реалізувати себе в Україні” – Тарас Деркач, координатор Пакту заради молоді, Центр “Розвиток КСВ”
“UNFPA Україна має молодіжну програму, в рамках якої ми багато уваги приділяємо саме питанням розвитку навичок та працевлаштування молодих людей. З 2016 року спільно із нашими партнерами підтримуємо ініціативу “Пакт заради молоді-2020”. Це дієвий інструмент, який допомагає об’єднати роботодавців-навчальні заклади та молодь. За цей час ми налагодили більше 600 партнерств. Для нас це, в першу чергу, інвестиція в сталий розвиток України та можливості для молодих людей працювати і розвиватися в Україні” – Людмила Шевцова, радниця з питань молоді та ВІЛ в UNFPA, Фонду ООН в галузі народонаселення.
Суспільство

Учасники «Підпільного стендапу» 1 квітня провели благодійний стрим, який тривав понад три з половиною години. Під час трансляції коміки збирали гроші на пікапи для спецпідрозділу НГУ «Атей».
Стрим відбувся на ютуб-каналі «Підпільного стендапу».
Як пройшов стрим
На трансляції виступили відомі українські коміки та знаменитості, зокрема Василь Байдак, Дядя Жора, Ницо Потворно, Саша Гонтар, Роман Міщеряков, Ганна Кочегура, Юрій Коломієць та інші. Під час стриму гості жартували, виконували завдання та розігрували мініатюри.
Мета благодійної трансляції
Під час благодійного стриму українці задонатили на пікапи для військових понад 250 тисяч гривень. Загальна мета збору — 500 тисяч гривень. Долучитися до нього можна за посиланням.
Підрозділ спеціального призначення «Атей» сформували два роки тому під командуванням Євгена Безсмертного. Бійці «Атей» брали участь у бойових діях на Донеччині, Харківщині, Запоріжжі та інших ділянках фронту. Наразі підрозділ проходить перепідготовку та комплектування задля розширення до роти спецпризначення.
Читайте також: Перо з фільмів Антоніо Лукіча продали за півмільйона гривень: кошти передали на ППО (ФОТО)
Про «Підпільний Стендап»
«Підпільний Стендап» — одне з найбільших об’єднань стендап-коміків в Україні, яке почали формувати у 2015 році. Щомісяця стендапери проводять близько ста концертів. Обʼєднання створює такі проєкти:
- «Майже Інтелектуальне Шоу»;
- «Підпільні Розгони»;
- «Підпільний Кіноклуб»;
- «Підпільний подскаст» та інші.
Нагадаємо, що «Підпільний Стендап» запустив нове шоу про книжки: першим гостем став Макс Кідрук.
Фото обкладинки: ютуб-канал «Підпільного стендапу»
Суспільство

На території Чорнобильського заповідника розквітнув рідкісний білоцвіт весняний. Через знищення природних середовищ квітку внесли до Червоної книги.
Про це повідомили в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.
На Київщині цю квітку можна зустрітися хіба що в присадибних ділянках як декоративну рослину. Білоцвіт весняний росте переважно у Карпатах та на Поліссі.
У заповіднику вказали, що в Чорнобилі ці квітки колись висадили господарі однієї з осель міста. Рослина має потужну кореневу систему, а тому вона швидко розростається та розквітає білими дзвіночками із фіалковим ароматом.
Читайте також: Майстриня з Харкова допомогла покинутим котам на понад 250 тисяч гривень
«У народі вважається, що білоцвіт приносить удачу та є символом оновлення, а той факт, що він зберігся в зоні відчуження, надає йому ще більшої значущості: немов природа повертає собі життя у місцях, колись залишених людьми»‚ — написали у заповіднику.


Нагадаємо, що на місці лісової пожежі на Київщині висадили шість тисяч нових дерев.
Фото обкладинки ілюстративне: «Вікімедіа»
Суспільство

Валентин з містечка Курахове працює енергетиком уже понад 20 років. Курахівська ТЕС була у місті центральним підприємством, тому він навіть не вагався, який фах обере для себе:
«Я інженер-механік, завжди жартую, що руки ростуть з правильного місця, тому вдома ремонтував велосипеди чи машини. А згодом на роботі — обертові механізми. Та найважливіше — ми знали, що наша робота є критично важливою, бо ми давали людям світло і тепло».
Улюблену роботу довелось покинути, коли росіяни наблизилися до міста та почали кілька разів на день обстрілювати станцію.
Росіяни обстрілювали ТЕС щодня
У рідному місті Курахове я збудував свій будинок, зробив парник, де вирощував лимони, ходив на риболовлю. Згодом почав будівництво — змайстрував лазню та літню кухню біля будинку. Проте все змінилося у 2022 році.
Моя сім’я виїхала на Закарпаття уже 8 березня, а я ж залишився на роботі. Ми з колегами працювали щодня і часто відновлювали техніку на станції після російських обстрілів.
Перші пів року нас атакували переважно вночі, а коли росіяни підійшли ближче, то обстрілювали ТЕС з артилерії майже щодня. Часто стріляли на світанку — перед тим, як люди мали вийти на роботу. Потім як за розкладом наступна атака була в обід, а далі — ввечері. І це ще не враховуючи ракет, які також часто прилітали і по місту, і по станції.

Курахівська ТЕС до повномасштабного вторгнення. Фото: ДТЕК Курахівська ТЕС у фейсбуці
Я залишився жити у власному будинку, де ще у 2014 році облаштував гарний просторий підвал. Після початку повномасштабного вторгнення туди до мене переїхав брат і так ми разом жили понад два роки. Принесли туди деякі меблі, поставили буржуйку, провели електрику. А ще я зробив удома свердловину, тому ми постійно мали свіжу воду.
Останні дні на станції не працювали, а просто виживали
Переважно по Курахівській ТЕС прилітало ще до оголошення тривоги. Тому ми постійно прислухалися і коли вже чули гучні вибухи неподалік, то ховалися. Росіяни з артилерії влучали і в паркувальні майданчики, тому наші авто були побиті. А коли обстрілювали ракетами, то навіть бомбосховище здригалося.

Під час одного з обстрілів постраждала автівка Валентина. Фото надав Валентин
Тому останні місяці на роботі ми вже не працювали, а просто сподівалися вижити. У касках та бронежилетах переміщувалися різними коридорами та старались менше виходити на вулицю.
Проте влітку минулого року після чергового обстрілу керівники отримали наказ, що запуску блоку не буде і потрібно розбирати наше обладнання.
Ми так довго ремонтували станцію, а тепер мусили її залишити. З рідної станції я забрав з собою лише системний блок власного комп’ютера.
На новій роботі ділюся досвідом з колегами
Я дуже просився на роботу саме на Бурштинську ТЕС, адже хотів бути ближче до сім’ї, яка жила на Закарпатті. І зараз живу у невеличкому селі біля Бурштина. Ми часто зідзвонюємося з курахівськими колегами, адже багатьом з них компанія запропонувала роботу на інших своїх ТЕС. Декілька з них навіть жили у мене деякий час, поки не знайшли власне житло. А ще ми хочемо зустрітися всі разом під час відпустки десь в Карпатах.
Часом колеги з Бурштинської ТЕС запитують мене про обладнання, з яким я працював удома. Я показую свої фото, схеми та креслення, ми часто порівнюємо механізми, хоча тут станція більш сучасна за нашу.

Валентин перевіряє техніку на новій роботі. Фото надав Валентин
Єдине, що для мене не змінилося, то це кількість роботи — її було багато вдома, а тепер і тут, проте я швидко до всього звикаю. Тут я також працюю зі схожими обертовими механізмами.
І знову ремонти через ворожі обстріли
Кожен мій день починається з наради та ранкового обходу. Протягом дня я відповідаю на листи від підрядників, перевіряю техніку та планую ремонти. Коли починається повітряна тривога, то ми спускаємося в укриття або ж покидаємо територію. Деякі колеги мусять залишатися на своєму робочому місці та рятувати обладнання після прильотів, якщо це необхідно.

Курахівська ТЕС після чергового російського обстрілу. Фото надав Валентин
Ця проблема скрізь мене переслідує. В Кураховому ми з колегами лише змогли відремонтувати обладнання, тільки запустили димарі, все почало диміти як знову новий обстріл.
Так само і тут — дуже багато пошкоджень, деяке обладнання вже не підлягає ремонту, а щось потребує багато коштів і часу. Ми не маємо таких можливостей та й бракує енергетиків, які б могли цим займатися, бо молодь не поспішає йти в цю сферу. Тому працюємо ми.
Все одно люблю свою роботу
Я сумую за домом та рідною ТЕС, але вже й не знаю, чи буде до чого повертатися, адже минулоріч росіяни окупували Курахове.
Я бачив фото, як зараз виглядає станція. Там зруйнували майже всі труби, пошкодили багато приміщень, цехів, немає вікон та даху. Зараз це місце зовсім не впізнати.
Професія енергетика досить складна, та навіть якби я знав, що нас чекає в майбутньому, то все одно б пішов працювати в цю сферу.
Валентин під час роботи. Фото надав Валентин
Зараз кожен має допомагати країні на своєму місці. Я не можу долучитися до війська через проблеми з хребтом. Тому продовжую працювати та станції та робити те, що вмію найкраще — давати людям світло. Бо якщо тут нікого не буде, то що ж тоді — все зануриться в темряву?