Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як працює медреформа на Дніпропетровщині? Сільський лікар заробляє близько 20 тисяч гривень на місяць

Опубліковано

До старту першого етапу медреформи сімейний лікар Дмитро Чорновол працював в селі Карпівка і заробляв 3-5 тисяч гривень на місяць. Зараз він працює в тому ж селі, в тій же амбулаторії, але має штат з трьох людей і отримує чи не вчетверо більше. 

Тепер він — і лікар, і приватний підприємець. 

Дмитро погодився розповісти ШоТам, як перехід на приватну практику працює для самого медика та пацієнтів. 

Спойлер: труднощі є, але чого Дмитро не розуміє, так це того, чому ще не всі його колеги стали ФОПами.  

<strong><em>Дмитро Чорновол</em></strong>

Дмитро Чорновол

сімейний лікар, має приватну практику в селі Карпівка Широківського району Дніпропетровської області

Перший на Дніпропетровщині став лікарем-ФОПом. До рішення укласти договір з Національною службою здоров’я працював у Карпівській сільській амбулаторії — спочатку сімейним лікарем, потім завідувачем. Сьогодні до нього за консультацією приїздять люди з сусідніх областей, а він збирається відкрити ще один кабінет — в Кривому Розі, що сусідить з Широківським районом.

Довідка. Перший етап медреформи розпочався 1 липня 2018 року. На цьому етапі змінили модель фінансування первинної (амбулаторної) ланки української медицини. Створена в часи реформи Національна служба здоров’я України оплачує надані медзакладом послуги за кількістю підписаних з пацієнтами декларацій. Тобто: є пацієнт — є гроші, нема пацієнта — нема грошей. Тариф на надання послуг первинної ланки медицини єдиний для всієї країни — близько 500 гривень на рік. А всі фінансові потреби медичного закладу — тепер у віданні місцевих рад. 

Що це дає? Пацієнт тепер може сам обирати медзаклад, в якому лікується. Набридли черги чи непрофесіоналізм лікаря — розриваєш контракт і підписуєш з іншим лікарем чи лікарнею. А лікарі зацікавлені в тому, аби надавати кращу якість своїх послуг, щоб утримати пацієнта. Також лікар має право працювати як ФОП, а не найманий працівник у держлікарні.

До реформи заробляв близько чотирьох тисяч гривень

У Карпівській амбулаторії я почав працювати відразу після того, як закінчив інтернатуру — спершу сімейним лікарем, потім завідувачем. 

Приватну ж практику вирішив відкрити у 2018 році. Щойно стартувала медреформа, відразу ж почав оформляти всі ліцензії, щоб стати її учасником.

Звичайно, страшно було. Тому що довелося брати великий кредит на обладнання кабінету — щоби все згідно зі списком табеля оснащення від МОЗ. 

У 2018 році зарплата медичного працівника по Дніпропетровській області в середньому становила близько 6000 гривень. Це на 2800 гривень менше, ніж середня зарплата по області.

Ризикувати було заради чого: сільські лікарі й зараз отримують найменшу зарплату серед колег, а до реформи це були взагалі копійки.

Я, наприклад, до приватної практики отримував від 3 до 5 тисяч гривень на місяць. Тепер — близько 20 тисяч гривень, щомісяця ця сума виходить різною.

Спершу набрав кредитів, а колеги не вірили в успіх

Мені вдалось орендувати для приватної практики приміщення в тій же амбулаторії, де я працював до рішення оформити ФОП. Сьогодні працюю біч-о-біч з моїми колегами з комунального закладу.

За табелем оснащення надавача первинної медичної допомоги довелось самостійно купувати все обладнання.

Перший кредит взяв в розмірі 50-60 тисяч гривень — на обладнання і медикаменти. Залазити в боргову яму не хотілося, але, як-то кажуть, хто не ризикує, той не п’є шампанського.

Спочатку грошей вистачало лише на те, щоб придбати вживану медтехніку за табелем оснащення: від електрокардіографів до тонометрів. 

А в ході роботи, коли вже подужав перші кредити, брав наступні — щоб продати оте вживане обладнання і купити нове. 

Читайте також: Медична реформа на Кіровоградщині. Як лікар-ФОП змінив медицину в Світловодську і заробляє $1000

Тепер мої пацієнти проходять обстеження за допомогою нового сучасного обладнання.

Колеги з комунальних підприємств спершу не вірили, що в мене може вийти. А коли все вдалось, їм не подобалося вже те, що з’явився конкурент.

Але ми всі робимо одну справу, тому зараз, здається, таких розбіжностей не виникає.

Один приватний лікар на 22 села

Сьогодні я винаймаю три кабінети в приміщенні амбулаторії, на мене працює троє людей: лікарка та дві медсестри. Ми охоплюємо 22 села Карпівської ОТГ, а на ФОП підписані 1926 пацієнтів.

Мої пацієнти не тільки з ОТГ: зі мною декларації уклали близько 200 людей з Кривого Рогу, і навіть люди з інших областей — Херсонської та Миколаївської. 

Почасти так вийшло тому, що наша ОТГ — на самому кордоні Дніпропетровської області. Ну, і без сарафанного радіо не обійшлось — пацієнти, які задоволені нашими послугами, радять нас друзям, рідним. 

Сьогодні в команді Дмитра – 4 людини, які працюють на
22 села і три області. Фото Дніпропетровської ОДА

З потоком пацієнтів справляємося, без допомоги у нас не залишається ніхто. У докарантинні часи до нас на прийом приходило в середньому 20-30 людей за день. Бувало й по 50 пацієнтів щодня — особливо в міжсезоння, коли вирує грип. А влітку, в сезон городів, в нас буває близько 10 осіб щоденно. 

У період пандемії ж людей приходить мало, частіше я на виклики їжджу.

Дзвонять і о другій ночі, і на вихідних

Я вважаю, що приватному лікарю потрібно бути готовим поступатися своїм особистим часом, щоб проконсультувати пацієнтів.

У кожного пацієнта є мій особистий номер телефону, а дзвонити можуть і о другій ночі, і о п’ятій ранку.

Я на зв’язку щодня, у вихідні дні теж. За потреби навіть приїду на машині.

Можна отримувати зарплату 30-40 тисяч — і нічого не робити

Я — підприємець і всі витрати погашаю самостійно. А статті витрат значні: потрібно заплатити громаді за оренду офісу, податки, зарплату, премії співробітникам тощо.

Якщо це місяці, коли я віддаю кредити, урізаю собі зарплату. Зараз от відкладаю зі своїх на новий кабінет — потрібно близько 200 тисяч гривень.

Щомісяця моя зарплата різна і дуже залежить від поточних витрат та потреб амбулаторії. В середньому це близько 20 тисяч гривень.

Можна, звичайно, нічого не робити, просто відкритися й отримувати 30-40 тисяч гривень зарплати. Проте це не мій варіант, хочу розвиватися і рости далі.

На графіку – щомісячні дані щодо оплати НСЗУ роботи приватної амбулаторії Дмитра Чорновола. Кошти звідси йдуть на відшкодування безкоштовних для пацієнтів послуг сімейного лікаря, а також на оренду, витратні матеріали й, звісно ж, зарплати для чотирьох людей

Труднощі трапляються: не з пацієнтами, а в законодавстві

З пацієнтами за два роки роботи мого ФОПа все проходить гладенько — я ось навіть зараз по дереву на всякий випадок постукаю, щоб не наврочити. Але факт в тому, що за весь цей час на мене немає жодної скарги.

Але труднощі є і вони періодично виникають через прогалини в законодавстві.

Рік тому це виливалося в те, що у лікарів приватної практики не було права видавати лікарняні листки. Через це люди не підписували з нами декларації. Зараз питання вирішене, все працює.

Сьогодні є інша проблема — з випискою приватним лікарем довідки про смерть. Родичам померлих ми не можемо видати довідку № 106, тому що в наказі МОЗ приватників немає в списках установ, які мають право ці довідки видавати. 

Через колізію трапляються ситуації, довідки треба отримувати в колег з комунальних установ і тут вже все залежить від людського фактору. Тож зараз ця частина моєї роботи будується на контактах з колегами з комунальних підприємств.

Читайте також: Як працює медреформа на Львівщині: приватна клініка може бути безкоштовною. Приклад Сколе

Періодично пишу листи з проханнями врегулювати ситуацію й на Міністерство охорони здоров’я, і на обласний департамент. “Робота ведеться, повинні найближчим часом питання вирішити”, — відповідають мені.

ФОП або комунальне підприємство?

Як тільки ви вирішили перейти в приватну практику, то стали приватним підприємцем. А вони, як відомо, витрачають на свою справу набагато більше часу, ніж наймані працівники. До того ж, всі ризики — тепер також на вас.

Тому потрібно бути готовим в буквальному сенсі побудувати своє підприємство і витратити багато особистого часу і ресурсів на власну справу.

У своїй амбулаторії я сам організовую роботу команди, розподіляю завдання. Я безпосередньо зацікавлений, щоб люди, за здоров’я яких я відповідаю, були задоволені й добре почувались. Адже люди до нас йдуть в селах через циганське радіо. 

Тут також важлива і співпраця з місцевою владою. Те, чи знайдете ви спільну мову з головою села чи ОТГ, позначиться, в першу чергу, на пацієнтах.

Коли мене тільки-но призначили завідувачем, я прийшов знайомитися до глави ОТГ, і поділився проблемою: в приміщенні амбулаторії вікна продуваються всіма вітрами, а з дверей — такі протяги, що неможливо перебувати на території. 

Буквально за місяць після нашої розмови почалася робота по заміні вікон в амбулаторії, а протягом наступних пів року всі вікна-двері поміняли на нові — енергоощадні.

Сьогодні в моїй ОТГ є всі умови для якісного надання допомоги місцевому населенню.

У планах — відкрити кабінет в Кривому Розі

Я планував розширити приватну практику на Кривий Ріг, відкривши там кабінет приватної практики цьогоріч, ближче до осені.

Можливо, реакція колег з комунальних установ Кривого Рогу на такі мої дії буде негативною. Але ж всі ми робимо одну справу, тому, вважаю, проблем виникнути не повинно.

Стати приватним підприємцем — це величезна можливість для сільських лікарів. Не розумію, чому мої колеги з сіл ще сумніваються, і вважаю, що треба нею скористатися. Однозначно!

Матеріал створено в рамках проєкту «Медична реформа: успішні кейси спростовують міфи», який впроваджується #ШоТам за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.

29.05.2020

Суспільство

Показали, як виглядатиме реконструйований стадіон “Старт” (ФОТО)

Опубліковано

У столиці готуються реконструювати один із знакових об’єктів – стадіон “Старт”.

Про це пише Великий Київ.

«Старт» — футбольний стадіон у Шевченківському районі Києва розташований на вулиці Шолуденка, 26-28/4.

Стадіон був побудований наприкінці 1930-х років як стадіон оборонного заводу і, оскільки завод відносився до оптико-механічної галузі, стадіон отримав назву «Зеніт».

Читайте такожКупують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Після війни стадіон називався «Авангард», а в 1981 році його перейменували в «Старт» — на честь футбольної команди «Старт», яка 9 серпня 1942 року зіграла на цьому стадіоні проти німецької команди «Flakelf» в так званому «матчі смерті».

Читайте такожЯк уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, у Запоріжжі на місці зруйнованого стадіону будуватимуть спортивний льодовий комплекс.

Як ми повідомляли раніше, у Києві реконструювали баскетбольний та футбольний майданчики.

Усі фото: bigkyiv.com.ua.

Читати далі

Суспільство

Вишивку «білим по білому» готують до включення у спадщину ЮНЕСКО

Опубліковано

В Україні готують до включення вишивки «білим по білому» до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомили у пресслужбі Полтавської ОДА.

Зазначається, що вишивка «білим по білому» має до 100 технік: гладь, мережка, рахункові техніки. Вишивка трудомістка.

Читайте такожКупують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Для популяризації вишивки в Полтаві проводитимуть зустрічі з майстрами, де городяни зможуть підвищити обізнаність серед мешканців Полтавської області.

Читайте такожЯк уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, український борщ потрапить до переліку нематеріальної культурної спадщини.

Як ми повідомляли раніше, українську фортецю планують внести до списку ЮНЕСКО.

Усі фото: adm-pl.gov.ua

Читати далі

Суспільство

На Закарпатті презентували «Середнянський замок»

Опубліковано

У селищі Середньому на Закарпатті презентували арт-об’єкт «Середнянський замок», який дасть змогу познайомитися з історією пам’ятки та її первісним виглядом.

Про це повідомило Агентство регіонального розвитку та транскордонного співробітництва “Закарпаття” у Фейсбуці. 

Проєкт реалізується в межах Програми підтримки ініціатив місцевих карпатських громад, яка втілюється Асоціацією Єврорегіон “Карпати – Україна”.

Фінансується за кошти обласних бюджетів Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей.

Читайте також: Купують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

За інформацією ГО “Наше рідне Закарпаття”, раніше завдяки спеціальній інсталяції вдалося вперше показати первісний вигляд пам’ятки.

Інформацію для візуалізації унікального замку тамплієрів черпали з різних історичних джерел.

Читайте також: Як уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, у Київській фортеці розпочалася реставрація.

Як ми повідомляли раніше, на Житомирщині відтворили у 3D-форматі Звягельський замок.

Усі фото: facebook.com.

Читати далі

Суспільство

Купують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Опубліковано

Ляльку-мотанку здавна вважали оберегом, відродженням жіночої сили та захистом від усього злого. Це ремесло з’явилось ще 7000 років тому! Сестри Тетяна та Наталія Катриченко вже понад 10 років разом творять ці прадавні обереги української родини. Кожна лялька-мотанка унікальна, адже жодна не повторюється між собою. Вироби сестер купують і як декор, і як оберіг. Українські ляльки-мотанки вже облетіли весь світ і дістались навіть до ПАР та Японії.

Наталія Катриченко

Наталія Катриченко

Родом з Києва. Навчалась у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка. Працювала журналістом.

Містичний ритуал

Ще здавна вважали, що лялька-мотанка встановлює зв’язок з живим і ненародженим. Мотанка завжди мала місце у скрині кожної дівчини. Лялька втілювала жіночу силу та слугувала оберегом для родини. Зазвичай, такі ляльки не мали обличчя. Вважалось, що в ляльку з рисами обличчя може вселитися сила, як добра, так і погана. Тому ні рота, ні, особливо, очей не зображували

Створення ляльки — кропітка справа, яка потребує особливих ритуалів. Найголовніше — позитивні думки під час роботи. Я навіть не сідаю робити ляльку, якщо болить голова, захворіла чи просто не маю настрою.

Тетяна та Наталя Катриченко



Мотанку робили без вузлів, бо вважалось, що так можна зав’язати погану енергетику. На самій ляльці ми не шиємо і не вишиваємо. Кожна деталь має значення. В ляльці багато символізму. Наприклад, тканину для голови скручуємо спіралькою, як символ Всесвіту та нескінченності. Створюючи хрест на обличчі, нитки викладаємо за сонцем. Хрест на обличчі ляльки – це символ Сонця, горизонталь і вертикаль – поєднання чоловічого і жіночого, духовного і матеріального.

Читайте також: Мосяжництво, ткацтво і лозоплетіння: 7 брендів, які відроджують традиції

Для створення ляльок використовуємо домоткане полотно XX століття, яке купуємо на ярмарках чи фестивалях. Ця тканина довго лежала у скринях і тепер її перепродають. Багато майстрів роблять ляльки з використанням старих рушників чи сорочок, але ми вважаємо, що це не правильно. Бо ти ніколи не знаєш, що це було за полотно і яка його історія, а відповідно і енергетика. Можливо, воно було залучено у поховальному ритуалі. Тому для ляльок я купую тканину, яка продається від 8-10 метрів, щоб точно розуміти, що такий матеріал не використовувався. 

25 сестер Незалежності

Чомусь вважають, що в Україні заведено вишивати лише хрестиком або гладдю. Але це зовсім не так. У нас є понад 200 технік, половину з яких ми також використовуємо при виготовленні ляльок. Для частини ляльок я відтворюю візерунки за старовинними фотографіями. При нагоді, ми їздимо в експедиції у міста та села України, де знаходимо натхнення.

Всі наші ляльки-мотанки відрізняються між собою, деякі мають певну приналежність до регіонів України. Все залежить від типу вишивки, візерунків. Але робимо і такі ляльки, які не притаманні українській вишивці. Наприклад, якось написала замовниця, яка хотіла мотанку у фіолетових тонах. У таких випадках я просто підбираю кольори і візерунок створюю інтуітивно.

Кілька років тому до 25-ї річниці Незалежності України ми створили 25 авторських робіт, які представляли 24 області України і Крим. Кожна лялька-мотанка мала елементи вишивки, які притаманні для певного регіону. Наприклад, для “кримської ляльки” ми використали стилізацію кримськотатарської вишивки, рослинні та геометричні орнаменти та ніжні кольори. А доповнили мотанку фесом — розшитий головний убір кримських татар. А от, наприклад, для ляльки, яка представляє Полтавщину ми використали колір індиго, який був притаманний для вишивки Гадяцького району, а для вінка створили помпони. Загалом для 25 ляльок використано понад п’ятдесят різноманітних технік вишивки та понад ста кольорів й відтінків.

На світлині лялі, які представляють різні регіони України – Черкащина, Франківщина, Чернігівщина, Житомирщина, Вінниччина!

Щоб зробити таку колекцію, ми довгий час збирали інформацію про особливості вишивки у кожній області. Але процес затягнувся, бо через війну на Сході ми не могли потрапити у тамтешні музеї, а інформації щодо вишивки цих регіонів в інтернеті практично не було. Раніше знайомі для нас спеціально ходили у музей в Донецьку, фотографували вироби і надсилали нам. Але зараз там все зруйновано. Пам’ятаю, що, наприклад, для ляльки, яка представляє Луганщину, візерунок ми знайшли в інтернет-архівах одного Канадського музею. Так по частинкам зібрали інформацію.

Ляльку і досі купують як оберіг

Ми позиціюємо свої роботи як інтер’єрну прикрасу, але часто мотанки купують як обереги. Ще здавна вважалось, що якщо дитина захворіла, варто покласти біля неї спеціально виготовлену ляльку. А коли одужувала, то це означало, що мотанка перебрала на себе всю хворобу і тоді її спалювали чи закопували. Лялька мала певне місце і в обряді весілля.  Часто мама чи хрещена мотали ляльку на весілля для своєї доньки та бажали так швидкого поповнення у родині.

Читайте також: Кинула роботу в Лондоні та створила бізнес в Україні. Історія Марії Бондарєвої

Люди часто хочуть бачити у таких речах магічні знаки чи символи. І досі вірять, що якщо заміжня жінка буде бавитись з лялькою, то скоро у неї з’явиться дитина. Нещодавно на замовлення робили мотанку з двома дітьми на руках. А через деякий час нам написали, що у дівчини народилась двійня. На фестивалях зараз деякі майстрині виготовляють ляльок і кажуть, що одна лялька на здоров’я, інша – на шлюб… Але все це вигадки, це більше рекламна обгортка.

Я не можу сказати, що лялька-мотанка зовсім нічого не несе і то все вигадки наших предків. Будь-яка річ, яка зроблена руками, має енергетику автора. Якщо робиш щось з позитивними думками — так і буде.

Мотанки робимо вже 11 років

Мотанки ми почали створювати ще у 2009 році. Пам’ятаю, як напередодні Нового року зробили 5 ляльок і тоді їх одразу розкупили. Чому саме мотанки? Я довгий час вишивала рушники, але на це витрачала дуже багато часу, мінімум три-чотири місяця. І тоді подумала, чому б не спробувати робити ляльки? Це така річ, яка гарно вписується в інтер’єр, її можна подарувати на різні події. Зараз ляльку ставлять не тільки вдома, а й в офісах. І ми з Танею вирішили спробувати робити саме мотанки.

У 2009 році на одному з етнофестивалів я купила першу ляльку, але вона була дуже примітивно зроблена. Тоді Таня пішла на майстер-клас по створенню ляльки. І трохи згодом вже вдвох ми спробували зробити перші вироби. Але поставили перед собою умову — працюємо тільки з натуральними матеріалами і не використовуємо старі речі – рушники, сорочки, підзорники…

Нас дуже радує, що зараз дуже змінилось ставлення до традиційних ремесел. Десь 10 років тому люди підходили і питали що це таке, чи це лялька на пляшку, чи це якась матрьошка. Людей дуже хвилювало чому немає обличчя та очей, що та за хрести — про традиції ніхто не знав. Зараз українці більш свідомі, відвідують багато майстер-класів і зі створення ляльок, і з виготовлення керамічного посуду. І ми радіємо, коли люди підходять на фестивалях і кажуть “о, а у нас дитина такі ляльки у школі робила”.

Мотанки поїхали і в Америку, і в Японію, і в ПАР

Ми часто проводимо майстер-класи і намагаємось популяризувати цю традицію. Колись навіть на фестивалі в Туреччині показували дітям, як робити мотанки. Взагалі, за кордоном дуже полюбляють українських майстрів і у нас часто іноземці замовляють ляльки. Наші мотанки вже поїхали у Канаду, Америку, Японію, Корею, Китай, Португалію, Італію та навіть у ПАР. Пересилали виріб англійцю українського походження, у нього знайомі в Африці. Він замовляв ляльку в кольорах прапора ПАР. Ляльки є по всьому світу, крім Антарктиди.

Мотанки сестер Катриченко на міжнародній виставці

Пам’ятаю цікавий випадок, коли на фестивалі турок дуже захотів купити у нас ляльку. Але його збентежив хрест, мовляв, Туреччина – мусульманська країна, родичі чи гості не зрозуміють такої прикраси інтер’єру. Ми пішли на зустріч і при ньому намотали ще ниток, щоб хрест візуально закривав все обличчя ляльки, і виглядав більш декоративно.

Читайте також: Українська кераміка: як вироби київських гончарів підкорюють світ

Наші ляльки знаходять через соціальні мережі, а також за допомогою хештегів. А також ми виставляємо свої роботи на платформі Etsy, через яку, зазвичай, нас і знаходять іноземці. Ціни на вироби різні — є ляльки і за 70 гривень, і за $200. Жодна лялька не повторюється між собою, навіть якщо просять скопіювати вже готову, то я все одно або додаю у вишивку якісь інші елементи, або змінюю кольори. Хочу, щоб кожна лялька була індивідуальною. За 11 років і не порахувати скільки ляльок ми з сестрою зробили. Та і зупинятись не збираємось, адже українські ремесла потрібно відроджувати та популяризувати.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.