Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Медична реформа на Кіровоградщині. Як лікар-ФОП змінив медицину в Світловодську і заробляє $1000

Опубліковано

Маленькі зарплати, бюрократія та жалюгідне оснащення – ще й досі зустрічаються в медзакладах під час реформи первинної медицини. Але тепер, коли гроші почали “ходити” за пацієнтом, у лікарів є альтернатива.

Сергій Сергєєв – приватний сімейний лікар зі Світловодська, що в Кіровоградській області. В амбулаторії героя нашої сьогоднішньої історії лікується третина міста,  а держава – закупляє медичних послуг на два мільйони гривень на рік. 

Лікар-мільйонер – і щоб не корупціонер: як це працює? Розбираємось з Сергієм Сергєєвим.

Сергій Сергєєв

Сергій Сергєєв

лікар приватної практики у Світловодську

Першим в області звільнився з Центру первинної медико-санітарної допомоги й вирішив відкрити приватний кабінет медичного лікаря. Зараз в його команді дванадцять людей, а в планах – створення Асоціації лікарів-ФОПів.

Довідка. Перший етап медреформи розпочався 1 липня 2018 року. На цьому етапі змінили модель фінансування первинної (амбулаторної) ланки української медицини. Раніше держава видавала лікарням гроші не за кількість пацієнтів і якість їхнього лікування, а за кількість ліжкомісць. Чим більше ліжок у лікарні – тим більше фінансування. І байдуже, чи лежить хтось на цих ліжках, чи ні. Тепер – через створену в часи реформи Національну службу здоров’я України – оплачуватиме надані медзакладом послуги за фактом їх виконання. Тобто: є пацієнт – є гроші, нема пацієнта – нема грошей. Тариф на надання послуг первинної ланки медицини єдиний для всієї країни – близько 500 гривень на рік для пацієнта. А всі фінансові потреби медичного закладу – тепер у віданні керівників місцевих рад.


Що це дає? Пацієнт тепер може сам обирати медзаклад, в якому лікується. Набридли черги чи непрофесіоналізм лікаря – підписуєш з іншим лікарем чи лікарнею. А лікарі зацікавлені в тому, аби надавати кращу якість своїх послуг, щоб утримати пацієнта. Також лікар має право працювати як ФОП, а не найманий працівник у держлікарні.

Робота в комунальному закладі – це робота по шаблонах

До реформи я працював завідувачем амбулаторії № 3 у Світловодську. На минулій роботі багато моїх ініціатив, які позбавили би лікаря зайвого навантаження, були поховані. 

Наприклад, вільні графіки роботи. 

Епідемічна ситуація протягом року змінюється: влітку чи восени бувають періоди, коли в амбулаторії по кілька днів тиша. Але навіть в такому разі лікарю обов’язково треба відсидіти увесь робочий час в амбулаторії, відмітившись від дзвінка до дзвінка. 

Читайте також: Причина №8, чому варто підтримати #ШоТам: ми за реформу медицини

Або спрощений підхід до видання довідок.

Зазвичай, щоб видати довідку за другим підписом завідувача чи головного лікаря, лікарю потрібно було прикласти до неї купу зайвої інформації. І поганяти пацієнта по десятку спеціалістів.

Як це працювало на прикладі: людині зробили аналіз крові, побачили підозру на лейкоз. Лікарю одразу ясно: людину потрібно направити на консультацію до гематолога. 

Замість того, щоб зробити це одразу, ми повинні були призначити купу різних зайвих обстежень: обов’язково – флюорографію, аналіз сечі. Це забирало зайвий час та ресурси – і в пацієнта, і в лікаря, і в медичного персоналу. 

Це все в сукупності змотивувало мене створити, хоч і маленьку, але свою систему охорони здоров’я. Де лікар був би більш вільним, більш творчим та кваліфікованим. І не вічно голодним, звісно.

Щоб облаштувати кабінет, витратив останні гроші

Я йшов з хай би якої стабільності в нікуди – точно не знав, чи в мене взагалі буде дохід. Розраховував лиш на те, що отримаю держфінансування, бо на той момент по законодавчих ініціативах розумів – вітер дме в ту сторону. 

Для моєї родини це були нелегкі часи. Дружина (теж лікар), тільки-но з декрету, отримувала зарплатню, меншу ніж у її медсестри. І ще в нас був кредит: відсотки капали по 2 тисячі гривень на місяць!

До того, як звільнитись, в поліклініці я отримував мало – від 6 до 10 тисяч гривень на місяць, а тепер і їх не стало  

Але, аби отримати ліцензію приватного лікаря, потрібні були гроші на облаштування кабінету. Довелось взяти з заначки від продажу дачі – близько 50 тисяч гривень. Тоді це були великі гроші для нас.

Це гематологічний аналізатор, який за хвилину робить загальний аналіз крові. З цим приладом пацієнти Сергія замість того, аби днями чекати результатів, дізнаються їх вже під час прийому.

Тож я передивився умови кредитування з банком та на дуже пільгових умовах домовився за приміщення для свого кабінету. Він дістався мені уже оснащений меблями й таким, що відповідав санітарним вимогам.

За тим треба було обладнати кабінет згідно з табелем оснащення від МОЗ, де містився перелік необхідних приладів та витратних матеріалів.

Якщо в тебе термометрів не 10, а 2 штуки, або якщо нема офтальмоскопа – ще закриють очі. Але є обов’язкові речі, на кшталт шпателів для горла та дитячі ваги, що коштують від 2,5 тисяч гривень. Якщо в сімейного лікаря нема навіть стетоскопа, навряд чи МОЗ видасть ліцензію.

Читайте також: Як медреформа працює на Закарпатті. Історія лікарки-ФОПа з Ізи

Поки чекав на відповідь НСЗУ, заробляв мінімалку

Ліцензію приватного сімейного лікаря я отримав без перешкод, але ще три місяці чекав створення та запуску НСЗУ.

За цей період я самостійно вийшов на місячний дохід 6-10 тисяч на місяць. Фактично –  на мінімальну заробітну плату: половина заробленого йшла на підтримання матеріально-технічної бази кабінету. 

За перші три місяці, поки договір з Національною службою здоров’я ще не був укладений, Сергій самостійно вийшов на місячний дохід в 6-8 тисяч гривень. Але частина заробленого йшла на витратні матеріали

Нічого, думав я. Поки що на оплату комунальних послуг вистачить. Для підтримки штанів городину лікарю можна посадити, картоплю свою викопати – благо, в приватному будинку живу.

Але паралельно щогодинно спостерігав за ситуацією з НСЗУ в законодавчому полі.

І от, три місяці потому я  уклав договір з Національною службою здоров’я України, далі – отримав перші 3 тисячі гривень на своїх 72 пацієнтів. Трохи пізніше до мене приєдналася дружина, деякі інші лікарі захотіли перейти в нашу команду.

З цього моменту все й закрутилося. 

На пацієнтів отримує два мільйони гривень на рік

Сьогодні у Світловодську 33 000 людей, з них в комунальному закладі обслуговується 20 тисяч пацієнтів, а 13 тисяч – у лікарів приватної практики.

Тобто, 36 % населення Світловодська не обслуговується в міському медичному закладі. 

Сьогодні в мене працює шість лікарів, стільки ж медсестер, медичний реєстратор і  окремо на пів ставки підпрацьовують бухгалтер, системний адміністратор та водій. Господарство росте, словом. 

Сьогодні у Світловодську вже дві фізичні особи-підприємця в місті: я та мій колега. На пацієнтів я отримую близько двох мільйонів гривень на рік. Цю суму потім розподіляю на господарчі потреби та на зарплати, і мій колега так само.

Намагаємось разом накопичити коштів, аби нашим лікарям освіту кращу дати. Будемо спостерігати, що стане з карантином восени. І якщо все буде добре, відправимо лікарів на курси підвищення кваліфікації.

Міський медзаклад VS приватний кабінет. Що по зарплатах?

Сьогодні щомісяця я отримую 90 тисяч гривень за своїх 1800 пацієнтів. З цих коштів 35 % – це моя заробітна плата. Це 32 тисячі гривень – але врахуйте ще мінус 5% податку. Величезний в нас податок на прибуток, на жаль. Але вона все одно велика в порівняні з тим, що я отримував, працюючи в міському медзакладі. 

Читайте також: Лікування гострого інсульту включать у пакет гарантованих медичних послуг

До слова, коли з комунального закладу почали звільнятись лікарі, там теж зарплати підвищили. Потім вони почали намагатись бути конкурентоспроможними й в кожну амбулаторію купили собі по аналізатору крові. Одразу скажу – їхні гематологічні аналізатори не такі класні, як у нас. 

Наш коштує 420 тисяч гривень, і ми виплачували за нього кредит по 20 тисяч гривень 18 місяців. А до того, як викупили його, кожного місяця витрачали 30 тисяч гривень на аналізи 

До слова про конкурентоспроможність: у нашій амбулаторії ми робимо аналізи, які дозволені на “первинці”. Їх результати у зв’язку з тим, що обладнання повністю автоматизоване, є повністю порівнянними з результатами найкращих лабораторій України. Коли наших онкопацієнтів відправляють на контроль, то навіть столичні онкологи радять робити  аналізи в нашому центрі.

Робота на власних хлібах. Спершу приймав по 68 людей на день

Маючи найвищий рівень відповідальності перед пацієнтами й не маючи над собою жорсткого адміністративного контролю, кожен з нашої команди працює в такому режимі, в якому вважає за потрібне. 

Важливо підлаштувати графік під себе, щоб це не стало причиною професійного вигоряння.

У мене був важкий період взимку 2019 року, коли до мене приходило по 68 осіб за день. Нереально витримати концентрацію уваги при такому щоденному навантаженні. 

Щось було треба робити. Спочатку я собі придумав, що один день зранку до вечора буду приймати стільки людей, скільки зможу, в інші дні – обмежений прийом.

Ми в центрі намагались впровадити й практику електронної черги, але для менталітету нашого населення це виявилось абсолютно неприйнятним: люди почали хитрувати та обходити чергу з допомогою різних маніпуляцій.

Під час прийомів я побачив: більшість людей не розуміється на елементарних речах щодо самодопомоги й у будь-якій ситуації біжить до лікаря. 

Вони приймають сильнодійний антибіотик, аби полегшити собі звичайну простуду, а я потім лікую їм побічні ефекти від приймання медикаментів.

Ми винайшли три засоби впоратись з потоком людей

Зробили акцент на профілактиці. От приходить пацієнт до мене і каже: “Болить живіт, поїв смаженого”. Що треба зробити, аби живіт перестав боліти? Логічно, що не їсти смаженого для початку. А потім вже виходити з динаміки болю й призначати гастроскопію чи ультразвукове дослідження черевної порожнини. 

Звісно, ніколи не можна виключати онкології, але перш ніж діагностувати рак чи пухлину кишківника, ми з пацієнтом працюємо на профілактику. Для початку виключаємо з його раціону смажені продукти й дивимося на динаміку його самопочуття.

Сьогодні в мене на прийомі уже по 20 осіб на день – саме завдяки роботі з пацієнтами й введенню ширших профілактичних заходів. 

Спершу в приватній амбулаторії були черги до 70 людей щодня, але завдяки нововведенням Сергія потік пацієнтів зменшився до 20/день. Для цього лікарі проводять щотижневі курси здоров’я, приділяють більше уваги профілактиці і відкрили невідкладний кабінет

Ми в нашому центрі стали більше витрачати часу, аби дізнатись, чим пацієнт харчується і скільки часу він проводить в соцмережах, аби зрозуміти корінь проблеми.

Курси здоров’я. В докарантинні часи ми проводили лекції на базі центральної міської бібліотеки. Там для всіх охочих розповідали, чим людина може самостійно собі допомогти у разі поганого самопочуття.

Це такі собі основи, яких повинні були навчити ще в школі: скільки води пити при ГРВІ, чим прополоскати горло, щоб полегшити болісне ковтання, коли можна з’їсти при ангіні морозиво.

Невідкладний кабінет. Мені довелось найняти лікаря з кабінету невідкладної допомоги, щоб трохи розвантажити наших лікарів.

Лікар невідкладного кабінету – мій однокурсник, я виманив його з Києва. Він рятувався від емоційного вигорання. А тут зарплата навіть вища, ніж в столиці.

Приватний лікар ні за що не відповідає? Брехня!

Розповідають, що приватні сімейні лікарі ні за що не відповідають, тож, мовляв, не підписуйте з ними декларацію в жодному разі.

Такі чутки розповсюджують наші конкуренти. Насправді, це нісенітниці. Відповідальність в мене як приватного сімейного лікаря якраз більша, ніж в керівника будь-якого іншого медзакладу.

Тому що за будь-яку помилку я відповім особисто своєю кар’єрою. А якщо щось дуже погане станеться, то понесу навіть і кримінальну відповідальність. 

Коли ж дамоклів меч нависає над керівником державного або комунального підприємства, вони одразу йдуть на лікарняний. І відповідальність одразу несе заклад як адміністративна установа, а в такому разі дуже важко крайнього знайти.

Профспілка для лікарів-ФОПів

Аби оформити правильно ліцензію на приватну практику, я 2,5 роки тому звернувся до юристів. Вони після мене ще 300 корекцій в документі зробили, а я заплатив за послуги правників 6 тисяч гривень. 

Сьогодні ми з колегами створили громадську організацію “Асоціація медичних практик”, яка в майбутньому повинна стати профспілкою для приватних лікарів. 

Поки що ми консультуємо членів організації, як правильно підписати договір с НСЗУ, надаємо примірники правильно оформлених документів і взагалі розповідаємо про особливості приватної практики всім охочим. 

Надалі ще додасться можливість консультації щодо перевірок податкової, аудиту внутрішнього чи зовнішнього.

Коли лікарю краще не думати про приватну практику

1. Якщо немає підстрахування. 

Уявіть, що ви захворіли і вам би відлежатись два тижні, а на вас чекають пацієнти. Я зараз навіть не про фінансування Національної служби України. В нас зараз дуже мало лікарів, які працюють на вільних хлібах без підстрахування. 

Переважно всі – хоча б на пів ставки, але працюють в якомусь державному закладі. Щоб у разі чого можна десь на пів ставки залишитись, і ви будете знати, що буде можливість або перейти на ставку, або в державному закладі. 

2. Якщо немає спеціалізації. 

Коли лікар йде в приватну практику, він стає підприємцем і мислити повинен так же. Перш, ніж звільнятись з міського медзакладу, треба гарно подумати – що лікар вміє краще за інших? 

Хтось краще за всіх читає кардіограму. Моя от суперсила – в мікроскопі: мені принеси сечу ранішню на аналіз, і я більшу частину патологій розпізнаю. Скажу і про гормональний фон, і про сексуальне здоров’я, і про кишківник, і про нирки. 

У мого колеги з Києва – це вміння робити вісцеральний масаж. От раніше ж вміли шлунки вправляти. Ще на  початку XX століття в Києві була школа Образцова, яка цим займалась. А от нас в інституті цього не вчили: що це таке опущення шлунку і як його вправити. Зараз цим бабці-знахарки непрофесійно займаються. І лікар з моєї команди спеціалізується на цьому.

3. Якщо проблеми з самоорганізацією. 

Важко було перелаштуватись: коли ти найманий працівник, то і похворіти можеш спокійно, і будь-яку свою недбалість скинути на недосконалість системи. 

Приватному сімейному лікарю уже все потрібно робити чітко й правильно, щоб не перевитрачати сил. Мені особисто довелось повчитись самодисципліні. 

Мені дуже тяжко спочатку було справлятись: декларації зі мною підписало багато хронічно хворих пацієнтів. Набагато більше, ніж у інших лікарів: до прикладу, в моєї дружини на день буває 5-6 пацієнтів, у мене – 30. 

А кількість задекларованих пацієнтів однакова і кошти на них – теж однакові приходять. 

Спочатку я був розгублений – модифікував правила прийому, шукав, як працювати з пацієнтами. Мене розхитувала ця ситуація, я вигорав, а пацієнти бачили мою нестабільність.

Тому за ці два роки з 1800 моїх пацієнтів 300 то йшли, то повертались. Зараз уже моя практика стабілізувалась. Ми з усіма перезнайомились, я став більш дисциплінованим, і пацієнти це відчули: почали більш довірливо ставитись до профілактичних заходів, більш ретельно виконувати режимні призначення.

Сьогодні моя амбулаторія, сподіваюсь, вже не гірша за ті, що в обласних центрах. А для інших лікарів це також величезна можливість працювати на себе, впроваджувати свої методики лікування та профілактики пацієнтів, самовдосконалюватись.

Держава почала закуповувати медичні послуги, а не платити по загальній кількості мешканців. Тим самим вона простимулювала розвиток медицини на місцях, і зараз в сімейної медицини є шанс стати не гіршою, ніж в столиці. Не скористатись цим шансом було б як мінімум дивно.

Матеріал створено в рамках проєкту «Медична реформа: успішні кейси спростовують міфи», який впроваджується #ШоТам за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.

Суспільство

Мін’юст починає інформкампанію у школах щодо протидії булінгу

Опубліковано

З метою протидії булінгу та роз’яснення дітям їхніх прав Міністерство юстиції України проводитиме просвітницькі заходи в школах.

Про це повідомили у пресслужбі міністерства у фейсбуці. 

«Мін’юст розпочинає інформаційну кампанію щодо протидії булінгу. Булінг, на жаль, доволі поширений в освітніх установах в усьому світі. Не є винятком і наша країна. Серед тем, з яких просять провести заходи у навчальних закладах, найзапитуваніша – саме булінг, в усіх його видах. Наша мета – допомогти жертвам цькувань та роз’яснити, чому не варто приховувати факти булінгу та куди звертатися по допомогу», – йдеться у повідомленні.

Читайте такожЗ принтами від сонячних діток та фасадами київських будинків: вісім українських виробників особливих хустинок

Наголошується, що систематичні знущання, принизливе ставлення, образи та інші види психологічного насильства як з боку дітей, так і з боку вчителів є неприпустимими і вимагають відповідної реакції.

З початком навчального року по всій Україні розпочинається проведення правопросвітницьких заходів у школах для протидії булінгу (цькуванню) та роз’яснення дітям їхніх прав.

Як отримати допомогу?

Отримати правову допомогу можна у месенджерах Телеграм за посиланням.

Також можна скористатися мобільним застосунком «Безоплатна правова допомога», у кабінеті клієнта на сайті системи БПД або ж зателефонувати за безкоштовним номером системи БПД 0 800 213 103.  

Окрім того, у разі кібербулінгу про механізм дій для дітей, батьків, вчителів можна дізнатися через інтерактивний чат-бот «Кіберпес» у Telegram. 

У Мін’юсті нагадали, що за булінг учасника освітнього процесу, внаслідок чого була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, наступає адміністративна відповідальність, що передбачає накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. У випадку, коли булінг вчиняли діти до 16 років – до відповідальності притягають батьків булерів.

Довідка

Булінг (цькування) – дії учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві. Такі дії вчиняються стосовно дитини чи дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого може бути заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого. Булінг може здійснюватися також із застосуванням засобів електронних комунікацій.

Нагадаємо, рух UAnimals підготував «Червону книгу неіснуючих тварин» для дітей.

Як ми повідомляли раніше, на Хмельниччині створюють «лісову школу» для дітей біля еко-стежки.

Головне фото: nasha-persha.org.ua.

Читати далі

Суспільство

Перший Хмельницький кінофестиваль оголосив переможців

Опубліковано

Перший Хмельницький кінофестиваль оголосив переможців, повідомили у пресслужбі Держкіно.

Церемонія нагородження відбулася у Хмельницькому обласному академічному музично-драматичному театрі імені Михайла Старицького.

Гран-прі 1-го Хмельницького кінофестивалю за результатами глядацького голосування здобула стрічка «Сумні портрети» режисера Віталія Кікотя.

Читайте такожЗ принтами від сонячних діток та фасадами київських будинків: вісім українських виробників особливих хустинок

Читайте також«На газ і гальма тиснуть руками». Як луцька майстерня переобладнує авто для людей на візку

За результатами голосування професійного журі:

  • Найкращий повнометражний фільм – «Сіль з Бонневілю», режисер Семен Мозговий.
  • Найкращий короткометражний фільм – «Сумні портрети», режисер Віталій Кікоть.
  • Найкращий фільм, який знято на Хмельниччині – «Залиште полиці пустими для нас», режисер Дмитро Мілієнко.
  • Краща режисура – «Потерпи трошки», режисерка Любов Гончаренко.
  • Краща акторська робота – В’ячеслав Довженко, фільм «Інший Франко».
  • Краща анімаційна стрічка – «Примостився міст до міста», режисер Клим Климчук.
  • Відзнака за створення атмосфери художнього кіно – «Останній день юності», режисери Антон Чистяков та Роман Краснощок.
  • Відзнака за суспільну значущість – «Типові проблеми», режисер Михайло Рудь.

Нагадаємо, у Кам’янці-Подільському розпочався Хмельницький кінофестиваль.

Як ми повідомляли раніше, у Житомирі презентували документальну стрічку про конструктора Сергія Корольова.

Усі фото: usfa.gov.ua.

Читати далі

Суспільство

У Єгипті відкрили україномовну «гарячу лінію» для туристів

Опубліковано

Українські туристи у Єгипті отримали доступ до гарячої лінії допомоги та туристичного супроводження українською мовою.

Про це повідомили у пресслужбі Міністерства закордонних справ на фейсбук-сторінці. 

За інформацією, тепер за номером 196-54 у Єгипті можна українською мовою отримати всі необхідні консультації щодо відпочинку.

Читайте такожТаємничі підземелля та цілющі джерела. Шість місць на Волині, які ви точно запам’ятаєте

Як зазначили у міністерстві, МЗС постійно працює над тим, щоб світ ставав більш відкритим та зручним для українців. Це частина стратегії зовнішньополітичної діяльності України.

Також у МЗС нагадали громадянам, що, плануючи подорож, варто перевірити умови в’їзду та транзиту до іншої країни на інтерактивній карті міністерства.

Нагадаємо, перша «Ракета» здійснила рейс від Києва до Канева.

Як ми повідомляли раніше, чотири карпатські області з’єднають пішохідним туристичним шляхом.

Головне фото: piligrim.ua.

Читати далі