Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як працює медреформа на Черкащині? Історія сімейного лікаря із зарплатнею IT-шника

Опубліковано

“Доктор смерть” Уляна Супрун, знищення сільських лікарень, геноцид українців – як тільки не намагаються дискредитувати реформу медицини. Поки одні досі шукають”зрадоньку”, інші успішно розвивають медицину у селах і отримують за свою роботу гідну оплату. Роман Дяченко став першим лікарем Черкащини, який відкрив приватну практику. Раніше він працював у районній лікарні, куди потрапив за направленням, і отримував мінімальну заробітну плату. А зараз Роман працює на себе і отримує зарплату IT-шника.

Ми розпитали у Романа про те, наскільки йому допомогла медреформа, як він відкрив приватний кабінет та як намагається впроваджувати телемедицину.

Роман Дяченко

Роман Дяченко

Лікар загальної практики сімейної медицини

Закінчив Дніпропетровську медичну академію Міністерства охорони здоров’я України у 2014 році по спеціальності “педіатрія”. А у 2016 році закінчив Національну медичну академію післядипломної освіти  імені П.Л. Шупика, спеціальність – загальна практика сімейна медицина. Після навчання був направлений за розподілом працювати лікарем до Христинівки. Згодом дізнався про можливість відкрити власний приватний кабінет, ризикнув і у 2018 році підписав договір з НСЗУ. 

Довідка. Перший етап медреформи розпочався 1 липня 2018 року. На цьому етапі змінили модель фінансування первинної (амбулаторної) ланки української медицини. Створена в часи реформи Національна служба здоров’я України оплачує надані медзакладом послуги за кількістю підписаних з пацієнтами декларацій. Тобто: є пацієнт — є гроші, нема пацієнта — нема грошей. Тариф на надання послуг первинної ланки медицини єдиний для всієї країни — близько 500 гривень на рік. А всі фінансові потреби медичного закладу — тепер у віданні місцевих рад. 
Що це дає? Пацієнт тепер може сам обирати медзаклад, в якому лікується. Набридли черги чи непрофесіоналізм лікаря — розриваєш контракт і підписуєш з іншим лікарем чи лікарнею. А лікарі зацікавлені в тому, аби надавати кращу якість своїх послуг, щоб утримати пацієнта. Також лікар має право працювати як ФОП, а не найманий працівник у держлікарні.

Ризикнув відкрити приватну практику і не жалкую

Довгий час я працював лікарем у Христинівській районній лікарні – потрапив за направленням після інтернатури. Але мінімальна зарплата у 3000 гривень підштовхувала до того, щоб поїхати кудись за кордон. Вирішив ризикнути та відкрити приватну практику тут  і довести, що в Україні можна отримувати гідну оплату за свою працю. Крім того, лікарі-ФОПи мають більше свободи, можливість формувати власний графік та працювати в задоволення.

У 2018 році відкрив приватну практику. Тоді медреформа була ще в планах, але я у неї вірив. Довелось ризикнути, адже для оснащення та ремонту кабінету взяв кредит на суму 100 тисяч.

Згодом вже підписав договір з НСЗУ. Я бачив, що реформа набирає обертів і вірив, що завтра вона не закінчиться. Зараз ні на мить не шкодую, що наважився на приватну практику. І за два роки роботи не побачив ніякого негативу чи того, що могло б посіяти в моїй душі сумніви.

Зарплата сімейного лікаря близько 35 тисяч гривень

Я винаймаю приміщення у центрі міста. Є два кабінети загальною площею 30 квадратних метрів. Зараз якраз займаюсь оснащенням другого кабінету. Коли відкривав приватну практику, то за табелем оснащення надавача первинної допомоги довелось самому закупити все медичне обладнання та меблі для облаштування. Саме на це і пішло 75 тисяч від усього кредиту.

Читайте також: Як працює медреформа на Львівщині: приватна клініка може бути безкоштовною. Приклад Сколе

Сьогодні ми обслуговуємо 2100 пацієнтів. 1800 підписали декларацію зі мною, а ще 300 – з моєю дружиною, яку нещодавно я теж взяв в штат після декрету. Христинівка невелике містечко, тому новина про те, що у місті тепер є сімейний лікар, розлетілась одразу. У таких містах сарафанне радіо – найкращий інформаційний канал.

За своїх пацієнтів я отримую щомісяця близько 75 тисяч гривень. Але це далеко не чистий прибуток. Більшість коштів йде на оренду, податки, розхідні матеріали, лабораторні послуги. Я підписав договір з лабораторією,де мої пацієнти можуть зробити аналізи. Це я також оплачую з коштів НСЗУ.

“Я постійно відкладаю гроші на закупівлю нового обладнання та навчання, регулярно їжджу на конференції” – Роман Дяченко.

Я можу отримувати зарплату близько 35 тисяч. Але з приходом пандемії це стало захмарною сумою, бо дуже багато коштів йде на те, щоб закупити костюми і маски. Постачання ніякого немає.

Як відкрити приватний кабінет?

Знаєте, я думав відкрити приватну практику буде дуже складно, адже передбачав купу бюрократичних перепон. Проте, все вийшло навпаки. Якщо все оформлено згідно з вимогами МОЗ, то проблем не виникає. Проте, варто пройти кілька етапів.

1. Оформитись як фізична особа-підприємець (ФОП). Це відбувається практично за добу. Потрібно подати документи – паспорт, код, заяву і на наступний день вже можна отримати свідоцтво, що ти ФОП. Відразу після подачі документів на ФОП варто звернутися до податкової, зареєструватись там.

Але! Я б радив оформлятись як ФОП лише після того, коли у вас буде приміщення на оснащення. Бо незалежно від того, чи отримуєте ви доходи, єдиний соціальний внесок потрібно платити. А поки ви все укомплектуєте, то ЄСВ можете і двічі сплатити, не прийнявши ще жодного пацієнта.

Читайте також: Медична реформа на Кіровоградщині. Як лікар-ФОП змінив медицину в Світловодську і заробляє $1000

2. Орендувати приміщення. Воно має знаходитись у межах міста і якомога далі від житлового фонду. Міністерством охорони здоров’я розроблені і затверджені табелі, де вказано базове необхідне оснащення такого кабінету. Наше приміщення приблизно 30 квадратних метрів, а орендна плата – 100 гривень за квадратний метр.

3. Подати документи до ліцензійної комісії. У пакет документів входить заява, довідка про санітарно-епідеміологічне обстеження кабінету, довідка про матеріально-технічний стан, свідоцтво про ФОП. Зараз необхідні папери можна відправити поштою, або кур’єром. Але я возив їх сам.

4. Дати про себе знати. Після отримання ліцензії потрібно якось розповісти місцевим жителям про те, що у місті тепер є приватний лікар. Хоча у Христинівці з цим проблем не було, я все одно подавав оголошення у місцеву газету та створив сторінку на Фейсбук. І це спрацювало. Бо багато старших людей приходило саме після перегляду газети.

Кажуть, що лікар скоро поїде шукати краще життя

Хоч я працюю вже два роки, стереотипів про лікаря-приватника – купа. Один з найулюбленіших – “він безкоштовно не приймає, точно потрібно щось занести (гроші)”. Кожному другому доводиться пояснювати, що всі послуги покриваються державою. Я взагалі не надаю ніяких платних послуг. З цим дуже багато документної мороки. А якщо прийде людина з серйозними скаргами, то я завжди її прийму, навіть якщо це не мій пацієнт.

А ще говорять, що скоро лікар кудись поїде, або вже поїхав, бо йому тут не цікаво чи мало грошей. Звідки такі думки – не знаю. Боремось з цим.

На диво, у комунальному закладі, де я працював, поставились нормально до того, що я відкрив приватну практику. Я такий є, куди мене подінеш? Там було дуже адекватне керівництво, тому все вирішилось без проблем.

Тим паче, що з Центром первинної допомоги у мене підписаний договір про черговий кабінет, про ЛКК (лікарську комісію). Для приватника обов’язковою умовою є те, щоб навіть за твоєї відсутності, пацієнти могли отримувати медичну допомогу. Майже два роки я працював сам і було складно кудись вирватись навіть на один день – телефон розривався. Тому, коли я був відсутній, то просив Центр прийняти моїх екстрених пацієнтів.

Кадровий голод: пропонував 15 тисяч і житло, а люди не йшли

Тепер я потроху наймаю працівників – оформив одного лікаря, а через два місяці буде ще й медична сестра.

Є величезні проблеми з кадрами. Важко знайти людину, яка буде нормально працювати. Я пропонував і зарплату 15 тисяч, і житло винаймати перший час, і преміальні. Ніхто не йшов.

Це величезна проблема медичної галузі. Бо зазвичай молодь після закінчення університету гоняться за високою зарплатою і їдуть в Європу. Багато моїх знайомих кажуть, що вже ні за які гроші не повернуться сюди.

А ті лікарі, які є у нас в районі, зазвичай, пенсійного чи передпенсійного віку. Вони вже не хочуть нікуди переходити, лиш би допрацювати ті три роки до пенсії. Багато хто боїться невідомого. Сподіваюсь, що реформи змусять людей по-іншому поглянути на медицину в Україні.

Зустрічаю пацієнтів на вулиці – кажу: “роздягайтесь!”

За день у мене може бути до 30 пацієнтів. Багато людей є і з інших сіл, тому часто комунікуємо з ними через телефон. Але така консультація можлива тоді, коли немає скарг і симптомів, які загрожували б життю. Нежить і телефоном можна вилікувати, а серце ні. Проте, якщо пацієнт не вперше звертається, а ти знаєш його історію хвороби як свої п’ять пальців, то можна і так комунікувати.

Пацієнти телефонують і на вихідних, і о 12 ночі. Є дуже емоційно-вразливі люди, які перебільшують проблеми. А насправді нічого їх життю не загрожує і консультація спокійно могла б почекати до завтра. Але ні, у мене ж є домашній доктор, треба йому подзвонити. Телефон розривається постійно. От навіть зараз, ми з вами говоримо пів години, а у мене вже шість пропущених.

Лікарня Романа знаходиться в центрі міста. Тому пацієнти часто зустрічають його на вулиці по дорозі з роботи і просять проконсультувати.

Буває на вулиці зустрічають пацієнти, щоб щось запитати. Кажу: “Роздягайтесь, будемо оглядатись”. І тоді вони розуміють, що треба приходити на прийом з такими питаннями. Намагаюсь це все пояснювати людям, тому таких ситуацій вже значно менше.

Люди часто звертаються з респіраторними хворобами, серцево-судинними чи неврологічними. Більшість проблем вирішується на первинці, якщо людина не запустила болячку. І це також доношу пацієнтам: чим швидше ви звернетесь з проблемою, тим дешевше буде ваше лікування.

Намагаюсь впроваджувати телемедицину

Телемедицина – це не лікування за допомогою телевізора, а можливість дистанційного консультування та діагностики. Я намагаюсь запроваджувати телемедицину, бо дуже часто потрібна консультація вузькопрофільного спеціаліста. Важливо: повідомленнями обмінюються не пацієнт і лікар, а лікарі між собою. Так лікарі первинної ланки мають можливість швидко отримати фахову консультацію вузькопрофільних колег.

Я зв’язуюсь з лікарями телефоном, скайпом чи у месенджерах. От була у мене пацієнтка з ревматичною хворобою, потрібна була консультація ревматолога, який працює в області і жінка просто не має змогу поїхати до нього. Я контактую з лікарем і надсилаю йому необхідну інформацію по пацієнту. А потім він зі мною зв’язується і каже, чи необхідна госпіталізація, або коригує лікування.

Читайте також: Телемедицина – це не Кашпіровський. Як українці консультуються з лікарями через додаток

Телемедицина актуальна особливо під час карантину. У пацієнтів не було можливості виїхати з області, а клініки були закриті. Та й загалом це економить час та гроші пацієнта, бо не доводиться їхати у великі міста, щоб отримати консультацію. Але для ефективної телемедицини потрібні ресурси. Бо відеозв’язку мало. От за кордоном використовують навіть електронні стетоскопи, завдяки яким, лікар може прослухати пацієнта навіть за тисячі кілометрів.

Сподіваюсь, цей напрям буде більше розвинений і у нас. Адже телемедицина дає можливість лікарям спілкуватись між собою, обмінюватись досвідом та влаштовувати онлайн-конференції.

Я хочу й далі розширювати свою клініку: впроваджувати телемедицину, набирати персонал, розширювати приміщення. І не потрібно шукати кращого життя десь “за бугром”, а можна тут самостійно будувати його. 

24.06.2020

Суспільство

Українські автокінотеатри рятують від нудьги на карантині (ВІДЕО)

Опубліковано

Скучили за кінотеатрами, а карантин все попсував? Просто приїздиш в автокінотеатр та паркуєшся. Підібрали  для вас аж три кінотеатри, яким пандемія не перепона! 

Кіно дивишся на екрані, а звук транслюється на FM-хвилі. У Львові відкрився перший автокінотеатр на даху. Шукайте дах паркінгу ТВК “Південний” у Львові! А ще у Львові рушайте на парковку стадіону “Арена Львів”. Там на екрані 5 на 10 метрів показують оскарівське кіно.

Читайте також: Кіномережа «Оскар» запускає автокінотеатр у Києві

 В Києві кіно у автівці можна подивитися на кіностудії Довженка. Під час перегляду фільму виходити з машини заборонено. Бар тут онлайн – офіціант приносить замовлення до машини.

Читати далі

Суспільство

Як головну площу Маріуполя перетворюють на туристичний магніт (ФОТО)

Опубліковано

Площа Свободи і Миру в Маріуполі стане новим туристичним магнітом, повідомляють у міській раді.

“Магнолія Дафні, тюльпанове дерево, сакура і японська спірея – це тільки маленький перелік із запланованих 38 видів. Всього планують висадити близько 3,5 тисяч дерев, квітів і чагарників”, – йдеться у повідомленні.

Також тут застелити 12 тисяч м² рулонного газону. Арочний фонтан вже змонтований на 100%. Загальна вартість проєкту близько 180 млн грн. Джерела фінансування – міський та обласний бюджети.

На площі вже виконані всі демонтажні роботи, замінені підземні комунікації, обладнана система поливу, на завершальній стадії роботи з укладання плитки.

Також підрядник монтує зовнішнє освітлення, йде будівництво мультифункціональної сцени. Концепція об’єкта унікальна. Нагадує будову частини амфітеатру, одночасно може виконувати функції як сцени, так і залу для глядачів. Усередині ведуть оздоблювальні роботи для облаштування санітарної зони і «Фудхолла».

Фото: facebook.com/mariupolrada.gov.ua

Читати далі

Суспільство

Творчість, реабілітація й трудотерапія: ветеран АТО виготовляє веганські ножі з історією

Опубліковано

Повернутися з війни та знайти своє місце в новому світі — не завжди легко. Проте між медитаціями ветеран АТО Денис Дудник виготовляє незвичні ножі. Серед його виробів є не лише бритви для кухні, а й веганські ножі, яким притаманна гострота та властивість довго зберігати заточення. Ми розпитали у добровольця про його інноваційну справу та як веганські ножі допомагають реабілітуватися після війни. 

Денис Дудник виготовляє веганські ножі

Денис Дудник,

ветеран АТО та засновник майстерні “Яскраві ножі”

Колись я мріяв бути льотчиком…

З дитинства я мріяв бути льотчиком-винищувачем. І після закінчення школи вступив до військового авіаційного училища в Армавірі. Я добре вчився і закінчив його в 1993-му році з золотою медаллю та відзнакою. Після закінчення вирішив служити в Севастополі на аеродромі “Бельбек”, де й пробув три роки. Це були важкі часи для української армії — палива не вистачало, а польотів не було. Тож я звільнився з ЗСУ і втратив роботу своєї мрії.

Проте вимушений був стати підприємцем 

Я намагався знайти себе: декілька років працював менеджером з продажів у різних компаніях, а в 1999 році став підприємцем. Відтоді займався вентиляцією і кондиціюванням, будівництвом, медициною, інтернет-маркетингом. Були цікаві проєкти у сфері інноваційного менеджменту. 

Почалася війна — я став добровольцем

Служити я пішов в травні 2014-го року й був добровольцем в батальйоні “Київ-2”. Місяць ми стояли в Чорнухине біля Дебальцеве, а потім передислокувались на блок-пост біля Волновахи. Зима 2014-2015 була дуже люта. Я важко захворів і в лютому 2015-го повернувся додому на лікування. А після розформування добровольчих батальйонів, особовому складу запропонували продовжити службу в поліції. 

Напружена робота начальника чергової частини поліції вимагала від мене постійної участі в усіх заходах полку. Життя йшло шкереберть: мало того, що почалися рецидиви хвороб, які надбав на блок-посту, так від мене ще й дружина пішла. Після року служби в поліції я звільнився і повернувся до підприємництва.

Читайте також: Зроблено в Україні: як український бренд створює унікальні ремені і відновлює традиції гуцулів

Мені пощастило: я виграв грант і закупив обладнання для цеху

Ідея створення ножової майстерні належала моєму знайомому майстру ножової справи Олексію Бродовському. Разом з волонтерами він хотів створити підприємство для інвалідів-ветеранів АТО. Моя участь в команді полягала в створенні бізнес-плану і пошуку коштів для проєкту. 

Веганські ножі
У 2017-му році були популярні гранти для ветеранів.

У 2017-му році були популярні гранти для ветеранів. Тож я подав заявку на один з таких — “STARTUP IRPIN”, який мені й пощастило виграти. Я отримав безкоштовне приміщення під майстерню і 100 тисяч гривень на закупку обладнання для майстерні ножів. Ідея з ветеранським виробництвом була гарна, але через брак оборотних коштів стартап виявився невдалим. Команда розійшлась по своїм роботам, а я залишився один. 

Довелось навчитися робити ножі самостійно

Майстерні вдалось вистояти завдяки підтримці моїх друзів і близьких. Потрібно було розширити виробничі можливості, тому довелось доукомплектовувати майстерню обладнанням — ще приблизно на 100 тисяч гривень. 

Концепцію також довелось кардинально змінити — замість воїнських з’явились кухонні ножі вартістю від 1 500 до 3 000 гривень. Це середній ціновий діапазон на ринку. 

Веганські ножі та Денис Дудник
Замість воїнських з’явились кухонні ножі

Так я навчився робити все сам: розробляти дизайн, гравіювати, обробляти метал, готувати руків’я та робити термообробку. Багато часу знадобилось, щоб навчитись працювати з різними матеріалами, металами та технологіями. Найбільш працемістка робота, яка забирає багато часу та зусиль — шліфування клинку на гриндері та полірування. Крім того, я самостійно займаюся збутом, рекламою та пакуванням. Тож виходить справжній handmadе. 

Хотілося створити унікальні та водночас інноваційні ножі

Перш, ніж почати робити нові ножі, я ретельно вивчав метали. І хоча нержавіюча сталь дуже практична, але хотілось створити унікальні та водночас інноваційні вироби. Тому я зупинився на високовуглецевій сталі з хромовим покриттям. Ці ножі заточуються до максимальних ступенів, довго зберігають свою гостроту і потребують лише заточування час від часу. 

Що стосується ручки, то 99% успішності ножа залежить від того, як він лягає в руку потенційному власнику. Тому, для виготовлення ручки ножа я використовую інноваційну технологію: поліуретан обробляється спеціальним покриттям і з’являється ефект, ніби ручка ножа водночас м’якенька і тверда й вливається в руку. Ця технологія використовується у військовій сфері. До речі, мої покупці можуть повернути виріб, якщо відчуття володіння ножем не приносить задоволення. 

Веганські ножі
99% успішності ножа залежить від того, як він лягає в руку потенційному власнику.

Багато запитань виникає й про закруглений носик моїх ножів. Це зроблено задля безпеки власника й оточення. Головний принцип — мої ножі мають бути безпечні та мирні. А рішення спиляти носик я прийняв після того, як двоє моїх друзів-кухарів отримали травми від падіння кухонного ножа носиком в ногу. Лише за спеціальним замовленням можу зробити ніж з гострим носиком.

Велика курка харчується маленькими зернятками — так і я

Ножовий ринок настільки заповнений, що практично немає вільної ніші. І в мене, як в майстра-початківця, жодного шансу в ньому вижити. Але, як у військового, який напам’ять знає “Мистецтво війни” Сунь-цзи, я відшукав шлях залишитися в цьому бізнесі. Тепер я виготовляю персоналізовані вироби для вузьких ніш: ніж для вегетаріанців, ніж для власників чорних котів, ніж для тих, хто полюбляє “гострі відчуття”.

Веганські ножі виділяють мене серед інших виробників

Найбільше люди цікавляться веганськими ножами. І не дивно, адже я єдиний у всьому світі, хто такі робить. Веганський ніж — особливий, адже став початком “нової ери” й моїм надихачем після переформатування майстерні. 

Якось я зустрівся зі своєю давньою подругою-вегетаріанкою Sofi Iris. В той час цех розпався і я шукав нові ідеї, щоб продовжити цю справу. І тут мова зайшла про вегетаріанство — Софі так захопливо про нього розповідала, що надихнула й мене на створення спеціального ножа з бритвенною гостротою і властивістю довго зберігати заточення. Майже одразу я почав роботу над ним: підбирав метал, формував кути, змінював форму. Зупинився на бритвенній високовуглецевій сталі. Однак в процесі виявилось, що вона швидко іржавіє і потребує захисного покриття з хрому. Так з’явилась ціла лінійка веганських ножів.

Читайте також: Поціловані вогнем: як луцький майстер створює середньовічні щити та обладунки

Покупець може зробити малюнок на ножі особисто

Ручна робота дозволяє зробити унікальні малюнки на ножі. Тому я пропоную замовникам зробити малюнок особисто. Я підготовлюю ніж, фарбую його і надсилаю покупцеві. Його задача — видряпати шилом на фарбі свій малюнок. Потім ніж з заготовкою повертається до мене і я вибиваю зображення на металі. Так ніж стає особистим і не схожим на інші — це ідеальний подарунок. 

Денис Дудник у власній майстерні. Фото: delo.ua

Зараз шукаю фінансового партнера, щоб творчість стала бізнесом 

Зараз моя ножова справа — це творчість, реабілітація й трудотерапія. Бізнесом майстерня може стати лиже з появою фінансового партнера, оскільки потрібні оборотні кошти. Цьому проєкту вже більше двох років і напрацювання нарешті дозволяють перейти на серійне виробництво ножів. 

Тож поточні задачі на червень: пошук фінансового партнера, пошук каналів збуту, організація серійного виробництва та збуту. А протягом цього року планую створити промислове підприємство з виробництва ножів.

Читати далі

Суспільство

Ветерани власноруч створюють центр для активного відпочинку на Вінниччині

Опубліковано

Ветерани АТО створюють зону відпочинку на березі річки Кіблич, що у Гайсинському районі Вінниччини. Про це пише День.

Як зазначається, учасники бойових дій АТО/ООС облаштовують зону відпочинку, яка в майбутньому планує стати центром для активного відпочинку. Відповідає за роботу актив громадська організація «Спілка учасників бойових дій АТО Гайсина та Гайсинського району». 

Очистили річку і висадили садок

За словами її голови Миколи Данилюка, ветерани вже прибрали від сміття прибережну смугу, очистили дно самої річки та висадили садок, який захищатиме відпочивальників від спеки та радуватиме смачними плодами. Наразі встановлюють альтанки, гойдалки, формують пляж і зону для купання.

«Ідея створити зону відпочинку для учасників бойових дій виникла давно, – розповідає Микола Данилюк. – Плануємо створити тут центр реабілітації для учасників бойових дій та місце відпочинку гайсинчан. Адже у Гайсині подібного місця немає. Роботи ми почали ще восени минулого року. Розчистили двометрові зарослі кропиви та бузини. Прибрали сміття та поставили сміттєві бачки. Тепер хлопці можуть приїжджати сюди з родинами, спілкуватися з побратимами, купатися, рибалити, словом, відпочивати морально й фізично».

Читайте також: Біля єдиного в Україні мінерального гейзера облаштували зону для відпочинку

У планах – тренувальна база

У планах гайсинських ветеранів створення на території центру тренувальної бази для дитячого військово-патріотичного гуртка, яким опікується спілка. Чимало військовослужбовців та ветеранів 59-ої бригади, яка дислокується у Гайсині, поруч із іншими з перших днів трудяться над облаштуванням зони відпочинку. Зізнаються: хоч робота фізично важка, але у дружньому колі та з гідною ціллю працюється із задоволенням.

Фото: day.kyiv.ua

Читати далі

Суспільство

Хлопці з Вінниці друкують захисні щитки для медиків по 14 годин на добу (ВІДЕО)

Опубліковано

Хлопці з Вінниці роблять на 3D-принтері основи для захисних екранів. Хлопці вдома друкували щитки по 14 годин на добу.

 “Кожні 40 хвилин виймаєш щиток, лагодиш принтер – як до дитини новонародженої”, – розповідає Олег Сидорук.

Передали більше 500 щитків у 25 лікарень та амбулаторій. Ідея прийшла науковому відділу молодіжного центру “Квадрат”.

 “Нам написали у комменти, що інші лабораторії роблять щитки, і ми одразу приєдналися”, – каже  Олег Сидорук.

Взяли моделі у французьких розробників, доробили під себе. З початком карантину розібрали принтери по домівках. Витратили увесь пластик, який був у запасах лабораторії. А потім на допомогу прийшли друзі та громадські організації.

Читайте також: В Харкові розробили і почали виробництво одного із найпопулярніших у світі “захисних шоломів” (ВІДЕО)

 Підприємці та розробники передають пластик та прозорі екрани. Віддають за запитом у лікарні і звітують у своєму Фейсбуці.

Це історія звичайних хлопців із Вінниці, які долають наслідки пандемії COVID-19. Що можете зробити ви? Проявити вдячність і підтримку хлопцям словом або ділом! А ми разом із ЮНІСЕФ показуватимемо вам більше таких історій небайдужої молоді у національній кампанії солідарності.

Читати далі

Суспільство

Як одесит заснував першу в Україні фабрику екоканцелярії (ВІДЕО)

Опубліковано

Kiri sketch – це перша в Україні фабрика екологічних канцтоварів. Виготовляють канцелярію з натуральних та перероблених матеріалів. Це блокноти, щоденники-мотиватори, записники, альбоми з переробленого картону, натуральної деревини, натурального корку, макулатурного паперу. 

Заснував виробництво одесит Юрій Стешенко. Продукція Kiri sketch – з макулатурного паперу, натурального дерева чи корку. Кожна сторінка у блокноті безпечна для здоров’я і природи.

“10 років керував типографією, як виникла ідея екотоварів. А назву Kiri sketch дала моя дочка, Кіра”, – розповів Юрій Стешенко.

Щоб почати новий бізнес “з нуля”, довелося пройти навчання.

“Я не вмів планувати, не мав стратегії. Пройшов навчання і побачив свої помилки”, – пригадує Юрій Стешенко.

Екологічна канцелярія має стильний вигляд і приємна на дотик. Для спортсменів є щоденники тренувань за 220 грн. А для творчих людей – круті альбоми та скетчбуки від 25 грн.

 Юрій дає роботу 15 людям і мріє підкорити ринок ЄС.

“Екопродукція – це не просто модний тренд, це особливий вибір відповідальних людей”, – вважає  Юрій Стешенко.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.