Суспільство
Як працює медреформа на Черкащині? Історія сімейного лікаря із зарплатнею IT-шника
“Доктор смерть” Уляна Супрун, знищення сільських лікарень, геноцид українців – як тільки не намагаються дискредитувати реформу медицини.
“Доктор смерть” Уляна Супрун, знищення сільських лікарень, геноцид українців – як тільки не намагаються дискредитувати реформу медицини. Поки одні досі шукають”зрадоньку”, інші успішно розвивають медицину у селах і отримують за свою роботу гідну оплату. Роман Дяченко став першим лікарем Черкащини, який відкрив приватну практику. Раніше він працював у районній лікарні, куди потрапив за направленням, і отримував мінімальну заробітну плату. А зараз Роман працює на себе і отримує зарплату IT-шника.
Ми розпитали у Романа про те, наскільки йому допомогла медреформа, як він відкрив приватний кабінет та як намагається впроваджувати телемедицину.
Роман Дяченко
Лікар загальної практики сімейної медицини
Закінчив Дніпропетровську медичну академію Міністерства охорони здоров’я України у 2014 році по спеціальності “педіатрія”. А у 2016 році закінчив Національну медичну академію післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, спеціальність – загальна практика сімейна медицина. Після навчання був направлений за розподілом працювати лікарем до Христинівки. Згодом дізнався про можливість відкрити власний приватний кабінет, ризикнув і у 2018 році підписав договір з НСЗУ.
Довідка. Перший етап медреформи розпочався 1 липня 2018 року. На цьому етапі змінили модель фінансування первинної (амбулаторної) ланки української медицини. Створена в часи реформи Національна служба здоров’я України оплачує надані медзакладом послуги за кількістю підписаних з пацієнтами декларацій. Тобто: є пацієнт — є гроші, нема пацієнта — нема грошей. Тариф на надання послуг первинної ланки медицини єдиний для всієї країни — близько 500 гривень на рік. А всі фінансові потреби медичного закладу — тепер у віданні місцевих рад.
Що це дає? Пацієнт тепер може сам обирати медзаклад, в якому лікується. Набридли черги чи непрофесіоналізм лікаря — розриваєш контракт і підписуєш з іншим лікарем чи лікарнею. А лікарі зацікавлені в тому, аби надавати кращу якість своїх послуг, щоб утримати пацієнта. Також лікар має право працювати як ФОП, а не найманий працівник у держлікарні.
Ризикнув відкрити приватну практику і не жалкую
Довгий час я працював лікарем у Христинівській районній лікарні – потрапив за направленням після інтернатури. Але мінімальна зарплата у 3000 гривень підштовхувала до того, щоб поїхати кудись за кордон. Вирішив ризикнути та відкрити приватну практику тут і довести, що в Україні можна отримувати гідну оплату за свою працю. Крім того, лікарі-ФОПи мають більше свободи, можливість формувати власний графік та працювати в задоволення.
У 2018 році відкрив приватну практику. Тоді медреформа була ще в планах, але я у неї вірив. Довелось ризикнути, адже для оснащення та ремонту кабінету взяв кредит на суму 100 тисяч.
Згодом вже підписав договір з НСЗУ. Я бачив, що реформа набирає обертів і вірив, що завтра вона не закінчиться. Зараз ні на мить не шкодую, що наважився на приватну практику. І за два роки роботи не побачив ніякого негативу чи того, що могло б посіяти в моїй душі сумніви.
Зарплата сімейного лікаря близько 35 тисяч гривень
Я винаймаю приміщення у центрі міста. Є два кабінети загальною площею 30 квадратних метрів. Зараз якраз займаюсь оснащенням другого кабінету. Коли відкривав приватну практику, то за табелем оснащення надавача первинної допомоги довелось самому закупити все медичне обладнання та меблі для облаштування. Саме на це і пішло 75 тисяч від усього кредиту.
Читайте також: Як працює медреформа на Львівщині: приватна клініка може бути безкоштовною. Приклад Сколе
Сьогодні ми обслуговуємо 2100 пацієнтів. 1800 підписали декларацію зі мною, а ще 300 – з моєю дружиною, яку нещодавно я теж взяв в штат після декрету. Христинівка невелике містечко, тому новина про те, що у місті тепер є сімейний лікар, розлетілась одразу. У таких містах сарафанне радіо – найкращий інформаційний канал.
За своїх пацієнтів я отримую щомісяця близько 75 тисяч гривень. Але це далеко не чистий прибуток. Більшість коштів йде на оренду, податки, розхідні матеріали, лабораторні послуги. Я підписав договір з лабораторією,де мої пацієнти можуть зробити аналізи. Це я також оплачую з коштів НСЗУ.
Я можу отримувати зарплату близько 35 тисяч. Але з приходом пандемії це стало захмарною сумою, бо дуже багато коштів йде на те, щоб закупити костюми і маски. Постачання ніякого немає.
Як відкрити приватний кабінет?
Знаєте, я думав відкрити приватну практику буде дуже складно, адже передбачав купу бюрократичних перепон. Проте, все вийшло навпаки. Якщо все оформлено згідно з вимогами МОЗ, то проблем не виникає. Проте, варто пройти кілька етапів.
1. Оформитись як фізична особа-підприємець (ФОП). Це відбувається практично за добу. Потрібно подати документи – паспорт, код, заяву і на наступний день вже можна отримати свідоцтво, що ти ФОП. Відразу після подачі документів на ФОП варто звернутися до податкової, зареєструватись там.
Але! Я б радив оформлятись як ФОП лише після того, коли у вас буде приміщення на оснащення. Бо незалежно від того, чи отримуєте ви доходи, єдиний соціальний внесок потрібно платити. А поки ви все укомплектуєте, то ЄСВ можете і двічі сплатити, не прийнявши ще жодного пацієнта.
Читайте також: Медична реформа на Кіровоградщині. Як лікар-ФОП змінив медицину в Світловодську і заробляє $1000
2. Орендувати приміщення. Воно має знаходитись у межах міста і якомога далі від житлового фонду. Міністерством охорони здоров’я розроблені і затверджені табелі, де вказано базове необхідне оснащення такого кабінету. Наше приміщення приблизно 30 квадратних метрів, а орендна плата – 100 гривень за квадратний метр.
3. Подати документи до ліцензійної комісії. У пакет документів входить заява, довідка про санітарно-епідеміологічне обстеження кабінету, довідка про матеріально-технічний стан, свідоцтво про ФОП. Зараз необхідні папери можна відправити поштою, або кур’єром. Але я возив їх сам.
4. Дати про себе знати. Після отримання ліцензії потрібно якось розповісти місцевим жителям про те, що у місті тепер є приватний лікар. Хоча у Христинівці з цим проблем не було, я все одно подавав оголошення у місцеву газету та створив сторінку на Фейсбук. І це спрацювало. Бо багато старших людей приходило саме після перегляду газети.
Кажуть, що лікар скоро поїде шукати краще життя
Хоч я працюю вже два роки, стереотипів про лікаря-приватника – купа. Один з найулюбленіших – “він безкоштовно не приймає, точно потрібно щось занести (гроші)”. Кожному другому доводиться пояснювати, що всі послуги покриваються державою. Я взагалі не надаю ніяких платних послуг. З цим дуже багато документної мороки. А якщо прийде людина з серйозними скаргами, то я завжди її прийму, навіть якщо це не мій пацієнт.
А ще говорять, що скоро лікар кудись поїде, або вже поїхав, бо йому тут не цікаво чи мало грошей. Звідки такі думки – не знаю. Боремось з цим.
На диво, у комунальному закладі, де я працював, поставились нормально до того, що я відкрив приватну практику. Я такий є, куди мене подінеш? Там було дуже адекватне керівництво, тому все вирішилось без проблем.
Тим паче, що з Центром первинної допомоги у мене підписаний договір про черговий кабінет, про ЛКК (лікарську комісію). Для приватника обов’язковою умовою є те, щоб навіть за твоєї відсутності, пацієнти могли отримувати медичну допомогу. Майже два роки я працював сам і було складно кудись вирватись навіть на один день – телефон розривався. Тому, коли я був відсутній, то просив Центр прийняти моїх екстрених пацієнтів.
Кадровий голод: пропонував 15 тисяч і житло, а люди не йшли
Тепер я потроху наймаю працівників – оформив одного лікаря, а через два місяці буде ще й медична сестра.
Є величезні проблеми з кадрами. Важко знайти людину, яка буде нормально працювати. Я пропонував і зарплату 15 тисяч, і житло винаймати перший час, і преміальні. Ніхто не йшов.
Це величезна проблема медичної галузі. Бо зазвичай молодь після закінчення університету гоняться за високою зарплатою і їдуть в Європу. Багато моїх знайомих кажуть, що вже ні за які гроші не повернуться сюди.
А ті лікарі, які є у нас в районі, зазвичай, пенсійного чи передпенсійного віку. Вони вже не хочуть нікуди переходити, лиш би допрацювати ті три роки до пенсії. Багато хто боїться невідомого. Сподіваюсь, що реформи змусять людей по-іншому поглянути на медицину в Україні.
Зустрічаю пацієнтів на вулиці – кажу: “роздягайтесь!”
За день у мене може бути до 30 пацієнтів. Багато людей є і з інших сіл, тому часто комунікуємо з ними через телефон. Але така консультація можлива тоді, коли немає скарг і симптомів, які загрожували б життю. Нежить і телефоном можна вилікувати, а серце ні. Проте, якщо пацієнт не вперше звертається, а ти знаєш його історію хвороби як свої п’ять пальців, то можна і так комунікувати.
Пацієнти телефонують і на вихідних, і о 12 ночі. Є дуже емоційно-вразливі люди, які перебільшують проблеми. А насправді нічого їх життю не загрожує і консультація спокійно могла б почекати до завтра. Але ні, у мене ж є домашній доктор, треба йому подзвонити. Телефон розривається постійно. От навіть зараз, ми з вами говоримо пів години, а у мене вже шість пропущених.
Буває на вулиці зустрічають пацієнти, щоб щось запитати. Кажу: “Роздягайтесь, будемо оглядатись”. І тоді вони розуміють, що треба приходити на прийом з такими питаннями. Намагаюсь це все пояснювати людям, тому таких ситуацій вже значно менше.
Люди часто звертаються з респіраторними хворобами, серцево-судинними чи неврологічними. Більшість проблем вирішується на первинці, якщо людина не запустила болячку. І це також доношу пацієнтам: чим швидше ви звернетесь з проблемою, тим дешевше буде ваше лікування.
Намагаюсь впроваджувати телемедицину
Телемедицина – це не лікування за допомогою телевізора, а можливість дистанційного консультування та діагностики. Я намагаюсь запроваджувати телемедицину, бо дуже часто потрібна консультація вузькопрофільного спеціаліста. Важливо: повідомленнями обмінюються не пацієнт і лікар, а лікарі між собою. Так лікарі первинної ланки мають можливість швидко отримати фахову консультацію вузькопрофільних колег.
Я зв’язуюсь з лікарями телефоном, скайпом чи у месенджерах. От була у мене пацієнтка з ревматичною хворобою, потрібна була консультація ревматолога, який працює в області і жінка просто не має змогу поїхати до нього. Я контактую з лікарем і надсилаю йому необхідну інформацію по пацієнту. А потім він зі мною зв’язується і каже, чи необхідна госпіталізація, або коригує лікування.
Читайте також: Телемедицина – це не Кашпіровський. Як українці консультуються з лікарями через додаток
Телемедицина актуальна особливо під час карантину. У пацієнтів не було можливості виїхати з області, а клініки були закриті. Та й загалом це економить час та гроші пацієнта, бо не доводиться їхати у великі міста, щоб отримати консультацію. Але для ефективної телемедицини потрібні ресурси. Бо відеозв’язку мало. От за кордоном використовують навіть електронні стетоскопи, завдяки яким, лікар може прослухати пацієнта навіть за тисячі кілометрів.
Сподіваюсь, цей напрям буде більше розвинений і у нас. Адже телемедицина дає можливість лікарям спілкуватись між собою, обмінюватись досвідом та влаштовувати онлайн-конференції.
Я хочу й далі розширювати свою клініку: впроваджувати телемедицину, набирати персонал, розширювати приміщення. І не потрібно шукати кращого життя десь “за бугром”, а можна тут самостійно будувати його.
Матеріал створено в рамках проєкту «Медична реформа: успішні кейси спростовують міфи», який впроваджується #ШоТам за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews. Ця програма зміцнює українські медіа та розширює доступ до якісної інформації.
Це неймовірна історія про те, як мандри завели українського художника до… єгипетського кіно! Подорожуючи, митець Юрій Камишний знявся в понад 10 єгипетських стрічках, граючи й мафіозі, і генерала, і рабовласника. А як це сталося, дивіться в новому відео ШоТам.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Юрія Камишного
Суспільство
Алея пам’яті, гурток 3D-друку та молодіжні простори для спорту і дозвілля — все це створили 10 команд школярів Київщини, Чернігівщини та Миколаївщини для рідних громад, які постраждали від війни. Підлітки реалізували соціальні проєки у програмі UActive від благодійного фонду savED на загальну суму 50 тисяч доларів.
Про це повідомила пресслужба savED.
Київщина, Миколаївщина, Чернігівщина: об’єднані ідеями
У новому сезоні UActive кошти на втілення ініціатив отримали п’ять команд на Миколаївщині, чотири на Київщині та одна — на Чернігівщині. З січня 2025 року підлітки працювали над реалізацією своїх ідей — це освітні спейси, молодіжні центри, спортивні осередки та громадські простори.
На Миколаївщині підлітки реалізували різні соціальні проєкти:
- Команда «Вільні» з деокупованого села Новокиївка створила Алею пам’яті полеглим захисникам російсько-української війни та оновила історичний музей у своїй гімназії, аби демонструвати там інтерактивну виставку про війну в Україні.
- Підлітки з селища Лоцкине реалізували шкільний кінотеатр, на базі якого запустили кіногурток «ФільмART». Там учні зможуть опанувати основи сценаристики, режисури, акторської майстерності, операторської роботи та монтажу. Наразі учні вже створили власний документальний фільм про історію села та громади під час окупації.
- У селі Червона Долина новим місцем для дозвілля школярів став простір-їдальня у стилістиці кіновсесвіту Гаррі Поттера. Його місцеві підлітки облаштували на базі тимчасової школи у будинку культури, створеній фондом savED. Місцевий ліцей, де раніше навчалися діти, у 2022-му році був знищений авіаударом росіян.
- Учні з деокупованого села Пересадівка облаштували шкільний простір, де молодь, батьки й діти зможуть займатися спортом і долучатися до активного способу життя.
- Підлітки з села Антонівка створили простір для громади, де планують проводити фізичні активності і заняття з реабілітації, а також використовувати локацію для проведення позакласних занять та заходів.
Читайте також: «Жадан і Собаки» та «Курган і Агрегат» випустили спільний трек: усі кошти підуть на підтримку «Хартії»
Школярі Київщини втілили такі ініціативи:
- У деокупованому селі Загальці команда школярів «Двіж» створила громадський простір із зонами для спорту на базі центрального парку. Рідна школа учнів, що створили проєкт, була зруйнована російськими окупантами у 2022 році.
- Одна з команд, «FreeLand зона» з села Калинівка, облаштувала відкритий простір у дворі своєї школи – це молодіжний осередок для відпочинку, ігор та фізичної активності, доступний для всіх дітей громади. Під час перших тижнів повномасштабної війни навчальний заклад, де тепер функціонує локація, був пошкоджений обстрілами.
- Учасники програми з Іванковичів облаштували молодіжний простір на базі сільського будинку культури. Саме в цій будівлі діти ховаються в укритті під час повітряних тривог, але відтепер у одному з приміщень існує осередок, де школярі планують проводити інтерактивні освітні зустрічі та неформальні заходи. Так підлітки прагнуть залучити інших своїх однолітків до активностей та створення змін в громаді.
- Команда «Скіф» з Шпитьок втілила проєкт гуртка 3D-друку для покращення екологічної ситуації в рідному селі. Із переробленого пластику підлітки виготовлятимуть екобаки. Члени команди кажуть, що перейнялися ситуацією із забрудненням громади після того, як та була на лінії вогню під час вторгнення РФ у 2022 році.
Команда школярів з села Стольне єдина у цьому сезоні втілила проєкт на Чернігівщині. Вона створила на базі місцевого парку новий простір для дозвілля і активностей у громаді. Його облаштували відпочинковою зоною, а також додатково озеленили, оновили освітлення, вхідну зону та міст через місцеву водойму. Локація сприятиме соціалізації та згуртованості громади. Парковий простір стане першим оновленим місцем для екскурсій у селі та туристичним магнітом для всієї громади, сподіваються школярі. Адже парк у Стольному має давню історію: там ростуть віковічні дуби та клени, які у XVIII столітті разом з територією та палацом належали знатній українській родині Андрія Безбородька.
Перспективи програми
Лідерка програми UActive Христина Кащук говорить, що за опитуваннями учасників, робота з дорослими професійними наставниками дає школярам ширше розуміння можливостей для розвитку їхніх амбіцій в Україні.
Усього за два роки існування UActive на Київщині, Чернігівщині та Миколаївщині активні підлітки реалізували понад 30 соціально корисних проєктів у громадах. У 2025 році програма стартує роботу й у Харківській та Дніпропетровській областях.
UActive — освітня програма для підлітків про розвиток малих громад, яку з 2022 року втілює фонд savED. Співорганізувала ініціативу американська неурядова організація Spirit of America, яка підтримує її разом з благодійним фондом «Разом для України». За цей час до програми долучилися 700 школярів з трьох регіонів: Київщини, Чернігівщини та Миколаївщини. Усі учасники пройшли навчальний курс програми, після якого презентували ідеї власних суспільно-корисних проєктів професійному жюрі. Щосезону після пітчингу команди, що найкраще втілили свої проєкти, отримують стартове фінансування — по 5 тисяч доларів кожна.
Про фонд
savED — благодійний фонд, що займається відновленням постраждалих громад через освітні рішення і соціальні та інфраструктурні проєкти. Фонд облаштовує укриття, освітні центри «Вулики», відновлює пошкоджені приміщення шкіл, облаштовує тимчасові освітні простори, а також залучає підлітків до відбудови та розвитку власних громад через програму UActive. Фонд системно працює у Чернігівській, Київській, Миколаївській, Харківській, Дніпропетровській областях.
Нагадуємо, що науковиця Марина Вязовська розв’язала задачу століть і прославила Україну. Вона увійшла до Академії наук США.
Фото надав фонд savED
Бренд зубної пасти Splash запустив виробництво лінійки зі смаком борщу. Тюбики цього продукту вже з’явилися в продажу.
Про це повідомили в пресслужбі компанії
Смак, близький українцям
У команді бренду пояснили, що втомилися від стандартних «льодових свіжостей», тому вирішили створити смак, який буде близьким українцям.
«Якщо щось і має шанс покращити настрій зранку, то це борщ», — прокоментували у Splash. Зубна паста нагадує борщ лише смаком та ароматом.
Читайте також: Дорофєєва передала свій інстаграм парамедикині «Госпітальєрів» і відкрила новий збір
Свій новий продукт виробники називають пастою, що об’єднує турботу про себе з культурним кодом і трохи самоіронії: «Борщ від Splash — теплий жарт із сенсом, а ще спосіб нагадати, що турбота про себе може бути не лише корисною, а й веселою».
Нагадуємо, що одеситка знайшла кішку після місяця активних пошуків (ФОТО).
Фото обкладинки: Freepik
Фото продукту: пресслужба Splash
