Суспільство
Як отримати 800 тис. на розвиток бізнесу? Кейс аграрія з Київщини, який відновив зруйновану війною плантацію лохини
Аграрна сфера чи не найбільше постраждала внаслідок повномасштабного вторгнення російської армії, особливо – на територіях, які перебували під окупацією. Так після звільнення Київщини аграрії зіткнулися зі згорілими і замінованими полями, втраченими матеріалами та знищеним урожаєм.
Уявити швидке відновлення в такій ситуації доволі складно, але цілком реально. Достатньо вірити у свою справу та мати чітку стратегію. Підприємець Ігор Соболєв наважився під час війни відновити власний агробізнес у Бучанському районі та навіть реалізувати розширення плантації лохини, з чим йому допомогла держава. Про шлях від згорілого господарства до промислових масштабів він розповів ШоТам.
Ігор Соболєв
Підприємець, співзасновник агрогосподарства з вирощування лохини «МІ-АГРО»
Ризикнув вкластися в агросферу
Я народився у Житомирі, з малих років проживав та наразі мешкаю в Києві. Майже з початку навчання в університеті почав паралельно працювати та заробляти власні кошти, цікавився розвитком економік передових держав світу. Полюбляв читати друковані видання про бізнес, інтерв’ю відомих на той час підприємців і діячів. За весь час займався різними сферами діяльності. Через спроби та помилки шукав справу, яка була б до душі.
Останнім часом мені хотілося інвестувати кошти у щось довгострокове. Щось таке, що давало б певний прибуток, а водночас – приносило насолоду та спокій. Тоді я почав придивлятися до аграрної сфери, адже це великий потенціал України. Мені подобалося, що це пов’язано з природою, землею, свіжим повітрям. Також це своєрідна диверсифікація моєї діяльності, а як бонус – ще й здоровий спосіб життя за межами мегаполіса.
Замість відпочинку на пенсії батько став моїм напарником
Досвіду в агросекторі до заснування компанії у мене не було. Я працював здебільшого у сферах ІТ, фінансів та страхування, довгий час розвивав із партнерами власні кав’ярні, місця громадського харчування та комплекси відпочинку. Утім агросектор цікавив мене, адже це перспективний напрямок, і мене завжди приваблювали процеси виробництва та створення.
Якось батько розповів мені про знайомих, які займаються лохиною. За плечима у мого тата – великий досвід в організації та створенні нових підприємницьких структур. Після закінчення Київського політехнічного інституту він 12 років працював у науково-дослідному інституті, захистив ступінь кандидата технічних наук. А останні 30 років очолював різні страхові та фінансово-консалтингові компанії.
На момент розмови батько вже оформив пенсію, тож шукав роботу до душі. Сидіти та чекати – це точно не його принципи. Тоді він ще не знав, що я зацікавився ягідною темою та готовий запускати аграрне підприємство.
Згодом ми провели декілька зустрічей із різними людьми та вирішили розпочати створення саду з лохини. Це була нішова культура, яка мала попит і досить високу ціну на ягідному ринку. Ми жартували, що я не даю батькам можливості спокійно відпочити на пенсії.
Думали, що пандемія – це найбільше випробування
Ще до повномасштабної війни ми висадили перші саджанці для проведення досліджень. З 2020 року спостерігали та формували стратегію на подальший розвиток, перевіряли, який сорт найкраще адаптується в нашому кліматі та яка формула добрив найкраще впливає на розвиток.
Навесні 2022 року планували розширення кількості рослин, аби в майбутньому досягти промислових потужностей виробництва. У цій справі важливо було готуватися завчасно. Тому ми поступово завозили на майданчик всі необхідні матеріали. Там вже були підготовлені ґрунт, тирса, матеріали для системи поливу.
Ми пройшли неабиякі випробування, коли починали справу в піковий момент пандемії коронавірусу у 2019 році. Тоді були обмеження у зустрічах, роботі державних установ і логістиці. Найважче було отримати дозволи на проведення електроенергії та вчасно закласти крапельну систему поливу.
Усі плани «горіли», бо ми не встигали до початку сезону, а для наступної можливості необхідно було чекати ще 6 місяців або навіть рік. Сьогодні смішно згадувати, що то здавалося великою проблемою. Адже таких випробувань, як переживає зараз вся країна, важко було собі уявити.
Через війну втратили майже всі матеріали
Наше господарство площею в 6,5 гектара розташоване в Бучанському районі – якраз там, де з початку повномасштабної війни відбувалися бойові дії. Під час визволення Київської області РСЗВ стояли прямо на нашому полі. Матеріали, які ми закупили для розширення насаджень, погоріли від залпового вогню. Певно, як і всі окупанти в Бучанському районі. Від заготовчих матеріалів не залишилося й сліду.
Та жодної думки про жалобу не було – на фоні загальних подій такі втрати не сильно відчуваються. Звісно, плани про розширення та продовження роботи опинилися під великим питанням. Але ми добре розуміли, що нам залишився тільки один шлях – продовжувати далі свою справу.
Друзі казали, щоб ми кидали це діло, адже все згоріло, зараз війна, не час. Багато хто скептично ставився до відновлення роботи під час військових дій. Але я розумів, що рослина не може чекати та не зважає на геополітику.
Ми мали стратегію і віру в перемогу. Відразу після звільнення Київщини наша команда продовжила підготовчий етап до розширення підприємства, перебуваючи при цьому безпосередньо біля місць бойових дій.
Батько не вірив, що ми виграємо грант
Згодом я знайшов інформацію про запровадження урядових грантів, що мають стимулювати відновлення та розвиток бізнесу в Україні. Наше підприємство підходило за всіма критеріями, тому ми вирішили подавати заявку.
Документи зробили швидко. Зокрема необхідно було розробити бізнес-план та кошторис – усе це у нас було в чернетках для власного використання. Ми доопрацювали документи та подали їх через державний «Ощадбанк», що є учасником програми. Зазвичай спеціалісти в банківській установі детально консультують щодо всіх умов та процедур.
Читайте також: Гранти є, але не для всіх. Де шукати фінансування для ГО – гайд від очільника «Українського Альянсу»
Батько скептично ставився до програми, адже його минулий досвід будь-якої роботи з державними установами частіше залишав тільки негативний слід. Але я бачив трансформацію державних послуг в останні роки, а тому наполягав та вірив у реальність такої допомоги.
Від нас – якісний проєкт, від уряду – кошти
Наша стратегія базувалася на тому, щоб на першому етапі створити невеличкий сад якісної лохини, а вже надалі розвиватися та пропонувати нашу продукцію як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Робочий проєкт нам розробляла компанія з будівництва садів і систем зрошення. Там ми заклали сучасні системи крапельного зрошення та живлення рослин.
Такий бізнес-план ми подали до профільного відомства – Міністерства аграрної політики та продовольства через національну систему «Дія». Там дуже скрупульозно на програмному рівні перевіряли всі показники заявників.
Після проходження контролю «Дія» в автоматичному режимі направила нашу заявку до міністерства. Рішення у відомстві ухвалили достатньо швидко. Нам зателефонували через уповноважений банк та повідомили, що «МІ-АГРО» затвердили на отримання гранту для створення та розвитку саду.
Грант потребує співфінансування від бізнесу
Відповідно до Порядку надання грантів, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми із надання грантів є Міністерство економіки. Гранти надають за умови співфінансування з отримувачем у співвідношенні 70% вартості проєкту від держави та 30% – від отримувача.
Ми відразу протягом тижня виконали свої зобов’язання та перерахували на спецрахунок в «Ощадбанку» свою частку. Кошти від держави отримали значно пізніше, але, звісно, поставилися з розумінням, адже в країні фінансові проблеми на тлі війни.
Щодо витрат коштів є певні обмеження – їх можна направляти тільки на цільове використання, відповідно до поданого плану. Усе це ретельно контролює банківська установа. Ми закупили все необхідне, як і планували за проєктом. Також виконали всі заплановані роботи з розширення плантації та восени 2022 року висадили ще приблизно чотири тисячі саджанців, серед яких – сорти як вітчизняних, так відомих світових розсадників.
Перші прибутки нові саджанці дадуть через три роки
Лохина є надзвичайно корисною ягодою. Масштаби її споживання з кожним роком зростають, і я впевнений, що цей тренд буде залишатися. Після початку повномасштабної війни моє бажання інвестувати сили та ресурси в цю справу лише збільшилося. Це інвестиція в майбутнє.
За нашими розрахунками, ми отримаємо перший промисловий врожай тільки у 2024 році, а нові саджанці дадуть врожай у 2026-2027 роках. До цього ми плануємо ще декілька розширень. Але треба завзято працювати над цим саме зараз, навіть якщо у цей час країна переживає найважчі свої часи. Уся наша команда вірить у майбутнє, а до справи всі мають особливу любов, тому з наснагою ставляться до роботи.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
