Суспільство
Як молодь навчає літніх людей користуватися смартфонами. Історія проєкту ITbabushka
Рік тому школярі однієї з київських шкіл взялися за розв’язання актуальної проблеми — навчити бабусь та дідусів усієї країни користуватися Viber, інтернетом, YouTube, онлайн-банкінгом та іншими зручностями сучасного світу. Відтак з’явилася платформа ITbabushka, де люди старшого покоління проходять онлайн-курси, щоби навчитися користуватися смартфонами.
У карантин пенсіонери опинилися в групі ризику, тому для них це можливість вирішувати свої справи онлайн, залишаючись вдома. Засновниця проєкту Вікторія Конащук розповіла, як бажання навчити своїх бабусь користуватися смартфоном стало поштовхом до створення курсів із цифрової грамотності.
Вікторія Конащук
студентка Університету Твенте, що в Нідерландах. Вивчає бізнес і IT. Дівчина родом із Миколаєва, переїхала до столиці та вже в Києві заснувала проєкт ITbabushka — онлайн-курси користування смартфонами для літніх людей.
Дводенний інтенсив для рідних бабусь
У мене є дві бабусі. На 8 Березня ми з батьками вирішили зробили їм сюрприз та подарували поїздку на двох в Австрію, місто Відень. Вони не часто бувають за кордоном і для них це був трохи шок. Вони, мабуть, місяць готувалися до цієї поїздки, а потім приїхали до нас у Київ. Обидві мої бабусі мешкають у Миколаєві. Отож залишалося два дні до їх літака. І тут я розумію, що вони не дуже добре користуються смартфоном.
Вони вміли телефонувати, так-сяк фотографувати та надсилати повідомлення. Потрібно було навчити їх багатьох речей: показати, як користуватися google-мапами, завантажити словники, щоби не загубилися та могли щось спитати в місцевих. Потім пояснювала, як робити відеовиклики у Viber, надсилати фото та відео та чому не можна фотографувати проти сонця.
Тоді ми сиділи два дні з телефонами в руках. І це ж не один раз потрібно пояснити. Бабусі можуть сказати, що все зрозуміли, проте коли просиш повторити, вони вже сумніваються, яку кнопку натиснути.
Врешті вони поїхали. З подорожі надсилали нам фото та відео — справлялися добре. Коли приїхали, кажуть: «Ми тут побачили на телефоні google maps, мізкували, що воно таке?». Хоча ми перед мандрівкою весь день розбиралися з цим сервісом. Що поробиш, просто не запам’ятали.
Так я зрозуміла, що це проблема не тільки моїх бабусь. Багато людей старшого віку не розуміють, як користуватися смартфоном. І вони просто бояться щось натиснути — «а раптом зламається».
Опитували літніх людей на вулиці
Через певний час я прийшла до своєї знайомої, з якою навчалася в одному класі. За рік до цього ми разом робили проєкт. Розповіла про ідею айті курсів для людей похилого віку. Кажу, що є проблема, потрібно якось її вирішувати. Так ми з нею почали розвивати проєкт. Важливо було дізнатися — чи дійсно багато людей не вміє користуватися смартфоном, чи це просто нам так здається.
Ми ходили по вулицях, підходили до літніх людей та запитували, чи цікаво їм було б навчатися, чи вміють вони користуватися смартфоном і чи є він у них взагалі. Через спілкування з аудиторією, зрозуміли, який формат буде найбільш зрозумілий. Виявилося, що це відео.
Одні бабусі та дідусі одразу казали, що хотіли б дізнатися про YouTube, або як вони можуть зберегти на телефон те, що побачили в інтернеті. Інші просто говорили: «я не знаю, як це зробити, але мені було б цікаво».
Читайте також: Як допомогти «стареньким»: 5 організацій, що піклуються про літніх людей
Потім ми робили онлайн-опитування серед студентів, школярів з інших шкіл. Просили молодь опитати своїх бабусь та дідусів. Були цікаві відповіді, які нас здивували. Наприклад, у формі зазначалося, що людині було б цікаво навчитися користуватися Google Диском. Ми б ніколи не подумали, що бабусям дійсно хотілося б зрозуміти, що це таке та як із ним працювати.
Перші уроки, карантин та реформована команда
Після того, як зібрали дані, почався розвиток ідеї та перші відео, які ми знімали на телефон. Ми довго шукали людину, яка б спокійно себе почувала перед камерою, не боялася й жести якої виглядали б природно. Врешті, до нас приєдналася третя учасниця Ярослава, яка стала обличчям наших курсів.
Згодом долучилася четверта дівчина, також Віка, яка складала конспекти уроків.
Ми отримали фінансування та менторську підтримку від програми UPSHIFT, щоби запустити платний курс лекцій. На виграні кошти закупили камеру, мікрофон, інше необхідне обладнання для якісного знімання відеоуроків. Також нам надали можливість записувати лекції в Хаб «Lift99 Kyiv Hub». Два місяці знімкували все там у гарних локаціях.
Але потім почався карантин, тому решту матеріалу знімали вже вдома. Проте декілька уроків усе ж не встигли відзняти, адже на початку вересня я поїхала за кордон на навчання, а дівчата сказали, що дознімають самостійно.
Так ми підтримували зв’язок із командою дистанційно в Zoom. Згодом почалося ЗНО, вступна кампанія, тому дівчата, які навчалися у випускному класі, покинули проєкт через брак часу. Уже тут, під час навчання у Твенте, знайшлися ще два хлопці, які захотіли допомогти зі зніманням та просуванням. Один із них мешкає в Києві. Тобто зараз це вже реформована команда з трьох людей.
Чому навчають та як старенькі знаходять айті-курси
Ми навчаємо літніх людей, проте таргетуємо рекламу на їх дітей та онуків. Тому що останні можуть показати, наприклад, як стареньким зробити акаунт на платформі ITbabushka. Щоби бабусі могли одразу перейти до уроків.
Пробний курс складається з п’яти безоплатних уроків тривалістю п’ять-десять хвилин. У першому відео пояснюємо, як користуватися нашим сайтом, на який стареньких завели їх онуки чи діти. А також показуємо, як додати ярлик на робочий стіл смартфону, щоби в один клік переходити на платформу. Якщо людині сподобалося, вона може пройти базовий платний курс, починаючи із шостого уроку. Його вартість становить 299 грн. Це 12 нових лекцій плюс уроки з нульового курсу.
Перший урок переглянули 700 відвідувачів. У наступних — кількість переглядів зменшуються. У нас це просто відео, до яких можна повернутися скільки завгодно разів, тому кожний охочий проходить навчання в зручному для себе темпі. Моїм бабусям важливо переглянути декілька разів, аби точно зрозуміти та запам’ятати, що там казали.
Лекції короткі, проте насичені. Для зручності зробили конспекти до кожного відео. Нам відомо, що часто старенькі просять дітей чи онуків роздрукувати документ. Їм зрозуміліше та комфортніше, коли інформація є перед очима. Друкуємо для них великим шрифтом і прописуємо основні пункти або послідовність дій. Відтак можна передивлятися уроки та повертатися до конспектів.
Чому довелося перезняти курс
Ми збираємо відгуки та цікавимося, чи подобається викладення матеріалу, що хотілося б покращити, чи не складний у користуванні сайт. Я його створювала в конструкторі сайтів Wix, тому для мене та команди там усе зрозуміло, а для тих, хто на ньому вперше — не дуже. Прислухаємось до побажань і редагуємо сайт у разі потреби.
Читайте також: Створила сайт у 60 років! Як бабуся в Івано-Франківську робить з пенсіонерів фрілансерів
Минулої зими, здається, ми відзняли базовий курс, запустили його на ITbabushka та раділи цій події. Але потім нам почали писати користувачі, що інформація викладається дуже швидко та вони не встигають за матеріалом. Якби ми зменшили трохи швидкість, то відео виглядало б негарно. Фрази виходили б затягнуті. Тоді вирішили видалити всі попередні уроки та перезняти заново — у повільному темпі з тривалими паузами, щоби можна було все зрозуміти.
OLX, онлайн-платежі та сумніви
Зараз ми працюємо над просунутим курсом, який складатиметься з попередніх: нульового та базового плюс 12 нових уроків. Там розповідатимемо про те, як замовляти онлайн у супермаркетах, користуватися сервісами, наприклад, OLX. Мені нещодавно телефонували та просили опублікувати оголошення на OLX. Я відповіла, що можу допомогти, але давайте краще вчитися. Вони такі: «Так, ми хочемо навчатися, розкажіть як?».
Насправді ми сумнівалися, чи робити урок про покупки онлайн, адже під час здійснення онлайн-замовлення бабусі можуть не дуже себе комфортно почувати. Вони побоюються, що гроші підуть кудись не туди та думають «ой хоч би не вкрали».
Спочатку думали відмовитися від ідеї онлай-оплат взагалі, але виявилося, що це цікаво нашій аудиторії. Так, багато хто боїться, але все ж такі запити приходили. Тим паче зараз карантин і ми подумали, що це актуально — замовляти онлайн. Люди поважного віку в групі ризику, тому вирішили зробити так, щоби вони все могли замовити та оплатити дистанційно.
Бот та спільнота для бабусь
Під час навчання в літніх людей виникає чимало питань. Плануємо зробити бота-помічника на сайті ITbabushka, який відповідатиме на їх питання. Також хочемо створити спільноту бабусь, щоб у них була одна бесіда в Viber. Тоді вони зможуть обмінюватися досвідом та допомагати один одному під час навчання. Гадаємо, для них це буде цікаво. Навіть ті ж листівки буде кому надіслати.
Суспільство
Цієї суботи урбаніст з Данії Мікаель Колвілл-Андерсен збирає толоку. Разом із киянами він планує розфарбувати простір на Контрактовій.
Це дозволить Мікаелю підготувати місце, де він обіцяє створити найбільший тактичний урбаністичний проєкт у світі.
Про це автор ідеї повідомив у своєму інстаграмі.
Оживляємо сірий асфальт
Мікаель Колвілл-Андерсен планує створити найбільший тактичний урбаністичний проєкт у світі. Він закликає киян приходити на толоку, аби долучитися до творчого процесу. : «Разом перетворимо простір на яскраве, живе місце з фарбами, атмосферою та людьми, яким не байдуже»
Читайте також: Гурт Ziferblat відсвяткував День вишиванки в Базелі разом з українською громадою (ФОТО)
У своєму відеозверненні данський урбаніст наголошує, що хоче оживити сірий асфальт, додавши фарб. Це підготовка простору до облаштування, де Мікаель планує розставити вуличні меблі.
Нагадуємо, що українці відкрили виставку свого народного вбрання у Сан-Антоні.
Фото обкладинки: Львівський мніципальнй мистецький центр
Суспільство
На ютуб-каналі «ПриватБанку» вийшов четвертий епізод «Збірного подкасту» — спільного з Mastercard відеопроєкту для тих, хто волонтерить і займається благодійністю.
Цього разу засновниця Bazilik School і волонтерка Марина Батуринець ділиться прикладними порадами щодо механіки зборів та ефективного залучення коштів.
Закриваємо збори: поради Марини
Порада 1 — не боятися просити знайомих про допомогу
Щоб запустити креативний збір, Марина звертається до всіх, хто може їй щось порадити, створюючи своєрідні фокус-групи:
«Коли я не впевнена, чи такий візуал зайде, я біжу, шукаю друзів-дизайнерів. Я йду до своїх друзів-креативних директорів і розпитую, показую. Я завжди йду і до самих військових, тому що я можу щось вигадати, але не врахувати якогось нюансу».
Порада 2 — працювати над сторітелінгом
Це можна втілити в кілька способів. Наприклад, ви можете розказати, ким вам доводиться військовий, для якого ви збираєте кошти: родичем, другом дитинства, колишнім колегою тощо.
Марина зазначає, що в неї була інша ситуація, — вона закривала збори для підрозділу розвідки, про який нічого не могла розповідати, тому на старті спрацьовував її соціальний капітал. Та влітку 2024 року це вже не діяло, тому волонтерка пішла іншим шляхом:
«Я сказала: “Друзі, хочете ви чи не хочете, а я починаю до вас їздити. Бо якщо я не можу розповідати ваші історії, то я хоча б буду розповідати історії того, де ви перебуваєте, що відбувається”».
Для Марини головне правило її сторітелінгу — не нашкодити військовим.
Порада 3 — ділити збір на досяжні суми
Якщо вам потрібно назбирати велику суму, подумайте, стільки маленьких донатів вам може знадобитися, щоб його закрити. Волонтерка так розповіла про свій останній спільний збір:
«Ми просто брали 200 людей, які збирали по 100 доларів. Тоді я пояснювала: 100 доларів — це знайти 100 людей, які дадуть тобі по 40 гривень. Пройдусь по робочих чатиках, по чатиках однокласників, і воно якось назбирається».
Читайте також: «Це вже частина життя»: Олена Риж у «Збірному подкасті» про донати і дії, що під силу кожному
Порада 4 — звертатись до тих, хто вже закривав такі збори
Якось до Марини в дірект постукала дівчина, яка завжди збирала невеликі суми, але цього разу мала мету в мільйон гривень. Волонтерка запропонувала зустрітися в зумі, і вони півтори години розбирали, які в дівчини є можливості, щоб закрити цей збір.
«За місяць я заходжу в книгарню “Сенс” на Хрещатику, до мене підходить хлопець і каже: “Хочете зробити фото за донат?”. Тобто вона пішла, домовилася з книгарнею, щоб робити там фото. Я піднімаюсь на касу, а на касах усюди стоять QR-коди, тейбли з її фотографією та підписом, на що вона збирає».
Порада 5 — використовувати всі можливості, щоб залучити кошти
Марина вважає класною практикою, коли ти на донати щось обмінюєш. Зокрема, вона впевнена, що бізнеси та бренди теж хочуть бути залученими, тому волонтерка стояла за баром, домовлялася з брендом косметики про 5% від денних продажів на збір, проводила розмови з різними людьми зі своєї індустрії в межах проєкту «Поговоримо» від Bazilik School. З ідей, які втілювала сама, Марина розповідає про продаж борщу під час відключень світла, кавунів, які вона привозила з Херсону, а також розіграш книжок з офісної бібліотеки.
Більше корисних порад від Марини Батуринець ви знайдете у повному випуску «Збірного подкасту».
Як зручно закривати збори з «ПриватБанком»
А щоб зручно та ефективно збирати кошти, «ПриватБанк» має сервіс «Конверти» в застосунку «Приват24». Це простий інструмент для створення благодійних зборів, бо достатньо виконати кілька кроків:
- створити «Конверт»;
- додати короткий опис;
- додати зображення;
- поділитися посиланням у соцмережах.
Пожертви можна надсилати у зручний спосіб — через Apple Pay, Google Pay, за реквізитами, номером картки, QR-кодом або готівкою через термінали самообслуговування.
Фото: «ПриватБанк»
18 травня Україна відзначає важливу дату — День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу та День боротьби за права кримців.
Мустафа Джемілєв понад 50 років говорить про депортації, репресії, окупацію та боротьбу за право бути вдома. Його життя — це шлях вигнанця, дисидента, політичного в’язня, що став символом незламності для кримських татар. ШоТам розповідає історію Мустафи.
Перші роки вигнання та спротиву
Мустафа Джемілєв народився в листопаді 1943 року в Криму. Уже за шість місяців його родину разом з усім кримськотатарським народом депортували до Узбекистану.
Там минуло його дитинство — у вигнанні, під наглядом, без права повернутися на Батьківщину.
Юнаком він приєднався до організації «Союз кримськотатарської молоді», де очолив історичний відділ і виступав із доповідями про свій народ. Однак у 1962 році організацію розігнали, а за Джемілєвим почали стежити агенти КДБ.
У 20 він уже став відомим радянським дисидентом. Його виключили з інституту за поширення рукопису про історію кримських татар, а згодом завели на нього кримінальні справи та ув’язнили.
Увʼязнення та голодування
Після першого звільнення з вʼязниці в 1967 році Мустафа Джемілєв не пішов у тінь — він долучився до кола правозахисників і став одним з перших в СРСР, хто почав публічно говорити про утиски кримських татар. Разом з однодумцями вступив в Ініціативну групу з захисту прав людини. За це отримав новий арешт: у 1969-му радянська влада знову кинула Джемілєва за ґрати — цього разу за «поширення вигадок, що ганьблять радянський лад».
Загалом дисидент провів у радянських таборах і тюрмах 15 років, відбувши 7 термінів ув’язнення. Під час одного з них — у 1975 році — влаштував голодування, що тривало 303 дні. Це одне з найдовших задокументованих голодувань у світі.
«Я голодував 10 місяців. Тиждень нічого не їж, потім приходить лікар, обмацує. Наглядач тримає тебе за руки, санітари вводять роторозширювач, в нього — шланг, через лійку вливають живильну рідину. Я швидко зрозумів, що пручатися не треба, інакше розширником зуби виб’ють або окріп заллють, щоб стравохід спалити», — розповідав Джемілєв.
Перше повернення додому
«Мій перший візит у Крим стався після чергового терміну ув’язнення та півтора року під наглядом», — каже дисидент.
Тоді на півострові вже жили близько 2 тисяч кримських татар — усі без прописки та під загрозою депортації. Їх ловили міліціонери й силоміць вивозили з Криму.
До Сімферополя Джемілєв летів з Ташкента. В літаку поруч сиділа молода студентка, яка з тривогою згадувала про повернення кримських татар. А на запитання, що для нього Крим, він відповів просто: «Це мій Крим. Я звідси. І нікому нічого забирати не збираюся — збудуємо нове».
На півострові його зустрічали свої — возили по горах, розповідали, як виборюють прописку. Комусь вдавалось її отримати тільки після погроз самоспалення, інші справді себе підпалювали, а когось намагалися завербувати в КДБ.
Весь місяць за Джемілєвим стежили — «топтуни» чергували в машинах навіть уночі. Але він зберіг спокій: «Навіть якщо вони були поруч, розмови не розуміли — ми говорили кримськотатарською».
Став головою Меджлісу
У 1989 році Мустафа Джемілєв разом з родиною нарешті повернувся до Криму — вони оселилися в Бахчисараї. Саме тоді почалася нова хвиля боротьби за права кримських татар — уже на рідній землі. Але навіть після повернення прописку, як і тисячам інших, Мустафі не дали.
У 1991-му кримські татари зібрали Другий курултай (збори) — вперше після 1917 року. На ньому Мустафу Джемілєва обрали головою Меджлісу — представницького органу народу. Також ухвалили декларацію про національний суверенітет і звернулися до ООН, президента СРСР та жителів Криму.
Цей період символічний — повернення додому стало важливою віхою для цілого покоління. Для багатьох це памʼять, травма та надія. Ось як це згадує режисер Наріман Алієв, чия родина теж повернулась у Крим в 1990-х:
«Особисто мені, аби зрозуміти, хто я, довелося поїхати з Криму. Я почав краще розуміти, ким є, яким є моє минуле… Аж тут прийшли окупанти й забрали Крим».
Уже в незалежній Україні Джемілєв став народним депутатом, але не зупинився на політиці. Він став «голосом Криму» на міжнародній арені: зустрічався з президентами, виступав в ООН, ініціював подання подання до Європейського суду з прав людини справу «Меджліс кримськотатарського народу та інші проти Росії». Дисидент робив усе, щоб про депортацію, знищення культурної спадщини та зрештою про окупацію Криму дізнались у світі.
Окупація півострова
У квітні 2014 року, після анексії Криму, російська влада заборонила Мустафі Джемілєву в’їзд до Росії та Криму на п’ять років. Це рішення стало черговим кроком в тиску на кримськотатарський народ і його лідерів.
3 травня 2014-го близько 5 тисяч кримських татар зібралися на пункті пропуску «Турецький вал» в Армянську, щоб зустріти Джемілєва та допомогти йому потрапити на півострів. Люди несли кримськотатарські й українські прапори, скандували «Мустафа!», «Міллєт!» (народ), «Ватан!» (Батьківщина).
Однак після перетину українського КПВВ голову Меджлісу зустріли російські силовики, і він змушений був повернутися до Києва. Там Джемілєв продовжив боротьбу за деокупацію Криму та захист прав кримських татар.
Повномасштабна війна
«Я вже знав, що 24 лютого під ранок почнеться бомбардування», — згадує Джемілєв.
У ті дні дисидент говорив напряму з представниками міжнародної спільноти, переконував їх, пояснював. Джемілєв — не лише символ кримськотатарського спротиву, а й той, хто сьогодні продовжує тримати тему Криму у фокусі світу.
Саме він зустрічався з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, і завдяки цим перемовинам вдалося звільнити незаконно засуджених політичних в’язнів, серед яких був перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял.
Визнання
Мустафа Джемілєв — символ ненасильницького спротиву, який усе життя присвятив боротьбі за права кримськотатарського народу. Його внесок відзначений низкою престижних нагород і визнань:
Герой України (2023)
13 листопада 2023 року, у день свого 80-річчя, Мустафа Джемілєв отримав найвищу державну нагороду — звання Героя України. Президент Володимир Зеленський особисто вручив орден Держави, відзначивши «визначний особистий внесок у становлення та розбудову незалежної Української держави, мужність і самовідданість у відстоюванні прав кримськотатарського народу».
Кандидат на Нобелівську премію миру
Джемілєва неодноразово висували на здобуття Нобелівської премії миру — зокрема, у 2009, 2011, 2015 та 2022 роках. У 2011-му його кандидатуру підтримали 17 професорів з університетів України, Польщі, Угорщини, Румунії, Росії, Туреччини та США, а також троє парламентарів з України, Канади та Європейського парламенту.
Почесний доктор у Туреччині
У грудні 2023 року Мустафі Джемілєву присвоїли ступінь почесного доктора Університету продовольства та сільського господарства Коньї. Під час церемонії він зазначив, що ця нагорода є «великою моральною підтримкою для кримськотатарського народу».
