Суспільство
Вистави для малюків та гра одного актора. П’ять незвичних українських театрів
На сцені театру мають виступати багато людей, а ще це точно мають бути професійні актори – ви точно чули про такі стереотипи. Але в Україні є сцени, на яких доводять зовсім протилежне. Наприклад, дніпровський актор самостійно замінює всю команду театру. А в Одесі та Сумах можна потрапити на вистави людей з інвалідністю, які як ніхто передають почуття болі та проблематику різних соціальних негараздів. І це ще не все, чим дивує сучасне українське мистецтво. Пропонуємо вам п’ять театрів, які зламають ваше уявлення про те, що й кого варто бачити на сцені.
«Бейбі театр» як творчий спосіб пізнання світу
Пізнавати мистецтво можна вже з народження. Авдиторія столичного «Бейбі театру» досить обмежена – це малюки від 0 до 3 років та їхні батьки. Саме для них режисерка Марина Богомаз та художниця Ольга Філончук, маючи 10-річну театральну практику, у 2018 році створили свою першу виставу «Каляки-маляки» в Київському академічному театрі ляльок. Вони мріють, аби театр для немовлят став доступним у різних містах України та за її межами. У міжнародній практиці такий вид театру є одним із лідерів прогресивних методик навчання вже багато років. Проте у нашій країні двері в театри для дітей такого віку довгий час були зачинені. Навіть у дитячі театри можна привести лише трирічного малюка.
В листопаді 2019 року за кошти небайдужих команда створила власну виставу «Сонце» та перший в Україні незалежний театр для глядачів до трьох років та їхніх батьків. Зараз постановники розробляють проєкти для власного «Бейбі театру»: вистави, майстер-класи, перформанси та творчі акції. Для малюків створюють справжні казкові світи. А ще це чудова альтернатива засобів початкового навчання та пізнання світу для дітей. А для батьків це посібник виховання свого малюка за допомогою мистецтва. У «Бейбі театрі» ламають стереотипи й доводять, що мистецтво може бути доступним і зрозумілим людині від самого народження.
Адреса: Київ, проспект Героїв Сталінграда, 6А, корпус 2
Інтегрований театр «Рівні» – соціалізація дітей з порушеннями слуху
Проблема інклюзії в Україні стоїть дуже гостро. І поки всі говорять про інклюзію у навчанні або пересуванні, то майже не приділяють увагу їй у мистецтві. Саме тому в Одесі цього року створили інтегрований театр для дітей із порушеннями слуху. Це місце, де на кожному етапі його створення залучені люди з інвалідністю. А ще це унікальний метод арттерапії, бо створення вистави – багаторівневий процес, який здатен розкрити весь творчий потенціал дітей. «Рівні» – не про жалість та поблажливість, а про рівні можливості та творчу самореалізацію для всіх.
Прем’єра першої вистави «Синя країна» відбулася цієї весни. Це казкова історія про те, як дружба і любов рятують світ. Проєкт реалізує ініціативна група молоді за підтримки громадських організацій «Наші діти» й «Територія участі» та Surdo School Odesa. Театр ставить вистави, у якій беруть участь молоді люди з інвалідністю та без неї на рівних. А ще вони проводять тренінги для молоді з інвалідністю та онлайн-курс жестової мови.
Адреса: Одеса, вулиця Черняховського, 13
Єдиний в Україні циганський театр «Романс»
Від класичного романсу й музичної драматургії – й до національного фольклору. На вистави таких жанрів можна потрапити в Академічному музично-драматичному циганському театрі «Романс», який працює у Києві вже 27 років. Глядачі сюди приходять за настроєм. Більшість вистав – комедії, але в кожній із них є життєві моменти, над якими ви неодмінно замислитеся. Також у репертуарі є драма «Вожак» – про геноцид ромів під час Другої світової війни. А перед святами «Романс» проводить концерти.
Програму театру регулярно оновлюють. У рік зазвичай ставлять щонайменше по дві прем’єри. Колектив театру об’єднує любов до культури та мистецтва свого народу, дбайливе ставлення до його традицій. Головна тема вистав – загальнолюдські проблеми та переживання, такі як батьки та діти, любов до нації, культури, мистецтва та слова. «Романс» пропагує ідею відкритості культури та світосприйняття ромів у національному та українському побуті. Всі музичні номери там виконують наживо вокально та інструментально. Кожна вистава дасть можливість поринути в атмосферу циганських пристрастей, почуттів, безрозсудного кохання, а також відчути всеохопну волю та почуття свободи.
Адреса: Київ, проспект Перемоги, 38
Читайте також: «Хочемо, щоб нас почули». Як люди з інвалідністю стали професійними акторами
Театр одного актора «Крик»
Якщо ви звикли, що театр – це обов’язково місце, де різні люди на сцені грають свої ролі, то в Дніпрі цей стереотип успішно ламають. Саме там діє єдиний, щонайменше в Україні та в Європі, повноцінний театр, у якому один актор одночасно є режисером вистав, сценаристом, сценографом, художником, музичним редактором, гримером і костюмером. Усе це про засновника театру, народного артиста України Михайла Мельника. Свою першу виставу він поставив ще в 1989 році.
Надзвичайно прониклива гра точно не залишить вас байдужим і байдужою. Репертуар театру – від національної тематики до конкретних загальнолюдських проблем. Можна побачити такі вистави: «Mollis», «Гріх», «Двері в рай», «Українське полювання», «Мутація» тощо. «Крик» принципово переконує глядачів Дніпра, що українською мовою можна грати будь-який європейський інтелектуальний твір. Окремо за жанром у репертуарі театру стоїть лірична музична вистава-контакт «Сонце в очах твоїх». На спектаклі глядачі стають учасниками театрального дійства, влаштовують свій перформанс – зі сцени зізнаються в коханні, роблять пропозиції руки та серця. Тим часом актор радує шанувальників своїм хобі – грою на саксофоні.
Адреса: Дніпро, вулиця Михайла Грушевського, 1
Театр «Ми Є», де люди з інвалідністю – професійні актори
Кожен із нас хоче так чи інакше бути включеним у суспільство, незалежно від зовнішності, добробуту чи здоров’я. Саме для цього більш як три роки тому в Сумах створили театр для людей з інвалідністю «Ми Є». Долаючи фізичні та моральні складності, разом вони вже показали українцям не одну якісну виставу та ставали переможцями кількох фестивалів. Не раз виступали просто неба, даючи місту зрозуміти — «Ми є! Ми хочемо, щоб нас бачили та чули. Ми — не про жалість. Ми — про творчість та потенціал».
Актори театру — люди, яким від трохи більш як двадцяти до понад сорока років. Їх хвилюють проблеми кохання, стосунків, миру, важкого життя. Першою вистаю стала «Чайка, на ім’я Джонатан Лівінгстон» як образ прагнення до польоту, де зграя каже, що живе, щоб їсти. Також поставили вистави: «Доросла казка» та «Ми є». Для всіх одинадцяти акторів цей театр — місце спілкування, дружби, творчої реалізації та арттерапії. Працює з ними художня керівниця Тетяна Нянькіна.
Адреса: Суми, вулиця Горького, 23
На його честь було названо корабль, а доньки в памʼять про нього заснували та розвивають ферму у рідному місті.
Капітан І рангу Юрій Олефіренко хотів займатися власним сільським господарством. А коли у 2014 росія напала на Україну, став на захист Батьківщини та віддав за неї своє життя у битві за Маріуполь… Після загибелі капітана його ім’я присвоїли десантному кораблю, який від початку повномасштабної війни давав відсіч окупантам!
Історія Юрія Олефіренко
Капітан І рангу Юрій Олефіренко був командиром 73-го морського центру спецпризначення. Коли у 2014 росія напала на Україну, він вже 1,5 року як був на пенсії, але повернувся.
“Я кажу: “Куди ти йдеш”?” Я йду за рідну країну, за Україну, за український народ”, – розповідає дружина героя.
16 січня 2015 Юрій давав відсіч навалі окупантів під Маріуполем та отримав тяжкі поранення. Він закрив собою та врятував трьох бійців, однак сам загинув…Посмертно Юрія нагородили відзнакою “Народний герой України”. А на його честь назвали флагман українського флоту – десантний корабель “Юрій Олефіренко”.
Фермерська справа – на честь батька
Після загибелі капітана родині виділили земельну ділянку на ведення сільського господарства. І його доньки вирішили втілити його давню мрію та відкрити власну ферму.
“Десь у цих краях працювала бабуся, тому що вона була передовою дояркою. Ія знаю, що ще маленьким хлопчиком він прибігав туди, до неї. Він був людиною ерудованою, дуже розвиненою, знав багато мов, але не боявся такої роботи: він брав і орав город”, – ділиться Олеся Олефіренка, донька Юрія.
Через рік в Ольги було вже 50 телят, і, здавалося, на ферму чекає велике майбутне. Та через рік ресурсів на її утримання почало не вистачати і ферма припинила своє існування.
Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська
Подолання кризи
Однак рік тому завдяки конкурсу #Варто “РобитИ” Оля отримала можливість відродити справу. А рідні підтримали та допомогли їй почати з нуля.
Зараз на фермі Олефіренків вже 28 свиней та 45 поросят – завдяки гранту справа рухається вперед. Родина покращує умови утримання та планує збільшити поголівʼя худоби. Справа, про яку мріяв капітан, продовжує жити та розвиватись завдяки його донькам.
Нагадаємо, що переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО.
Також ми повідомляли, що в “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів
Про зміну назви
