Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Викупила прабабусину хату, де бувала в дитинстві: як мандрівниця будує свою Ісландію в селі на Вінниччині

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з OLX про історії бізнесів, дауншифтерів та переселенців, які перебрались в село з великих міст.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше


Ми розповідаємо про те, як люди з великих міст почали життя в сільських умовах, відремонтували будинки і створили сільський затишок, та навіть змогли розвивати власний бізнес чи інші проєкти.

Юлія Мельник об’їздила пів світу, але думками весь час поверталась у маленьку хатинку в селі під Могилів-Подільським, де бувала ще маленькою.

Уявляла поріг, на якому вона сиділа, слухаючи прабабусині розповіді, вікно, з якого видно річку з лебедями… Тепер у тому будинку живуть зовсім чужі люди — загадковий ворожбит з дружиною. Роками дівчина чекала на шанс знову побачити поріг свого дитинства.

Як їй вдалося виконати останню волю прабабусі, Юлія розповіла ШоТам.

Юлія Мельник

блогерка, мандрівниця

Недитяча мрія

Малою я бувала в гостях у своєї прабабці Марії — добре пам’ятаю її страви, розповіді про Другу світову війну. Тоді її, юну дівчину, німецькі окупанти вивезли на примусові роботи до Німеччини.

Коли вже прабабці не стало, я дізналася, що перед смертю вона просила свою доньку — мою бабцю Галю — не продавати хату, аби там не жили чужі люди. Але так склалися обставини, що згодом родина все ж продала той будинок. І я пообіцяла собі, що коли в мене з’явиться можливість, я викуплю прабабусину хату — виросту, зароблю грошей і викуплю.

Юлина прабабуся Марія, Юля та бабуся Галина. Фото з архіву Юлії Мельник

Життя на кілька країн

Заробляти гроші я планувала в юридичній сфері, отримала диплом. Але за фахом працювала лише кілька місяців. Робота помічницею юриста в районному суді виявилася зовсім не такою романтичною, як я її собі науявляла по фільмах.

Перший раз працювати за кордон я поїхала у 20 років. Чим тільки не займалася: і меблі продавала, і спідню білизну, і в салонах краси робила процедури шугарингу.

У сфері б’юті-послуг працювала найдовше — в мене були вже свої постійні клієнти, договори з різними салонами. Це було таке життя на кілька країн: в одній я заробляю, іншу їду дивитись, між цим їду додому, в Україну. Так тривало кілька років.

Юлія Мельник позує на тлі Колізею в Римі. Фото з архіву Юлії 

Шаман і хата без дверей

У 2019 році я дізналася, що люди, які на той момент жили в прабабусиній хаті, її знову продають. Я роками чекала на це, і ось нарешті.

Я готова була викупити її в будь-якому стані — у мене тоді не було думок про те, щоб її ремонтувати, я просто хотіла, щоб там не жили сторонні люди, як і просила прабабуся.

Загалом історія цієї хати після смерті прабабусі трохи дивна. Всі ці роки там жив чоловік, якого називали Шаманом, бо він був ніби як знахар чи ворожбит. Він помер, і за якийсь час його дружина вирішила продати хату.

Виявилося, що за цей час вони так і не переоформили документи, і юридично власницею досі лишалася моя бабуся Галя. Тож продати хату саме нашій родині цій жінці було дуже вигідно, бо навряд чи хтось би захотів займатися тими питаннями з документами.

Бабуся колись продала цю хату за 5 тисяч гривень, а я її назад викупила за 15 тисяч, ще й без вікон і дверей. Насамперед вирішила вставити нові вікна та двері, аби хата не руйнувалася та її не розграбували. Більше нічого там не ремонтувала, бо гроші закінчились, тож я знову поїхала працювати за кордон.

Юля зі своїм песиком Корішем сидить на порозі прабабусиної хати, яку самостійно викупила в попередніх власників. Фото: ШоТам

Потягнуло у свою хату

Але коли почалась повномасштабна війна, я морально не змогла залишатися за кордоном. І хоча батьки мене відмовляли, я зібрала речі, Коріша (це мій песик, який зі мною живе вже 10 років) і поїхала на Вінниччину, але не до родичів, а вже у свою власну хату.

Звісно, жити там одразу було неможливо: треба було ремонтувати підлогу, дах, чистити пічку. Коли чистили сажу, до речі, знайшли замуроване в грубці порожнє яйце — мабуть, це було щось із Шаманових штук, якісь магічні ритуали. Була ще ціла скриня різних ікон, а вхід на горище був забитий дошками.

Викликала майстра з OLX

Я вирішила відновити доступ на горище, щоб колись там сушити гриби, рибку. Ну, і щоб почати ремонт даху, треба було оглянути його стан зсередини, а туди навіть потрапити було неможливо — вхід забитий, драбини нема.

Я прямо з телефона почала шукати якогось умільця на OLX Послуги, бо коли була за кордоном, уже шукала там на прохання бабусі майстра для її пічки-буржуйки. Тепер він був потрібен уже мені, для моєї хати.

Буквально за дві години майстер уже був у мене, бо я обрала в пошуку саме свій район. Він встановив мені зручну складану драбину на горище, яка легко підіймається й опускається. Це, мабуть, був один з найпростіших етапів ремонту наразі.

Далі було складніше.

Юлія Мельник позує зі своїм песиком на новенькій драбині на горище. яку їй виготовив і встановив майстер з OLX Послуги. Фото: ШоТам

Ремонт у 25 разів дорожчий за хату

Коли я почала весь цей ремонт, та ще й з прибудовою до хати просторої кухні, я не дуже уявляла, скільки мені все це коштуватиме. Виявилося, що аби зробити все, як я хочу, потрібні чималі гроші, яких у мене не було. Робота майстрів, матеріали — все це дуже дорого.

Я підрахувала, що на заплановані ремонтні роботи треба у 25 разів більше, ніж коштувала мені хата — і це тільки початок.

Тож вирішила знову їхати на роботу за кордон. Познайомилася з родиною, яка працювала в Ісландії, і подумала: а чому б і ні? Я давно міряла там побувати. Так Коріш опинився у бабусі, а я — в Ісландії.

Вони так і не здогадалися, що я не кухарка

Першою моєю роботою в Ісландії був клінінг, бо я ж не знала ні ісландської, ні англійської мови, і це дуже обмежувало. Попрацювала на прибираннях два тижні та зрозуміла, що все — більше не можу. Колектив хороший, але я ходила з тими відрами й увесь час думала, що можу більше.

Почала шукати іншу роботу. Але коли я приходила на співбесіди й казала, що я не говорю хоча б англійською, мене не брали. Тож одного разу на співбесіді на посаду кухарки в ресторані сказала, що добре розмовляю англійською і що маю досвід роботи в куховарстві. І мене взяли, бо був якраз туристичний сезон, і не було часу довго когось шукати.

Я вчилася на ходу — просто повторювала все, що мені показував шеф-кухар. Якщо чогось не знала — гуглила: наприклад, що таке стейк medium rare. За пару тижнів я вже вивчила всі страви з меню. Пропрацювала там майже рік, а потім перейшла в салон краси — у свою стихію.

А в ресторані, до речі, так ніхто й не запідозрив, що я не кухарка за фахом.

Арка, як у РАЦСІ

Зараз я живу на дві країни: Україна й Ісландія. Кілька місяців працюю в салоні, потім їду додому, в Україну. Стараюся, щоб ремонт тривав, навіть коли мене нема. От до цього приїзду за порадою знайомих найняла майстрів для облицювальних робіт, аби зробили мені рівні й однотонні стіни. Приїжджаю, а так арка з ліпниною… Просто наче в РАЦСі!

Юлія Мельник стоїть поруч з ліпниною, яку на стіні хати її прабабусі виклали майстри-штукатури. Фото: ШоТам

Ось такі нюанси віддаленого менеджменту ремонту. Розумію, що люди хотіли, як краще, але… Буду знову шукати майстрів через OLX і збивати все це. А потім знову поїду в Ісландію на роботу.

Тут у мене своя Ісландія

Зараз я не знаю, як складеться моє життя далі, коли я все дороблю, добудую та буду тут жити. Але я знаю точно, що з усіх мандрів хочу повертатися сюди.

Я бувала в багатьох країнах: в Японії, Таїланді, Норвегії, Данії, Еміратах… Багато моїх знайомих мріють побувати в Ісландії — це справді неймовірно красива країна. Але я, перебуваючи там, сумую за своєю хаткою на березі річки Мурафа.

Юлія Мельник п’є чай у місці, про яке мріє, перебуваючи в Ісландії: на березі річки Мурафа, де стоїть хата, яка належала її прабабусі. Фото: ШоТам

Тут у мене своя Ісландія. Ліс, річка, на річці вісім лебедів живуть. Коли я тут, я відчуваю спокій і якусь силу.

Люблю сісти з Корішем і мріяти: ось тут буде кухня, тут — грубка, тут — столик, а навколо нього будуть бігати мої діти чи, може, вже онуки, і я їм розповідатиму, що тут жила ще їхня прапрапрабабуся.

Суспільство

У Києві запрацювала перша екомашина для збирання використаних батарейок (ФОТО)

Опубліковано

На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».

Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».

Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.

Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії

Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:

  • Eneris Recupyl в Польщі;
  • Accurec в Німеччині;
  • EraSteel у Франції тощо.

Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.

Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.

Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»

Читати далі

Суспільство

«Культурні сили» провели захід на тему підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні

Опубліковано

«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.

Про це повідомили в «Культурних силах».

Що обговорили на заході

Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.

На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:

«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».

Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».

Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)

У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.

«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.

Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:

«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим». 

Презентація кліпу «Місто наречених»

На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).

«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.

Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:

«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс». 

Відео: ютуб-канал «Культурних сил»

Довідка

«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:

  • «Культурний десант»;
  • «Книга на фронт»;
  • «Фронтова студія»;
  • «Оркестр 59» тощо.

«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.

Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.

Фото: «Культурні сили»

Читати далі

Суспільство

На Подолі в Києві відкривають креативний простір MLYN design hub (ФОТО)

Опубліковано

У Києві відкриють новий креативний простір MLYN design hub, присвячений сучасному українському дизайну. Відвідувати простір можна буде щодня та безплатно. Відкриття MLYN design hub запланували на квітень 2025 року.

Про це повідомили у команді простору.

Що буде в MLYN design hub

Простір працюватиме у стінах колишнього заводу «КиївМлин», у якого й запозичили частину назви. Головна мета проєкту — знайомити українців з якісними предметами інтер’єру, що виробили в Україні, та популяризувати їх.

Українські виробники та дизайнери зможуть представляти свої роботи у межах експозицій інтер’єрних предметів. Виставкова зала оновлюватиметься кожні три-чотири місяці.

«В MLYN design hub ми прагнемо зробити сучасний український дизайн більш помітним для широкої аудиторії. Тому відкрили цей простір — затишний, дружній, наповнений подіями, який щоденно дає можливості для розвитку і популяризації дизайну. Тут українські виробники і дизайнери можуть представити свої роботи на постійній основі, а відвідувачі — відкрити для себе якісні, естетично довершені предмети інтер’єру, створені в Україні», — зазначив засновник MLYN design hub Роман Михайлов.

Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб

Перша експозиція

Першою виставкою у просторі стане експозиція під назвою «Зерно». Її створили під кураторством артдиректорки простору Ярослави України.

«Експозиція “Зерно” представить інсталяції різних інтер’єрних зон, скомпонованих з предметів українського виробництва. В ній ми переосмислимо традиції нашого дизайну в потоці сучасних тенденцій», — розповіла Ярослава Україна.

MLYN design hub працюватиме щодня, вхід для відвідувачів вільний. Експозиційна зона працюватиме з 10:00 до 19:00, а подієва зала прийматиме заходи до 23:00. Простір розташований за адресою вулиця Спаська, 36/31, на другому поверсі.

Раніше ми писали, що анонімний митець зі Львова зібрав понад мільйон гривень на військо за допомогою картин.

Фото: MLYN design hub

Читати далі