Суспільство
Втратила свій дім і почала шити піжами. Як переселенка заснувала бізнес у чужому місті
Шість років тому Анна Лукіна тікала з невеликого містечка у Луганській області, де вже чулись постріли. Разом з родиною жінка знайшла собі прихисток в Івано-Франківську. Довгий час Анна шукала себе і чим зайнятись у новому місті, а згодом почала створювати піжами і домашній одяг. У своїх виробах жінка шукає покинутий домашній затишок і дарує його всім. Та й самі покупці задоволені і кажуть, що у піжамах Анни хочеться не тільки ходити, а й жити.
Про те, як знайти себе у новому місті, без друзів та знайомих — читайте у нашому матеріалі.
Анна Лукіна
Родом з міста Ровеньки Луганської області. Працювала у будинку творчості керівником гуртка. За освітою вчитель англійської та української мови.
Одяг, в якому знайшла домашній затишок
Вже понад рік я займаюсь пошиттям піжам та домашнього одягу. Вся моя майстерня зосередилась в моїй квартирі. Після переїзду з міста Ровеньки в Івано-Франківськ я весь час сиділа вдома, а чоловік був постійно у відрядженнях. Тому для мене важливий саме домашній одяг. Я не змогла знайти для себе хороших варіантів в магазинах, тому вирішила спробувати сама.
Зараз маю свій бренд Pajama Ama. Я спеціалізуюсь на індивідуальному пошитті, щоб кожній людині змогли підійти мої вироби. Для мене головне, щоб одяг був комфортний, зручний і функціональний. Щоб людина могла робити все по дому і просто відпочивати у ньому. Я використовую різні тканини — шовк, велюр, трикотаж. Зараз планую переходити на натуральні тканини. Матеріал купую в українських та турецьких постачальників. Я не обмежуюсь чимось одним, якщо подивитись на вироби, то вони дуже різноманітні. Знаєте, ця робота стала для мене порятунком, тут я можу виразити свою творчість.
Піжамки замовляють не тільки для дому, а й на весілля, фотосесії. Дівчата кажуть, що в одязі хочеться не тільки ходити, але й жити. Та я й сама у ньому шукаю той домашній затишок, який втратила тоді, у 2015 році, коли їхала з рідного міста. Моя квартира залишилась у Ровеньках, а повертатись я не планую. І цей бізнес для мене як сходинка до того, бо купити вже своє майно в Івано-Франківську.
Тікала з Луганська з трьома валізами
Все своє життя я провела в Ровеньках. Тут навчалась, працювала, вийшла заміж і народила дитину. Але коли почалась війна зрозуміла – тут більше знаходитись не можу. Коли зняли український прапор – зібрала валізи. Було дуже страшно, бо вся військова техніка їхала через наше місто, кілька днів могло не бути світла, не працював телефон. Чоловік спочатку поїхав у Львів, щоб знайти житло, але це дуже дороге місто. Тоді знайшов квартиру в Івано-Франківську, куди ми переїхали всією родиною. Взяли з собою лише три валізи і їхали три дні.
Нам довелось влаштовувати своє життя з нуля. Чоловік майже одразу поїхав на заробітки, адже потрібно було годувати сім’ю. А я залишилась одна з дитиною в чужому місті і було дуже важко морально. А згодом дізналась про одну благодійну організацію, яка допомогла багатьом людям. Вони забезпечували їжею, господарськими продуктами, але найголовніше — надавали психологічну допомогу. Коли я переїхала сюди, то залишилась сама — ні друзів, ні знайомих не було. Та й тут менталітет у людей трохи відрізняється — тому мені потрібно була допомога психолога, щоб адаптуватись у суспільстві.
Читайте також: Історія колишнього безхатченка, який створив відомий бренд рюкзаків
Насправді тут дуже відкриті та щирі люди. Всі такі згуртовані, допомагають одне одному. Для мене все було дуже незвично. Я зростала у невеликому місті, де був дуже такий суворий менталітет. З дитинства мене навчили, що не треба ні від кого чекати допомоги, мовляв, роби все сама, зціпи зуби і терпи. А в Івано-Франківську я побачила, що тут люди не терплять, а говорять, якщо щось не подобається. І здавалось би, от я приїхала з іншого міста, кому я тут потрібна, але ні, мені охоче допомагали.
Наважилась відкрити власний бізнес
Коли я пройшла роботу з психологом, то захотіла шити. Я з дитинства тримала в руках голку і подумала, а чому б не спробувати щось своє. За освітою я вчитель англійської мови і займалась репетиторством з дітьми. Але я себе не бачила в цьому, це було як хобі. Я поділилась своєю ідеєю щодо шиття з батьками і вони подарували мені дві швейні машинки. Так потроху я робила домашній одяг для себе та своїх знайомих.
Читайте також: Будьте гарними навіть на карантині: 6 брендів домашнього одягу
А потім благодійна організація, куди я потрапила проводила конкурс бізнес-планів. Тоді мені вдалось отримати грант 20 000 грн на відкриття власної справи. І тут же я пройшла курси по маркетингу. Але одразу я не наважилась починати бізнес. Пройшло пів року і тоді я вирішила спробувати шити саме домашній одяг та піжами. Знайомі мені приносити мішками різну тканину і починала шити. Спочатку подружки тестували мої вироби, і я продавала їм вироби майже безкоштовно — брала кошти тільки за матеріал.
Я зовсім не розумілась в продажах і тоді купила бізнес-курс. Там я навчилась основ просування бізнесу в Інстаграм, як правильно фотографувати, подавати товар. Так створила сторінку і запустила рекламу. І почались сипатись замовлення. Свій бізнес я повністю веду самостійно — шию вироби в себе у квартирі, сама відправляю, сама фотографую, сама спілкуюсь з клієнтами і розв’язує організаційні питання.
Піжами купують з різних куточків України
Зараз страшно навіть порахувати, скільки коштів я вклала у розвиток власної справи. Матеріали, машинки, праски обійшлись мінімум у 1000 євро. І це лише основа, а ще ж є постійні витрати на листівки, упакування, декор. Проте, можу з упевненістю сказати, що всі вкладення вже окупились. На місяць може бути 40-50 замовлень. Звісно, карантин трохи вплинув на бізнес, але я продовжую рухатись далі і вже планую створити сайт, вигадую нові моделі.
Пошиття піжами займає майже весь мій час. Я можу пошити комплект і за 2,5 години , і за цілий день. Ціни на піжами різні, все залежить від моделі та матеріалу — від 350 до 950 гривень. Це не дуже дорого для виробів ручної роботи. Адже я працюю так, щоб я сама хотіла і мала можливість купити такі піжами чи домашній одяг.
У мене є клієнти з різних куточків України. Дуже радію, коли замовляють зі Сходу — я одразу розпізнаю, що це людина з моїх країв. Деякі клієнти стали для мене справжніми друзями. Одного разу замовляла піжаму дівчина з Німеччини. Я поки не планую виходити на закордонний ринок, адже на це потрібні більші потужності і більше часу. Але все попереду.
Найголовніше — не боятись
Я можу з упевненістю сказати, якщо хочете відкрити власну справу — не бійтесь того, що про вас хтось подумає. Просто робіть те, що вам хочеться. Я ходила зі своєю ідеєю 2 роки, все боялась почати, вагалась чи вийде в мене. Та я й досі не знаю куди це приведе, але я кайфую від того, що роблю.
Читайте також: Ґушка: як український бренд підкорив ліжниками Сінгапур
Не варто сподіватись на швидкий результат — все прийде поступово. Я починала з малого і постійно розвивалась, читала літературу, ходила на курси. Можуть бути і злети, і підйоми, тому потрібно вміти виходити з цих ситуацій і працювати далі, незважаючи ні на що.
Якби мені хтось все це сказав, то, можливо, свою справу я б почала набагато раніше. І я дуже щаслива, що наважилась на це і зараз роблю те, від чого кайфую.
Суспільство
“Постільна білизна, що робить дім затишнішим, а світ добрішим”, – каже Юлія Бігун, засновниця бренду Ohra Home. Це унікальний проєкт, адже постіль створена незвичайними жінками – мамами особливих дітей. Зазвичай, їм складно знайти роботу, адже більшість часу потрібно проводити з малечею. Ohra Home розв’язує цю проблему. Тепер мами мають можливість працювати та створювати стильну постільну білизну. А кошти від продажу йдуть на медичну допомогу дітям з інвалідністю.
Юлія Бігун розповіла нам про те, як вдалось заснувати проєкт, особливості соціального бізнесу та допомогу мамам дітей з інвалідністю.
Мами дітей з інвалідністю не можуть знайти хорошу роботу
Історія почалась два роки тому. Я завжди любила та вміла шити, але ніколи не мала швейної машинки. Та якось друзі здійснили мою мрію і подарували її. Спочатку я почала шити одяг для храму, де служить мій чоловік. Адже церковна продукція дуже дорога, тому я створювала її сама. Але згодом подумала, що можна було б зайнятись пошиттям постільної білизни на продаж.
Чотири роки тому я заснувала фонд “Твоя любов”, де ми допомагаємо дітям з інвалідністю з Фастівського реабілітаційного центру. За час роботи ми побачили, що 70% сімей з такими дітками є неповними та малозабезпеченими. Є величезна проблема – мами не можуть влаштуватись на роботу зі звичайними графіками, адже потрібно постійно доглядати за малечею. Тому вони зазвичай працюють прибиральницями, або взагалі сидять вдома. Їм дуже складно.
І якось ми з чоловіком сиділи біля храму і я розповіла про свою ідею шити постільну білизну. Тоді він і каже, що можна спробувати навчати цих мам дітей з інвалідністю шити і дати хорошу роботу. І у цей же момент мені написала знайома волонтерка з Німеччини, мовляв, знайшла грант, давай щось вигадаємо і подамося. Їй сподобалась моя ідея і ми подали заявку. Так отримали 3 500 євро від Partnerschaft Ost-Bistum Magdeburg на обладнання, машинки та перші тканини.
Читайте також: Екотовари руками незрячих. Історія вінницького підприємства «КлубОк»
Я почала навчатись та читати багато інформації, бо зовсім не розумілась на веденні бізнесу. Спочатку навіть не уявляла, як це все працюватиме – було лише бажання допомогти цим мамам.
Зарплата вище ринкової та можливість реалізації
Зі своєю ідеєю я звернулась до директора Фастівського реабілітаційного центру, де ми з фондом допомагаємо сім’ям. Там почали запитувати мам чи хотіли б вони попрацювати у нас. Знайшлося вісім жінок, які погодились. Але потім зіштовхнулись з новою проблемою – навчити їх шити. Довгий час ми шукали технолога, а потім виявилось, що одна з мам дітей з інвалідністю професійна швачка. Зараз вона працює у нашому проєкті та навчила всіх інших шити. Це зайняло близько пів року, адже почати з нуля працювати на машинці важко.
Спочатку долучитись до проєкту погодилось вісім мам, а залишилось п’ять. Було декілька критеріїв відбору – бажання вчитись, відповідальність та акуратність. Деякі мами прямо казали, що це не для них.
Зараз ми ще навчаємо двох мам – одна буде шити, а інша – пакувати продукцію. Всі працівниці мають вільний графік роботи, але є чіткі терміни виконання 1-3 дні. Кожна мама саме бере в роботу стільки комплектів, скільки може зробити – хтось може 10, а хтось і 20. Але обов’язково потрібно здати продукцію у чіткі терміни. Звичайно, ми зважаємо і на складні ситуації жінок. Наприклад, якщо у дитини з синдромом Дауна стаються приступи, то звісно мама може не працювати в цей час.
Зараз наші працівниці отримують хорошу зарплату – вищу за ринкову на 20-30%. Я спеціально дізнавалась ціни на різних фабриках. Наш проєкт розв’язує головну проблему – мами дітей з інвалідністю можуть працювати та отримувати за це гідну оплату.
Люди повертаються за новими комплектами
Перші продажі постільної білизни у нас почались лише місяць тому, але підготовка до запуску бренду зайняла майже два роки. Спочатку ми виграли грант, а потім навчання мам припало на мою вагітність. У мене був сильний токсикоз, тому я не могла повноцінно керувати процесами. Планували запуститись у березні 2020 року, але через карантин все відклали.
Читайте також: Сім українських брендів текстилю з льону
Але найбільша пауза була пов’язана з пошуком тканин. Знайти дійсно якісну однотонну бавовну в Україні дуже складно. Багато постачальників пропонують щось на кшталт 7-го кілометра, якусь тканину у квіточки чи поганої якості. Також пропонували матеріал 50 на 50 з поліестером, але ми одразу вирішили, що нашу постіль будемо шити тільки з 100% бавовни без ніяких домішок. Зараз закуповуємо тканину в Азербайджані, Молдові, Польщі та Білорусі. Поки в асортименті лише однотонна постіль, але ми плануємо співпрацювати з художниками та робити унікальні принти. Та на все потрібні ресурси. Грантові кошти давно закінчились, а щоб втілити ідею в життя потрібно докладати чимало своїх грошей.
Поки прибутку проєкт не має, коштів вистачає тільки на оренду приміщення, тканину та зарплату працівникам. Але хоч ми і працюємо лише місяць, проте вже маємо багато клієнтів, яким подобається і колір, і якість продукції. Але найбільше мене радує те, що вони повертаються за другим, третім комплектом. Це неймовірно.
Поки ми продаємо постіль тільки онлайн. Скоро будемо представлені на “Куражі” і “Всі. Свої “. Крім того, плануємо вийти на міжнародну платформу Etsy.
Особливі мами з особливими історіями
Знаєте, от часто у мене бувають важкі моменти, коли щось йде не по плану і опускаються руки. Тоді мені здається, що проєкт взагалі нікому не потрібний і ми робимо все даремно. У такі моменти мене заспокоюють мої працівниці. Я радію від того, що вони щасливі працювати у нас, можуть собі заробляти на життя та стають незалежними від чоловіків.
Також ми ще й намагаємось допомагати дітям. От у нас є мама з інвалідністю і у її сина вади слуху. Минулого року ми купили для Назарчика слуховий апарат. Емоції дитини, коли вона починає чути, просто не передати словами. Так само і мама розцвіла. Вона має ще трьох дітей, жила в селі, ніде не могла працевлаштуватись і сиділа вдома. А тепер заробляє на життя. Я розумію, що проєкт справді корисний.
Читайте також: Проєкт «не про жалість». Як працює інклюзивна кондитерська «ФіолЄтово»
Всі наші працівниці особливі жінки з власними історіями. Я планую зібрати історію кожної, щоб розказати про них людям.
От у нас ще є мама, яка всіх навчила шити. Алла справжня бджілка – налаштовує процеси, перевіряє якість та дає настанови іншим. У неї хлопчик з інвалідністю, його звати Андрійко. У нього вроджена вада серця. Алла часто приводить його в майстерню і він нам охоче допомагає – то тканину перенесе, то щось подасть. Я взагалі хочу облаштувати якийсь куточок у майстерні, де б діти змогли проводити час, поки мами працюють. Адже дуже часто мамам немає з ким залишити малечу навіть на кілька годин.
Ще одна мама зараз навчається і скоро буде у нас працювати. Її старший син має ДЦП. Вони живуть в селі у дуже старому будинку, де стеля була повністю вкрита пліснявою. Ми вирішили їм допомогти. Мій чоловік до свого дня народження зібрав кошти і ми повністю утеплили будинок та перекрили дах. Тому такими маленькими кроками допомагаємо сім’ям і в проєкті Ohra Home, і у фонді “Твоя любов”.
Кошти від продажу – на допомогу дітям з інвалідністю
У центрі “Твоя любов” є 152 родини, якими ми опікуємось. Основний прибуток від продажу постільної білизни плануємо віддавати на реабілітацію дітей, оплату ліків та операцій. Адже були такі моменти, коли терміново за добу треба зібрати 25 000 гривень. Це дуже складно, тому потрібно, щоб кошти були завжди для таких випадків.
З цього і вийшла ідея соціального бізнесу з двома основними цілями – забезпечити роботою та реалізацією мам дітей з інвалідністю, а також допомогти цим дітям вчасно.
Читайте також: Інклюзивні теплиці: як на Вінниччині люди з інвалідністю стають аграріями
Наш фонд “Твоя любов” ми заснували ще 4 роки тому. Його створення – це такий поклик душі. На той час я познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком і він мені сказав, що мріє усиновити 10 дітей, дати їм освіту та реалізувати у житті. І каже, що було б чудово створити якийсь фонд зараз, щоб можна було допомагати дітям. Тоді я познайомилась з мамою хлопчика, у якого був рак. Я допомагала родині знайти донорів та кошти на лікування. Відтоді ми почали шукати людей, для яких можемо щось зробити. Одразу почали звертатись у дитячі будинки, але там нам відповіли, що їм допомога потрібна тільки фінансова. Тому зараз ми допомагаємо тільки малозабезпеченим родинам і таким центрам, як у Фастові.
Уже 4 роки ми допомагаємо людям. Все почалось з бажання і переросло у велику справу – фонд “Твоя любов” та бізнес “Ohra Home”. Ти розумієш, що ти потрібний і робиш хорошу справу. Я навіть не думала, що ми зможемо врятувати стільки родин. Ще на початку я не розуміла як допомогти 20-м дітям з інвалідністю. Для мене це було неможливо. А зараз вже є в центрі 152 родини.
Суспільство
Українці створили інтерактивну мапу місцями життя і творчості Лесі Українки – там відображено понад 20 міст світу, де відбулися переломні події у житті письменниці з описами цих подорожей.
Розробила мапу команда журналу «Локальна історія». Переглянути карту можна за посиланням.
«Ми знаємо її як Українку. І часто замикаємо у кордонах України. Ще частіше шкодуємо через хворобу, яка вбила її молодою. Попри те, Лариса Косач за свої 42 роки не мала меж. Ані географічних, ані літературних. Озеро Нечимне на Волині надихнуло її на «Лісову пісню», а «Камінного господаря», дії якого відбуваються в Іспанії, завершила у Грузії», – йдеться у повідомленні.
Читайте також: VR з шоломами чи повна темрява: сім незвичних квест-кімнат в Україні
Зазначається, що мапа розповідає про те, як Леся Українка вийшла далеко за межі України, при цьому України не втратила.
Нагадаємо, вийшов тизер-трейлер анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня».
Як ми повідомляли раніше, підлітки з Ужгорода зачитали реп-біографію Лесі Українки.
Головне фото: bbc.com.
Суспільство
До 150-річного ювілею Лесі Українки студія Animagrad представила новий тизер-трейлер повнометражного анімаційного фільму «Мавка. Лісова пісня».
Зазначається, що реліз мультфільму відбудеться в 2022 році.
Про мультфільм
«Мавка. Лісова пісня» – повнометражний анімаційний фільм української студії Animagrad, заснований на образах із драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та древніх міфів. Це історія про чудодійну силу любові, яка здатна об’єднувати, рятувати і дарувати життя. У проєкті переплітаються безліч елементів традиційної та сучасної української культури: міфології, літератури, музики і танцю.
Персонажі
Сценарій анімаційної стрічки «Мавка. Лісова пісня» засновано на класичному сюжеті драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» та на образах із української міфології.
У новому тизері-трейлері розгортаються захопливі події! Головна героїня Мавка приходить на допомогу наляканим зубрам. Вона – Берегиня й Душа Лісу, тонко відчуває настрої лісових жителів і здатна долати їхні страхи. Її магічна сила заспокоює і спрямовує стривожених мешканців Лісу на рятівний шлях.
Ця сцена відображає екологічну місію мультфільму – привернути увагу до захисту тварин, що знаходяться на межі зникнення: зубра, чорного лелеки, євразійської рисі та бурого ведмедя, а також рослин і метеликів. Про цю важливу тему в тизері-трейлері нагадує і зворушливий епізод із риссю та рисеням. Партнером проєкту в цій місії став Всесвітній фонд природи WWF-Україна.
Читайте також: VR з шоломами чи повна темрява: сім незвичних квест-кімнат в Україні
Поряд із реальними тваринами у відео можна побачити й міфічних лісових створінь з давніх українських легенд. А ще вперше глядачі побачать коханого Мавки – талановитого музику Лукаша.
Також вперше в українській анімації для роботи над пластикою та рухами 3D-героїні Мавки було запрошено приму-балерину Національної опери, народну артистку України Катерину Кухар. На знімальному майданчику вона відтворювала дії головної героїні, їй навіть довелося виконати кілька трюків. Результат цієї кропіткої, технічно складної роботи можна побачити у сцені з зубрами.
Музика фільму
Також особливу увагу в мультфільмі приділено музиці. До створення саундтреку тизера-трейлера залучили українських музикантів, серед яких – відомий фольклорний мультиінструменталіст Максим Бережнюк. Спільно з італійським композитором Даріо Веро була розроблена концепція об’єднання кінематографічної оркестрової музики та українських народних інструментів.
Читайте також: “Так” українському кіно! Як працює онлайн-кінотеатр Takflix
Унікальний та самобутній образ Мавки, зітканий із древніх легенд та елементів живої природи, доповнює низку сильних жіночих характерів, створених студією Animagrad, серед яких – героїні мультфільмів «Викрадена принцеса: Руслан і Людмила» (2018) та «Роксолана».
Чарівність слов’янської автентики, сюжет, сповнений пригод, багатогранні характери героїв і добрий гумор роблять цей мультфільм привабливим для дітей і дорослих у всьому світі.
Нагадаємо, у Львові стартували зйомки кіносеріалу за романом української письменниці.
Як ми повідомляли раніше, до лонг-листа премії «Оскар» потрапили два українські фільми.