Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
Піжами Піжами

Суспільство

Втратила свій дім і почала шити піжами. Як переселенка заснувала бізнес у чужому місті

Опубліковано

Шість років тому Анна Лукіна тікала з невеликого містечка у Луганській області, де вже чулись постріли. Разом з родиною жінка знайшла собі прихисток в Івано-Франківську. Довгий час Анна шукала себе і чим зайнятись у новому місті, а згодом почала створювати піжами і домашній одяг. У своїх виробах жінка шукає покинутий домашній затишок і дарує його всім. Та й самі покупці задоволені і кажуть, що у піжамах Анни хочеться не тільки ходити, а й жити.

Про те, як знайти себе у новому місті, без друзів та знайомих — читайте у нашому матеріалі.

Анна Лукіна

Анна Лукіна

Родом з міста Ровеньки Луганської області. Працювала у будинку творчості керівником гуртка. За освітою вчитель англійської та української мови.

Одяг, в якому знайшла домашній затишок

Вже понад рік я займаюсь пошиттям піжам та домашнього одягу. Вся моя майстерня зосередилась в моїй квартирі. Після переїзду з міста Ровеньки в Івано-Франківськ я весь час сиділа вдома, а чоловік був постійно у відрядженнях. Тому для мене важливий саме домашній одяг. Я не змогла знайти для себе хороших варіантів в магазинах, тому вирішила спробувати сама.

Зараз маю свій бренд Pajama Ama. Я спеціалізуюсь на індивідуальному пошитті, щоб кожній людині змогли підійти мої вироби. Для мене головне, щоб одяг був комфортний, зручний і функціональний. Щоб людина могла робити все по дому і просто відпочивати у ньому. Я використовую різні тканини — шовк, велюр, трикотаж. Зараз планую переходити на натуральні тканини. Матеріал купую в українських та турецьких постачальників. Я не обмежуюсь чимось одним, якщо подивитись на вироби, то вони дуже різноманітні. Знаєте, ця робота стала для мене порятунком, тут я можу виразити свою творчість.

Анна Лукіна у піжамах власного виробництва

Піжамки замовляють не тільки для дому, а й на весілля, фотосесії. Дівчата кажуть, що в одязі хочеться не тільки ходити, але й жити. Та я й сама у ньому шукаю той домашній затишок, який втратила тоді, у 2015 році, коли їхала з рідного міста. Моя квартира залишилась у Ровеньках, а повертатись я не планую. І цей бізнес для мене як сходинка до того, бо купити вже своє майно в Івано-Франківську.

Тікала з Луганська з трьома валізами

Все своє життя я провела в Ровеньках. Тут навчалась, працювала, вийшла заміж і народила дитину. Але коли почалась війна зрозуміла – тут більше знаходитись не можу. Коли зняли український прапор – зібрала валізи. Було дуже страшно, бо вся військова техніка їхала через наше місто, кілька днів могло не бути світла, не працював телефон. Чоловік спочатку поїхав у Львів, щоб знайти житло, але це дуже дороге місто. Тоді знайшов квартиру в Івано-Франківську, куди ми переїхали всією родиною. Взяли з собою лише три валізи і їхали три дні.

Нам довелось влаштовувати своє життя з нуля. Чоловік майже одразу поїхав на заробітки, адже потрібно було годувати сім’ю. А я залишилась одна з дитиною в чужому місті і було дуже важко морально. А згодом дізналась про одну благодійну організацію, яка допомогла багатьом людям. Вони забезпечували їжею, господарськими продуктами, але найголовніше — надавали психологічну допомогу. Коли я переїхала сюди, то залишилась сама — ні друзів, ні знайомих не було. Та й тут менталітет у людей трохи відрізняється — тому мені потрібно була допомога психолога, щоб адаптуватись у суспільстві.

Читайте також: Історія колишнього безхатченка, який створив відомий бренд рюкзаків

Насправді тут дуже відкриті та щирі люди. Всі такі згуртовані, допомагають одне одному. Для мене все було дуже незвично. Я зростала у невеликому місті, де був дуже такий суворий менталітет. З дитинства мене навчили, що не треба ні від кого чекати допомоги, мовляв, роби все сама, зціпи зуби і терпи. А в Івано-Франківську я побачила, що тут люди не терплять, а говорять, якщо щось не подобається. І здавалось би, от я приїхала з іншого міста, кому я тут потрібна, але ні, мені охоче допомагали.

Наважилась відкрити власний бізнес

Коли я пройшла роботу з психологом, то захотіла шити. Я з дитинства тримала в руках голку і подумала, а чому б не спробувати щось своє. За освітою я вчитель англійської мови і займалась репетиторством з дітьми. Але я себе не бачила в цьому, це було як хобі. Я поділилась своєю ідеєю щодо шиття з батьками і вони подарували мені дві швейні машинки. Так потроху я робила домашній одяг для себе та своїх знайомих.

Читайте також: Будьте гарними навіть на карантині: 6 брендів домашнього одягу

А потім благодійна організація, куди я потрапила проводила конкурс бізнес-планів. Тоді мені вдалось отримати грант 20 000 грн на відкриття власної справи. І тут же я пройшла курси по маркетингу. Але одразу я не наважилась починати бізнес. Пройшло пів року і тоді я вирішила спробувати шити саме домашній одяг та піжами. Знайомі мені приносити мішками різну тканину і починала шити. Спочатку подружки тестували мої вироби, і я продавала їм вироби майже безкоштовно — брала кошти тільки за матеріал.

Анна виграла грант на відкриття власної справи. За отримані кошти придбала обладнання та матеріали

Я зовсім не розумілась в продажах і тоді купила бізнес-курс. Там я навчилась основ просування бізнесу в Інстаграм, як правильно фотографувати, подавати товар. Так створила сторінку і запустила рекламу. І почались сипатись замовлення. Свій бізнес я повністю веду самостійно — шию вироби в себе у квартирі, сама відправляю, сама фотографую, сама спілкуюсь з клієнтами і розв’язує організаційні питання.

Піжами купують з різних куточків України

Зараз страшно навіть порахувати, скільки коштів я вклала у розвиток власної справи. Матеріали, машинки, праски обійшлись мінімум у 1000 євро. І це лише основа, а ще ж є постійні витрати на листівки, упакування, декор. Проте, можу з упевненістю сказати, що всі вкладення вже окупились. На місяць може бути 40-50 замовлень. Звісно, карантин трохи вплинув на бізнес, але я продовжую рухатись далі і вже планую створити сайт, вигадую нові моделі.

Пошиття піжами займає майже весь мій час. Я можу пошити комплект і за 2,5 години , і за цілий день. Ціни на піжами різні, все залежить від моделі та матеріалу — від 350 до 950 гривень. Це не дуже дорого для виробів ручної роботи. Адже я працюю так, щоб я сама хотіла і мала можливість купити такі піжами чи домашній одяг.

У мене є клієнти з різних куточків України. Дуже радію, коли замовляють зі Сходу — я одразу розпізнаю, що це людина з моїх країв. Деякі клієнти стали для мене справжніми друзями. Одного разу замовляла піжаму дівчина з Німеччини. Я поки не планую виходити на закордонний ринок, адже на це потрібні більші потужності і більше часу. Але все попереду.

Найголовніше — не боятись

Я можу з упевненістю сказати, якщо хочете відкрити власну справу — не бійтесь того, що про вас хтось подумає. Просто робіть те, що вам хочеться. Я ходила зі своєю ідеєю 2 роки, все боялась почати, вагалась чи вийде в мене. Та я й досі не знаю куди це приведе, але я кайфую від того, що роблю.

Читайте також: Ґушка: як український бренд підкорив ліжниками Сінгапур

Не варто сподіватись на швидкий результат — все прийде поступово. Я починала з малого і постійно розвивалась, читала літературу, ходила на курси. Можуть бути і злети, і підйоми, тому потрібно вміти виходити з цих ситуацій і працювати далі, незважаючи ні на що.

Якби мені хтось все це сказав, то, можливо, свою справу я б почала набагато раніше. І я дуже щаслива, що наважилась на це і зараз роблю те, від чого кайфую.

Суспільство

Не шиють і не тчуть, а виготовляють за допомогою пістолета. Як у Черкасах створюють нетипові крафтові килими

Опубліковано

Що поєднує між собою крафтові килими і тафтинговий пістолет? Те, що перше можна створити за допомогою другого. Уявлення про килими та їхнє призначення змінює подружжя Сергія та Ельвіри Таморків з Черкас, які понад рік розвивають власну справу.

«Я думав, що килими це щось з типовими візерунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів», – ділиться Сергій.

Про килими у вигляді персонажів з Гаррі Поттера та підтримку державного гранту для ШоТам розповів засновник сімейного бізнесу RootsRugs Сергій Таморка. 

Перший килим – для друга

Сімейному бізнесу Сергій та Ельвіри Таморків більше року. Перший килим вони створили в грудні 2022 року та опублікували його фото в соціальних мережах. Це був двометровий крафтовий килим в етностилі з українськими та марокканськими мотивами, який подружжя зробило на замовлення свого друга.

Раніше Сергій з дружиною жили у Києві та працювали в сфері торгівлі одягом – мали власний магазин.  За освітою Ельвіра – біотехнолог, а Сергій технік сільського та лісового господарства. Освіта обох зовсім не пов’язана з творчістю, але саме вона є невід’ємною частиною життя цієї сім’ї. 

Подружжя Таморків, яке створює крафтові килими

Сергій та Ельвіра Таморки. Фото надав Сергій

Про створення килимів неординарним способом Сергій дізнався в 2019 році і хотів спробувати. Побачив кілька відео в американському YouTube та світлини на іноземних сайтах.

Незвичайний крафтовий килим

3D-килим, який створило подружжя. Фото надав Сергій Тиморка

Крафтові килими не лише на стіну та підлогу?

Сергій каже, що раніше мав доволі консервативну думку про килим: «Я думав, що килими – це щось з типовими візурунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів».

Яскравий килим, який свторило подружжя

Замовлення у вигляді мультиплікаційного героя. Фото надав Сергій Тиморка

Після початку повномасштабної війни ситуація з сімейним магазином одягу була доволі складною, в перші тижні весни розпродали весь наявний товар і вирішили припинити роботу. 

В Черкаси хотіли переїхати давно, бо звідти родом Ельвіра і місто завжди здавалося парі більш комфортним для життя. Сергій каже, що в Києві багато часу витрачав на логістику, дорогу, особливо в питаннях бізнесу. Після переїзду Сергій з Ельвірою думали, чим можуть займатися далі і чоловік згадав про виготовлення килимів.

Сергій розповідає, що процес створення килима починається з малюнка, який переноситься на раму. Малюнок може бути створений заздалегідь або намальований від руки, який потім треба за допомогою проектора перенести на полотно, яке перед тим натягують на раму. Далі відбувається процес вишивки, але не руками, а за допомогою пістолета, який протикає полотно. Чоловік наголошує, що це не машинна вишивка, килими створюються саме за допомогою пістолета.

Тафтинговий пістолет – постійний помічник в роботі тафтинговий пістолет, за допомогою якого подружжя створює вироби петельною технікою. Також можна використовувати великі пневматичні пістолети, аби створювати 3D-килими з довгим ворсом.

Процес створення крафтового килиму

Сергій Таморка створює килим за допомогою тафтингового пістолета. Фото: Суспільне Черкаси

Відразу вийшли на експорт

Спочатку Таморки придумували лише власні малюнки, адже експериментували та використовували різні мотиви вишивки. А далі клієнти почали робити замовлення за вже готовим малюнком. 

Більше 80% клієнтів замовляють крафтові килими у США, а інші – з Європи та України в тому числі. «Тафтиногові килими – це нова ніша в бізнесі, яка тільки зароджується в Україні, проте виробників уже є достатньо. Є виробники, які створюють килими саме для українських споживачів, ми ж вирішили відразу орієнтуватися на експорт», – каже Сергій.

Станом на сьогодні Таморки створили приблизно 200 килимів. Пошити килим можна і за кілька годин, але його створення не обмежується виключно шиттям. Тому в середньому на килим пара витрачає до двох-трьох робочих днів.

Синій килим створений Таморками

Об’ємний килим, який створили Таморки. Фото надав Сергій 

Корінь Мандрагори та етнічні мотиви

Сергій каже, що серед виробів має багато фаворитів, які, переважно, пов’язані з якимись персонажами. Наприклад, корінь Мандрагори з листками як у фільмі про Гаррі Поттера – одна частина килимка, а інша – горщик, за який корінь ховається. Це тип розсуваного килимка. В дитинстві Сергій дуже любив «Завойовник Зім», де був персонаж Гір, що перевдягався в зеленого собаку. Цього героя часто замовляли з-за кордону.

Килим, який створило подружжя

Розсувний килим з коренем мандрагори в горщику. Фото надав Сергій Таморка

«Найцікавіше для нас – робити щось унікальне, що потребує поєднання кількох технік. Ми хочемо створити найбільш унікальний килим в світі», розповідає Сергій Таморка.

Запитів від іноземних клієнтів дуже багато. Часто люди надсилають власні фото або просять створити якогось персонажа. Від клієнтів з України замовлень значно менше, але Сергій ділиться, що всі вони теж дуже різноманітні. Клієнти замовляли традиційний великий етнічний килим, а ще персонажів з аніме чи героїв мемів. 

Грантова підтримка для розвитку бізнесу

Розвивати власний бізнес Таморкам допоміг державний грант «Власна справа». Сергій ділиться, що подав заявку через «Дію» за кілька хвилин. І радить всім, хто хотів би спробувати податись на грантову підтримку, обов’язково подумати про свій бізнес-план – що хочете робити, як саме і кому це може бути потрібно. А ще важливо вміти планувати свій бізнес на тривалий час, хоча б на кілька років.

Таморкам грантові кошти допомогли збільшити об’єми сировини, кількість унікальних моделей, які створили самі та наповнили ними сайт, аби клієнти мали більший вибір. А ще орендувати приміщення, адже до того створювали килими вдома, де вже не поміщалися зі своїми рамами. 

Крафтові килими закордон продають за допомогою всесвітнього маркетплейсу крафтових товарів Etsy. Сергій та Ельвіра зараз взяли на роботу людину, яка адмініструватиме їхній магазин на цьому сайті, а вони витрачатимуть більше часу на саме створення килимів та своєї власної крафтової історії.

«Складно зберігати рівень якості при масштабуванні, тому ми хочемо залишатися на такому рівні своєї крафтовості. Ми прагнемо росту, але не плануємо створювати цех, де працюватимуть п’ятдесят людей, що робитимуть наші килими у великих об’ємах. Ми зосереджені на меншій кількості, але більшій якості», розповідає Сергій.

Килими на експорт, гроші – в Україну 

Для подружжя Таморків створення власних крафтових килимів – це можливість для творчості та прояву власної фантазії. «Ми хочемо приносити у цей світ щось цікаве, робити щось своє, продавати це закордоном, але залучати кошти сюди, в Україну», каже Сергій.

Чоловік переконує, що їхні кими відрізняються від магазинних тим, що їх не можна знайти на полицях магазинів. Він каже, що це унікальні роботи, які прив’язані до конкретних людей, залежно від їхніх запитів. А ще часто клієнти замовляють тафтингові килими як подарунок для своїх близьких.

Про плани на майбутнє Сергій відповідає впевнено та водночас з надією: «Ми плануємо покращувати свою майстерність, виготовляти більше цікавих килимів гарної якості, оновити свої інструменти та майстерню, покращувати сервіс та надання клієнтських послуг, створювати робочі місця. І найголовніше – знайти свій унікальний килим. А ще мріємо перемогти ворога у війні, аби відновили авіасполучення і доставка в США займала кілька днів».

Читати далі

Суспільство

Як дозвілля допомагає людям після травм повертатися до звичного життя

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

Яким є шлях до відновлення після травм, отриманих внаслідок війни? Окрім медичної допомоги, реабілітації та психологічної допомоги важливо забезпечити умови, щоб люди мали доступ на рівні з іншими мешканцями громади до спортивних, культурних закладів та заходів. Регулярні фізичні заняття допомагають в реабілітації, а дозвілля допомагає повернутися до життя як до травми. 

Дозвілля повертає до звичного життя

Станом на кінець 2023 року в Україні проживають приблизно 3 млн людей з інвалідністю, як зазначало Мінсоцполітики. 

Лікування, реабілітація та психологічна підтримка необхідні для відновлення постраждалих від вибухонебезпечних предметів. Та не менш важливим є повернення чи наближення його до того ритму життя, яке було до травми. Це можна зробити, забезпечивши доступ на рівні з усіма до дозвілля.

Фізичні вправи допомогли відновитися

Сергій Прищепа серйозно постраждав унаслідок вибуху касетних снарядів, коли їхав з родиною в авто на Київщині в березні 2022 року. Його дружина закрила своїм тілом 9-річного сина й загинула, а хлопчик отримав психологічну травму. 

Сергій отримав переломи руки та щелепи, а також опікові й уламкові травми. Йому вчасно надали першу медичну допомогу, а потім зробили низку операцій.

Сергій Прищепа показує автівку, яка постраждала внаслідок касетних снарядів. Фото: ШоТам

«До звичного ритму життя я повернувся не одразу, – згадує Сергій. – У мене був абонемент у спортзал, куплений у січні до початку повномасштабної війни, і тільки восени 2022 року я знову спробував фізичні вправи в спортзалі».

Чоловік каже, що регулярні фізичні заняття по півтори години на день відволікають психологічно, а також допомагають фізично. Спочатку його ноги згиналися не повністю – бракувало сил і мʼязової маси. Тепер чоловік повернувся до того рівня підготовки, який мав до поранення. 

Наблизитися до життя, яке в Сергія було до поранення, він зміг влітку 2023 року, адже у квітні йому ще робили операції на щелепі. 

«Звісно, у звʼязку з тим, що в країні війна, дозвілля змінилося. Ми з сином їздимо на дачу, відпочиваємо, я працюю. Якщо в Києві залишаємося, то, наприклад, йдемо в кіно. Нещодавно були на ВДНГ – каталися на ковзанах», – розповів Сергій.

Сергій Прищепа повернувся до того рівня фізичної підготовки, який мав до поранення. Фото: ШоТам

Країна стає доступнішою

Заступниця керівника ГО «Доступно.UA» Наталка Пархитько каже, що за останні роки інфраструктура в Україні стала більш доступною для людей з інвалідністю. 

«Не потрібно придумувати щось нове окремо для людей з інвалідністю. Головна задача – це зробити доступнішими якомога більше послуг, інфраструктуру та інформацію», – наголошує експертка.

Також важливим є сприйняття людей з інвалідністю, тому що досі існує бар’єр у спілкуванні. Так людей, які отримали інвалідність, жаліють або навпаки – героїзують, і це може бути неприємним досвідом. Якраз через небажання чути такі слова люди часом і вирішують побути вдома замість корисного дозвілля – подорожей, відвідування кінотеатрів тощо.

«Приміром, у Києві є доступні локації [для людей з інвалідністю]. Це, наприклад, кінотеатри в торгово-розважальних центрах. Так, можливо, вони й не ідеальні, але все ж надають можливість брати активну участь у соціальному житті Києва», – каже Наталка Пархитько.

У закладах усе частіше зʼявляються вбиральні, адаптовані під потреби людей з інвалідністю – вони зручні та мають широкі проходи. Також іноді зустрічаються знижені касові зони, щоб людям на кріслі колісному було комфортніше купити все необхідне.

Бізнесу у сфері дозвілля варто ставати свідомішим

Проєктна менеджерка групи проєктів з інклюзії та реабілітації UNDP Олена Іванова закликає бізнес, що пов’язаний з дозвіллям, ставати соціально свідомим – більш доступним для людей з інвалідністю. Дбати про фізичну доступність закладу, пристосовані вбиральні. Це стосується всіх видовищних закладів та закладів харчування, фітнес-клубів.

Для людей, які втратили слух, робити дублювання жестовою мовою та титрування, а для тих, хто втратив зір – аудіодескрипцію фільмів та спектаклів, спортивних змагань. Для дітей – інклюзивні парки розваг і майданчики, мистецькі школи та спортивні гуртки.

Читайте також: Інклюзивні парки для дітей в Україні: як працюють та як створити у своїй громаді

Від цього заклади лише виграють, адже люди будуть приходити й витрачати там гроші. А для самих постраждалих це можливість почуватися на рівні з іншими й мати дозвілля, яке допомагає відновлюватися фізично та психологічно.

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

Штучний інтелект допомагатиме розміновувати Україну — Мінекономіки

Опубліковано

Міністерство економіки підписало угоду про партнерство з американською компанією Palantir Technologies, яка використовуватиме штучний інтелект для допомоги в розмінуванні України.

Про це йдеться у повідомленні міністерства.

Зазначається, що гуманітарне розмінування — це нульовий етап відновлення України. Наразі потенційно забрудненими є 156 000 квадратних кілометрів землі, в зоні ризику перебуває понад 6 мільйонів українців.

«Саме тому прискорення гуманітарного розмінування, зокрема завдяки співпраці з такими технологічними компаніями як Palantir — це можливість зберегти життя людей та швидше розпочати відбудову України», — зазначила міністерка Юлія Свириденко під час підписання документа в Лондоні.

Угода містить конкретні положення щодо співпраці за такими напрямками:

  • оцифрування операцій гуманітарного розмінування, автоматизація процесів, передбачених Національною стратегією протимінної діяльності на період до 2033 року;
  • розширення цифрових можливостей для координації вивільнення та оцінки земель, визначення пріоритетів регіонів та управління ризиками в протимінній діяльності;
  • використання асистента на базі платформи штучного інтелекту Palantir (AIP) для прийняття рішень у протимінній діяльності.

Платформа працюватиме з великими базами даних, сформованих дотичними до виконання заходів протимінної діяльності структурами, починаючи від органів місцевого самоврядування, регіональної влади, міністерств та відомств і завершуючи операторами протимінної діяльності.

Читайте також«Наша місія – зробити українське поле безпечним». У стартапі Efarm.pro винайшли трактор-розміновувач на автопілоті. Як він працює

Передбачається, що бази міститимуть як сталу інформацію, наприклад, оцінку економічної ефективності сільгоспземель, близькість забруднених територій до комунікацій тощо, так і оперативну, яка буде регулярно оновлюватися. Йдеться, зокрема, про дані обстеження територій ДСНС, ДССТ, неурядовими операторами, кількість та стан техніки, наявність піротехнічних підрозділів  на конкретних напрямках і т.ін.

Як працюватиме платформа

Завдяки можливостям Palantir AIP, платформа аналізуватиме інформацію та надаватиме рекомендації щодо оптимізації процесів. Наприклад, зможе порадити, враховуючи всі дані, як найефективніше провести очищення конкретної території – за допомогою нових методів розмінування, таких, як дрони, чи з застосуванням традиційних методів. Кінцевою ж метою вбачається розмінувати території швидше та за менших витрат.

Раніше ми повідомляли, що у Мінекономіки планують, що штучний інтелект допоможе в гуманітарному розмінуванні території України. Відомство уже сформувало цілісну стратегію інформаційного менеджменту гуманітарного розмінування, що базується на data-орієнтовному підході.

Фото: Мінекономіки України.

Читати далі