Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Врятувати стародавню традицію. Як бренд Vereta перетворює ганчір’я на стильні килими та наповнює життям село на Вінниччині

Опубліковано

Приїхати до незнайомого села та почати відновлювати місцеві традиції. Це історія бренду, завдяки якому тонни текстилю замість сміттєзвалища опиняються в руках турботливих майстринь зі Стіни й перетворюються на стильні й сучасні вироби. Сьогодні команда Vereta мріє відкрити в селі центр ткацтва, аби не лише зберегти стародавню традицію, а й розповісти про неї всій країні. 

Юрій Степанець

засновник бренду Vereta, громадський діяч, екоактивіст, голова громадської організації «Наше Поділля»

Ніколи б не повірив, що так затримаюсь в громадському секторі

Я прийшов у громадську діяльність доволі давно, десь 16 років тому. Усе почалося, коли ми з друзями ще в університетські часи заснували громадську організацію. Як це завжди буває, у нас було багато енергії та бажання робити щось корисне для молоді. Якби хтось сказав, що я займатимусь цим через стільки років, я б, напевно, дуже сильно розсміявся. Але склалося саме так.

Приблизно 10 років тому ми вперше почали займатися питаннями екології. Тоді моя сестра працювала вчителькою у сільській школі й запропонувала нам провести суботник. А я не дуже люблю суботники, бо щоразу це розумні й хороші люди, які прибирають за не дуже розумними й поганими. Тому ми вирішили зробити щось інше. Так виникла ідея налагодити процес сортування. Тоді це не було так модно і популярно, мало хто розумів, що це й що з ним взагалі можна робити. Але ми ризикнули, і у нас вийшло.

Ця ідея працює й донині: в школі налагоджена система сортування, діти також сортують побутові відходи вдома. Раз на певний період часу вони збирають це все разом, продають компанії, що займається переробкою, та отримують кошти. І саме діти з батьками вирішують, на що ці гроші витрачати. Як правило, це щось на кшталт тенісних столів, футбольного спорядження тощо. І це не так про екологію, як про вміння управляти спільним. Діти вчаться, розуміють, що завдяки праці можна отримати щось власне. Не вчительське чи шкільне, а своє. 

засновник бренду Vereta  Юрій Степанець
Юрій Степанець, засновник бренду Vereta.

З часом ми почали залучати до сортування нові й нові школи. А пізніше одна з колег по громадські організації вступила до Донецького національного університету у Вінниці й почала шукати, чим корисним можна зайнятися. Ми вирішили створити станцію глибокого сортування просто в навчальному закладі: аби студенти також долучалися до сортування. Теоретично ідея була хорошою, та в реальності вийшло дещо навпаки. 

Для студентів це виявилося не надто цікаво, натомість ця станція стала своєрідним екологічним центром усієї Вінниці. Люди привозили відсортоване сміття з різних куточків міста, добиралися громадським транспортом, велосипедами, самокатами. Загалом на базі університету ми встановили понад 30 контейнерів. Для людей було навіть просто цікаво пройти цей квест: що і куди покласти.

Зараз ця станція вже не працює, оскільки Донецький університет не має власного приміщення. Але у нас були школярі-волонтери, які заснували власну сортувальну станцію Shuttle на території приватної школи «Аіст». І це також фантастично. Мені здається, вони зробили все навіть краще, ніж студенти. І все успішно працює донині.

Спочатку в селі на нас дивилися насторожливо

Паралельно з цим у 2016 році ми, як громадська організація, придбали будинок в селі Стіна, що на Вінниччині. Ані родичів, ані знайомих у нас там не було, тому тривалий час ми були «лівими» для місцевих мешканців. Люди ставилися до нас насторожливо, обходили стороною, не розуміли, хто ми такі й що тут робимо. Протягом перших двох років ми працювали над тим, аби люди почали сприймати нас як своїх.

Ми почали знайомитися, вивчати місцевий побут, зрозуміли, що в Стіні дуже добре збережені традиції. І якоїсь миті частинки пазлу склалися. З одного боку, є дуже багато текстилю, з яким потрібно щось робити, а з іншого — місцеві мешканці, у яких немає роботи. Спочатку планували працювати із вживаним одягом, який приносять на станцію. Адже туди приходять хороші люди, які відповідально ставляться до сортування відходів, завжди приносять чисті й сухі речі. А отже, їх можна переробити. Однак з часом виявилося, що цих речей замало, з ними складно працювати, а люди — не завжди хороші.

Vereta історія бренду

Прагнемо зберегти стародавню традицію

Водночас ми зрозуміли, що нового текстилю, який залишається після виробництва одягу чи інших речей, — надзвичайно багато. І, як правило, його просто викидають. Через те, що в нашій країні система поводження з побутовими відходами поки що налагоджена дуже погано, приблизно 90% залишків текстилю просто захоронюють. На жаль, більшість із нього — це не натуральні, а змішані чи синтетичні тканини. І це тисячами тонн прямує на сміттєзвалища. 

Vereta стала одним із інструментів боротьби з цією проблемою. Я не думаю, що ми її повністю вирішили, але бодай трохи наблизилися до цього. Насправді наш бренд — це дещо більше, ніж переробка текстилю. Крім вирішення екологічних проблем, ми також намагаємося допомогти літнім людям зі Стіни і водночас — зберегти традицію ткацтва, якій понад п’ять тисяч років. 

«Завдяки» розвитку промисловості та масовому виробництву більшість майстринь, які вміли ткати на верстатах, або вже не вміють, або просто не можуть фізично. А для молоді це здається чимось нудним і нецікавим. Зрештою, неприбутковим. Тому ми вирішили в такий спосіб зацікавити молодь, показати, що це модно, цікаво, екологічно й сучасно. 

Що відомо про бренд Vereta

Наші майстрині консервативні, але дуже сміливі

Відшукати в селі майстринь, які б погодилися взяти участь у проєкті, виявилося доволі непросто. Місцеві мешканці дуже сором’язливі. Перша зустріч відбулася завдяки моїй знайомій, яка поділилася номером. Я зателефонував майстрині — і вона погодилася все обговорити. Напевно, під час зустрічі я вмовляв її впродовж цілої години. Через місяць ми побачилися вдруге, вона показала, що вийшло створити за цей час. І відтоді все почалося. Нещодавно ця майстриня написала, що минуло рівно два роки, відколи вона розрізала першу тканину й знову сіла за верстат. 

Через пів року ми вмовили приєднатися ще одну жінку, згодом долучилися третя майстриня. Проблема в тому, що місцеві мешканці дуже консервативні, вони часто недооцінюють власні вміння. Та водночас вони дуже сміливі. Якщо переконати їх, що це важливо й потрібно, вони погоджуються. Сьогодні над виробами для Vereta працюють чотири майстрині та дві учениці. А вся продукція створюються на традиційних верстатах.

Майстрині бренду Vereta
Майстрині, які створюють продукцію Vereta.

Найгірші місяці — коли потрібно збирати картоплю

На етапі планування у мене була чітка картинка: у нає є будинок в Стіні, ми облаштуємо його під виробництво, і люди там разом працюватимуть. Але місцеві мешканці мають іншу думку. У них корови, свині, купа курей, город. Сказали, що працювати готові, але вдома. Ну, вдома — так вдома.

Так само і з кількістю виробів. Якщо це серпень, коли людям потрібно збирати картоплю, — це найгірший місяць за продуктивністю. А, скажімо, січень міг би теоретично бути хорошим місяцем, адже немає ані картоплі, ані всіляких робіт на городі. Утім тут багато свят, а в неділю та святкові дні майстрині не працюють. Тому ми навчилися підлаштовуватися . Загалом за місяць одна людина створює до 30 килимів. Здебільшого — 20. Наразі цього достатньо, аби задовольнити весь попит.

Із кожною майстринею ми обов’язково обговорюємо дизайн та розмір виробів. Тут важливо розуміти, що все залежить від ширини, яка встановлюється на верстаті. Вже потім ми переходимо до довжини та кольорів. Сьогодні у наших клієнтів вже є улюблені дизайни, тому експериментуємо не так часто. Але якщо все ж наважуємось на щось нове, то ділимо творчість 60 на 40. У більшості випадків жінки самотужки вигадують дизайн, але періодично я трохи підказую, розповідаю, як варто поєднати кольори та в якому стилі зробити ту чи іншу річ. 

бренд Vereta та його історія

Соціальна складова поки що переважає

Vereta — це соціальний бізнес, але поки що ця соціальна складова переважає над бізнесовою. Для мене, як засновника, ця справа поки що неприбуткова. Практично щомісяця доводиться вкладати нові кошти. Та сподіваюсь, що цьогоріч ми нарешті вийдемо на прибуток.

Однак це дуже важливо — вирішувати певні соціальні проблеми саме через бізнесову складову. Достатньо пригадати наш досвід із сортуванням у школах: коли цей механізм побудований на коштах, він самопідтримується. Ми починали років з 10 тому, я вже не маю жодних контактів, а воно досі працює. За цей час змінилося ціле покоління дітей, а вони все одно продовжують сортувати та заробляти на цьому. Хочеться, аби з цим проєктом також усе вийшло. Аби можна було розширюватися, залучати нових людей і переробляти ще більше тканини.

український бренд Vereta

Співпрацюємо з екосвідомими брендами

Першим брендом, з яким ми почали працювати, стала вінницька «Володарка». І це було доволі багато текстилю, майже три тонни. Згодом бренди почали самостійно знаходити нас. Допомогло «сарафанне радіо» та звернення через місцеві ЗМІ. Сьогодні серед наших партнерів як навеликі виробництва (Adelin_ua та LEROY), так і більш відомі (PAPAYA та TTSWTRS). Вони надсилають текстиль поштою, а ми забираємо та переробляємо.

Варто сказати, що всі ці бренди справді екосвідомі. Я завжди прошу не віддавати нам все, а лише такі частини тканини, що мають у довжину бодай 50 сантиметрів. Звісно, це не завжди спрацьовує, але наші партнери все одно проводять невеличке сортування. І з того, що ми отримуємо на пошті, приблизно 95% вдається повністю переробити.

українські майстрині

Хочемо, аби ткацтво збереглося не тільки в музеях

 У цього села є дуже сумна історія, яка також пов’язана з рукоділлям. Можливо, ви чули про Борщівську вишивку, коли вишивають лише чорними нитками. У Стіні була аналогічна традиція із власною, специфічною технікою. Вишивати чорними нитками місцеві жінки почали після того, як в одній із битв загинуло багато місцевих мешканців. Утім сьогодні немає жодної живої майстрині, яка знайома з цією технікою. Тобто немає нікого, хто міг би передати цю традицію іншим.

Через це важливо, аби цього не повторилося з іншими ремеслами. Звісно, завжди бодай хтось вмітиме ткати й зможе в музеї показати, як це робиться. Але воно перестане бути живим, залишатиметься хіба що в музеї. І якщо ми захочемо придбати килимок — у нас буде лише ІКЕА чи магазини з китайськими виробами.

Саме тому ми намагаємося переосмислити ткацтво, наші традиції, зробити їх більш сучасними та близькими для людей. І ми створюємо не лише килимки. Так, вони кльові, але у нас є й чохли для ноутбуків, шопери, рюкзаки, косметички та декоративні подушки. Нам хочеться, аби якомога більше людей познайомилися з цією традицією.

Мріємо про центр ткацтва у Стіні

Ми відчуваємо, що необхідно вдосконалюватися, зростати та пробувати себе в чомусь більш складному. Тому сьогодні ми мріємо відкрити в Стіні центр ткацтва та залучити до роботи ще більше майстринь, а отже — створювати ще більше продукції.

На відкриття збору на «Спільнокошті» нас надихнула минулорічна поїздка до Вижниці. Ми вирішили влаштувати обмін досвідом для наших майстринь і відвезли їх до колежанок з Гуцульщини, які також займаються ткацтвом. У них дещо складніші технології, більш професійні, що дозволяє створювати безліч цікавих речей зі значно складнішими узорами. 

Після повернення ми зрозуміли, що потрібно якось вдосконалюватися, зростати, пробувати себе в чомусь новому. А водночас — допомогти селу. Адже якщо в одному з будинків поставити декілька верстатів та облаштувати місця для відпочинку — можна запрошувати туристів, інших майстринь, влаштовувати майстер-класи, популяризувати традиції, розвивати зелений туризм. 

Майстрині, які створюють продукцію Vereta.

В Україні справді бракує локальних продуктів: аби людина могла кудись приїхати, спробувати зробити щось власноруч, навчити чомусь, відпочити, познайомитися з культурою та повернутися додому. Як правило, у нас переважає відпочинковий туризм. А тут з’являється справжній шанс для цілого села.

Та й місцеві мешканці вже до цього готові. Вони знають про нашу ідею й підтримують її. Інколи мені здається, що більшість наших підписників у соціальних мережах — це саме мешканці Стіни. Вони дуже пишаються, що їхнє село знають, що про нього говорять. Для них це справді важливо. 

руки майстринь бренду Vereta

Придбати продукцію Vereta можна на сайті бренду, через сторінки у Facebook й Instagram, а також на платформі Made in Ukraine. Крім того, продукція доступна у шоурумах «Ясна річ» (Львів), «ШоШоурум» (Вінниця), «Всі. Свої» та у «Лавці Традицій» Сільпо. 

Суспільство

Це 10 брендів прикрас в традиційному українському стилі

Опубліковано

Щоб щодня відчувати зв’язок з українською культурою, можна додати у свої образи навіть одну прикрасу. Коралі, керамічне намисто чи стрічковий ґердан — обирайте те, що подобається найбільше, або ж створюйте власні поєднання.

ШоТам зібрали для вас 10 брендів прикрас, що відтворюють давні зразки або ж творять сучасні, не забуваючи про наші традиції.

Коралівна

Де купити: інстаграм

Коралі на дві низки можна придбати за 2150 гривень, а намисто з гірського кришталю, селеніту та латунного хрестика — за 3000 гривень. Також можна купити баламути, вироби з венеційки, дукачі, зґарди.

«Моя філософія проста. Я хочу, щоб ви носили коралі щодня. Без особливого приводу. Не чекаючи на свято. Так, вкраплюючи частинку української культури в буденність, з часом ми обов‘язково відродимо нашу ідентичність». 

ВидимоНевидимо

Де купити: інстаграм, сайт

Це майстерня українського традиційного золотарства, що виготовляє намиста, сережки й дукачі. Замість монет російської імперії в дукачах виготовили власний дизайн з деревом життя. Такий дукач обійдеться у 2000 гривень, а сережки-пташечки з латуні — 1300.

«Ми завжди прагнемо поєднати витворені віками ідеали прекрасного й особисті бажання кожного замовника. Як результат — маленькими кроками та великими зусиллями формується сучасне лице давнього й великого народу». 

Творча майстерня Олени Мазурок

Де купити: інстаграм

Майстерня пропонує авторські намиста. Також там проводять різноманітні майстер-класи, де можна самому навчитися виготовляти прикраси. В асортименті є дукачі, керамічні намиста, сережки, латунні перстені та лускавки (намисто з дутого скла). Кожен виріб особливий: намисто з сучасної венеційки можна придбати за 8000 гривень, а перстені з латуні — від 550 гривень.

«Я тішуся своїм набутком, оглядаю його, горджуся та розумію всю цінність цих речей. Особливе місце займають ті речі, котрі мені передалися в спадок, і це далеко не намиста, не корал, лускавки чи дукачі. У моєї бабці не було намист з лускавок, зате вони є у мене й будуть у моєї доньки. Ми самі зараз формуємо цю скриню скарбів, щоб нести відповідальність та світлість цих традицій», — каже майстриня.

Майстер Василь Білоножко

Де купити: інстаграм, фейсбук

Майстер з Черкащини виготовляє сережки, дукачі та різноманітні елементи для намист, які можна використовувати для створення власних прикрас — хрести, намистини тощо. Вироби майстерні відтворюють традиційні прикраси українців. Дукач-ягнусок (з медальйоном у формі серця) можна придбати за 3200 гривень, а комплект з дукача й сережок-пташечок — за 3600 гривень.

ККрамничка

Де купити: інстаграм

У крамничці співпрацюють з майстринями з бісероплетіння, гончарем і майстром-мосяжником, тож тут можна придбати силянки, стрічкові ґердани, керамічні намиста, зґарди тощо. Бойківська силянка обійдеться у 2000 гривень, а керамічні чорні коралі — у 750 гривень.

«Географічне розташування України та її природні багатства сприяли розвитку великої кількості ремесел. Усі наші майстри — з різних куточків України. Завдяки вам вони можуть творити, продовжувати свою справу, передавати знання та навички новому поколінню майстрів». 

Майстерня Пацьорки

Де купити: інстаграм

Це проєкт майстрині з Житомира Марини Василенко. Вона виготовляє прикраси ручної роботи з кераміки, перламутру, скла тощо. Додає й металеві підвіси та намистини. Наприклад, намисто з авантюрину та кришталю з підвісом коштує 1850 гривень, а чокер з шунгіту (гірська порода чорного кольору) з тризубом — 600. Його можуть приміряти й чоловіки.

ROOTS

Де купити: інстаграм, сайт

Бренд прикрас створила фольклористка Ярина Дронь, тож тут ви знайдете відтворені етнографічні зразки сережок, перстенів і намист. За 2500 гривень можна придбати перстень зі срібла з жадеїтом, який створили за зразком зі Східного Поділля, а за 3400 гривень — коралове намисто на три низки.

«Прикраси ROOTS — це поєднання історичної правдивості й актуального нині мінімалізму. Це вишуканість у лаконічному дизайні, що витриманий століттями. Це багатство, яке Ви захочете передати в спадок. Це твоя заново відкрита унікальність». 

Oksana Boriychuk

Де купити: інстаграм, сайт

В асортименті бренду можна знайти намиста з керамічних намистин, дармовиси, зґарди, браслети та сережки. Часто вони об’єднані в колекції — до Різдва, Великодня тощо. Наприклад, намисто «Дзвінка коляда» можна придбати за 3400 гривень, а сережки «Зелений гай» — за 980 гривень. 

«Більшість виробів унікальні чи створені в лімітованій кількості. Проте ми також створюємо цілісні колекції, основними акцентами яких є виготовлені в нашій майстерні намистини з білої глини з авторським розписом. Також використовуємо натуральне каміння, венеційське скло, авторські зґарди та добірну фурнітуру». 

Катерина

Де купити: інстаграм

Майстриня створює бісерні прикраси: силянки, ґердани, намиста за авторськими чи відтвореними схемами. Також вона вигадала квіткові браслети-манжети з бісеру — такі можна купити за 1000 гривень за штуку. Стрічковий ґердан з підвісами коштуватиме від 1700 гривень. Працює майстриня й під замовлення.

Prylavok

Де купити: інстаграм

У крамниці пропонують авторські прикраси з поєднанням традицій і сучасності. Тут можна придбати котильони-брошки за 1500 гривень, заколки з бісером — за 1200 гривень, а стрічкові ґердани, які можна носити і як прикрасу для волосся — від 1800-2000 гривень. 

«Наші прикраси — це не просто аксесуари. Це розкіш, яка відображає вашу неповторну особистість». 

Читати далі

Суспільство

Легіонери показали ліквідацію ворога мінометним вогнем на Харківському напрямку

Опубліковано

Бійці Міжнародного Легіону ГУР МО України разом із білоруськими добровольцями полку Кастуся Калиновського нищать ворога на Харківському напрямку.

Відповідне відео оприлюднило Головне управління розвідки МОУ.

На одній з ділянок після спроби прориву противник був ювелірно знищений мінометним вогнем.

Добровольці з Білорусі та ще понад 50-ти країн світу борються з російськими окупантами на найгарячіших напрямках фронту вже третій рік поспіль.

Читайте також: “Створено захисниками”: перезапустили бренд ветеранів-підприємців

Відео можна переглянути за посиланням.

Нагадаємо, Міноборони анонсували застосунок Резерв+ для військовозабовʼязаних.

Фото: ГУР

Читати далі

Суспільство

Врятовані хвилясті папуги переїхали у літню фазенду Київського зоопарку

Опубліковано

У Київському зоопарку велика група хвилястих папужок, які потрапили сюди під час війни, переїхала на свою нову літню фазенду.

Про це повідомили у соцмережах зоопарку. 

Врятовані хвилясті папуги переїхали у літню фазенду Київського зоопарку

“Реабілітація птахів — це складний і довготривалий процес. Адже необхідно не тільки відновити тварину фізично, але й повернути нормальний психологічний стан та соціалізувати до групи собі подібних”, — розповіли фахівці.  

Читайте також: В Україні перекладуть 90 книжок завдяки програмі Translate Ukraine

Саме для реабілітації папуг на території зоопарку створюються все нові й нові природні авіарії, де птахи перебувають у складі зграй безпосередньо у парку Київзоо — на свіжому повітрі серед зелених кущів та дерев. Новий авіарій розраховано на проживання двадцяти хвилястих папуг, для яких облаштовано:

  • гнізда,
  • гілки дерев,
  • канати та гойдалки,
  • присади,
  • годівничка,
  • напувалка.

Дно авіарію устелено дерев’яною мульчою. Врятовані птахи дуже люблять зерновий корм, овочі та фрукти. Вони швидко відновлюють сили у гомінкій зграї.

Кияни можуть їх побачити у сквері навпроти слона. 

Нагадаємо, в Україні запрацював проєкт з безоплатної вакцинації та чипування тварин.

Читати далі