Суспільство
Врятувати Карпатського буйвола. Як працює перша та найбільша буйволина ферма на Закарпатті
«Знайомся: це Монція, наша старожилка і лідерка, це – Катя, а от Каня, на честь нашого замку Канків… А де ж моя улюблениця Чічка?», – Інна Левдар веде нас посеред огрядних рогатих красунь-буйволиць. Ферма «Карпатський буйвіл» поблизу Виноградова – найбільший в Україні осередок унікальних тварин, які прижилися на Закарпатті з XIII століття, лишившись у спадок від татаро-монголів й перетнувши Карпати, аби оселитися в передгір’ях навічно.
Спочатку буйволів було троє: Ромашка, Юля та Юрій Юрійович
На те, що буйволи оселилися справді навічно – сподіваються й на фермі. Її місія – не просто виробляти молоко та сири (про м’ясо тут не йдеться, бо друзів не їдять). Ціль – врятувати й відродити популяцію саме Карпатського буйвола. А прийом туристів і створення молочної продукції – лише засіб для цього. Доки проходимо між буйволицями, керуюча фермою пані Інна розповідає: все почалося з трьох тварин.
«Це були Ромашка, Юля і бичок Юрій Юрійович. Власник ферми, пан Роман (особа непублічна) з дитинства любив буйволів, адже невеличке стадо тримав його дід і заповідав зберегти. Спершу вони жили у нього на господарстві. Далі він придбав ще кількох, з’явилися буйволята, і вже йшлося про створення для них окремої локації. Сьогодні у нас стадо з 78 тварин, до цього ми йшли понад 5 років. І, так, тут рятуємо Карпатських буйволів від зникнення», – ділиться Інна.
В інших господарствах на Закарпатті буйволів усе менше. Колись стада, а тепер «жменьки» тварин дрібніють, буйволів продають за межі регіону, або ж вони просто завершують своє життя. А ще минулого століття в кількох селах буйвіл був не в дивовижу: як звичайна свійська тварина, «альтернатива» корові. Але з ними важче: молока дає менше (хоча воно й відмінної якості та багате на корисні речовини), а їсть більше за корову. Та й норов тварина має специфічний: буйволиця не дасть себе доїти нікому, крім того, кому довіряє. І як тяглова сила також не вельми стабільна: побачивши калабаню з водою – покине віз із вантажем та мерщій купатися.
Патріарх ферми Хан і SPA-процедури для буйволів
«О, наші красуні полюбляють SPA-процедури! Маємо на фермі спеціальний басейн, де вони приймають і грязьові ванни, також ходять купатися в найближчий потік (річка закарпатською говіркою). Мріємо про басейн з проточною водою. У нас тут багато роботи. Цьогоріч оновили дещо, але планів багато», – розповідає пані Інна під час екскурсії фермою.
А ось і Хан. Величезний рогатий – патріарх ферми і головний тато стада. Утім в буйволиному колективі панує матріархат, і саме головна буйволиця Монція є «ведучою», інші самиці можуть хіба що намагатися сперечатися за владу. Хан – один з улюбленців Інни: вона залюбки їздить на ньому верхи та милується пишними віями.
Майже 800-кілограмовий буйвіл і зараз «перший хлопець на селі», але на підмогу придбали молодого бичка, обмінявши його в одному з господарств області на буйволицю і теличку. На фермі переконані, що кров (генофонд) треба оновлювати, і тому обміни буйволами – звична справа.
«Ставати туристичним осередком спочатку й не планували. Я просто возила молоко в найближчі міста, сама стояла з ним на ринку. І тут нагодилася пані Олена, гідеса, з якою ми тепер товаришуємо. Сказала, що туристам може бути цікаво. І почала привозити перших гостей, далі – групи. Ми організували дегустацію, потроху створили всю інфраструктуру. Наша туристичні історія стартувала 2017-го року. Тепер, крім мене, працюють троє екскурсоводів», – ділиться керуюча фермою.
Сир як квиток у майбутнє
Буйволине молоко – дуже цінне. Мало холестерину, багато білку, вітамінів і мікроелементів, чудова здатність до перетворення у різні типи сирів: від молодих на кшталт рікоти – до благородних, витриманих. Кажуть, сир – це крок молока у вічність. А для буйволів Закарпаття – це квиток у майбутнє. Адже ферма заробляє саме на продажах сиру.
«О, ні, ми ще не отримали ані гривні прибутку. Власник дотує ферму з власної кишені, а будь-яка зароблена копійка спрямовується на розвиток стада, умов для них і, звісно, запаси кормів. Та саме сир уже дає можливість покривати частину наших витрат. І гості – завдяки відвідинам туристів уже забезпечили буйволів харчом на зиму, тепер будуємо навіс для запасів», – продовжує Інна.
Інна Левдар сама навчилася сироварінню, і сьогодні в асортименті «Карпатського буйвола» сири стилів рікота, бринза, моцарела, панір, халумі, а також напівтвердий сир із травами та тверді сири, масло, і, власне, буйволине молоко. Бестселер – згущик із цукром. Мета – робити якомога більше найціннішого – витриманого твердого сиру (на зразок качоти та гауди), який і смачний, і добре зберігається.
«Це для мене виклик, адже ціль – не використовувати “чужих” заквасок та інших спеціальних технологій, на кшталт латексного покриття. Продукт має бути саме таким, як могли б створити з молока буйволиць 100 років тому! Експериментую, вчуся, вдосконалююся. На тиждень ми переробляємо максимально до 750 літрів молока – це в осінній сезон і на початку зими, коли його найбільше. Позаминулого тижня переробили 660, а минулого – 720 літрів. З нього за 7 днів можемо зробити 15 голівок сиру на витримку, зварити до 150 баночок згущику, 3-4 кілограми масла і кількадесят кульок моцарели. Також щодня робимо голівку сиру панір, він теж популярний».
«Маємо проблему – влітку, коли молока мало, приїжджає багато туристів, а в холодний сезон молока багато, а гостей – менше. Тож витриманий сир і, звісно, якнайбільше замовлень – наш шлях», – зізнається працівниця ферми.
Карантин як стимул до розвитку
Як не дивно, позитивну роль у розвитку ферми відіграв карантин. Коли стався локдаун, йшло до розпачу, однак криза стала поштовхом.
«Ми почали активно працювати онлайн: відкрили сторінки у соцмережах, де розповідали про буйволів і місію ферми, створили можливість замовити продукцію онлайн. Запровадили акцію: пропонували підтримати буйволів купівлею згущеного молока та сиру, дарували квиток на екскурсію після локдауну. Коли пішли замовлення, швиденько створили сайт з онлайн-крамничкою. Це вивело нас на новий рівень – про ферму дізналися більше, й тепер ми регулярно відправляємо сир та інші продукти по всій Україні».
Заглянути в очі буйволиці
«Про що я мрію? Про ферму з гарною інфраструктурою для буйволів і сучасним, просторим, обладнаним цехом для сироваріння, з великим власним полем для випасу навкруги. І, звісно, це все при великому, здоровому і щасливому стаді Карпатський буйволів.
Чи вірю, що місія врятувати Карпатського буйвола здійсненна? Ми на шляху. Але віримо! Була мить зневіри, але це був момент слабкості, який просто треба було пережити, аби зрозуміти, що ми без них не зможемо. Коли йшлося про продаж ферм, я казала, що заберу Хана додому. Не уявляю себе без них. Це не тільки моя робота – це моє життя. Он Катя – вона мені як кицька, глянь, як кладе голову на плече… За що люблю буйволів? Вони добрі і мудрі. Я біля них спокійна. Поглянь, в їхніх очах – індивідуальність, душа. Не можуть бути Карпати без буйволів».
Насамкінець сюрприз: нас знайомлять з найменшим, двотижневим, буйволеням, яке ще боязко, але з цікавістю освоює двір, ніжно тулиться до працівника ферми Павла та довірливо поглядає на гостей, виблискуючи чорною шерстю та круглими оченятами з фірмовими розкішними віями.
Фото – Сергій Гудак
Цей текст з’явився завдяки Добродіям ШоТам – нашим читачам, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!
11-річний Єнс із Данії зібрав понад 34 тисячі данських крон для дітей з України, які втратили свої домівки. Хлопчик виготовляє власні вироби з бісеру та продає їх.
Про це повідомила міністерка економіки України Юлія Свириденко.
Єнс виготовляє синьо-жовтих великодніх курчат із бісеру. Торік хлопчик зібрав 28 тисяч крон. За 2025 рік він уже встиг зібрати шість тисяч крон, а благодійна організація KOLO Nordic подвоїла цю суму до 12 тисяч крон.
Очільниця міністерства написала про бажання Єнса допомогти українським дітям:
«Хлопчик побачив у новинах, як багато дітей в Україні втратили свої домівки, і сказав мамі: “Що ми можемо зробити?”. Мама відповіла: “Творити добро!”. У свої 11 він показує світові, що щедрість духу не має віку».
Читайте також: Анджеліна Джолі підтримала 14-річну дівчину, яка постраждала від атаки росіян (ФОТО)
Також завдяки міністру підприємництва Данії Мортену Бьодскову, який організував зустріч із Єнсом та його батьками, Юлія Свириденко мала змогу подякувати хлопчику за його роботу.
Нагадаємо, що Барбра Стрейзанд закликала підтримувати українських медиків (ВІДЕО).
Фото: фейсбук-сторінка Юлії Свириденко
Американська акторка Анджеліна Джолі поспілкувалася з 14-річною Поліною, яка дістала тяжкі поранення внаслідок російського удару по Харківщині. Акторка також передала Поліні записку зі словами підтримки.
Про це повідомили в UNITED24.
Поліна отримала тяжкі поранення в лютому 2025 року в Ізюмі. Зараз дівчина проходить лікування в дитячій лікарні «Охматдит». Найбільша мрія дівчини — знову ходити. Їй допомагають у цьому українські лікарі.
Також дівчина розповіла психологам, що вона дуже хотіла б зустрітися з Анджеліною. До втілення цієї мрії Поліни долучилися в UNITED24. Американська акторка поспілкувалася з Поліною онлайн. Разом із цим дівчина отримала від Анджеліни Джолі записку зі словами підтримки та побажаннями залишатися сильною.
Читайте також: «Ви надихнули весь світ!»: Барбра Стрейзанд закликала підтримувати українських медиків (ВІДЕО)
Нагадаємо, що принц Вільям зустрівся з українськими дітьми у школі в Естонії.
Фото обкладинки: Harald Krichel
«Нова пошта» 26 березня нагородила українських волонтерів, благодійні фонди та громадські організації відзнакою «Варті». Її отримали 12 переможців голосування серед українців. Також компанія визначила 21 організацію, що найбільше доклалися до підтримки українців через гуманітарні відправлення.
Про це повідомили в «Новій пошті».
Хто здобув відзнаку «Варті»
До голосування за переможців долучилися понад 55 тисяч українців. Загалом відзнаку отримали 12 людей та організацій, які працюють у різних сферах.
77-річний Григорій Янченко переміг у номінації «Найстарший волонтер», також відомий як Дядя Гриша. Під час окупації Херсона він вирушав у людні місця з прапором України на кріслі колісному та з увімкненим гімном. Зараз він живе у Запоріжжі, але рідко буває вдома — подорожує містами України, збираючи кошти для військових. Відзнаку Дяді Гриші вручили у Кропивницькому під час чергового збору.
Наймолодшими волонтерками стали 6-річна Олександра та 4-річна Кіра з Харкова. Саша вже отримувала нагороду «Варті» рік тому. Тоді організатори підготували для неї сюрприз — вона побачила батька-військового, якого ненадовго відпустили зі служби. Через місяць чоловік загинув на фронті. Попри втрату, дівчинка разом із подругою продовжує допомагати ЗСУ, вона збирає кошти на маскувальні сітки, турнікети та автівки. Вона отримала відзнаку у річницю загибелі батька.
За технологічність у волонтерстві відзнаку отримав Сергій Стерненко — автор безперервного збору «Русоріз». Стерненко також регулярно демонструє, як FPV-дрони працюють на передовій.
За креативний підхід нагородили блогера з Миколаєва Юрія Степанця, який нині мешкає в Одесі. Він є найвідомішим в Україні коміком на кріслі колісному та ініціатором «неходових зборів» для військових. Волонтер часто наголошує: не всі можуть воювати в ЗСУ, але кожен, попри втому й втрати, здатен бути для ЗСУ на своєму місці.
Читайте також: Волонтеру Фумінорі Цучіко зареєстрували місце проживання в Харкові
За евакуацію нагородили Катерину Андреєву, яка разом із військовими рятує поранених захисників із прикордоння Сумщини та Курщини. Вона також вивозить мирних жителів і покинутих тварин з-під обстрілів. Свою відзнаку Катерина присвятила батькові, який віддав життя за Україну. За медичну допомогу військовим українці висловили вдячність парамедикам з «Госпітальєрів», які врятували тисячі життів, а за підтримку жінок — руху VETERANKA.
Разом із цим відзнаку отримали:
- всеукраїнська благодійна організація Ukrainian Food Foundation за підтримку ВПО;
- Олександр Мізерій за культурний розвиток. Він є лідером гурту «Смерека» з Вінниччини та волонтером, який вже відіграв понад 350 благодійних концертів і зібрав понад 4 мільйони гривень для ЗСУ;
- Андрій Бурахович за допомогу армії своїми руками. Андрій — механік, який майже цілодобово ремонтує автівки для фронту і вже відремонтував понад дві тисячі машин;
- благодійний фонд «Діти героїв» за психологічну допомогу понад 12 тисячам дітей, які через війну втратили одного або обох батьків;
- Анастасія Слюсар — лідерка фонду, який допомагає дітям, зокрема на прифронтових територіях.
«Попри втому, труднощі й втрати, волонтери продовжують рухатися далі — підтримують тих, хто цього потребує, і знаходять нові способи допомагати. Це про людяність, небайдужість і неймовірну силу. Вони працюють не заради відзнак, а просто тому, що не можуть інакше. Ми дякуємо кожному й кожній та завжди будемо поруч», — розповіла співзасновниця «Нової пошти» Інна Поперешнюк.
Переможці за обсягами гуманітарних вантажів
Організатори відзначили 21 організацію та фонд, що найактивніше користувалися послугами «Гуманітарної Нової пошти». Переможців обирали за найбільшими показниками кількості та ваги відправлень, категорії допомоги та її системність. «Нова пошта» відзначила:
- благодійні фонди «На Хвилі» та «Рій» («Допомога армії»);
- благодійні фонди «Медицина Херсонщини» та «Лелека-Україна» («Медична допомога»);
- благодійні організації «Українські сестри та кідфрендлі» та «Співдружність України» («Допомога дітям»);
- громадську організацію «Покликані жити» та благодійний фонд «Летс Хелп» («Допомога людям старшого віку»);
- благодійні організації «З теплом у серці» та «Європейські традиції доброчинності» («Допомога людям з інвалідністю»);
- «Бахмутське товариство захисту тварин “ЛАДА”» та благодійний фонд «Разом добра сила» («Допомога тваринам»);
- громадські організації «Добробат» та «Б50» («Відновлення житла та добробуту»).
- благодійна організація «Громадянин» та громадська організація «Джуніорс» («Спорт та реабілітація»);
- благодійний фонд «Щаслива лапа» («Лідер серед вантажних перевезень);
- міжнародний благодійний фонд «Небайдужі» та громадська організація «Свідомі кияни» («Найбільша кількість відправлень гуманітарного вантажу»).
Разом із цим у номінації «Навігатор допомоги» перемогли Юлія Кудрик й Оксана Миколюк за активне консультування й онлайн-супровід щодо перевезення гуманітарних вантажів.
Як вручали нагороди
Відзнаку вручали місцеві активісти, блогери, лідери думок, представники «Нової пошти», а також люди, які раніше отримували допомогу від волонтерів-переможців.
Про відзнаку «Варті»
«Варті» — це щорічна відзнака для волонтерів від «Нової пошти», яку заснували у 2022 році. Її започаткували для того, щоби підкреслити внесок українських волонтерів і благодійників.
Нагадаємо, «Нова пошта» розробила сервіс для ефективнішої доставки посилок.
Раніше ми писали, що UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії.
Фото: «Нова пошта»
