

Суспільство
«Вони бачать моїми очима». Як описати жести, міміку і колір? Історія коментатора театральних вистав
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Театр може бути інклюзивним простором для тих, хто не бачить. Адже їхніми «очима» стає коментатор, який допомагає їм “побачити” дійство своїми очима. Любомир Покотило уже понад 10 років допомагає незрячим та слабозорим людям долучатися до культурного та спортивного життя. Він створює аудіоопис.
ШоТам розпитало Любомира про те, як це працювати з коментаторської рубки, пояснювати словами візуальне і робити культурний простір ближчим для всіх охочих.

Любомир Покотило
Автор проєкту «Доступний театр»
Для шанувальників футболу і любителів кіно
2012 рік. Чемпіонат Європи з футболу і початок моєї історії аудіоопису та тифлокоментаторства матчів для тих, хто чує, але не може побачити. На той момент українські стадіони ще не мали такої опції, але за ініціативою Центру доступу з футболу в Європі та Національної асамблеї людей з інвалідністю, настав її час. Аудіоопис запровадили на стадіонах Києва, Харкова, Донецька і Львова, де відбувалися всі футбольні матчі.
В столиці тифлокоментар для незрячих став звичною послугою для вболівальників під час проведення найзнаковіших футбольних матчів. Втім, пандемія коронавірусу і повномасштабне вороже вторгнення внесли свої корективи. Вболівальникам на стадіони тепер – зась. Але залишити без футболу тих, хто завдяки тифлокоментаторству може «подивитися» матч, ми не могли. Тому ми продовжуємо коментувати протистояння на радіо «Гомер» інтернет-радіостанції УТОС (Українське товариство сліпих).
Варто сказати, що аудіопис футболу й не тільки, це моє захоплення ще зі студенства. Я навчався в Києво-Могилянській академії на соціальній роботі і любив футбол. Згодом вирішив, що ці хоббі, так би мовити, можна поєднати. Для цього я почав шукати себе у різноманітних проєктах з людьми з інвалідністю.

«Вони бачать моїми очима»
Україні бракує досвіду в аудіописі. Щоби навчитися якісно передавати словами те, що відбувається довкола, я перейняв закордонний досвід, аби згодом застосувати його на Батьківщині. Навчався аудіоопису в австрійських колег, у Києві, Варшаві, також мав спецкурс у Лондоні.
Закордоном, наприклад, у Великій Британії чи Австрії, доступність культурного продукту взагалі гарантується законом. І більшість театрів, музеїв чи інших культурних інституцій у тих країнах забезпечує глядачів з порушеннями зору відповідними послугами. Але зрушення є і у нас. Окрім аудіопису футболу, у 2019 році з’явився документальний фільм про життя незрячих в Україні — «Вдивляючись у темряву», режисера Сергія Волкова. Для стрічки, яка розповідає історію ветерана Віталія Галіцина, який втратив зір на війні і тепер пристосовується до нового життя, текст готував я.
Колись, під час навчання з тренерами, у мене виникло запитання: чи можна у коментарі використовувати слово «бачать», адже глядачі незрячі. Тренер відповів: «Звісно, можна, адже саме вашими очима вони й «бачать».
Театральні вистави для незрячих
Футбол, кіно – озвучувати навчилися. А як щодо театру? Театр – це місце з потужною візуальною складовою. Часто актори користуються звуками, мімікою, жестами і аж ніяк не словами. Хіба можна зробити так, щоб ті, хто не можуть, побачили дійство, яке відбувається на сцені?
З’ясувалося, так. Можна. Кілька років тому ми вирішили спробувати і тестово озвучили першу виставу «Легені» в Театрі на Печерську. Пізніше нас півдтримав Український Культурний Фонд і втілити у життя вдалося проєкт «Доступний театр для слабозорих та незрячих глядачів» у трьох київських театрах: у тому ж Театрі на Печерську, в Молодому театрі та Київській опері.
Звичайно, з початку коментувати вистави було трохи боязко, але все починається з малого. Тут важливо підготуватися. Налаштувати співпрацю з представниками театрів, акторами, режисерами, тестування з людьми, які не бачать. І, звісно, копітка праця над текстом аудіоопису. Найголовніше – не говорити зайвого. Зі складнощів, наприклад, у одній з вистав, крім гри акторів, на сцені були відеоефекти – їх описати не просто.

Акт перший. Підготовка.
Перше, що потрібно зробити – це підготувати текст аудіоопису вистави. Її потрібно побачити і відчути. Акторська гра завжди на найвищому рівні, ми не можемо відставати. Текст готуємо разом з колективом театру і нашими редакторами, а акторів інколи просимо розтягнути сцену, додати більше пауз, щоб встигнути все описати.
Коли текст готовий і протестований, ми репетируємо разом з акторами – онлайн по відеозв’язку проганяємо усі репліки. Коментатору потрібне зручне місце, як правило, це рубка для інженерів. Звідти добре видно сцену і чути, що там відбувається. А глядачі отримують приймачі з одним навушником, і коли вони сидять у залі, то одним вухом слухають виставу, а другим — текст, який лунає з мікрофона коментатора.
Рубка обладнана спеціальним пристроєм, його закупили в рамках проєкту – обладнання залишиться у театрах і працівники надалі зможуть ним користуватися. Навушники автономні, вони працюють і тримають заряд протягом кількох вистав.

Акт другий. Дійство.
Коли глядачі вже на місці, я коротко розповідаю про історію театру, передісторію постановки, представляю головних дійових осіб, і описую сцену. Аудіоопис — це допоміжна функція, основне, це вистава, яку створив режисер і актори. Коментар допомагає глядачам зрозуміти, в яких костюмах актори, які декорації, що розташовано на сцені, як вони змінюються під час вистави.
Людина, яка не бачить або не зовсім добре бачить, не завжди встигає за режисерським задумом. Мові акторів перешкоджати не можна, тому я використовую паузи, щоби описати кольори, які використовуються на сцені, світлові ефекти. Все для того, щоб глядачам було зрозуміло, що поступово відбувається на сцені, і вони цілісно сприймали виставу. Також коментую міміку героїв, їхні рухи – це все, що незрячі відвідувачі не можуть сприйняти, але точно можуть “побачити” моїми очима.
Один проєкт завершили. Давайте наступний!
У 2021-му ми завершили проєкт в столиці. Свої результати представили на підсумковій конференції за участі 18 театрів України. І у нас зародилася ідея створити нові колаборації між театрами і запровадити послуги аудіоопису серед театрів у інших містах.
Для проєкту ми обрали три міста: Рівне, Вінницю та Хмельницький. Іван Педорук, директор Вінницького музично-драматичного театру, Андрій Ковальчук, керівник Хмельницького театру імені М. Старицького та Володимир Петрів, очільник Рівненського музично-драматичного театру й керівниці літературно-драматургічних частин швидко взялися за роботу.
У межах проєкту «Запровадження послуги аудіоопису в обласних театрах Вінниці, Рівного та Хмельницького, який відбувається за підтримки Українського культурного фонду, ми підготували 12 інклюзивних. У кожному місті по 2 вистави. У Вінниці – про Квітку Цісик (ця вистава уже відбулася), а друга – про Марусю Чурай. У Рівному – дві комедії. «Вечеря з диваком» (уже зіграли) і «Мартин Боруля». А в Хмельницькому у нас була вже сучасна постановка Кайдашів і комедія «Божевільна ніч або номер 13».
Оскільки чотири вистави уже відбулися, маємо перші відгуки. Здебільшого, позитивні. Але й маємо те, що варто покращити. Деякі відвідувачі казали, що деколи музика гучніша за текст коментатора, хтось попросив голосніше говорити, а хтось більше описати якогось героя. Все це ми врахуємо у наступних виставах.

Тренінги та семінари для співробітників театрів
Ми проводили зустрічі наживо у кожному з театрів, і далі продовжуємо працювати онлайн – розбираємо кожну з вистав, щоби підготувати дві постановки, які вже матимуть готовий текст аудіоопису. Хочеться, щоб надалі представники театрів працювали над коментуванням інших вистав, аби якнайширше представити їх глядачам з порушеннями зору.
Наш проєкт багатокомпонентний. Ще на початку наш консультант з питань безбар’єрного середовища Євгеній Свєт провів практичні семінари в кожному з театрів і інструктаж для персоналу. Колективи могли проаналізувати доступність їхніх закладів культури. Розглядали також способи та техніки супроводу людей з порушеннями зору. Тепер всі працівники театрів знають, як працювати з такою аудиторією, як коректно надати послугу, коли вони приходять до театру, як їх супроводити, скажімо, до місця у залі, до буфету, до гардеробу.
Також ми видали пам’ятку для працівників закладів культури щодо службової комунікації з людьми з інвалідністю. Називається «Доступний театр», авторка Юлія Патлань.
Екскурсія на дотик перед виставою
Окрім тренінгів, наші експерти проводять моніторинг архітектурної доступності приміщень театрів, досліджують наявні бар’єри і надають консультації театрам, щоб їх усунути. І ще один важливий елемент нашого проєкту – це екскурсії на дотик перед однією з вистав. Глядачі можуть доторкнутися до реквізиту, костюмів, декорацій, розміщених на сцені, й відповідно, мати більше уявлення потім під час вистави, що відбуватиметься на сцені.
Таке ми вже робили в київських театрах, і людям було дуже цікаво доторкнутися до того, що потім вони «бачать» на сцені за допомогою аудіоописового коментатора. Проєкт у регіонах має завершитися до кінця жовтня, десь у вересні вже відбудуться такі екскурсії за лаштунки театрів.
Ще про один напрямок роботи – це цифрова доступність. Все більше і більше ми користуємося онлайн-сервісами в повсякденному житті. Тому наш спеціаліст проаналізує кожен із сайтів театрів і застосунки. Аби весь процес був інклюзивним — щоб незрячі відвідувачі могли безперешкодно дізнатися про репертуар, придбати квитки, спланувати свій візит і врешті відвідати обрану виставу.

Альтернатива – це про доступність
Послуга аудіоопису є в деяких театрах Києва, Львова та Харкова. Вінниця, Хмельницький та Рівне підхоплюють цю ініціативу, адже для кожної культурної події має бути можливість скористатися альтернативним форматом.
Запровадження послуги аудіоопису дає можливість не тільки театрам стати більш доступними, але й змогу глядачам з порушеннями зору бути більш соціалізованими, разом з усім залом глибше переживати емоції, насолоджуватися виставою. Директор Хмельницького обласного академічного драматичного театру зауважив, що з війни повертаються воїни з порушеннями зору. Може, вони соромилися б ходити на вистави, а з аудіоописом зможуть активніше відвідувати театральні прем’єри.
Загалом, щоб залучити незрячих глядачів, ми комунікуємо з групами за інтересами, УТОС (Українське товариство сліпих) у містах. Зауважу, що люди з порушеннями зору і так ходять на вистави, але тепер — з більшою зацікавленістю, бо мають додаткову опцію.

Суспільство

Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Вдалося зафіксувати на відео збиття російських ракет українськими засобами ППО у ніч на 21 вересня.
Про це повідомляє Командування Повітряних сил ЗСУ.
«Бойова робота підрозділів зенітних ракетних військ Повітряних сил», — йдеться у повідомленні.
Читайте також: Весілля для героя майже “під ключ”. Черкащанка започаткувала унікальний проєкт
Про Повітряні Сили
Повітряні сили ЗСУ — вид збройних сил, який має на озброєнні винищувальну, бомбардувальну і транспортну авіацію, а також зенітні ракетні війська і радіотехнічні війська. Повітряні сили у цьому вигляді були створені у 2004 році шляхом об’єднання двох видів: Військово-повітряних сил та Військ протиповітряної оборони України.
Нагадаємо, у ніч на 21 вересня сили ППО збили 36 ворожих крилатих ракет повітряного базування Х-101/Х-555/Х-55.
Фото: скриншот із відео.
Суспільство

Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Він покинув своє комфортне життя у Швеції заради України. На батьківщині у нього лишилася улюблена справа: хлібна пекарня й метал-гурт. Та він не зміг усидіти вдома, коли побачив, що ворог перетнув кордони європейської країни. Про захисника України розповідає ШоТам.
Арктичний рейнджер зі Швеції, який став на захист України! У Бахмуті він отримав поранення, але це лише загартувало: знову рветься в бій.
Це воїн Інтернаціонального легіону Олівер. За його спиною численні військові місії та бойові операції.
З 1995 року він служив у шведський армії арктичним рейнджером. Спеціалізувався на знищенні бронетехніки. Брав участь у місіях у Косові, Македонії, Афганістані та Ліберії.
Але останні 8 років випікав хліб у Швеції, грав у метал-гурті й насолоджувався життям. Усе змінило 24.02, яке для Олівера та його рідних з Естонії було особливим днем. Вони відзначали День незалежності Естонії, коли дізналися: росія повномасштабно напала на Україну. Олівер одразу зрозумів: його бойовий досвід та підготовка потрібна українцям.
«Ще до цього я сказав своїй сім’ї, що, якщо війна таки почнеться, я мушу поїхати туди. Тому вони знали, що цей процес уже був запущений», — Олівер, воїн Інтернаціонального легіону оборони України.
Він вирушив до України та вступив до Інтернаціонального легіону. На полі бою показав свій дух справжнього вікінга: завзято смажив російську бронетехніку. У складі штурмових груп зачищав посадку за посадкою, звільняючи українську землю.
«Сорокаміліметрові гранати, РПГ «АТ-4», гвинтівки 5.56. Кулемети 7.62. Ми добряче прочесали», — Олівер, воїн Інтернаціонального легіону оборони України.
Коли Олівер уперше побачив побут росіян, був неприємно вражений.
«Я розумію: окопне життя — це завжди невесело. Але, мабуть, їхні офіцери забули сказати їм, що в окопах взагалі-то треба прибирати», — Олівер, воїн Інтернаціонального легіону оборони України.
Олівер пройшов пекло в Бахмуті. Саме там він отримав поранення, евакуюючи побратима. Це був снаряд ворожого танка, який влучив поруч та поранив кількох легіонерів, зокрема й Олівера.
«Коли відбулося влучання і я усвідомив, що поранений, я закричав: «Я поранений!». Дозорний уже зайняв укриття і відгукнувся: «До мене, до мене!», — Олівер, воїн Інтернаціонального легіону оборони України.
Читайте також: «Ця планета створена не тільки для людей». Волонтерка з Одещини рятує тварин від війни та шукає їхнє «місце під сонцем»
Попри поранення, він доніс на собі побратима, якого вразило першим. Після лікування та відпустки Олівер хоче знову на фронт, бо не може покинути Україну в цій боротьбі.
«Ви, українці, показали світові приклад єднання. Це передається далі. Ти бачиш, як люди об’єднуються навколо єдиної мети, просто щоб допомогти чимось. І це вражає», — Олівер, воїн Інтернаціонального легіону оборони України.
Нагадаємо, американець покинув комфортне життя і захищає Україну від окупантів.
Також ШоТам розповідав, як бельгійський пілот закохався в Україну і волонтерить заради перемоги.
Суспільство

Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Українські прикордонники знищили місце укриття окупантів на Донеччині.
Про це повідомили у пресслужбі ДПСУ.
Оператори БПЛА прикордонного підрозділу знищили місце укриття окупантів на Донеччині. Сховок ворожа піхота облаштувала у напівзруйнованій будівлі.
«Вполювали групу загарбників у їх фортифікаційній споруді за допомогою FPV-дрона. Після удару дрона-камікадзе з укриття жива сила противника не виходила, втрати ворога дорозвідуються», – йдеться в повідомленні.
Читайте також: Чому Еритрея голосує «проти»? Ефіопське козацтво
Про ДПСУ
Державна прикордонна служба України – правоохоронний орган спеціального призначення, на який покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України та охорони суверенних прав України в її винятковій (морській) економічній зоні.
Нагадаємо, бійці «Сталевого кордону» на Куп’янському напрямку за день знищили два ворожих комплекси відеоспостереження «Муром-М».
Також бійці бригади Гвардії наступу «Сталевий кордон» FPV-дроном влучили у ворожий бліндаж.
Фото: facebook.com/DPSUkraine.