Як поєднати діджей-сети, табір для дорослих та відбудову? Це волонтери Repair Together, які відновлюють житло на Чернігівщині

Київ. Ранок суботи. На парковці біля метро Палац Спорту стоять великі автобуси. Сюди приходять люди з рюкзаками, наметами, карематами. Хтось плавно підіймається з метро, а хтось проспав і мчить на таксі. Одні жваво обговорюють минулі поїздки, інші – розгублено складають речі. Видно, що прийшли сюди вперше. Автобуси заповнені й вирушають у село Лукашівка на Чернігівщині, роблячи по дорозі ще одну зупинку за пасажирами на станції Лісова. 

Це волонтери Repair Together. Про новий вид корисного відпочинку для молоді та вдячність мешканців громади, читайте у новому матеріалі ШоТам.

100+ людей на вихідних та 30+ волонтерів по буднях

Зазвичай у Лукашівку Іванівської громади їде людей 100, а буває і 150 чи навіть 200. Вони їдуть на толоки, де за бажанням розділяються на групи. Одні розчищають ділянки для будівництва – близько 30-50 людей за вихідні розбирають до фундаменту те, що залишилось від будинку після обстрілів. Інші – долучаються до будівництва нових домівок. 

Це не лише допомога жителям деокупованих сіл. Після праці волонтери купаються в озері, танцюють під техно, співають пісень у багаття, дивляться фільми під зоряним небом і багато-багато спілкуються. 

Та є люди, які готові залучатись більше, ніж на вихідні. Це волонтери інтернаціонального табору, або по-простому – інбут. Крім українців, сюди приїжджають волонтери з Австралії, Польщі, США, Німеччини та інших країн. Це близько 30-40 постійних волонтерів, які живуть у наметовому містечку. 

Координаторка Світлана любʼязно показує нам й новачкам всі принади табору. Тут все облаштовано для комфортного життя: душові з гарячою водою та пральня, кухня та чайний будиночок, місце для посиденьок за багаттям, проєкт для кіновечорів та навіть сцена для діджей-сетів. Щоб волонтери завжди були на звʼязку, тут є Starlink та генератори. А якщо забажаєте кудись поїхати, тут є і власний транспорт – велосипеди. 

Спочатку у Лукашівку приїжджали розбирати завали, а зараз у наметовому містечку живуть близько 30-40 постійних волонтерів. Фото: ШоТам.

Місцеві жінки частують волонтерів борщиком та оладками

Поки волонтери працюють на відбудові, Тамара Кривопал, власниця будинку у Лукашівці, нарізає картоплю на обід та говорить: «Хоча б раз у день хочемо дати дітям гарячу домашню їжу. А то чим вони тут харчуються? Все ж магазинне. І тут все своє, все з городу: бурячок, морква, помідори. А я от картопельки начищу, борщика наварю, салат накришу. З волонтерами ми стали вже як родина. Приїжджають здебільшого одні й ті самі люди. Тепер ми тільки вихідних і чекаємо. Бо що ми можемо з дідом самі? Щось прибираємо, складаємо, а так основна робота на молодих».

Згадувати окупацію Тамарі складно. Російськими обстрілами зруйновано їхній родинний дім, поки сімʼя з дітьми ховались у підвалі. Місця трьох прильотів показує дід Олексій, який прожив тут сорок років. 

«Як війна почалась, до нас діти з Чернігова приїхали – думали, що в селі буде безпечніше. – продовжує пані Тамара. – 8 березня було ще тихо, а 9-го на подвірʼя приїхали танки. Десятого почали розбивати хати, по нашій вгатили 12-го березня. Кажу їм: “Хто мені хату поставить? путін ваш?” Вони засміялись: “Це не ми, це все ваші”.  

Росіяни зруйнували родинний дім Тамари. Фото: ШоТам.

Ще одна мешканка села – Надія Іванівна. Вона народилась і всі 64 роки прожила у Лукашівці. Знає всіх і памʼятає всю історію села, тільки окупацію згадувати боляче. Ракети не потрапили в її будинок, та зруйнували сараї для птиці, а від вибухової хвилі дім залишився без вікон та дверей: «9 березня у наш двір заїхав БТР. Перетворив подвірʼя на майдан, а там за домом приїжджав бензовоз і заправлявся. 

Я вийшла з погребу, де з дітьми ховались, і кажу: “Чого ви прийшли? Я пенсіонерка, а ви мені от забор навіщо розбили?”. А росіянці кажуть: “Ми вас пришли асвабождать от нацистов”. Та яких нацистів? Де в нас є нацисти? “От прийдет наша власть и будет у вас работа, будуть большие пенсии”. Та у нас і так все було добре, без них». 

Пані Надія знайома з Repair Together з перших днів роботи: «Все вони зробили, з усім допомогли. Поремонтували будинок, поставили сараї, що я там могла курочок, уточок розводить. А зараз от і ворота встановили! Кажуть: “Баба Надя, скільки вам треба грошей? Хай зять заказує ворота, а ми зберемо і скинемо вам на карточку”. Я їм дуже-дуже вдячна. Без цих дітей я не знаю, скільки б ще ми ото возились». 

Пані Надія готує для волонтерів. Фото: ШоТам.

Натомість жінка готує смаколики для волонтерів: «Оладочок напечу, вареничків наліплю. І от кожен день їду до них у табір. Бо я їм дуже вдячна, і  поки матиму сили, буду благодарить, буду пекти і помогать». 

Олександр Кучинський

співзасновник та креативний директор Repair Together.

Ми з друзями просто хотіли допомогти, а тепер у нас в роботі 25 будинків

Одразу після деокупації Чернігівщини ми з друзями хотіли якось допомогти людям та приїхали сюди розбирати завали. Це була абсолютно низова ініціатива, що швидко набирала обертів: до нас долучались нові люди, друзі наших друзів, а інформація поширювалась сарафанним радіо. Як тільки ми створили сторінку в Інстаграмі, вона швидко та природно розкрутилась. Після проходу розміновувачів, ми розчищаємо руїни, прибираємо та готуємо ділянки для нового житла.

Влітку ми запустили будівництво. Прямо зараз тривають роботи на 10 обʼєктах, кожен з яких на різному ступені готовності: десь тільки залитий фундамент, а десь вже зведені стіни чи навіть вже перекритий дах. Всього в нашій роботі за час існування табору близько 25 будинків.

Волонтери стараються робити якісно, наче для себе. Фото: ШоТам.

З будівельними матеріалами нам допомагають декілька міжнародних організацій.

Це німецький фонд Help, Польська Акція Гуманітарна, чеський Коридор UA і ще декілька. Кошти на організацію культурних подій нам надають USAID.

Всі роботи виконують волонтери під пильним керівництвом нашого виконроба Оуена. Він приїхав з Ірландії на своєму джипі спеціально щоб будувати нове житло для українців. Оуен працює з самого початку табору нон-стоп, буквально 24/7. Щоранку він оновлює плани на всіх обʼєктах, розподіляє задачі по волонтерах та по суті вчить, як і що робити. 

Фінал нашої роботи – це повернення сімʼї до власного дому. В один будинок вже заселились люди, а ще два на фінальній стадії – і буквально за місяць хочемо все завершити. 

Сергій

волонтер Repair Together.

Приїхав на вихідні й повертатимусь, поки не добудуємо дім

З середини квітня я їжджу волонтерити суто вихідними. Нас було пʼятеро разом з Сергієм – професійним будівельником, а з фронту робіт був лише залитий основний фундамент. Ми настільки захопились працею, що вирішили в команді таке: будемо їздити, допоки не добудуємо будинок до кінця. 

З часом команда розрослась і зараз стабільно приїжджає 15-17 людей на допомогу. І хоча ми не професійні будівельники, ми всі стараємось робити якісно, наче для себе. Вже зведені з піноблоків стіни, накритий та утеплений дах, встановлені вікна та залита підлога – все це результат нашої роботи. 

Зараз ми робимо внутрішні роботи. Розвели всю електрику під освітлення та розетки. Проклали труби для сантехніки, бойлеру та котлу. В одній кімнаті будемо штукатурити. На кухні волонтери завершують роботи і кластимуть плитку. 

Взимку для волонтерів планують поставити буржуйку та працювати над внутрішніми роботами. Фото: ШоТам.

Ми хочемо закінчити все якнайшвидше, аби люди повернулись вже повноцінно у свій дім. Та щоб сімʼя не жила у сараї, ми завершили чорнові роботи та пофарбували стіни в одній з кімнат. Може власники захочуть згодом шпалери поклеїти чи зробити фактурну штукатурку, але жити можна вже і так. 

Роботи ще багато

В Іванівській громаді ще дуже багато руйнувань, та ні місцева влада, ні волонтери руки не опускають. Більш того, Олександр з командою обережно будують плани на зимовий та наступний теплий сезон:

«Ми хочемо організувати роботу для волонтерів і взимку. Поки це лише концепція, та може ми займемось відновленням хоча б одного соціально-важливого об’єкта в громаді як от школа чи лікарня. Там, де ми можемо поставити буржуйку та працювати над внутрішніми роботами. А волонтерів поселяти у хати до людей». 

Ще більш грандіозні плани – на наступний сезон. Крім вже напрацьованого місця на Чернігівщині, організатори Repair Together мріють створювати осередки на Харківщині та Херсонщині: «Це складно організувати логістично, але ми відчуваємо, що люди готові їхати. Тому і думаємо, як допомогти волонтерам допомагати людям».

Розклад майбутніх заїздів можна подивитися в Інстаграмі волонтерів.

Цей матеріал створено ГО «Криголам» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ICAP Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку. 

Зміст статті не обовʼязково відображає погляди ICAP Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.