Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
«Думок про те, що доведеться тікати від війни та переїжджати в моїй родині не було. Ми сподівалися, що ворог не зуміє дійти до нашого міста», – розповідає переселенка з Лиману, що на Донеччині, Юлія Чухрій.
Та все ж поїхати довелося. Юлія з сім’єю мешкає у Здолбунівській громаді Рівненської області. Вона потрапила на стажування для молоді в органах місцевого самоврядування, яке допомагає організувати Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зараз Юлія — учасниця ради з питань внутрішньо переміщених осіб.
Як проходить таке стажування і навіщо воно громаді, розповідаємо в ШоТам.
Шукали місто, де є робота
Жінка зустріла повномасштабне вторгнення у власному будинку, де жила разом з чоловіком та двома дітьми. Про те, що розпочалася велика війна, дізналися не лише з новин, а й перших вибухів за вікном.
Родина Чухрій перший час спускалася до підвалу домівки й перечікувала обстріли. Тоді подружжя ще не замислювалося над евакуацією. Втім, коли почали зачинятися магазини, зник газ, місто поринуло у темряву через світломаскування і сталися потужні нічні обстріли, Юлія та її чоловік вирішили: час їхати.
Подружжя записалося на евакуацію і незабаром опинилося в Івано-Франківську. І хоча місто сподобалося Юлії і дітям, та все ж надовго вони там не зупинилися, адже підлаштовувалися під професію її чоловіка.
Лиман — місто української залізниці, левова частина місцевого населення, так чи інакше, професійно пов’язана саме з нею. Свого часу й Юлія працювала інженеркою з охорони праці, а її чоловік — машиністом. Так вибір подружжя впав на Рівненську область. Там чоловік Юлії зумів знайти посаду, яка відповідала його навичкам та потребам. Жінка пояснює, коли шукали місце, то опиралися на роботу чоловіка.
«У новому місті усе було незвичним. Насамперед це потреба в орендованому житлі, адже ми звикли до власного будинку. Але, на щастя, тут у дітей є можливість ходити до школи, навчатися, а не сидіти у підвалі», – розповідає Юлія.
Водночас жінка почала шукати, чим буде займатися у свій вільний час. У соцмережах випадково натрапила на пропозицію записатися на програму стажування в органах місцевого самоврядування від Проєкту USAID «ГОВЕРЛА».
Юлія Чухрій (зліва) під час стажування. Фото надала героїня.
«Не часто можна зустрітися і поговорити з міським головою»
«10 днів стажування. Екскурсії, зустрічі з міським головою, участь у круглих столах, можливість долучитися до роботи міської ради, а наприкінці стажування — сертифікат, яким можна доповнити резюме», — розповідає про програму головна спеціалістка відділу проєктної діяльності, розвитку та міжнародного співробітництва Здолбунівської міської ради Наталія Парійчук.
У громаді програма стажування у міській раді для молоді від 15 до 35 років проходить не вперше. У 2022-му році відбувся дебют завдяки Проєкту USAID «Мріємо та діємо», а через рік стажування вирішили повторити за підтримки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА». На цей набір якраз потрапила Юлія Чухрій.
Стажування у міській раді. Фото надала Юлія Чухрій.
Під час стажування жінка доєдналася до роботи у відділі з питань містобудування, архітектури й цивільного захисту населення Здолбунівської міської ради. Юлія відвідувала засідання, які стосувалися відділу містобудування, екскурсії, і брала участь у перевірці готовності водойм до сезону купання. Розповідає: така сфера для неї була геть незвичною, адже вона — залізничниця у другому поколінні.
Втім, співробітникам міської влади вдалося зацікавити Юлію — здивувала щирість та відкритість колег. «Не часто можна зустрітися і поговорити з міським головою, а під час стажування перше, що відбулося – це знайомство», — ділиться Юлія.
Учасники стажування отримали сертифікати про завершення. Фото надала Юлія Чухрій.
Чекають на тих, хто хоче вчитися і працювати
Стажування у міській раді допомогло Юлії адаптуватися у новому місці. Нині вона має чимало знайомих та краще орієнтується у тому, як працює нове місто. По завершенню стажування у міській раді Юлії запропонували роботу. Жінка відмовилася, втім, залишилася учасницею ради з питань внутрішньо переміщених осіб.
Юлія бере участь в обговореннях нагальних питань для ВПО, які можуть виникнути після евакуації та під час адаптації. Це тренінги зі зміни професії, освіти, вебінари про придбання чи оренду житла, перелік закладів освіти для малечі та школярів.
«Молодь не повинна боятися державних установ. Нам важливо, аби люди, які приходять на стажування, були вмотивовані. Міська рада зацікавлена не лише у тому, щоби показати свою діяльність, а й запропонувати вакансії тим, хто захоче з нами залишитися», — пояснює Наталія Парійчук.
Зараз міська рада Здолбунівської громади разом з Проєктом USAID «ГОВЕРЛА» працює над наступним набором на стажування для молоді. Його планують провести незабаром. Окрім цього, сподіваються, що вдасться організувати ще одну програму влітку, адже тоді у молоді з’явиться більше вільного часу.
Завдяки Ларисі Капчинській 800 жителів Звягельської громади вміють робити масаж серця. Бо вона – директорка місцевої гімназії, створила сучасний тренінговий центр SAFE HUB. І тепер усі в громаді вміють користуватись дозиметрами й реанімувати дефібриляторами.
Історія директорки
Лариса Капчинська – директорка гімназії у місті Звягель на Житомирщині. Учні її школи вивчали домедичну допомогу і цивільний захист на уроках тільки теоретично. Бо не було ні турнікетів, ні респіраторів, щоб відпрацювувати навички практично.
“Така мрія була ще до війни – оснастити такий кабінет сучасним обладнанням, ну а коли почалася війна, звичайно, це вже була не просто мрія, а вимога часу“, – каже Лариса Капчинська.
Аби школярі тренувалися на сучасному обладнанні, директорка взялася писати проєкт. До співпраці залучила і колег з місцевого медичного коледжу.
Реалізація проєкту
“Основною ідеєю було те, щоб створити в одному закладі – це гімназія Nº 5, адже вона знаходиться в центрі, в близькій доступності до всіх закладів освіти – створити такий освітньо-безпековий центр, де зосередити і обладнання, і все те, що потребувало навчання цивільному захисту й першій домедичній допомозі“, – розповідає директорка.
А щоб охопити більше людей в громаді, жінка заручилася підтримкою місцевої влади.
“Від нас була роль, щоби ми поінформували це серед широкого кола громадськості, і ми направляли й своїх всіх фахівців, які тісно співпрацюють з мешканцями, щоби вони в разі виникнення надзвичайної ситуації знали як діяти в тій чи іншій мірі”, – каже заступниця міського голови, Ірина Гудзь.
Саме завдяки підтримці влади до проєкту вдалося залучити 26 000 доларів від ПРООН. За отримані кошти обладнали приміщення для тренінгів. І придбали шини, ноші, аптечки тактичної медицини, дозиметри і прилади хімічної розвідки.
“Ми змогли придбати 3 гарних сучасних фантоми, які з електронним вимірюванням результату, тобто які показують ефективність проведення реанімаційних заходів. І ми доволі велику кількість придбали тренажерів ще для надання медичної допомоги при переломах, при кровотечах”, – розповідає директорка Звягельського медичного фахового коледжу.
Водночас розробили освітню програму для звягільчан з надання невідкладної домедичної допомоги. Тренінги проводили по 8 годин 2 рази на тиждень.
“За цей час нам вдалося навчити 60 груп людей різних соціальних груп, вікових категорій. Переважна більшість це були студенти та учні, а також працівники установ, закладів міста нашого, а також представники навіть добровольчих обʼєднань військових, які хотіли пройти курс надання першої домедичної допомоги”, – каже Лариса Капчинська.
Відтак не лише учні Лариси, але й 800 жителів громади вміють зупиняти кровотечу і робити масаж серця. І навіть навчилися користуватися дозиметрами і приладами хімічної розвідки.
“Навіть в рамках уже завершеного проєкту все ж таки продовжуємо. Є в нас така ідея, щоб хоча б раз в два тижні чи там два рази на місяць проходили такі тренінги для всіх бажаючих по запису або команда виїжджала в школи і вчила цьому”, – підкреслює директорка.
Нагадаємо, що в Києві біля станції метро провели масштабний демонтаж МАФів.
У 2023 році значно збільшилася кількість публікацій, написаних українською мовою, на найпопулярніших соціальних мережах, таких як Facebook, X (Twitter), Instagram, YouTube і TikTok.
Про це повідомляється у щорічному звіті мовного омбудсмена.
Центр контент-аналізу провів дослідження під назвою “Українська мова в соцмережах”, в якому соціологи аналізували використання української та російської мов на просторах Інтернету з 2020 по 2023 рік.
У рамках дослідження було проаналізовано понад мільйон публікацій у популярних соцмережах, включаючи ті, які заборонені в Україні, такі як Однокласники і ВКонтакті. Також зверталася увага на місце проживання користувачів, яке визначалося за інформацією у їхніх профілях. До аналізу також включалися тимчасово окуповані території, а саме Крим і Севастополь.
На Instagram у жовтні 2023 року понад 90% публікацій були українською мовою.
На Facebook та Х (Twitter) у жовтні 2023 року від 75% до 80% публікацій були українською мовою. Проте, у червні 2022 року у Facebook та Х (Twitter) частка української мови становила від 65% до 70%, в той час як три роки тому ця частка була лише 15-25%.
У TikTok удвічі збільшилася кількість українськомовного контенту.
На YouTube за період з 2020 по 2023 рік спостерігається беззаперечне зростання використання української мови, яке не виявлено в червні 2022 року порівняно з попереднім періодом. Та вже через півтора року частка українськомовного контенту на платформі сягнула 45%, що майже вдесятеро більше, ніж до війни (5%).
Нагадаємо, що в Львові девʼять мозаїк позначили міжнародним охоронним знаком як обʼєкти культурної спадщини.
Також ми повідомляли, що в Київські школи можна буде подавати документи онлайн.
Видавництво Komubook оголосило про відкриття передзамовлення на книгу під назвою “Катананхе”. Це новий роман від української письменниці Софії Андрухович.
Їхнє життя здається звичайним, навіть банальним, аж поки в нього не вривається вихором надмірна пристрасть, яка загрожує зруйнувати й поховати під собою все: усталені звички, почуття одне до одного, ба навіть уявлення про самих себе. Занурюючи читача в оповідь, що на початках здається буденною, історія, яку розповідає Софія Андрухович, з кожним новим абзацом закручується немов пружина, обростає напругою й за якісь кількадесят сторінок вже несеться на читача нестримною лавиною, що заледве дозволяє перевести подих.
Це історія про українську сім’ю: Лесю й Олексу, їхню доньку-підлітку Таю й собаку Діну.
У романі “Катананхе” події розгортаються незабаром після завершення війни. Україна святкує перемогу і повертає всі свої території, але стикається з наслідками конфлікту. Головні персонажі не використовують пряму мову для обговорення війни, проте їхні дії, рішення і загальне життя неухильно відображають вплив цього конфлікту на їхню поведінку та взаємини.
Народилася в Івано-Франківську в 1982 році, випускниця Львівського національного університету зі спеціальності “Українська філологія”.
Софія Андрухович – відома письменниця, авторка кількох книг, найвідомішою з яких є “Фелікс Австрія”, опублікована у 2014 році. Цей роман був перекладений на кілька мов та визнаний преміями, серед яких “ЛiтAкцeнт” і “Книга року BBC”. У 2015 році вона отримала літературну премію імені Джозефа Конрада.
Нагадаємо, що в замку в Кам’янці-Подільському відкрили виставку “Азов – Янголи Маріуполя”.
Також ми повідомляли, що українські діячі перформативних мистецтв можуть взяти участь у грантовій програмі: бюджет до 7 тисяч євро.
