Суспільство
Волонтер із Сєвєродонецька організував три гуманітарні штаби для переселенців
Сєвєродончанин Юрій Мухін у рідному місті втратив все, але не опускає руки та вже організував три гуманітарні штаби для допомоги переселенцям.
Історію волонтера розповів Східний Варіант.
До війни Юрій Мухін успішно поєднував два види діяльності: був масажистом-реабілітологом, а також займався святковим декором. У можливий напад з боку рф він не вірив.
Але 24 лютого разом зі своєю сім’єю та рештою родичів Юрію з метою безпеки довелося перебратися в інший район міста. Сім’я намагалася запастися їжею та засобами гігієни. Але здійснити це було проблематично та ризиковано. Тоді Юрій задався над питанням, як може допомагати не лише родичам, а й іншим людям.
Він почав займатися пошуком продуктів та можливості отримання гуманітарної допомоги. Домовився про транспорт, щоб доправляти гуманітарну допомогу для переселенців і почав дзвонити різним організаціям та волонтерам.
Читайте також: «Відправка на Бахмут? Вже готуємо». Хто частує ЗСУ смаколиками? Знайомтеся, «Хлібобулочні війська»
«Три дні я дзвонив без зупинки. І так один волонтер направив мене на іншого, а той інший на наступного. І справа зрушила з місця», — згадує Юрій.
Завдяки такому ланцюжку контактів сєвєродончанин вийшов на представника гуманітарного штабу ООН, познайомився з волонтерами з Дніпра та навіть українськими працівниками Червоного Хреста за кордоном.
Від волонтера до волонтера
За допомогою гуманітарного штабу ООН Юрій доставив до Булахівки 400 буханців хліба та 800 консервів. Волонтери з Червоного Хреста допомогли фінансово та допомогли зробити оголошення про ініціативу Юрія.
Сусіди по дому додали Юрія до місцевої групи у Вайбері.
«Один за одним мені почали надходити дзвінки від переселенців. Того ж вечора до мене прийшло багато людей. Я підписався на програму допомоги від ООН на тривалий термін. Проте продовжував шукати й інші продукти», — каже волонтер.
Пізніше волонтер познайомився із представником фонду «Крок з надією», якому він допоміг також отримувати продукти від ООН. На знак подяки фонд почав допомагати Юрію продуктами та засобами гігієни.
Допомога із США
Сєвєродончанин почав викладати публікації про свою волонтерську діяльність в інстаграмі. Завдяки репостам друзів акаунт волонтера побачило ще більше людей.
«Серед них була дівчина родом з Харкова, яка проживає в США. Вона запропонувала свою допомогу. Юлія збирає донати друзів та колег та допомагає одиноким матерям та людям з інвалідністю фінансово, щоб виїхати з гарячої точки. Також вона допомагала сиротам оплатою за тимчасову оренду житла. З її допомогою я почав купувати крупи, цукор, фрукти, а також з’явилася можливість купувати бензин. До цього я купував це за свої гроші», — каже Юрій.
Читайте також: Донати на ЗСУ не роблять вас волонтером. Але цього можна навчитися. Дорожня карта від Української Волонтерської Служби
Волонтер почав возити гуманітарну допомогу до сусіднього села, де також знаходяться переселенці. Згодом Юрій зміг організувати і третій гуманітарний штаб у селі Кочережки.
Він розповів, що зараз до гуманітарного пакунка входить хліб, макарони, цукор, кілька видів круп, чай, печиво, консерви, засоби особистої гігієни. Крім допомоги переселенцям, Юрій займався і допомогою ЗСУ.
Звернулася громада буддистів Шамбала
На цьому нові знайомства не скінчилися. Юрієві захотіли допомогти й інші люди.
«На мене вийшла міжнародна громада буддистів Шамбала. У них свій благодійний фонд. Ми щодня з ними та іншими волонтерами зустрічаємось у зумі. Обговорюємо з ними різноманітні програми, які ми можемо реалізувати, та чим ми можемо допомогти переселенцям», — каже Юрій.
Завдяки такій допомозі вдалося купити понад 50 нових зимових ковдр для переселенців. Також придбали генератор для будинку матері та дитини.
Юрій розповів, що на онлайн-зустрічах з новими друзями-буддистами, крім важливих питань, проводять і медитації, щоб звільнити свій розум від проблем та емоцій, адже кожен переселенець, який приходить по допомогу, має свою важку історію.
Читайте також: Розбитися на третій хвилині – нормально. Але не завжди. Хто навчає бійців ЗСУ керувати безпілотниками
Волонтер розповів, що коли вдалося організувати три гуманітарні штаби, він вирішив зробити фонд. Юрій зареєстрував міжнародну благодійну організацію «Фенікс України».
Юрій ділиться, що мріє відновити Сєвєродонецьк. Він не опускає руки. А поки його рідне місто окуповане, він шукає нових шляхів допомоги переселенцям. Фотографіями та відео про свою волонтерську діяльність Юрій ділиться на сторінці в інстаграмі.
Нагадаємо, столичний підприємець виготовляє для захисників «кавові байрактари».
Також ми розповідали, як волонтер із Ірландії передав автобус нацгвардійцям.
Фото: instagram.com/phoenix_of_ukraine.
Тарас Яремій у новому випуску «PromПрокачка» завітав до йогині Світлани. Команда шоу оновила інтер’єр у маленькій однокімнатній квартирі героїні, а ведучий наважився постояти на цвяхах.
Йога на тлі війни
Світлана – йогиня, мама 4-річної Марії та дружина військового-добровольця. Жінка живе, працює та виховує доньку в однокімнатній квартирі. Попри постійний стрес, тісні квадратні метри й шум, вона не втрачає сили.
За словами Світлани, саме йога стала для неї точкою опори з початку повномасштабної війни — інструментом, що допомагає зберігати спокій і тримати ментальний баланс. Тепер вона ділиться цією практикою з іншими жінками, коли проводить онлайн-заняття, навчає працювати з тілом і диханням, розслаблятися після важких днів.
Читайте також: Продовжує допомагати побратимам: як в автомайстерні облаштували робоче місце для ветерана з інвалідністю (ВІДЕО)
Особливе місце в її практиці посідає донька. Світлана залучає Марію до занять, щоб із дитинства йога стала для неї природною частиною життя й внутрішньої опори.
Місія шоу
У шоу PromПрокачка має на меті повернути людям відчуття дому в непростий для країни час і розповісти їхні історії через простір, у якому вони живуть. Кожна серія — це особиста історія, інтер’єрна трансформація та маленьке нове життя в межах кількох квадратних метрів.
«Коли я вперше зайшов до її квартири, зрозумів: комфорту тут не вистачає, але є щось важливіше — світла, тепла енергія. І саме її ми хотіли підкреслити нашим оновленням»? — ділиться Тарас Яремій. Ведучий зауважив, що Світлана одна з тих жінок — сильних, глибоких, які щодня самостійно тримають тил, виховують дітей і водночас знаходять сили допомагати іншим.
Під відео закликають долучатися до збору «Дронопад», що триває у партнерстві з БФ «Повернись живим».
Нагадуємо, що дев’ятьох дітей повернули з ТОТ в Україну.
Фото надали творці шоу
Суспільство
Допомогли зупинити іноземні поставки ворогу, арештувати накрадене, списатися важкохворим — це мізер результатів роботи «Слідства.Інфо», про які говоримо в новому випуску подкасту «А шо далі?» про реальний вплив незалежної журналістики.
У гостях студії «ШоТам» головна редакторка «Слідства.Інфо» та військова репортерка Анастасія Станко, а з нею +1. Донечка Насті Іванка всі 50 хвилин або тихенько слухає розмову про роботу на фронті, або спить під колискову про викриту елітну нерухомість держслужбовців та перевірки НАБУ у фігурантів.
Читайте також: «А шо далі?»: ШоТам стартує новий подкаст про вплив незалежної журналістики на суспільство
У подкасті згадували дива на війні, суддів, «покарання службою», допуски журналістів і незмінну правду, яку хочуть зробити змінною. Анастасія розповіла, як воєнкорила вагітною, згадала «перли» своїх героїв і роботу з іноземними медіа.
Підтримуйте команду ШоТам, аби бачити більше подібного контенту.
Нагадуємо, що попри поранення і втрату зору український ветеран веде кулінарний блог і надихає інших (ВІДЕО).
Суспільство
Ми прагнемо надихнути прикладом, аби інші підприємці долучалися до цієї державної програми.
Після поранення на фронті Руслан Задорожний шукав нову роботу, аж тут йому запропонували посаду адміністратора в СТО. Завдяки державній компенсації власниця майстерні облаштувала для ветерана зручне робоче місце, і тепер він може впевнено виконувати свою роботу.
Знайшов нову роботу
До повномасштабної війни киянин Руслан Задорожний працював менеджером в інтернет-магазині. Та коли на власні очі побачив, як росіяни руйнують українські міста, — не зміг залишатися вдома. У листопаді 2022 року Руслан пішов на фронт гранатометником.
Після року служби потрапив під ворожий обстріл на Куп’янському напрямку:
«Ми відбивали черговий штурм, і я повертався в бліндаж. Побачив, як на мене — це буквально в долю секунди відбулось — летить граната з АГС — ВОГ. Було пряме влучання в руку, й уламки потрапили в ногу».
Руслан отримав тяжкі поранення та втратив руку. На лікування й реабілітацію знадобилося півроку, а опісля він почав шукати нову роботу. В якийсь момент Русланові запропонували вакансію на СТО.
«Я шукав СТО для своєї автівки. Приїхав сюди, мені все тут сподобалося. Розговорилися про роботу, і мені запропонували вакансію майстра-приймальника. Мене зацікавило саме це СТО ідеєю — те, що це допомога військовим, і тут збирають, ремонтують військові автівки. Я вирішив залишитися».
Облаштували робоче місце для працівника з інвалідністю й отримали компенсацію
Співвласниця автомайстерні Марія Ксьондзик з 2022 року передавала автівки на фронт. Згодом виникла потреба в ремонті машин, тож вона з партнерами відкрила в Києві СТО.
«Щоб відповідати за якість машин, які ми передаємо, потрібно контролювати й сам ремонт. Ми закриваємо повний цикл для військових — від збору донатів на ремонт авто до, власне, повного ремонту автомобіля. За весь час відремонтували вже понад 500 фронтових авто», — розповідає Марія.
Роботи було чимало, тож, аби розвантажити майстрів, Марія планувала найняти майстра-приймальника, який узяв би на себе якісний процес прийому авто та їх супровід. Якраз тоді на СТО для технічного обслуговування власного автомобіля і приїхав Руслан.
Прийшовши до Центру зайнятості, Марія та Руслан дізналися, що держава компенсує витрати на облаштування робочого місця для людей з інвалідністю. Так власниця майстерні придбала для працівника техніку й оформила відшкодування:
«Ми облаштували для нього зручне робоче місце: купили ноутбук і принтер. Компенсація покрила всю суму — ми витратили близько 76 тисяч гривень. У Центрі зайнятості нам допомогли оформити всі документи».
Тепер ветеран приймає автівки на ремонт, а до того ж, привчившись працювати за ноутбуком лівою рукою, заповнює документи.
На новій посаді Руслан планує набратися досвіду та з часом відкрити власне СТО.
Інформаційна кампанія щодо державної програми компенсації за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю реалізується Програмою розвитку Організації Обʼєднаних Націй (ПРООН) в рамках проєкту «Протимінна діяльність в Україні» на запит Міністерства економіки України за участі Державної служби зайнятості та за фінансової підтримки Уряду Республіки Корея.
Кава в дріпах як донат: військовий створив бізнес, аби закривати потреби підрозділу
«Привіт! Я Спейс, командир роти, яку ми називаємо “Практика”. Ми з командою збираємо донати на...
Ще один спосіб сказати «дякую»: як підтримати поранених військових до Дня вишиванки
«Я красивий? Ану, сфотографуйте на мій телефон — я рідним надішлю. Це точно подарунок?» —...
Денжер — собака з Ізраїлю, що допомагає лікувати людей з прифронту. Історія однієї з місій у Бахмуті
Грудень 2022 року. Підвал будинку в Бахмуті — холодний і сирий. Тут зазвичай панує гнітюча...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...