Суспільство
Вірянка з Чорнобаївки знайшла втіху у рукоділлі після зради священника (ВІДЕО)
Церква у рідній Чорнобаївці була для Антоніни Белінської другим домом: вона допомагала збирати кошти на її спорудження, співала в хорі. Навіть 24 лютого передусім пішла до церкви.
Тож коли зрадник-священник пустив туди окупантів, її світ перевернувся…
Нині жінка живе на Рівненщині, серце вірянки допомагають загоїти добрі люди та улюблене заняття, розповідає ШоТам.
Вона співала в церковному хорі, а тепер плаче при згадці про церкву. Не може змиритися зі зрадою свого священника, який пустив до церкви окупантів.
Розраду знайшла в рукоділлі та поміж добрих людей
Антоніна Белінська приїхала у Радивилів із Чорнобаївки.
«У мене чоловік – АТОвець, син – військовий. І коли ми дізналися, почули, що над ними знущаються, забирають, і що знущаються над жінками військових, то ми прийняли рішення виїжджати», — розповідає Антоніна Белінська, рукодільниця з Чорнобаївки.
Разом з невісткою та онуками жінка евакуювалась на Рівненщину. Знову плете улюблені килимки, а ось до церкви поки не готова повернутися. Так її вразила зрада духовного наставника, який підтримав окупантів.
Читайте також: Зі складів – на передову. Як проєкт «Тачка на ТРОкачку» відновлює радянські вантажівки для ЗСУ
«Він мені був, як батько. Я його дуже любила. Але так трапилось, що від любові до ненависті – один крок. Якось так. Він перейшов на сторону російських. Усе. А я за Україну», — каже Антоніна Белінська, рукодільниця з Чорнобаївки.
Зціленням для пораненої душі стали місцеві люди. Сусіди приносять Антоніні старі джинси й футболки. А вона плете із них свої улюблені килимочки.
Місцеві продавчині беруть на реалізацію килимки й іграшки
На виручені кошти купує продукти й пече смаколики для військових. На фірмові пиріжки та чай із чорнобривцями часто забігають і господарі будинку.
«Ми стали, можна сказати, як сім’я. Ми часто зустрічаємось, нас люблять тут. Завжди кличуть, дзвонять. Якщо щось смачненьке тьотя Тоня приготує, вона завжди дзвонить. Особливо, свої пиріжки. Ми збираємось і бігом сюди на пиріжки!», — каже Наталія Гладковська, віддала свій будинок у користування родині переселенців.
Сім’ї так потоваришували, що вже разом їздять по чорниці та гриби. Антоніна впевнена, що вже дуже скоро зможе віддячити новим друзям.
«Дуже вони нам подобаються, надіємося, що будемо і далі спілкуватись, кличемо їх до себе на море», — Антоніна Белінська, рукодільниця з Чорнобаївки.
Нагадаємо, волонтерка зі Слов’янська ризикнула життям, щоб врятувати людей.
Також ШоТам розповідав, як троє друзів відкрили кав’ярню, щоб знайти загубленого кота.
Суспільство

У Вінниці відкрили соціальний проєкт «Гончарство в темряві». Його перші учасники — п’ять ветеранів, які втратили зір, захищаючи Україну, і зараз проходять реабілітацію у Вінниці.
Про це повідомив департамент маркетингу міста та туризму Вінницької міської ради.
Гончарство як реабілітація
Опанувати нову для себе справу вирішили Антон з Кропивницького, Руслан і Андрій з Львівщини, Олег з Житомирщини і Андрій з Дніпра. Попереду у чоловіків – півтора місяця навчання і створення власних виробів з глини.
Заняття поводять майстерні «Етно Чари» під керівництвом подільських майстрів. Один з менторів — Іван Шостак, ветеран з Вінниці, який втратив зір на Бахмутському напрямку у березні 2023-го. Захисник вже понад рік вивчає гончарне ремесло під наставництвом засновниці артпростору Вікторії Ніколаєвої.
Координаторка проєкту Юлія Бабаєва поділилася, що саме з робіт Івана зародилася ідея «Гончарства в темряві». Ветеран створив цілу виставку, роботи з якої досить швидко продалися. Завдяки гончарству планують проводити реабілітації — повертати людей до активного, соціального життя, до зайнятості.
Читайте також: Ветерани ГУР провели футбольний турнір, присвячений побратиму, який втратив зір
Навчатися й навчати
Андрій з Дніпра почав реабілітацію для осіб з інвалідністю по зору порівняно нещодавно. Він отримав поранення у листопаді минулого року, воюючи на Запорізькому напрямку. Чоловік чотири місяці лікувався у шпиталях і має ще одну операцію попереду. Увесь цей час чоловіка підтримує і супроводжує дружина.
«Раніше я був художником: займався комп’ютерною графікою, 3D-моделюванням. І робота з глиною мені подобається. Вона не завжди піддається, але я тільки почав вчитися. Така реабілітація мені допомагає», — розповів Андрій.
Іван Шостак допомагає ветеранам опановувати гончарство. Він поділився, що в процесі навчати стає зрозуміліше — спочатку на словах, потім – руками. Свої перші кроки в гончарстві Іван робив на початку 2024, а тепер в майстерні «Етно Чари», виготовляє чашки, кухлі, миски, підсвічники і вази, робить вироби на замовлення та почав опановувати, нову для себе, традиційну форму макітри. Вироби Івана можна придбати в артпросторі «Етно Чари».
Власниця майстерні Вікторія Ніколаєва наголошує, що основне завдання — зацікавити та, щоб ветерани продовжували гончарувати, бо 45 днів — це дуже мало.
Поширити досвід та допомогти
Зараз триває набір другої групи учасників проєкту «Гончарство в темряві». Зереєструватися можна за посиланням або за номером телефону +380 68 814 30 06 (Юлія Бабаєва).
По завершенню навчання організатори обіцяють влаштувати велику виставку-продаж з готовими роботами всіх учасників. Вікторія Ніколаєва каже, що до того часу ветерани навчаться робити чашки різних форм: тарілки, блюдечка і, за бажанням, вазочки.
Також після завершення курсу кожен з учасників отримає у власність стартовий набір: гончарне коло для початківців, глину та інструменти для роботи, щоб продовжити займатись гончарством, повернувшись додому. Вікторія Ніколаєва зазначила, що також шукає можливості співпраці з локальними гончарними майстернями, які могли би підтримувати ветеранів вже у їхніх містах.
Організатори кажуть, що оскільки цей проєкт є унікальним, і методики та програми викладання гончарства для незрячих людей в Україні немає, вони готові ділитися досвідом з іншими громадами, які зацікавлені в подібних ініціативах.



Нагадуємо, що поліцейські евакуювали 67-річну жінку з її гусенятами з-під обстрілів на Сумщині.
Фото: фейсбук-сторінка проєкту «Гончарство в темряві»
Суспільство

Журналістка «Голосу Америки» Катерина Лісунова стала амбасадоркою міжнародної ініціативи The Women’s Voice in Action, яка базується у Вашингтоні.
Також українку нагородили подякою за внесок у розвиток міжнародної журналістики, послідовне висвітлення війни росії проти України та активну участь у просуванні голосу українських жінок на світовій арені.
Про це повідомили Vilni Media USA.
Про роботу Катерини
Катерина Лісунова — перша українська журналістка-резидентка в ООН. Вона системно працювала у Конгресі США, де фокусувала увагу на темах російської агресії, безпеки, демократії й протидії дезінформації.
З початку повномасштабного вторгнення Катерина продовжувала роботу у Вашингтоні, регулярно висвітлюючи позицію ключових американських політиків щодо України, зокрема спікера Палати представників Майка Джонсона, лідера демократів Гакіма Джеффріса, віцепрезидента США Джей Ді Венса та інших.
Читайте також: Книга Вікторії Амеліної увійшла до фіналу премії Джорджа Орвелла 2025
«Журналістика — це мій спосіб стояти за правду. І якщо є можливість говорити — значить, є можливість захищати», — сказала Лісунова, коли отримувала нагороду.
Катерина відома своєю серією матеріалів про український жіночий рух. Вона описала період від ХІХ століття до сьогодення в Україні та в діаспорі. Її журналістські дослідження лягли в основу міжнародних аналітичних звітів та увійшли до архіву Гарвардської бібліотеки.
Нагадуємо, що завдяки донорам UNITED24 в Ірпені відновили багатоповерхівку, яку пошкодили росіяни.
Фото обкладинки з мережі X Катерини Лісунової
Суспільство

15 травня українці по всьому світу відзначатимуть День вишиванки. З цієї нагоди Міністерство національної єдності оголосило флешмоб #ВишиванкаЄднає та закликало українців з усіх куточків світу долучитися до ініціативи.
Про це повідомили в міністерстві.
Як долучитися
Щоб взяти участь, потрібно:
- сфотографуватися у вишиванці;
- опублікувати фото 15 травня в соціальних мережах з хештегом #ВишиванкаЄднає;
- вказати місто й країну, де ви перебуваєте.
«Разом ми покажемо, що українська єдність не знає кордонів, а вишиванка — це більше, ніж одяг. Це наша історія, наша гордість і наш спільний код»‚ — написали в міністерстві.
Нагадаємо, що до Дня вишиванки організують акцію на підтримку жителів ТОТ.
Також ми писали, що в «Сенсі» показують вишиванки з регіонів, які окупувала росія
Фото обкладинки: сайт Полтавської міської ради