Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Зі складів – на передову. Як проєкт «Тачка на ТРОкачку» відновлює радянські вантажівки для ЗСУ

Опубліковано

На складах ЗСУ чекають на списання тисячі старих вантажівок. Донедавна вони вважалися мотлохом, але тепер – знову повертаються на службу. Нове життя радянському металобрухту дає проєкт «Тачка на ТРОкачку». 

Ремонт однієї такої вантажівки обходиться дешевше, аніж купівля нової машини. До того ж ці вантажівки можуть справлятись із тими задачами, які не під силу цивільним джипам: проїжджають бездоріжжям, можуть доставити велику кількість озброєння та особового складу.  

Віктор Шевченко

Офіцер управління логістики штабу Командування Сил ТрО ЗСУ, співзасновник проєкту «Тачка на ТРОкачку»
Генеральний директор міжнародної логістичної компанії Zammler

З бізнесу  – до тероборони

До великої війни я працював генеральним директором міжнародної логістичної компанії Zammler, я є її співвласником. Але 22 лютого вирішив, що мушу долучитися до Сил територіальної оборони. Мав укласти контракт 24 лютого, але того дня о восьмій ранку я вже був у військкоматі. Відтоді служу, захищаю нашу країну. Наразі – на посаді офіцера управління логістики штабу командування Сил ТрО ЗСУ.

У перші місяці ми доставляли бійцям все необхідне, зокрема амуніцію на Київщину. Вантажівки, які були на базі моєї компанії, почали повністю працювати на українське військо. Коли окупанти відійшли від столиці, наш бізнес почав поступово відроджуватися. Нині ми виділяємо приблизно 10% ресурсу Zammler для допомоги ЗСУ.

Поставили задачу швидко знайти автівки

Одного дня я отримав завдання від командування: терміново забезпечити вантажівками декілька батальйонів. А пресинг –  це найкращий мотиватор. У такі моменти приходять різні думки. Одна з них, власне, й підштовхнула на створення проєкту «Тачка на ТРОкачку». Ціль максимально проста: у короткі терміни та з мінімальними витратами забезпечити військо вантажівками.

Фото: Facebook / Тачка на ТРОкачку

Варто розуміти, що пікапи та військові вантажівки виконують різні завдання на передовій. Нині – дощова осінь, незабаром – морозна зима. Там, де проїжджає військова машина, ніяк не прорветься пікап. Власне, військовий транспорт якраз і призначений для того, аби їздити ледь не полями.

Усе, що бодай якоїсь їздило, – вже на фронті

ЗСУ по всій країні має бази, де зберігається військове майно, зокрема й техніка. Те, що було в хорошому стані, ми одразу передали бійцям. А ось машини, які потребували ремонту, продовжували чекати свого часу. Ці автівки добре було б просто списати, але через вимоги законодавства вони роками залишаються на обліку.

Сьогодні все, що бодай якось їздило, – вже на фронті. Те, що потребує незначного ремонту, також відновлюють та відправляють на передову. Насправді ремонтують навіть машини, які потребують значних вкладень. Проте у ЗСУ фізично бракує рук. Умовно кажучи, вчора на певному напрямку бійці потребували 10 вантажівок, прилетів снаряд – вже потрібно 100.

Ремонт старого авто заощаджує час і гроші

Якщо купувати в Україні ті самі «ГАЗи», то вартість однієї автівки стартує від 5 тисяч доларів без урахування ремонту. Натомість у нас виходить чудова кооперація: ми беремо старі машини зі складів ЗСУ, а механіки проєкту завдяки зібраним коштами від волонтерів та донорів їх ремонтують. 

Так само взяти на самостійний ремонт вантажівку можуть бригади Сил ТРО ЗСУ – якщо у них є потреба та «руки», які готові ремонтувати, ми можемо допомогти коштами на ремонт, або ж навпаки – якщо є кошти, але потрібна вантажівка та робота механіків – теж допоможемо, для цього треба залишити заявку у нас на сайті або оформити її через командування. 

Фото: Facebook / Тачка на ТРОкачку

Ще один плюс такого підходу – різниця у швидкості. Українці вже скупили, певно, всі пікапи в Європі, а їхати кудись далі – немає часу. Тому виходимо з ситуації, як можемо – ці машини є у нас «під носом», відремонтувати їх, як ми вже переконались, можна, військовим вони потрібні, тож було б дурістю не використовувати таку можливість. 

Вартість ремонту однієї вантажівки зі складів ЗСУ – приблизно три тисячі доларів. Це реальний спосіб із мінімальними витратами передати транспорт на фронт. Наразі військові потребують щонайменше 4000 повнопривідних вантажних автомобілів. Цифра – орієнтовна, оскільки щодня надходять нові запити від командування.

Для прикладу, колеги подарували мені пікап Mitsubishi L-200 вартістю 9 тисяч доларів. Він 2010 року, з великим пробігом. Я відвіз машину на СТО і ще до тисячі доларів вклав у ремонт. Тобто загалом 10 тисяч доларів, за які ми могли відремонтувати три військові вантажівки.

Старі автівки простіші в ремонті

Важко спрогнозувати, скільки проживе вантажівка на фронті – чи один день, чи буде служити до перемоги. Наприклад, медична машина у прифронтовій зоні через два тижні активної експлуатації вже повністю виходить із ладу. Тому чіткої закономірності немає.

Так, ми передаємо старі радянські автівки, але вони простіші в ремонті. Умовно кажучи, за допомогою ізострічки, трьох ключів та монтувального лому їх можна підрихтувати й відтягнути від лінії фронту. А далі машина відправляється на ремонтну базу. 

Фото: Facebook / Тачка на ТРОкачку

Натомість у сучасних авто може «полетіти» електроніка, і вам доведеться буквально силоміць тягнути машину. У цьому чітка перевага старих військових автівок над цивільними пікапами – витривалість. 

Водночас, звісно, ми тільки за те, щоб в українському війську була сучасна техніка та озброєння, відповідно до стандартів НАТО. Але поки такої техніки бракує, ми не маємо змоги просто чекати – робимо те, що може покрити потреби війська тут і зараз. 

Ніхто не вірив, що автівки знову заведуться 

Ідея проєкту «Тачка на ТРОкачку» виникла десь посеред літа, а вже на початку серпня ми взяли в роботу перші сім авто з різними пошкодженнями. Фіксували час, який витрачаємо на ремонт, та вартість деталей. Ніхто не вірив, що ми їх відремонтуємо. Казали, що це неможливо, адже автомобілі були в жахливому стані. Але нам вдалося. Так ми отримали підтримку командування та повноцінно запустили проєкт.

Читайте також: Сльози на кордоні, сварки з митниками та шахраї. Як пригнати автівку для ЗСУ та не зійти з розуму

Зараз у проєкті на постійній основі працює 9 механіків, нас підтримало декілька компаній та благодійних фондів. Ми шукаємо партнерів серед бізнесу, які можуть допомогти з фінансуванням, а також СТО, постачальників запчастин. Також кожен охочий може зробити благодійний внесок на банку.

Автівки на фронт доставляють… на автівках 

Спочатку ми отримуємо інформацію, яка вантажівка необхідна конкретній бригаді. Далі виписуємо всі необхідні документи – це займає приблизно 4-5 днів. Після цього погоджуємо, що саме забираємо зі складу, та веземо тачки на одну зі станцій. Там вони затримуються до 20 днів: ремонт, фарбування та тестування. А для того, аби не витрачати ресурс відновленого транспорту, на фронт їх також доставляють вантажівками.

Фото: Facebook / Тачка на ТРОкачку

Машини ремонтують насамперед на станціях Zammler – це безкоштовно для ЗСУ. Також до нас звернулися 5 станцій, які готові допомогти з ремонтом. Але це не працює за схемою «замовив в інтернеті деталь, вона приїхала, і ти зробив». Тут потрібно скрупульозно підбирати запчастини. Тому ми виділяємо проджект-менеджерів, які будуть домовлятися зі станціями та дізнаватися їхні можливості. Хочемо залучити й державні підприємства, наприклад, «Київтранс», «Львівтранс» тощо.

Найбільша проблема – брак запчастин 

З умовних 20 днів ремонту половину часу станція витрачає на пошук та очікування запчастин. Тож нині спілкуємося з великими українськими підприємствами, які займаються імпортом, аби вони збільшили обсяг замовлень з-за кордону.

Фото: Facebook / Тачка на ТРОкачку

Наразі ми відвезли на передову 17 відремонтованих вантажівок, ще 21 – у процесі ремонту. Серед них і 5 БТР – взяли, аби протестувати, скільки часу й коштів знадобиться на ремонт. 

Наш проєкт – останній бойовий шлях для цих автівок

Є три варіанти, як українці можуть підтримати наш проєкт. Найперший і найголовніший – це допомога від бізнесу. В Україні є приблизно 30 тисяч компаній, які мають на зберіганні вантажні автомобілі або великі автобуси. 10% цих підприємств мають можливість допомогти з ремонтом на власних базах руками своїх працівників. Крім того, в Україні є десятки тисяч станцій технічного обслуговування, які теж могли б долучитися. А тому ми дуже розраховуємо саме на прошарок підприємців.

Зокрема нещодавно домовилися з партнерською транспортною компанією – вона забиратиме дві машини. Також я знайшов підприємство у Хмельницьку, яке зголосилося взяти на ремонт ще дві вантажівки.

Другий варіант допомоги – оплата ремонту. Нам не так потрібні гроші, як можливість українців забрати 1-2 автівки, самостійно відвезти їх на умовне СТО й повернути назад. Тобто повне залучення людини в  процес. І, звісно, останній варіант – це донатити на проєкт. 

Після перемоги «Тачка на ТРОкачку» вже не існуватиме. У мирний час українському війську не потрібні старі радянські автомобілі. Їх варто замінити на сучасні та надійні машини. На базі ЗСУ мають зʼявитися автівки стандарту НАТО. Тож для наших вантажівок цей проєкт – останній бойовий шлях.

Суспільство

Не шиють і не тчуть, а виготовляють за допомогою пістолета. Як у Черкасах створюють нетипові крафтові килими

Опубліковано

Що поєднує між собою крафтові килими і тафтинговий пістолет? Те, що перше можна створити за допомогою другого. Уявлення про килими та їхнє призначення змінює подружжя Сергія та Ельвіри Таморків з Черкас, які понад рік розвивають власну справу.

«Я думав, що килими це щось з типовими візерунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів», – ділиться Сергій.

Про килими у вигляді персонажів з Гаррі Поттера та підтримку державного гранту для ШоТам розповів засновник сімейного бізнесу RootsRugs Сергій Таморка. 

Перший килим – для друга

Сімейному бізнесу Сергій та Ельвіри Таморків більше року. Перший килим вони створили в грудні 2022 року та опублікували його фото в соціальних мережах. Це був двометровий крафтовий килим в етностилі з українськими та марокканськими мотивами, який подружжя зробило на замовлення свого друга.

Раніше Сергій з дружиною жили у Києві та працювали в сфері торгівлі одягом – мали власний магазин.  За освітою Ельвіра – біотехнолог, а Сергій технік сільського та лісового господарства. Освіта обох зовсім не пов’язана з творчістю, але саме вона є невід’ємною частиною життя цієї сім’ї. 

Подружжя Таморків, яке створює крафтові килими

Сергій та Ельвіра Таморки. Фото надав Сергій

Про створення килимів неординарним способом Сергій дізнався в 2019 році і хотів спробувати. Побачив кілька відео в американському YouTube та світлини на іноземних сайтах.

Незвичайний крафтовий килим

3D-килим, який створило подружжя. Фото надав Сергій Тиморка

Крафтові килими не лише на стіну та підлогу?

Сергій каже, що раніше мав доволі консервативну думку про килим: «Я думав, що килими – це щось з типовими візурунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів».

Яскравий килим, який свторило подружжя

Замовлення у вигляді мультиплікаційного героя. Фото надав Сергій Тиморка

Після початку повномасштабної війни ситуація з сімейним магазином одягу була доволі складною, в перші тижні весни розпродали весь наявний товар і вирішили припинити роботу. 

В Черкаси хотіли переїхати давно, бо звідти родом Ельвіра і місто завжди здавалося парі більш комфортним для життя. Сергій каже, що в Києві багато часу витрачав на логістику, дорогу, особливо в питаннях бізнесу. Після переїзду Сергій з Ельвірою думали, чим можуть займатися далі і чоловік згадав про виготовлення килимів.

Сергій розповідає, що процес створення килима починається з малюнка, який переноситься на раму. Малюнок може бути створений заздалегідь або намальований від руки, який потім треба за допомогою проектора перенести на полотно, яке перед тим натягують на раму. Далі відбувається процес вишивки, але не руками, а за допомогою пістолета, який протикає полотно. Чоловік наголошує, що це не машинна вишивка, килими створюються саме за допомогою пістолета.

Тафтинговий пістолет – постійний помічник в роботі тафтинговий пістолет, за допомогою якого подружжя створює вироби петельною технікою. Також можна використовувати великі пневматичні пістолети, аби створювати 3D-килими з довгим ворсом.

Процес створення крафтового килиму

Сергій Таморка створює килим за допомогою тафтингового пістолета. Фото: Суспільне Черкаси

Відразу вийшли на експорт

Спочатку Таморки придумували лише власні малюнки, адже експериментували та використовували різні мотиви вишивки. А далі клієнти почали робити замовлення за вже готовим малюнком. 

Більше 80% клієнтів замовляють крафтові килими у США, а інші – з Європи та України в тому числі. «Тафтиногові килими – це нова ніша в бізнесі, яка тільки зароджується в Україні, проте виробників уже є достатньо. Є виробники, які створюють килими саме для українських споживачів, ми ж вирішили відразу орієнтуватися на експорт», – каже Сергій.

Станом на сьогодні Таморки створили приблизно 200 килимів. Пошити килим можна і за кілька годин, але його створення не обмежується виключно шиттям. Тому в середньому на килим пара витрачає до двох-трьох робочих днів.

Синій килим створений Таморками

Об’ємний килим, який створили Таморки. Фото надав Сергій 

Корінь Мандрагори та етнічні мотиви

Сергій каже, що серед виробів має багато фаворитів, які, переважно, пов’язані з якимись персонажами. Наприклад, корінь Мандрагори з листками як у фільмі про Гаррі Поттера – одна частина килимка, а інша – горщик, за який корінь ховається. Це тип розсуваного килимка. В дитинстві Сергій дуже любив «Завойовник Зім», де був персонаж Гір, що перевдягався в зеленого собаку. Цього героя часто замовляли з-за кордону.

Килим, який створило подружжя

Розсувний килим з коренем мандрагори в горщику. Фото надав Сергій Таморка

«Найцікавіше для нас – робити щось унікальне, що потребує поєднання кількох технік. Ми хочемо створити найбільш унікальний килим в світі», розповідає Сергій Таморка.

Запитів від іноземних клієнтів дуже багато. Часто люди надсилають власні фото або просять створити якогось персонажа. Від клієнтів з України замовлень значно менше, але Сергій ділиться, що всі вони теж дуже різноманітні. Клієнти замовляли традиційний великий етнічний килим, а ще персонажів з аніме чи героїв мемів. 

Грантова підтримка для розвитку бізнесу

Розвивати власний бізнес Таморкам допоміг державний грант «Власна справа». Сергій ділиться, що подав заявку через «Дію» за кілька хвилин. І радить всім, хто хотів би спробувати податись на грантову підтримку, обов’язково подумати про свій бізнес-план – що хочете робити, як саме і кому це може бути потрібно. А ще важливо вміти планувати свій бізнес на тривалий час, хоча б на кілька років.

Таморкам грантові кошти допомогли збільшити об’єми сировини, кількість унікальних моделей, які створили самі та наповнили ними сайт, аби клієнти мали більший вибір. А ще орендувати приміщення, адже до того створювали килими вдома, де вже не поміщалися зі своїми рамами. 

Крафтові килими закордон продають за допомогою всесвітнього маркетплейсу крафтових товарів Etsy. Сергій та Ельвіра зараз взяли на роботу людину, яка адмініструватиме їхній магазин на цьому сайті, а вони витрачатимуть більше часу на саме створення килимів та своєї власної крафтової історії.

«Складно зберігати рівень якості при масштабуванні, тому ми хочемо залишатися на такому рівні своєї крафтовості. Ми прагнемо росту, але не плануємо створювати цех, де працюватимуть п’ятдесят людей, що робитимуть наші килими у великих об’ємах. Ми зосереджені на меншій кількості, але більшій якості», розповідає Сергій.

Килими на експорт, гроші – в Україну 

Для подружжя Таморків створення власних крафтових килимів – це можливість для творчості та прояву власної фантазії. «Ми хочемо приносити у цей світ щось цікаве, робити щось своє, продавати це закордоном, але залучати кошти сюди, в Україну», каже Сергій.

Чоловік переконує, що їхні кими відрізняються від магазинних тим, що їх не можна знайти на полицях магазинів. Він каже, що це унікальні роботи, які прив’язані до конкретних людей, залежно від їхніх запитів. А ще часто клієнти замовляють тафтингові килими як подарунок для своїх близьких.

Про плани на майбутнє Сергій відповідає впевнено та водночас з надією: «Ми плануємо покращувати свою майстерність, виготовляти більше цікавих килимів гарної якості, оновити свої інструменти та майстерню, покращувати сервіс та надання клієнтських послуг, створювати робочі місця. І найголовніше – знайти свій унікальний килим. А ще мріємо перемогти ворога у війні, аби відновили авіасполучення і доставка в США займала кілька днів».

Читати далі

Суспільство

Як дозвілля допомагає людям після травм повертатися до звичного життя

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

Яким є шлях до відновлення після травм, отриманих внаслідок війни? Окрім медичної допомоги, реабілітації та психологічної допомоги важливо забезпечити умови, щоб люди мали доступ на рівні з іншими мешканцями громади до спортивних, культурних закладів та заходів. Регулярні фізичні заняття допомагають в реабілітації, а дозвілля допомагає повернутися до життя як до травми. 

Дозвілля повертає до звичного життя

Станом на кінець 2023 року в Україні проживають приблизно 3 млн людей з інвалідністю, як зазначало Мінсоцполітики. 

Лікування, реабілітація та психологічна підтримка необхідні для відновлення постраждалих від вибухонебезпечних предметів. Та не менш важливим є повернення чи наближення його до того ритму життя, яке було до травми. Це можна зробити, забезпечивши доступ на рівні з усіма до дозвілля.

Фізичні вправи допомогли відновитися

Сергій Прищепа серйозно постраждав унаслідок вибуху касетних снарядів, коли їхав з родиною в авто на Київщині в березні 2022 року. Його дружина закрила своїм тілом 9-річного сина й загинула, а хлопчик отримав психологічну травму. 

Сергій отримав переломи руки та щелепи, а також опікові й уламкові травми. Йому вчасно надали першу медичну допомогу, а потім зробили низку операцій.

Сергій Прищепа показує автівку, яка постраждала внаслідок касетних снарядів. Фото: ШоТам

«До звичного ритму життя я повернувся не одразу, – згадує Сергій. – У мене був абонемент у спортзал, куплений у січні до початку повномасштабної війни, і тільки восени 2022 року я знову спробував фізичні вправи в спортзалі».

Чоловік каже, що регулярні фізичні заняття по півтори години на день відволікають психологічно, а також допомагають фізично. Спочатку його ноги згиналися не повністю – бракувало сил і мʼязової маси. Тепер чоловік повернувся до того рівня підготовки, який мав до поранення. 

Наблизитися до життя, яке в Сергія було до поранення, він зміг влітку 2023 року, адже у квітні йому ще робили операції на щелепі. 

«Звісно, у звʼязку з тим, що в країні війна, дозвілля змінилося. Ми з сином їздимо на дачу, відпочиваємо, я працюю. Якщо в Києві залишаємося, то, наприклад, йдемо в кіно. Нещодавно були на ВДНГ – каталися на ковзанах», – розповів Сергій.

Сергій Прищепа повернувся до того рівня фізичної підготовки, який мав до поранення. Фото: ШоТам

Країна стає доступнішою

Заступниця керівника ГО «Доступно.UA» Наталка Пархитько каже, що за останні роки інфраструктура в Україні стала більш доступною для людей з інвалідністю. 

«Не потрібно придумувати щось нове окремо для людей з інвалідністю. Головна задача – це зробити доступнішими якомога більше послуг, інфраструктуру та інформацію», – наголошує експертка.

Також важливим є сприйняття людей з інвалідністю, тому що досі існує бар’єр у спілкуванні. Так людей, які отримали інвалідність, жаліють або навпаки – героїзують, і це може бути неприємним досвідом. Якраз через небажання чути такі слова люди часом і вирішують побути вдома замість корисного дозвілля – подорожей, відвідування кінотеатрів тощо.

«Приміром, у Києві є доступні локації [для людей з інвалідністю]. Це, наприклад, кінотеатри в торгово-розважальних центрах. Так, можливо, вони й не ідеальні, але все ж надають можливість брати активну участь у соціальному житті Києва», – каже Наталка Пархитько.

У закладах усе частіше зʼявляються вбиральні, адаптовані під потреби людей з інвалідністю – вони зручні та мають широкі проходи. Також іноді зустрічаються знижені касові зони, щоб людям на кріслі колісному було комфортніше купити все необхідне.

Бізнесу у сфері дозвілля варто ставати свідомішим

Проєктна менеджерка групи проєктів з інклюзії та реабілітації UNDP Олена Іванова закликає бізнес, що пов’язаний з дозвіллям, ставати соціально свідомим – більш доступним для людей з інвалідністю. Дбати про фізичну доступність закладу, пристосовані вбиральні. Це стосується всіх видовищних закладів та закладів харчування, фітнес-клубів.

Для людей, які втратили слух, робити дублювання жестовою мовою та титрування, а для тих, хто втратив зір – аудіодескрипцію фільмів та спектаклів, спортивних змагань. Для дітей – інклюзивні парки розваг і майданчики, мистецькі школи та спортивні гуртки.

Читайте також: Інклюзивні парки для дітей в Україні: як працюють та як створити у своїй громаді

Від цього заклади лише виграють, адже люди будуть приходити й витрачати там гроші. А для самих постраждалих це можливість почуватися на рівні з іншими й мати дозвілля, яке допомагає відновлюватися фізично та психологічно.

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

Штучний інтелект допомагатиме розміновувати Україну — Мінекономіки

Опубліковано

Міністерство економіки підписало угоду про партнерство з американською компанією Palantir Technologies, яка використовуватиме штучний інтелект для допомоги в розмінуванні України.

Про це йдеться у повідомленні міністерства.

Зазначається, що гуманітарне розмінування — це нульовий етап відновлення України. Наразі потенційно забрудненими є 156 000 квадратних кілометрів землі, в зоні ризику перебуває понад 6 мільйонів українців.

«Саме тому прискорення гуманітарного розмінування, зокрема завдяки співпраці з такими технологічними компаніями як Palantir — це можливість зберегти життя людей та швидше розпочати відбудову України», — зазначила міністерка Юлія Свириденко під час підписання документа в Лондоні.

Угода містить конкретні положення щодо співпраці за такими напрямками:

  • оцифрування операцій гуманітарного розмінування, автоматизація процесів, передбачених Національною стратегією протимінної діяльності на період до 2033 року;
  • розширення цифрових можливостей для координації вивільнення та оцінки земель, визначення пріоритетів регіонів та управління ризиками в протимінній діяльності;
  • використання асистента на базі платформи штучного інтелекту Palantir (AIP) для прийняття рішень у протимінній діяльності.

Платформа працюватиме з великими базами даних, сформованих дотичними до виконання заходів протимінної діяльності структурами, починаючи від органів місцевого самоврядування, регіональної влади, міністерств та відомств і завершуючи операторами протимінної діяльності.

Читайте також«Наша місія – зробити українське поле безпечним». У стартапі Efarm.pro винайшли трактор-розміновувач на автопілоті. Як він працює

Передбачається, що бази міститимуть як сталу інформацію, наприклад, оцінку економічної ефективності сільгоспземель, близькість забруднених територій до комунікацій тощо, так і оперативну, яка буде регулярно оновлюватися. Йдеться, зокрема, про дані обстеження територій ДСНС, ДССТ, неурядовими операторами, кількість та стан техніки, наявність піротехнічних підрозділів  на конкретних напрямках і т.ін.

Як працюватиме платформа

Завдяки можливостям Palantir AIP, платформа аналізуватиме інформацію та надаватиме рекомендації щодо оптимізації процесів. Наприклад, зможе порадити, враховуючи всі дані, як найефективніше провести очищення конкретної території – за допомогою нових методів розмінування, таких, як дрони, чи з застосуванням традиційних методів. Кінцевою ж метою вбачається розмінувати території швидше та за менших витрат.

Раніше ми повідомляли, що у Мінекономіки планують, що штучний інтелект допоможе в гуманітарному розмінуванні території України. Відомство уже сформувало цілісну стратегію інформаційного менеджменту гуманітарного розмінування, що базується на data-орієнтовному підході.

Фото: Мінекономіки України.

Читати далі