Суспільство
Від орнаментів і традицій до сучасності. Що ти знаєш про українські вишиванки? (ТЕСТ)
Що ви знаєте про українські вишиванки? Скажімо, чому в одному з регіонів їх вишивали виключно чорними нитками? Або де сорочки прийнято оздоблювати бісером? А може, пам’ятаєте, хто з класиків української літератури задав новий модний тренд? Перевірте свої знання в новому тесті від ШоТам.
У якому українському місті зародилася традиція святкувати День вишиванки?
Фото: УНІАН
Святкування Дня вишиванки у 2006 році започаткували студенти історичного факультету Чернівецького національного університету. Це ідея Лесі Воронюк, яку надихнув однокурсник Ігор Житарюк. Хлопець постійно одягав вишиту сорочку на заняття. Леся запропонувала всім студентам обрати один день та прийти до університету у вишиванках. У перший рік до акції долучилися кілька десятків людей, а сьогодні День вишиванки відзначають в усьому світі.
У скількох країнах відзначають День вишиванки?
Фото: politeka.net
За орієнтовними підрахунками, щороку День вишиванки святкують у 60 країнах світу. Фактично, всюди, де є українська діаспора. Святкування відбувається в різних форматах: покази мод, концерти, марші, виставки, ярмарки тощо.
Як називались три види вишиванок, які в 1953 році розробили для масового виробництва?
Фото: vnu.edu.ua
«Українка» – вишиванка з відкладним коміром, одноколірною вишивкою чи в гармонійному сполученні двох-трьох відтінків одного кольору. «Гуцулка» – з багатоколірним геометричним візерунком із перевагою червоного кольору. «Чумачка» – з вишитою пазухою та низеньким комірцем-стійкою.
А знаєте, де полюбляли вишивати сорочки бісером?
Майстрині з Чернівецької області полюбляли використовувати різноманітні матеріали: бавовняну та вовняну нитку, шовк, сирму (металізовані нитки), лелітки та, звісно, бісер.
Які сорочки раніше називали «жидівками»?
За словами етнологині Христини Федечко,унікальними для Полтавщини були сорочки, які вишивали нитками кольору індиго. Такі нитки можна було придбати на базарах Гадяча. Сьогодні такі сорочки знавці давнього одягу називають «гадяцькими». Однак колись їх знали за зовсім іншою назвою – «жидівки». Барвники індиго з Індії привозили єврейські купці, тому жителі Гадяччини почали називати свої сорочки «жидівками», а нитки – «жидівськими».
Легендарна борщівська вишиванка оздоблена чорними нитками, тому що…
Фото: еtnoxata.com.ua
Про борщівські вишиванки є чимало легенд. Найпопулярніша з них свідчить, що чорний колір – це знак жалоби за вбитими та поневоленими чоловіками. Утім історик Володимир Щибря запевняє: ця легенда не має нічого спільного з правдою. Адже чорний – колір родючої землі та достатку. Крім того, для такої вишивки можна було обійтися без фарб. Чорні нитки отримували з шерсті чорних овець. За спростування легенди про «траурність» борщівських вишиванок виступає й етнологиня Оксана Косміна.
До речі, про чорний колір. А чи могли українки виходити заміж у чорній вишиванці?
Ulyana Yavna
Цікаво, що біле плаття прийшло в українські села десь в 1950-х. Зокрема, на Поділлі, Опіллі і Волині. На фото, яке відшукали журналісти «Української правди», – підбірка весільних світлин 1920-50х років із Борщівського району Тернопільської області.
А знаєте, що таке «мильна» вишивка?
Фото: kryvorizhski.info
Йдеться про брокарівську вишивку – псевдонародну вишивку хрестиком. Такий стиль ще називають «мильним». Чому так? Московська фабрика «Брокаръ и К°» з 1864 р. виробляла мило. На упаковці «народного мила» малювали орнамент, а всередину виробники вкладали аркуші зі схемами. Так вишивка хрестиком розповсюджувалася серед людей, частково витісняючи традиційні українські орнаменти.
На фото зображено…
Фото: Катерина Москалюк
На світлині – фрагмент святкової сорочки з села Верхня Яблунька на Турківщині.
Якого з цього способів вишивання ніколи не існувало?
Фото: аmazingukraine.pro
Вирізування, заволоч і мережка – традиційні способи вишивання сорочок. А ось міжрядиння – наша вигадка.
Хто з українських письменників першим почав носити вишиванку під піджак та фактично став засновником нового модного тренду?
Іван Франко – один із найбільших фанатів вишиванок в історії української літератури. Саме він почав носити вишивану сорочку разом із костюмом, замість «пишних комірців і краваток». Донька Анна згадувала, що вишиванок у батька «було завжди під достатком», і майже всі сорочки – подарунки від друзів з різних куточків України. Найціннішим експонатом у колекції Франка вважають білу вишиванку, подаровану українською педагогинею Христиною Алчевською. Її каменяр одягав тільки на урочисті заходи й великі свята.
Хто з українських ведучих вперше з’явився в ефірі у вишиванці?
У 2003-2005 роках Шевченко був шеф-редактором та ведучим новин на «5 каналі». 21 листопада 2004 року він відкрив програму «Ніч виборів» у вишитій сорочці й став першим українським ведучим новин, що вийшов в ефір у вишиванці.
Найбільшу в Україні вишиванку одягнули на пам’ятник…
І хоча Франко обожнював вишиванки, а одеського Дюка одягають у вишиту сорочку щороку, рекорд належить вишиванці, створеній для 7-метрового пам’ятника Тарасу Шевченку в Ковелі, що на Волині. На неї витратили 42,5 метрів тканини та 3390 метрів ниток. А вишивали сорочку для Кобзаря цілих 365 днів! За словами організаторів, до процесу долучилися приблизно 2500 людей з різних куточків країни.
Поділіться своїми результатами:
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.
Про це повідомили в «Культурних силах».
Що обговорили на заході
Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.
На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:
«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” — це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».
Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.
«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.
Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:
«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих — герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим».
Презентація кліпу «Місто наречених»
На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).
«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.
Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:
«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс».
Довідка
«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:
- «Культурний десант»;
- «Книга на фронт»;
- «Фронтова студія»;
- «Оркестр 59» тощо.
«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.
Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.
Фото: «Культурні сили»
У Києві відкриють новий креативний простір MLYN design hub, присвячений сучасному українському дизайну. Відвідувати простір можна буде щодня та безплатно. Відкриття MLYN design hub запланували на квітень 2025 року.
Про це повідомили у команді простору.
Що буде в MLYN design hub
Простір працюватиме у стінах колишнього заводу «КиївМлин», у якого й запозичили частину назви. Головна мета проєкту — знайомити українців з якісними предметами інтер’єру, що виробили в Україні, та популяризувати їх.
Українські виробники та дизайнери зможуть представляти свої роботи у межах експозицій інтер’єрних предметів. Виставкова зала оновлюватиметься кожні три-чотири місяці.
«В MLYN design hub ми прагнемо зробити сучасний український дизайн більш помітним для широкої аудиторії. Тому відкрили цей простір — затишний, дружній, наповнений подіями, який щоденно дає можливості для розвитку і популяризації дизайну. Тут українські виробники і дизайнери можуть представити свої роботи на постійній основі, а відвідувачі — відкрити для себе якісні, естетично довершені предмети інтер’єру, створені в Україні», — зазначив засновник MLYN design hub Роман Михайлов.
Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб
Перша експозиція
Першою виставкою у просторі стане експозиція під назвою «Зерно». Її створили під кураторством артдиректорки простору Ярослави України.
«Експозиція “Зерно” представить інсталяції різних інтер’єрних зон, скомпонованих з предметів українського виробництва. В ній ми переосмислимо традиції нашого дизайну в потоці сучасних тенденцій», — розповіла Ярослава Україна.
MLYN design hub працюватиме щодня, вхід для відвідувачів вільний. Експозиційна зона працюватиме з 10:00 до 19:00, а подієва зала прийматиме заходи до 23:00. Простір розташований за адресою вулиця Спаська, 36/31, на другому поверсі.
Раніше ми писали, що анонімний митець зі Львова зібрав понад мільйон гривень на військо за допомогою картин.
Фото: MLYN design hub
