В Україні вивели жовтий сорт ківі, що витримує люті морози

Альона Лагно родом з Канева, за освітою програмістка, живе та працює за фахом у Києві. Але за станом душі вона вже понад рік є власницею свого особистого раю на Трахтемирівському півострові за 80 кілометрів від Києва, який створила власноруч. І от уже понад два місяці жінка ділиться ним з іншими, адже здає «Твій райок» в оренду для відпочинку та ретриту.

Як вдалося запустити бізнес посеред дерев, про який інші дізнаються завдяки тіктоку, та що робити тим, хто хоче займатися чимось подібним, Альона розповіла ШоТам.

Альона Лагно

Засновниця бізнесу посеред лісу «Твій райок»

Купила те, що не продається

Альона Лагно дуже любить подорожувати, ходити в гори та відпочивати наодинці. Коли жінка вперше приїхала в Трахтемирів, відразу почала цікавитися, чи можна там придбати ділянку, де згодом зможе відпочивати. 

Їй вдалося купити те, що не продається — вона познайомилася з місцевими, які допомогли знайти ділянку та вмовити власника на продаж. Ділянка посеред лісу на Трахтемирівському півострові обійшлася їй у 10 000 доларів. На тому місці, де зараз стоїть будиночок, лише росли дерева. Тут не було ні світла, ні води — лише стара криниця, яку варто було відновити.

«Твій райок» посеред лісу в Трахтемирові. Фото надала Альона Лагно

Коли почалася повномасштабна війна, Альона на місяць виїхала за кордон, але почала шукати людей з наближених сіл, які могли б допомогти з будівництвом під її віддаленим контролем. А ще тоді друг Альони зі своїм товаришем-будівельником відновили колодязь.

Коробку будинку збудували два хлопці з Черкаської області, які приїжджали сюди на кілька днів для роботи. Альона пригадує цікаву деталь: обидва хлопці є вегетаріанцями, тому могли приїжджати сюди на кілька днів з великою коробкою помідорів та їсти їх після роботи. Будівництво самої основи будівлі без вікон, дверей і декору обійшлося, як і сама ділянка – 10 000 доларів.

Самостійно довозили матеріали, бо техніка не могла тут проїхати

Від початку зведення дому й до того, як сюди провели воду, минув рік. Альона жартує, що будівництво, як і ремонт, неможливо зупинити — лише поставити на паузу. А ще ділиться, що будівництво хатинки посеред лісу обійшлося, як побудова котеджу під Києвом. 

Ось так виглядає особистий рай Альони, який будували рік. Фото надала Альона Лагно

Особливо складно було те, що в Трахтемирові рельєфна місцевість, тому сюди було складно довозити будівельні матеріали, адже велика техніка проїхати не могла. Найближче село навпростець до цього місця розташоване за кілометр. 

З будівництвом жінці допомагали батьки, особливо тато — разом з Альоною довозив усі матеріали на невеликій автівці, робив фізичну роботу. Мама ж садила квіти біля будинку.

«Спершу я думала, що це буде будиночок лише для мене. Я хотіла сюди приїжджати, відпочивати та працювати віддалено й зовсім не планувала ділитися з кимось місцем, так мені тут було добре. Але коли ми збудували хатинку, я все облаштувала, лягла на ліжко й подумала, що тут дуже класно, тому треба сюди запрошувати інших — щоб сюди приїжджали люди й відчували те, що і я. Тут так спокійно і по-домашньому, ніби ти приїжджаєш і тебе обіймає мама. Це дуже цінно», — ділиться Альона.

Покривало від бабусі та ванна з лопухами

Програмістка згадує, що облаштування інтер’єру почалося з покривала, яке почала вишивати її бабуся, а закінчила мама. «Це для мене такий артефакт сили, навколо якого почав уже створюватися та розвиватися інтер’єр хатинки», — каже Альона.

​​

Усі речі в хатинці мають особливе значення, а найбільше — вишите покривало на ліжку. Фото надала Альона Лагно

Усі речі жінка шукала на барахолках та ОЛХ і більшість з них купила ще до того, як збудувала хатинку посеред лісу. Зараз жартує, що вже колись розуміла — під усі ці речі варто будувати окремий будинок.

Назва «Твій райок» для хатинки з’явилася невипадково. Її придумав батько Альони, коли та сказала, що тут ніби рай. А потім один місцевий розповів, що колись поблизу тут жила літня бабуся, яка називала це місце райком.

Альона каже, що у «Твоєму райку» є всі зручності: інтернет, кухня, туалет, гаряча вода, душ, затишний куток поруч з піччю, зручне крісло та столик. На кухні є всі прибори та посуд, турки для кави та навіть їжа, яку часто залишають гості чи сама власниця.

Шафка з усім необхідним кухонним приладдям. Фото надала Альона Лагно

На вулиці поряд з будинком є місце для вогню та мангал, на якому можна готувати. А родзинкою є «ванна з лопухами», як називає її Альона. Цю розробку вона придумала сама, поставивши стару ванну на купу каміння. 

«Я сама не очікувала, що вийде так класно. Коли ми вдома приймаємо ванну, то це тепла вода відразу, а тут наливаємо прохолодну воду, і вогнище її потроху нагріває. Ви лежите в теплій водичці, довкола дерева та дим, який відганяє комарів. Це дуже кайфово», — ділиться жінка.

«Ванна з лопухами» — винахід власниці «Твого райка». Фото надала Альона Лагно

Люди дізналися про місце завдяки тіктоку

Вартість за ніч у «Твоєму райку» — 2 555 гривень. Альона каже, що головне правило для гостей — поважати місце та природу й гарно відпочити. Тут базово прописані час заїзду та виїзду й умови бронювання.

Альона Лагно каже, що будинок розташований у дуже цікавому місці з погляду історії та природи. Сюди можна приїжджати на три дні чи тиждень і все одно не побачити всього цікавого.

Альона найбільше любить Трахтемирівський парк і радить домовитися з місцевими про екскурсію. Тут чудові краєвиди на Дніпро, природні яри, а також козина ферма зі смачним сиром. Ще жінка радить відвідати Рожену криницю, озеро Бучак і село Григорівку, де дуже красиві краєвиди.

Про «Твій райок» потенційні клієнти дізнаються через таргетовану рекламу та рілзи в соцмережах, а також тікток. Альона ділиться, що це місце відвідують люди, які люблять усамітнитися та побути далеко від цивілізації.

«Твій райок» очима гостей будиночка. Фото надала Альона Лагно

За два місяці тут жили близько 20 людей. Альона цим цілком задоволена, адже має час для того, аби теж туди їздити. «Тут я завжди можу взяти для себе сил і внутрішнього ресурсу. Іноді потребую того часу, аби просто відпочити та нічого не робити. Я відчуваю тут благодать, спокій і наповненість від того, що нічого не роблю, а просто є тут, посеред сосен та природи. Зовнішній світ просто зникає — я дуже люблю це відчуття, в місті його складно зловити», — розповідає жінка.

Віддушина, яка переростає в бізнес

Найбільше Альона мріє про завершення війни, а ще про те, аби місце, де розташований «Твій райок», стало більш придатним для людини. «Я хочу зберегти гармонію — аби тут не було навали туристів, але була самостійна самобутня територія. Поки з місцевими жартуємо про сонячну станцію, але це є в планах. Мрію створити тут таке середовище, в якому люди будуть об’єднані спільною метою та благополуччям», — каже власниця будиночка. 

Альона ділиться, що зараз її віддушина повноцінно переростає в бізнес, адже вона вивчає маркетинг, бухгалтерію та фінанси. Поки справа не є прибутковою для жінки, а ще будинок утримувати дорого, бо треба домовлятися з місцевими щодо прибирання та постійно щось довозити. 

Власниця «Твого райка» Альона Лагно поряд з будинком. Фото надала Альона

Але вона дуже вірить у свою справу, а ще хоче розповідати про людей, які приїжджають у будиночок. «У них цікаве життя та філософія, тому хотіла б розвивати “Райок” як блог про людей, які сюди приїхали та змінили місто на село. Там цікава місцина, якою не можна просто користуватися, а треба тримати баланс. Якщо я роблю тут бізнес, то маю й віддавати, наприклад, розповідати, чому це місце сили, прибирати сміття поряд та розвивати цей регіон», — впевнена Альона. 

Людям, які хотіли б розвивати бізнес у місці вдалині від «цивілізації», Альона Лагно рекомендує шукати людей, які люблять його так само — особливо серед місцевих, які живуть у селах неподалік. Сама жінка багато спілкується з жителями, адже вони можуть допомогти з прибиранням будинку, пошуком необхідних контактів чи логістикою.

«Для мене любов до місця та люди є визначальними факторами в цій справі. Бо є багато задач, які треба вирішити, щоб зробити щось придатним для життя. Уже дехто радився зі мною, як тут можна придбати ділянку, тому це ще одна ціль — розповідати, як можна жити на природі», — підсумовує Альона Лагно.

Ваш телефон може стати зброєю в руках зловмисників або ворогів. Щоб уберегти себе та свої гаджети, дотримуйтесь базових правил кібербезпеки.

Про це повідомляє Мінцифра.

Ось кілька порад, як користуватися смартфоном безпечно:

• Встановіть блокування телефону: Використовуйте PIN-коди, паролі або біометричні методи для захисту доступу до свого пристрою.
• Не під’єднуйтеся до підозрілих Wi-Fi мереж: Уникайте мереж, які вимагають особисті дані для підключення. Вони можуть бути пастками для збору вашої інформації.
• Не користуйтеся банкінгом у відкритих мережах: Використовуйте мобільний банкінг лише через захищені мережі або VPN, щоб захистити свої фінансові дані.

Читати також: Тепер інші розуміють, що каже дитина. Як на Київщині реабілітують дітей з інвалідністю

• Вимикайте геолокацію: Під час перебування біля стратегічних об’єктів або у випадку, коли це не є необхідним, вимикайте функцію геолокації або увімкніть режим польоту.
• Видаляйте вразливу особисту інформацію: Якщо існує ризик, що ваш телефон може потрапити до рук ворога, видаліть вразливі особисті дані. Однак не видаляйте все повністю, це може виглядати підозріло.

Дотримуючись цих простих правил, ви зможете значно підвищити безпеку свого смартфона і захистити особисту інформацію від потенційних загроз.

Нагадаємо, що пес Моцарт, якому першому в Україні встановили протези на двох лапах, пройшов реабілітацію: фото.

Фото: Freepick.

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Чому ми його робимо?

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Маленька дівчинка сидить на кріслі колісному та посміхається, коли її мама показує на мапі, як улюблений ведмедик мандрує містами України. Це Дарія, їй 9 років. З дитинства в дівчинки діагностували ДЦП (дитячий церебральний параліч) через затримку дихання при народженні.

Уже два роки дівчинка з мамою відвідує заняття в Бучанському інклюзивно-ресурсному центрі. «У дитини була затримка мовлення. Її зовсім не розуміли інші люди, а тепер розуміють краще. У неї покращився фізичний стан, а ще ми знайшли тут нових друзів», — ділиться мама Дарії Ольга Вигоняйло.

ШоТам розповідає, як у Бучанській громаді під час війни проходить реабілітація дітей з інвалідністю та які це дає результати.

«Намагаюся допомогти своїй дитині все її життя»

Цьогоріч Дарія закінчила перший клас Бучанського ліцею №3 на Київщині. Від народження батьки возили дівчинку по різних реабілітаційних центрах. 

«Я намагаюся допомогти своїй дитині все її життя. Ми постійно в пошуку реабілітологів, логопедів і психологів», — каже Ольга.

Жінка ділиться, що через це жила з донькою в різних містах, але саме коли переїхала до Бучі перед повномасштабним вторгненням, відчула допомогу своїй дитині від громади. Там Ольга познайомилася з логопединею, яка скерувала Дарію до директорки інклюзивно-ресурсного центру Альони Комінко. 

Директорка центру розповідає, що заклад створений для того, аби допомогти дітям з особливими освітніми потребами й інвалідністю отримати дошкільну й шкільну освіту та супровід під час подальшого навчання. 

Читайте також: Асистенти вчителя та ресурсна кімната: як в Україні працює інклюзивна освіта під час війни

Понад 600 дітей з інвалідністю в громаді

Бучанський міський інклюзивно-ресурсний центр створила міська рада в приміщенні ліцею №3 у 2017 році. Заклад постійно співпрацює з відділом освіти. Зараз центр відвідують 643 дитини. 

Задля реабілітації дітей з інвалідністю в центрі проводять корекційно-розвиткові заняття. Серед фахівців — практичні психологи, дефектологи, логопеди та реабілітологи. 

Спочатку за допомогою ігор і завдань тут проводять оцінку стану дитини в діагностичному кабінеті. Фахівці центру дають рекомендації та складають інклюзивний навчальний план у школі чи садочку.

«Але це не лише окрема робота кожного фахівця. Психолог доповнює роботу логопеда, інші так само. Усі тісно комунікують між собою та працюють, щоб мати якісний результат. Ми намагаємося робити для цих дітей усе, що в наших силах і відповідає нашому фаху», — каже Альона Комінко.

У центрі є сенсорна кімната, аби розвивати органи чуття — зір, слух, дотик. В іншій кімнаті з дітьми займаються лікувальною фізкультурою.

Фахівці планують заняття з дитиною завдяки підказкам батьків

На початку повномасштабної війни росіяни жили в приміщенні центру й поруйнували його — тут були вибиті всі вікна. Після деокупації Бучі влада відремонтувала приміщення, а наприкінці травня повернулися всі фахівці й відновили заняття. З того часу вже протягом двох років Дарія Вигоняйло стабільно кілька разів на тиждень відвідує центр.

Директорка Альона Комінко ділиться, що крім особистих труднощів, які були в дітей, тепер треба приділяти більше уваги їхньому психологічному стану. Багато з них пережили окупацію та болісно реагують на війну, бояться повітряних тривог. 

«Ми займаємося корекцією фізичного стану дітей, але й враховуємо їхнє ментальне здоров’я, яке значно погіршилося за цей період», — зауважує директорка.

Тому батьки завжди діляться з фахівцями, як дитина поводилася вдома та на що треба звернути увагу. Мама Дарії каже, що завжди розповідає, який у дитини настрій, що вона хотіла робити, про що говорила вдома. Завдяки цьому логопед чи реабілітолог може краще спланувати свою роботу на занятті з дівчинкою.

А після кожного заняття фахівці розповідають, як пройшли заняття, та рекомендують, що варто робити вдома, аби закріпити результат.

Поки діти на заняттях, з батьками спілкуються психологи

Минулого літа при інклюзивно-ресурсному центрі працювала група вихідного дня, і деякі батьки взагалі вперше змогли залишити своїх дітей гратися з їхніми товаришами під наглядом фахівців.

«Для матерів це був своєрідний терапевтичний досвід. Мами почали знайомитися, спілкуватися між собою та зрозуміли, що навколо є світ можливостей. І завдяки підтримці таких же мам вони розуміють, що не самі. Так їм легше долати труднощі», — каже Альона Комінко.

Крім цього, в центрі влаштовують спільні тренінги для дітей і батьків. Поки фахівці реабілітують дітей з інвалідністю, психологи можуть поспілкуватися з їхніми батьками.

Читайте також: У Бучі відкрили сучасну інклюзивну амбулаторію

«Ольга була однією з тих мам, які насторожено ставилися до роботи центрів і фахівців, бо й досі в нашому суспільстві ідея інклюзивності та безбар’єрності працює не на повну. Але з часом спільної роботи ця настороженість потроху зникала. Ми стали однодумцями та друзями. Батьки Дарії знають, що можуть звернутися до нас», — стверджує директорка центру.

Не лише заняття, але й спілкування з новими друзями

Мама Дарії ділиться:

«Протягом двох років було багато маленьких змін, які могла помітити лише я чи педагог. У дитини була затримка мовлення. Її зовсім не розуміли інші люди, а тепер розуміють краще. Зараз Дарія йде більше на контакт з іншими людьми, відкривається їм. 

А ще з нами працює гарний реабілітолог, який знайшов до неї підхід, тому я бачу, що в дитини покращився фізичний стан. Але відвідування центру важливе для нас не лише через заняття — тут ми знаходимо нових друзів». 

Альона Комінко пригадує, що під час однієї з нарад дефектологиня центру сказала, що мріє залишитися без роботи — вона хоче, аби діти не потребували такої складної реабілітації, а завжди почувалися добре. 

«Проте, на жаль, усе більше дітей потребують такої допомоги. Тому в Бучанській громаді є ідея зосередити в одному місці роботу з дітьми з особливими освітніми потребами й інвалідністю та створити окремий центр реабілітації для дітей з інвалідністю», — підсумовує Альона Комінко.