Технології
Улюбленці компанії Disney. Як українські 3D-пазли з дерева Ugears закохали в себе весь світ
Стартап Ugears здобув світову відомість сім років тому. Українська компанія не просто виробляє дерев’яні механічні 3D-конструктори: команда проєкту створила окрему нішу та подарувала тисячам людей нове хобі. Перші вироби засновник стартапу майстрував на власному балконі, а рідні та друзі мало вірили в успіх ідеї. Та крок за кроком Ugears все одно знайомили світ із деревом, яке може рухатися без жодних батарейок чи електрики. Тепер їхні конструктори купують у 85 країнах, а українські 3D-пазли з дерева зацінили навіть у корпорації Disney. Утім на цьому стартап не зупиняється – і вже розробляє нові прототипи для ще одного потужного світового бренду.
Денис Охрименко
співзасновник стартапу Ugears, який виробляє 3D-пазли з дерева
Залишив стартап у 2017 році, після чого заснував інший – Time 4 Machine, який випускає 3D-пазли з металу
Навіть не знав, як працює годинник
Ще змалечку я був винахідником. Багато чого робив власноруч, зокрема і з фанери. У дорослому віці захотів створити продукт, якого більше ні в кого немає. Ідей було багато. Одна з них – незвичний проєкт виробів із кераміки у 2007 році. Наприклад, я робив сервіз, подібний до корабля, де ложечки ставали веслами, а блюдечка – щитами. Я навіть домовився з чайною компанією, яка погодилася замовити одразу 20 тисяч екземплярів. Але, на жаль, тоді не вдалося знайти виробництво в Україні, де могли б реалізувати мій задум.
До цього в мене ще була ідея створити свою службу доставки автівками. З нею я виграв конкурс бізнес-планів у Навчально-науковому інституті бізнесу, економіки та менеджменту. Тоді навіть ті, хто давали мені премію, запитали, нащо воно треба, якщо є «Укрпошта». Нікому не було зрозуміло, навіщо створювати окрему службу доставки. І коли я років через шість побачив одні з перших відділень «Нової пошти», у мене було відчуття, ніби мою ідею відібрали. Хоча, звісно, ніхто її не крав. Просто я зрозумів: якщо ти щось придумав, не варто слухати тих, хто каже, що це не злетить.
І хоча попередні ідеї провалювалися, я подумав: «Окей, спробую востаннє». Я вже шість років пропрацював ЗD-дизайнером, а до цього був журналістом в економічній сфері. Дизайн дав мені розуміння, як створювати гарні речі з продуманими механізмами. Та жодного досвіду в механіці у мене не було: я навіть не знав, як працює годинник.
Перші прототипи ночами майстрував на балконі
Проєкт 3D-пазлів із дерева я придумав секунд за 30. А ось доведення його до ладу зайняло кілька років, хоча я думав, що мені знадобиться лише три місяці. Я мислив так: гаразд, спробував інвестиційні проєкти, не склалося. Інвестори в Україні були не готові давати великі гроші проєкту без досвіду. Почав шукати щось дешевше. Пробував створити механічні листівки, де всередині оберталися б паперові шестерні. А потім подумав: а хай це буде повноцінний годинник. Я довго його розробляв, але він так і не запрацював. Ці перші спроби дали мені досвід створення механізмів з незвичних для них матеріалів, як от папір, дерево та пінопласт.
Друзі та родина казали, що «Денис займається чимось дуже дивним». Дружина була в декреті з маленькою дитиною. Я зранку до вечора працював дизайнером, але намагався знайти час на власні розробки. Ми жили в однокімнатній орендованій квартирі. І там був балкон, де я обладнав майстерню. Я міг до четвертої ранку щось складати, адже був у захваті від власних ідей. Дружина казала, що я зводив її з розуму запахом паленого паперу.
Уявіть, я роблю паперовий годинник, до якого прив’язані дві пляшки з водою, які повинні тягнути його донизу, і він має працювати. Дружина дивилася на все це з дитиною на руках і казала: «Я не розумію що саме ти робиш, але тобі видніше. Добре, що ти паралельно заробляєш гроші».
Зробив годинник, а з нього – трактор
Одним із перших прототипів виробів із дерева стала шкатулка «Для зубочисток». Було кілька її інтерпретацій. Наприклад, я робив квадратну конструкцію, чимось схожу на сейф. Коли ти її крутиш, періодично збоку виїжджає коробочка. Вона відкривається, а там — зубочистки. Словом, якась хрінь. Потім я її переробив, і вона вже просто відкривалася і закривалася без крутіння. Це була найперша модель Ugears, де сам механізм теж був на зубочистках. Пізніше ми її переробили на шкатулку для візиток.
Потім я повернувся до ідеї з годинником і вирішив спростити технологію: зробив таймер на годину роботи. Він більш-менш запрацював, але згодом ми його зменшили на 20 хвилин. Пізніше з цього таймеру вийшов трактор. І тут мені хтось порадив, що треба щось типу театру. Я згадав свою найпершу ідею з листівками. Мій театр — це просто такий шестеренчастий механізм, який не робив якихось занадто складних функцій, але виглядав прикольно. Перші вироби, щоб запакувати в плівку, я сушив її феном, тому що купувати пакувальний апарат було дорого. Та й він, мабуть, повибивав би всі «пробки» в квартирі.
Люди дивувалися, як дерево може їхати
Перші продажі були у 2014 році. Інтернет-магазини присилали до мене кур’єрів, а також у Startup UA мені порадили перевірити ідею на Андріївському узвозі у Києві. Я пішов і стояв не там, де відбувається основна торгівля, а на пустому боці вулиці, біля собору. Цікаво було, коли продавці з того боку вулиці почали оглядатися, що там у мене відбувається. Бо поруч зі мною був справжній англомовний двіж. Різні іноземці тоді викупили всі мої 3D-пазли. І це стало для мене знаком, що я роблю цікаві штуки.
Пам’ятаю, на перших виставках люди не дуже розуміли, як моя фанера їде. Це зараз вони бачать щось подібне і думають: «О, це, напевно, механічний конструктор». А тоді я брав свій дерев’яний трактор, ставив на стіл і він дивним чином починав рухатися. Так цікаво було спостерігати, як людина йде повз, а її голова лишається повернутою в бік моїх виробів. Українці просто втрачали мову, для них це було дуже дивним. Собівартість одного виробу, створеного на чужому обладнані, коштувала приблизно 90 гривень. Тому продавав я їх за 200-240 гривень. Думав, що це нереально для українських покупців. Але ні, вони купували.
Гроші на запуск бізнесу я вирішив пошукати на Startup UA – платформі, де автори ідей шукають інвесторів. Але мені там стало ніяково. Переді мною виступали хлопці з інтернет-сервісом для лікарів, щоб забезпечувати потік клієнтів. Інші стартапери пропонували 3D-принтери. А я сиджу з пакетом деревцят. Я навіть заплатив приблизно 100 доларів, аби туди потрапити. Це було дуже дорого за три хвилини виступу. Сидів, думав по-тихому піти й не ганьбитися. Але все ж виступив.
На диво, після цього мене обступили люди. Усі крутили іграшки, цікавилися виробами. Вдруге я вже виступав більш впевнено. Приніс, здається, три моделі. Там я отримав кілька пропозицій з інвестування, одну з яких прийняв.
Покупці думали, що Ugears – це щось британське
Для назви стартапу мені треба було багато літер. Серед розробок у мене був годинник, де на арці я хотів розмістити напис. Я міркував, що буде класно, якщо у світі ці вироби будуть знати саме як українські. Розумів, що моя розробка точно зацікавить іноземців. І вирішив назвати «Ukrainian gears», що в перекладі означає «Українські шестерні».
Але через рік деякі дистриб’ютори почали просити скоротити назву. І ми зробили з неї «Ugears», бо звали так цей проєкт між собою. Важливо, що ми залишили цю національну ідентичність. На звороті коробок наших виробів ми залишали напис «Ukrainian gears». Бо, наприклад, в США багато хто почав думати, що «Ugears» – це «UK gears», тобто з Великої Британії.
Не знаю, наскільки вдалося просунути образ України на закордонні ринки. Але багато іноземців, особливо китайці, гуртово скуповували наші вироби, коли їм потрібні були сувеніри з України. Бо це виглядає незвично, прикольно, а ще – автентично, адже вироблено в нашій країні. Після нас з’явилися приблизно 8 подібних виробників у світі. Але Ugears залишився лідером на ринку.
Через рік ми підготувалися і вийшли на Kickstarter. Це міжнародна платформа, на якій стартапи можуть презентувати свій продукт і зібрати певні гроші для того, аби потім виконати свої зобов’язання з постачання цієї продукції. І після цього наш телефон почав обриватися від пропозицій придбати. Відтак ми почали робити все складніші й складніші моделі, наприклад, дерев’яні вантажівки. Але це на любителя, бо там досить непрості механізми, і коштує недешево.
Перетнули оборот у мільйон доларів
У стартапі Ugears я пропрацював два роки. Це був дуже насичений час. Починав сам, робив буквально все: різав на станку, пакував, створював сайт, фотографії. Через місяць ми вже продавали моделі, і ще через один – змогли найняти людей. Дизайн, медіа та питання виробництва були на мені. Але через два роки моральна складова для мене стала несумісною з продовженням. Тому вирішив піти. Коли я залишав проєкт, там працювали приблизно 200 людей, були закордонні замовлення. Оборот у мільйон доларів ми на той момент перетнули.
Влітку 2016 року я вже передавав справи. Щоб уникнути депресії, намотував круги на стадіоні. Вдячний компанії, яка продовжувала надсилати мені зарплату аж до жовтня. У листопаді приїхав на зустріч з новими інвесторами. У мене в кишені були буквально останні 100 гривень. А вже через кілька днів я отримав перший транш нових інвестицій на проєкт Time for Machine.
Продав свою частку в стартапі за мільйони гривень
У 2017 році я продав Геннадію Шестаку свою частку в компанії за 9,4 мільйони гривень, бо волів вийти остаточно. Вдома залишилася коробка з першими дерев’яними напрацюваннями. Нещодавно її знайшов син і запитав: «Що це?». Я дістав коробку, а там купа мотлоху, воно все лежить розібране. Я відповів йому, що це для музею. На коробці так і написано – «Музей».
Читайте також: $430 000 на іграшкових пазлах: історія стартапу Time 4 Machine
Після виходу з Ugears я запустив ще три іграшкові проєкти: вклав свої гроші та залучив інвестиції. Один з них – механічні конструктори Time for Machine. Усі моделі або рухаються, або мають робочий механізм. Наприклад, поїзд їде рейками за допомогою механічної пружини, у літака працюють гвинти, а танк долає перешкоди. Ще один стартап – кубики з паперової маси Pagl. З них можна збирати великий будинок, корабель або щось інше. І третя ідея – FinGears magnetic rings. Це антистресові магнітні кільця за типом спінера. Цей проєкт у нас згодом широко скопіювали китайці, але ми розвиваємо оригінальний український бренд.
Продавати 3D-пазли української компанії UGears у 2018 році почала американська корпорація Disney. Як розповідав співзасновник стартапу Геннадій Шестак в інтерв‘ю LIGA.net, у тендерах Disney брали участь ще кілька китайських виробників. Але Ugears обійшов їх завдяки бездоганній якості. А ще Шестак зазначив, що вимагав залишили назву бренду на пакуванні. Спочатку Disney на це категорично не погоджувалася, а пізніше зголосилася – вперше за 22 роки.
Олексій Лисяний
директор компанії Ugears з січня 2021 року, до цього обіймав посаду директора з продажів
Запропонували світу новий вид хобі
Я долучився до команди Ugears у 2016 році. Раніше працював директором з продажів у видавничій компанії, і вона співпрацювала із засновниками Ugears. Ми з Геннадієм часто зустрічалися, й одного дня він запропонував мені обійняти в них посаду директора з продажів. Це був етап розвитку стартапу, коли потрібно було розширювати співпрацю на міжнародному ринку.
Для мене це була класна можливість розвитку, адже до цього я не працював із закордонними партнерами. Але знав англійську та вмів будувати з людьми взаємовигідні стосунки. Я допоміг Ugears більш як втричі збільшити продажі. І тому засновники вирішили дати мені можливість керувати стартапом. З січня цього року я обіймаю посаду директора компанії.
Зараз виробництво Ugears розташоване у селі Горенка, неподалік від Києва. Продукція більше орієнтована на закордонний ринок – експорт складає 96%. Ugears створив нову нішу. На момент запуску стартапу механічних 3D-пазлів із фанери взагалі ніде не було. Спочатку ці вироби створювали для дітей та підлітків. Але згодом виявилося, що саме дорослі та навіть люди пенсійного віку складають наші механізми у вільний час. Тобто ми фактично відкрили новий ринок у сегменті хобі. Радий, що ідея не залишилася непоміченою, і команда засновників змогла зацікавити весь світ механічними конструкторами з України.
Сьогодні за фантастичними конструкторами та налагодженими процесами Ugears стоїть титанічна робота. 100 тисяч моделей на місяць та 85 країн – обсяги здаються неймовірними. Багато викликів створюють розбіжності між українськими реаліями та Європою, США. Доводиться швидко адаптуватися до змін у світі та налагоджувати співпрацю з партнерами різних культур.
Ugears є дуже динамічною компанією – зараз у нас працюють понад 250 співробітників, майже щомісяця виходить кілька нових моделей. Тенденції ринку змінюються, та і сам покупець стає більш вибагливим. Ми прагнемо не тільки відповідати новим умовам, але й випереджувати зміни, щоб ще через тисячу кроків дивувати вже увесь світ.
У русі без мотора допомагають закони фізики
Сьогодні бренди багато уваги приділяють пластиковим рухомим іграшкам на батарейках. Ми ж пропонуємо покупцям повернутися до основ – до механіки та приємніших матеріалів. В Ugears досить широкий асортимент – майже 70 механічних моделей. Серед них є девайси для настільних ігор, конструктори історичних і сучасних механізмів, зокрема маятник, коробка передач, диференціал тощо. Окремо є проєкт Ugears STEM Lab. Разом із науковцями з Київського політехнічного інституту ми зробили навчальні посібники, які допомагають більше дізнатися про історію та сфери застосування механізмів, зрозуміти закони фізики, згідно з якими моделі працюють.
Особливість 3D-пазлів Ugears – моделі збираються без використання клею чи інших інструментів. Дерев’яні елементи кріпляться до інших завдяки певним з’єднанням, які ми запатентували. На кожну іграшку ми маємо авторські права. Основна ідея в тому, що завдяки основним законам фізики шестерні обертаються і модель починає рухатися. Там немає жодних батарейок чи додаткової енергії. Тобто людина збирає конструктор, витрачає на це час, отримує задоволення в процесі збирання. А потім ще й насолоджується тим, що її іграшка рухається.
Якщо це автомобіль, після збирання він може їхати на гумомоторі. Якщо це якась шкатулка, то потім лише людина, яка збирала, знає секрет, як її відкрити. Довгий час популярною моделлю в нас був «Харді-Гарді». Це відомий музичний інструмент, особливо в скандинавських країнах. І ми дійсно зробили перший у світі механічний інструмент з фанери, який грає. У кожній моделі ми намагаємося досягнути такого «вау-ефекту», щоб вразити нашого фана якомога більше.
Вигадуємо моделі за мотивами атракціонів Disney
Ми працюємо з різними комбінатами, де виготовляють деревину. Здебільшого з білоруськими, але з 2018 року співпрацюємо і з українськими. Фанера відповідає міжнародним стандартам, як і всі продукти, які ми створюємо. Через Kickstarter наші конструктори купували з 85 країн світу. Сьогодні через дистриб’юторів ми продаємо вироби у 55 країнах. Найвищі рівні продажів – у США, західній Європі, Австралії, Японії та Канаді.
Придбати наші вироби в Україні можна через сайт. Ціни там стартують від 135 і до 1700 гривень за один виріб. Також ми представлені в багатьох мережах та магазинах. Це «Ашан», «Епіцентр», «Антошка», «Сільпо», «Будинок іграшок» тощо. Ціни в Україні у нас менші, ніж по світу, на 25-30%, тому що ми любимо вітчизняного покупця. Ми компанія, яка створена тут, тому хочемо розвивати у своїх людей бажання щось збирати. Це точно краще, аніж просто сидіти перед телевізором чи бути зануреним у телефон.
Ми з командою регулярно беремо участь у соціальних проєктах в Україні. До нас звертаються студенти, організатори освітніх програм та заходів на тему збереження природи. Наприклад, весною ми стали партнерами ініціативи «Озеленення України», в межах якої по світу висадили майже 5,5 мільйона дерев. Ба більше, зараз чекаємо на отримання сертифікату FSC, який підтверджує, що ми використовуємо фанеру з правильно заготовленої деревини. Документ означає, що на місці вирубаних дерев висадять таку ж кількість нових. Люди, купуючи наш товар, розумітимуть, що ми ощадливо ставимося до лісових ресурсів.
Незабаром здивуємо світ ще більше
Коли я особисто брав участь у виставках – отримував величезне задоволення від того, як люди підходили до стенда і не розуміли, що це в нас. Їм здавалося, що це просто частина інтер’єру, іграшка. Але коли я пояснював, що пазл треба зібрати власноруч, а потім отримати модель, що рухається, – вони були шоковані. Я почуваюся щасливим від того, що можу як продавець пропонувати світу такі круті речі. Бували, звісно, і скарги від людей, що якась деталь зламалася. Тому ми удосконалили нашу політику: будь-хто може отримати втрачений елемент безкоштовно. Ми просто надсилаємо в конверті нову деталь. Згодом ми вже зрозуміли, що є елементи, які частіше ламаються. Тому спеціально залишаємо місце на дощечці й додаємо запасні ще на етапі створення.
Думаю, що приблизно через 3-4 місяці ми здивуємо ринок України й світу новими цікавими моделями. Зараз основна мета – знайти нову аудиторію, яка захоче купувати наші продукти. Хочемо зростати далі, щоб нашу країну частіше розглядали як потужного конкурента на міжнародному ринку.
Технології
Розробників з Rovertech об’єднала війна, а тікток допоміг зустрітися. Усі довкола казали, що їхній задум нереальний — вони просто витрачають час і ресурси. Та тепер роботи «ЗМІЙ» очищують українську землю від мін і беруть участь у спецопераціях на фронті.
Співзасновник компанії — український айтівець Борис Дрожак — повернувся додому з-за кордону, аби його розробки змінювали правила гри на полі бою.Як побудувати технологічну компанію, що змінює підхід до розмінування, читайте в ШоТам.
Борис Дрожак
співзасновник компанії Rovertech, один з розробників «КНРО ЗМІЙ», ІТ-фахівець, автор патентів у сфері штучного інтелекту
Я був на піку своєї кар’єри
Я працюю DevOps-інженером у великій міжнародній американській компанії DataRobot, яка займається автоматизацією створення моделей штучного інтелекту. До цього співпрацював з такими гігантами, як Cisco, SoftServe та OpenDNS, створюючи для них ІТ-програми. У своїй сфері я став доволі впізнаваним: виступав на конференціях, ділився знаннями та піонерив новий напрямок — Engineering productivity. Зрештою, виріс до рівня архітектора.
На момент повномасштабного вторгнення я жив в Ірландії. Мій робочий контракт дозволяв працювати лише за кордоном, утім, за рік компанія зробила виняток і надала дозвіл на переведення в Україну.
У Львові залишався наш дім і ресторан, який ми оперативно переорієнтували на допомогу фронту, — люди приносили продукти, а ми готували їжу для військових. Також донатили на армію, шукали автомобілі для транспортування гуманітарної допомоги. Згодом я почав працювати з інженерами — багато хто розробляв важливі технологічні рішення, і я залучав відвідувачів ресторану до фінансування цих проєктів.
Паралельно займався інформаційною безпекою. Я звертався до Snapchat, щоб вимкнути геолокацію в Україні, але залишити її активною в росії, і мені це вдалося реалізувати.
Борис Дрожак. Фото надав Борис
Партнерів знайшов у тіктоці
Історія нашої військової компанії почалася з одного коментаря в тіктоці. Хтось із підписників написав, що є хлопці, яким потрібна допомога. Тоді я поділився їхнім дописом, і він зібрав велику кількість переглядів та відгуків. Так я дізнався про ветерана Василя, який воював з 2014 року та створював робота для побратима з фронту, і власника СТО Богдана Змия, який виявився неймовірним інженером.
Розробка самого розміновувача почалася з простого малюнка бійця з позивним Борода. Одного дня він намалював на аркуші квадрат з колесами й надіслав Василю, щоб той подумав, що можна з цього зробити. Борода хотів мати робота, який коситиме траву, щоб військові не ризикували життям під час розмінування, тож Василь і Богдан підхопили ідею та почали працювати над першим прототипом. Ця історія почалася з бажання одного військового врятувати своє життя, а сьогодні наші розробки допомагають берегти бійців з інших підрозділів ЗСУ.
Команда Rovertech: Борис Дрожак, Василь Кореневський і Богдан Змий. Фото надав Борис Дрожак
Ми створили компанію, яка розробляє роботизовані наземні дрони
Наша компанія залишається незалежною — без американських чи європейських інвестицій. Це дозволяє нам самостійно ухвалювати рішення та не переживати, що ми багато вкладаємо в підтримку донатами чи можемо мати збитковий бізнес.
І головне — усе, що ми створюємо, зроблене українськими спеціалістами.
Першим нашим прототипом стала невелика косарка для розмінування на дистанційному управлінні, яку ми назвали v0. За собівартістю матеріалів вона коштувала близько 250 тисяч гривень і могла очищати до 50 соток на день.
Далі одним з найважливіших досягнень стало те, що ми змогли зробити справжній робот для розмінування — комплекс наземного роботизованого очищення. Він значно легший, ніж аналогічні зразки, які зазвичай важать 16–20 тонн. Це кардинально змінює економіку розмінування: завдяки меншій вазі можна виготовити більше машин, а значить швидше очищати території. Ми створили модель вагою всього в одну тонну, але з такою ж ефективністю, як і в більших приладів.
Спочатку ми називали її по-різному — було кілька ідей, навіть думали над варіантом «Шлях». Але зрештою вирішили найменувати «ЗМІЙ» на честь Богдана Змия, який довів, що машина може витримати чотири танкові міни.
Зараз працюємо над ще одним важливим проєктом — навігацією на базі штучного інтелекту. GPS на полі бою майже не працює, тому нам потрібно створити альтернативну систему, яка дозволить наземним дронам виконувати бойові задачі. Ми розробляємо систему навігації без GPS, які допоможуть машинам працювати в умовах глушіння сигналів.
«ЗМІЙ» косить високу рослинність. Фото надав Борис Дрожак
«Ти перший, хто це зробив»
Коли ми тестували робот на протипіхотних мінах, то взагалі не переживали. Але якось під час випробувань розмінування танкових мін біля Миколаєва одна з наших машин ледь не перекинулась, а вал застряг у землі після падіння.
Ми зрозуміли, що конструкцію треба покращувати, щоб робот ніколи не могло перевернути, тож почали думати над новими ідеями. Дорогою додому просто взяли з собою в машину міну без тротилу та почали крутити її, аналізувати й шукати рішення. Саме так придумали ще один компонент і новий елемент в розмінуванні — це також стало нашим патентом трохи пізніше.
Річ у тому, що ми створили перший у своєму класі розмінувальний робот і першими в Україні сертифікували машину ланцюгового типу за стандартами НАТО. Нам довелося зібрати величезний пакет документів для комісії, щоб отримати дозвіл на введення її в експлуатацію в ЗСУ.
Окремо треба було пройти військові випробування й задокументувати їх. Зокрема, за технічними умовами наша машина мала витримати підрив на одній протитанковій міні.
Пам’ятаю момент, коли ми вперше успішно протестували так «ЗМІЯ». Я сидів на конференції, розповідав про розмінування та використання штучного інтелекту в цьому процесі, і тут мені дзвонить Богдан: «Вийшло!». Я взяв мікрофон і сказав: «Щойно мені подзвонили й повідомили, що тепер ми можемо розміновувати протитанкові міни».
Нам всі довкола казали, що це нереально, що ми просто витрачаємо час і ресурси. Але одного разу Богдану Змию наснилося, що робот витримає чотири вибухи поспіль. Це звучало нереально, але ми вирішили ризикнути й інвестувати ще більше коштів у випробування. І він справді витримав вибухи! Ми не могли повірити своїм очам і натхненно чекали, що скажуть на такі результати наші друзі-сапери.
Змінили підхід до розмінування
Розмінування великими машинами має свої проблеми. Вони можуть копати більш ніж на 30 см у глибину, але це руйнує структуру ґрунту: змішуються глина й чорнозем, піднімається пил, що шкодить екосистемі. Саперам теж складно працювати в таких умовах, та й використання пального в цих машинах просто колосальне.
Ми пішли іншим шляхом. Наш розміновувач працює на 15 см. Він не копає, а спрацьовує ударно, провокуючи детонацію. У традиційних великих машинах міни просто розбиваються, а ми робимо так, щоб тротил вибухав на місці, а не розлітався.
Борис Дрожак демонструє роботу «ЗМІЯ» історику Тімоті Снайдеру, віцепремʼєрці Юлії Свириденко та Міністру цифрової трансформації Михайлу Федорову. Фото надав Борис
У «ЗМІЯ» з’явився брат
Згодом у нас з’явилася ідея створити логістичний робот — ми зробили тестову модель і передали її 3-й ОШБр на випробування. З того моменту у «ЗМІЯ»-розміновувача з’явився брат «ЗМІЙ логістичний», який дозволяє перевозити поранених і боєприпаси. Наші розробки вже брали участь у деяких спецопераціях на лініях фронту.
На фото «ЗМІЙ логістичний» евакуйовує причіпною системою «Журавель» робот для розмінування. Фото надав Борис Дрожак
Наш робот намалював 24 картини
Одного разу ми продали картину за мільйон гривень — половину коштів витратили на дрон. Цим дроном намалювали 24 картини, що символізують області України, — замість ланцюгів для розмінування тимчасово поставили на нього швабри. А області, які постраждали від війни, пробили ланцюгами розміновувача. Це не просто мазня — на картинах закарбований рух очищення української землі.
Читайте також: Анонімний митець зі Львова зібрав понад 1 млн гривень на військо за допомогою картин
Одна з них потрапила до Міністерства економіки — потім її передали Женевському центру розмінування. Інші продали: одну за тисячу доларів, іншу за 2 тисячі. Деякі люди просто зберігають їх, бо зараз ціна вже виросла до 10 тисяч.
Окремо ми вдячні данському волонтеру Сьорену Людвігу, який створив франчайзингову платформу для допомоги в розмінуванні України. Зокрема, він залучає своїх громадян донатити й на наш розміновувач. Наразі його збір вже сягнув 176 559,69 данських крон (понад мільйон гривень).
Сьорен Людвіг керує «КНРО ЗМІЙ». Фото надав Борис Дрожак
«ЗМІЯ» придбала найбільша міжнародна організація з розмінування HALO Trust
Робот може розміновувати 0,7 га за день, з яких частина — бойове розмінування, а частина — гуманітарне. Наразі в середньому день в день використовують біля 20 наших роботів.
Rovertech співпрацює з міжнародними партнерами, які допомагають розміновувати українські території. Наприклад, HALO Trust уже придбали одну з машин і планують закупівлю нових. Вони проводять саперні операції по всьому світу й мають намір використовувати як наших роботів, так і великі машини.
«КНРО ЗМІЙ» та «ЗМІЙ ЛОГІСТИЧНИЙ». Фото надав Борис Дрожак
Ми також є партнерами ООН, яка працює над подоланням глобальної продовольчої кризи та зацікавлена у швидкому розмінуванні українських земель. За нашими підрахунками, якщо активно залучити роботи, Україна може повністю очистити більшість сільськогосподарських полів від мін за 10 років, а після закінчення війни роботи зможуть перекваліфікуватись на агросектор.
Українські метеорологи в Антарктиці уперше за весь час досліджень провели паралельне радіозондування атмосфери зі станції «Академік Вернадський» та судна «Ноосфера», яке вже було за 200 кілометрів від континенту.
Про це повідомили в Національному антарктичному науковому центрі.
Що відомо про дослідження
Радіозонд — це пристрій, який підіймається у повітрі на кульці, яку заповнили гелієм. Увесь свій шлях він вимірює низку параметрів й одразу передає дані на землю. Такі дослідження на висоті до 20 кілометрів дозволяють отримати точніші дані для вивчення процесів в атмосфері та прогнозування погоди.
«Одночасний запуск зондів на “Вернадському” та “Ноосфері”, яка вже була за 200 кілометрів від станції, допоміг зафіксувати, як змінюється погода. Це дасть змогу науковцям більше дізнатися про те, як утворюються хмари й опади в цьому районі, а також як це впливає на океан, морський лід і танення льодовиків»‚ — написали в НАНЦ.
Читайте також: Український полярник, який воював у ЗСУ, повертається в Антарктику після протезування (ФОТО)
Науковці проводили цей експеримент два дні поспіль та запустили по чотири радіозонди. Зі станції дослідження проводили науковці 30-ї експедиції, а з українського судна — учасники 29-ї експедиції та сезонного загону.
«Такі паралельні запуски важливі під час зміни погоди, а також коли відбуваються процеси, цікаві з точки зору утворення хмар та опадів. Зокрема, циклонічні вихори та атмосферні фронти. За допомогою радіозондування ми можемо краще зрозуміти ці процеси та відповідно — змоделювати їх на майбутнє», — розповіла авторка дослідження, метеорологиня Анастасія Чигарева.
ВПЕРШЕ ВІДБУЛОСЯ ОДНОЧАСНЕ РАДІОЗОНДУВАННЯ АТМОСФЕРИ З «ВЕРНАДСЬКОГО» ТА «НООСФЕРИ» Наші метеорологи провели унікальний експеримент — паралельно запустили радіозонди зі станції «Академік Вернадський» та судна «Ноосфера». Це відбулося вперше за весь час досліджень українців в Антарктиці 🇦🇶 Нагадуємо, що радіозонд — це спеціальний пристрій, який піднімається в повітрі на заповненій гелієм кульці 🎈. Весь шлях він вимірює низку параметрів (температуру, вологість тощо) й одразу передає дані на землю 🌎 Таке «сканування» на висоті до 20 км дає найточнішу інформацію, щоб вивчати різні процеси в атмосфері та прогнозувати погоду. Адже приповерхневий моніторинг (до 2 метрів) дозволяє побачити лише частину того, що відбувається в атмосфері. Одночасний запуск зондів на «Вернадському» та «Ноосфері», яка вже була за 200 км від станції, допоміг зафіксувати, як змінюється погода 🌫. Це дасть змогу науковцям більше дізнатися про те, як утворюються хмари ☁️й опади 🌨в цьому районі, а також як це впливає на океан, морський лід і танення льодовиків. Наші полярники проводили експеримент два дні поспіль, загалом запустивши по 4 радіозонди. З «Вернадського» це робили науковці 30-ї експедиції, а з «Ноосфери» — учасники 29-ї УАЕ та сезонного загону. Авторка дослідження, метеорологиня Анастасія Чигарева зауважила: «Такі паралельні запуски важливі під час зміни погоди, а також коли відбуваються процеси, цікаві з точки зору утворення хмар та опадів. Зокрема, циклонічні вихори та атмосферні фронти. За допомогою радіозондування ми можемо краще зрозуміти ці процеси та відповідно — змоделювати їх на майбутнє». Як відбувався скоординований запуск радіозондів, дивіться у відео.
Опубліковано Національний антарктичний науковий центр Вівторок, 25 березня 2025 р.
Нагадаємо, що ювілейна антарктична експедиція розпочала роботу на «Вернадському» (ФОТО).
Раніше ми писали, що в Антарктиці здійняли прапор «Азову» та втілили мрію захисниці Маріуполя (ВІДЕО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка НАНЦ
В Україні створили сервіс Hutshub — першу українську платформу для бронювання будинків на природі. Компанія позиціонує себе як локальний конкурент платформ Airbnb та Booking.
Про це повідомили розробники виданню Vector.
Головне про сервіс
Hutshub дозволяє бронювати будиночки серед природи. Зараз платформа перебуває на етапі тестування, але до Hutshub доєдналися вже понад 100 будинків з різних куточків України.
Ідея створення цієї платформи виникала під час пандемії та повномасштабного вторгнення — у часи, коли в українців зростав попит на внутрішній туризм. Тоді розробники Hutshub виявляли проблеми під час пошуку заміського житла як для мандрівників, так і для власників.
СEO компанії Husthub Максим Каркач розповів, що хотів інвестувати в хатинку на природі, та натомість це призвело до того, що він інвестував у цілу екосистему для бронювання будинків.
Читайте також: «Світло, що не згасає»: Усик став обличчям благодійного дропу від ДТЕК та DAMIRLI
В Україні зараз є близько 1500 помешкань, які підпадають під критерії Husthub, із середнім щорічним зростом у 10-15%. У планах компанії об’єднати цей ринок, запустити партнерську екосистему та підтримувати локальні ініціативи у громадах, де розташовані будинки.
Функціонал платформи
Наразі у сервісі працюють такі функції:
- оплата;
- фільтри пошуку;
- чат для комунікації між господарем та гостем;
- попередня верифікація будиночків;
- система двостороннього рейтингу;
- можливість залишати відгуки тощо.
У компанії додали, що невдовзі на платформі з’явиться фільтр для будинків зі знижкою для військових.
Нагадаємо, що українські айтівці створили застосунок, що дозволить водіям уникати ям і небезпечних доріг.
Фото: Husthub для видання Vector
