Суспільство
«Тільки коли малюю – я щаслива». Що ви знаєте про Поліну Райко – генійку наївного мистецтва з Херсонщини? (ТЕСТ)
Унаслідок підриву окупантами дамби Каховської ГЕС під водою опинилися десятки населених пунктів. Серед них – і тимчасово окуповані Олешки, в якому зберігся унікальний будинок художниці-самоучки Поліни Райко.
Вона розмалювала його власноруч, створюючи химерні й подекуди неочікувані образи, які, здається, просто неможливо вигадати. Але що ми знаємо про мисткиню, яку порівнюють з Примаченко та Білокур? ШоТам зібрав найцікавіші факти з життя генійки наївного мистецтва в новому тесті.
У якому віці Райко почала малювати?
Творчості Поліна Райко присвятила фактично останні роки свого життя, почавши малювати у 69. І настільки захопилася цією справою, що витрачала на фарбу та пензлі практично всю свою пенсію.
Чим Райко займалася до цього?
Насправді в Поліні Райко нічого не видавало майбутню художницю-аматорку. Якби ви зустріли її десь на Херсонщині, то навряд чи б запам’ятали. Райко була звичайною бабусею, схожою на сотні й тисячі інших бабусь по всій Україні. А більшість свого життя вона присвятила кропіткій роботі на колгоспі та городі. Ось, що казала про своє життя сама мисткиня: «Прожила жизнь, не дай Бог так! У бєдності. Проробила дуже важко. Дома, в колхозі, і по плавнях, у лісничистві».
А знаєте, що саме вважається першою свідомою роботою художниці?
Фото: pravda.com.ua.
Ваажається, що першою свідомою «пробою пера» Райко став білий голуб, якого мисткиня зобразила на хвіртці власного будинку. Так Україна отримала ще одну генійку наївного мистецтва, чиїми роботами захоплюються на рівні з Марією Примаченко та Катериною Білокур.
Чому ми кажемо саме про свідому роботу? Тому що всі ми малювали в дитинстві. Звісно, віднайти дитячі малюнки Райко неможливо, однак про один із них вона пам’ятала навіть у 70-річному віці. За нього майбутня художниця отримала п’ятірку. Що саме вона намалювала?
Ось, як згадувала цей момент сама Райко: «Во втором класє це мене єдіний раз вчителька визвала: "Намалюй судно, Солдатова Поліна". Я вийшла, взяла крейду і намалювала судно морське. І дим там іде з труби, і парус, і мачти, і якорі. І серп і молот, і флаг. Вона: "Садісь, Поліна, пятьорочка!».
А чим малювання було для самої Райко?
Райко не мріяла стати художницею і точно не створювала свої роботи заради якоїсь фінансової вигоди. Натомість малювання стало для українки своєрідною терапією, адже вона взялася за фарби, опинившись на самоті – поки син відбував покарання в тюрмі. Крім того, попередні роки життя Райко також були складними: за рік до ув’язнення сина донька художниці трагічно загинула в аварії, а перед цим з життя пішов чоловік мисткині. Тому живопис був порятунком для українки.
Що найбільше любила малювати генійка наївного мистецтва?
Фото: pravda.com.ua.
Найбільше Поліна Райко любила малювати саме птахів, при чому різних форм, кольорів та видів. Це помітно й на стінах її будинку, де «зібралися» домашні качки, гусі, ластівки, півники, сови й навіть дятли. Водночас Райко поєднувала і, на перший погляд, абсолютно контрастні речі. Скажімо, релігійні образи та радянську символіку.
Як сусіди реагували на творчість Поліни Андріївни?
Фото: pravda.com.ua.
Із сусідами художниці кілька років тому вдалося поспілкуватися працівникам Музею Івана Гончара. Виявилося, що місцеві сприймали Поліну Райко як дивну, казали, що вона несповна розуму. Сусіди просто не розуміли, навіщо вона постійно ходить у плавні та сидить там наодинці, слухаючи спів птахів. А тому й до творчості художниці ставилися неоднозначно, радячи витрачати останні гроші на їжу, а не на фарбу. Натомість Райко завжди відповідала однаково: «Я щаслива тільки коли малюю».
Із якою американською художницею часто порівнюють Поліну Райко?
Бабуся Мозес – американська художниця-аматорка, що працювала в стилі примітивізму. Як і Райко, вона не мала художньої освіти, але це не заважало Мозес малювати у вільний від домашніх клопотів час.
Хто викупив хату художниці після її смерті?
Поліна Райко та її рідні сестри. Фото: pravda.com.ua.
У 2004 році хату художниці Поліни Райко – фактично найбільший її твір – викупив бізнесмен із Канади. Це дозволило врятувати будівлю, адже на ділянку поклав око й сусід, який мріяв збудувати для себе гараж. Згодом на базі хати облаштували музей Поліни Райко.
Через чотири роки для збереження спадщини Райко створили благодійний фонд. Хто став його засновником?
Фото: pravda.com.ua.
Благодійний фонд Поліни Райко у 2008 році створив херсонський художник В'ячеслав Машницький, який повернувся до ріного міста 2002 року. Відтоді він розвивав місцеву художню сцену, а крім фонду також заснував Музей сучасного мистецтва Херсона (МСМХ).Під час повномасштабного вторгнення він свідомо залишився у рідному місті, щоб піклуватися про колекцію МСМХ. Наприкінці жовтня 2022 року, незадовго до деокупації частини Херсонщини від російських військ, рідні та друзі художника втратили із ним зв’язок. Відтоді тривають пошуки Машницького. А фондом наразі опікується інший художник – Семен Храмцов.
Коли малюнки Райко вперше «побували» у Києві?
Фото: pravda.com.ua.
2018 року в PinchukArtCentre на виставці «Свій простір», що була присвячена дослідженню позиції жінки в історії українського мистецтва, відтворили «свою кімнату» Поліни Райко, перенісши її малюнки у галерею в центрі Києва. Ця подія стала унікальною, адже до цього побачити роботи Райко можна було або безпосередньо в будинку художниці, або в інтернеті. Так мистецтво херсонської авторки нарешті відкрилося широкому загалу.
І наостанок. Як гадаєте, що саме зображено на цій стіні в будинку Райко?
Поліна Андріївна дуже ображалася, коли цих велетенських тварин гості будинку називали котами. Натомість завжди дуже суворо казала, що це – леопарди.
Поділіться своїми результатами:
Переглянути віртуальну екскурсію домівкою художниці можна за цим посиланням.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
