Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Тільки коли малюю – я щаслива». Що ви знаєте про Поліну Райко – генійку наївного мистецтва з Херсонщини? (ТЕСТ)

Опубліковано

Унаслідок підриву окупантами дамби Каховської ГЕС під водою опинилися десятки населених пунктів. Серед них – і тимчасово окуповані Олешки, в якому зберігся унікальний будинок художниці-самоучки Поліни Райко.

Вона розмалювала його власноруч, створюючи химерні й подекуди неочікувані образи, які, здається, просто неможливо вигадати. Але що ми знаємо про мисткиню, яку порівнюють з Примаченко та Білокур? ШоТам зібрав найцікавіші факти з життя генійки наївного мистецтва в новому тесті.

У якому віці Райко почала малювати?

Правильно! Неправильно!

Творчості Поліна Райко присвятила фактично останні роки свого життя, почавши малювати у 69. І настільки захопилася цією справою, що витрачала на фарбу та пензлі практично всю свою пенсію.

Чим Райко займалася до цього?

Правильно! Неправильно!

Насправді в Поліні Райко нічого не видавало майбутню художницю-аматорку. Якби ви зустріли її десь на Херсонщині, то навряд чи б запам’ятали. Райко була звичайною бабусею, схожою на сотні й тисячі інших бабусь по всій Україні. А більшість свого життя вона присвятила кропіткій роботі на колгоспі та городі. Ось, що казала про своє життя сама мисткиня: «Прожила жизнь, не дай Бог так! У бєдності. Проробила дуже важко. Дома, в колхозі, і по плавнях, у лісничистві».

А знаєте, що саме вважається першою свідомою роботою художниці?

Фото: pravda.com.ua.
Правильно! Неправильно!

Ваажається, що першою свідомою «пробою пера» Райко став білий голуб, якого мисткиня зобразила на хвіртці власного будинку. Так Україна отримала ще одну генійку наївного мистецтва, чиїми роботами захоплюються на рівні з Марією Примаченко та Катериною Білокур.

Чому ми кажемо саме про свідому роботу? Тому що всі ми малювали в дитинстві. Звісно, віднайти дитячі малюнки Райко неможливо, однак про один із них вона пам’ятала навіть у 70-річному віці. За нього майбутня художниця отримала п’ятірку. Що саме вона намалювала?

Правильно! Неправильно!

Ось, як згадувала цей момент сама Райко: «Во втором класє це мене єдіний раз вчителька визвала: "Намалюй судно, Солдатова Поліна". Я вийшла, взяла крейду і намалювала судно морське. І дим там іде з труби, і парус, і мачти, і якорі. І серп і молот, і флаг. Вона: "Садісь, Поліна, пятьорочка!».

А чим малювання було для самої Райко?

Правильно! Неправильно!

Райко не мріяла стати художницею і точно не створювала свої роботи заради якоїсь фінансової вигоди. Натомість малювання стало для українки своєрідною терапією, адже вона взялася за фарби, опинившись на самоті – поки син відбував покарання в тюрмі. Крім того, попередні роки життя Райко також були складними: за рік до ув’язнення сина донька художниці трагічно загинула в аварії, а перед цим з життя пішов чоловік мисткині. Тому живопис був порятунком для українки.

Що найбільше любила малювати генійка наївного мистецтва?

Фото: pravda.com.ua.
Правильно! Неправильно!

Найбільше Поліна Райко любила малювати саме птахів, при чому різних форм, кольорів та видів. Це помітно й на стінах її будинку, де «зібралися» домашні качки, гусі, ластівки, півники, сови й навіть дятли. Водночас Райко поєднувала і, на перший погляд, абсолютно контрастні речі. Скажімо, релігійні образи та радянську символіку.

Як сусіди реагували на творчість Поліни Андріївни?

Фото: pravda.com.ua.
Правильно! Неправильно!

Із сусідами художниці кілька років тому вдалося поспілкуватися працівникам Музею Івана Гончара. Виявилося, що місцеві сприймали Поліну Райко як дивну, казали, що вона несповна розуму. Сусіди просто не розуміли, навіщо вона постійно ходить у плавні та сидить там наодинці, слухаючи спів птахів. А тому й до творчості художниці ставилися неоднозначно, радячи витрачати останні гроші на їжу, а не на фарбу. Натомість Райко завжди відповідала однаково: «Я щаслива тільки коли малюю».

Із якою американською художницею часто порівнюють Поліну Райко?

Правильно! Неправильно!

Бабуся Мозес – американська художниця-аматорка, що працювала в стилі примітивізму. Як і Райко, вона не мала художньої освіти, але це не заважало Мозес малювати у вільний від домашніх клопотів час.

Хто викупив хату художниці після її смерті?

Поліна Райко та її рідні сестри. Фото: pravda.com.ua.
Правильно! Неправильно!

У 2004 році хату художниці Поліни Райко – фактично найбільший її твір – викупив бізнесмен із Канади. Це дозволило врятувати будівлю, адже на ділянку поклав око й сусід, який мріяв збудувати для себе гараж. Згодом на базі хати облаштували музей Поліни Райко.

Через чотири роки для збереження спадщини Райко створили благодійний фонд. Хто став його засновником?

Фото: pravda.com.ua.
Правильно! Неправильно!

Благодійний фонд Поліни Райко у 2008 році створив херсонський художник В'ячеслав Машницький, який повернувся до ріного міста 2002 року. Відтоді він розвивав місцеву художню сцену, а крім фонду також заснував Музей сучасного мистецтва Херсона (МСМХ).Під час повномасштабного вторгнення він свідомо залишився у рідному місті, щоб піклуватися про колекцію МСМХ. Наприкінці жовтня 2022 року, незадовго до деокупації частини Херсонщини від російських військ, рідні та друзі художника втратили із ним зв’язок. Відтоді тривають пошуки Машницького. А фондом наразі опікується інший художник – Семен Храмцов.

Коли малюнки Райко вперше «побували» у Києві?

Фото: pravda.com.ua.
Правильно! Неправильно!

2018 року в PinchukArtCentre на виставці «Свій простір», що була присвячена дослідженню позиції жінки в історії українського мистецтва, відтворили «свою кімнату» Поліни Райко, перенісши її малюнки у галерею в центрі Києва. Ця подія стала унікальною, адже до цього побачити роботи Райко можна було або безпосередньо в будинку художниці, або в інтернеті. Так мистецтво херсонської авторки нарешті відкрилося широкому загалу.

І наостанок. Як гадаєте, що саме зображено на цій стіні в будинку Райко?

Правильно! Неправильно!

Поліна Андріївна дуже ображалася, коли цих велетенських тварин гості будинку називали котами. Натомість завжди дуже суворо казала, що це – леопарди.

Що ви знаєте про генійку наївного мистецтва з Херсонщини Поліну Райко?
Йой, здається, щойно ви відкрили для себе ще одне ім’я зі світу українського наївного живопису. Дійсно, Поліна Райко не така популярна, як, скажімо, Примаченко. Проте її самобутня творчість точно заслуговує на визнання й відомість. Тож радимо відвідати сайт Благодійного фонду Поліни Райко та подивитися віртуальну екскурсію домівкою Райко.
Непоганий результат, схоже, ви вже чули про Поліну Райко й бодай поверхнево були знайомі з її творчістю. Однак деякі відповіді стали для вас справжнім відкриттям. Поділіться цим тестом із друзями, можливо, хтось зможе дати ще більше правильних відповідей.
Чудовий результат! Схоже, раніше ви вже цікавилися творчістю Поліни Райко й добре знайомі з генійкою наївного мистецтва. Поділіться цим тестом із друзями, можливо, хтось зможе дати ще більше правильних відповідей. Також радимо відвідати сайт Благодійного фонду Поліни Райко та подивитися віртуальну екскурсію домівкою художниці.

Поділіться своїми результатами:

Переглянути віртуальну екскурсію домівкою художниці можна за цим посиланням.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі