Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Сміття, що рятує: як краєзнавець з Сумщини відновлює пам’ятку ХІХ сторіччя

Опубліковано

Поки в Європі сортування сміття вже давно стало нормою, в Україні цим займаються одиниці. Основна причина – відсутність необхідної інфраструктури. 

І якщо одні досі шукають виправдання, інші створюють центри сортування сміття самостійно. Один з таких ентузіастів – Олександр Мірошниченко, який у місті Глухів, що на Сумщині, відкрив Громадську сортувальню. За професією він історик-краєзнавець, а у вільний від роботи час збирає сміття і на виручені кошти відновлює історичну пам’ятку свого міста. 

Олександр поділився своєю історією, як йому вдалось налагодити систему збору вторинної сировини, навчити цьому школярів та чому він опікується пам’яткою, до якої іншим немає діла.  

Олександр Мірошниченко

Олександр Мірошниченко

Науковий співробітник Національного заповідника Глухів, що на Сумщині. Перетворив сортування сміття на тренд у своєму місті. Зароблені на цьому гроші вкладає у відновлення історичної пам’ятки. 

Той, хто хоче сортувати сміття – знайде способи це робити

У Глухові система вивозу сміття така ж, як і у всій Україні – величезне сміттєзвалище, де все разом хаотично вивозиться, а потім пересипається землею або лежить великою купою. 

Тому ми влаштували у місті Громадську сортувальню сміття, яка знаходиться на території будинку Миклашевських. Це старовинна пам’ятка архітектури Глухова, але до неї нікому немає діла.

Люди можуть приносити туди різноманітні пляшки, поліетилен, картон. Ми все сортуємо, а потім доставляємо на заводи-переробники. Кошти, які ми отримуємо, вкладаємо у цей об’єкт – фарбуємо вікна, двері, щоб пам’ятка, була привабливою, адже вона знаходиться у центрі міста і її агресивний стан відштовхує людей. 

Команди, як такої у нас немає. Кажучи ми, я маю на увазі містян. Без їхньої підтримки не було б цього руху. Якщо занадто багато вторинної сировини, просто публікуємо у фейсбуці об’яву, що потрібна допомога, і люди приходять – діти, підлітки або цілі сім’ї.  

Якщо хтось з маленьких міст думає, що їм нікуди дівати вторинну сировину – вони просто не шукали. Поруч обов’язково є компанія, яка займається сміттям. Хто хоче, той знаходить і працює. 

Сортування сміття у місті стало трендом

Поштовх цій ідеї дала моя подруга з Норвегії. Коли ми з сім’єю гостили у неї, то побачили, як у скандинавській країні налагоджена система збору та сортування сміття. Це роблять всі – від школярів до пенсіонерів. 

Ми спробували повторити їхній досвід і у нас вийшло. Місто невеличке, тож можна було підходити до кожного власника кав’ярні, ресторану, аптеки, кафе і просити не викидати сміття. Ми пройшлись перукарнями, і вони також почали віддавати нам свою тару. 

Жодна організація не відмовила, але за однієї умови – ми мали робити це постійно, аби сміття у них не захаращувалось. Зараз у Глухові немає такого закладу харчування, який не був би підключений до системи нашого проєкту. 

Читайте також: Здай пляшку – отримай винагороду: українці створили екологічний додаток

Майже всі заклади знаходяться в районі 300 метрів від пам’ятки, тож збір у них відбувається вручну або на велосипеді. Деякі дрібні заклади, де готують шаурму, наприклад, щодня приносять пляшки з-під олії. Але всерівно, без щоденного обходу точок не обійтися. 

Заклади, що знаходяться віддалено, накопичують за місяць своє “багатство” і привозять до Громадської сортувальні самостійно. До нас, до речі, приєднались такі компанії, як Нова пошта та Делівері. У них колосальний потік паперу – ми забираємо у них від 300 кг картону на тиждень.

Сортування стало популярним і вже вийшло за рамки нашого проєкту. ОСББ, наприклад, бачать, що це приносить користь і якісь копійки. Тому глухівські домогосподарства починають своїми силами робити контейнери, а городяни на рівні будинку або декількох самостійно сортують та здають зміття. Це стало трендом. 

Ми навіть отримуємо дзвінки з інших міст Сумської та Чернігівської області, де люди питають, як це організувати.

Кошти отримуємо невеликі. За день на території пам’ятки акумулюється в еквіваленті на сировину близько 100 грн. Але для цього треба працювати кожного дня.

Будинок, де відпочивав Мазепа та ріс Скоропадський 

Будинок Миклашевських, яким ми опікуємось, завжди приваблював своєю загадковістю. Він знаходиться в самісінькому центрі, кожен містянин повз нього проходить. 

Коли ми навесні минулого року туди потрапили, внутрішній простір нас вразив. Всередині збереглись автентичні елементи – декор скла, оригінальні сходи ХІХ сторіччя, металеві балясини, підвал. 

Перше, що ми зробили – заблокували приміщення, щоб ніхто не міг туди потрапити і нашкодити. Нам постійно били скло, а ми все одно його відновлювали. Та вже є прогрес: за півроку жодна людина не розбила скло. Це лакмусовий папірець, який показує відношення соціуму до цього об’єкту. 

З ним пов’язано дуже багато історій. Будинок з’являється в багатьох джерелах ХVIII сторіччя, як місце, де постійно відпочивав Іван Мазепа. Це був будинок його товариша, Михайла Миклашевського, який заснував перший музичний театр на Лівобережжі.

А найяскравішим Міклашевським став Андрій Михайлович, який на початку ХІХ сторіччя заснував в селі неподалік порцелянову фабрику. Апофеозом фабрики стали порцелянові іконостаси для церков. Тоді Миклашевський прославився на всю Російську імперію.

Одна з доньок поміщика вийшла заміж за члена родини Скоропадських, і від цього шлюбу з’явився Павло Скоропадський. Так Андрій Миклашеський став дідусем останнього гетьмана України. 

Читайте також: Забиваємо баки: як на Донеччині активісти навчають людей сортувати сміття і заробляти на цьому

Пам’ятка належить Укрпошті, але цей об’єкт виставлений на аукціон, який триває вже декілька місяців. Ми розуміємо, що у будь-який момент до будинку Миклашевських може зайти новий власник, а будь-які дії є протиправними. Наша мета – законсервувати будівлю. Найкрутіше, що ми можемо зробити – полагодити дах, закрити діри, адже дощова вода і сніг потраплять всередину і пам’ятка руйнується в лічені години. 

Так, ми відремонтували одну з щілин у даху, бо в неї потрапляла  волога, утворюючи маленьке озеро на першому поверсі.  За минулий рік ми зібрали 20 тис. гривень і всі ці гроші вклали в ремонт. 

Наша мета – навчити людей сортувати сміття 

У докарантинний час серед вчителів загальноосвітніх шкіл виникла ідея популяризувати на базі нашої пам’ятки уроки екологічного виховання. Щоб потрапити на територію, діти мали принести свою вторинну сировину. Вони відсортовували її самостійно – кришечки відкручували від пляшок.

Дітям важко зрозуміти, що таке збереження природи. Але коли ми відсортували, запакували мішки, віднесли до пункту прийому, показали, що сміття може приносити гроші, у дітей виник завершений ланцюжок. 

Потім, ти бачиш на пункті прийому цих же дітей вже зі своїми батьками. Вони приносять купу сміття зі своїх домівок і заробляють собі на цукерки або іграшки. Це дуже круто. Хочеться їм аплодувати. 

Водночас, ми не хочемо бути монополістами. Ми не агітуємо людей приносити вторинну сировину тільки нам. Основна мета – не заробити гроші, не відновити пам’ятку, основна мета – щоб люди навчились сортувати сміття. 

Починали з пакету пластику

Більше складнощів виникало з комунікацією між городянами. Песимізм серед українців присутній і поки щось не зрушиться, люди сумніваються, навіщо воно потрібно. 

Налагодити комунікацію, відбитись у соцмережах від людей, які нічого не роблять, а тільки критикують було емоційно складно, доходило навіть до сутичок.

Читайте також: Прикраси зі сміття: як соціальний бізнес піклується про екологію

Коли люди побачили прогрес, у більшості вже не виникає запитань, куди воно дівається. Люди знають – все, що потрапляє на Громадську сотрувальню, поїде на переробку.

Ми починали просто з пакету пластику, який віднесли на переробку, зважили і отримали копійку. Коли компанія, яка займається переробкою, побачила, що наші об’єми збільшуються, до нас почали приїжджати вантажівки, які щотижня забирають декілька тон вторинної сировини. Минулого тижня навіть дві вантажівки приїхало – це серйозний стрибок. 

Ми також навчились працювати в умовах карантину. Основним постачальником сировини були кафе, які зараз не працюють, тому ми пішли  іншим шляхом. Ми почали збирати сміття у лісопосадках та на березі озера. Під час першої хвилі карантину ми очистили від сміття одне з найбільших озер Глухова повністю. Ми знаходили пляшки, які лежали з 50-х та 60-х років. Ця місія тривала місяць, але результати вражають.

Самоорганізація городян вражає навіть європейців

Завдяки моїй прямій професії, як науковця та екскурсовода, я намагаюсь, щоб кожен турист, який приїздить до Глухова, обов’язково потрапив до цієї будівлі.

Якось до Глухова приїхали інструктори НАТО з Польщі та Прибалтики. Я організовував їм екскурсію, і коли вони побували на нашому об’єкті, то були здивовані, як не на державному і навіть не на муніципальному рівні городяни самоорганізувались.

Завдяки увазі медіа, у фейсбуці до мене почали додавались люди з суміжних проєктів з Києва, Тернополя, Львова, Івано-Франківська. Нещодавно я отримав лист від киянина, якого зачепила наша історія. Він пише, що готовий приїхати до нас, щоб допомогти відсортувати сміття. Це круто. Це надихає.

Суспільство

Друга частина науково-фантастичного фільму «Дюна» вийшла на українських платформах: де можна подивитися

Опубліковано

Друга частина науково-фантастичного фільму «Дюна» вже доступна на українських онлайн-платформах. Кінострічку можна переглянути на таких платформах, як Megogo, Sweet TV та «Київстар ТБ». З 29 лютого вона також доступна в українському кінопрокаті.

Про це повідомляє видання village.

“Дюна” – це науково-фантастичний фільм, знятий за романом американського письменника Френка Герберта. У 2021 році вийшла перша із запланованих двох частин кіноадаптації режисера Дені Вільньова.

Читайте також: Яким буде меморіал Героїв України у Львові: результати всеукраїнського конкурсу

У фільмі розповідається про планету Арракіс (Дюна), де видобувають речовину «спайс», що здатна розкривати потенціал людства.

У другій частині «Дюни» головний герой, Пол Атрід, разом із плем’ям фременів мститься заколотникам, які вбили його родину.

У фільмі грають Тімоті Шаламе, Зендея, Остін Батлер, Флоренс Пʼю та інші.

Нагадаємо, вийшов тизер-трейлер документального фільму “Тісто”.

Фото: скриншот із трейлеру

Читати далі

Суспільство

У Києві презентували унікальний проєкт та мультфільм «Книга-мандрівка. Міста»

Опубліковано

16 квітня, у кінотеатрі «Оскар» в ТРЦ «Гулівер» відбулась гала-презентація проєкту та мультфільму «Книга-мандрівка. Міста». Проєкт «Книга-мандрівка. Міста» — створено одночасно у двох форматах мультфільмів, що виходить на офіційному YouTube-каналі «Книга-мандрівка. Україна», та книг, які видані «Видавництвом Старого Лева».

Про це повідомляє Міністерство культури та інформаційної політики.

Проєкт розповідає про шість незламних міст України: Харків, Чернігів, Суми, Запоріжжя, Миколаїв та Київ.

Авторкою проєкту стала Ірина Тараненко. Авторами текстів до кожної подорожі містами стали письменники, журналісти та діячі культури відповідних міст у співавторстві з командою «Books&Cartoons». Так, автором книги про Харків став Сергій Жадан, Чернігів – Дмитро Кузьменко, Суми — авторства Ірени Карпи, Миколаїв — від Братів Капранових, та Запоріжжя, історію якого розповів Вадим Єрченко.

Читайте також: Сніг посеред квітня: у гори Буковини повернулася зима – фото

Прем’єри мультфільмів та офлайн-презентації книжок відбулись в цих містах ще в березні та протягом квітня 2024 року. 

«Книга-мандрівка. Міста» створено за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку USAID «Зміцнення громадської довіри» (UCBI). Партнери проєкту: Укрзалізниця, 1+1 media, Київстар ТБ, Novikova Agency, ТРЦ Gulliver, кіномережа «Оскар», ТМ «Моршинська», журнал VIVA.

Нагадаємо, актори з Франківського театру виступатимуть у Великій Британії.

Фото: Міністерства культури та інформаційної політики

Читати далі

Суспільство

Українські полярники записали звуки рідкісних китів

Опубліковано

Українським вченим вдалося зустріти рідкісних китів — південних плавунів та записати їхні звуки. Дослідження проводили за участі українського судна “Ноосфера” в протоці Джерлаш, де найчастіше реєструють зустрічі з південними плавунами.  

Про це розповіли в Національному антарктичному науковому центрі.

Українські полярники записали звуки рідкісних китів

Окремо пошук тварин здійснювали з моторного човна, який пересувався неподалік і обстежував важкодоступні для великого судна бухти.

Українські полярники записали звуки рідкісних китів

Завдяки цьому з судна вдалося записати звуки плавунів.

Українські полярники записали звуки рідкісних китів

Для запису використовували спеціальну акустичну систему, що складається з:

  • акустичного рекордера, вмонтованого в обтічний корпус;
  • троса довжиною 180 м;
  • крила, яке тримає корпус з рекордером на фіксованій глибині;
  • хвостовика, що запобігає надмірній вібрації.

Читайте також: Продавчиня із деокупованої Іванівської громади проходить курси з домедичної допомоги (ВІДЕО)

Така конструкція дозволяє робити якісні записи під час руху судна попри акустичні шуми, які воно створює.

Українські полярники записали звуки рідкісних китів

Біологи отримали понад чотирнадцять годин акустичних записів — попередня оцінка деяких з них показала наявність звуків не лише плавунів, а також косаток і горбатих китів. 

Акустичні дослідження на “Вернадському” виконують з 2021 року. 

Зокрема, вчені записували різних морських ссавців з човнів, а також вели безперервні записи під час сезону розмноження тюленів Ведделла біля станції. 

Також вже другий рік поспіль досліджують антарктичних китів за допомогою методу пасивного акустичного моніторингу — декілька стаціонарних акустичних рекордерів встановили поблизу острова Анверc і вони працюють цілорічно.

Пасивний акустичний моніторинг дозволяє дізнатися про сезонність перебування тварин там, де неможливо організувати постійні спостереження за участю людей. 

Нагадаємо, Україна буде виробляти компоненти для малих ядерних систем.

Фото: Національний антарктичний науковий центр

Читати далі