Друзі, зазвичай ми у ШоТам публікуємо позитивні новини, і ви навіть називаєте нас за це “медіа, яке не страшно читати на ніч”.

Але сьогодні ми просто зобов’язані познайомити вас із не надто радісною статистикою про коронавірус, яку сформулював для читачів усього світу американський бізнесмен та медійник Томас Пуейо.

Ми йдемо проти правил видання та публікуємо його подекуди страшні дані про пандемію коронавірусу.

Не для того, аби налякати вас, а щоб разом з вами формувати статистику: не захворюваності та смертей, а одужань та припинення епідемії. 

Враховуючи все те, що відбувається навколо коронавірусу, може виявитися надто складно вирішити, що робити прямо зараз. Варто почекати, поки інформації побільшає? Треба зробити щось вже сьогодні? Якщо так, то що саме?

У цій статті з безліччю графіків, даних і моделей з багатьох джерел я намагатимусь відповісти на питання:

• Скільки випадків захворювання на коронавірус станеться у вашому регіоні?
• Що трапиться, коли їх почнуть виявляти?
• Що повинні робити саме ви?
• Коли?

Коли ви закінчите читати статтю, то прийдете до таких висновків:

• Коронавірус наближається до вас.
• Він наближається з експоненційною швидкістю: спершу поступово, а потім – раптово.
• Це питання кількох днів. Може, тижня-двох.
• Коли це трапиться, ваша система охорони здоров’я буде перевантажена.
• Ваших співгромадян лікуватимуть прямо в коридорах лікарень.
• Виснажені медичні працівники будуть просто розбиті. Деякі – загинуть.
• Їм доведеться вирішувати, хто з пацієнтів отримає лікування, а хто помре.
• Єдиний спосіб запобігти цьому – соціальна ізоляція вже сьогодні. Не завтра. Сьогодні.
• Це означає тримати якомога більше людей вдома, починаючи прямо зараз.

Якщо ви політик, громадський діяч або керівник, то маєте владу і відповідальність, аби запобігти всьому написаному вище.

Зараз ви можете побоюватися: що, як я перегнув палицю? Чи не стануть сміятися наді мною? А може розлютяться на мене? Чи не буду я виглядати по дурному? А може краще почекати, поки інші зроблять перші кроки? А раптом це занадто зашкодить бізнесу?

Однак через 2-4 тижні, коли цілий світ буде закритий та ізольований, коли кілька дорогоцінних днів соціальної ізоляції, які ви організували, врятують чиїсь життя, вас більше не будуть критикувати. А будуть дякувати вас за те, що ви прийняли правильне рішення.

Давайте розбиратися з цим.

Скільки випадків коронавірусу буде у вашому регіоні?

Зростання по країнах

Загальна кількість випадків захворювання зростала в геометричній прогресії, доки Китай не зупинив процес. Але потім коронавірус просочився назовні, і тепер це пандемія, яку ніхто не може зупинити.

На сьогодні усе через велику кількість випадків у Італії, Ірані та Південній Кореї:

У Південній Кореї, Італії та Китаї настільки багато випадків, що на графіку № 4 важко розгледіти інші, але давайте все ж придивимося до правого нижнього кута.

Є десятки країн з експонентними темпами зростання. На сьогоднішній день більшість з них – західні.

Якщо ваша країна протримається з таким темпом зростання хоча б тиждень, ось що ви отримаєте:

Якщо ви хочете зрозуміти, як події розвиватимуться далі, або як цьому запобігти, погляньте на країни, які вже пройшли через подібне: це Китай, східні країни з нетиповою пневмонією та Італія.

Китай

Це один з найважливіших графіків.

Помаранчеві стовпчики відображають щоденну офіційну кількість випадків у провінції Хубей: у скількох людей було діагностовано коронавірус в той день.

Сірі – показують справжню щоденну статистику по випадках коронавірусу. Вкрай важливий факт – що на той час вони не були відомі. Але з’ясувати їх вдалось, тільки озираючись назад. Влада не враховує випадки, коли у когось тільки починаються симптоми. Вони дізнаються про це, коли хтось іде до лікаря і отримує діагноз.

Отже, помаранчевим зображено те, що знала влада, а сірим – що відбувалося насправді.

Кількість нових діагностованих випадків (помаранчевих) просто “злетіла” 21 січня, і їх близько сотні. Насправді ж в той день було 1500 нових випадків, які росли в геометричній прогресії. Але влада про це не знали – на той час їм лиш було відомо, що раптово виявлено 100 нових випадків коронавірусу.

Два дні потому влада закрила Ухань. На той момент кількість нових діагностованих щодня випадків становила близько 400. Зверніть увагу на цю цифру: влада вирішила закрити місто всього через чотириста нових випадків в день. Заднім числом виявилось, що в той день було вже 2500 нових випадків, але тоді це було їм невідомо.

На наступний день закрилися ще 15 міст провінції Хубей.

Погляньте на сірий графік до 23 січня, коли Ухань ще був відкритий: крива зростає експоненціально, число випадків збільшується жахливими темпами. Як тільки Ухань закрили, зростання сповільнюється. 24 січня, коли ще 15 міст закрилися, зростання справжнього числа захворювань (ми все ще говоримо про сірі стовпчики) зупинився. Два дні потому було досягнуто максимальної кількості нових випадків, і з тих пір вона падає.

Зверніть увагу, що помаранчеві (офіційні) випадки все ще росли в геометричній прогресії, і протягом 12 днів могло здаватися, ніби у епідемії вибухове зростання. Насправді це неправда – просто симптоми ставали сильнішими і люди частіше зверталися до лікаря, а система виявлення хвороби стала ефективніше.

Ця концепція офіційних випадків і справжніх випадків дуже важлива. Давайте запам’ятаємо її – і повернемося до неї пізніше.

Решта регіонів Китаю вже була добре скоординована центральним урядом, тому вжила невідкладних та жорстких заходів. Такий результат:

Кожна плоска лінія – це китайський регіон з випадками коронавірусу. Будь-яка з них мала шанс стати експоненційною, але завдяки заходам, вжитим в кінці січня, ці регіони зупинили вірус до того, як той зміг поширитися.

Тим часом, у Південній Кореї, Італії та Ірану був цілий місяць, щоб навчитися на чужому прикладі, але вони цього не зробили. Почавши з такого ж експоненціального зростання, як Хубей, вони випередили всі китайські регіони вже до кінця лютого.

Східні країни

У Південній Кореї стався шалене зростання – але цікаво, чому в Японії, Тайвані, Сінгапурі, Таїланді або Гонконгу цього не сталося?

Тайвань – навіть не на графіку, бо не подолав поріг у 50 випадків, обраний для візуалізації.

Всі ці країни постраждали від атипової пневмонії в 2003 році, і всі вони чогось навчилися. Дізнавшись, наскільки віральним і смертоносним може бути захворювання, вони розуміли, що потрібно поставитися до нього серйозно. Тому їхні графіки, незважаючи на те, що почали рости набагато раніше, все ще не схожі на експоненти.

Отже, у нас є історії про спалахи коронавірусу, про те, як уряди усвідомлювали загрозу і стримували її. Для інших країн, однак, історія буде зовсім іншою.

Перед тим, як я перейду до них, зауваження про Південну Корею: ймовірно, ця країна – виняток.

Коронавірус стримували в перших 30 випадках захворювань, але пацієнт номер 31 виявився супер-розповсюджувачем, який передав вірус тисячам інших людей.

Оскільки поширення відбувається до того, як проявляються симптоми, на той час, коли влада усвідомила проблему, вірус вже був на волі.

Тепер вони розплачуються за наслідки цього випадку, однак їх зусилля щодо стримування показують свою ефективність: Італія та Іран вже випередила його в кількості випадків.

США і штат Вашингтон

Ви вже бачили зростання в західних країнах, і знаєте, як гнітюче виглядають прогнози всього на один тиждень вперед. А тепер уявіть, що стримування відбувається не так, як в Ухані чи інших східних країнах – і ви отримаєте колосальну епідемію.

Розглянемо декілька випадків, – в штаті Вашингтон, в області затоки Сан-Франциско, в Парижі і в Мадриді.

Штат Вашингтон – це американський Ухань. Кількість випадків там росте в геометричній прогресії, і зараз вона складає 140.

Але найцікавіше сталося на самому початку – летальність у Вашингтоні була просто захмарною, в якийсь момент в штаті було три виявлених випадки – і одна смерть. З інших місць ми знаємо, що летальність при коронавірусі становить від 0,5% до 5% (докладніше про це пізніше). Як вона могла дорівнювати 33%?

Виявляється, вірус тижнями поширювався непоміченим. Не схоже, щоб було тільки три випадки. Швидше, справа в тому, що влада знала тільки про трьох хворих, і один з них був мертвий, адже чим серйозніше стан, тим більша ймовірність того, що хтось буде перевірений на вірус.

Це трохи нагадує наші оранжево-сірі стовпчики в Китаї: тут влада знала тільки про помаранчеві (офіційні) випадки і все виглядало добре (всього три). Але насправді були сотні, може бути, тисячі справжніх випадків.

В цьому і полягає складність: ви знаєте тільки офіційне положення справ, але не справжнє. Вам необхідно дізнатися, що відбувається насправді. Як оцінити справжнє число хворих? Виявляється, є кілька способів. І у мене є модель для обох, так що ви теж можете пограти з цифрами.

По-перше, через смертельні випадки. Якщо у вашому регіоні є загиблі, ви можете використовувати їх число, щоб оцінити кількість справжніх поточних випадків захворювань. Ми приблизно знаємо, скільки в середньому потрібно часу, щоб загинути з моменту отримання вірусу – це 17,3 дня. Виходить, людина, яка померла 29 лютого в штаті Вашингтон, заразилася близько 12 лютого.

Крім того, відома летальність. У цьому сценарії використовується 1% (подробиці обговоримо пізніше). Це означає, що десь 12 лютого в регіоні вже було близько сотні випадків, і лише один з них закінчився смертю 17 днів потому.

Тепер використайте середній час подвоєння випадків для коронавірусу – це 6,2 днів. Таким чином, за 17 днів, що пройшли перед смертю цієї людини, число випадків мало помножитися на ≈8 (= 2 ^ (17/6)). Виходить, що якщо не діагностувати всі випадки без винятку, то всього одна підтверджена смерть на день означає 800 справжніх випадків зараження в цей же день.

У штаті Вашингтон сьогодні 22 загиблих (станом на 10 березня – авт.). Використовуючи наші приблизні розрахунки, отримуємо ≈16000 справжніх випадків коронавируса тільки сьогодні. Це стільки ж, скільки офіційних випадків в Італії та Ірані разом узятих.

Якщо ми вивчимо подробиці, то зрозуміємо, що 19 з цих смертей були від одного носія, який, можливо, не поширював вірус в широких масштабах. 

Якщо розглядати ці 19 смертей як одну, то загальне число смертей в штаті складе чотири – оновлюючи розрахунки для цього числа, ми все ще отримуємо ≈3000 випадків сьогодні.

Підхід Тревора Бедфорда розглядає самі віруси і їх мутації для оцінки поточного числа випадків.

An update about what we’re able to infer about the Washington State #COVID19 outbreak from screening and viral sequencing by @UWVirology and @seattleflustudy. 1/12

— Trevor Bedford (@trvrb) March 10, 2020

Висновок полягає в тому, що в штаті Вашингтон зараз, швидше за все, ≈1100 випадків.

Жоден з цих підходів не є досконалим, але всі вони вказують на одне й те саме: ми не знаємо справжньої кількості випадків, але вона точно набагато вища за офіційну. Вище не в сотні разів, а в тисячі – або більше.

США та область затоки Сан-Франциско

До 3 березня в районі Сан-Франциско не було ніяких смертей. Через це було важко оцінити кількість справжніх випадків. Офіційне число тих, хто захворів, становило 86, але оцінка США свідомо занижена, тому що тестових комплектів для виявлення коронавируса не вистачає. Було прийнято рішення створити свій тестовий набір, але виявилося, що він не працює.

Стільки тестів було проведено в різних країнах до 3 березня:

У Туреччині, де не було жодного випадку коронавірусу, тестування на одного жителя проводилося в 10 разів частіше, ніж в США. Сьогодні ситуація не набагато краща: в США було проведено ≈8000 тестів, але от протестованих людей – всього ≈4000 .

У цьому випадку ви можете просто використовувати співвідношення числа офіційних випадків до числа справжніх. Як вирішити, яке саме?

В області затоки Сан-Франциско тестували всіх, хто подорожував або контактував з мандрівниками, а це значить, в поле зору влади потрапила більшість випадків, викликаних з подорожами, але жодного випадку зараження через суспільство. Маючи уявлення про те, наскільки поширені випадки поширення коронавірусу всередині спільноти в порівнянні з поширенням через подорожі, ви можете оцінити, скільки було реальних випадків зараження.

Я подивився на це ж співвідношення для Південної Кореї, яка публікує прекрасну статистику. На той час, коли там було 86 випадків зараження, 74 були спричинені суспільством, – тобто 86% (число 86 не особливе, просто збіг).

За допомогою цього числа можна розрахувати кількість справжніх випадків. Якщо сьогодні в області затоки Сан-Франциско затоки виявлено 86 випадків, то, швидше за все, справжнє число складе ≈600.

Франція і Париж

Сьогодні Франція заявляє про 1400 випадків і 30 смертей. Використовуючи два вищенаведених методи, ви можете отримати діапазон істинного числа випадків коронавірусу: від 24 000 до 140 000.

Давайте на секунду зупинимося: справжнє число випадків у Франції, швидше за все, на один або два порядки більше, ніж було офіційно зареєстровано.

Не віриться? Давайте ще раз подивимося на графік Хубею.

Якщо скласти помаранчеві стовпчики до 22 січня, то вийде 444 випадки; якщо додати сірі стовпчики, вийде ≈12000. Виходить, що коли в Ухані думали про 444 хворих, насправді їх було в 27 разів більше. Якщо зараз у Франції вважають, що у них 1400 випадків, їх цілком можуть бути десятки тисяч …

Та ж математика може бути застосована і до Парижа. При ≈30 офіційних випадках в місті справжня кількість, швидше за все, обчислюється сотнями, якщо не тисячами. При 300 виявлених хворих в регіоні Іль-де-Франс загальна кількість носіїв може вже перевищити десятки тисяч.

Іспанія і Мадрид

В Іспанії показники дуже близькі до французьких (виявлено 1200 хворих проти 1400, і в обох випадках 30 смертей). Значить, діють аналогічні правила: ймовірно, в Іспанії вже 20 тисяч заражених.

У провінції Мадрид з однойменною столицею, де за офіційними даними 600 інфікованих і 17 смертей, можна оцінити справжню кількість випадків – від 10 000 до 60 000.

Якщо вам здається, що ці дані не можуть бути правдою, просто подумайте про те, що Ухань з такою кількістю випадків вже був під замком.

З таким числом хворих, як в США, Іспанії, Франції, Ірані, Німеччині, Японії або Швейцарії, Ухань вже був ізольований.

І якщо ви продовжуєте говорити, що Хубей – це всього лише один регіон, дозвольте нагадати, що в ньому проживає майже 60 мільйонів чоловік. Це більше, ніж в Іспанії, його приблизно можна порівняти з Францією.

Що трапиться, коли настане цей спалах коронавірусу?

Що ж, коронавірус вже тут. Він прихований, але зростає в геометричній прогресії.

Що трапиться, коли він вдарить по наших країнах? Це легко дізнатися, тому що вже є місця, де це відбувається. Найкращі приклади – Хубей і Італія.

Летальність

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) наводить 3,4% як показник летальності (частка людей, які заразилися коронавірусом і потім померли). Ця цифра трохи випадає з контексту, тому дозвольте мені її пояснити.

Все залежить від країни і часу: від 0,6% в Південній Кореї до 4,4% в Ірані. На яке значення варто спиратися? Ми можемо використати хитрість, щоб розібратися.

Два показника, на які можна спиратися при оцінці летальності – це співвідношення кількості померлих до загальної кількості захворілих і померлих до числа тих, що видужали. Перша оцінка, швидше за все, буде заниженою, тому що, наприклад, багато хто з числа хворих на туберкульоз все ще може загинути. Другий спосіб, навпаки, завищує оцінку, оскільки є ймовірність того, що смерть настане швидше одужання.

Хитрість полягає в тому, щоб подивитися, як обидва показники змінюються з плином часу. Їх значення будуть зближатися до тих пір, поки не залишиться хворих, а залишиться тільки “померлі” або “ті, що перехворіли” – так що якщо екстраполювати спостерігаються тенденції, можна зробити припущення про те, якою буде підсумкова летальність.

І ось що показують дані. У Китаї летальність зараз становить від 3,6% до 6,1%. Якщо спроектувати тренди в майбутнє, то вони нібито сходяться в районі 3,8% -4%. Це значення в два рази перевищує нинішню оцінку, і ще воно в 30 разів гірше, ніж у грипу.

Втім, ми провели розрахунки на даних, складених з двох абсолютно різних реальностей: провінції Хубей і решти Китаю.

Швидше за все, летальність в Хубеї складе 4,8%. При цьому для решти Китаю вона, швидше за все, зійдеться на ~ 0,9%.

З цікавості варто також поглянути на графіки з даними Ірану, Італії та Південної Кореї, – тих небагатьох країн, число смертей в яких можна вважати більш-менш релевантним.

Як видно з графіку, в Ірані та Італії значення летальності сходяться в діапазоні 3% -4%. Можна вважати, що загальні підсумкові дані виявляться близькими до цього значення.

Південна Корея є найбільш цікавим прикладом щодо поширення вірусу,бо там наші два показника абсолютно не пов’язані: співвідношення померлих до загальної кількості заражених дають всього 0,6%, але от співвідношення померлих до числа тих, хто одужав – це колосальні 48%. Можливе пояснення тут полягає в тому, що країна просто дуже обережна. Корейці тестують всіх (при такій кількості виявлених випадків смертність здається низькою), і при одужанні продовжують спостерігати за пацієнтами на більш тривалий термін (тому цифри зростають швидше при смерті потерпілого).

Характерно, що співвідношення померлих до загальної кількості заражених з самого початку знаходиться близько 0,5%, – це дозволяє припускати, що особливо цей відсоток не зміниться.

Останній доречний приклад – круїзний лайнер Diamond Princess: з 706 хворими, 6 смертями і 100 одужаннями, тут підсумкова летальність буде в діапазоні від 1% до 6,5%.

Звідси можна зробити висновок:

• У країнах, підготовлених до епідемії, летальність складе від ≈0,5% (Південна Корея) до 0,9% (решта Китаю).
• У перевантажених і не готових країнах летальність складе ≈3% -5%.

Інакше кажучи, країни, які діють швидко, можуть скоротити кількість смертей вдесятеро. 

І це тільки підрахунок кількості смертей. Швидке реагування також різко скорочує кількість постраждалих, що само по собі спрощує завдання.

Так що ж потрібно країні, щоб підготуватися?

Рівень навантаження на систему охорони здоров’я

Близько 20% випадків коронавірусу вимагають госпіталізації, 5% – приміщення в відділення інтенсивної терапії (реанімації), і близько 1% – надання вкрай інтенсивної допомоги із застосуванням таких засобів, як ШВЛ (штучна вентиляція легенів) або ЕКМО (метод штучного насичення крові киснем – авт.).

Проблема полягає в тому, що таке обладнання, як апарати ШВЛ і ЕКМО, неможливо легко зробити або закупити. Кілька років тому в США, наприклад, було всього 250 ЕКМО-апаратів.

Отже, якщо раптово 100 000 осіб заразиться, багато хто з них захоче пройти тестування. Близько 20 000 буде потрібна госпіталізація, 5 000 знадобиться відділення інтенсивної терапії, а 1000 – апарати, яких сьогодні не вистачає. І це всього лише 100 000 випадків.

Це ще не враховуючи інших проблем, – наприклад, захисних масок. У країні на зразок США є тільки 1% масок, необхідних медичним працівникам (12 мільйонів N95 і 30 мільйонів хірургічних проти необхідних 3,5 млрд). Якщо одночасно з’являється багато випадків захворювання, то масок вистачить лиш на два тижні.

Такі країни, як Японія, Південна Корея, Гонконг або Сінгапур, а також китайські регіони за межами Хубей були підготовлені і змогли забезпечити пацієнтів необхідним доглядом.

Але інші західні країни швидше йдуть в напрямку Хубею та Італії. Так що ж там відбувається?

Як працює перевантажена система охорони здоров’я

Історії, що відбулися в Хубеї і в Італії, починають моторошно збігатись одна з одною. Хоч в Хубеї змогли побудувати дві лікарні за десять днів, ті відразу ж виявилися повністю перевантажені.

BREAKING: Wuhan, China halts all travel in and out of the city after Corona Disease kills 17, and has infected over 600+ people worldwide.

Scientists at the CDC are saying that over 10,000+ people could have been exposed to the deadly virus.#CoronaVirus #Corona #VirusChina pic.twitter.com/CSgJAoLNJF

— Mr. Whale 🐋 (@cryptowhale) January 22, 2020

У обох містах медпрацівники скаржилися, що пацієнти наводнили лікарні. Про них треба було дбати всюди: в коридорах, в кімнатах очікування …

From a well respected friend and intensivist/A&E consultant who is currently in northern Italy:
1/ ‘I feel the pressure to give you a quick personal update about what is happening in Italy, and also give some quick direct advice about what you should do.

— Jason Van Schoor (@jasonvanschoor) March 9, 2020

Цей короткий твіт малює досить страшну та реальну картину сьогоднішньої Італії.

Медичні працівники годинами не змінюють захисний одяг, тому що його не вистачає. В результаті, вони по кілька годин не можуть покинути заражені зони. Коли вони це роблять, вони валяться з ніг, зневоднені і виснажені.

Змін більше не існує. Доводиться викликати тих, що пішли на пенсію, щоб задовольнити потребу в фахівцях, а людей, не знайомих з сестринською справою, відразу навчають виконувати критичну роботу. Вихідних днів і годин відпочинку немає, всі працюють без перерви.

Тобто, поки вони не захворіють. Що трапляється часто, тому що вони знаходяться в постійному контакті з вірусом без достатнього захисного спорядження. Коли це відбувається, вони повинні перебувати на карантині протягом 14 днів, протягом яких вони нікому не можуть допомогти. У кращому випадку, вони втрачають два тижні; в гіршому випадку – вони мертві.

Найжахливіше відбувається в реанімації, коли пацієнтам доводиться ділити апарати ШВЛ або ЕКМО. Ними просто не можна поділитися, тому медичні працівники повинні визначити, який пацієнт буде їх використовувати. Що, насправді, означає вирішувати, хто з них виживе, а хто помре.

“Через кілька днів доводиться вибирати. <…> Не всіх можна інтубувати. Ми приймаємо рішення, грунтуючись на віці і стані здоров’я” – Крістіан Саларолі, італійський доктор.

Все це призводить до того, що летальність у перевантаженій системі охорони здоров’я становить ≈4% замість ≈0,5%. Якщо ви хочете, щоб ваше місто або ваша країна були частиною цих 4%, просто не робіть нічого сьогодні.

Що потрібно робити?

Вирівняти криву

Тепер це пандемія, і її не можна просто усунути. Але що можна зробити, так це зменшити її вплив.

Деякі країни можуть бути прикладом для наслідування. Кращий з них – Тайвань, який дуже тісно пов’язаний з Китаєм, і все одно має на сьогоднішній день менше 50 випадків захворювання. У цій недавній роботі пояснюються всі заходи, яких Тайвань вжив на ранньому етапі, і які були спрямовані на стримування.

Вони змогли стримати поширення вірусу, але більшість країн не змогло цього зробити. Зараз Тайвань зайнятий вже іншою справою – пом’якшенням. Вони намагаються зробити хворобу якомога більше нешкідливою.

Якщо ми будемо максимально скорочувати кількість інфекцій, наша система охорони здоров’я зможе набагато краще справлятися з випадками захворювання, що призведе до зниження летальності.

Якщо ми будемо дотримуватися цього підходу досить довго, ми досягнемо точки, коли інша частина суспільства зможе бути вакцинована, що дозволить повністю виключити ризик. 

Так що наша мета не в тому, щоб ліквідувати зараження коронавірусом, – а в тому, щоб відкласти його.

Чим довше ми відкладаємо випадки зараження, тим краще функціонує система охорони здоров’я, тим нижче летальність і тим вище частка населення, яке буде вакциновано до того, як заразиться.

Як же нам вирівняти криву?

Соціальна ізоляція

Є одна дуже проста річ, яку ми можемо зробити, і яка точно працює: соціальна ізоляція.

Повернувшись до графіку про Ухань, можна згадати, що як тільки місто ввело карантин, епідемія пішла на спад. Причина в тому, що люди не взаємодіяли одне з одним, і коронавірус не поширювався.

Актуальний науковий консенсус стверджує, що цей вірус передається в радіусі 2 метрів, якщо хто-небудь закашляється. В іншому випадку краплі впадуть на землю і нікого не заразять.

Наступний шлях зараження – через прямий контакт: вірус виживає годинами або днями на різних поверхнях. Якщо він веде себе як грип, то на металі, кераміці та пластиці він може виживати тижнями. Це означає, що такі речі, як дверні ручки, столи або кнопки ліфта, можуть бути жахливими переносниками інфекції.

Єдиний ефективний спосіб протидії – соціальна ізоляція. Необхідно тримати людей вдома якомога довше, поки не відбудеться спад. Це вже було доведено в минулому, а саме під час пандемії грипу 1918 року.

Можна бачити, як Філадельфія (суцільна лінія) не діяла швидко і мала величезний пік смертності. Порівняйте з Сент-Луїсом (пунктирна лінія), який зробив все як треба.

Потім подивіться на Денвер (нижче), який вжив усіх необхідних заходів, але потім послабив їх. У них був подвійний пік, другий навіть вище першого.

Італія нарешті розібралася з цим. Спочатку вони ізолювали Ломбардію в неділю, а через день, в понеділок, усвідомили свою помилку і вирішили, що потрібно замкнути всю країну.

Сподіваюся, в найближчі дні ми побачимо результати, але взагалі усе це займе від одного до двох тижнів. Згадайте Уханьський графік: між моментом оголошення блокування і моментом, коли офіційні випадки (помаранчеві стовпчики) почали знижуватися, була затримка в 12 днів. 

Як політики можуть посприяти соціальної ізоляції?

Якщо ви політик в регіоні, зараженому коронавірусом, вам слід негайно взяти на озброєння  приклад Італії та терміново ізолювати країну.

Ось що зробили італійці:

• Ніхто не може входити або виходити з зон карантину, якщо тільки не доведені причини, пов’язані з сім’єю або роботою.
• Рух всередині зон має уникатися, якщо тільки він не виправданий терміновими особистими або робочими причинами і не може бути відкладений.
• Людям з симптомами (респіраторна інфекція і лихоманка) дуже рекомендується залишатися вдома.
• Стандартний відгул для медичних працівників призупиняється
• Закриття всіх освітніх установ (шкіл, університетів …), спортивних залів, музеїв, лижних станцій, культурних і соціальних центрів, басейнів, театрів.
• Бари і ресторани мають обмежений час роботи з 6 ранку до 6 вечора, з відстанню не менше одного метра (~ 3 футів) між людьми.
• Все паби і клуби повинні бути закриті.
• Вся комерційна діяльність повинна проводитися при дотриманні відстані не менше одного метра між відвідувачами. Якщо компанія не може цього забезпечити, то повинна бути закрита. Храми можуть залишатися відкритими до тих пір, поки гарантують цю відстань.
• Візити родичів і друзів в лікарню обмежені.
• Робочі зустрічі повинні бути відкладені. Необхідно заохочувати роботу на дому.
• Всі спортивні заходи і змагання, громадські або приватні, скасовуються. Важливі заходи можуть проводитися за закритими дверима.
• Це найменші заходи, яких слід вжити. Якщо мета – забезпечити безпеку, діяти треба за зразком Ухань. Люди можуть скаржитися зараз, але вони будуть вдячні потім.

Як керівники можуть посприяти соціальній ізоляції?

Якщо ви керуєте колективом і хочете знати, що вам слід зробити, кращим ресурсом для вас буде Staying Home Club.

Це список американських технологічних компаній, які ввели в дію політику соціальної ізоляції – поки що їх 85. Політика варіюється від дозволу роботи на дому і обмеження відвідувань офісу до скасування відряджень або корпоративних заходів.

Є ще кілька речей, які кожна компанія повинна вирішити, наприклад, що робити з погодинними працівниками, чи залишити офіс відкритим, як проводити співбесіди, що робити з кафетеріями … Якщо вам цікаво, як моя компанія впоралася з деякими з цих питань, ви можете ознайомитися з політикою і типовим оголошенням.

Коли?

Цілком можливо, що до сих пір ви погоджувалися з усім, що було сказано вище, і з самого початку задавалися питанням, коли приймати кожне рішення – або, інакше кажучи, що має стати тригером для кожної вашої дії.

Щоб вирішити цю проблему, я створив математичну модель.

Вона дозволяє вам оцінити ймовірну кількість випадків в вашому регіоні, вірогідність того, що ваші співробітники вже інфіковані, і те, як ситуація буде розвиватися в часі. Все це повинно підказати вам, чи не час вводити в офісі карантин.

Модель говорить нам про такі речі:

• Якщо ваша компанія має 100 співробітників в штаті Вашингтон, де трапилася 11 смертей від коронавируса, то ймовірність того, що принаймні один з ваших співробітників заражений – 25% -ва, і ви повинні негайно закритися.
• Якщо ваша компанія налічує 250 співробітників в основному в Південному затоці (округу Сан-Матео і Санта-Клара, які разом мають 22 офіційних випадку, а реальне число, ймовірно, не менше 54), то до 9 березня у вас буде ≈2% шанс , що хоча б один співробітник заразиться.
• Якщо ваша компанія знаходиться в Парижі, і в неї 250 співробітників, то сьогодні ймовірність того, що один з ваших співробітників заразиться коронавірусів, становить 0,85%, а до завтрашнього дня вона складе 1,2%, так що якщо вам комфортно тільки з 1% -ою вірогідністю, то до завтрашнього дня ви повинні закрити свій офіс.

У цій моделі використовуються такі ярлики, як “компанія” і “співробітник”, але вона може бути використана і для всього іншого: школи, громадський транспорт … Так що якщо у вас в Парижі всього 50 співробітників, але всі вони їздять на метро, ​​стикаючись з тисячами інших людей, то очевидним чином ймовірність того, що хоча б один з них заразиться, набагато вище, і ви повинні закрити свій офіс негайно.

Ви входите до групи керівників?

Запропонована модель вельми егоїстична. Вона розглядає ризик кожної компанії окремо, беручи на себе стільки ризику, скільки ми хочемо, поки неминучий молот коронавірусу не закриє наші офіси.

Але якщо ви є частиною групи підприємців, входите до ради директорів холдингу або в політичну фракцію, то ваші розрахунки призначені не для однієї компанії, а для цілого. Розрахунки змінюються: наскільки ймовірним є зараження будь-якої з наших компаній? Якщо ви керуєте групою з 50 компаній із середньою кількістю 250 співробітників, то в області затоки Сан-Франциско ймовірність того, що хоча б одна з компаній заразиться, становить 35%, а ймовірність того, що на наступному тижні це станеться, складе 97%. Я спеціально додав в модель вкладку, щоб пограти і з цим сценарієм.

Висновок: Вартість очікування

Приймати рішення сьогодні може бути страшно, але про цю проблему варто думати в іншому ключі.

Ця теоретична модель показує дві різні спільноти: одна не вживає заходів щодо соціальної ізоляції, інша приймає їх в день N спалаху вірусу, третя – в день N + 1. Всі числа тут повністю вигадані (вони обрані так, щоб приблизно нагадувати події в Хубеї, з ≈6000 нових захворювань щодня в гіршому випадку). Це просто ілюстрація того, наскільки важливим може бути всього один день, коли щось росте в геометричній прогресії. Ви можете бачити, що одноденна затримка досягає піку пізніше і вище, але потім щоденні випадки сходяться до нуля.

Але як щодо сумарної кількості захворювань?

У цій теоретичної моделі, що віддалено нагадує ситуацію в Хубеї, зволікання протягом всього лиш одного дня створює на 40% більше випадків зараження! Можливо, якби влада Хубею оголосила карантин 22 січня замість 23 січня, вони змогли б зменшити кількість захворювань на приголомшливі 20 000.

І пам’ятайте, що це всього лише число заражених. Через очікування летальність була б набагато вище, і мова не тільки про безпосередній ефект – кількість смертей збільшилася б більше, ніж на 40%. Неминучий колапс системи охорони здоров’я виявився б критичнішим, що призвело б до зростання летальності в 10 разів, як ми бачили раніше. Таким чином, всього одноденне зволікання у впровадженні соціальної ізоляції може закінчитися вибуховим зростанням числа смертей у вашому суспільстві, множачи число хворих і підвищуючи летальність.

Це експоненціальна загроза. Не можна гаяти жодного дня. Коли ви відкладаєте прийняття рішення на один день, ви не вносите свій вклад у кілька випадків інфекції. Можливо, у вашому суспільстві вже є сотні або тисячі хворих. Кожен день без соціальної ізоляції – це ріст цих випадків в геометричній прогресії.

Поділіться інформацією

Ймовірно, це єдиний раз за останнє десятиліття, коли поширення тексту може врятувати життя. Всі повинні зрозуміти, про що йде мова, щоб ми змогли запобігти катастрофі. Діяти треба прямо зараз.