Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Шанс для нової справи: як підприємцю вигідно орендувати приміщення

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Кількість приміщень, які підходять для відкриття магазину, салону краси або аптеки значно зросла. Ціни на оренду знизилися і це хороша новина для підприємців

Зараз можна орендувати приміщення для відкриття ресторану в самому центрі Києва – в районі Майдану, вул. Великої Васильківської, розповідає генеральний директор компанії «Ресторанний консалтинг» Ольга Насонова. «Ще рік тому спостерігався дефіцит і знайти об’єкт, що відповідає всім очікуванням, було дуже складно», – розповідає вона. Багато бізнесменів з цієї причини згортали свої програми з розвитку. Зараз у них з’явився шанс.

Представники малого і середнього бізнесу переважно відкривають свої об’єкти на перших поверхах житлових будинків. І не завжди в центральній частині міста. Для невеликого продовольчого магазина або перукарні важливі стабільний потік потенційних відвідувачів, тому часто підприємці віддають перевагу прохідним місцям в густонаселених районах міста. Але якщо бізнесмен, наприклад, купив франшизу для відкриття кафе відомої в усьому світі торгової марки, то йому краще орієнтуватися на центральну частину міста. За такою ж схемою часто працюють магазини одягу, взуття та аксесуарів. Свої перші магазини в нашій країні їм теж необхідно відкрити в центральній частині міста – це вимога власників торгових марок. Вони хочуть, щоб про вихід їх мережі в Україні дізналося якомога більше потенційних відвідувачів.

Періодично підприємці поглядають у бік торгових центрів, які динамічно розвиваються. Але потрапити туди не завжди просто. Орендні ставки в них можуть бути на 30-50% вище, ніж доведеться платити за приміщення на першому поверсі житлового будинку. Але і самі керуючі центрами в першу чергу віддають місця магазинам відомих торгових марок, а підприємцям пропонують не найкращі приміщення.

Ціни знижуються

Приміщення звільняються з кількох причин. Одна з них – криза внаслідок коронавірусу, яка зробила роботу деяких ресторанів, магазинів або салонів краси нерентабельною. В першу чергу постраждали ті підприємці, які погодилися платити підвищені орендні ставки. Потрібно правильно прораховувати витрати на оренду, каже Ольга Насонова. Адже крім неї заклад несе й інші витрати – на оплату комунальних послуг, заробітних плат співробітників, на прибирання та охорону. «За моїми підрахунками, оренда повинна займати не більше 22% від продажів ресторану. Це максимальна цифра. Все що більше – призводить до збитків », – каже Насонова. Схожі цифри називають і власники магазинів, салонів краси та ін.

Представники малого і середнього бізнесу переважно відкривають свої об’єкти на перших поверхах житлових будинків. І не завжди в центральній частині міста. Для невеликого продовольчого магазина або перукарні важливі стабільний потік потенційних відвідувачів, тому часто підприємці віддають перевагу прохідним місцям в густонаселених районах міста

Але є й інша причина, яку також потрібно враховувати майбутнім підприємцям. Директор київського агентства нерухомості Брок-ріелті Дмитро Корчев розповідає, що багато підприємців під час кризи змогли перебудувати свою роботу і відмовитися від офісу. Деякі з них мають намір працювати за цією схемою в найближчий рік. Тим більше, що масова вакцинація від коронавірусу відбудеться не раніше весни-літа наступного року.

Які приміщення зараз можна орендувати? Наприклад, в Києві це можуть бути місця в наближених до центру районах міста, в житлових масивах і на перших поверхах новобудов. Пропозиція зростає з кожним днем, тому знайти вигідну пропозицію можна буквально в кожному районі. У центрі міста плата становить $ 30-50 за кв м на місяць, а ось у спальних районах орендодавці готові укладати договори в гривні по 400-500 грв за кв м на місяць. Експерти радять торгуватися. Для цього можна проаналізувати розмір плати в приміщеннях, які знаходяться по сусідству, що дозволить знизити ціни на 15-20%.

При проведенні переговорів можна запропонувати і альтернативу – платити орендну плату в залежності від виручки. В середньому плата становить 10-15% від продажів на місяць. Зазвичай в договорах визначається мінімальний розмір ставки, наприклад, 20 тис. грв. на  місяць. Нижче цієї суми орендар платити не може. Але якщо у магазина непогано йдуть справи і виручка зростає, то орендний платіж може вирости до 25-30 тис. грв на місяць. На такі умови роботи погоджуються все більше орендарів.

Пропозиції в регіонах

Тенденції в найбільших українських містах дуже схожі на київські. В Одесі, розповідає ріелтор місцевого агентства нерухомості Олександр-N Олексій Красотов, під час карантину відбулася ротація орендарів. Деякі відмовилися від своїх приміщень, але на їх місце з травня прийшли нові гравці. «Особливо активними є підприємці, які хочуть відкрити свій магазин або заклад громадського харчування. А ось салонів краси поки відкривають менше », – говорить він. При цьому свій бізнес розвивають не тільки місцеві бізнесмени, але і підприємці з інших регіонів країни. Вони приїжджають спробувати щастя в приморському місті. Орендні ставки в Одесі приблизно на 10-15% нижче, ніж в столиці.

Під час карантину у Львові, розповідає директор агентства нерухомості Варіант і глава Львівського регіонального відділення Асоціації фахівців з нерухомості Андрій Борисов, орендодавці надавали знижки до 50-70% від первісної вартості оренди. Багато хто зрозумів, що краще піти на поступки, ніж втратити вигідного клієнта. Це теж хороший аргумент при проведенні переговорів. У червні вони спробували повернути ціни на докарантинний рівень. Але все одно на знижки можна претендувати. В середньому розмір дисконту становить до 30% від заявленої вартості оренди. Найдорожчі приміщення в столиці Галичини знаходяться на пл. Ринок, де ставки доходять до $ 100 за один кв м на місяць. У наближених районах – на пр. Свободи та Шевченка вона складають $ 60 за один кв м на місяць. У віддалених спальних районах плата становить приблизно $ 10 за кв м на місяць.

У Дніпрі та Харкові орендувати приміщення можна в середньому за $ 30-40 за кв м. Вільні об’єкти, як і в інших великих українських містах, з’являються постійно. До кінця року іх кількість буде поступово збільшуватися, що дозволить потенційним орендарям непогано торгуватися. «Наприклад, одне з приміщень у Львові здавалося за $ 1,8 тис. на місяць. Бізнесмени, які приїхали з Києва, умовили власника здати його за $ 1 тис. на місяць. Зараз вони роблять там ремонт », – каже Андрій Борисов. Економісти прогнозують, що пропозиція буде перевищувати попит, як мінімум, до весни наступного року. Це хороший шанс для підприємця знайти гарне приміщення за привабливою ціною для старту свого бізнесу.

На що варто звернути увагу

Нерідко успішні ресторани або магазини в Києві та інших великих містах змушені були закриватися. Причина – несподіване підвищення орендної плати або розірвання договору. Щоб цього не сталося, керуючий партнер юридичної компанії Кравець і партнери Ростислав Кравець радить наступне: перед тим, як відкрити на першому поверсі житлового будинку магазин, аптеку або перукарню треба переконатися, що приміщення дійсно належить до нежитлового фонду. Відкриття краще узгодити з керівництвом ОСББ, щоб убезпечити себе від можливих конфліктів з мешканцями будинку. Для відкриття ресторану чи аптеки потрібно отримувати спеціальний дозвіл, нагадує Ростислав Кравець. Тому спочатку варто дізнатися про всі вимоги до подібного роду об’єктів, а тільки потім приступати до ремонту приміщення. «Договір краще завіряти нотаріально, навіть якщо він підписаний на рік», – говорить Ростислав Кравець. Тоді власнику буде набагато складніше його розірвати. У документі треба прописати можливість підвищення орендної плати, наприклад, не більше ніж на 10% в рік, що дозволить убезпечити себе від можливих сюрпризів в подальшому. Зараз умови роботи на ринку диктує орендар і цим можна скористатися.

Підтримай ШоТам

Суспільство

На Херсонщині відбулися навчання протитанкових резервів (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

На одному з полігонів Херсонщини, що розташовується неподалік адміністративної межі з тимчасово окупованих Кримом, відбулися навчання українських артилерійських протитанкових резервів із реагування на прорив живої сили і броньованої техніки умовного противника.

Про це повідомили у пресслужбу Командування об’єднаних сил Збройних сил України на фейсбук-сторінці.

Під час навчань українські військові демонстрували практичні навички розгортання розрахунків і стрільбу по цілях, а також швидку зміну позицій.

“За легендою, в ході оборони підрозділом морської піхоти своїх позицій, умовний противник, дочекавшись підкріплення бронетехніки, перейшов в атаку. Для стримування наступу морським піхотинцям було придано у розпорядження протитанковий підрозділ”, – ідеться в повідомленні.

Читайте також: «Створюю автентичну геометрію». Як майстриня з Решетилівки захоплює своїми килимами ткаль з усього світу

Бійці підрозділу здійснили вихід на рубіж відкриття вогню, облаштували позиції, зробили артилерійську розвідку та навели знаряддя по цілях, на які вказали корегувальники.

“Під час тренувань, протитанкісти показали, що у разі різкої зміни ситуації вони будуть готові якісно виконати поставлене завдання”, – зазначив командувач об’єднаних сил Збройних сил України генерал-лейтенант Сергій Наєв.

Він наголосив, під час маневрів враховували не лише злагодженість дій підрозділів, а й послідовність виконання нормативів.

“Подібні заходи відбуваються щотижня, відповідно до плану бойової підготовки підрозділу. Їхня головна мета – підтримання на високому рівні знань, навичок і бойового духу особового складу артилерійських розрахунків”, – резюмував командувач.

Нагадаємо, українська армія провела навчання екіпажів ракетних комплексів.

Також підрозділи ППО України відбили ракетні удари противника.

Як ми повідомляли раніше, винищувачі України відпрацювали пуски керованих ракет Р-73.

Головне фото: most.ks.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

«Створюю автентичну геометрію». Як майстриня з Решетилівки захоплює своїми килимами ткаль з усього світу

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Легендарні решетилівські килими на Полтавщині виготовляє кілька династій майстрів. Ірина Мосієнко не належить до жодної з них, утім зайнявшись килимарством, ненароком виявила, що має вроджений хист до цього ремесла. Та ще й знайшла на горищі в селі справжній скарб ­­­– домоткані полотна бабусі та створені дідом прядку й веретено. Спочатку поціновувачами килимів майстрині були її друзі. Але згодом надихатися творчістю Ірини почали ткалі з різних країн. Зараз для майстрині ця справа – хобі. Але вона вірить, що колись відкриє двері власної майстерні.

Ірина Мосієнко
Ірина Мосієнко

Майстриня килимів родом із Решетилівки (Полтавщина) – центру килимарства в Україні

У моїй уяві ткалі були чарівницями

Я родом із Решетилівки – центру килимарства в Україні. Ще з першого класу в школі розповідали, що саме наш регіон славиться найкращими килимами. Нас водили у Всеукраїнський центр вишивки та килимарства на екскурсію, проводили навіть маленькі майстер-класи. Але я ніколи не думала про це, як про роботу чи серйозне заняття. От є вчителі, лікарі, юристи… А де беруться ткалі, де вони навчаються, я взагалі не знала. Уявляла собі їх як окрему касту: таких собі чарівниць, які днями працюють у своїх майстернях. Коли вже подорослішала, зустрічала багато людей, які про килими взагалі нічого не знали, не кажучи вже про технологію виготовлення. Для мене ж це було чимось звичним.

Загалом я була посидючою дитиною, змалечку навчилася грати на фортепіано. Мені подобалося щось робити руками. Пам’ятаю, ще дитиною мене мама навчила в’язати спицями та гачком, тому на уроках трудового навчанні я легко з цим впоралася. Ткати я не вміла, але бачила, як це роблять місцеві. А ще бувала на виставках килимів і дивувалася, як руками можна робити таку красу. Колись на одному з фестивалів я побачила відому майстриню Ольгу Пілюгіну, яка серед іншого займається і килимарством. Підійшла до неї та запитала, чи можна якось прийти на годинку до її майстерні й подивитися, як вона працює. Я не очікувала, що вона погодиться. Ольга дала мені свої контакти, я прийшла до неї й навіть отримала невеличкий майстер-клас. Уявіть, просто з вулиці людина підійшла, напросилася, і вона з доброї душі дозволила долучитися до її робочого процесу.

Решетилівські килими як окремий вид мистецтва

Наше містечко Решетилівка споконвіку залишається справжньою скарбницею українського народного мистецтва. Створені тут килими відомі на всю Україну ще з кінця 19 століття. За традицією, в Решетилівці килими ткали переважно на вертикальних станках. Вони були такі барвисті, квіткові. Майстри малювали ескізи, підбирали відтінки, самостійно фарбували нитки, використовували різні техніки ткання. Важко описати, чим саме вони були унікальні. Але такі килими я зустрічала лише в Решетилівці, я їх легко впізнаю. Це як петриківський розпис – так, як у Петриківці, не малюють ніде.

Фото: Ткацька майстерня Ірини Мосієнко/Facebook

Кілька століть тому на Полтавщині килими одночасно виготовляли тисячі майстрів. У радянський час досить успішно працювала фабрика імені Клари Цеткін. Але після проголошення Незалежності України він розвалився і багато років стояв порожнім. Сьогодні тут залишилися лише декілька поодиноких майстринь, які ще з тих часів працюють і самостійно продовжують традиції. Наскільки я знаю, на себе працює тільки Ольга Пілюгіна. Також є майстерня, де тчуть килими на замовлення.

У нашому місті є художнє училище, де все ще викладають ткацтво і не дають зникнути технологіям автентичного килимарства. Але, зрозуміло, що студентів там небагато. Лише кілька років тому в Решетилівці відкрили Центр килимарства, де намагаються відбудувати фабрику імені Цеткін. Зараз там голі стіни, на підлозі – сіно, і лише нещодавно змінили вікна та покрівлю. Поки що фінансування, на жаль, припинили, але центр юридично працює. У них є невелика зала, де зберігаються килими, вишиванки та решетилівські ремесла. Місцеві сподіваються, що цей цех вдасться відновити й там зможуть працювати багато майстринь. Але поки ситуація не тішить.

Ткацький простір створила просто в квартирі

Я 20 років займалася музикою, тому вважала логічним здобувати вищу освіту саме в цій сфері. Так вступила до Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова в Києві на вчителя музики й історії мистецтв. І вже під час навчання зрозуміла, що навряд чи буду викладати. І тут зорі зійшлися: столична майстерня ткацтва OLK manufactory набирала людей без досвіду. Там казали: «Ми всього навчимо, потрібне лише ваше бажання». А бажання в мене дійсно було. Студентство я вдало поєднала з робою, адже в майстерні був вільний графік. Це просто доля мені усміхнулася, що вдалося туди потрапити. Власне, там я і навчилась ткати та набралася досвіду.

Потім майстерня тимчасово зачинилася. Це сталося кілька років тому. Було боляче усвідомлювати, що я більше не зможу ткати, адже я справді покохала цю справу. Я була в такому підвішеному стані. Не знала, що робити: чекати, коли майстерня знову відкриється, чи йти кудись далі. Потрібно було шукати іншу роботу, аби якось виживати. Тому влаштувалася менеджеркою до інтернет-магазину книгарні. Але так кортіло знову почати творити!

Облаштований ткацький куточок майстрині

Тому просто в квартирі облаштувала невеликий ткацький куточок. На пальцях показувала друзям, які займаються столярством, що мені потрібна ось така рамка, таких розмірів, щоб ось так прокручувалася. І вони мені допомогли – зробити дерев’яний верстат. І тепер у вільний час я продовжую ткати, адже мені цього бракує. Що вигадую, те й створюю. Якоїсь миті в мене вже було забагато килимів, купа ниток і вже нікуди було все складати. Тому я придбала стелажі. А потім знайшла собі ще кілька менших станків. Ось так і працюю.

Фабричні килими не похизуються такою енергетикою

Я кайфую від того, що роблю. Люди, які займаються в’язанням або вишивкою, мене зрозуміють. Потрібно мати певний тип характеру чи темпераменту, щоб довго виконувати одну й ту саму роботу. Коли я тчу, можу забути про їжу і сон, а встати лише після того, як почне бурчати живіт чи на годиннику проб’є дванадцяту ночі. Це своєрідна медитація, я в це повністю занурююся. Іноді в процесі ловлю себе на думці, що я така щаслива. Просто сиджу, вмикаю музику, роблю чай чи каву – і тчу. Минає година, а мені так добре і спокійно. Ця справа мене заспокоює і врівноважує. До того ж можу про щось своє подумати, розкласти в голові все по поличках.  

Звичайно, кожен може просто придбати дешевий фабричний килимок і повісити його на стіну. У цьому немає нічого поганого, він буде гарний і яскравий. Але це як картина, яку теж можна надрукувати на принтері. У моєї мами на стіні висить картина, не знаю, де вона її купила. Але це полотно не має ні для кого особливої цінності. Натомість можна придбати картину художника, який проявив свою творчість, витратив час. Звичайно, вона буде коштувати набагато дорожче. Але й цінність матиме значно вищу.

Фото: Ткацька майстерня Ірини Мосієнко/Facebook

Так само і килими – це передана любов від людини до людини. Мої килими завжди виткані в гарному настрої. Якщо я знервована – точно не сяду за роботу. А коли я щаслива, про щось мрію, тоді починаю ткати й вже уявляю, як цей килим висітиме в когось дома і буде когось тішити. Людина прокидатиметься зранку і буде ним милуватися. Я вірю, що такі речі зберігають енергетику. Мені хочеться, аби мої вироби приносили якщо не вдачу, то хоча б якусь теплу енергетику. Фабричні речі таким не можуть похвалитися.

Мої килими поєднують екологію, красу та ручну роботу 

Виготовлення одного килима площею в квадратний метр займає десь 2-3 тижні. Та перед цим ще необхідно натягнути нитки – це декілька годин. І коли вже знімаю готовий килим, на оброблення країв, обшиття, обрізання хвостиків потрібно ще пів дня або й день. Важко лише в сенсі витрати часу, фізично ж це просто – не мішки тягати. Якщо людина хоче вишити собі гарну сорочку, вона теж має витратити на це декілька місяців. Але після цього отримає річ, яка буде їй дуже цінною, і згодом її захочеться передати комусь у спадок.

У килимах переважно зображаю автентичні геометричні орнаменти: трикутники, квадрати, прямокутники. Мені подобається мінімалізм у кольорах, пастельні відтінки, прості лінії. Використовую винятково натуральні матеріали. Купую бавовняну основу і шерсть. Мені зручніше ткати шерстю, до того ж вона екологічніша. Але там не надто багато відтінків. Я все відкладаю момент, коли самостійно навчуся фарбувати нитки. Це не такий вже й складний процес, але потрібно мати спеціальну велику каструлю, фарбники, треба це десь сушити. Поки що у квартирі я не наважуюся це робити. Але осягнути мистецтво фарбування – це плани на майбутнє, які я колись здійсню.

Килими, створені майстринею Іриною Мосієнко

Знайшла на горищі справжній скарб

У дорослому віці я почала більше цікавитися українською старовиною, тим, що створювали наші пращури. Якось розпитувала про все у своєї бабусі. І вона мені сказала, що в неї десь є рушники, які вона ткала разом із сестрами. А створювали вони це на веретені, які зробив мій прадід. Я запитала: «А де ці пралі?». І бабця відповіла, що валяються десь на горищі. Кажу: «Як валяються? Давай знімемо і подивимося». І, дійсно, знайшли веретено, пралі та домоткані полотна. Не скажу, що моя родина займалася мистецтвом. Їм просто треба було щось носити та чимось вкриватися. От вони це й робили власноруч, як і в будь-якому селі. Рідні дивуються, нащо мені цей мотлох. Вони це так не цінують. Знаю, що часто скуповують такі речі за безцінь. Люди в селі не розуміють, наскільки велику цінність мають такі речі.

Читайте також: Бренд одягу Shkoura. Про верстат 18 століття, вивалювання у гірській річці та відмову від електрики

Для мене це все – скарби. Я вже всіх попередила, що знахідки нікому не віддаються, бо це мій спадок. Ще знайшла велику дерев’яну скриню ручної роботи, якій вже понад сто років. У ті часи її використовували замість шафи. Людям потрібно було десь складати свої речі. Якби я її не знайшла, бабуся могла просто порубати ту скриню та спалити. Я все порозшукувала, познімала з горища. І тепер воно стоїть і чекає свого часу. Колись я точно створю власний маленький музей. 

Мої килими припали до душі британській майстрині

Першими поціновувачами моїх килимів були найближчі друзі. Я викладала роботи у соціальних мережах. Згодом там стало так багато фото, що я подумала, можливо, не всім підписникам це цікаво. Особистий профіль в Instagram поступово перетворювався на ткацький. Тому я створила окремий, аби не спамити всіх своїми нитками. На мене підписуються люди з різних країн, і серед них чимало ткаль. Є митці з Данії, Норвегії, США. Я заходжу на їхні сторінки, роздивляюся. Вони роблять такі різні речі, але всіх нас об’єднує ткацтво. Особливо цікаві та своєрідні візерунки у митців із Перу. Моя сторінка створює певну ткацьку тусовку. Бачу, що люди зберігають мої дописи, аби потім передивитися. Приємно, що я когось надихаю своєю творчістю.

Фото: Ткацька майстерня Ірини Мосієнко/Facebook

У Лондоні є майстриня Крістабель Бальфур, на яку я рівняюся. У неї своя велика майстерня, часто її роботи друкуються в британських дизайнерських журналах. Цього літа вона підписалася на мою сторінку, написала, як їй подобаються мої роботи. Я була просто в дикому захваті. Деякі мої роботи вона навіть постила собі в stories, що було для мене великою подією. Не знаю, як вона мене знайшла. Я «лайкала» її публікації, але в неї дуже багато підписників, навряд чи серед них можна було мене помітити. Можливо, звернула увагу за гештегами.

Мрію про власну ткацьку майстерню

Вартість килиму залежить від розміру та малюнку. Якщо взяти 50 на 50 сантиметрів, то це приблизно 250-300 доларів. Було б добре продавати їх десь у Європі, але я поки що до цього не дійшла. Для мене це більше хобі. Частенько я можу і просто подарувати комусь килим, якщо знаю, що близька людина його дуже хоче. Декілька разів я також проводила платні майстер-класи. Приємно, що комусь цікаво переймати мій досвід. Для людей це може бути такий самий вид творчості як в’язання. Наприклад, на маленькому станочку можна зіткати собі підставку під горнятко.

У майбутньому я хочу мати свою невеличку студію, де змогла б розмістити всі свої речі. Тоді зможу придбати великий станок, де ткатиму килими вже 2 на 3 метри, як були у столичній майстерні, де я працювала. На цьому ж місці можна буде проводити регулярні майстер-класи. Тому що зараз, коли до мене звертаються, доводиться шукати місце для навчання. Одного разу в мене був майстер-клас онлайн – досить незвичний досвід. А колись і просто сідали в кав’ярні, брали невеличкі рамки, нитки та працювали. Майстерня буде ще й своєрідним музеєм моїх робіт, де можна буде влаштовувати виставки. Такий собі маленький простір саме для ткацтва. Ось такий «план-мрія».

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

Оголосили конкурс грантів для жіночих організацій

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Український Жіночий Фонд оголошує конкурс грантів для жіночих/феміністичних організацій для розробки та впровадження адвокаційних кампаній і створення та посилення мереж і коаліцій.

Про це пише Гурт.

Конкурс проводиться в межах проєкту «Голос жінок і лідерство – Україна». Заявки приймаються до 7 листопада 2021 року включно.

«Голос жінок і лідерство – Україна» – це п’ятирічний проєкт у рамках програми Global Affairs Canada’s Women’s Voice and Leadership. Проєкт підтримує жіночі правозахисні організації, активісток та платформи взаємодії для досягнення їхніх інституційних, програмних та адвокаційних цілей задля забезпечення прав жінок та дівчат і просування гендерної рівності в Україні.

Читайте також: Одеська «Жіноча майстерня меблів»: про запуск бізнесу з боргами, сексизм і роботу «душевненько»

Проєкт реалізовується в усіх областях України і досягає визначеної мети через реалізацію трьох завдань:

Планується підтримати 4-5 адвокаційних кампаній, що будуть реалізовані на місцевому, регіональному, або національному рівнях. Тематика кампаній і формати адвокаційної роботи – не обмежуються.

Тривалість проєкту: від 12 до 18 місяців

Розмір гранту: 10 тисяч канадських доларів.

Участь у конкурсі можуть брати: жіночі/феміністичні правозахисні організації з усієї України, що мають досвід роботи не менше двох років та чітку спрямованість на захист прав жінок та просування гендерної рівності, а також не пов’язані з державними установами та політичними партіями.

Читайте такожКількість жінок в українському IT зросла в три рази: дослідження

Для участі у конкурсі зацікавленим організаціям необхідно до 18:00 7 листопада 2021 року:

  • Зареєструватись в онлайн системі подання проєктів Українського Жіночого Фонду за посиланням.
  • Заповнити онлайн-аплікаційну форму з додатком: тут.

Нагадаємо, ПРООН та МОП запускають проєкт для розширення економічних можливостей жінок.

Як ми повідомляли раніше, створили ролик про українок з нетиповими професіями.

Головне фото: pon.org.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі