Суспільство
Родина всиновила дітей із Донеччини, батько яких загинув у них на очах (ВІДЕО)
Тато Олі й Андрія загинув прямо в них на очах — на подвір’ї власного будинку. Найбільше діти боялися, що їх віддадуть до дитбудинку, але, на щастя, ось уже рік вони живуть у люблячій родині.
Про родину із великим серцем розповідає ШоТам.
Коли російський снаряд вбив тата прямо в них на очах, Оля та Андрій найбільше боялися лишитися на самоті. Але, на щастя, вже рік брат із сестрою живуть у люблячій родині. Ніна та Микола всиновили Олю з Андрійком, хоча самі лишилися без дому та втратили сина.
Читайте також: Пиріжки «від баби Ані». 81-річна жінка пережила окупацію росіян, а тепер пече для ЗСУ
«Відчула, що вони хороші люди, я можу їм довіряти», — Оля, втратила батька через обстріл.
Повномасштабна війна застала Олю та Андрія вдома в Лимані, що на Донеччині. Їхня мама померла 4 роки тому, дітей виховував батько. Він загинув минулої осені: снаряд упав на подвір’я, а Оля з Андрієм врятувалися, бо були в будинку.
Спочатку дітей взяла до себе тітка, але залишити не змогла, і дітей відправили до пансіонату на Закарпаття. Тоді про них і дізналася родина Полякових — вони теж були з Лимана.
«Жінка каже: “Ти знаєш, у мене ці діти не виходять з голови. Це діти наші”», — Микола Поляков, прийомний батько.
Ніна та Микола в шлюбі вже 35 років. До великої війни подружжя виховувало двох інших всиновлених дітей — Настю та Толіка. Коли росія вдерлася повномасштабно, Ніна та Микола з дітьми виїхали на захід України.
Через кілька тижнів дізналися, що в їхній будинок влучив російський снаряд і зруйнував його вщент. А восени від серцевого нападу помер Толік…
Ніна вкрай важко переживала втрату… Витягнути з душевного мороку допомогли Оля й Андрійко. Жінка побачила в соцмережі їхню історію, і серце відчуло, що вона має дати цим дітям тепло і любов. Не зупинило навіть те, що родина жила в шелтері та мала небагато місця.
«Ми з’їздили з чоловіком, познайомилися з цими дітьми. Діти, звичайно, були травмовані, налякані. Ми познайомилися, сподобалися одне одному», — Ніна Полякова, стала мамою для дітей-сиріт.
Діти швидко подружилися й зі старшою Настею.
«Коли дорогою їхали додому, ми вже спілкувалися та грали в слова, в міста грали. Сміялися, вже такі були веселі», — Настя Полякова, донька Ніни Полякової.
Минув уже майже рік, як Андрій та Оля живуть у новій родині. Настя теж допомагає з уроками, грає у футбол з Андрієм, а з Олею дивиться фільми. Втім, Оля з Андрієм ще не відійшли від пережитого: досі прокидаються від жахів та дуже сильно бояться обстрілів.
Читайте також: У сільській бібліотеці старі запилені книжки? Це не так! Як на Одещині бібліотекарка у другому поколінні створює власні проєкти
З хлопцем працює психолог, і пані Ніна вірить, що з часом Андрійкові стане краще. Наразі родина живе у львівському шелтері, який облаштувала компанія «АВ метал груп». Але мріє про власний будиночок з городом на Закарпатті.
«По клімату Берегове нам підходить — таке точно, як було в Лимані, теж тепла погода там. Хотілося б, звичайно, щоб був свій невеличкий будиночок, щоб у дітей у кожного була своя кімната. Взагалі Закарпаття нам дуже подобається», —. Ніна Полякова, стала мамою для дітей-сиріт.
Нагадаємо, нещодавно стало відомо, що Україні вдалося повернути 9 дітей, яких росіяни вивезли з Херсонщини.
Суспільство

Під час дорожніх робіт поблизу Львівської площі в Києві комунальники натрапили на фрагмент трамвайної рейки, яка пролягала тут понад сто років тому.
Про це повідомив активіст Дмитро Перов.
За словами Дмитра, перші згадки про трамвайний рух на сучасній вулиці Січових Стрільців, яка наприкінці 19 століття мала назву Львівська, датуються 1894 роком.
На початку 20 століття цією ділянкою проходили трамвайні маршрути №4 і №20 (до Лук’янівки) та №9, що з’єднував центр із залізничним вокзалом через вулицю Бульварно-Кудрявську.
Читайте також: Студенти з Києва передали «Довженко-Центру» дві німі стрічки, що вважали втраченими (ФОТО)

У цьому ж районі зберігся ще один елемент трамвайної інфраструктури — диспетчерський пункт, зведений у 1982 році за проєктом архітектора Яноша Віга. У 2021 році споруду планували демонтувати, однак завдяки ініціативі підприємця Алєкса Купера її вдалося зберегти.


Нагадаємо, що у Києві вперше за сто років виготовили автентичну цеглу для відбудови історичних будівель.
Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Перова
Суспільство

На Центральному залізничному вокзалі Києва відкрили скульптуру «Воля» українського художника Олексія Сая. Артоб’єкт виготовили із залишків вітального знака села Любимівка Херсонської області, яке перебувало під тимчасовою окупацією у 2022 році.
Про це повідомили в «Укрзалізниці».
Символізм артоб’єкта
Скульптуру створили у межах співпраці УЗ та PinchukArtCentre. Раніше її демонстрували виключно на міжнародних заходах, зокрема під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Тепер робота доступна для широкої публіки у столиці — на другому поверсі вокзалу біля ескалатора.
«Ця скульптура утворює слово “Воля”, яке несе в собі значення як “свобода”, так і “волевиявлення”. Це подвійне значення захоплює українську душу. Воно відображає те, що свобода не є пасивним станом. Це стан, який може бути досягнутий і підтриманий лише завдяки вольовим зусиллям. Ці два поняття онтологічно переплетені. Свобода вимагає волі до боротьби, терпіння і захисту. Саме через наполегливе волевиявлення свобода стає живою реальністю», — написали в УЗ.
Читайте також: «Внесок у мирне майбутнє»: німецький дизайнер закликав донатити українським медикам
Артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф додав, що скульптура «є монументом для всіх українців, який наголошує на нерозривному зв’язку між свободою і волею».
Також скульптура відсилає до роботи «LOVE» американського художника Роберта Індіани, створеної у 1960-х роках.


Нагадаємо, що пасажири УЗ зібрали понад 6,5 млн гривень на кейсеваки, коли купували чай у потягах.
Фото: фейсбук-сторінка УЗ
Суспільство

21-річному військовому Роману, який отримав важке осколкове поранення голови, хірурги з України, Канади та США провели унікальну реконструктивну операцію — йому встановили титановий імплант замість зруйнованих кісток чола. Операцію виконала міжнародна місія «Face the Future Ukraine», яка вже вп’яте приїжджає в Україну допомагати пораненим.
Про це повідомили в БФ «Пацієнти України».
Роман пішов на війну у 18 років і своє 19-річчя зустрів у Бахмуті. Під час боїв на Курщині поруч із його позицією розірвались чотири авіабомби. Хлопець опинився під завалами, отримав понад 20 поранень, зокрема й уламкове в голову, що зруйнувало кістки чола. Три місяці Роман не міг рухатися, проходив кілька складних операцій, а частина його мозку лишалась незахищеною.
«Ми провели операцію та встановили на місце знищених лобних кісток індивідуальний імплант з титану, який захистив мозок хлопця від ушкоджень та вирівняв чоло. Окрім імпланту ми пересадили сполучну тканину, аби титан не пошкоджував шкіру. Втручання тривало чотири години та дозволила захистити мозок від інфекцій, які знаходяться в носі і пазусі», — розповідає хірургиня з США українського походження Наталія Біскуп, яка вже втретє оперує поранених в Україні.

Читайте також: 13-річного хлопця із Сум відзначили за порятунок людей після ракетної атаки (ФОТО)
Роман став наймолодшим пацієнтом у цій місії. Загалом цього разу прооперували 25 поранених: проводили реконструкції носа, щелеп, орбіт очей, встановлювали індивідуальні імпланти. Усього — 83 операції.
За словами координаторки Наталії Комашко, за п’ять місій лікарі допомогли 160 пацієнтам. Деякі з них проходять багатоетапне лікування. Наступну місію запланували на осінь. Записатися можна за посиланням.


Нагадаємо, що канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО).
Фото обкладинки: БФ «Пацієнти України»