

Економіка і бізнес
Прикарпатський фермер робить хамон із баранини за давнім рецептом
Прикарпатський фермер Василь Стефурак єдиний в Україні виготовляє хамон із баранини, пише newfood.media.
Зазначається, що Василь Стефурак очолює громадську організацію «Асоціація вівчарів» та має великі успіхи в селекції овець. Зокрема, він акліматизував європейських тварин та вивів власну породу, яку можна розводити в українських Карпатах.
Хамон із баранини вівчар виготовляє за старовинною рецептурою. Фамільним рецептом, якому сотні років, поділився австрійський фермер.
За його словами, на приготування хамону потрібно аж три місяці.

У складі продукту — тільки натуральні інгредієнти та власне м’ясо.
«Пару сотень років тому “хімії” не було. Мої вівці харчуються тільки травою, отже хамон відповідає старовинному австрійському рецепту», – розповів Василь Стефурак.

Фермер акліматизував європейських тварин для проживання в українських горах. Досі вівчарі завозили тварин з-за кордону, але вони не витримували клімату й помирали.
Читайте також: «Здорова їжа — здорові родини». Як біопрепарати від БТУ-ЦЕНТР безпечно позбавлять овочі від шкідників
Фермер досліджував кожну тварину й допомагав тим вівцям, які могли вижити в умовах України. Закріпив породні якості тварин по показниках на одну вівцематку: скільки вона дає вовни, молока та м’яса.

Так вдалося отримати унікальну породу, яка придатна в тому числі для виробництва хамону.
Додає, що вівчарство — це також екологічно. Вівці випасають бур’яни і чагарники, роблять ландшафт більш привабливим.
Читайте також: Готуємо на карантині. 5 смачних та простих страв від українських шеф-кухарів
Нагадаємо, Львівська компанія «Небесний мармелад» створила веганські солодощі із чорної моркви.
Як ми повідомляли раніше, у Мелітополі створили 330-кілограмову картину із черешень.
Усі фото: newfood.media.
Економіка і бізнес


Читайте про сучасних підприємців, що впроваджують свої ідеї попри війну.
Коли втрачаєш роботу під час війни, а навколо — вибухи, сирени й постійна тривога, то легко опустити руки. Але подружжя Губарів обрало інше — вони почали вирощувати квіти.
У Глухові, що за десять кілометрів від кордону з росією, Лариса й Ігор Губарі на другому поверсі будинку облаштували теплицю. Їхній тюльпановий бізнес — це не лише про красу, а й про віру в те, що життя має продовжуватись.
ШоТам дізнався, як любов до квітів стала порятунком у час війни.
Усе почалося з букета на 8 березня
Моє життя завжди було пов’язане з творчістю. У свій час я була ведучою на заходах, тоді хореографкою. Уже 16 років є майстринею манікюру. Тоді мало хто вмів гарно малювати дизайни, через це до мене йшли багато людей. Мій батько був художником, і мені це теж легко давалося.
Згодом я ще й вирішила стати весільною декораторкою — скоро буде 10 років, як із чоловіком почали цим займатися. Ми перші зайняли цю нішу в місті. Коли стало менше весіль через коронавірус, а пізніше — через повномасштабне вторгнення (тоді замовлень зовсім не було), мені все одно хотілося працювати з квітами.

Лариса Губар у своїй тюльпановій теплиці. Фото надала Лариса
Якраз три роки тому діти мені подарували на 8 березня великий букет тюльпанів. Я його сфотографувала й почала шукати, який це сорт, бо раніше такого не бачила. Виявилось, це Columbus, — такий піоновидний тюльпан. Під фото одразу був опис, як його вирощувати. Коли прочитала про вирощування тюльпанів, мені воно саме відгукнулося — наче послання, що це моє, і треба цим займатися.
Чоловік спочатку вагався, адже потрібно починати новий бізнес і вкладати туди гроші під час війни.
Але я все одно шукала, де купити цибулини. Думала посадити 2 тисячі, але, порадившись з оптовиком, зрозуміла, що можна більше. Я замовила більше 6 тисяч цибулин 12 сортів тюльпанів і знову запропонувала чоловікові ідею з бізнесом. Він мене підтримав — діватись було нікуди, бо я вже замовила цибулини.
Думали, що вже нічого не вийде
Ми вирішили садити квіти в літній кухні, але спершу потрібно було підготувати приміщення й усе необхідне для вирощування. Їздили копати торф на болотах — раніше в нас були гарні торф’яники ближче, але там усе заміновано.
Чоловік косив кропиву на болотах, ми в рукавицях висмикували коріння й копали на глибину десь 50–70 см. Наша машинка 5-6 разів їздила туди-сюди, щоб завантажити всі мішки. Таким чином наносили собі хорошого ґрунту.

Подружжя Губарів разом розвивають свій бізнес. Фото надала героїня
Далі робили суміш ґрунт + річковий пісок. Другий інгредієнт замовляли з Києва, бо там був такий, як нам треба. Це вийшло дорого, тому що сама доставка удвічі дорожча, ніж той пісок.
Якраз у цей час померла свекруха, і ми взагалі вже не думали про тюльпани. Після цього ще й чоловік сильно захворів. Тому садили квіти не в кінці жовтня чи на початку листопада, а 16 грудня.
Я боялася, що вони не встигнуть вирости. Але все вийшло — корінці пустилися й добре все вкорінилося. Уже третій рік вирощуємо тюльпани та продаємо через соцмережі як «Флора від Лори».
Головне — не проґавити шанс
Перший раз замовляла цибулини з західної частини України. Та потім дивилася виставки тюльпанів, одна з яких проходила в Нідерландах, і там дівчина розповідала про тюльпани трьома мовами. Мені стало цікаво, чи вона з України, — я знайшла її у фейсбуці й виявилося, що вона з мого міста.
Я вірю, що Бог чи Всесвіт дає шанс і скеровує людину. Так повинно було статись, щоб саме я на неї вийшла. Їхня фірма з Нідерландів не хотіла брати нових покупців. Я її вмовила, але мінімальне замовлення мало бути великим, і мені потрібно було думати, як збути решту цибулин, які не зможу посадити. Ще було одне «але» — самостійно знайти перевізника та розмитнити товар.
Як ділова жінка, яка в молодості пропрацювала майже 15 років на ринку, я зіштовхувалася з багатьма випадками й часто їздила за кордон. Сказала їй, що впораюсь і з цим.
Ми з чоловіком переживали, що не зможемо продати квіти. Коли все вже привезли додому, виявилося, що в інших постачальників не вистачає цибулини. Так вийшло, що в мене якраз були ті сорти, які вони шукали. Я собі залишила на вирощування тюльпани, а зайві продала.
Квітами себе заспокоюю від обстрілів
Ми зробили тюльпанову теплицю на другому поверсі нашого недобудованого будинку. Цього року почали вирощувати квіти на воді з сумішшю добрив: кожні три дні треба міняти цю речовину й шість літрів з ящика зливати та наново заливати. Це дуже тяжка праця, тому що ящиків близько 70, і все треба робити вручну. В теплиці ще немає гарячої води, тому я кип’ячу воду внизу, розбавляю її, ношу відра нагору й поливаю все.

Тюльпанова теплиця на другому поверсі будинку подружжя Губарів. Фото: Лариса Губар
Тюльпани — ніжні квіти, і в їхньому вирощуванні багато нюансів. Наприклад, важливо вимірювати кількість солей у воді, бо якщо переборщити, то добриво буде обпалювати корінці, і цибулинка пропаде. А якщо не додати добрив, квітка буде маленька.
Також для тюльпанів повинно бути світло, як у природі: у цей час навесні десь о 6 ранку починає світати й уже десь о 18 темніє. Якщо світла не вистачатиме, тюльпанчики покрутяться.
У нас цілодобово працюють три вентилятори з трьох боків, аби не було застою повітря. Ми одразу купили інвертор, бо під час відключення світла квіти б не вижили.
Крім цього, опалюємо будинок дровами, щоб постійно підтримувати потрібну температуру. Одного разу не ввімкнули другий камін, і стовбур тюльпана від перепадів температури пересох.

Ігор Губар працює в теплиці. Фото надала героїня
Незважаючи на всі нюанси, тюльпановий бізнес — це про задоволення. Ми живемо на краю міста, за нами одразу поля, а тоді села й уже росія. У нас постійно гучно від обстрілів, тож квітами я себе заспокоюю.
Квіти оточують мене цілий рік: коли закінчуються тюльпани, починаються петунії, а за ними бегонії. Я без квітів уже не можу. Кажуть, якщо ти раз спробувала купити насіння й щось виростити, то далі від цього не можеш відмовитись — отак і в мене.

Букети, які прикрашають оселю подружжя. Фото: Лариса Губар
Я вже замовила насіння інших квітів, які теж буду вирощувати на продаж у теплиці. Далі, можливо, і розсадою займуся. Мені це сподобалось, хоча раніше я була байдужа — чоловік допомагав моїй мамі обробляти землю, садив разом з нею, а моє діло було робити манікюри. А зараз можу відмовити деяким клієнтам, бо знаю, що треба підживлювати квіти.
Не вагайтеся пробувати щось нове
Я багато разів починала нову справу й люблю ризикувати. Чоловік вже лякається, коли я кажу: «У мене є ідея». Вони з донькою відповідають: «Давай за два дні нам розкажеш, бо ми ще не готові слухати твої ідеї».
Хочу порадити людям, які бояться ризикувати, що краще зробити й шкодувати, ніж не спробувати. Коли щось зробила, і в тебе не вийшло — ти спокійна, бо спробувала. Можеш іти далі, шукати себе в чомусь іншому. Але якщо не спробуєш, тебе буде всередині крутити, мучити думка: «А що, якби я зробила, і в мене б вийшло?». Тому не вагайтеся пробувати щось нове — навіть за десять кілометрів від кордону з росією.
Економіка і бізнес

Міністр фінансів України Сергій Марченко та надзвичайний і повноважний посол Японії в Україні Масаші Накаґоме 18 квітня підписали угоду щодо надання Україні близько 3 мільярдів доларів кредиту. Цю суму покриватимуть прибутки від російських активів.
Про це повідомили в Міністерстві фінансів України.
Кошти надають в межах механізму Extraordinary Revenue Acceleration for Ukraine (ERA) країн G7. Фінансування передбачили на 30 років, а його обслуговування та погашення здійснюватиметься коштом майбутніх прибутків від знерухомлених російських активів.
Отримані гроші спрямують на забезпечення пріоритетних бюджетних потреб, відбудову та розвиток України.
Читайте також: Канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО)
«Японія є яскравим прикладом міжнародної солідарності, ставши одним із провідних партнерів України в часи нашої боротьби за свободу та гідність. Підписання сьогоднішньої угоди не лише сприятиме забезпеченню наших нагальних бюджетних потреб, але й стане черговим підтвердженням щирої відданості Японії спільним цінностям, які обʼєднують наші країни», — зазначив Сергій Марченко.
Міністр додав, що загальний обсяг бюджетної підтримки від Японії з 2022 року вже перевищив 8,5 мільярда доларів.

Нагадаємо, що ЗСУ використовують далекобійне озброєння, створене завдяки інвестиціям Литви.
Також ми писали, що Україна відкрила свій павільйон на EXPO 2025 в Японії (ФОТО).
Фото обкладинки: Pixabay
Економіка і бізнес

25 квітня Львів прийматиме SUP DAY FORUM LVIV 2025 — платформу для українських підприємців, яка об’єднає понад 200 гостей та 25 провідних спікерів. Учасники обговорюватимуть стратегії розвитку бізнесу, трансформацію клієнтського досвіду, нові ринки та роль «українськості» як унікальної бізнес-цінності.
Про це повідомили організатори зі Спілки українських підприємців.
Програма форуму
Основна частина форуму відбудеться 25 квітня з 10:00 до 19:00. Програма передбачає виступи засновників і керівників провідних компаній, панельні дискусії, бізнес-кейси та інтенсивний нетворкінг.
Під час заходу виступлять такі спікери:
- Володимир Поперешнюк («Нова пошта»);
- Дмитро Ковальчук (Alterra Group);
- Ростислав Вовк (Kormotech);
- Софія Опацька (бізнес-школа УКУ);
- Катерина Глазкова (СУП);
- Дмитро Дубровський;
- Мирослав Маринович;
- Валерія Гузема (Guzema) та інші лідери українського ринку.
Увечері 24 квітня, напередодні форуму, організатори проведуть VIP-вечерю — закриту зустріч із топспікерами. Це можливість для учасників форуму поспілкуватися з лідерами думок у неформальній атмосфері, розширити ділове коло та отримати інсайти з перших вуст. Вартість квитка на вечерю — 4000 гривень.
Реєстрація на подію
Зареєструватися на SUP DAY FORUM LVIV 2025 можна за посиланням.
Контактна особа для реєстрації на VIP-вечерю — менеджерка Марія: +380 67 630 88 32.
Деталі події можна дізнатися у менеджерки Катерини за телефоном +380 95 046 97 40.
Організатором заходу виступає Спілка українських підприємців (СУП). Усі учасники, які дізналися про подію з цього анонсу, можуть скористатися промокодом SDFL25 та отримати знижку 25% на квиток.
Нагадаємо, що на залізничному вокзалі у Києві військовий відкрив пекарню мережі Lviv Croissants (ФОТО).
Фото обкладинки: сайт Спілки українських підприємців