Суспільство
«Продовжуємо справу наших предків». Як на Закарпатті роми дають людям роботу та руйнують стереотипи
Щодня ШоТам розповідає для вас про український бізнес, соціальні проєкти, волонтерів, аграріїв та позитивні зміни у країні. Але ми також виступаємо проти дискримінації
Щодня ШоТам розповідає для вас про український бізнес, соціальні проєкти, волонтерів, аграріїв та позитивні зміни у країні. Але ми також виступаємо проти дискримінації в усіх її проявах. Дуже багато негативних новин розповсюджуються в мережі, де акцентують на слові «ром» та його ксенофобських синонімах. Тому ми лупаємо цю скалу стереотипів і розповідаємо вам позитивні історії успіху представників ромської спільноти, які розвиваються в Україні, навчаються, відкривають бізнеси та забезпечують робочими місцями десятки людей.
Прізвище Богар у ромському поселенні на Закарпатті досить відоме. А все тому, що три брати не лише самостійно змогли досягти успіху, а й допомагають у цьому іншим. Їхній батько був лідером Виноградівщини та відомою людиною, адже був майстром на всі руки і міг з металу створити будь-які вироби. Сини продовжили його справу та заснували підприємство з будівництва водостоків. Таким чином Арсеній, Данило, Давид Богари заробляють собі на життя, а також дають роботу десяткам ромів. Крім того, брати створили громадську організацію «Романо Бахтало Дром», щоб захищати права ромів та боротися з дискримінацією.
Арсеній Богар
Проживає у Виноградові Закарпатської області Веніаміна Богара. Разом з братами Данилом та Давидом створив громадську організацію «Романо Бахтало Дром». Також брати заснували власне підприємство з встановлення водостоків.
На Закарпатті ромів не пускали в кафе та магазини
Наше село – одне з небагатьох у Закарпатській області, де вже понад триста років проживають роми. У 2019 році ми проводили моніторинг і визначили, що у Виноградівському районі живе 11 тисяч представників ромської громади. Але роми є різні. Ми відрізняємось від своїх побратимів за етносом. Наші предки опановували нові ремесла, вміли виживати в тяжких умовах. До того ж наші роми щодня одягаються в традиційний одяг, жінки і дівчата постійно носять яскраве вбрання, чим дуже відрізняються від інших. А ще ми досі розмовляємо мовою, якою говорили наші предки, і будемо продовжувати цю традицію.
І від цього ми відчуваємо багато дискримінації. Раніше навіть по ринку людина не могла пройти спокійно, щоб її не обізвали. У деяких кафе та магазинах категорично заборонено пускати ромів. Але зараз це трішки змінюється, бо люди все більше дізнаються про ромів, які чогось досягли. У 2015 році я разом з братами Данилом та Давидом створив громадську організацію «Романо Бахтало Дром», щоб захищати права ромів, а потім заснували і «Правовий центр ромів Виноградівщини». Спочатку ми існували за власні кошти, але згодом нам почав допомагати міжнародний фонд «Відродження». Ми допомагаємо ромам у різних сферах життя, зокрема з документами, намагаємось їх працевлаштувати та отримувати соціальні послуги.
Читайте також: «Мене обурюють стереотипи». Історія соціального підприємства, де навчають ромських жінок шити та заробляти
Наша організація покликана розв’язувати різноманітні питання. Якось був величезний конфлікт, коли чоловік просто не зміг користуватися придбаним будинком. Люди намагались забрати приміщення, давали гроші владі, запаювали двері на замок. Оскільки роми не знали що робити, то звернулися до нас. Наш правовий центр зміг вирішити це мирно. Тоді люди побачили, що ми можемо відстоювати свої права. Так потроху ламаємо їхнє ставлення.
Не хочемо бачити ромів, які жебракують, тому даємо їм роботу
Нам дуже неприємно бачити своїх ромів, які жебракують на вулицях. Тому ми намагаємось допомагати їм з роботою. Нам вдалося влаштувати 30 ромок на роботу до агропромислової фірми зі збирання ранніх овочів. Ця ситуація довела людям, що роми можуть гідно працювати й отримувати оплату за свою роботу.
Ми з братами вже маємо чимало знайомств, тому домовляємось з різними компаніями, щоб працевлаштувати ромів. Якось просили навіть, щоб наші люди день безплатно попрацювали, а якщо підійдуть, то далі будуть отримувати оплату регулярно. Люди не вірять, що роми можуть дійсно працювати. Ми привели у порядок їх зовнішній вигляд та відправили на роботу. Щось виривати чи сапати – це для них легко, бо це дуже працьовиті люди. Вони в день можуть з торбами десятки кілометрів находити. На підприємстві бачать, що для ромів робота дається легко, тому запрошують їх працювати і далі. Тому запрошують на роботу. Українці починають розуміти ромів, ставитись з повагою, що для нас дуже приємно.
Також я возив ромів і на різноманітні заводи, де вони також дуже добре себе показали у праці. Інколи я міг подзвонити і сказати: завтра з 6 ранку є робота. І вони йдуть. Зараз вже вони навіть без моєї допомоги зідзвонюються між собою і їдуть десь працювати самі. Головне, щоб у них було це бажання до роботи, інакше просто немає сенсу їм допомагати.
“Наш батько був майстром на всі руки, і ми продовжили його справу”
Наш батько був чудовим інженером, токарем, зварювальником – майстром на всі руки. Він був особливий. Цим він дуже відрізнявся. Він чудово знав геометрію, у той час, як не всі роми вміли навіть рахувати. Раніше серед ромів було дуже популярне ковальство. Це і виготовлення сільськогосподарського реманенту: лопат, мотик, граблів, необхідних металевих деталей для возів. Він займався куванням воріт, працював на жерстяних покрівельних роботах, колись навіть робив стріхи у китайському стилі з водостоками у вигляді драконів та з шипами. Батько був єдиний в нашому селі, хто міг працювати з металом.
Коли вже батько зміг стати на ноги, ми вже підросли і теж захотіли займатись бізнесом та відкрити власний магазинчик. Але тоді у ромів було дуже соромно тримати свій магазин. Люди вважали, що таке взагалі не для них, і то вже занадто для нашої нації. Це вже зараз магазини – це авторитетно. Хто немає магазину, то вважається бідною людиною. Навіть якщо людина непогано заробляє на іншій роботі, старається, щоб відкрити якийсь свій кіоск.
Читайте також: «Замість школи — доглядав овець». Успішний кейс рома, який побудував екоферми на Одещині
Ми виросли в таборі, точніше в власному будинку неподалік табору. І ми завжди відчували інакше ставлення до нас. Бо ми зовсім по-іншому бачили життя, ніж інші роми. Та й батько спочатку був дуже великим авторитетом у селі, а вже потім почали люди заздрити. Зараз ситуація змінилась і можна сказати, що на 90% відношення нормальне.
Встановлюємо водостоки і можемо зробити будь-що з металу
Ми продовжили справу батька і зараз маємо своє підприємство, де виконуємо роботи з установлення водостоків на замовлення господарів, інколи з цікавим оздобленням. От, наприклад, не всі люди розуміють, як правильно робити обшивку будинку, щоб після зими там не капало з водостоків. Ми все робимо акуратно та красиво, зашиваємо все металом. Все робимо індивідуально для кожного будинку. Можемо навіть зробити такі узори з позолотою, як у церквах, все залежить від смаку замовника. Така робота потребує певних знань та умінь. Тут поєднуються не тільки знання з паяння металу, але й уміння вирізати, з’єднувати листи, працювати на висоті. Така праця добре оплачується.
Крім того, ми працюємо і з гіпсом. Можемо зробити більш як 500 деталей, які потрібні для реставрації будинків зовні та всередині. Але тільки на водостоках ми не обмежуємось і можемо зробити будь-які вироби з жерсті – від відер та форм для випікання до сільськогосподарського приладдя.
Чи складно було починати бізнес? Ні, бо це до нас прийшло від предків, які займались цією справою все життя. Я завжди був поруч з татом, допомагав йому, навчався. Він ніколи не їздив по роботах за кордон, як інші роми. Завжди був тут. До нього часто звертались люди, бо він міг таке виконувати, що ніхто такого не міг, навіть серед українців.
Навіть станки для роботи з металом він сам зробив. Вони працювали ідеально. Тільки 6-7 років тому закупили європейське обладнання, бо на ньому легше різати, гнути метал. А до цього батько все робив своїми руками, ми допомагали і теж знали, як це все робити.
Робота має попит в інших регіонах та за кордоном
Ми хотіли вивести наше підприємство на такий рівень, щоб ромам не довелось торгувати на ринках і за копійки просити роботу. Вони не розуміють, що можна отримувати онлайн-замовлення, виконувати свою роботу, і так заробляти кошти.
Зараз у нас більше замовлень через сайт, але також люди приходять і в магазини. Робота має попит і в інших регіонах України, і навіть за кордоном. Наші роми їздять у Білорусь, Молдову та інші країни. Десь 4-5 людини виїжджають і на місці встановлюють водостоки на замовлення господарів. У нас йде гуртова ціна від 100 метрів, якщо монтажу менше, то тоді охоплюємо кілька будинків в інших регіонах.
В місяць ми можемо встановити десь 10 000 метрів металевих виробів. Але у нас більше люди працюють взимку, а влітку вони виїжджають на роботи в інші міста або за кордон. А те, що напрацювали взимку, ми потім продаємо. Але одна команда повинна постійно бути поруч, якщо будуть термінові замовлення.
Важко сказати, скільки саме людей на мене працює. У мене є замовлення, то вони виконують. А якщо замовлень немає, то можуть йти підробляти і до інших людей. Але я намагаюсь так працювати, щоб якомога більше людей мали роботу та могли отримувати кошти.
Матеріал підготовлений за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проєкту «Історії успіху ромського бізнесу».
Суспільство
Український історик Микола Бандрівський показав архівну фотографію 1940-х років та поділився історією світлини зі своєю авдиторією. На знімку зображено дівчину, яка тримає за руку свою доньку. Одягнені вони в пишний стрій.
Про світлину історик розповів на своїй Facebook-сторінці з посиланням на Михайла Марковича.
Історія світлини
Ця світлина була зроблена на початку 1940-их років в одному із сігетських фотоательє. А зображені на ній мама з донею, які мешкали у селі Нижня Апша поблизу Тячева, що в теперішньому Українському Закарпатті.
Нині це фото зберігається в музеї Марамуреша в Румунії як експонат із колекції Ніколае Піпаша.
Читайте також: “Крихкість існування”: Україна представить національний стенд на Лейпцизькому книжковому ярмарку
Акценти фотографії
“Жінка і її доня вбрані у дуже гарні строї: вона – у киптарику поверх білої вишитої на плечах сорочки, у темній хустці на голові, у спідниці з подолом нижче колін і у шкіряних чобітках. Натомість оте дитя, яке тримає мамцю за руцю, теж має пов’язану на голові хустку, але – білу. Обоє мають на своїх шиях разки делікатного намиста”, – зазначає археолог.
Не все так просто з тією жінкою, що на світлині, наголошує далі пан Микола.
“Хоча вона і її доня парадно вбрані й, судячи по всьому, далеко не бідні, але придивіться до рук цієї молодої ґаздині: вони у неї натруджені і спухлі від тяжкої роботи. Можливо, через таку тяжку працю, сім’я цієї молодиці й стала більш-менш заможною”, – пише історик.
Нагадаємо, що нідерландський гурт Within Temptation зняв свій новий кліп у Києві.
Також ми повідомляли, що читати про минуле, щоб творити майбутнє. Сім книжок про історію України, які зрозуміє кожен.
Фото: колекція Ніколая Піпаша
Суспільство
У співпраці з Українським Червоним Хрестом Coca-Cola відбудовує дитячий садочок в селі Богданівка, що був підірваний російськими окупантами при відступі.
Про це повідомляє радіо NV.
Про допомогу від Coca-Cola
Відбудова в Богданівці розпочалася відразу, як ЗСУ звільнили села. Вже у травні відновив роботу завод компанії Coca-Cola, який працює на території Великодимерської громади понад 25 років.
Навіть після повномасштабного вторгнення на українському заводі Coca-Cola, де працювало 1,5 тисячі осіб, не було скорочено жодного працівника. 104 члени компанії нині служать в Збройних Силах України, їх робочі місця збережено та щомісяця виплачується середня заробітна плата.
“Відбудова дитячого садочка в Богданівці – це продовження проєктів Coca-Cola, спрямованих на підтримку українських громад”, – зазначив генеральний директор Coca-Cola HBC в Україні, Вірменії та Молдові Аднан Топіч.
Система Компаній Кока-Кола інвестувала у відбудову 3 млн дол. США, проєкт реалізовуватиме Український Червоний Хрест.
Читати також: Перетворили закинутий хутір на картинку з Pinterest: історія подружжя, яке зробило «дизайнерський ремонт» у сторічній хатині
Про дитячий садок
На території дитячого садочка “Півник” і в його околицях досі працюють вибухотехніки ДСНС. Оформити дозвіл на початок будівництва вдалося тільки на початку лютого. Завершення будівельних робіт та внутрішнього оздоблення садочка заплановано на 2025 рік.
Зараз жителі Богданівки возять дітей в садочки у сусідніх селах, місцева влада виділила для цього автобус.
Майбутній дитячий садок спроєктований професіоналами. В ньому будуть сучасні, просторі й світлі приміщеннями, які будуть побудовані з урахуванням всіх необхідних умов для дітей.
“Український Червоний Хрест, виступає партнером проєкту. Сьогодні окрім гуманітарної діяльності, якою УЧХ продовжує займатися, чимало проєктів за його участі будуть пов’язані з відновленням України”, – розповідає генеральний директор Українського Червоного Хреста Максим Доценко.
Нагадаємо, що Укрзалізниця розпочала електронний продаж квитків на поїзди з Києва до Австрії.
Фото: Coca-Cola
Суспільство
Ворожий штурм було зупинено силами оборони завдяки точному пострілу з “Джавеліну”.
Про це повідомляють Сили оборони півдня України.
“Ворог пішов на штурм колоною з танку та трьох БМП, сподівався сховатися за рахунок задимлення, але від конкретних протитанкових комплексів це не рятує”, – наголошується в дописі.
Читати також: В Нацгвардії показали ліквідацію російського спостережного пункту “Муром” (ВІДЕО)
Склад Сил оборони України
До них входять: Збройні Сили України, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державна спеціальна служба транспорту, інші утворені відповідно до законів України військові формування, а також правоохоронні та розвідувальні органи, в частині залучення їх до виконання завдань з оборони держави.
Нагадаємо, що в Україні збільшили пенсії для ветеранів та переглянули механізм нарахування виплат.
Також ми повідомляли, що ветеран, який втратив руку під час війни, виготовляє FPV-дрони вдома.
Фото: Вікіпедія