Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

«Продовжуємо справу наших предків». Як на Закарпатті роми дають людям роботу та руйнують стереотипи

Партнерський матеріал

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Щодня ШоТам розповідає для вас про український бізнес, соціальні проєкти, волонтерів, аграріїв та позитивні зміни у країні. Але ми також виступаємо проти дискримінації в усіх її проявах. Дуже багато негативних новин розповсюджуються в мережі, де акцентують на слові «ром» та його ксенофобських синонімах. Тому ми лупаємо цю скалу стереотипів і розповідаємо вам позитивні історії успіху представників ромської спільноти, які розвиваються в Україні, навчаються, відкривають бізнеси та забезпечують робочими місцями десятки людей.

Прізвище Богар у ромському поселенні на Закарпатті досить відоме. А все тому, що три брати не лише самостійно змогли досягти успіху, а й допомагають у цьому іншим. Їхній батько був лідером Виноградівщини та відомою людиною, адже був майстром на всі руки і міг з металу створити будь-які вироби. Сини продовжили його справу та заснували підприємство з будівництва водостоків. Таким чином Арсеній, Данило, Давид Богари заробляють собі на життя, а також дають роботу десяткам ромів. Крім того, брати створили громадську організацію «Романо Бахтало Дром», щоб захищати права ромів та боротися з дискримінацією.

Арсеній Богар

Арсеній Богар

Проживає у Виноградові Закарпатської області Веніаміна Богара. Разом з братами Данилом та Давидом створив громадську організацію «Романо Бахтало Дром». Також брати заснували власне підприємство з встановлення водостоків.

На Закарпатті ромів не пускали в кафе та магазини

Наше село – одне з небагатьох у Закарпатській області, де вже понад триста років проживають роми. У 2019 році ми проводили моніторинг і визначили, що у Виноградівському районі живе 11 тисяч представників ромської громади. Але роми є різні. Ми відрізняємось від своїх побратимів за етносом. Наші предки опановували нові ремесла, вміли виживати в тяжких умовах. До того ж наші роми щодня одягаються в традиційний одяг, жінки і дівчата постійно носять яскраве вбрання, чим дуже відрізняються від інших. А ще ми досі розмовляємо мовою, якою говорили наші предки, і будемо продовжувати цю традицію. 

І від цього ми відчуваємо багато дискримінації. Раніше навіть по ринку людина не могла пройти спокійно, щоб її не обізвали. У деяких кафе та магазинах категорично заборонено пускати ромів. Але зараз це трішки змінюється, бо люди все більше дізнаються про ромів, які чогось досягли. У 2015 році я разом з братами Данилом та Давидом створив громадську організацію «Романо Бахтало Дром», щоб захищати права ромів, а потім заснували і «Правовий центр ромів Виноградівщини». Спочатку ми існували за власні кошти, але згодом нам почав допомагати міжнародний фонд «Відродження». Ми допомагаємо ромам у різних сферах життя, зокрема з документами, намагаємось їх працевлаштувати та отримувати соціальні послуги.

Читайте також: «Мене обурюють стереотипи»‎. Історія соціального підприємства, де навчають ромських жінок шити та заробляти

Наша організація покликана розв’язувати різноманітні питання. Якось був величезний конфлікт, коли чоловік просто не зміг користуватися придбаним будинком. Люди намагались забрати приміщення, давали гроші владі, запаювали двері на замок. Оскільки роми не знали що робити, то звернулися до нас. Наш правовий центр зміг вирішити це мирно. Тоді люди побачили, що ми можемо відстоювати свої права. Так потроху ламаємо їхнє ставлення. 

Не хочемо бачити ромів, які жебракують, тому даємо їм роботу

Нам дуже неприємно бачити своїх ромів, які жебракують на вулицях. Тому ми намагаємось допомагати їм з роботою. Нам вдалося влаштувати 30 ромок на роботу до агропромислової фірми зі збирання ранніх овочів. Ця ситуація довела людям, що роми можуть гідно працювати й отримувати оплату за свою роботу. 

Ми з братами вже маємо чимало знайомств, тому домовляємось з різними компаніями, щоб працевлаштувати ромів. Якось просили навіть, щоб наші люди день безплатно попрацювали, а якщо підійдуть, то далі будуть отримувати оплату регулярно. Люди не вірять, що роми можуть дійсно працювати. Ми привели у порядок їх зовнішній вигляд та відправили на роботу. Щось виривати чи сапати – це для них легко, бо це дуже працьовиті люди. Вони в день можуть з торбами десятки кілометрів находити. На підприємстві бачать, що для ромів робота дається легко, тому запрошують їх працювати і далі.  Тому запрошують на роботу. Українці починають розуміти ромів, ставитись з повагою, що для нас дуже приємно.  

Також я возив ромів і на різноманітні заводи, де вони також дуже добре себе показали у праці. Інколи я міг подзвонити і сказати: завтра з 6 ранку є робота. І вони йдуть. Зараз вже вони навіть без моєї допомоги зідзвонюються між собою і їдуть десь працювати самі. Головне, щоб у них було це бажання до роботи, інакше просто немає сенсу їм допомагати. 

“Наш батько був майстром на всі руки, і ми продовжили його справу”

Наш батько був чудовим інженером, токарем, зварювальником – майстром на всі руки. Він був особливий. Цим він дуже відрізнявся. Він чудово знав геометрію, у той час, як не всі роми вміли навіть рахувати. Раніше серед ромів було дуже популярне ковальство. Це і виготовлення сільськогосподарського реманенту: лопат, мотик, граблів, необхідних металевих деталей для возів. Він займався куванням воріт, працював на жерстяних покрівельних роботах, колись навіть робив стріхи у китайському стилі з водостоками у вигляді драконів та з шипами. Батько був єдиний в нашому селі, хто міг працювати з металом. 

Коли вже батько зміг стати на ноги, ми вже підросли і теж захотіли займатись бізнесом та відкрити власний магазинчик. Але тоді у ромів було дуже соромно тримати свій магазин. Люди вважали, що таке взагалі не для них, і то вже занадто для нашої нації. Це вже зараз магазини – це авторитетно. Хто немає магазину, то вважається бідною людиною. Навіть якщо людина непогано заробляє на іншій роботі, старається, щоб відкрити якийсь свій кіоск. 

Читайте також: «Замість школи — доглядав овець». Успішний кейс рома, який побудував екоферми на Одещині

Ми виросли в таборі, точніше в власному будинку неподалік табору. І ми завжди відчували інакше ставлення до нас. Бо ми зовсім по-іншому бачили життя, ніж інші роми. Та й батько спочатку був дуже великим авторитетом у селі, а вже потім почали люди заздрити. Зараз ситуація змінилась і можна сказати, що на 90% відношення нормальне. 

Встановлюємо водостоки і можемо зробити будь-що з металу

Ми продовжили справу батька і зараз  маємо своє підприємство, де виконуємо роботи з установлення водостоків на замовлення господарів, інколи з цікавим оздобленням. От, наприклад, не всі люди розуміють, як правильно робити обшивку будинку, щоб після зими там не капало з водостоків. Ми все робимо акуратно та красиво, зашиваємо все металом.  Все робимо індивідуально для кожного будинку. Можемо навіть зробити такі узори з позолотою, як у церквах, все залежить від смаку замовника.  Така робота потребує певних знань та умінь. Тут поєднуються не тільки знання з паяння металу, але й уміння вирізати, з’єднувати листи, працювати на висоті. Така праця добре оплачується. 

Крім того, ми працюємо і з гіпсом. Можемо зробити більш як 500 деталей, які потрібні для реставрації будинків зовні та всередині. Але тільки на водостоках ми не обмежуємось і можемо зробити будь-які вироби з жерсті – від відер та форм для випікання до сільськогосподарського приладдя. 

Чи складно було починати бізнес? Ні, бо це до нас прийшло від предків, які займались цією справою все життя. Я завжди був поруч з татом, допомагав йому, навчався. Він ніколи не їздив по роботах за кордон, як інші роми. Завжди був тут. До нього часто звертались люди, бо він міг таке виконувати, що ніхто такого не міг, навіть серед українців. 

Навіть станки для роботи з металом він сам зробив. Вони працювали ідеально. Тільки 6-7 років тому закупили європейське обладнання, бо на ньому легше різати, гнути метал. А до цього батько все робив своїми руками, ми допомагали і теж знали, як це все робити. 

Робота має попит в інших регіонах та за кордоном

Ми хотіли вивести наше підприємство на такий рівень, щоб ромам не довелось торгувати на ринках і за копійки просити роботу. Вони не розуміють, що можна отримувати онлайн-замовлення, виконувати свою роботу, і так заробляти кошти. 

Зараз у нас більше замовлень через сайт, але також люди приходять і в магазини. Робота має попит і в інших регіонах України, і навіть за кордоном. Наші роми їздять у Білорусь, Молдову та інші країни. Десь 4-5 людини виїжджають і на місці встановлюють водостоки на замовлення господарів. У нас йде гуртова ціна від 100 метрів, якщо монтажу менше, то тоді охоплюємо кілька будинків в інших регіонах. 

В місяць ми можемо встановити десь 10 000 метрів металевих виробів. Але у нас більше люди працюють взимку, а влітку вони виїжджають на роботи в інші міста або за кордон. А те, що напрацювали взимку, ми потім продаємо. Але одна команда повинна постійно бути поруч, якщо будуть термінові замовлення. 

Важко сказати, скільки саме людей на мене працює. У мене є замовлення, то вони виконують. А якщо замовлень немає, то можуть йти підробляти і до інших людей. Але я намагаюсь так працювати, щоб якомога більше людей мали роботу та могли отримувати кошти.

Матеріал підготовлений за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проєкту «Історії успіху ромського бізнесу».

Суспільство

«Там воюють наші друзі, ми не могли бути осторонь». Як львівський Cantona Pub допомагає бійцям з передової

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Історія Cantona Pub почалася з дружньої інвестиції, яка за сім років перетворилася на легендарний футбольний паб у центрі Львова. Тут збираються вболівальники, айтівці, артисти філармонії та оперного театру. А тепер – ще й волонтери, які допомагають ЗСУ.

З 24 лютого Cantona Pub перетворився на волонтерський центр, який упродовж перших двох тижнів був радше пунктом обігріву, ніж закладом із крафтовим пивом. Сьогодні команда пабу відновила роботу, але продовжує допомагати військовим. Адже частина з них напередодні війни сиділа за одним із столиків, а вже за тиждень вирушила на передову.

Енді Марковець 

Засновник та власник львівського футбольного пабу Cantona Pub 

Вболіваю за львівські «Карпати» з шести років

Я дуже люблю футбол, переглядаю матчі за будь-якої нагоди, та й сам раніше грав за аматорські команди. А почалося все, мабуть, ще в 1993 році. Тоді в шестирічному віці батько вперше взяв мене на матч львівських «Карпат». І відтоді я почав вболівати за «левів». Ця любов триває й донині – вже майже 30 років.

А трохи згодом, у травні 1999 року, я почав слідкувати за грою «Манчестер Юнайтед». Тоді на стадіоні «Камп Ноу» в Барселоні відбувся знаменитий фінал Ліги чемпіонів УЄФА. «Манчестер» програвав із рахунком 0:1, але на останніх хвилинах забив два голи й вирвав перемогу в німецької «Баварії».

Власник Cantona Pub у футболці Манчестер Юнайтед

Із відкриттям пабу допомогли друзі

До відкриття пабу я протягом чотирьох років працював на «24 каналі». Був інженером, технічно забезпечував, аби у наших редакторів було відео для сюжетів. Але сталося так, що я втратив роботу.

Коли я вже був безробітним і все йшло, скажімо так, не дуже добре, до мене звернулися друзі. Вони чомусь повірили в мене й запропонували інвестувати свої заощадження. Так, кошти були невеликі, але це все одно неабияк надихнуло.

І одного ранку я прокинувся з чітким усвідомленням того, що маю робити далі і як це все виглядатиме. Тоді й з’явилася й назва нашого пабу і концепція – яким має бути заклад. Це все було сім років тому – в 2015.

Власник Cantona Pub Енді Марковець

Паб, у якому збираються і вболівальники, і артисти оперного театру

Коли ми лише починали роботу над відкриттям пабу, головною ідеєю було зробити місце, в якому можна буде подивитися будь-який матч. У Львові багато барів, але футбольних – практично не було. Тому ми прагнули створити заклад, де могли б збиратися любителі футболу, дивитися та обговорювати матчі й пити смачне крафтове пиво.

Ми не були першим футбольним пабом у Львові. Але інші паби дуже швидко зачинялися. Сьогодні, напевно, подібних закладів у місті вже немає.

Чому назвалися на честь Еріка Кантони (легендарного нападника «Манчестер Юнайтед», – ред.)? Через його харизму, характер та щирість. Мені здається, це дуже пасує і футболісту, і пабу. Якщо в тебе є власний стиль, якщо ти маєш харизму, завжди залишаєшся собою й любиш те, що робиш, – на тебе точно чекає успіх.

Відвідувачі Cantona Pub

Ідуть не в заклад, а до людей, які там працюють

Ми позиціонуємо себе як локальний паб. До нас ходять або наші друзі, або ті, хто мешкає чи працює неподалік. Наприклад, практично весь оркестр Львівської національної філармонії, артисти балету оперного театру, айтівці тощо. Тобто немає такого, щоб у пабі сиділи лише футбольні фанати. І тим більше ніхто не дивитиметься на тебе косо, якщо ти просто прийшов випити пива чи поїсти.

Думаю, найбільший наш актив – це команда. Я хоч і власник, але щодня працюю як бармен. Тобто кожен із нас – універсальний солдат. І якщо я не можу з якихось причин бути барменом, на моє місце без проблем стає офіціантка Катя або кухар Руслан.

Наша команда дуже згуртована, адже ми працюємо разом практично з самого початку. А отже, плинності кадрів у нас немає. Це важливо, бо часто відвідувачі ходять не в конкретний заклад, а до персоналу. До людей, які тебе обслуговують, наливають пиво й готують їжу.

Сплячі люди в нашому Instagram – володарі Кубка Гаскойна

До 24 лютого у нас була традиція: кожен, хто випивав так багато, що засинав, отримував уявний Кубок Пола Гаскойна. Це англійський футболіст, гравець збірної, який «поховав» свою кар’єру через алкоголь. Після гри він міг прямо в формі й бутсах бігти зі стадіону в паб, аби випити свіжого пивка.

Люди сплять в пабі

Через деякий час у нас в пабі з’явилася книга з його біографією. І ми вирішили, що будемо публікувати в Instagram лише світлини людей, яку беруть цей Кубок Гаскойна. Але це все було до війни. Сьогодні ми вже не дозволяємо, аби подібне траплялося.

Перші два тижні працювали як пункт обігріву

Неможливо бути готовим до повномасштабного вторгнення в 21-му столітті. Тим більше, коли світ дуже медійний. І уявити, що в центрі Європи може спалахнути така війна, – було дуже складно.

Але коли це почалося, ми всі зібралися й вирішили працювати далі. Ніхто не хотів нікуди їхати, всі залишилися на своїх місцях. Перші дні у Львові було дуже багато переселенців з інших регіонів, людей, яких зачепила війна.

Ми почали їх безкоштовно годувати, якось втішати. Вже 25-го лютого ми з моєю дівчиною Катериною забрали кота й перехали на два тижні до паба. Просто, щоб завжди бути тут і допомагати. 

Якоїсь миті у нас було дуже багато людей, почали сходитися волонтери, приносити різні речі, які необхідно було передати на фронт. Адже це зручно – наш заклад розташований у центральному районі міста.

Волонтери Cantona Pub

Ті, хто вчора пив у нас пиво, сьогодні вже на війні

Водночас ми почали думати над тим, як допомогти нашим друзям, які з першого дня вирушили на війну. Уявіть, ще минулої п’ятниці вони сидять в пабі й п’ють пиво, а вже через тиждень усі ці, умовно, п’ятнадцять чоловіків у складі одного підрозділу воюють десь на сході нашої країни. Ми не могли не підтримати їх. Хотілося, аби в хлопців було все найкраще – каски, броники, приціли, медицина. Це все – розхідний матеріал, і його потрібно постійно поповнювати. 

Наразі ми допомагаємо, перш за все, тим, кого знаємо особисто. Але ніколи не відмовляємо, якщо до нас звертаються. Наприклад, якщо була потреба знайти 25 аптечок, а ми закупили 50 – відправляємо всі 50 до різних підрозділів. Туди, де цього потребують.

Насправді, більшу частину роботи беруть на себе саме волонтери. Ми надаємо частину приміщення, допомагаємо переносити коробки, але саме вони роблять практично неможливі речі. Це 10-15 людей, які шукають усе необхідне, знаходять, пакують та відправляють на передову. І більшість із них – наші постійні відвідувачі. 

Працюємо далі, аби донатити на ЗСУ

Перші два тижні повномасштабної війни ми працювали як столова та пункт обігріву. Але коли на барі мене почали запитувати не про допомогу, а про односолодовий віскі, я зрозумів, що можна знову працювати, заробляти гроші та допомагати армії. 

Сьогодні ми на 80% працюємо як звичайний паб, а на 20% – як база для волонтерів. Ми виділили для них певну частину приміщення, де можна зберігати допомогу для військових. Також у наших волонтерів завжди є місце для обіду чи відпочинку. Але решта площі – це паб, у якому приймають замовлення та показують футбол.

Волонтери Cantona Pub

Коли про нас написав Кантона, я два дні не міг перестати усміхатися

У перші дні війни до нас завітав французький журналіст, який приїхав, аби висвітлювати війну. Його дуже зацікавив наш заклад, адже Кантона – також француз. Цей журналіст тусувався у нас майже тиждень. А згодом на сторінках провідного французького спортивного видання L’Еquipe вийшла його стаття, де було згадано й Cantona Pub.

За кілька днів після цього з нами зв’язався рідний брат Кантони – Жан-Марі. Мовляв, Ерік хотів би опублікувати в Instagram кілька світлин на нашу підтримку.

Коли він справді запостив наші фото, я, чесно кажучи, два дні не міг перестати усміхатися. І навіть не так важливо, чи приїде він сюди після перемоги. Важливо, що він знає про нас, підтримав нашу роботу і Україну загалом. А отже, ми не самі в цій війні проти величезної імперії.

Завдяки цьому допису у нас збільшилася кількість пожертв на допомогу армії. А ще люди почали просити шеврони, які ми зробили для наших воїнів. Тож тепер, аби отримати шеврон Cantona Pub, достатньо кинути на рахунок будь-яку суму. І це також дає свій результат.

Патчі для військових

Не шкодуйте зусиль та грошей для нашої перемоги

Звичайно, коли в твоїй країні війна, ніхто не може почуватися в безпеці. Ніхто не може бути впевненим, що побачить наступний світанок. Тому треба всіма можливими способами та силами допомагати нашим захисникам. Аби в них було абсолютно все. І не варто шкодувати жодних грошей та жодних зусиль. Бо саме так день нашої перемоги настане якомога швидше.

Якщо Кантона справді приїде святкувати нашу перемогу – це буде неймовірна подія. Але спочатку нам потрібно перемогти. А вже потім будемо домовлятися, як все влаштувати. Адже з війни повернуться й наші друзі. Напевно, буде якась програма, екскурсії. Але це все буде вже згодом, після. Після нашої перемоги.

Боєць ЗСУ з патчем Cantona Pub

Як підтримати волонтерів Cantona Pub

Номер карти для переказів по Україні

5168745322065381 (ПриватБанк)

ANNA LEVCHUK

UA513052990000026205738702315

SWIFT / BIC CODE: PBANUA2X

Bank name: PRIVATBANK

Bank Address: 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE

PayPal: [email protected]

Читати далі

Суспільство

30 ОМБр по-мистецьки розгромила танк окупантів (ФОТО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Воїни 30-ї окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького знищили ворожий танк і захопили трофейну зброю.

Атмосферні фото опублікували на фейсбук-сторінці бригади.

«Російська техніка виглядає краще коли вона вщент знищена, а зброя окупанта стріляє влучніше  проти них самих у власності українських військових», — написали бійці 30-ї бригади ЗСУ.

Про 30 ОМБр

30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького — формування механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних сил України. За організаційно-штатною структурою входить до складу ОК «Північ».

Під час війни на сході України бригада у 2014 році вела важкі бої. З 2018 року бригаді присвоїли назву князя Костянтина Острозького — полководця Великого князівства Литовського середніх віків.

Дивіться відеоХаризматичний військовий ЗСУ пише пісні і вірші прямо на фронті

Нагадаємо, 30 ОМБр розгромила ворожі БТР, замасковані в кущах.

Також ЗСУ знищили ворожі склади боєприпасів на Харківщині і Херсонщині.

Фото: facebook.com/30brigade.

Читати далі

Суспільство

ЗСУ знищили ворожі склади боєприпасів на Харківщині і Херсонщині

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Збройні Сили України ліквідували склади боєприпасів окупантів в Ізюмі на Харківщині та в селищі Давидів Брід на Херсонщині.

Про це повідомили у вечірньому зведенні Генерального штабу ЗСУ у понеділок, 16 травня.

Зазначається, що Сили оборони нанесли вогневе ураження по ворожих складах у місті Ізюмі, внаслідок чого знищено значний запас боєприпасів.

Також Сили оборони України здійснили вогневе ураження польового складу боєприпасів противника в районі населеного пункту Давидів Брід на Херсонщині.

Окрім того, на Харківському напрямку ворог намагався вести бойові дії в напрямку населеного пункту Тернова, успіху не мав.

Дивіться відео: Прикордонник, який послав російський корабель, став найцитованішим автором України

На Сєвєродонецькому напрямку окупанти вели бої в районі населеного пункту Борівське, зазнали втрат.

На Бахмутському напрямку в районі Гірського російські окупанти зазнали втрат та відійшли.

На Курахівському напрямку ворог наступав в районі Марʼїнки та Новомихайлівки, успіху не мав.

Нагадаємо, бойова група К2 зупинила наступ ворожих танків на Донеччині.

Як ми повідомляли раніше, прикордонники на Сумщині відігнали диверсантів, які проривалися на територію України.

Фото: facebook.com/kmp.vmsu.ua.

Читати далі