Суспільство
Поки тато на фронті, мама очолила родинний бізнес і тримає тил: історія родини Максимових з Донеччини (ВІДЕО)
Це мала бути історія про релокований бізнес, про те, як можна цікаво продавати жалюзі та ролети і бути закоханим у цю справу, але…
Але ШоТам познайомився із Кароліною, яка чекає на тата-захисника, та із Гульнарою, яка очолила родинну справу, та підготував наснажливу історію про світлу українську родину.
24 лютого ця родина з Покровська мусила розділитися. Михайло Максимов пішов у територіальну оборону, а Гульнара мала тримати тил: евакуювала до Франківська дітей і бізнес.
«Він на фронті там свої задачі виконує, я виконую задачі, пов’язані з дітьми і з нашою справою», —Гульнара Максимова, співзасновниця шоуруму КароМполь.
Шоурум сонцезахисних систем КароМполь родина заснувала 4 роки тому. У назві зашифрували імена доньок Кароліни і Поліни.
Тож не рятувати родинну справу Гульнара просто не могла.
«Чоловік у мене повірив, інвестував сили, гроші, нерви. Це ж нелегкий шлях – взяти і переїхати. Я ж не можу зараз опустити руки і сидіти, просто сидіти!», — Гульнара Максимова, співзасновниця шоуруму КароМполь.
Шукати клієнтів у новому місті довелося з нуля і з перешкодами.
«Які болі релокованого бізнесу? По-перше, це неможливість поставити мітку на гугл-картах. У воєнний час Гугл заблокував цю можливість. Тому я не можу показати, що я тут є. По-друге, наш сайт, який є офіційним, він заточений під Донецьку область. І навіть якщо ввести «ролети у Франківську», нас ви навряд чи знайдете. По-третє, я не можу запустити рекламу в соціальних мережах зі свого акаунту. Бо він заблокований через те, що в Донецькій області зареєстрований», —Гульнара Максимова, співзасновниця шоуруму КароМполь
Попри всі складнощі, Гульнарі вдалося завоювати довіру франківців. І навіть конкуренти уже радять КароМполь містянам.
Читайте також: Озброюємо, навчаємо та одягаємо. Як фонд Markus Foundation забезпечує необхідним тисячі бійців 47-го штурмового полку
«Коли уже оформлювала замовлення, кажу: «Скажіть, будь ласка, як ви нас знайшли?» – «Так вас порекомендували… тут поруч з вами теж продають жалюзі…». Але вони не вирішили їхню задачу. І вони направили сюди. Це дуже мудро з їхнього боку і з повагою до клієнта», — Гульнара Максимова, співзасновниця шоуруму КароМполь.
Не менше сил, ніж у бізнес, Гульнара вкладає в підтримку коханого. Із чоловіком і татусем дівчата не бачились уже 3 місяці. Поля щодня шле фото з сердечком, а Кароліна готує татові подарунки.
«Я зробила цих двох ангеликів. Цей жовтий залишається для мами, а цього я відправлю до тата, щоб його це зігрівало, і коли наша сім’я знов возз’єднається, то він його знов сюди причепить», — розповідає донечка Кароліна Максимова.
«Він вірить у нашу перемогу і він каже: «Хочу бути причетним до цієї перемоги, щоб мені не було соромно дітям дивитися в очі і щоб мої діти з гордістю знали, що їхній батько зробив те, що він повинен був зробити: піти захищати», — Гульнара Максимова, співзасновниця шоуруму КароМполь.
Нагадаємо, крафтова сироварня Budz Baran відкрилася в пандемію і розвивається під час війни.
Також ШоТам розповідав, як Луцький кликун музикою зібрав 110 тис. грн. для ЗСУ.
Суспільство
Результати тесту
- Звання «гуру медіаграмотності» отримали 8% учасників тесту, вони правильно відповіли на всі 25 запитань;
- звання «майже гуру» отримали 38%
- звання «початківець» отримали 43%.
Хто організовує тест
Коментарі
Суспільство
Хто зможе отримати допомогу
Коментарі
Суспільство
Керівниця ДРАЦСу в Балаклії Тетяна Кунденко прокинулася 24 лютого від звуків вибухів і повітряної тривоги. Розбудила шестирічну доньку, зібрала трохи речей, відвела дитину до бабусі з дідусем і… вирушила на роботу, адже реєстрацію шлюбу ніхто не скасував.
«Церемонія мала бути святкова й урочиста, але на неї прийшли тільки молодята в спортивних костюмах. У момент, коли наречена одягала каблучку нареченому, залунала тривога. Дівчина запитала: “Це сирена?”. Я лише відповіла: “Так, але ми продовжуємо”. Я робила вигляд, що роблю так щодня, але такий досвід у мене був уперше», — пригадує жінка.
Тетяна виїхала з міста, коли туди зайшли росіяни, але одразу після звільнення Балаклії у вересні 2022 повернулася додому та на роботу. ШоТам дізналися, як відновили пошкоджений ДРАЦС та як він працює зараз.
Працювала від звуки тривоги та вибухів
Тетяна Кунденко працює в місцевому ДРАЦСі з 2018 року. Раніше тут була перукарня, але замість ножиць і фенів це тепер красива зала для церемоній, де сотні пар казали одне одному «Так!». У 2020 тут зробили ремонт і готувалися ще багато років зустрічати молодят, але втрутилося повномасштабне вторгнення.
Тетяна та її колеги ще якийсь час залишалися в місті й ходили на роботу, але коли на початку березня 2022 року в Балаклію зайшли росіяни, усі виїхали. Держслужбовцям, які присягали на вірність Україні, було небезпечно там лишатися. Тетяна поїхала в більш безпечне місце, але не забувала про рідну Балаклію: допомагала волонтерам постачати їжу, ліки й засоби гігієни на тоді окуповані території.
Тетяна долучилася до волонтерів, щоб допомагати людям. Фото з соцмереж героїні
Відкрилися одними з перших на деокупованих територіях
Балаклію росіяни не жаліли, тож і ДРАЦС зазнав пошкоджень — Тетяна розповідає, що перед входом до будівлі прилетів снаряд, тож хол, де приймають відвідувачів, постраждав від ворожої артилерії, і в ньому були вибиті вікна та двері.
8 вересня 2022 року Балаклію звільнили. 11 вересня Тетяна приїхала до міста, і спочатку пішла на роботу, а потім вже додому.
Тетяна з радістю повернулася на улюблену роботу, за якою сумувала. Фото: ШоТам
У ДРАЦСі не було світла, інтернету, не працював телефон, та й людей теж не було. Але установа відкрилася, попри все:
«Офіційно ми почали працювати в жовтні 2022 року й були одним з перших деокупованих відділів у Харківській області, що запрацювали».
Спочатку були вдвох — Тетяна та головний спеціаліст її відділу.
«У нас були черги по 50 людей на день — я зберегла ці списки, написані від руки, на згадку про ті дні. Потім ще колеги приїхали, і ми почали працювати в повному штатному режимі — пʼятеро людей. Нікого нового ми не брали — всі повернулися».
Відновлювати приміщення взялося Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції спільно з керівництвом Ізюмської районної військової адміністрації та Балаклійської міської військової адміністрації — встановили вікна та двері, почали ремонтувати фасад.
Ось яким був і став фасад ДРАЦСу в Балаклії. Фото з сайту Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
Якраз починалася зима, тож варто було поквапитись. Тетяна каже, що досі лишилися деякі потреби, але все ще попереду — фасад відновлюють поступово. Головне, що в приміщенні знову одружують людей.
Замість білих суконь — вишиванки
Робота в Тетяни непроста, адже ДРАЦС — це місце не лише для сліз радості від одруження, але й для сліз горя:
«Саме у нашому відділі починається життя, тут воно і гасне. Ми бачимо людей, які прийшли в тяжкі моменти горя, коли померла їхня близька людина, і ми бачимо щастя — це реєстрація народження дітлахів, шлюбу. Життя триває — поки у 2024 році зареєстрували понад 120 народжень і 150 шлюбів».
Під час воєнного стану в Балаклії приймають людей з різною пропискою — сюди їдуть і з Ізюма, і з Барвінкового. Дуже часто одружуються саме військовослужбовці, і сучасні весілля створюють нову традицію.
«Переважно вони розписуються у військовій формі, а дівчатка — у чорних сукнях з вишивкою, тож є такий патріотичний настрій. Менше стало білих суконь. Навіть було, що дівчина одягла светр з написом “Дружина солдата ЗСУ”. Це дуже символічно», — ділиться Тетяна.
Попри всі зміни, ДРАЦС у Балаклії живе та працює. Дарма що фасад все ще нагадує про обстріли росіян — всередині живе любов і надія на перемогу.
Коментарі