Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Озброюємо, навчаємо та одягаємо. Як фонд Markus Foundation забезпечує необхідним тисячі бійців 47-го штурмового полку

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Markus Foundation – фундація, ідеологом та співзасновником якої став відомий ветеран російсько-української війни Валерій Маркус. Сьогодні він – головний сержант 47 окремого штурмового полку, а фонд займається забезпеченням бійців необхідним.

І хоча під опікою Markus Foundation перебувають тисячі бійців, укомплектуванням займаються всього семеро людей. Команда доволі мала, проте ефективна, адже працює за бізнес-принципами та намагається робити все системно. Від закупівлі зимової форми до сучасного озброєння та залучення іноземних інструкторів.

Олена Гашинська

Операційна директорка фундації Markus Foundation

Українська підприємниця, власниця бакалійного виробництва «Дім варення»

Зупинила власну справу заради допомоги бійцям

Я народилася в Києві. До повномасштабного вторгнення займалася підприємництвом, була власницею харчового виробництва. Зараз воно тимчасово на павзі, оскільки я відчуваю себе більш потрібною в ролі директорки фонду Markus Foundation.

Співзасновником та ідеологом фонду є Валерій Маркус – ветеран російсько-української війни, блогер, мандрівник і письменник. Другий співзасновник Markus Foundation – Василь Васильєв, який активно волонтерить ще з 2014 року.

Фото: Facebook / Валерій Маркус

З початком повномасштабного вторгнення з волонтерством познайомилась і я. Власне, саме завдяки йому й опинилася у фонді: я почала возити з-за кордону автівки тоді ще для 47 окремого батальйону. Загалом пригнала 27 машин, після чого мені запропонували посаду операційної директорки фонду.

За день до вторгнення дискутувала про мовне питання

Валерій запевняв, що повномасштабне вторгнення відбудеться, але не розумів, коли саме. А ось я в це зовсім не вірила, особливо, що війна може дістатися Києва. На той момент я була не надто залученою в суспільно-політичне життя країни й практично не стежила за тим, що відбувається довкола. Проте сьогодні розумію, наскільки це було помилковим, та намагаюся все змінити.

Я блогерка, розповідаю аудиторії про бізнес та піднімаю гострі соціальні теми. Напередодні вторгнення, 23 лютого, якраз готувала допис про «какая разніца». Зізнаюсь, протягом багатьох років я й сама не розуміла, чому так важливо, якою мовою спілкується людина. Це усвідомлення прийшло до мене приблизно за рік до повномасштабного вторгнення.

Фото: Facebook / Olena Gashynska

Власне, я опублікувала текст, у якому спробувала пояснити, чому варто спілкуватися державною мовою, пропагувати українську культуру та не бути носіями російської. Десь до четвертої ранку в коментарях точилися гарячі дискусії, а потім я заснула. Та вже через годину мене розбудив чоловік: «Прокидайся, почалася війна!». Звісно, я не сприйняла це серйозно і дуже розлютилася, що він так невдало жартує. Навіть продовжила спати, та згодом чоловік, звісно ж, пояснив, що це аж ніяк не жарти.

Я не вірила, що це все відбувається насправді. Ми практично одразу сіли в автівку та вирушили на захід країни. Мої рідні залишилися в Києві, брат вступив до територіальної оборони. Було дуже страшно, ми не розуміли, що буде далі. Усі говорили про перші три дні, мовляв, потрібно протриматися. Але ніхто не знав, чи це взагалі можливо. Не було чіткого розуміння, чи є в нас сильна армія. Навіть такої віри в ЗСУ, як є сьогодні, тоді не було.

Взяли під опіку 47-й окремий штурмовий полк

Офіційно фонд працює з початку червня, але де-факто він почав існувати раніше. Валерій залучав донати від своїх підписників і шанувальників, а команда чинного фонду допомагала в купівлі необхідного спорядження для 47-го окремого батальйону. З перших днів повномасштабної війни кожен спершу забезпечив власну безпеку, а потім переключився на волонтерство.

У якийсь момент Валерій зрозумів: ми потребуємо системності, а отже, час створювати фонд. Тоді вже всі розуміли, що війна не закінчиться завтра, післязавтра чи навіть через пів року. Тому вже в червні ми створили Markus Foundation.

Є фонди, які забезпечують необхідним багато підрозділів, як-от «Повернись живим» чи Фонд Сергія Притули. Також є фонди, які мають конкретну спеціалізацію, наприклад, закупівля дронів чи автівок. У нас же фонд займається всім, але для одного підрозділу – 47-го окремого штурмового полку.

У фонді працюють люди з бізнес-досвідом. Це дозволяє нам розумно й правильно будувати роботу Markus Foundation. У нас цивільні та військові працюють разом для досягнення спільної мети.
Ми працюємо над забезпеченням 47-го штурмового полку необхідними речами. Йдеться про спорядження, техніку, транспорт тощо. Також забезпечуємо бійців гідним навчанням від іноземних інструкторів.

Одягаємо бійців та закуповуємо необхідне

47-й штурмовий полк – це колишній 47-й штурмовий батальйон. Якщо батальйон – це сотні людей, то полк – тисячі. Це військова частина з різними підрозділами.

Фото: сайт Markus Foundation

Аби потрапити до полку, необхідно пройти відбір. Тобто до нас приходять люди, які дійсно хочуть воювати та захищати країну. Крім того, відбір відбувається у декілька етапів. Завдяки цьому в 47-му штурмовому полку служать дійсно вмотивовані люди з певним минулим: бойовим або цивільним досвідом, що може бути корисним у військовій справі.

Потреби в полку зараз дуже різноманітні. Зокрема, вони пов’язані з холодом: зимова форма, термобілизна. Також необхідно одягнути тисячі новоприбулих у каски та бронежилети.

Держава потребує допомоги волонтерів

Держава не може покрити всі потреби армії, бо економіка України не справляється з навантаженням. Об’єктивно, наші стартові можливості були значно меншими, ніж можливості ворога. Армія постійно збільшується, і цей процес не органічний, а революційний, адже нам потрібно розширюватися дуже швидко.

Власне, тому абсолютно нормально й очікувано, що держава потребує допомоги. І саме через це існує волонтерський рух, на якому багато чого тримається.

Фото: Facebook / Markus Foundation

Через це й виникла потреба допомагати в укомплектуванні батальйону, а зараз – полку. Ми закриваємо запити на своєму рівні, а держава покриває потреби у важкому озброєнні. Так, волонтери не купують танки й артилерію. Україна зараз працює на максимумі своїх можливостей.

Витрати фонду покривають небайдужі

Markus Foundation – це невеликий фонд, у якому працюють 7 людей. Робота між нами розподілена більш-менш рівномірно. Я – директорка, двоє людей займаються закупівлями, ще одна – висвітленням нашої діяльності у соцмережах. Також є бухгалтер, фінансист і водій. Команда зараз маленька, але ефективна.

Оскільки фонд будується на бізнес-принципах, у нас немає людей, які працюють на волонтерських засадах. Є друзі фонду, які нам допомагають в окремих випадках та залучені в проєктах. Вони можуть безкоштовно привезти якісь речі чи допомогти.

Читайте також: З Одеси до Карпат – на протезі. Як ветеран зібрав 7 млн на пікапи для побратимів

Людина має отримувати гроші за свою роботу. У законодавстві описано принцип роботи благодійного фонду, і там вказано, що 20% з обігу може використовуватися на адміністративні витрати фонду. Усі мають розуміти, що волонтерська робота – це робота «за спасибі». Людина, яка цим займається, дуже швидко вигорає та не може бути максимально ефективною.

Фонд фінансується винятково коштами анонімних донатів від небайдужих. Знаю, що були пропозиції забезпечити фонд фінансами для того, щоб потім це використовувати в певних піар-цілях. На це людині надали жорстку відмову, бо для нас важливо бути незалежними. Саме тому спонсорами фонду є люди, і їх дуже багато. Валерій оголошує збори, і їх закривають фізичні особи та представники бізнесу – однаково чесно та незаангажовано.

Маємо кілька напрямків роботи

Найперше завдання Markus Foundation – забезпечення 47-го штурмового полку. Ми отримуємо запити від військової частини та намагаємося їх закривати. Наприклад, отримуємо заявку, що треба купити стільки-то одиниць певного товару з такими-то характеристиками. І ми як фонд починаємо шукати найкраще співвідношення ціни та якості, домовляємося про гуртові знижки, робимо замовлення й оплачуємо його. Відтак це майно стає на баланс військової частини.

Фото: сайт Markus Foundation

Другий напрям – інструктори. У нашій військовій частині зараз працюють декілька іноземних інструкторів, які навчають українських бійців. Ми домовляємося та, якщо потрібно, оплачуємо їхню роботу, аби наші бійці були максимально компетентними. Принцип безперервного навчання лежить в основі ідеології нашого полку.

І останній напрям – це програма з підтримки сімей військовослужбовців. Вона зараз у розробці, тому ще рано озвучувати якісь деталі.

Працюємо з іноземними блогерами, щоб тримати війну у фокусі 

Ще в нас є інформаційний проєкт із залучення блогерів з інших країн, який ми хочемо розвивати. Був прецедент, коли у Київ приїхав шведський блогер. Ми показали йому зруйновані Бучу, Бородянку й Ірпінь, з перших вуст розказали, як усе було. Відвезли його до ірпінського мосту, і блогер побачив там дитячий візок. У нього зʼявилися сльози на очах.

Чоловік сказав, що тепер бодай на якусь долю відчув, що тут відбулося. За його словами, по телевізору це все не сприймається настільки особисто. Це виглядає як кіно: люди гинуть, триває війна, але не виникає жодних емоцій. А коли ти це бачиш на власні очі, то все змінюється.

Після цього блогер поїхав додому й ініціював три статті для місцевих ЗМІ про Україну, випустив серіал на своєму ютуб-каналі. Охоплення відео – кілька мільйонів. Він і надалі продовжує підтримувати та продовжує розповідати про Україну. 

Мені здається, це дуже важливий процес. Адже, коли швед розказує своїм землякам про війну в Україні, це сприймається кардинально інакше, ніж коли це говорить українець із перекладом. А тому ми будемо й надалі запрошувати різних блогерів до України. Якщо треба, робитимемо це з залученням цільових коштів від донаторів, які підтримують цю ідею,  оскільки вважаємо це вкрай важливим проєктом для висвітлення ситуації за кордоном.

Через блогерів та інфлюенсерів можна досягнути класних результатів з підтримки теми війни в Україні. Це дозволить залучати більше коштів, щоб наша армія ставала ще сильнішою.

47-й штурмовий полк шукав нових бійців

Через розширення з батальйону до полку виникла потреба в наборі бійців. Відбір відбувається у два етапи: онлайн та офлайн. На онлайн-співбесіді ми отримали дуже багато заявок. Там була проста анкета, яка дозволила розділити кандидатів за віком і громадянством. Відповідно до законодавства, ми не можемо запрошувати до війська людей, які старші за 60 років або не мають українського громадянства. Також на цьому етапі ми оцінювали мотивацію людей.

Фото: Facebook / Markus Foundation

Після цього влаштували для кандидатів вже офлайн-співбесіду. З потенційними бійцями спілкувалися психологи та медики. Останнім етапом була співбесіда напряму з керівництвом полку, де вже озвучували ухвалене рішення: беруть людину чи ні. 

Попереду ще більше роботи

Запит на укомплектування 47-го штурмового полку сьогодні є більш ніж актуальним. Потреб у військових наразі більше, ніж фінансових можливостей фонду. Тому дуже дякуємо українцям за грошову й інформаційну підтримку.

Після перемоги українській армії ще буде чим займатися. Наш сусід територіально нікуди, на жаль, не дінеться. Тому ми точно не будемо розслаблятися, а діяльність фонду не припиниться. Ми просто почнемо займатися більш фундаментальними речами та впливати на якісні зміни в армії.

Суспільство

Україна звільнила з полону 50 воїнів, серед них – захисники Маріуполя (ФОТО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Україна звільнила з російського полону 50 військових. Серед них – захисники Маріуполя та «Азовсталі».

Про це повідомив очільник Офісу президента Андрій Єрмак.

За його словами, під час чергового обміну також вдалося повернути додому військових, поранених у боях на сході України.

«Ми повертаємо оборонців Маріуполя та “Азовсталі”, повертаємо полонених, що були в Оленівці, поранених, зокрема в боях на Донецькому, Луганському, Запорізькому напрямках», – йдеться в повідомленні.

Читати далі

Суспільство

«Ти що, безсмертний?». Українці створили комікс про незламного священника з острова Зміїний

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Журнал соціального коміксу Inker опублікував мальопис про українського священника Василя Вирозуба, який потрапив до російського полону на острові Зміїний, але не підкорився окупантам.

Про це повідомляє ШоТам з посиланням на офіційний сайт Inker.

«Василь – настоятель храму ЗСУ. У перші дні війни він вирушає на острів Зміїний. Його мета – забрати тіла українських прикордонників, які загинули в нерівному бою з флагманом російського флоту, крейсером “Москва”. На півдорозі до острова їх судно захоплюють росіяни. Священник опиняється в окупованому Криму і проходить через нескінченні допити. Але ФСБшники ще не знають, з ким мають справу», – розповідають автори мальопису.

Історія Василя Вирозуба, як і всіх героїв мальописів Inker, абсолютно реальна. Вирозуб провів у російському полоні 70 днів і повернувся додому лише на початку травня.

«Окупанти думали, що ми якийсь спецпідрозділ для захоплення Зміїного. Коли вони все ж з’ясували, що ми капелани – бо ми були одягнуті відповідно – то сказали: “Ви або божевільні, або безсмертні”. Я трохи подумав і кажу: знаєш, таки безсмертні», – розповідає Вирозуб про потрапляння в російський полон.

Переглянути новий мальопис можна на офіційному сайті Inker. Крім нього, до нового випуску також потрапили такі історії:

  • «Я був у Оленівці» – історія українського волонтера, який вивозив людей з різного Маріуполя, проте був взятий бойовиками «ДНР» у полон разом з іншими водіями за звинуваченнями у тероризмі. Чоловіка етапували до Оленівської колонії, де він пробув 100 днів та став свідком катувань та тортур;
  • «У темряві» – історія жителя Тростянця, який почав партизанити, але потрапив у полон, де росіяни протягом десяти днів «вибивали» з нього інформацію, катуючи та знущаючись. Усе, що бачив хлопець – він бачив крізь маленький отвір у шапці, яку натягнули йому на очі, аби приховати місцезнаходження та обличчя катів;
  • «Щоденник у полоні» – історія 16-річного Владислава, якого росіяни викрали, довідавшись, що він є сином державного посадовця. Хлопця затримали на блокпосту як цінного заручника.

Нагадаємо, у серії коміксів «Штормова варта» від DC з’явиться перший український супергерой – Павло «Ядро» Ступка.

Також ми писали, що журнал соціального коміксу Inker опубліковав мальопис про 15-річного пілота квадрокоптера, який допоміг ЗСУ знищити понад 100 одиниць ворожої техніки, що наступала на Київщину.

Фото: inker.world.

Читати далі

Суспільство

Морпіхи ЗСУ збили два безпілотники російських окупантів

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські морпіхи збили два безпілотники російської армії, а також знищили міномет окупантів.

Про це повідомили на сторінці ВМС ЗСУ.

Крім знищених безпілотних апаратів, нашим захисникам вдалося ліквідувати 16 бійців російської армії.

«Минулої доби, 30 листопада, морські піхотинці знищили 16 окупантів та 2 БПЛА», – йдеться у повідомленні.

Крім того, артилерійські підрозділи ВМС ЗСУ завдали ударів по позиціях окупантів, знищивши ворожий міномет та ліквідувавши щонайменше двох росіян. Остаточні втрати противника дорозвідуються.

Раніше ми повідомляли, що українські десантники знищили ворожий танк, влаштувавши засідку біля підбитої техніки.

Також нагадаємо, бійці 45 ОАБр показали знищення ворожої БМП на Херсонщині.

Фото: facebook.com/navy.mil.gov.ua.

Читати далі