Суспільство
«Хтось вважає, що нам пощастило і так не буває». Дружина ветерана отримала грант на пів мільйона гривень на власну тренажерку
Віта Гарасимчук – дружина кадрового військового. Коли йому випадає відпустка з фронту, він може годинами чаклувати над тренажерами у власному тренувальному залі в Бродах: щось підкручує, змащує, калібрує.
«Це його стихія», – говорить Віта. – «Він дуже полюбив заняття в тренажерному залі, і навіть в ротації з собою бере гумки для тренувань й займається між виходами на бойові задачі, аби завжди бути в формі».
Поки чоловік воює, Віта в цій родині тримає тил – опікується тренажеркою, де покращують здоров’я підлітки та проходитимуть реабілітацію ветерани.
У містечку на Львівщині, де мешкає понад 20 тисяч людей, вона не тільки змогла отримати майже пів мільйона гривень гранту на розвиток сімейної справи, але й мріє про розширення бізнесу вже через рік після його початку. Як це їй вдалося – Віта розповіла ШоТам.
До фонової тривоги за дев’ять років я так і не змогла звикнути
Я живу від ротації до ротації з 2014 року. Ми разом вже 15 років, дев’ять з них я ділю чоловіка з війною.
Ми почали зустрічатися ще в 11 класі, я знала, що він мріє про небезпечну професію. Але ж тоді ніхто з нас не думав, що потім доведеться гартувати її в боях на рідній землі.
Коли чоловік вступив до омріяного вишу в іншому місті, я згодом теж переїхала до нього, аби бути поруч. У 2012 році ми розписалися, а у 2014 році він завершив навчання і одразу потрапив у зону бойових дій, виконував бойові задачі в АТО, періодично туди їздив на ротації.
Зараз він в ротації на Сході України. Де саме – конкретно я навіть сама не знаю. Чим він займається, я розказати не можу. Як і не можу сказати, що за ці дев’ять років я звикла. Бо кожна ротація – як перша. Кожен раз переживаю. Він мені пише, коли він іде на задачу, і я чекаю того самого повідомлення, що все добре. Це постійний стрес, фонова тривога.
Зараз чоловік в ротації на Сході України. Фото надала Віта.
Ми не хотіли відкривати ще один бар чи магазин
Ідею власного бізнесу ми виношували дуже давно. Хотіли мати власний бізнес, який би забезпечував нашу родину, коли чоловік завершить військову кар’єру і мав чим займатися у цивільному житті. Так ми собі мріяли до повномасштабного вторгнення росії.
Планували відкрити щось таке, що б приносило користь. Не ще один бар чи магазин. Хоча це, певно, було б простіше, адже всі щось їдять і всі щось святкують. Але нам хотілося дати щось більше людям у нашому містечку.
Так ми зупинилися на ідеї відкрити власну тренажерну залу. І одразу ж ми почали думати, як зробити, аби наша тренажерка давала більше соціальної користі. Вирішили, що будемо розвивати напрямок реабілітації та що хочемо бути цікавими і комфортними для підлітків.
Війна мала поставити наш проєкт на невизначену паузу, але я вирішила, що хочу спробувати реалізувати те, про що ми з чоловіком мріяли. Нас підтримали батьки, допомогли фінансами, і у листопаді 2022 року, попри війну, ми відкрили у Бродах нову тренажерку.
Задумала тренажерку, де є реабілітологи
На перших порах я працювала тут і адміністратором, і прибиральницею, і бухгалтеркою, і директоркою, і смм-ницею – створила сторінки зали в соцмережах, підключила таргетовану рекламу. Хіба що тільки тренеркою не працювала.
Популярність здорового способу життя в нашій країні зростає. І це дуже тішить. Українці розуміють, що можна власними зусиллями впливати на те, як ти виглядаєш та як себе почуваєш. До нас потягнулися люди різних вікових категорій: підлітки, люди старшого віку.
На початку тренажерку відкрили з необхідним мінімумом обладнання. Фото: ШоТам.
Я дуже хотіла розвиватися у напрямку роботи саме з підлітками, залучати їх до корисного дозвілля. Плюс у багатьох з них є проблеми з поставою. І саме в такому віці з цим можна працювати без залучення лікарів: спеціальні вправи та навантаження для хребта, лікувальні масажі.
Ну і звісно, ми з чоловіком розуміли, що не можемо ігнорувати попит на якісні фізичну реабілітацію, зумовлений війною. Ветерани, цивільні – кількість людей, що потребують відновлення після отриманих травм росте з кожним днем. І дуже важливо, аби повернувшись із лікування, наші захисники та захисниці навіть у невеличкому містечку мали змогу займатися з реабілітологом. Тож ми вирішили, що хочемо, або в нашому тренажерному залі працювали не лише тренери, але і реабілітологи. Але для цього потрібні спеціальні тренажери.
На початку ми відкривалися з необхідним мінімумом обладнання. Але вже в перші місяці роботи бачили, що нам бракує інвентарю: тих самих ролів, гумок, скакалок тощо. Плюс ми зрозуміли, що деякі тренажери треба удосконалити, аби людям було комфортніше на них займатися. Але ми самі уже не могли це витягнути фінансово.
Ідею грантів нам підказали знайомі. Вони порадили звернутися у Центр зайнятості та розпитати, на які гранти ми можемо подаватися. Одним з варіантів була урядова програма «Грант для ветеранів та членів їх сімей». Ми вирішили спробувати.
Багатьох цікавить, як ми отримали майже пів мільйона гривень гранту
Ми перша сім’я у Бродах, яка отримала саме такий грант – для ветеранів АТО. Такі собі першовідкривачі, що в Центрі зайнятості, що в банку. Було трохи важкувато проходити ту стежинку, бо ніхто не знав, що нас чекає, нюанси ще не відпрацьовані. Багатьох, хто чує нашу історію, одразу цікавить, як же отримати грант. Хоч для мене все було вперше, не скажу, що це прям якісь складнощі, тим паче є консультативна підтримка. Мені дуже допомогли фахівчині з Центру зайнятості.
Ми дуже довго складали бізнес-план, щоб «Дія» його прийняла. Нам треба було прописати все обладнання, яке ми хочемо закупити, вже з цінами та переліком постачальників. Також мало бути прораховано працевлаштування двох і більше людей. Ну і ще треба було мати діючий ФОП та обслуговуватися у державному «Ощадбанку». І все. Ніяких надскладних вимог.
Звісно, треба мати також частку власного капіталу, який ти вкладаєш у проєкт. Я подавалася у категорію на отримання грантів до 500 000 гривень, і ще 200 000 зобов’язувалася класти власних коштів. Мою заявку досить швидко схвалили і виділили 480 000 гривень на втілення проєкту.
Для бізнес-плану треба було прописати все обладнання, яке планують закупити, вже з цінами та переліком постачальників. Фото: ШоТам.
Я вважаю, що держава створила дуже лояльні умови надання грантів ветеранським родинам. Просто потрібно чітко розписати бізнес-план та план доходів на наступні роки, за яким дивляться, чи є перспективним ваш проєкт.
Реабілітація потрібна не лише ветеранам
Зараз усі грантові кошти вже розподілені по рахунках наших постачальників. Ми очікуємо дві великі поставки саме тренажерів, усі – українського виробництва. Частина приїде з Харкова. Це ті люди, з якими ми працювали з самого відкриття. Також буде обладнання з Рівненської та Волинської області.
Ми уже облаштували масажний кабінет, зараз проходить стажування масажистка-реабілітологиня з медичною освітою, вона також буде розвивати напрямок реабілітації саме в тренажерному залі.
Ми уже маємо запити на такі послуги. Адже реабілітація – це не лише про роботу з ветеранами після поранень, це також і робота з підлітками, які мають ті чи інші порушення постави. Або людина травмувалася, і не може займатися у звичному режимі, але хоче швидше відновитися та продовжувати заняття – з усім цим ми будемо працювати. У нас уже є «тренажер Бубновського», як його називають у народі, а ми його називаємо «кросовером». Це база для проведення сеансів фізреабілітації.
Я вкладаю не просто кошти й час, а повністю себе
Ми дуже тішимося, що нам вдалося залучити до регулярних занять чималу кількість підлітків, що їм подобається у нас.
Я дуже хотіла створити місце, яке приноситиме задоволення. Не просто прийшов – відпахав – пішов, а щоб люди тут почувалися як мінімум у своїй тарілці. А в ідеалі, щоб виросла спільнота людей, які люблять спорт та дбають про своє здоров’я.
Відвідувачка Софія займається у Plus Fit Club з самого відкриття. Фото: ШоТам.
Мені, як мамі, дуже подобається мода на здоровий спосіб життя серед підлітків. Наші син та донечка все більше часу хочуть проводити в тренажерній залі, хоча поки ще малі… У нас є окремий абонемент «Підлітковий». Він доступний для відвідувачів з 13 років та коштує від 400 гривень/місяць.
У нас є дівчинка, яка займається з самого відкриття. Вона мені сама розповідала, як заняття в залі допомогли їй підняти самооцінку, сприйняти своє тіло та що навіть батьки відмічають, як у неї покращилася постава. Це для мене дуже цінно.
Я і сама тренуюся тут. Звісно, коли встигаю. Ну і чоловік. Дуже чекаю на нашу Перемогу, аби наш тато скоріше повернувся до нас там міг займатися у нашій власній тренажерці, про яку так мріяв.
Хтось вважає, що нам пощастило, що так не буває. А я вважаю, що це закономірний результат наших зусиль. У кожну справу, за яку берусь, вкладаю не просто кошти і свій час, я вкладаю повністю себе. Те, що ми зробили, приносить і користь, і задоволення.
Віта й сама займається у тренажерці. Фото: ШоТам.
Кожна власна справа має певні ризики та страхи. І в нас вони були. Щоб не опустити руки, треба дуже сильно вірити в те, що ти робиш, і любити це. Я вважаю, це було помітно у нашій грантовій заявці, саме тому вона спрацювала.
Публікація підготовлена за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи слова та гідності людини в усіх сферах суспільства.
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Як молодь навчилася впливати на рішення влади
«Ми хочемо, щоб наша молодь була досвідчена, кваліфікована та знала, як комунікувати з органами місцевого самоврядування (ОМС), тому вирішили допомогти їм у цьому», — каже Наталія Чумак.
«У молоді є багато цікавих ініціатив, але вони, на жаль, не знають, куди з цим звернутися. Їм важливо знати, як співпрацювати з різними інституціями для успішної реалізації ідеї. На одному з тренінгів, ми залучили мера Анатолія Вершину та депутата Андрія Чернецького. Вони розповіли, як формується бюджет міста, коли краще приходити з ініціативами та, як можуть допомогти молоді з працевлаштуванням», — каже Наталія.
Які проєкти вдалося реалізували, а що ще у планах
«Ми вже запланували реалізацію одного з проєктів, який буде спрямований на допомогу в протидії з дезінформацією. А на найближчі плани — це психоемоційна підтримка молоді. Також будемо проводити ще схожі навчання, адже бачимо зацікавленість у них. Якщо будуть запити на певні тренінги — наша команда з радістю допоможе молоді».
Коментарі
Суспільство
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Тягали відрами воду з колодязя, щоб полити город
«Тягати відра води з колодязя або джерела вручну, особливо коли тобі вже далеко за шістдесят — це не просто неприємно, а й фізично важко».
Вибухи пошкодили водопроводи, знищили насосні станції та очисні споруди
Екскаватор-навантажувач незамінний під час аварій
«Раніше, як тільки труба лусне, ми могли чекати тижнями, поки привезуть техніку та людей для ремонту. А тепер екскаватор приїхав, викопав яму буквально за пів години, і майстри одразу взялися за роботу», — розповідає чоловік.
Допомагають жителям у важкі зимові місяці
«Зараз ми виграли грант на встановлення сонячних батарей на лікарню. У сонячний день такі системи можуть виробляти до 250 кВт електроенергії. Цього вистачить, щоб забезпечити електрикою критично важливі відділення», — каже заступниця міського голови Охтирки.
Коментарі
Це українці, які після початку повномасштабної війни потрапили під російську окупацію та були звільнені ЗСУ. Місцева влада, мешканці та волонтери діляться досвідом відновлення. Ці рішення жителі все ще окупованих міст та сіл можуть застосувати після звільнення, аби подолати наслідки окупації.
«Обробляли поля біля лінії фронту й навіть в окупації»
«Ми зрозуміли, що чекати допомоги потрібно не один місяць. Вирішили, що можемо допомогти собі самі».
«Думали свої землі розмінувати, а вийшло, що розміновуємо й сусідні поля. Зараз у нас 47 людей працюють у підприємстві, серед них 19 саперів. Ми продовжуємо відправляти людей на навчання, щоб збільшити кількість саперів і брати участь у програмах розмінування, які дає держава».
Як проходить розмінування
«Сапери за півтора року своєї роботи не мали поранень. Коли вони бачать щось небезпечне, наприклад, розтяжки, то викликають ДСНС і разом з ними все ліквідовують».
- На поле виїжджає група з п’яти демінерів, їхній командир, інженери, медична сестра, машина швидкої допомоги та автомобілі для перевезення обладнання.
- Спочатку група розбиває табір, у якому окремо стоїть «швидка» та столи для перегляду ситуації на полі з квадрокоптера.
- Потім демінерам проводять інструктаж, і тоді вони обстежують території навколо замінованого поля. Далі місцевість загороджують спеціальними прапорцями з червоно-білою стрічкою, щоб туди ніхто не заходив.
- Група демінерів з командиром шеренгою виходить на поле. За одним демінером ідуть двоє інженерів, які стежать за технікою безпеки та контролюють, щоб міни чи снаряди не здетонували. Вони проходять метр за метром з міношукачами. Небезпечні предмети позначають на мапі та ставлять біля них прапорці. Після цього вирішують, що робити далі, — виносити міни з поля чи викликати ДСНС або військових саперів.
«Підприємство працюватиме ворогам на зло»
«Мої поля межують з Донецькою областю. Зараз до Покровська приблизно 52 км, а ви знаєте, яка там ситуація. Ракети та дрони через наші землі постійно літають у бік Дніпра, Павлограда, Харкова. Якщо наступ піде далі, то ми станемо на захист, як у 2022 році — будемо боротися разом зі Збройними силами України. Ми все робимо для того, щоб росіян не пустити на територію Харківської області».
Коментарі