Економіка і бізнес
“Охорона конкурентів виводила нас під руки”. Як організувати патріотичний маркет на одну зарплатню
Сьогодні столицю вже не здивуєш ярмарками і маркетами українських виробників. “Всі.Свої”, благодійна барахолка “Кураж Базар” – тут майстри виставляють свою продукцію на розсуд десятків тисяч відвідувачів.
А ось для регіонів ця тема все ще свіжа. Тут можливо лише на зарплату і без жодних інвестицій зі сторони запустити маркет, який переросте у комьюніті з трьох тисяч українських виробників. Ну, принаймні це вдалось організаторкам всеукраїнского маркету у Дніпрі БУДЬ в UA. Як? Рецепт їх успіху шукайте нижче.
Аліна Щербина та Катя Дорошевська
заcновниці маркету БУДЬ в UA
БУДЬ в UA – перший маркет українських брендів в Дніпрі,
що запустився в травні 2016 року.
Зараз одна їх подія збирає понад 100 дизайнерів
з усієї України і понад три тисячі гостей в одному місці.
Як “розкачати” місто на одну зарплату
Ми – журналістки. Так склалося, що кілька років ми працювали в Дніпрі і у Києві в одних редакціях, тільки над різними програмами. Столична журналістика і життя істотно відрізнялися від Дніпра. Ми часто обговорювали столичні івенти, ходили разом на фестивалі і задавалися питанням, чому так круто в Києві і так нудно в Дніпрі?
На той момент у нашому рідному місті не було ні дизайн-маркетів, ні проектів надихаючих лекцій, навіть слово «шоурум» мало хто розумів.
В одну з таких розмов ми «піднялися» над обставинами і вирішили, що у нас достатньо енергії і ресурсів, щоб зробити маркет і розгойдати Дніпро.
У перший захід вклали свої зарплати
Якщо бути точніше, то дві журналістські зарплати – а це близько 1000 $ – і ще внески учасників. Загальний бюджет першого маркету був близько 100 тис. грн.
За весь час роботи БУДЬ в UA ми ще жодного разу не залучали сторонні інвестиції. Тільки власні кошти і внески учасників. У перші два маркети ми вкладали свої кошти.
Перші 100 $ у нас залишилися після вирахування всіх витрат третього маркету. І ці ж гроші вклали у першу платну рекламу.
На старті було достатньо труднощів і сумнівів. Ми відпрацьовували стандартний офісний тиждень у ранковому шоу, а вночі робили свій проект.
Перших учасників було важко переконати в перспективності нашої ідеї. Перший захід, відсутність досвіду в організації, не дуже відома локація – все грало проти нас.
Але ми внесли заставу за оренду приміщення, підписали договір – зворотної дороги не було. Тому ми тримали в голові план «Б»: якщо не зберемо потрібну кількість учасників і скасуємо проведення маркету, принаймні влаштуємо велику вечірку у красивому приміщенні.
Почуття гумору, нестандартні рішення і запал – те, що завжди нас виручає.
Читайте також: Намет з кондиціонером та Wi-Fi: що таке глемпінг та чи є він в Україні
Проблеми з приміщенням і перевтілення в конструкторів
У Дніпрі є одна, але дуже велика проблема: знайти приміщення. Ми своє шукали близько місяця. Переглянули все, що було: від недобудов і агітаційних штабів до музеїв.
Комерційну нерухомість, як правило, не готові здавати на 2 дні на місяць. Власникам часто простіше, щоб будівля пустувала і зовсім не приносила прибутку від слова “зовсім”, ніж морочитися і виконувати технічний райдер на один івент.
І ріелтори, і власники будівель дивилися на нас, як на божевільних.
Одного разу ми знайшли гарне, світле, зручне за розташуванням приміщення. Одна біда: в ньому не було ні комунікацій, ні вбиралень. І що ви думаєте? Ми відкрили сайт OLX і стали придивлятися до б / в унітазів.
На щастя, ця затія здавалася всім (крім нас) нереальною і ми не зв’язалися з такими труднощами на першому етапі.
Через місяць пошуків ми наткнулися на виставку картин в галереї АРТСВІТ. Майнула думка: «А, може, її можна орендувати?». Виявилося, можна. Великі вікна, білі стіни і багато світла – це було влучення в саме серце.
Читайте також: Як українка прославилась на весь світ завдяки картинам з їжі
Звичайно, в картинній галереї не було обладнання для виставок одягу. Його ми збиралися орендувати, але підходящого нічого не знайшли.
У наших візуалізаціях з Pinterest були дерев’яні рейли для одягу, акуратні розбірні примірочні і ретро-гірлянди.
Але ми не знайшли потрібного обладнання у готовому вигляді: один тільки рейл для одягу коштував 2-3 тисячі гривень. Тому ми пішли найскладнішим шляхом: стали шукати підрядників, які можуть втілити всі наші фантазії.
Ніхто не попереджав, що з гуманітаріїв нам доведеться перетворитись на інженерів-конструкторів. У підсумку на перший маркет ми виготовили 20 рейлов і 6 примірочних. Вони коштували нам близько 35 тисяч гривень.
Навіть сьогодні ми продовжуємо докуповувати обладнання. Адже учасникам івентів завжди хочеться чогось новенького.
Читайте також: “Матеріал для тканини виловлюємо з дна океана”: як бренд продає сукні зі сміття
Учасників допомогли залучити конкуренти
Перші учасники? О, це все вдалось завдяки легенді!
Ми наївно припускали, що можемо прийти на київський захід, щоб запросити учасників на маркет в Дніпро. Тільки-но ми встигли познайомитися з двома дизайнерами, як нас вивели під ручки з охороною 🙂
Потім весь маркет обговорював двох божевільних з Дніпра. Але це запустило сарафанне радіо: в Дніпрі організовують маркет!
Ми згадували, що було непросто зібрати перших учасників. Зате після першого десятка дизайнерів, можна було використовувати їх імена для залучення нових.
“Бренд А вже з нами, і, до речі, бренд Б – теж! Давайте, і ви з нами?
Ми задіяли свої найсильніші журналістські техніки. Деякі розмови з можливими учасниками тривали по 2-3 години. Тепер ви знаєте страшну таємницю, чому ми більше не любимо розмовляти по мобільному.
Читайте також: ТОП-5 українських парфумерів, які вражають ароматами
Умови участі не змінились за три роки
Відбувається все так: бренд-учасник вибирає категорію місця в залежності від квадратури, наша команда розглядає і підтверджує заявку, учасник вносить передплату і під час заходу самостійно організовує свій стенд. У нас можна додатково орендувати рейли, столи, дзеркала, стільці і полки.
Зараз квадратний метр виставкової площі коштує близько 1000 грн, на старті було трохи дешевше.
Єдина плюшка для резидентів – вони 100% отримають місце на маркеті, навіть в найвищий сезон.
А ще у них є покажчики «БУДЬ в UA рекомендує». А так умови не змінюються, вартість / оплата проходять в звичайному режимі.
Успішність заходу оцінюємо не ми, а наші бренди-учасники і гості. Ми проводимо анкетування та учасників, і гостей. Просимо оцінити важливі для нас складові за шкалою від 1 до 10. У категорії оцінок входять такі пункти, як продажі, робота команди, аудиторія, фотозоні і так далі.
Цифри дають можливість тверезо подивитися на бізнес. І чим більше є категорій для вимірювання, тим краще!
Читайте також: “Тепер я не ходжу в аптеки”. Як український стартап економить час та гроші пацієнтів
Як без грошей залучити журналістів для реклами
Для перших трьох маркетів рекламного бюджету не було від слова “зовсім”! Проект починався не як бізнесовий, а скоріше як маркетинговий.
Завдяки багатому журналістському досвіду, ми чітко розуміли, що потрібно зробити.
Ми написали про БУДЬ в UA в усі регіональні ЗМІ, проводили прес-конференції і залучали всіх медійних знайомих в промо маркетів ..
Така подія було в новинку, тому на перший маркет приїхало 8 телеканалів! Для регіонального ТБ, та ще й у вихідні дні – це дуже багато. Як досвідчені журналісти говоримо.
Зараз початківцю проекту буде набагато складніше повторити наш медійний успіх.
Але головне правило роботи: давати цікавий контент, який підходить медіа за форматом. І не боятися розповідати про свій проект. На одному сайті не опублікували вашу новину? Стукайте в другій, п’ятий, п’ятнадцятий.
Перетворити проблему на можливість
Найстрашніше для будь-якого івенту – це погода. На жаль, це єдине на що ми не можемо вплинути.
Якось ми запланували вуличний маркет на кінець квітня. За місяць до цього (коли ми зробили анонс) погода стояла шикарна, але за 3 дні до маркету випав метр снігу і нам терміново довелося шукати приміщення, змінювати рекламні повідомлення, заспокоювати учасників і ще багато-багато екстрених заходів. Таким нашу команду супергероїв не злякати.
У власному проекті постійно чогось вчишся. Ми стали трохи проектувальниками обладнання, трохи електриками, трохи бухгалтерами і зовсім небагато дизайнерами поліграфічних матеріалів.
Як тільки з’явився бюджет на всі ці завдання – відразу ж делегували.
Найбільше знань за ці три із зайвим роки ми отримали у налагодженні бізнес-процесів, позиціонуванні проектів, дослідженні аудиторії, розробці маркетингових та промостратегій. Зараз консультуємо підприємців щодо запуску проектів і грамотного промо.
Чому маркет не замінить сайт та соцмережі
Маркет – це найшвидший канал, найпростіший і зрозумілий. Умовно, не потрібно запускати соціальні мережі, створювати мільйон контенту, розбиратися в таргетованій рекламі і зливати бюджети. Не потрібно платити за розробку сайту, роботу копірайтера, SEO-просування і довго чекати результату.
Для багатьох підприємців-початківців маркети БУДЬ в UA – це можливість протестувати свою бізнес-ідею або втілити давню мрію і спробувати себе в ролі дизайнера. А після цього можна і інші канали комунікації зі споживачем розвивати.
Після першого маркету переконувати нікого вже не доводилося. Формат був максимально зрозумілий. І тепер заявок від учасників завжди приходить більше, ніж ми можемо розмістити.
Ми даємо дизайнерам канал збуту, можливість поспілкуватися з аудиторією безпосередньо і отримати швидкий фідбек.
Що стосується успіху бренду на маркеті, то на 99% це залежить від самого учасника: від почуття ринку, розуміння трендів, цінової пропозиції, мерчендайзингу і роботи продавця на стенді. Ми даємо рекомендації і ведемо телеграм-канал, в якому розповідаємо, як бренду підвищити продажі на маркеті.
З маркету – у платформу для підтримки бізнесу
Ми вже давно не позиціонуємо себе просто як маркет українських брендів, ми – платформа для розвитку українського бізнесу в Дніпрі. І рухаємося в цьому напрямку, починали з малого – проводимо освітні та надихаючі лекції. А сьогодні вже крім лекцій є онлайн-курси і консультації з просування бізнесу. Ми працюємо над тим, щоб бізнес запускався, розвивався і ставав суперспішним.
Фінська компанія Peikko Group Corporation запустить нове виробництво на території індустріального парку «Біла Церква». На підприємстві виготовлятимуть бетонні з’єднання та композитні конструкції для будівельної галузі.
Про це повідомив заступник голови комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.
Що відомо про проєкт
Ввезення обладнання триватиме протягом травня. Після завершення монтажу на заводі розпочнуть виробництво. Протягом двох років у розвиток заводу планують інвестувати близько трьох мільйонів євро. На підприємстві створять приблизно 50 робочих місць.
Peikko Group Corporation скористається державними стимулами для учасників індустріальних парків — під час ввезення обладнання компанія отримає звільнення від ПДВ та ввізного мита.
Компанія Peikko Group має виробничі потужності у 12 країнах світу. В Україні вона працює з 2023 року через дочірню компанію «Пейко Україна», яка бере участь у проєктах з відновлення інфраструктури.
Читайте також: У Києві презентували оновлений проєкт Житнього ринку з урахуванням думки містян (ФОТО)
Нагадаємо, що оскароносний актор Шон Пенн зробив татуювання із гербом України (ФОТО).
Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Кисилевського
Економіка і бізнес
Аби розповісти про неймовірні історії успіху малого та середнього українського бізнесу, який попри війну продовжує динамічно розвиватися. Цей проєкт – частина нашого великого дослідження явища української мрії.
Для більшості українців звичний смак ківі — це часто недостиглий імпорт із супермаркету. Але мало хто знає, що фрукт можна вирощувати й в Україні — без теплиць, отрутохімікатів і навіть без страху перед морозами.
Генріх Стратон — селекціонер, який не просто вивів унікальний сорт українського ківі, а зробив з нього справу життя. Він створює екологічно чисті плоди, розробляє нові сорти й показує, як вирощування цього екзотичного фрукта може стати справжнім фермерським бізнесом.
ШоТам розповідає про понад 30 років селекційних експериментів, виклики війни, довіру українців і мрію про власне ківі на кожному подвір’ї.
Генріх Стратон
власник компанії «Ківі Карпат Стратона»
Єдиний сорт ківі, внесений до Держреєстру сільгоспкультур України
Це було на початку 90-х. Я тільки вступив на перший курс біологічного факультету Ужгородського національного університету — тоді ще державного. Якось на прилавках з’явилося ківі — екзотика на ті часи, його завозили з Угорщини.
Мені стало цікаво, звідки воно родом, як росте, як його вирощують і виводять нові сорти. Трохи покопався в біології цієї рослини й подумав: а чому б не спробувати самому? Мета була амбітна — створити сорт, який не потребує теплиць і може зимувати просто неба.
Я висівав сотні тисяч насінин різних сортів і гібридів, проводив добір, спостерігав, фіксував. І десь у 1998 році таки вдалося вивести сорт з потрібними характеристиками — «Карпат Стратона Валентайн». У 2000-х почав офіційне оформлення, і тепер це єдиний сорт ківі, внесений до Держреєстру сільгоспкультур України — його офіційно дозволено вирощувати на всій території країни. Я — його автор і власник.
Фото надав Генріх Стратон
Спочатку все йшло повільно: культура незвична, люди ставилися з обережністю — мовляв, невже в нас таке взагалі може рости? Саджанці купували неохоче.
Але з часом про мою справу дізналися ЗМІ — почали з’являтися сюжети, публікації, — і це змінило ситуацію. Попит став зростати.
Минуло вже понад 30 років, а я досі в цій справі й зупинятись не збираюся. Роботи вистачає: на підході новий сорт — українське жовтоплідне ківі. Поки що не зареєстрований, але вже вирощується. Його фішка — м’якший смак, менше кислотності, більше цукристості.
Новий сорт українського ківі під робочою назвою Aurum Karpat Stratona. Фото надав Генріх Стратон
В Україні легше виростити ківі, ніж яблука чи черешню
Ківі, які ми звикли бачити на прилавках, насправді ще недозрілі — кислуваті, з твердою м’якоттю. Наші ж повністю стиглі. Але головна їхня перевага — натуральність: ми вирощуємо ківі без жодних отрутохімікатів, бо в наших умовах у цієї культури немає природних шкідників і хвороб. Парадоксально, але факт: в Україні легше виростити ківі, ніж яблука чи черешню, бо не треба постійно боротися з комахами й грибками.
Ще один плюс — ківі швидко дає врожай, уже за 2–3 роки після висадки у відкритий ґрунт. І це довговічна рослина — плоди можна збирати з одного куща десятиліттями, іноді навіть кільком поколінням родини. Воно добре переносить морози — витримує до -30°C.
Засніжені кущі ківі. Фото надав Генріх Стратон
Попит зростав щороку і, за моїми підрахунками, вже немає такого села чи містечка в Україні, куди ми не надсилали хоча б кілька саджанців.
Але, як це часто буває, популярність має і зворотний бік. В інтернеті з’явилася купа фейкових оголошень: продають саджанці нібито моїх сортів з моїми ж фото й відео. Але насправді це не ківі, а дикорослі рослини. Тож треба бути уважним, обираючи, в кого купувати.
На Закарпатті традиційно готують сливовицю, а я зробив ківовицю
Для мене це не просто робота — це справа мого життя. Зараз мене хвилює питання: що фермер, який вирішить вирощувати ківі, може отримати, окрім плодів?
Тому я пробував буквально все, що можна зробити з фруктів, — на Закарпатті традиційно готують сливовицю, а я зробив ківовицю. Також варив джеми, варення, настоянки, наливки, желе, соки — і, знаєте, все це має потенціал.
Фермер, який посадить плантацію, зможе не лише збирати врожай, а й, наприклад, відкрити цех з переробки: готувати джеми, наливки чи перетворювати дрібні плоди на міцні напої.
Продукти з ківі. Фото надав Генріх Стратон
До того ж, кілька років тому я заклав невелику плантацію ківі на гектарі за межами Ужгорода. Це своєрідний мінімакет — зразок, за яким фермери з агрономами можуть побачити все на власні очі: як виглядає плантація, яку систему поливу використовувати, яку агротехніку застосовувати.
Мета проста: відпрацювати всі технології, щоб потім масштабувати їх до промислових обсягів на кілька гектарів і більше.
Я займаюся цим уже кілька років та дуже сподіваюся, що після завершення війни фермери активніше шукатимуть нові напрями для бізнесу, і серед традиційних культур знайдеться місце для українського ківі.
Адже це може бути не лише продукт для власного споживання, а й позиція для експорту. Наші ківі мають перевагу — вони екологічно чисті.
Віктор Пащенко
директор компанії «Ківі Карпат Стратона»
Ми вірили, що рухаємося в напрямку відкритого суспільства та Європи
Я викладав в університеті психологію, і саме тоді познайомився з Генріхом — він був моїм студентом. Спочатку просто спілкувалися, згодом почали товаришувати.
Після викладання я працював у журналістиці, займався політологією та соціологією, потім перейшов на державну службу. Але коли до влади прийшов Янукович, залишатися в системі стало неможливо — я звільнився. Це був 2012 рік.
На той момент у Генріха вже налагоджувався бізнес, і ми вирішили розвивати його разом. У лютому 2014 року оформили справу офіційно — створили ТОВ «Ківі Карпат Стратона». Генріх — селекціонер і відповідає за все, що стосується біології, а на мені адміністративна частина.
Цікаво, що процес реєстрації нового сорту й організаційні справи збіглися з буремними політичними подіями 2014 року. Попри все, тоді панував доволі оптимістичний настрій, — ми вірили, що рухаємося в напрямку відкритого суспільства та Європи.
Продавали саджанці — з’являлися гроші на розвиток
Це повністю самодостатній і самоокупний бізнес — ми не отримували державних субсидій, не брали кредитів і не покладалися на жодну сторонню допомогу. Усе будували на власних ресурсах: продавали саджанці — з’являлися гроші на розвиток.
Починали з малого — з трьох присадибних ділянок. Там поставили теплиці й вирощували саджанці. Це і був стартовий капітал. Перевага в тому, що такий бізнес не вимагає значних вкладень, — не потрібно купувати дорогу техніку чи будувати складні приміщення.
Згодом орендували більшу ділянку — півтора гектара. Облаштували систему зрошення, створили штучне озеро.
Увесь запуск обійшовся приблизно в 3–4 тисячі доларів, хоча зараз уже й не згадаю точну суму. Найбільше довелося витратити на електрифікацію — це була й дорога, і тривала історія. Без електрики не працював би полив, тому це був критично важливий етап.
Врожай українського ківі. Фото надав Генріх Стратон
Ківі не вимагає якогось особливого догляду чи обробки. На початках навіть про добрива не думали: ґрунту вистачало звичайної органіки — кори, листя. Але з часом, після 5–10 років активного плодоношення, земля почала виснажуватись — от тоді й виникла потреба підживлювати ґрунт.
І, як не дивно, непогано довелось витратитися не на добрива чи техніку, а на охорону. Проблема була не в природних шкідниках, а, так би мовити, в «людських». Щоб уберегти саджанці, ми наймали працівників для цілодобового нагляду. Зараз, до речі, ситуація значно покращилася — витрати на охорону вже не такі великі, як були у 2014–2015 роках.
Як розбомблять — то чорт з ними. Але треба жити
Через війну попит на саджанці суттєво скоротився. У 2014 році припинилися замовлення з Криму — а це був один з регіонів, де вони користувалися особливим попитом. Потім зникли клієнти з Донеччини, Луганщини. Вже під час повномасштабного вторгнення поменшало замовлень і з Херсонщини, хоча там якраз починали працювати фермери, які робили ставку на ківі.
Можливості звужуються, обороти зменшуються. Та ми все ж сподіваємось на перспективний ринок у Європі. Там уже почали цікавитися нашими саджанцями, але є перепони: суворі карантинні вимоги, спрямовані на захист рослин. Ми можемо оформити всі потрібні сертифікати та документи, але поки що Україна не входить до списку «надійних» країн — нам ще не дуже довіряють.
Українське ківі. Фото надав Генріх Стратон
А от українці довіряють і вірять. Тільки звільнили територію — з неї вже телефонують. Щойно завершилися бої в Ізюмі — ми отримали звідти замовлення. Після звільнення Херсона знову почали телефонувати. Цього року дзвонили з Запоріжжя, надходять замовлення з Сумщини. Іноді з клієнтами виникає просто тепла людська розмова. Один чоловік сказав: «Я все одно хочу посадити ківі у себе. Як розбомблять, то чорт з ними. Але треба жити». Люди буквально поруч з лінією фронту, і все одно хочуть щось зробити, щось посадити, поліпшити життя навколо себе. Такі історії дають надію. Це дуже сильна мотивація для нас.
Вони змінюють світові індустрії, залучають мільйони в інвестиціях і стають частиною повсякденного життя безлічі людей. Але мало хто знає, що за цими успішними технологічними компаніями стоять українські засновники.
ШоТам пропонує добірку з 10 стартапів, які стали глобальними брендами, але їхнє коріння — в Україні.
Grammarly
Grammarly — це стартап, який став світовим лідером у сфері штучного інтелекту для письма англійською мовою. Заснований у 2009 році трьома киянами — Максимом Литвином, Олексієм Шевченком та Дмитром Лідером — сервіс спочатку був орієнтований на студентів, але згодом став універсальним інструментом для всіх, хто друкує англійською.
Розробка допомагає користувачам писати граматично правильно, чітко та переконливо. Сервіс доступний як розширення для браузерів, додаток для мобільних пристроїв і десктопів, а також взаємодіє з такими платформами як Google Docs, Microsoft Office, Slack та іншими.
Зараз Grammarly має понад 30 мільйонів активних користувачів щодня та понад 30 тисяч команд бізнес-клієнтів. У 2021 році компанія залучила понад 200 мільйонів доларів інвестицій, що підвищило її оцінку до 13 мільярдів доларів. Після початку повномасштабної війни в Україні у 2022 році Grammarly припинила діяльність у росії та білорусі, а також пожертвувала 5 мільйонів доларів на гуманітарні потреби України. Компанія також продовжує підтримувати українських журналістів, надаючи їм безкоштовний доступ до своїх продуктів.
WhatsApp — цодин з найвідоміших месенджерів у світі, створений українцем Яном Кумом. Народився у Фастові на Київщині, а в 1992 році Кум переїхав до США разом з матір’ю та бабусею. У 2009 році після придбання iPhone разом з Браяном Ектоном заснував WhatsApp.
Застосунок змінив спосіб спілкування мільярдів людей по всьому світу, надаючи можливість обміну повідомленнями, фотографіями, відео та здійснення дзвінків без додаткових витрат. Це особливо важливо для країн, де традиційні засоби зв’язку є дорогими або недоступними.
Після початку повномасштабної війни в Україні Ян Кум не залишився осторонь — він пожертвував десятки мільйонів доларів на гуманітарну допомогу українцям, підтримуючи програми евакуації та надання житла для переселенців.
Headway
Headway — це освітній додаток, який перетворив саморозвиток на захопливу гру. Заснований у 2019 році в Києві Антоном Павловським, Headway пропонує користувачам з усього світу 15-хвилинні текстові та аудіо узагальнення нонфікшн-бестселерів, щоденні інсайти та челенджі в ігровому форматі.
Headway швидко здобув популярність — додаток завантажили понад 30 мільйонів разів у більш ніж 140 країнах. У січні 2024 року він став найбільш завантажуваним освітнім застосунком у США в App Store, обігнавши навіть таких гігантів, як Duolingo, Facebook та Netflix.
Команда Headway також приділяє увагу культурному контексту. У 2023 році вони запустили проєкт Essence of Ukraine, який розповідає про українську ідентичність через відгуки на книги істориків, мистецтвознавців та підприємців.
Firefly Aerospace
Firefly Aerospace — американська аерокосмічна компанія зі штаб-квартирою в Сідар-Парку в Техасі, яка розробляє ракети-носії малого та середнього класу для комерційних запусків на орбіту.
Компанію у 2017 році, після придбання активів збанкрутілої Firefly Space Systems, створив український підприємець Максим Поляков. Саме він допоміг Міністерству оборони України в закупівлі супутника компанії ICEYE за гроші, що були зібрані українцями за програмою «Народний байрактар».
Під керівництвом Полякова Firefly Aerospace зосередилась на розробці ракети-носія малого класу Alpha, здатної доставляти понад 1000 кг вантажу на низьку навколоземну орбіту. У 2023 році компанія успішно здійснила запуск місії VICTUS NOX для Космічних сил США, продемонструвавши здатність до швидкого реагування на запити. Firefly також розробила посадковий модуль, який у 2025 році доставив на Місяць наукові прилади. Місія Blue Ghost стала першою повністю успішною м’якою посадкою приватної компанії на Місяць.
Preply
Preply — це стартап, який зробив вивчення мов зручним і доступним для людей у всьому світі. Заснований у 2012 році трьома українцями — Кирилом Бігаєм, Дмитром Волошиним та Сергієм Лук’яновим, — Preply починав як платформа для пошуку репетиторів англійської мови. З часом сервіс розширився і тепер пропонує заняття з понад 50 мов, об’єднуючи десятки тисяч викладачів і мільйони учнів у понад 180 країнах світу.
Додаток використовує машинне навчання для підбору оптимального педагога відповідно до потреб користувача.
У 2023 році компанія анонсувала запуск AI-помічника, який допомагає викладачам створювати індивідуальні заняття та граматичні пояснення, що ще більше підвищує ефективність роботи.
Jooble
Jooble — це компанія, яка допомагає людям у всьому світі знаходити роботу. Заснована у 2006 році Романом Прокоф’євим та Євгеном Собакарьовим, Jooble починалася як студентський стартап. Сьогодні сервіс працює в понад 70 країнах і доступний 25 мовами, щодня допомагаючи мільйонам користувачів шукати вакансії.
Після початку повномасштабної війни в Україні Jooble припинила свою діяльність у росії та білорусі. Компанія також запустила ініціативу Give a Job for UA, яка допомагає українським біженцям знайти роботу за кордоном.
У листопаді 2024 року компанія Jooble офіційно повідомила про факти незаконного використання свого бренду на території росії та білорусі. Зокрема, на доменах «jooble.ru» та «jooble.by» розміщуються вакансії та новини, використовуючи фірмову айдентику Jooble без дозволу компанії. Jooble підкреслив, що не контролює ці домени, а будь-який контент, опублікований на цих сайтах, не має стосунку до компанії.
Читати також: Український сервіс CodeUA номінували на технологічну премію The Webby Awards
Depositphotos
Depositphotos — це стартап, який став одним з найбільших у світі фотобанків. Його заснував у 2009 році підприємець Дмитро Сергєєв, ідея якого була простою — створити платформу, де фотографи й дизайнери з усього світу можуть продавати свої зображення, а бізнеси — легко знаходити якісний візуальний контент. За кілька років Depositphotos перетворився на глобальний майданчик з понад 200 мільйонами зображень, відео та музичних файлів.
Сервіс працює в понад 190 країнах і підтримує 20 мов, завдяки чому став незамінним інструментом для дизайнерів, маркетологів, видавництв і рекламних агенцій у всьому світі. Головний офіс компанії протягом довгого часу був у Києві, де сформувалася сильна команда розробників і контент-фахівців. Після придбання компанією VistaPrint, головний офіс Depositphotos знаходиться в Нью-Йорку, США.
У 2021 році Depositphotos придбала міжнародна компанія VistaPrint за $85 мільйонів. Ця угода стала не лише підтвердженням успіху українського продукту на глобальному ринку, а й важливим сигналом для інвесторів щодо потенціалу креативних бізнесів з України.
Petcube
Petcube — це застосунок, який допомагає власникам домашніх тварин залишатися на зв’язку зі своїми улюбленцями, навіть коли вони далеко від дому. Заснований у 2012 році в Києві Ярославом Ажнюком, Олександром Нескіним та Андрієм Кленом, Petcube створює розумні камери, які дозволяють спостерігати за тваринами, розмовляти з ними, гратися за допомогою лазера або пригощати ласощами — усе це через смартфон.
Ідея виникла, коли один із засновників Олександр Нескін намагався знайти спосіб розважити свого собаку Роккі, який нудьгував удома під час його відсутності. Чоловік створив прототип пристрою з камерою та лазерною указкою, що дозволяло йому гратися з песиком дистанційно. Цей прототип став основою для першого продукту.Компанія також активно займається благодійністю, співпрацюючи з притулками для тварин і беручи участь в ініціативах на підтримку України. Наприклад, Petcube приєдналася до проєкту UNITED24, спрямовуючи частину прибутку на відновлення України.
Respeecher
Respeecher — це стартап, який розробляє технології синтезу мовлення, що дозволяють відтворювати голоси людей за допомогою штучного інтелекту. Заснований у 2018 році в Києві Олександром Сердюком, Дмитром Бєлєвцовим та Грантом Рібером, Respeecher став відомий завдяки співпраці з голлівудськими студіями, зокрема Lucasfilm, для відтворення голосів персонажів «Зоряних війн».
У 2021 році Respeecher отримав премію Emmy в категорії «Видатні інтерактивні медіа: документальний фільм» за участь у проєкті In Event of Moon Disaster. У цьому документальному фільмі було використано технологію Respeecher для відтворення голосу президента Річарда Ніксона, який виголошує промову, підготовлену на випадок невдалого завершення місії Apollo 11. Цей проєкт продемонстрував потенціал технологій штучного інтелекту у створенні реалістичних аудіо- та відеоінтерпретацій історичних подій.
Respeecher активно працює над етичним використанням своєї технології, отримуючи дозвіл від родичів або самих осіб, голоси яких будуть відтворювати. Компанія також бере участь у соціальних проєктах, спрямованих на підтримку української культури й мови. Крім того, у 2023 році Respeecher розпочав проєкт з популяризації кримськотатарської мови — команда збирає аудіозаписи носіїв мови, щоб навчити нейромережу розпізнавати кримськотатарську.
Фото: сайт Respeecher
Esper Bionics
Esper Bionics — це українсько-американський стартап, який створює інноваційні біонічні протези рук, що допомагають людям, які втратили кінцівки, повернутися до активного життя. Заснована у 2019 році Дмитром Газдою, Анною Белеванцевою та Ігорем Ільченком, компанія розробила Esper Hand — «розумну» руку, яка реагує на м’язові сигнали користувача й адаптується до його потреб завдяки штучному інтелекту.
Після початку повномасштабної війни в Україні Esper Bionics зосередила зусилля на допомозі українським військовим, які втратили кінцівки. У межах ініціативи Esper for Ukraine компанія безкоштовно надає біонічні протези захисникам, допомагаючи їм повернутися до активного життя. У 2022 році журнал Time включив Esper Hand до списку найкращих винаходів року, відзначаючи його інноваційність і значний вплив на життя людей.
Читати також: Ці роботи можуть розмінувати Україну за 10 років. Як українські розробники створили «ЗМІЙ»
