Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Океан та гори для людей з інвалідністю. Доступний відпочинок від волонтерів

Опубліковано

«On3wheels» або «На трьох колесах» — для когось слова без сенсу, а для людей з інвалідністю шанс на доступний відпочинок. Ще нещодавно похід у гори чи поїздка до океану була нездійсненою мрією для тих, хто має інвалідність. Поки у нас з вами єдина проблема — це вибір куди поїхати, то для людей з інвалідністю поїхати — це і є проблема. 

Тому організація «On3wheels» взялася виправляти цю несправедливість. «ШоТам» разом зі співорганізаторкою доступних походів Мирославою Кушнір розкаже, чому інклюзивність — це не перепона для здійснення своїх мрій і як подорожувати може кожен.

Мирослава Кушнір

Співорганізаторка доступних походів «On3wheels»

Дискотека, океан і Іван

Дістатися океану своїми силами – такою була мрія Івана, який страждає на ДЦП. З нього і почалася історія організації «On3wheels». Сава – співзасновник організації познайомився з Іваном на…дискотеці. Там дізнався про його інвалідність і про його мрію. Океан.

Від мрії до реальності – рік. Сава разом зі своїми товаришем Сашком вирішили допомогти Івану і взялися готувати його до складної, але такої омріяної подорожі. Почали з походів у гори на велосипеді. Друзі витягували Івана на гору мало не власноруч, аж поки не дізналися про існування спеціального триколісного велосипеду, який створили якраз з метою облегшити поїздки для людей з інвалідністю.

Від назви велосипеда, до речі, походить і назва тепер вже проєкту «On3wheels». Сава і Сашко заснували її у 2016-му році, а я приєдналася через рік. Тоді, коли друзі нарешті змогли привезти Івана до Лісабону і показати йому всю ту міць та велич Атлантичного океану, яку він волів побачити. Відтоді і до сьогодні ми працюємо над тим, щоби подорожі для людей з інвалідністю ставали буденністю, а не виходом за межі можливостей.

Через каміння і струмки

Варіантів велосипедів для подорожей з людьми, які мають інвалідність, є декілька. Один з них – це триколісний велосипед, handbike або ж лежачий велосипед. На такому Іван разом з Савою та Сашою подорожував у гори, він просто крутив його руками.

Є ще одноколісний або «джульєтка» – схожий на рикшу, попереду і позаду його має хтось везти. Компанія, яка виготовляє такі візки, колись сказала нам, що так, як ми подорожуємо з цим візком, не робить ніхто. Адже, як правило, в Європі з ним мандрують парками з асфальтованими доріжками. Наша ж дорога пролягає через каміння та струмки. 

Зараз у нас є два візки: один ми придбали у Франції, другий – вітчизняного виробництва. Один український інженер розробив саме креслення і ми звернулись до підприємства з виготовлення велосипедів. На готовий візок ми чекали близько року. Деякі деталі для нього довелося купляти у Франції, наприклад, спеціальні сидіння, щоб людина не ковзала.

Світлину надала Мирослава Кушнір

Один похід = багато людей

Для походу в гори з інклюзивною людиною варто ретельно підготуватися і врахувати, що такий похід буде відрізнятися від звичного. Після нашої першої спільної мандрівки на Говерлу з Іваном, ми зробили кілька висновків. Насамперед, необхідно більше, ніж п’ять людей.

У кожного має бути час перепочити і змінити одне одного у підйомі людини з інвалідністю. Нині ми беремо в один похід 15 чоловіків, решта – жінки. Як правило, саме чоловіки витягують візок на гору. Жінки допомагають і тримають воду напоготові.

Часто волонтери, які зголошуються піти з нами і допомагати, не знайомі між собою. Адже ми їх шукаємо через соцмережі. Втім, на щастя, це не проблема. В процесі походу всі знайомляться і підтримують одне одного. Буває таке, що для волонтерів наш похід – це перший досвід спілкування з людьми з інвалідністю. Під час мандрівки вони бачать, що у цьому нічого надзвичайного немає, ніяких додаткових навичок не потребує і всі спілкуються на рівних.

З легеньким рюкзаком і без ночівлі у горах

Був у нас досвід, коли ми вирішили зробити парний похід. Дві людини з інвалідністю і, відповідно, волонтери теж везли два візки. Це було доволі складно, тому ми взяли собі за правило ходити з одним героєм – так в нашій організації ми називаємо людей з інвалідністю, які наважуються на походи у гори.

Зазвичай, похід триває один день. На два дні ходили тільки один раз. Це трішки специфічно, адже треба добре знати людину, з якою йдеш. Виникає чимало питань, які доводиться вирішувати, тож ходимо лише на день і часто у суботу.

Ми не ночуємо в горах, а це дає можливість взяти з собою тільки легенькі рюкзаки і отримати достатньо вражень. Ми піднімалися на Пікуй, це вершина з чудовим краєвидом і відносно неважким підйомом. Також були на Хом’яку, Горі Гострій, Високому Верху. Провели вже понад 60 походів. Ходимо лише в літній період, були сезони і з 20 виходами. А минулого року – провели лише два. 

Міксуємо життя і війну

Коли почалася повномасштабна війна, ми призупинилися, бо ми не розуміли, чи є потреба в таких походах. Думали над зручним форматом. Впродовж усіх років діяльності у нас з’явилося четверо лідерів, які беруть на себе відповідальність за увесь похід. Один з них пішов на фронт, але задонатив на наші походи. Для нас це означає, що такі проєкти важливі навіть під час війни.

У процесі першого походу ми збирали кошти на потреби військових з дружньої організації «Veterans Go». Вони організовують схожі мандрівки для своїх побратимів і теж мають спеціальний візок. Отак міксуємо життя і війну.

Ми відкрили для себе новий формат, а саме походи з військовими. Залучаємо тих, хто отримав поранення на війні. З 10 бійцями з реабілітаційного центру м. Червоноград, медсестрами та реабілітологом піднялися на підйомнику на гору Погар. Було фізично важко, адже військові на протезах, але всі вони впоралися і побачили красу гір.

Похід у гори розпочинається з самого рання

Потрапити до нас у похід – просто. Люди з інвалідністю заповнюють форму на початку сезону походів. Розповідають про себе, куди і як хотіли б піти. За добу цьогоріч ми знайшли п’ять героїв, з якими можемо сходити в гори. Найчастіше до нас приходять друзі тих людей, які вже були з нами у походах.

Ми зустрічаємося раненько. Близько сьомої ранку біля автобуса у Львові, найчастіше біля Стрийського парку. До нас приїзжджають з різних міст: Одеси, Запоріжжя, Харкова, Дніпра, Луцька. До Львова вони добираються самостійно. Подорож триває 3-4 години, зупиняємося поснідати на заправці, знайомимося ближче, слухаємо більше про героя чи героїню. По дорозі на вершину зупиняємося за відчуттями, на складніших маршрутах таких зупинок більше. На вершині ми заварюємо чай, співаємо та спілкуємося. Часто нас там і дощ зустріти може чи гроза. Від цього залежить, наскільки швидко ми спускаємося. Буває доводиться дуже поспішати. Для нашого героя – це додатковий тест на сміливість, бо коли хлопці летять вниз, то це досить небезпечно.

Відчуття від таких походів особливі, адже збираються дуже особливі люди – ті, що хочуть комусь допомогти, думають не тільки про себе. Це змога побачити гори іншими очима. У нас була героїня Оксана, яка розказувала, що для неї було дуже цікаво побачити, як ростуть гриби. Це було для неї вперше. Цінність цього походу не в тому, що ми опиняємося на вершині, а в тому, що проходимо через ліс, розглядаємо красу, долаємо перешкоди, підтримуємо одне одного. Це не про підкорення, а більше про подорож.

Всі ми різні, але всі цінні

В нас були і походи з дітьми від 10 років. Було класно, бо діти дуже відкриті, веселі, з ними можна багато жартувати. Тому ми колись робили навіть дитячий інклюзивний табір, серед учасників була і дівчинка з інвалідністю. Це чудовий досвід, адже дитяча комунікація була без зайвих упереджень, стереотипів. Діти запитують те, на що дорослі може б і не наважилися. Вони не роблять драми з інвалідності.

Ми намагаємося робити такі походи щоразу для іншої людини, щоб більшій кількості людей відкрити це відчуття гір. Але було таке, що ми ходили в гори з хлопчиком, а потім його батьки брали своїх друзів, наприклад, і вже з ним ходили, своєю командою.

Ми з радістю ділимося візком — і проводимо інструктаж.

Початкова місія «On3Wheels» в тому, щоб змінювати суспільство через зміну себе, а саме — через зміну ставлення до людей з інвалідністю. Нам важливо показувати цей досвід дружби з людьми з інвалідністю. Часто наші герої стають для нас вчителями і ми переймаємо досвід, якого раніше не мали, і саме ставлення до життя. А найцінніше — розуміння, що всі ми різні, але всі цінні.

Суспільство

Українка здобула перемогу за найкращий костюм на Miss Eco International та вийшла у фінал (ФОТО)

Опубліковано

Львівʼянка Єлизавета Адамська здобула перемогу в номінації «Найкращий екокостюм» на Miss Eco International. Завдяки цьому вона вийшла до фіналу престижного міжнародного конкурсу, який відбудеться 19 квітня в єгипетській Александрії.

Про це повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький.

Про костюм

Костюм Єлизавети має назву «Пам’ять у пелюстках». Його присвятили темі збереження природи під час війни. Образ символізує 20 рідкісних видів українських рослин, які опинилися під загрозою зникнення внаслідок агресії росії. Усі квіти та ефектні рукави сукні виготовлені з переробленого пластику.

Єлизавета Адамська — активна громадська діячка та учасниця Young European Ambassadors. Вона реалізувала кілька соціальних ініціатив: проєкти на тему екофемінізму, сталого способу життя, а також розробила навчальну екологічну гру для дітей з порушенням зору.

Читайте також: У культовому ресторані українських емігрантів у Нью-Йорку зготували символічні паски (ФОТО)

Довідка про конкурс

Miss Eco International — це міжнародна платформа, що об’єднує представниць з різних країн навколо тем екологічної свідомості та сталого розвитку. Переможниця отримує статус Посланниці доброї волі ООН з питань довкілля. У 2024 році конкурс виграла українка Ангеліна Усанова.

Нагадаємо, що українка Адріана Пущак здобула титул Miss Petite USA Universe 2025.

Фото: фейсбук-сторінка Максима Козицького

Читати далі

Суспільство

Взяли управління у свої руки. Ці українські громади перетворюють біовідходи на добриво

Опубліковано

Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища або спалюють, забруднюючи повітря. Однак їх можна переробляти, зокрема компостувати, що є екологічним і дешевим способом утилізації. 

Проєкт «Кращі практики управління біовідходами в малих громадах України» допомагає 63 громадам розробити плани поводження з відходами та перетворити їх на добриво для місцевих парків і садів.

Громади, що взялися за компостування

Керівництво Білогородської громади (Київська область) до дій спонукали самі жителі: чимало людей виносили гілля й траву в яри та лісосмуги, перетворюючи їх на стихійні звалища. Це додавало навантаження комунальникам. 

Послуги з подрібнення гілок і збору ялинок полегшили ситуацію, але потрібен був системний підхід. Тепер у планах громади — встановити великі компостери й навчити людей користуватися ними замість того, щоб викидати органіку абикуди. 

«Ми рішуче налаштовані впоратися з цією проблемою», — каже завідувачка сектору екології Білогородської сільради Ольга Леонова.

Фото: Білогородська громада

Дехто ж вирішив почати з просвітництва. Наприклад, у Гірській громаді, що теж на Київщині, проводять лекції, тренінги та практичні заняття для учнів шкіл, вихованців дитячих садочків і жителів громади, на яких роз’яснюють переваги екологічних методів управління органічними відходами.

«Хочемо збільшити компостування біовідходів у громаді. Для цього плануємо встановити компостери в школах, соціальних закладах і багатоповерхівках, а також заохочувати жителів до компостування. Організуємо майстер-класи, екозаняття й інформаційні кампанії. Проте для успіху потрібен чіткий план на рівні громади, і спеціалісти вже працюють над його розробкою. Тренінги проєкту допомогли структурувати процес і врахувати важливі нюанси», — розповідає завідувачка сектору екології та охорони природних ресурсів виконкому Гірської сільської ради Олеся Карпенко.

На Одещині про проблему органічних відходів задумались у Красносільській громаді. Вона розташована в передмісті Одеси на березі унікального Куяльницького лиману, тож збереження довкілля тут особливо пріоритетне. Уже зараз комунальні служби централізовано збирають і вивозять опале листя й інші зелені рештки окремо від побутового сміття. Наступний крок — облаштувати повноцінний майданчик для компостування всіх біовідходів. 

«Прагнемо не просто створити систему управління біовідходами, а інтегрувати її в екологічну політику громади», — пояснює головна спеціалістка відділу ЖКГ Красносільської сільради Юлія Волочан.

Фото: Красносільська громада

Беруть участь у проєкті й громади, що раніше не мали жодної практики збирання органіки. До прикладу, в Болехівській міській громаді на Івано-Франківщині до цього часу всі відходи возили на полігон в урочище «Криве» — тепер же там планують створити систему роздільного збору, аби зменшити навантаження на сміттєзвалище. 

Як проєкт допомагає громадам

Уже цього року в проєкті планують навчальний візит до громад, які вже успішно впровадили роздільний збір відходів, аби перейняти досвід і надихнутися реальними прикладами.

П’ять найвмотивованіших громад-учасниць отримають сучасні компостери: грантові кошти покриють 70% вартості десяти секцій (контейнерів) для компостування в кожній з них, а решту дофінансують місцеві бюджети. 

Їх планують встановити переважно біля об’єктів, де накопичується багато органіки: шкіл, лікарень, парків чи ринків. Там жителі зможуть залишати, наприклад, опале листя, харчові рештки або скошену траву, а комунальники контролюватимуть процес компостування. 

Першу партію компосту громади використають для власних потреб — щоб підживити ґрунт у парках, скверах, на клумбах, — а наступні, можливо, роздаватимуть людям для приватних господарств.

Перші результати 

У соцмережах Білогородської громади з’явилися поради, як облаштувати домашній компостер на подвір’ї. А в Гірській громаді на офіційному сайті регулярно повідомляють про екологічні заходи й закликають всіх охочих долучатися. 

Майже 200 громад по всій Україні поширили на своїх сторінках матеріал про шкоду від спалювання органічних залишків «Не пали — компостуй!», який у межах проєкту підготував «Український альянс “Нуль відходів”». Людей поступово готують до змін: пояснюють, чому важливо відокремлювати органіку від іншого сміття, як правильно її складати для компостування, скільки часу та які умови потрібні, щоб отримати готове добриво.

Жителі й самі починають цікавитися: запитують, коли та куди можна буде здати відходи для компостування, пропонують свої ідеї. У деяких громадах вони організувалися на суботники —  окремо зібрали торішнє листя, щоб не вивозити на смітник. Усе це — маленькі, але важливі кроки до великої мети. 

Фото: Гірська громада

Можливості для всіх: долучайтеся та дійте

Історії цих громад доводять: навіть невелике місто чи село може впровадити європейські практики поводження з відходами. Компостування — це просто й недорого, треба лише згуртованість і план дій. 

Якщо ви хочете, щоб і ваша громада перестала відправляти тонни органіки на звалище, варто діяти вже зараз. Для початку можна провести аудит відходів: скільки з них біо- і де їх утворюється найбільше (дворогосподарства, ринок, парк тощо). Далі — обрати доступний варіант компостування: можливо, це будуть індивідуальні компостери для кожного двору або ж один спільний майданчик з контейнерами для цілої вулиці чи кварталу. Важливо залучити людей: пояснити, навчити, показати приклади успіху.

Організатори проєкту готові ділитися напрацюваннями. На фінальному етапі планують створити відео про найкращі практики учасників і провести відкритий вебінар — за анонсами слідкуйте в спільноті Zero Waste Alliance Ukraine. А вже зараз по пораду можна звернутися до експертів ГО «Екологічні новини» ([email protected]), які координують проєкт.

Компостуючи біовідходи, громада вирішує одразу кілька проблем: зменшує навантаження на полігони, поліпшує екологію, економить кошти на вивезення сміття. Натомість отримує цінний ресурс — добриво, яке повертає поживні речовини в ґрунт. Так замість сміття з’являється нове життя. 

Читати далі

Суспільство

У Києві розквітають понад 380 тисяч тюльпанів: перелік локацій (ФОТО)

Опубліковано

У Києві почали квітнути тюльпани, зокрема ті, що столиця отримала безоплатно від Нідерландів. Загалом восени 2024 року у місті висадили понад 380 тисяч квітів, з яких Нідерланди передали 116 тисяч.

Про це повідомили в КМДА.

Цьогоріч кияни можуть побачити яскраве різнобарв’я тюльпанів у центрі міста та зелених зонах усіх районів. Загалом висади п’ять сортів квітів: Charade, Verona, Golden Apeldoorn, Powerpoint та Ben Van Zanten.

Де квітнуть тюльпани

Голосіївський район:

  • сквер Миру;
  • сквер Героїв Маріуполя;
  • сквер на вулиці Івана Федорова;
  • Голосіївський парк культури та відпочинку імені Максима Рильського;
  • Голосіївська площа;
  • вулиця Василя Касіяна.

Читайте також: Навколо — вибухи, а вдома — весна: подружжя з Сумщини вирощує тюльпани на другому поверсі будинку

Дарницький район:

  • проспект Миколи Бажана; 
  • сквер імені Олександра Кошиця;
  • парк Партизанської слави.

Деснянський район:

  • парк «Кіото»;
  • парк «Фестивальний»;
  • проспект Романа Шухевича; 
  • сквер імені В’ячеслава Веремія; 
  • парк з водними об’єктами вздовж проспекту Романа Шухевича;
  • Деснянський парк;
  • парк «Молодіжний»;
  • сквер на площі Анкари;
  • вулиця Братиславська;
  • транспортна розв’язка біля станції метро «Чернігівська».

Дніпровський район:

  • бульвар Верховної Ради;
  • Дарницька площа;
  • парк «Перемога»;
  • транспортна розв’язка біля станції метро «Лівобережна»;
  • сквер біля будівлі Дніпровської РДА.

Оболонський район:

  • парк відпочинку «Наталка»;
  • парк «Пуща-Водиця»;
  • парк відпочинку на проспекті Литовському;
  • сквер на вулиці Федора Максименка;
  • сквер на вулиці Олександра Архипенка;
  • сквер на Оболонській площі;
  • парк культури та відпочинку навколо озера Йорданське;
  • сквер на розі проспекту Оболонського та вулиці Левка Лук’яненка;
  • сквер на вулиці Левка Лук’яненка;
  • сквер на вулиці Прирічній;
  • сквер на вулиці Вишгородській;
  • сквер на вулиці Зої Гайдай;
  • сквер на перетині вулиці Левка Лук’яненка та вулиці Героїв полку «Азов»;
  • транспортна розв’язка на перетині проспектів Степана Бандери та Володимира Івасюка;
  • транспортна розв’язка на вулиці Ярослава Івашкевича;
  • бульварна зона на вулиці Левка Лук’яненка;
  • сквер на проспекті Степана Бандери;
  • вулиця Міська.

Читайте також: Київ цвіте! Де погуляти та зробити весняні фото: ботсад імені Гришка

Печерський район:

  • Наводницький парк;
  • вулиця Банкова;
  • бульвар Миколи Міхновського;
  • сквер імені Марії Заньковецької.

Подільський район:

  • сквер на площі Щекавицькій;
  • Куренівський парк;
  • сквер № 1 на Контрактовій площі;
  • сквер № 2 на Контрактовій площі;
  • сквер на вулиці Вишгородська;
  • парк «Березовий Гай»;
  • вулиця Івана Виговського;
  • сквер на проспекті Георгія Гонгадзе;
  • сквер імені Кузьми Скрябіна.

Святошинський район:

  • сквер на розі вулиць Григоровича-Барського та Симиренка;
  • парк «Інтернаціональний»;
  • парк  «Гамбурзький»;
  • парк «Совки»;
  • вулиця Зодчих;
  • парк імені генерала Потапова;
  • сквер імені Михайла Реуцького;
  • сквер біля Святошинської РДА на просп. Берестейському; 
  • вулиця Жмеринська;
  • транспортна розв’язка між бульваром Жуля Верна та вулиці Якуба Коласа.

Солом’янський район:

  • парк «Відрадний»;
  • сквер імені Максима Шаповала;
  • сквер біля Солом’янської РДА на проспекті Повітряних Сил.

Шевченківський район:

  • Майдан Незалежності;
  • поруч із Міністерством закордонних справ України;
  • парк «Володимирська гірка»;
  • парк імені Тараса Шевченка;
  • сквер Анни Київської;
  • сквер на вулиці Прорізній;
  • парк «Веселка».

Нагадаємо, що у Києві на ВДНГ створюють терапевтичний сад: що в ньому буде.

Фото: Любов Голуб’ятнікова, КМДА

Читати далі