Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Одеська «Жіноча майстерня меблів»: про запуск бізнесу з боргами, сексизм і роботу «душевненько»

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Добродії ШоТам – це наші читачі, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

Працюють «душевненько», але зіштовхуються із сексизмом. В Одесі вже третій рік працює «Жіноча майстерня меблів», яку заснувала дизайнерка інтер’єру Ольга Лаптєва. Довгий час вона була директоркою одного з салонів «під інвесторами», після чого захотіла відкрити щось своє. І почала не «з нуля», а з мінуса, адже замість коштів на старт були лише борги. Зараз її студія успішно працює, пропонуючи клієнтам одночасно створення дизайну інтер’єру і виготовлення меблів. Ольга розповіла нам про жіночий підхід у роботі, боротьбу зі стереотипами та готовність ділитися досвідом.

Ольга Лаптєва
Ольга Лаптєва

засновниця та директорка «Жіночої майстерні меблів» в Одесі
Закінчила Південноукраїнський педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво». З 2013 року працювала на керівних посадах меблевих салонів та студій

Перший салон інтер’єру відкривала не для себе

Я закінчила в Одесі факультет живопису, але не уявляла свого життя в ролі художниці. Тодішні 90-і – це були дуже голодні роки. Заробити на життя малюванням було неможливо. Коли ми вчилися створювати інтер’єри, я почала заглядатися на дизайн. Залишивши стіни університету, я зрозуміла, що мені потрібне спілкування, якийсь драйв, щоб кожен день кудись іти й щось робити. Не могла я просто зачинитися в майстерні й писати картини. Та й на той час вони нікому не були потрібні.

Одна з одеських прогресивних компаній у 2014 році взяла мене до себе відкривати новий салон інтер’єру «з нуля». При чому я не знала, як це робити, але вони мене запевнили: «Та ми ж з тобою, в тебе є дослід, ти така класна». Вони повірили в мене більше, ніж, напевно, я сама. А на той момент я вже дійсно досить довго працювала у цій сфері. Інвестори дали мені велику суму грошей, сказали, щоб я потім принесла чеки. Я написала бізнес-план, і вони були вражені. Тому що до мого приходу підрахунки були на більшу суму витрат.

Починала справу не з нуля, а з мінуса

Ще коли я там працювала, у моїй церкві запустили освітню програму від Католицького університету. Там я пів року безкоштовно навчалася принципів створення бізнесу, зокрема соціально орієнтованого. Закінчила навчання і зрозуміла: мені 39 років, і або зараз, або ніколи. Було страшно починати, я не могла спати ночами. Коли ти з інвесторами щось починаєш, в тебе є бухгалтер, гроші, і на них ти все робиш. А я ж була зовсім одна, та ще й через те, що саме в той час розмитнювала свою машину, в мене був борг у дві тисячі доларів. Тобто, бізнес я почала не з нуля, а з мінуса. Й от я дістала свої конспекти з навчання і по них починала все робити. Грошей не було, але була репутація. На рекламі, створенні сайту вдалося заощадити завдяки знайомствам.

Фото: www.facebook.com/olika.lapa

Перша моя інвестиція була у дві тисячі гривень: на них я тоді замовила рекламу в газетах та на дошках оголошень у місті. Написала, що роблю дизайн інтер’єру й виготовляю меблі. Першою моєю студією був орендований офіс, який я знімала спільно з колишньою колегою. Там було тіснувато, тож клієнтів брала харизмою. Люди приходили, дивилися на те приміщення, бачили, як щось у коробках лежить, а зразків меблів зовсім мало. І я розуміла, які в них думки. Пояснювала, що я класний профі, але початківець: «От назбираю гроші, і тоді знайду щось краще».

У роботі поєднали важко поєднуване

За рік такої роботи я назбирала п’ять тисяч доларів і відкрила свою студію «Жіноча майстерня меблів». Вона у нас невелика – 35 метрів. Раніше на цьому місці був меблевий магазин. Оренда була дешевою, але приміщення було в жахливому стані.  Довелося за свій кошт робити ремонт.

Я розуміла, що якщо це студія дизайну, то мені треба показати, що я вмію. Зараз ми тут одночасно робимо дизайн інтер’єрів і виготовляємо меблі. Я жодної фірми не знаю в Одесі, яка б об’єднувала ці дві сфери. Дизайнерів я набираю таких, що можуть і те, й те робити – «універсальні бійці».

Говоримо з клієнтами про безшумні спальні

Свою студію, яку відкрила у кінці 2018 року, я назвала «Жіноча майстерня меблів». На моїй попередній роботі всі директори були чоловіками, а я одна була жінка. І наша студія дуже відрізнялася від інших. Приходили наші інвестори й казали: «У нас в усіх студіях бізнес по-чоловічому директори ведуть й одна ти по-жіночому». Я запитувала, як це відчувається. І вони відповідали: «Чоловіки такі дуже аналітичні, вибудовують схеми продажів. А в тебе все емоційно, але все виходить». В інших студіях у колективах часто були конфлікти, а в нас не було. Я їх відчувала задовго до того, як вони почнуться.

І я зрозуміла, що бізнес по-жіночому в нашій сфері – це актуально й класно, тому що жінка може додати до цього процесу багато нового. До наших дизайнерів людина приходить як до гінеколога: ми говоримо про те, де вона буде зберігати труси та презервативи. Або як зробити спальню безшумною, щоб діти не чули, як батьки займаються сексом. Якщо дизайнер нормально робить проєкт, він повинен знати досконально, як родина веде життя.

Ми навіть запитували у клієнтів, чи хочуть вони змінити щось у харчуванні, наприклад, сісти на дієту. Тоді робимо таке перепланування, щоб кухня була окремо, не було нічого яскравого для апетиту, а холодильник не стояв у двох метрах від телевізора. Одна наша замовниця каже, що коли нас розшукувала, то попросила подругу: «Дай мені мебельників, які попрацюють зі мною душевненько». І от так за нами закріпилась така репутація, що ми робимо «душевненько». 

Клієнти просять установниць меблів у бікіні

Я багато бачила жіночого бізнесу, але в таких напрямках як, наприклад, б’юті-індустрія. Жіночий бізнес у головах українців — це якась кондитерська, салон краси, магазин одягу. А ось в індустрії меблів їх зустрінеш не часто. Я не знаю жодної жінки, яка б самостійно започаткувала дизайн-студію чи меблеву майстерню. 

Але є й інша сторона медалі. Коли я працювала директоркою салону, відчувала чимало сексизму від усіх. Коли наш власник дзвонив до вантажників, то вони нормально з ним розмовляли. А коли телефонувала я і казала, що в цю вантажівку поміститься чотири комплекти, бо я все прорахувала, то чула у відповідь: «Та що ти в цьому розумієш? Якщо ти така розумна, то йди вантаж сама». І починалися далі такі образи як от «Як з тобою чоловік живе? Ти ж така нудна». Не знаю жодного директора-чоловіка, якому б сказали: «Як з тобою жінка живе?». І хоча я регулярно з цим зіштовхувалася, я не плакала і просто йшла вперед.

Зараз наші дівчата у майстерні теж іноді зіштовхуються з сексизмом. Клієнти є всякі: хтось з гумором, хтось серйозно. Бувало таке, що казали: «Ви тут, напевне, всі такі феміністки». Розверталися і йшли від нас. Був випадок, коли чоловік каже: «А в бікіні до мене приїдете кухню ставити?». Схоже, він подумав, що ми не меблі робимо, а завуальовано надаємо якісь ескорт-послуги. Багато людей дзвонять і з гумором починають з питання: «А чому саме “Жіноча майстерня меблів”?». І ми, жартуючи, відповідаємо: «А що ви проти дівчат маєте?». Підтримуємо у розмові цю нотку, яку задав клієнт. Це завжди привід вибудувати з ним більш розкуті відносини.

Установники прийдуть до вас із капцями та пилотягом

У нас невелике виробництво: в команді є конструкторка, начальниця виробництва, є люди, які збирають і встановлюють меблі, та два водії. Переважно в нас працюють жінки, але фізично важку роботу виконують хлопці, як, наприклад, виготовлення меблів. З нами вже більш як два роки працює й мій чоловік. Він займається доставленням, прийманням товару – технічними речами, які я не можу проконтролювати. Спочатку мені було складно з ним, перші пів року я думала, що ми розлучимось. Але потім навчилися відокремлювати робочий процес від особистого, і вже все гаразд.

Фото: www.facebook.com/womenmasters

Наш сенс навіть не в тому, щоб працювали всі жінки, а в тому, щоб були жіночі цінності: родина, сім’я, будинок. Всі меблі, які ми виготовляємо, приїжджають до клієнта вже зібрані, щоб не залишати сміття. Аби зробити всю «брудну роботу», наші люди виходить на балкони, приходять із пилотягом і прибирають за собою. Тобто, це такі речі, які для жінок дуже важливі, а чоловік навіть не подумав би про таке. У нас майже всі працівники-установники меблів – старшого віку, щоб жінка не боялась якихось молодих і хамовитих людей. Вони беруть із собою капці, щоб перезуваються, у них шкарпетки не мають неприємного запаху. Для тих, хто замовив у нас кухню, ми даруємо мило ручної роботи. Це дрібниці, але так ми хочемо зробити людині щось приємне. Нашим клієнтам має бути комфортно з нами, адже люди, які мають ремонти, й так у постійному стресі. 

Читайте також: Панорамні вікна й сонячні батареї. Як архітектор Алекс Валентіров створив дитсадок, якому дивується світ

Знайдемо для вас меблі під будь-який бюджет

«Жіноча майстерня меблів» розташована в Одесі на вулиці Прохорівська, 14. Ціни в нас – не «київські». Технічна частина (планувальні рішення, зокрема електрика і сантехніка) коштує від 5 до 8 доларів за квадратний метр. А якщо це дизайн з візуалізацією, то тут залежить від оздоблення інтер’єру: від 10 до 15 доларів. Звісно, якщо це якийсь простий дизайн, то це дешевше, а якщо класика, неокласика чи складне декорування, то дорожче.

За останній рік ми протермінували лише одне замовлення, й то на один день. Час виконання проєктів залежить від клієнта, тому що нам, щоб технічно це зробити, потрібно максимум два тижні. Але робота з клієнтом має свою етапність, і ми проробляємо проєкт дуже скрупульозно. Ми не можемо робити план електрики й розеток, якщо покупець не затвердить меблі. А якщо просто намалювати план меблів, то він нічого не зрозуміє. «Жіноча майстерня меблів» робить меблі як сама («лакшері» рівень), так і має асортимент фабричних дешевших меблів. В Одесі дуже часто практикується, коли роблять ремонт у житлі під оренду. Такі клієнти не хочуть витрачати багато грошей, але їм треба, щоб було стильно і красиво. Я не бачила в жодному салоні міста, щоб поєднували дорогі й дешеві меблі. А ми маємо все на будь-який бюджет.

Дизайн інтер’єру – вже не для еліти

Приблизно 7-10 років тому дизайн інтер’єру – це було щось елітарне, «прості смертні» його не замовляли, а робили ремонт на власний розсуд. Зараз все більше людей середнього достатку звертаються до дизайнерів за проєктом, тому що це економія коштів. «Жіноча майстерня меблів» створює візуалізацію, таку собі дорожню карту, після чого клієнт розуміє, що він отримає. Люди часто нівелюють цінністю середовища, в якому живуть, а це дуже сильно впливає на нашу психіку. Ми можемо не усвідомлювати, але якщо в нашій оселі щось невідремонтоване, занадто яскраві кольори, не гармонійний вигляд, то ми можемо відчувати дискомфорт. Особливо це актуально розуміти зараз, в період пандемії, коли багато людей почали працювати вдома.

Нещодавно в межах стипендійної програми від громадської організації «Лібертас» я написала серію тренінгів та семінарів про відкриття соціально орієнтованого бізнесу. Зараз готуюся до представлення: це буде серія вебінарів і семінарів. Сподіваюся, що це навчання допоможе багатьом, як і мені свого часу. Розраховую на широку аудиторію, зокрема на колишніх бійців АТО, матусь у декреті та студентів. Цей тренінг – більше мотиваційний. А ще це як методичка, що треба робити в бізнесі.

Суспільство

На Прикарпатті відкрили Музей Лицарства (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

У місті Надвірна Івано-Франківської області відкрили Музей Лицарства.

Про це йдеться на фейсбук-сторінці нового музею.

Заснували заклад митці – Ігор та Мар’яна Гаврилюки.

У Музеї Лицарства можна доторкнутися до експонатів, навіть приміряти їх та сфотографуватися. А також — постріляти з лука, спробувати свої сили у боях на мечах, майстер-класах з малювання та середньовічного танцю.

«Завітавши в наш Музей Лицарства, ви маєте змогу поринути в епоху середньовіччя, ознайомитися з історією розвитку середньовічних обладунків і зброї, послухати легенди Надвірни», — розповідають на сторінці музею.

Читайте також: Мечі, щити, обладунки: як Кузня фантазій робить зброю для українського кіно

Нагадаємо, у Києві на території UNIT.City створили музичний простір для боротьби з тривожністю.

Також ми повідомляли, що у Хмельницькому відкрили музей-тир, стилізований під повстанську криївку.

Фото: Ігор Гаврилюк.

Читати далі

Суспільство

Волонтери передали десантникам 95 ОДШБр безпілотник «Валькірія»

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Військові 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ отримали безпілотний авіаційний комплекс «Валькірія» українського виробництва від гуманітарного хабу «Житомир».

Про це в телеграмі повідомив голова Житомирської обласної військової адміністрації Віталій Бунечко.

Зазначається, що завдяки такому безпілотнику десантники зможуть проводити розвідку та коригувати артилерійський вогонь.

Про «Валькірію»

«Валькірія» – це безпілотний авіаційний комплекс військового та цивільного призначення для моніторингу, повітряної розвідки, відеоспостереження та коригування артилерійського вогню вдень та вночі. До його складу входять три безпілотні літальні апарати, денне та нічне корисне навантаження, наземна станція управління (захищений ноутбук), антени, додаткове обладнання.

БПАК «Валькірія» виробляється серійно з 2016 року. Комплекс успішно пройшов програму відомчих випробувань і допущений до експлуатації в ЗСУ.

Читайте також«Надійний тил має рятувати економіку». Як Хотинська громада стала фортецею для релокованого бізнесу

 «Валькірія» повністю автоматична на всіх етапах виконання польотного завдання, тим самим усувається необхідність безпосереднього пілотування літаком.

Для денного і нічного використання безпілотник «Валькірія» оснащується широким арсеналом корисних навантажень:

  • відео-камери високої роздільної здатності.
  • камера змінного зуму і тепловізор на гіростабілізований платформі.

Підтверджено високу надійність роботи БПАК «Валькірія» в умовах протидії засобів РЕБ.

БПАК «Валькірія» інтегрована з автоматизованою системою управління артвогню «Кропива».

Нагадаємо, «Валькірія» допомогла ЗСУ знищити три російські «Гвоздики» та склад БК.

Також ми повідомляли, як російська ППО не змогла збити українську «Валькірію», витративши 4 ракети.

Фото: pixabay.

Читати далі

Суспільство

На півдні за добу ЗСУ знищили 31 ворожий танк

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

На південному напрямку упродовж минулої доби ЗСУ знищили понад 60 одиниць ворожої техніки, зокрема 31 танк.

Про це повідомили у зведенні оперативного командування «Південь» за підсумками понеділка, 3 жовтня.

За інформацією, наша авіація нанесла 9 ударів по ворожих позиціях та об’єктах.

Ракетно-артилерійські підрозділи виконали 290 вогневих завдання. Ліквідовано 8️7️ окупантів та понад 60 одиниць ворожої техніки, зокрема:  

  • 31 ворожий танк,
  • 2️7️ одиниць авто-бронетехніки.

Читайте також«Надійний тил має рятувати економіку». Як Хотинська громада стала фортецею для релокованого бізнесу

ЗСУ знищили реактивну систему залпового вогню «Ураган» і транспортно-заряджальну машину до неї. Також розгромлено мінометний комплекс «Сані» 120-го калібру.

Два танки і БМП — захоплені як трофеї.

Окрім того, надвечір, 3 жовтня, у Криворізькому районі сили ППО України збили ворожу ракету, якою ворог намагався атакувати стратегічну інфраструктуру регіону.

Нагадаємо, ЗСУ знищили штаб окупантів у Бериславі на Херсонщині.

Також ми повідомляли про збиття російського штурмовика Су-25 над Херсонщиною.

Фото: facebook.com/okPivden.

Читати далі