Суспільство
Новопразька громада підтримала ініціативу з виготовлення яблучного соку для захисників (ВІДЕО)
Наші захисники будуть живчиками на фронті, адже Новопразька громада пригощає їх натуральним яблучним соком «Новопразький живчик».
Ідея вітамінізувати наших хлопців належить волонтерському центру «НадіяЄ!».
Як працівники селищної ради організували збір фруктів у старому садку розповідає ШоТам у межах проєкту «Громада діє».
У цій громаді подбали, аби восени наші захисники мали вітаміни. Зібрали яблука й приготували «Новопразький живчик».
Валентина Зубова — вчителька природознавства та волонтерка з перших днів війни. У неї виникла ідея зібрати яблука в старому саду селища Нова Прага.
Волонтери і працівники селищної ради разом збирали урожай для захисників.
«Волонтерським центром організовано акцію «Новопразький живчик» для ЗСУ». Щоб наші захисники були здоровими, сильними, а головне — непереможними. Загальними зусиллями ми зібрали до 5 тонн яблук», — Валентина Зубова, керівниця волонтерського центру «НадіяЄ!».
Читайте також: Дім за тиждень. Як підприємець із Луганщини розробив унікальний модульний будинок для переселенців
Волонтери домовилися з місцевим підприємцем, щоб він переробив яблука на сік. Усього виготовили 1000 літрів напою, який поїде на передову до бійців ЗСУ.
А ще місцеві господині випікають печиво для наших хлопців.
«Пантазіївські господині напекли дуже багато смачних смаколиків і ось так прикрасили невеличку посилочку. Ми будемо всіх чекати з Перемогою і будемо допомагати усім-усім нашим землякам», — каже Ірина Півняк, волонтерка центру «НадіяЄ!».
А діти передають захисникам свої листи. Вони просять воїнів повертатися живими й неушкодженими.
«Дуже смачно! Перемога буде за нами! Все буде Україна!», — діти Новопразької громади.
Про проєкт
«Громада Діє» — проєкт, у якому ШоТам розповідає, як громади адаптуються під час війни і вчаться допомагати собі і іншим.
Нагадаємо, донеччанка запустила кілька бізнесів і забезпечує українців усім необхідним.
Також ШоТам розповідав, як хобі пари харків’ян стало бізнесом під час війни.
Суспільство
Результати тесту
- Звання «гуру медіаграмотності» отримали 8% учасників тесту, вони правильно відповіли на всі 25 запитань;
- звання «майже гуру» отримали 38%
- звання «початківець» отримали 43%.
Хто організовує тест
Коментарі
Суспільство
Хто зможе отримати допомогу
Коментарі
Суспільство
Керівниця ДРАЦСу в Балаклії Тетяна Кунденко прокинулася 24 лютого від звуків вибухів і повітряної тривоги. Розбудила шестирічну доньку, зібрала трохи речей, відвела дитину до бабусі з дідусем і… вирушила на роботу, адже реєстрацію шлюбу ніхто не скасував.
«Церемонія мала бути святкова й урочиста, але на неї прийшли тільки молодята в спортивних костюмах. У момент, коли наречена одягала каблучку нареченому, залунала тривога. Дівчина запитала: “Це сирена?”. Я лише відповіла: “Так, але ми продовжуємо”. Я робила вигляд, що роблю так щодня, але такий досвід у мене був уперше», — пригадує жінка.
Тетяна виїхала з міста, коли туди зайшли росіяни, але одразу після звільнення Балаклії у вересні 2022 повернулася додому та на роботу. ШоТам дізналися, як відновили пошкоджений ДРАЦС та як він працює зараз.
Працювала від звуки тривоги та вибухів
Тетяна Кунденко працює в місцевому ДРАЦСі з 2018 року. Раніше тут була перукарня, але замість ножиць і фенів це тепер красива зала для церемоній, де сотні пар казали одне одному «Так!». У 2020 тут зробили ремонт і готувалися ще багато років зустрічати молодят, але втрутилося повномасштабне вторгнення.
Тетяна та її колеги ще якийсь час залишалися в місті й ходили на роботу, але коли на початку березня 2022 року в Балаклію зайшли росіяни, усі виїхали. Держслужбовцям, які присягали на вірність Україні, було небезпечно там лишатися. Тетяна поїхала в більш безпечне місце, але не забувала про рідну Балаклію: допомагала волонтерам постачати їжу, ліки й засоби гігієни на тоді окуповані території.
Тетяна долучилася до волонтерів, щоб допомагати людям. Фото з соцмереж героїні
Відкрилися одними з перших на деокупованих територіях
Балаклію росіяни не жаліли, тож і ДРАЦС зазнав пошкоджень — Тетяна розповідає, що перед входом до будівлі прилетів снаряд, тож хол, де приймають відвідувачів, постраждав від ворожої артилерії, і в ньому були вибиті вікна та двері.
8 вересня 2022 року Балаклію звільнили. 11 вересня Тетяна приїхала до міста, і спочатку пішла на роботу, а потім вже додому.
Тетяна з радістю повернулася на улюблену роботу, за якою сумувала. Фото: ШоТам
У ДРАЦСі не було світла, інтернету, не працював телефон, та й людей теж не було. Але установа відкрилася, попри все:
«Офіційно ми почали працювати в жовтні 2022 року й були одним з перших деокупованих відділів у Харківській області, що запрацювали».
Спочатку були вдвох — Тетяна та головний спеціаліст її відділу.
«У нас були черги по 50 людей на день — я зберегла ці списки, написані від руки, на згадку про ті дні. Потім ще колеги приїхали, і ми почали працювати в повному штатному режимі — пʼятеро людей. Нікого нового ми не брали — всі повернулися».
Відновлювати приміщення взялося Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції спільно з керівництвом Ізюмської районної військової адміністрації та Балаклійської міської військової адміністрації — встановили вікна та двері, почали ремонтувати фасад.
Ось яким був і став фасад ДРАЦСу в Балаклії. Фото з сайту Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
Якраз починалася зима, тож варто було поквапитись. Тетяна каже, що досі лишилися деякі потреби, але все ще попереду — фасад відновлюють поступово. Головне, що в приміщенні знову одружують людей.
Замість білих суконь — вишиванки
Робота в Тетяни непроста, адже ДРАЦС — це місце не лише для сліз радості від одруження, але й для сліз горя:
«Саме у нашому відділі починається життя, тут воно і гасне. Ми бачимо людей, які прийшли в тяжкі моменти горя, коли померла їхня близька людина, і ми бачимо щастя — це реєстрація народження дітлахів, шлюбу. Життя триває — поки у 2024 році зареєстрували понад 120 народжень і 150 шлюбів».
Під час воєнного стану в Балаклії приймають людей з різною пропискою — сюди їдуть і з Ізюма, і з Барвінкового. Дуже часто одружуються саме військовослужбовці, і сучасні весілля створюють нову традицію.
«Переважно вони розписуються у військовій формі, а дівчатка — у чорних сукнях з вишивкою, тож є такий патріотичний настрій. Менше стало білих суконь. Навіть було, що дівчина одягла светр з написом “Дружина солдата ЗСУ”. Це дуже символічно», — ділиться Тетяна.
Попри всі зміни, ДРАЦС у Балаклії живе та працює. Дарма що фасад все ще нагадує про обстріли росіян — всередині живе любов і надія на перемогу.
Коментарі